Гуманізоване антитіло до cdcp1

Реферат: (72) Винахідник(и): Ауер Йоханнес (DE), Боссенмайєр Біргіт (DE), Жорж Гі (BE/DE), Ліфке Александер (DE), Мьосснер Еккехард (DE/CH), Нідерфелльнер Герхард (DE) (73) Власник(и): РОШ ГЛІКАРТ АГ, Wagistrasse 18, CH-8952 Schlieren, Switzerland (CH) (74) Представник: Петров Андрій Володимирович, реєстр. №139 (56) Перелік документів, взятих до уваги експертизою: EP 1396501 A1, 10.03.2004 WO 2008133851 A1, 06.11.2008 H-J. BUHRING ET AL.: "CDCP1 identifies a broad spectrum of normal and malignant stem/progenitor cell subsets of hematopoietic and nonhematopoietic origin.", STEM CELLS, vol. 22, no. 3, 2004, pages 334-343 T. CONZE ET AL.: "CDCP1 is a novel marker for hematopoietic stem cells.", ANNALS OF THE NEW YORK ACADEMY OF SCIENCES, vol. 996, 1 January 2003, pages 222-226 A. SIVA ET AL.: "Targeting CUB domain-containing protein 1 with a monoclonal antibody inhibits metastasis in a prostate cancer model.", CANCER RESEARCH, vol. 68, no. 10, 15 May 2008, pages 3759-3766 R. NIWA ET AL.: "IgG subclass-independent improvement of antibody-dependent cellular cytotoxicity by fucose removal from Asn297-linked oligosaccharides.", JOURNAL OF IMMUNOLOGICAL METHODS, vol. 306, no. 1-2, 30 November 2005, pages 151-160 R. SHIELDS ET AL.: "Lack of fucose on human IgG1 N-linked oligosaccharide improves binding to human FcRgammaRIII and antibody-dependent cellular cytotoxicity.", THE JOURNAL OF BIOLOGICAL CHEMISTRY, vol. 277, no. 30, 26 July 2002, pages 26733-26740 UA 106890 C2 (12) UA 106890 C2 Винахід належить до гуманізованого антитіла до людського CDCP1, способу його одержання, фармацевтичної композиції, що містить антитіло, та застосування антитіла до людського CDCP1 при лікуванні раку. UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід стосується гуманізованих антитіл до людського CDCP1 (антитіло до CDCP1), способів їх одержання, фармацевтичних композицій, що містять вказані антитіла, і варіантів їх застосування. Передумови створення винаходу Людський CDCP1 ((що містить CUB-домен білок 1, B345, CD318, SIMA135, TRASK; SEQ ID NO: 29 і варіанти з мутацією R525Q (тобто заміна аргініну (R) на глутамін (Q) у положенні 525 амінокислотної послідовності SEQ ID NO: 29) та/або з мутацією G709D (тобто заміна гліцину (G) на аспарагінову кислоту (D) у положенні 709 амінокислотної послідовності SEQ ID NO: 29)) являє собою трансмембранний білок, що містить три позаклітинні CUB-домени. Виявлена понадекспресія цього білка при раку молочної залози, ободової кишки й легені. Рівні його експресії корелюють із метастатичною здатністю клітин карцином (Uekita T. і ін., Am. J. Pathol. 172, 2008, стор. 1729-1739). Встановлено, що в лінії ракових клітин він несе фосфорилований тирозин (WO 2002/004508; Scherl-Mostageer M. і ін., Oncogene 20, 2001, стор. 4402-4408; Hooper J. D. і ін., Oncogene 22, 2003, стор. 1783-1794; Perry S.E. і ін., FEBS Lett. 581, 2007, стор. 11371142; Brown T.A. і ін., J. Biol. Chem. 279, 2004, стор. 14772-14783; Ota T. і ін., Nat. Genet. 36, 2004, стор. 40-45). Описані утворені в результаті альтернативного сплайсингу варіанти транскриптів, що кодують різні ізоформи. CDCP1 описаний в WO 2002/004508 як асоційований з пухлинами антиген B345. CDCP1 описаний в WO 2004/074481 як глікопротеїновий антиген SIMA135, який експресується в метастатичних пухлинних клітинах. CDCP1 описаний в WO 2005/042102 як білок, асоційований з раком яєчника. В WO 2007/005502 описані методи й композиції, призначені для лікування захворювань, які забезпечують спрямований вплив на CDCP1. В US 2004/0053343 (і в Conze T. і ін., Ann. N. Y. Acad. Sci. 996, 2003, стор. 222-226 і Buehring H.J. і ін., Stem Cells 22, 2004, стор. 334-343) описані антитіла до CDCP1, призначені для ідентифікації певних популяцій стовбурових клітин. Короткий виклад суті винаходу Одним з об'єктів даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно a) є гуманізованим і б) містить в VH-послідовності: лізин (K) у положенні 57 замість треоніну (T) і валін (V) у положенні 60 замість проліну (P) (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно a) є гуманізованим і б) містить в VL послідовності: лейцин (L) у положенні 33 замість валіну (V) і триптофан (W) у положенні 47 (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно a) є гуманізованим і б) містить в VH-послідовності: лізин (K) у положенні 57 замість треоніну (T) і валін (V) у положенні 60 замість проліну (P); і містить в VL-послідовності: лейцин (L) у положенні 33 замість валіну (V) і триптофан (W) у положенні 47 (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Переважно гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3. Переважно гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO: 15, SEQ ID NO: 16, SEQ ID NO: 17 або SEQ ID NO: 18. Переважно гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO: 15, SEQ ID NO: 16, SEQ ID NO: 17, SEQ ID NO: 18, SEQ ID NO: 19, SEQ ID NO: 20, SEQ ID NO: 21, SEQ ID NO: 23 або SEQ ID NO: 24. 1 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Переважно гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO: 15, SEQ ID NO: 16, SEQ ID NO: 17 або SEQ ID NO: 18. Переважно гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що належить до людських антитіл IgG1-підкласу. Переважно гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що антитіло є глікозилованим за допомогою цукрового ланцюга на Asn297, при цьому на частку фукози у вказаному цукровому ланцюзі припадає 65 % або менше. Наступним варіантом здійснення винаходу є фармацевтична композиція, яка містить гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході. Іншим варіантом здійснення винаходу є фармацевтична композиція, яка містить гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, призначена для лікування раку. Винахід стосується також гуманізованого антитіла, запропонованого у винаході, яке призначене для лікування раку. Винахід стосується також застосування гуманізованого антитіла, запропонованого у винаході, для приготування лікарського засобу, призначеного для лікування раку. Винахід стосується також нуклеїнової кислоти, яка кодує гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході. Винахід стосується також експресійних векторів, які містять нуклеїнову кислоту, запропоновану у винаході, які мають здатність експресувати вказану нуклеїнову кислоту в прокаріотичній або еукаріотичній клітині-хазяїні, і клітин-хазяїв, які містять вказані вектори, призначені для рекомбінантного виробництва антитіла, запропонованого у винаході. Винахід стосується також прокаріотичної або еукаріотичної клітини-хазяїна, яка містить вектор, запропонований у винаході. Винахід стосується також способу одержання рекомбінантного гуманізованого антитіла, запропонованого у винаході, який відрізняється тим, що експресують нуклеїнову кислоту, запропоновану у винаході, у прокаріотичній або еукаріотичній клітині-хазяїні й виділяють антитіло із клітини або супернатанту клітинної культури. Винахід стосується також антитіла, отриманого за допомогою вказаного способу рекомбінації. Винахід стосується також способу лікування пацієнта, що страждає від раку, який полягає в тому, що вводять пацієнтові, у якого діагностовано наявність вказаного захворювання (і який тому потребує такої терапії) в ефективній кількості антитіло, запропоноване у винаході. Антитіло вводять переважно в складі фармацевтичної композиції. При створенні винаходу несподівано було встановлено, що конкретні гуманізовані версії антитіла до CDCP1 CUB4, запропоновані у винаході, відрізняються поліпшеними CDCP 1зв'язувальними властивостями в порівнянні з іншими гуманізованими версіями, отриманими в результаті гуманізації, які відомі з існуючого рівня техніки. Це обумовлене конкретними амінокислотними замінами в CDRH2 та/або в CDRL1 і в каркасній ділянці легкого ланцюга. При створенні винаходу несподівано було встановлено, що гуманізовані версії антитіла до CDCP1 CUB4, запропоновані у винаході, відрізняються підвищеною здатністю інгібувати ріст пухлин in vivo у порівнянні з химерними або мишиними антитілами CUB4. Докладний опис винаходу Антитіло CUB4 являє собою антитіло, депоноване під № DSM ACC2551 (DSMZ), описане в DE 10242146 (EP 1396501, US 7541030), варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) якого має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 1, варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) якого має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 2. Антитіло CUB4 специфічно зв'язується з людським CDCP1 (депонування під номером DSM ACC2551 (DSMZ) здійснене Університетом Еберхарда-Карла м. Тюбінгену, Університетською клінікою м. Тюбінгену (Eberhard-KarlsUniversity Tübingen, Universitätsklinikum Tübingen, Geissweg 3 72076, Тюбінген)). Поняття "є гуманізованим" у контексті даного опису означає антитіло на основі мишиного антитіла CUB4, у якому VH має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 1, і VL має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 2, у якому (після химеризації з використанням людської константної ділянки) вказані VH і VL гуманізують шляхом трансплантації мишиних CDR у каркасну ділянку людського антитіла (див., наприклад, Riechmann L., і ін., Nature 332, 1988, стор. 323-327; і Neuberger M. S. і ін., Nature 314, 1985, стор. 268-270; Queen C. і ін., Proc. Natl. Acad. Sci. USA 86, 1989, стор. 10029-10033; US 5530101; US 5585089; US 5693761; WO 90/07861; і US 5225539). Каркасні ділянки варіабельних ділянок важкого й легкого ланцюгів можна виводити з послідовностей того самого людського антитіла або з різних людських 2 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 антитіл. Послідовності людських антитіл можуть являти собою послідовності, які зустрічаються в природніх умовах у людських антитілах. Людські каркасні ділянки варіабельних ділянок важкого й легкого ланцюгів перераховані, наприклад, в Lefranc M.P., Current Protocols in Immunology, додаток 1P A.1P.1-A.1P.37, 2000, і їх можна одержувати через IMGT, міжнародну інформаційну систему ImMunoGeneTics® (http://imgt.cines.fr) або на сайті http://vbase.mrccpe.cam.ac.uk. Гуманізовані антитіла, запропоновані у винаході, мають також а) конкретні мутації в CDRH2 VH (мутації T57K і P60V) та/або б) конкретні мутації в CDRL1 VL (мутація V33L) і в каркасній ділянці VL (зворотна мутація, що приводить до заміни в положенні 47 людської амінокислоти в каркасній ділянці VL на мишину амінокислоту W). При створенні винаходу несподівано було встановлено, що вказані мутації в гуманізованих антитілах CUB4 приводять до поліпшених здатностей до зв'язування (у порівнянні з гуманізованими антитілами CUB4 без вказаних модифікацій). Крім того, такі модифікації в CDR та/або каркасній ділянці приводять до одержання гуманізованих антитіл, запропонованих у винаході, що мають підвищену здатність інгібувати ріст пухлин in vivo (у порівнянні з химерними й мишиними батьківськими антитілами). Одним з об'єктів даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно є гуманізованим і містить в VH-послідовності: лізин (K) у положенні 57 замість треоніну (T) (в CDRH2) і валін (V) у положенні 60 замість проліну (P) (в CDRH2) (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Це означає, що SEQ ID NO: 1 несе мутації T57K і P60V в CDRH2 VH. Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1 і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно є гуманізованим і містить в VL-послідовності: лейцин (L) у положенні 33 замість валіну (V) (в CDRL1) і триптофан (W) у положенні 47 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL) (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Це означає, що SEQ ID NO: 2 несе мутацію V33L в CDRL1 і зворотну мутацію, що приводить до заміни людської амінокислоти на мишину амінокислоту W у положенні 47 у каркасній ділянці VL. Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1 і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно є гуманізованим і містить в VH-послідовності: лізин (K) у положенні 57 замість треоніну (T) (в CDRH2) і валін (V) у положенні 60 замість проліну (P) (в CDRH2); і містить в VL-послідовності: лейцин (L) у положенні 33 замість валіну (V) (в CDRL1) і триптофан (W) у положенні 47 (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Це означає, що SEQ ID NO: 1 несе мутації T57K і P60V в CDRH2 VH і SEQ ID NO: 2 несе мутацію V33L в CDRL1 і зворотну мутацію, що приводить до заміни людської амінокислоти на мишину амінокислоту W у положенні 47 у каркасній ділянці VL. Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно є гуманізованим і містить в VL-послідовності: лейцин (L) у положенні33 замість валіну (V) (в CDRL1) і триптофан (W) у положенні 47 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL); і відрізняється також тим, що (додатково) містить в VL-послідовності: метіонін (M) у положенні 21 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL) (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ 3 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 ID NO: 1 і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно є гуманізованим і містить в VH-послідовності: лізин (K) у положенні 57 замість треоніну (T) (в CDRH2) і валін (V) у положенні 60 замість проліну (P) (в CDRH2); і містить в VL-послідовності: лейцин (L) у положенні 33 замість валіну (V) (в CDRL1) і триптофан (W) у положенні 47 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL); і відрізняється також тим, що (додатково) містить в VL-послідовності: метіонін (M) у положенні 21 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL) (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1 і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно є гуманізованим і містить в VL-послідовності: лейцин (L) у положенні 33 замість валіну (V) (в CDRL1) і триптофан (W) у положенні 47 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL); і відрізняється також тим, що (додатково) містить в VL-послідовності: метіонін (M) у положенні 21 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL); гліцин (G) або аргінін (R) у положенні 24 замість серину (S) (в CDRL1) і аланін (A) у положенні 25 замість валіну (V) (в CDRL1) (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно є гуманізованим і містить в VH-послідовності: лізин (K) у положенні 57 замість треоніну (T) (в CDRH2) і валін (V) у положенні 60 замість проліну (P) (в CDRH2); і містить в VL-послідовності: лейцин (L) у положенні 33 замість валіну (V) (в CDRL1) і триптофан (W) у положенні 47 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL); і відрізняється також тим, що (додатково) містить в VL-послідовності: метіонін (M) у положенні 21 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL), гліцин (G) або аргінін (R) у положенні 24 замість серину (S) (в CDRL1) і аланін (A) у положенні 25 замість валіну (V) (в CDRL1) (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно є гуманізованим і містить в VL-послідовності: лейцин (L) у положенні 33 замість валіну (V) (в CDRL1) і триптофан (W) у положенні 47 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL); і відрізняється також тим, що (додатково) містить в VL-послідовності: аргінін (R) у положенні 24 замість серину (S) (в CDRL1) і аланін (A) у положенні 25 замість валіну (V) (в CDRL1) (нумерація всіх положень дана за Кеботом). Іншим об'єктом даного винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 1 і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 2, антитіла CUB4 (депоноване під номером DSM ACC2551), яке відрізняється тим, що воно є гуманізованим і містить в VH-послідовності: лізин (K) у положенні 57 замість треоніну (T) (в CDRH2) і валін (V) у положенні 60 замість проліну (P) (в CDRH2); і містить в VL-послідовності: лейцин (L) у положенні 33 замість валіну (V) (в CDRL1) і триптофан (W) у положенні 47 (замість амінокислоти з людської каркасної ділянки VL); і відрізняється також тим, що (додатково) містить в VL-послідовності: аргінін (R) у положенні 24 замість серину (S) (в CDRL1) і аланін (A) у положенні 25 замість валіну (V) (в CDRL1) (нумерація всіх положень дана за Кеботом). 4 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Відповідно одному з варіантів здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO: 15, SEQ ID NO: 16, SEQ ID NO: 17 або SEQ ID NO: 18. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO: 15, SEQ ID NO: 16, SEQ ID NO: 17, SEQ ID NO: 18, SEQ ID NO: 19, SEQ ID NO: 20, SEQ ID NO: 21, SEQ ID NO: 23 або SEQ ID NO: 24. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO: 15, SEQ ID NO: 16, SEQ ID NO: 17 або SEQ ID NO: 18. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 14. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 15. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 16. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 17. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 18. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 3, і варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL) має послідовність, представлену в SEQ ID NO: 23. Згідно з наступним варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що належить до людських антитіл IgG1-підкласу. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що антитіло є глікозилованим за допомогою цукрового ланцюга на Asn297, при цьому на частку фукози у вказаному цукровому ланцюзі припадає 65 % або менше. Згідно із переважними варіантами здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється наявністю однієї з наступних комбінацій гуманізованої варіабельної ділянки важкого ланцюга VH і гуманізованої варіабельної ділянки легкого ланцюга VL, які представлено в таблиці 1 (див. наведені нижче номера прикладів антитіл.). 60 5 UA 106890 C2 Таблиця 1: Переважні комбінації гуманізованої варіабельної ділянки важкого ланцюга VH і гуманізованої варіабельної ділянки легкого ланцюга VL Гуманізоване антитіло CUB4, приклад антитіла № 80 69 47 58 36 102 113 91 124 135 146 5 10 15 20 25 30 35 40 VH (SEQ ID NO:) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) VL (SEQ ID NO:) hLC-M (SEQ ID NO: 14) hLC-L2 (SEQ ID NO: 15) hLC-K (SEQ ID NO: 16) hLC-L (SEQ ID NO: 17) hLC-J (SEQ ID NO: 18) hLC-b (SEQ ID NO: 19) hLC-c (SEQ ID NO: 20) hLC-a (SEQ ID NO: 21) hLC-d (SEQ ID NO: 22) hLC-e (SEQ ID NO: 23) hLC-f (SEQ ID NO: 24) Таким чином, одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO: 15, SEQ ID NO: 16, SEQ ID NO: 17, SEQ ID NO: 18, SEQ ID NO: 19, SEQ ID NO: 20, SEQ ID NO: 21, SEQ ID NO: 22, SEQ ID NO: 23 або SEQ ID NO: 24. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 14. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 15. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 16. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 17. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 18. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 19. 6 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 20. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 21. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 22. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 23. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 24. Відповідно до інших переважних варіантів здійснення винаходу гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється наявністю однієї з наступних комбінацій гуманізованої варіабельної ділянки важкого ланцюга VH і гуманізованої варіабельної ділянки легкого ланцюга VL, які представлено в таблиці 2. Вказані комбінації містять людські послідовності, представлені в таблиці 2 у прикладах під відповідними номерами. Таблиця 2: Додаткові переважні комбінації гуманізованої варіабельної ділянки важкого ланцюга VH і гуманізованої варіабельної ділянки легкого ланцюга VL Гуманізоване антитіло CUB4, приклад № 80 69 47 58 36 35 40 45 VH (SEQ ID NO:) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) hHC4-H (SEQ ID NO: 3) VL (SEQ ID NO:) hLC-M (SEQ ID NO: 14) hLC-L2 (SEQ ID NO: 15) hLC-K (SEQ ID NO: 16) hLC-L (SEQ ID NO: 17) hLC-J (SEQ ID NO: 18) Таким чином, одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO: 15, SEQ ID NO: 16, SEQ ID NO: 17 або SEQ ID NO: 18. Одним з варіантів здійснення винаходу є антитіло, що специфічно зв'язується з людським CDCP1, яке відрізняється тим, що містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (VH), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 3, і варіабельну ділянку легкого ланцюга (VL), послідовність якої представлена в SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO: 15, SEQ ID NO: 16, SEQ ID NO: 17 або SEQ ID NO: 18. Поняття "нумерація за Кеботом" або "нумерація згідно із Кеботом" або « EU-нумерація", якщо не вказане інше, стосується нумерації залишків, наприклад, в IgG, за допомогою EU 7 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 нумерації, запропонованої Kabat і ін. (Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5-е вид., вид-во Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, Md., 1991). Поняття "моноклонально антитіло" або "композиція моноклонального антитіла" у контексті даного опису стосуються препарату, що містить молекули антитіла, які мають однаковий амінокислотний склад. Поняття "химерне антитіло" стосується моноклонального антитіла, що містить варіабельну ділянку, тобто зв'язувальну ділянку, з мишиного антитіла й принаймні частину константної ділянки, виведену з іншого джерела або видів, яке, як правило, одержують методами рекомбінантної ДНК. Найбільш переважними є химерні антитіла, що містять мишину варіабельну ділянку і людську константну ділянку. Такі мишині/людські химерні антитіла є продуктом експресованих генів імуноглобуліну, що містять сегменти ДНК, які кодують мишині варіабельні ділянки імуноглобуліну, і сегменти ДНК, які кодують людські константні ділянки імуноглобуліну. Іншими формами "химерних антитіл", що підпадають під обсяг даного винаходу, є антитіла, у яких клас або підклас модифікований або змінений у порівнянні з вихідним антитілом. Такі "химерні" антитіла називають також "антитілами переключеного класу". Методи одержання химерних антитіл засновані на загальноприйнятих методиках рекомбінантної ДНК і методиках генної трансфекції, і в цей час є добре відомими в даній галузі (див., наприклад, Morrison S.L. і ін., Proc. Natl. Acad Sci. USA 81, 1984, стор. 6851-6855; US 5202238 і US 5204244). Людський CDCP1 ((що містить CUB-домен білок 1, B345, CD318, SIMA135, TRASK; SEQ ID NO: 29 і варіанти з мутацією R525Q (тобто заміна аргініну (R) на глутамін (Q) у положенні 525 амінокислотної послідовності SEQ ID NO:29) та/або з мутацією G709D (тобто заміна гліцину (G) на аспарагінову кислоту (D) у положенні 709 амінокислотної послідовності SEQ ID NO: 29)) являє собою трансмембранний білок, що містить три позаклітинні CUB-домени. Виявлена понадекспресія цього білка при раку молочної залози, ободової кишки й легені. Рівні його експресії корелюють із метастатичною здатністю клітин карцином (Uekita T. і ін., Am. J. Pathol. 172, 2008, стор. 1729-1739). Встановлено, що в лінії ракових клітин він несе фосфорилований тирозин (WO 2002/004508; Scherl-Mostageer M. і ін., Oncogene 20, 2001, стор. 4402-4408; Hooper J. D. і ін., Oncogene 22, 2003, стор. 1783-1794; Perry S.E. і ін FEBS Lett. 581, 2007, стор. 11371142; Brown T.A. і ін., J. Biol. Chem. 279, 2004, стор. 14772-14783; Ota T. і ін., Nat. Genet. 36, 2004, стор. 40-45). Описані утворені в результаті альтернативного сплайсингу варіанти транскриптів, що кодують різні ізоформи. У контексті даного опису поняття "що специфічно зв'язується з людським CDCP1" стосується антитіла, яке специфічно зв'язується з людським антигеном CDCP1. Афінність -8 зв'язування характеризується значенням KD, що становлять 1,0 × 10 молів/л або нижче -8 -13 -9 (наприклад, від 1,0 × 10 до 1,0 × 10 молів/л), переважне значення KD становить 5,0 ×10 -9 -13 молів/л або нижче (наприклад, від 5,0 × 10 до 1,0 × 10 молів/л). Афінність зв'язування визначають стандартним аналізом, таким як метод поверхневого плазмонного резонансу (Biacore®). Поняття "епітоп" стосується білкової детермінанти людського CDCP1, яка має здатність специфічно зв'язуватися з антитілом. Епітопи, як правило, складаються з хімічно активних поверхневих груп молекул, таких як амінокислоти або цукрові бічні ланцюги, і, як правило, епітопи мають специфічні характеристики тривимірної структури, а також специфічні характеристики заряду. Конформаційні й неконформаційні епітопи відрізняються тим, що зв'язування з першими, на відміну від останніх, елімінується в присутності денатуруючих розчинників. Поняття "варіабельна ділянка" (варіабельна ділянка легкого ланцюга (VL), варіабельна ділянка важкого ланцюга (VH)) у контексті даного опису означають ділянки кожної з пар легких і важких ланцюгів, які беруть безпосередню участь у зв'язуванні антитіла з антигеном. Варіабельні ділянки легкого й важкого ланцюгів мають однакову загальну структуру, і кожна ділянка містить чотири каркасні ділянки (FR), послідовності яких у значній мірі є консервативними, з'єднані трьома "гіперваріабельними ділянками" (або ділянками, які визначають комплементарність, CDR). Каркасні ділянки адаптовані до β-складчастої конформації, і CDR можуть утворювати петлі, що з'єднують γ-складчасту структуру. CDR у кожному ланцюзі підтримують свою тривимірну структуру за допомогою каркасних ділянок і утворюють разом з CDR з іншого ланцюга антигензв’язувальний центр. CDR 3-ділянки важкого й легкого ланцюгів антитіла відіграють найбільш важливу роль у специфічності/афінності зв'язування антитіл, запропонованих у винаході, і тому вони являють собою ще один об'єкт винаходу. "Каркасні ділянки" або "FR»- ділянки являють собою ділянки варіабельних ділянок, відмінні від залишків гіперваріабельних ділянок, як вони визначені в даному описі. Таким чином, легкий і 8 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 важкий ланцюги антитіла містять у напрямку від N- до C-кінця наступні ділянки: FR1, CDR1, FR2, CDR2, FR3, CDR3 і FR4. CDR- і FR-ділянки визначають згідно зі стандартною номенклатурою, запропонованою Kabat і ін., Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5-е вид., вид-во Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, MD., 1991) та/або як ділянки з « гіперваріабельної петлі". У контексті даного опису поняття "антигензв’язувальний центр антитіла" означає амінокислотні залишки антитіла, які відповідають за зв'язування антигену. Антигензв’язувальний центр антитіла містить амінокислоти з гіперваріабельних ділянок або "CDR". "Антигензв’язувальний центр" антитіла, запропонованого у винаході, містить шість гіперваріабельних ділянок (CDR), які вносять різний вклад в афінність сайту зв'язування з антигеном. У варіабельній ділянці важкого ланцюга присутні три CDR (CDRH1, CDRH2 і CDRH3) і у варіабельній ділянці легкого ланцюга присутні три CDR (CDRL1, CDRL2 і CDRL3). Поняття "CDRH1" означає CDR 1-ділянку варіабельної ділянки важкого ланцюга, визначену згідно із Кеботом. CDRH2, CDRH3, CDRL1, CDRL2 і CDRL3 означають відповідні ділянки з важкого (H) або легкого (L) ланцюга. Розмір CDR і каркасних ділянок (FR) визначають шляхом порівняння з компільованою базою даних амінокислотних послідовностей, у яких такі ділянки були визначені на основі варіабельності послідовностей згідно із Кеботом зі співавторами, див. вище. У контексті даного опису мається на увазі, що поняття "нуклеїнова кислота" або "молекула нуклеїнової кислоти" стосуються молекули ДНК і молекулі РНК. Нуклеїнова кислота може бути одноланцюговою або дволанцюговою, але переважно являє собою дволанцюгову ДНК. У контексті даного опису поняття "амінокислота" означає групу амінокислот, що зустрічаються в природніх умовах, у яких карбоксильна група знаходиться в α-положенні відносно аміногрупи, що включає аланін (трибуквений код: ala, однобуквений код: A), аргінін (arg, R), аспарагін (asn, N), аспарагінову кислоту (asp, D), цистеїн (cys, C), глутамін (gln, Q), глутамінову кислоту (glu, E), гліцин (gly, G), гістидин (his, H), ізолейцин (ile, I), лейцин (leu, L), лізин (lys, K), метіонін (met, M), фенілаланін (phe, F), пролін (pro, P), серин (ser, S), треонін (thr, T), триптофан (trp, W), тирозин (tyr, Y) і валін (val, V). Антитіло, запропоноване у винаході, відрізняється тим, що константна ділянка виведена з людського антитіла й переважно людського антитіла підкласу IgG. Константна ділянка включає константну ділянку важкого ланцюга й легкого ланцюга антитіла. Константна ділянка важкого ланцюга містить у напрямку від N-кінця до C-кінця антитіла домен 1 константної ділянки антитіла (CH1), шарнірну ділянку антитіла (HR), домен 2 константної ділянки важкого ланцюга антитіла (CH2) і домен 3 константної ділянки важкого ланцюга антитіла (CH3) і необов'язково домен 4 константної ділянки важкого ланцюга антитіла (CH4) у випадку антитіла підкласу IgE. Константна ділянка легкого ланцюга містить константний домен легкого ланцюга антитіла (CL). Константна ділянка легкого ланцюга антитіла (CL) може стосуватися κ-(капа)-типу або (лямбда)-типу. Такі константні ланцюги добре відомі в даній галузі, і вони описані, наприклад, в Kabat E.A. (см., наприклад, Johnson, G. і Wu T.T., Nucleic Acids Res. 28, 2000, стор. 214-218). Наприклад, придатна для застосування людська константна ділянка важкого ланцюга підкласу IgG1 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 26. Наприклад, придатна для застосування людська константна ділянка легкого ланцюга містить амінокислотну послідовність константної ділянки легкого капа-ланцюга SEQ ID NO: 27; інша придатна для застосування людська константна ділянка легкого ланцюга містить амінокислотну послідовність константної ділянки легкому лямбда-ланцюга SEQ ID NO: 28. "Fc-ділянка (Fc-фрагмент)» антитіла не приймає безпосередньої участі у зв'язуванні антитіла з антигеном, але з нею пов'язані різні ефекторні функції. Поняття "Fc-ділянка антитіла" добре відомо фахівцям у даній галузі й визначається на основі розщеплення антитіл папаїном. Залежно від амінокислотою послідовності константою області важких ланцюгів антитіла або імуноглобуліни підрозділяють на класи: IgA, IgD, IgE, IgG і IgM, а деякі з них можна додатково підрозділяти на підкласи (ізотипи), наприклад, IgG1, IgG2, IgG3, і IgG4, IgA1 і IgA2. Залежно від константних ділянок важких ланцюгів різні класи імуноглобулінів позначають як α,δ, ε, γ і μ відповідно. Fc-ділянка антитіла бере безпосередню участь в ADCC (антитіло-обумовлена клітиннозалежна цитотоксичність) і CDC (комплементзалежна цитотоксичність), основою яких є активації комплементу, зв'язування C1q і зв'язування Fc-рецептора. Активація комплементу (CDC) ініціюється в результаті зв'язування фактора C1q системи комплементу з Fc-ділянкою більшості антитіл з підкласів IgG. Хоча вплив антитіла на систему комплементу залежить від певних умов, зв'язування з C1q відбувається опосередковує певними сайтами зв'язування в Fcділянці. Такі сайти зв'язування відомі в даній галузі, і вони описані, наприклад, в Boackle R.J. і ін., Nature 282, 1979, стор. 742-743; Lukas T.J. і ін., J. Immunol. 127, 1981, стор. 2555-2560; 9 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Bunkhouse R. і Cobra J.J., Mol. Immunol. 16, 1979, стор. 907-917; Burton D.R. і ін., Nature 288, 1980, стор. 338-344; Thomason J.E. і ін., Mol. Immunol. 37, 2000, стор. 995-1004; Idiocies E.E. і ін., J. Immunol. 164, 2000, стор. 4178-4184; Hearer M. і ін., J. Virol. 75, 2001, стор. 12161-12168; Morgan A. і ін., Immunology 86, 1995, стор. 319-324; і в EP 0307434. Такими сайтами зв'язування є, наприклад, сайти, L234, L235, D270, N297, E318, K320, K322, P331 і P329 (нумерація згідно із EU-нумерацією за Кеботом, див. нижче). Для антитіл підкласу IgG1, IgG2 і IgG3, як правило, характерна здатність активувати комплемент і зв'язуватися з C1q і C3, у той час як антитіла підкласу IgG4 не активують систему комплементу й не зв'язуються з C1q і C3. Антитіло, запропоноване у винаході, містить Fc-ділянку, що має людське походження, і переважно всі інші фрагменти людських константних ділянок. У контексті даного опису поняття "Fc-ділянка, що має людське походження" стосується Fc-ділянки, яка або являє собою Fcділянку людського антитіла підкласу IgG1, IgG2, IgG3 або IgG4, переважно Fc-ділянку людського підкласу IgG, що несе мутації Fc-ділянка людського підкласу IgG1 (переважно що несе мутацію L234A+L235A), Fc-ділянку людського підкласу IgG4 або що несе мутації Fc-ділянку людського підкласу IgG4 (переважно що несе мутацію S228P). Найбільш переважними є константні ділянки важких ланцюгів людського підкласу IgG1, що мають послідовності, представлені в SEQ ID NO: 26 або 31, людського підкласу IgG1 з мутаціями L234A і L235A, людського підкласу IgG4, що мають послідовність, представлену в SEQ ID NO: 32, або людського підкласу IgG4 з мутацій S228P. Поняття "антитіло-обумовлена клітиннозалежна цитотоксичність (ADCC)» стосується лізису людських клітин-мішеней, опосередкованому антитілом, запропонованим у винаході, у присутності ефекторних клітин. Рівень ADCC оцінюють переважно шляхом обробки препарату експресуючих CDCP1 клітин антитілом, запропонованим у винаході, у присутності ефекторних клітин, таких як свіжовиділені мононуклеарні клітини периферичної крові (PBMC) або очищені ефекторні клітини з лейкоцитарних плівок, типу моноцитів або природніх клітин-кілерів (NK) або постійно вирощуваної лінії Nk-Клітин. Поняття "комплементзалежна цитотоксичність (CDC)» означає процес, який ініціюється зв'язуванням фактора C1q системи комплементу з Fc-ділянкою антитіл більшості підкласів IgG. Зв'язування C1q з антитілом відбувається в результаті певних білок-білкових взаємодій у так званому сайті зв'язування. Такі сайти зв'язування Fc-ділянці відомі в даній галузі (див. вище). Такі сайти зв'язування Fc-фрагмента являють собою сайти, у яких присутні амінокислоти L234, L235, D270, N297, E318, K320, K322, P331 і P329 (нумерація згідно із EU-нумерацією за Кеботом). Антитіла підкласів IgG1, IgG2 і IgG3, як правило, мають здатність до активації комплементу, включаючи зв'язування з C1q і C3, у той час як антитіло підкласу IgG4 не активує систему комплементу й не зв'язується з C1q та/або C3. Клітинно-опосередковані ефекторні функції моноклональних антитіл можна підсилювати шляхом конструювання їх олігосахаридного компонента, як це описано в Umana P. і ін., Nature Biotechnol. 17, 1999, стор. 176-180 і в US 6602684. Антитіла IgG1-типу, які є найбільш широко застосовуваними терапевтичними антитілами, являють собою глікопротеїни, які мають консервативний N-зв'язаний сайт глікозилування на Asn297 у кожному СН2-домені. Два складні біантенних олігосахариди, які приєднані до Asn297, розміщаються між СН2-доменами, утворюючи великі контакти з каркасом поліпептиду, і їх наявність є істотною для здатності антитіла опосередковувати ефекторні функції, такі як антитіло-обумовлена клітиннозалежна цитотоксичність (ADCC) (Lifely M.R. і ін., Glycobiology, 5, 1995, стор. 813-822; Jefferis R. і ін., Immunol. Rev., 163, 1998, стор. 59-76; Wright A. і Morrison S.L., Trends Biotechnol., 15, 1997, стор. 26-32). У статті Umana P. і ін., Nature Biotechnol. 17, 1999, стор. 176-180 і в WO 99/54342 продемонстровано, що понадекспресія в клітинах яєчника китайського хом'ячка (CHO) β(1,4)- Nацетилглюкозамінілтрансферази III ("GnTIII"), яка являє собою глікозилтрансферазу, яка каталізує утворення бісекційних олігосахаридів, суттєво підвищує Adcc-активність антитіл in vitro. Зміни складу приєднаного до Asn297 вуглеводу або його елімінація впливає також на зв'язування з FcγR і C1q (Umana P. і ін., Nature Biotechnol. 17, 1999, стор. 176-180; Davies J. і ін., Biotechnol. Bioeng. 74, 2001, стор. 288-294; Mimura Y. і ін., J. Biol. Chem. 276, 2001, стор. 4553945547; Radaev S. і ін., J. Biol. Chem. 276, 2001, стор. 16478-16483; Shields R.L. і ін., J. Biol. Chem. 276, 2001, стор. 6591-6604; Shields R.L. і ін., J. Biol. Chem. 277, 2002, стор. 26733-26740; Simmons L.C. і ін., J. Immunol. Methods 263, 2002, стор. 133-147). Методи посилення клітинно-опосередковуваних ефекторних функцій моноклональних антитіл описані, наприклад, в WO 2005/044859, WO 2004/065540, WO 2007/031875, в Umana P. і ін., Nature Biotechnol. 17, 1999, стор. 176-180, в WO 99/154342, WO 2005/018572, WO 2006/116260, WO 2006/114700, WO 2004/065540, WO 2005/011735, WO 2005/027966, WO 1997/028267, US 2006/0134709, US 2005/0054048, US 2005/0152894, WO 2003/035835 і WO 10 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 2000/061739 або, наприклад, в Niwa R. і ін., J. Immunol. Methods 306, 2005, стор. 151-160; Shinkawa T. і ін., J. Biol. Chem. 278, 2003, стор. 3466-3473; в WO 03/055993 і US 2005/0249722. Таким чином, в одному з варіантів здійснення антитіло, запропоноване у винаході, є глікозилованим (якщо воно містить Fc-ділянку антитіла підкласу IgG1 або IgG3) за допомогою цукрового ланцюга на Asn297, при цьому на частку фукози у вказаному цукровому ланцюзі припадає 65 % або менше (нумерація згідно із Кеботом). В іншому варіанті здійснення винаходу на частку фукози у вказаному цукровому ланцюзі припадає від 5 до 65 %, переважно від 20 до 40 %. В альтернативному варіанті здійснення винаходу на частку фукози припадає 0 % від кількості олігосахаридів у положенні Asn297 Fc-ділянки. У контексті даного опису "Asn297" означає амінокислоту аспарагін, яка присутня приблизно в положенні 297 в Fc-ділянці. Внаслідок мінорних варіацій послідовності антитіл Asn297 може розташовуватися також на декілька амінокислот (як правило, не більше ніж на +3 амінокислоти) далі або ближче в напрямку до С-кінця відносно положення 297, тобто між положеннями 294 і 300. В одному з варіантів здійснення винаходу запропоноване у винаході глікозиловане антитіло підкласу IgG являє собою людське антитіло підкласу IgG1 або антитіло підкласу IgG3. В іншому варіанті здійснення винаходу кількість залишків N-гліколілнейрамінової кислоти (NGNA) становить 1 % або менше та/або кількість залишків N-кінцевої альфа-1,3-галактози становить 1 % або менше у вказаному цукровому ланцюзі. Переважно цукровий ланцюг має характеристики N-зв'язаних гліканів, приєднаних до Asn297 антитіла, яке рекомбінантно експресується в Cho-клітині. Вираз "цукровий ланцюг має характеристики N-зв'язаних гліканів, приєднаних до Asn297 антитіла, яке рекомбінантно експресується в CHO-клітині" означає, що цукровий ланцюг на Asn297 антитіла, запропонованого у винаході, має таку ж структуру й послідовність цукрових залишків за винятком фукозного залишку, що й антитіло, експресоване в немодифікованих CHO-клітинах, наприклад, як описано в WO 2006/103100. У контексті даного опису поняття "NGNA" означає цукровий залишок N-гліколілнейрамінової кислоти. Глікозилування людського IgG1 або IgG3 відбувається на Asn297 у вигляді глікозилування, здійснюваного за допомогою складного біантенного олігосахариду з коровим фукозилуванням, на кінцях якого розташовуються аж до 2 залишків Gal. Константні ділянки людських важких ланцюгів підкласів IgG1 або IgG3 докладно описані в Kabat E.A. і ін., Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5-е вид., вид-во Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, MD, 1991, а також в Brüggemann M. і ін., J. Exp. Med. 166, 1987, стор. 1351-1361; Love T.W. і ін., Methods Enzymol. 178, 1989, стор. 515-527. Ці структури означають як гліканові залишки G0, G1 (α1,6 або α1,3) або G2 залежно від кількості кінцевих залишків Gal (Raju T.S., Bioprocess Int. 1, 2003, стор. 44-53). CНО-тип глікозилування Fc-ділянок антитіла описаний, наприклад, в Routier F.H., Glycoconjugate J. 14, 1997, стор. 201-207. Антитіла, які рекомбінантно експресуються в СНО-клітинах-хазяїнах з немодифікованою схемою глікозилування, як правило, є фукозилованими на Asn297 принаймні на 85 %. Модифіковані олігосахариди в антитілі можуть бути гібридними або складними. Переважно бісекційні відновлені/нефукозиловані олігосахариди є гібридними. В іншому варіанті здійснення винаходу бісекційні відновлені/нефукозиловані олігосахариди є комплексними. У контексті винаходу поняття "кількість фукози, частка фукози" означає кількість вказаного цукру в цукровому ланцюзі на Asn297, узяте по відношенню до суми всіх глікоструктур, приєднаних до Asn 297 (наприклад, комплексних, гібридних структур і структур з високим вмістом манози), яке вимірюють за допомогою MALDI-TOF-мас-спектрометрії й розраховують у вигляді середнього значення (див. наприклад, WO 2008/077546). Відносна кількість фукози виражають у вигляді відсотка структур, що містять фукозу, відносно всіх глікоструктур, ідентифікованих за допомогою MALDI-TOF, в обробленому N-глікозидазою F зразку (наприклад, комплексних, гібридних структур і структур з високим вмістом манози відповідно). Антитіла, запропоновані у винаході, переважно одержують методами рекомбінації. Такі методи добре відомі в даній галузі, і вони включають здійснення експресії білка в прокаріотичних і еукаріотичних клітинах і наступне виділення поліпептиду антитіла й, як правило, очищення до досягнення фармацевтично прийнятному ступеня чистоти. Для здійснення експресії білка нуклеїнові кислоти, що кодують відповідні легкі й важкі ланцюги або їх фрагменти, вбудовують в експресійні вектори за допомогою стандартних методів. Експресію здійснюють у відповідних прокаріотичних або еукаріотичних клітинах-хазяїнах, таких як CHOклітини, NS0-клітини, SP2/0-клітини, HEK293-клітини, COS-клітини, клітини дріжджів або клітини E.coli, і антитіло виділяють із клітин (із супернатанту або клітин після лізису). Методи рекомбінантного одержання антитіл добре відомі з існуючого рівня техніки, і вони описані, наприклад, в оглядових статтях Makrides S.C., Protein Expr. Purif. 17, 1999, стор. 183 11 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 202; Geisse S. і ін., Protein Expr. Purif. 8, 1996, стор. 271-282; Kaufman R.J., Mol. Biotechnol. 16, 2000, стор. 151-161; Werner R.G., Drug Res. 48, 1998, стор. 870-880. Антитіла можуть бути присутні у цілих клітинах, у клітинному лізаті або знаходитися в частково очищеній або практично чистій формі. Очищення для видалення інших клітинних компонентів або інших домішок, наприклад, інших клітинних нуклеїнових кислот або білків, здійснюють за допомогою стандартних методів, включаючи обробку лугом/ДСН, CsCl-бендінг, хроматографію на колонках, електрофорез в агарозному гелі й інші методи, добре відомі в даній галузі (див. в Current Protocols in Molecular Biology, під ред. Ausubel F. і ін., вид-во Greene Publishing and Wiley Interscience, New York, 1987). Експресія в NS0-клітинах описана, наприклад, в Barnes L.M. і ін., Cytotechnology 32, 2000, стор. 109-123; Barnes L.M. і ін., Biotech. Bioeng. 73, 2001, стор. 261-270. Короткочасна експресія описана, наприклад, в Durocher Y. і ін., Nucl. Acids. Res. 30, 2002, с. E9. Клонування варіабельних ділянок описане в Orlandi R. і ін., Proc. Natl. Acad. Sci. USA 86, 1989, стор. 38333837; Carter P. і ін., Proc. Natl. Acad. Sci. USA 89, 1992, стор. 4285-4289; і Norderhaug L. і ін., J. Immunol. Methods 204, 1997, стор. 77-87. Переважна система для короткочасної експресії (HEK293) описана Schlaeger E.-J. і Christensen K. в Cytotechnology 30, 1999, стор. 71-83 і в Schlaeger E.-J., J. Immunol. Methods 194, 1996, стор. 191-199. Контролюючі послідовності, які можна застосовувати для прокаріотичних організмів, являють собою, наприклад, промотор, необов'язково операторну послідовність і сайт зв'язування рибосом. Відомо, що для еукаріотичних клітин застосовують промотори, енхансери й сигнали поліаденілування. Нуклеїнова кислота "функціонально зв'язана", коли вона функціонально зв'язана з іншою нуклеотидною послідовністю. Наприклад, ДНК передпослідовності або лідерної секреторної послідовності функціонально зв'язана із ДНК поліпептиду, якщо при її експресії утворюється передбілок, який бере участь у секреції поліпептиду; промотор або енхансер функціонально зв'язаний з кодувальною послідовністю, якщо він впливає на транскрипцію послідовності; або сайт зв'язування рибосом функціонально зв'язаний з кодувальною послідовністю, якщо він розташований так, що полегшує трансляцію. Як правило, поняття "функціональне зв'язані" означає, що послідовності ДНК, будучи зв'язані, є суміжними, а у випадку лідерної секреторної послідовності, є суміжними й знаходяться у рамці зчитування. Однак для енхансерів не є необхідним, щоб вони були суміжними. Зв'язування здійснюють шляхом лігування у відповідних сайтах рестрикції. Якщо такі сайти не існують, то відповідно до прийнятої практики застосовують синтетичні олігонуклеотидні адаптори або лінкери. Моноклональні антитіла можна відокремлювати від культурального середовища за допомогою загальноприйнятих методів очисти імуноглобулінів, таких, наприклад, як, хроматографія на білок A-сефарозі, хроматографія на гідроксилапатиті, гель-електрофорез, діаліз або афінна хроматографія. ДНК і РНК, які кодують моноклональні антитіла, можна легко виділяти й секвенувати за допомогою загальноприйнятих методів. Клітини гібридом можуть служити джерелом таких ДНК і РНК. Після виділення ДНК можна вбудовувати в експресійні вектори, якими потім трансфектують клітини-хазяї, такі як HEK 293-клітини, CHO-клітини або клітини мієломи, які в іншому випадку не можуть продукувати білок імуноглобуліну, для забезпечення синтезу рекомбінантних моноклональних антитіл у клітинах-хазяїнах. У контексті даного опису поняття "клітина", "клітинна лінія" і "клітинна культура" використовуються взаємозамінно, і всі визначення, у які входять ці поняття, включають потомство. Так, поняття "трансформанти" і "трансформовані клітини" включають первинні розглянуті клітини, а також культури, виведені з них, незалежно від кількості переносів. Слід також мати на увазі, що все потомство може не бути строго ідентичним відносно вмісту ДНК внаслідок випадкових або ненавмисних мутацій. Ці поняття включають варіанти потомства, які мають такою ж функцію або біологічну активність, що й відібрана шляхом скринінгу вихідна трансформована клітина. У тих випадках, коли слід застосовувати інші позначення, це повинно бути очевидно з контексту. У контексті даного опису поняття "трансформація" стосується процесу переносу векторів/нуклеїнової кислоти в клітину-хазяїна. Якщо як клітини-хазяї застосовують клітини, оболонки яких не являють собою важкоподолані бар'єри, то трансфекцію здійснюють, наприклад, методом, заснованим на осадженні фосфатом кальцію, описаним в Graham і Van der Eh, Virology 52, 1978, с. 546 і далі. Однак можна застосовувати також і інші методи інтродукції ДНК у клітини, такі як ін'єкція в ядра або злиття протопластів. Якщо використовують прокаріотичні клітини або клітини, що мають значні клітинні оболонки, то як метод трансфекції можна застосовувати обробку кальцієм з використанням хлориду кальцію, описану в Cohen F.N. і ін., PNAS 69, 1972, с… 2110-2114. 12 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 У контексті даного опису поняття "експресія" стосується процесу, за допомогою якого здійснюється транскрипція нуклеїнової кислоти в мРНК, та/або процесу, за допомогою якого транскрибована мРНК (яку називають також транскриптом) згодом транслюється з утворенням пептидів, поліпептидів або білків. Транскрипти й кодовані поліпептиди в цілому називають генним продуктом. Якщо полінуклеотид виводять із геномної ДНК, то експресія в еукаріотичній клітині може включати сплайсинг мРНК. "Вектор" являє собою молекулу нуклеїнової кислоти, зокрема яка самореплікується, яка переносить вбудовану молекулу нуклеїнової кислоти в клітини-хазяї й/або між клітинамихазяями. Поняття включає вектори, функція яких полягає, насамперед, у вбудовуванні ДНК або РНК у клітину (наприклад, хромосомна інтеграція), реплікаційні вектори, функція яких полягає, насамперед, у реплікації ДНК або РНК, і в експресійні вектори, функція яких полягає, насамперед, у транскрипції й/або трансляції ДНК або РНК. Під поняття підпадають також вектори, які мають декількома вказаними функціями. "Експресійний вектор" являє собою полінуклеотид, який при інтродукції у відповідну клітинухазяїн може транскрибуватися й транслюватися в поліпептид. Поняття "експресійна система" стосується, як правило, прийнятної клітини-хазяїна, що містить експресійний вектор, функцією якої може бути вихід необхідного продукту експресії. Одним з об'єктів винаходу є фармацевтична композиція, яка містить антитіло, запропоноване у винаході. Іншим об'єктом винаходу є застосування антитіла, запропонованого у винаході, для приготування фармацевтичної композиції. Наступним об'єктом винаходу є спосіб приготування фармацевтичної композиції, яка містить антитіло, запропоноване у винаході. Ще одним об'єктом даного винаходу є композиція, наприклад, фармацевтична композиція, яка містить антитіло, запропоноване в даному винаході, включене до складу препаративної форми в комбінації з фармацевтично прийнятним носієм. Крім того, встановлено, що вказані конкретні гуманізовані версії антитіла до CDCP1 CUB4 є більш цінними для лікування раку в порівнянні, наприклад, з іншими антитілами до CDCP1. Таким чином, одним з об'єктів винаходу є фармацевтична композиція, призначена для лікування раку. Іншим об'єктом винаходу є гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, призначене для лікування раку. Іншим об'єктом винаходу є застосування гуманізованого антитіла, запропонованого у винаході, для приготування лікарського засобу, призначеного для лікування раку. Наступним об'єктом винаходу є спосіб лікування пацієнта, що страждає від раку, який полягає в тому, що вводять гуманізоване антитіло, запропоноване у винаході, пацієнтові, який потребує такого лікування. У контексті даного опису поняття "фармацевтичний носій" включає будь-який і всі розчинники, дисперсійні середовища, покриття, антибактеріальні й протигрибкові агенти, що надають ізотонічність і сповільнювані абсорбцію агенти й т.п., які є фізіологічно сумісними. Переважно носій можна застосовувати для внутрішньовенного, внутрішньо м'язового, підшкірного, парентерального, спінального або епідермального введення (наприклад, шляхом ін'єкції або інфузії). Композицію, запропоновану в даному винаході, можна вводити за допомогою різних методів, відомих у даній галузі. Як повинно бути очевидно фахівцеві в даній галузі, шлях та/або форму введення можна варіювати залежно від необхідних результатів. Для введення сполуки, запропонованої у винаході, за допомогою певних шляхів введення може виявитися необхідним наносити на сполуки покриття з матеріалу, що перешкоджає її інактивації, або здійснювати введення сполуки разом з таким матеріалом. Наприклад, сполуку можна вводити індивідуумові у відповідному носії, наприклад, у ліпосомах або в розріджувачі. До фармацевтично прийнятних розріджувачів належать фізіологічний розчин і водні забуферувальні розчини. До фармацевтично прийнятних носіїв належать стерильні водні розчини або дисперсії й стерильні порошки для приготування стерильних ін'єкційних розчинів або дисперсій безпосередньо перед введенням. Застосування таких середовищ і агентів для, що володіють фармацевтичною активністю субстанцій відомо в даній галузі. У контексті даного опису поняття "парентерально введення" і "введення парентеральним шляхом" означають шляхи введення, відмінні від ентерального введення й місцевого застосування, як правило, вони стосуються введення шляхом ін'єкції й включають (але, не обмежуючись тільки ними) внутрішньовенну, внутрішньом'язову, внутрішньоартеріальну, підоболонкову, внутрішньокапсульну, внутрішньоочну, внутрішньосерцеву, внутрішньошкірну, внутрішньоочеревинну, транстрахеальну, підшкірну, субкутикулярну, внутрішньосуглобову, 13 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 субкапсулярну, субарахноїдальну, інтраспінальну, епідуральну й інтрастернальну ін'єкцію й інфузію. У контексті даного опису поняття "рак" стосується таких захворювань, як, наприклад, рак легені, недрібноклітинний рак легені (NSCL), альвеолярно-клітинний рак легені, рак кістки, рак підшлункової залози, рак шкіри, рак голови або шиї, шкірна або внутрішньоочна меланома, рак матки, рак яєчника, ректальний рак, рак анальної ділянки, рак шлунка, гастральний рак, рак ободової кишки, рак молочної залози, карцинома фалопієвих труб, карцинома ендометрію, карцинома шийки матки, карцинома піхви, карцинома вульви, хвороба Ходжкіна, рак стравоходу, рак тонкого кишечнику, рак ендокринної системи, рак щитовидної залози, рак паращитовидної залози, рак надниркова залоза, саркома м'яких тканин, рак сечовивідного каналу, рак пенісу, рак передміхурової залози, рак сечового міхура, рак нирки або сечоводу, нирково-клітинна карцинома, карцинома ниркової лоханки, мезотеліома, печінково-клітинний рак, біліарний рак, неоплазми центральної нервової системи (ЦНС), пухлини хребта, гліома стовбура головного мозку, мультиформна гліобластома, астроцитоми, шванноми, епендимони, медулобластоми, менінгіоми, плоскоклітинні карциноми, аденома гіпофіза, лімфома, лімфолейкоз, включаючи рефракторні варіанти будь-якого із вказаних вище видів раку й комбінації одного або декількох видів раку. Переважно вказаний рак являє собою рак молочної залози, рак яєчника, рак шийки матки, рак легені або рак передміхурової залози й більш переважно рак легені. Переважні вказані види раку відрізняються також експресією або понадекспресією CDCP1, більш переважно понадекспресією CDCP1. Вказані композиції можуть містити також ад’юванти, такі як консерванти, змочувальні агенти, емульгатори й диспергуючі агенти. Відсутність мікроорганізмів можна забезпечувати як за допомогою процедур стерилізації (див. вище), так і шляхом включення різних антибактеріальних і протигрибкових засобів, таких, наприклад, як парабен, хлорбутанол, фенол, сорбінова кислота й т.п. Може виявитися доцільним включати в композиції агенти для додання ізотонічності, такі як цукри, хлорид натрію й т.п. Крім того, можна пролонгувати абсорбцію ін'єкційної фармацевтичної форми шляхом включення речовин, які сповільнюють абсорбцію, таких як моностеарат алюмінію й желатин. Незалежно від вибраного шляху введення сполуки, запропоновані в даному винаході, які можна застосовувати в придатній гідратованій формі, та/або фармацевтичні композиції, запропоновані в даному винаході, готують у вигляді фармацевтично прийнятних форм лікарського засобу за допомогою загальноприйнятих методів, відомих фахівцям у даній галузі. Фактичні рівні доз діючих речовин у фармацевтичних композиціях, запропонованих у даному винаході, можна змінювати для одержання кількості діючої речовини, яка є ефективним для досягнення необхідної терапевтичної відповіді в конкретного пацієнта при використанні конкретної композиції й шляхи введення, але яка не є токсичним для пацієнта. Вибраний рівень доз повинен залежати від різних фармакокінетичних факторів, включаючи активність конкретних застосовуваних композицій, запропонованих у даному винаході, шлях введення, час введення, швидкість екскреції конкретної застосовуваної сполуки, тривалість лікування, інші лікарські засоби, сполуки та/або матеріали, які використовують у комбінації з конкретними застосовуваними композиціями, вік, стать, вага, стан, загальний стан здоров'я й попередній історія хвороби пацієнта, що підлягає лікуванню, і інші подібні фактори, добре відомі в галузі медицини. Композиція повинна бути стерильною й текучою в тому ступені, щоб композицію можна було вводити за допомогою шприца. Крім води переважним носієм є ізотонічний забуферений фізіологічний розчин. Відповідну плинність можна підтримувати, наприклад, шляхом використання покриття, такого як лецитин, шляхом підтримки необхідного розміру частинок у випадку дисперсії й шляхом застосування поверхнево-активних речовин. У багатьох випадках переважно включати в композицію агенти для надання ізотонічності, наприклад, цукри, багатоатомні спирти, такі як маніт або сорбіт, і хлорид натрію. Наступні приклади, перелік послідовностей і креслення дані з метою переважного розуміння даного винаходу, повний обсяг якого представлений у наведеній нижче формулі винаходу. Очевидно, що у викладених процедурах можуть бути зроблені модифікації без відхилення від суті винаходу. Опис амінокислотних послідовностей з переліку послідовностей SEQ ID NO: 1 варіабельна ділянка важкого ланцюга VH антитіла CUB4 (депоноване під № DSM ACC2551); SEQ ID NO: 2 варіабельна ділянка легкого ланцюга VL антитіла CUB4 (депоноване під № DSM ACC2551); 14 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 SEQ ID NO: 3 hHC4-H - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 4 hHC4-c - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 5 hHC4-a - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 6 hHC4-d - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 7 hHC4-04 - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 8 hHC4-K - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 9 hHC4-K2 - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 10 hHC4-I - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 11 hHC4-07 - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 12 hHC4-03 - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 13 hHC4-b - гуманізована VH CUB4; SEQ ID NO: 14 hLC4-M - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 15 hLC4-L2 - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 16 hLC4-K - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 17 hLC4-L - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 18 hLC4-J - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 19 hLC4-b - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 20 hLC4-c - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 21 hLC4-a - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 22 hLC4-d - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 23 hLC4-e - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 24 hLC4-f - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 25 hLC4-I - гуманізована VL CUB4; SEQ ID NO: 26 - константна ділянка важкого ланцюга IgG1 людського походження (кавказький алотип); SEQ ID NO: 27 - константна ділянка легкого капа-ланцюга людського походження; SEQ ID NO: 28 - константна ділянка легкого лямбда-ланцюга людського походження; SEQ ID NO: 29 - людський CDCP1; SEQ ID NO: 30 - що містить позаклітинний домен (ECD) фрагмент людського CDCP1; SEQ ID NO: 31 - константна ділянка важкого ланцюга IgG1 людського походження (афроамериканський алотип). SEQ ID NO: 32 - константна ділянка важкого ланцюга IgG4 людського походження. Опис креслень На кресленнях показане: на Фіг. 1 - амінокислотна послідовність VН-ділянки (CDRH1, CDRH2 і CDRH3 позначені виділеними жирним шрифтом буквами) мишиного (mVH-CUB4) антитіла й амінокислотні послідовності VН-ділянки різних гуманізованих антитіл до CDCP1 CUB4 (конкретні модифікації, запропоновані у винаході, позначені виділеними жирним шрифтом буквами); на Фіг. 2 – амінокислотна послідовність VL-ділянки (CDRL1, CDRL2 і CDRL3 позначені виділеними жирним шрифтом буквами) мишиного (mVL-CUB4) антитіла й амінокислотні послідовності VL-ділянки різних гуманізованих антитіл до CDCP1 CUB4 (конкретні модифікації, запропоновані у винаході, позначені виділеними жирним шрифтом буквами); на Фіг. 3 – відносні рівні зв'язування різних гуманізованих антитіл до CDCP1 CUB4. Представлені рівні зв'язування комбінацій різних гуманізованих VH- і VL-ділянок у порівнянні з химерним антитілом CUB4 ((chHC4 =мишині VH і VL з константною ділянкою людського IgG1); на Фіг. 4 – дані, отримані in vitro, що характеризують ADCC створеного за допомогою глікоінженерії (GE) гуманізованого антитіла CUB4 № 69 GE, у якому кількість фукози становить 65 % або менше, у порівнянні з ADCC химерного створеного за допомогою глікоінженерії (GE) CUB4 і антитіла дикого типу (wt позначає химерне антитіло CUB4, при створенні якого не застосовували глікоінженерію) і застосовуваного як негативний контроль людського IgG; на Фіг. 5а й 5б – дані, отримані in vivo, що характеризують інгібування росту ксенотранспланта пухлин людського раку легені H322M гуманізованими антитілами CUB4 № 69 і № 135, химерним антитілом CUB4 і мишиним антитілом CUB4. Приклад 1 Специфічний для антигену ELISA Розчинний позаклітинний домен CDCP1 (CDCP1-ECD) (SEQ ID NO: 30), злитий зі стрептавідинзв’язувальним білком (SBP), імобілізували на сенсибілізованому стрептавідином планшеті. Для визначення оптимального зв'язування антитіла з SBP-CDCP1-ECD 384-лункові полістирольні планшети (NUNC, сенсибілізовані стрептавідином), що поставляються фірмою Microcoat, Бернрид, Німеччина (ID-№ 1734776-001) сенсибилізували чистим і серійно 15 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 розведеним супернатантом HEK 293-клітин (у буфері БСА/IMDM:100 мг/мл БСА, фракція V, фірми Roche, 10735078001, розчинений у середовищі Дульбеко, модифікованому за способом Ісков). За допомогою каліброваної кривої, отриманої для мишиних антитіл CUB4, визначали оптимальний фактор розведення супернатанту HEK 293-клітин відносно здатності зв'язуватися зі стрептавідином на титраційному мікропланшеті. У випадку стандартної сенсибілізації що містить SBP-CDCP1-ECD супернатант HEK293 розводили (від 1:15 до 1:40) і інкубували протягом ночі при 2-8 °C (25 мкл на лунку). Інтенсивне відмивання титраційного планшета була обов'язковим для видалення комплексу SBP-CDCP1-ECD, що залишився незв'язаним. Гуманізовані антитіла CUB4 та/або референс-антитіло (химерне (chHC4) антитіло CUB4, що містить людську константну ділянку і мишині VH і VL, послідовності яких представлені в SEQ ID NO: 1 і 2) оцінювали або в нерозведеному вигляді, або, використовуючи 12-стадійне розведення. По 12,5 мкл кожного зразка на лунку інкубували протягом 90 хв при кімнатній температурі. Після інтенсивного відмивання за допомогою ЗФР-T (0,1 % Твін 20 у ЗФР) додавали до будь-яких людських антитіл по 25 мкл козячих антитіл до людського IgG, зшитих з HRP (фірма Jackson Immunoresearch, код № 109-036-098, розведення 1:10000) і інкубували протягом 1 год. Після інтенсивного відмивання зв'язування антитіл оцінювали за допомогою таблеток ABTS (фірма Roche Diagnostics GmbН, каталожний № 1112422). Оцінювали абсорбцію при 405 нм/492 нм за допомогою стандартного фотометра. На Фіг. 3 представлені дані про рівні зв'язування різних комбінацій гуманізованих VH і VL відносно химерного (chHC4) антитіла CUB4. Результати демонструють, що модифіковані певним чином гуманізовані антитіла, що несуть а) конкретні мутації в CDRH2 VН-ділянки (мутації T57K і P60V). див. VН-ділянка: hHC4-H (SEQ ID NO: 3), та/або б) конкретні мутації в CDRL1 VL-ділянки (мутація V33L) і мутацію, що приводить до заміни людської амінокислоти на мишину амінокислоту W у положенні 47 у каркасній ділянці VLділянки; (див. VL-ділянки: hLC4-M(SEQ ID NO: 14), hLC4-L2 (SEQ ID NO: 15), hLC4-K(SEQ ID NO: 16), hLC4-L(SEQ ID NO: 17), hLC4-J (SEQ ID NO: 18)), несподівано мають у значній мірі поліпшені здатності до зв'язування в порівнянні з гуманізованими антитілами CUB4, у яких відсутні вказані конкретні модифікації. Приклад 2 Характеристики зв'язування антитіл до CDCP1 з фрагментом людського CDCP1, що містить позаклітинний домен (ECD), послідовність якого представлена в SEQ ID NO: 30 (містить позаклітинний домен ECD людського CDCP1) Для виміру афінності зшивали по 30 мкг/мл антитіл до мишиного Fcγ (козячі, фірма Jackson Immuno Research JIR115-005-071) з поверхнею сенсорного чіпу CM-5 за допомогою стандартної хімії амінового комбінації й блокади з використанням обладнання для SPR (Biacore T100). Після кон'югації різні антитіла до CDCP1 ін’єкували при 25 °C зі швидкістю потоку 5 мкл/хв із наступним введенням серійних розведень (від 0 до 1000 нМ) ECD CDCP1 зі швидкістю 30 мкл/хв. Як рухомий буфер в експериментах із зв'язування застосовували ЗФР/0,1 % БСА. Потім чип регенерували, здійснюючи 60 імпульсів розчину 10 мМ гліцин-HСl, pН 2,0. Для розрахунків термодинамічних параметрів (KD, константа зв'язування) і кінетичних параметрів (швидкість k on, швидкість koff) використовували модель Ленгмюра для зв'язування в співвідношенні 1:1. 45 Таблиця 3 Наведені як приклад параметри зв'язування гуманізованих антитіл, запропонованих у винаході Гуманізоване антитіло до CDCP1 47 69 80 91 102 135 Ka [1/Мс] 2,0E+05 2,1E+05 2,5E+05 1,8E+05 1,9E+05 1,4E+05 16 kd [1/з] 7,5E-04 5,2E-04 8,8E-04 1,0E-03 1,1E-03 1,1E-03 t½ дис. [мін] 15,4 22,1 13,1 11,2 11,0 10,3 KD [нМ] 3,77 2,55 3,53 5,60 5,40 8,30 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Приклад 3 Одержання створеного за допомогою глікоінженерії гуманізованого антитіла CUB4 (гуманізоване антитіло CUB4 GE) Послідовності ДНК важких і легких ланцюгів повнорозмірного антитіла, відповідні до амінокислотних послідовностей SEQ ID NO: 3 і SEQ ID NO: 15 (антитіло 69), субклонували в експресійних векторах ссавців (один для легкого ланцюга й один для важкого ланцюга) під контролем промотору MPSV і проти ходу транскрипції відносно синтетичного полі(А)-сайту, кожний вектор ніс послідовність OriP EBV. Антитіла одержували шляхом котрансфекції клітин лінії HEK293-EBNA з використанням експресійних векторів, що містять важкий і легкий ланцюги антитіл ссавців, за допомогою підходу на основі трансфекції фосфатом кальцію. Клітини HEK293-EBNA на експонентній фазі росту трансфектували фосфатом кальцію. Для одержання немодифікованого антитіла клітини трансфектували тільки експресійними векторами, що містять важкий і легкий ланцюги, у співвідношенні 1:1. Для одержання створеного за допомогою глікоінженерії антитіла клітини котрансфектували чотирма плазмідами, дві з яких призначали для експресії антитіла, одна - для експресії злитого з GnTIII поліпептиду (експресійний вектор для GnT-III) і одна – для експресії манозидази II (експресійний вектор для манозидази II комплексу Гольджи) у співвідношенні 4:4:1:1 відповідно. Клітини вирощували у вигляді прикріплених моношарових культур в TКолбах, використовуючи культуральне середовище DMEM, доповнене 10 % FCS, і їх трансфектували при досягненні 50-80 % конфлюентності. Для здійснення трансфекції в T 150колбах висівали 15 мільйонів клітин за 24 год. до трансфекції в 25 мл культурального середовища DMEM, доповненого FCS (кінцева концентрація 10 об. %), і клітини витримували при 37 °C в інкубаторі у вмісній 5 % CO2 атмосфері протягом ночі. Для здійснення трансфекції кожної T 150-колби готували розчин, що містить ДНК, CaСl2 і воду, шляхом змішання 94 мкг загальної плазмідної ДНК, що входить у вектори, яку відбирали порівну з експресійних векторів легкого й важкого ланцюгів, води до досягнення кінцевого об'єму 469 мл і 469 мкл 1M розчину CaСl2. До цього розчину додавали 938 мкл розчину, що містить 50мМ HEPES, 280мМ NaСl, 1,5мМ Na2HPO4, pН 7,05, негайно перемішували протягом 10 с і вистоювали при кімнатній температурі протягом 20 с. Суспензію розводили в 10 мл середовища DMEM, доповненого 2 % FCS, і вносили в T 150-колбу замість присутньої в ній середовища. Потім вносили додатково 13 мл середовища для трансфекції. Клітини інкубували при 37 °C, 5 % CO2 протягом приблизно 1720 год., після чого середовище заміняли 25 мл DMEM, 10 % FCS. Кондиціоноване культуральне середовище збирали через 7 днів після трансфекції шляхом центрифугування протягом 15 хв при 210 × g, розчин стерилізували фільтрацією (фільтр із розміром отворів 0,22 мкм) і додавали азид натрію в кінцевій концентрації 0,01 % (мас./ об.) і витримували при 4 °C. Секретовані створені за допомогою глікоінженерії гуманізовані антитіла CUB4 № 69 (гуманізовані антитіла CUB4 № 69 GE) очищали за допомогою афінної хроматографії на білку A з наступною катіонообмінною хроматографією й, нарешті, за допомогою стадії гель-фільтрації на колонку Superdex 200 (фірма Amersham Pharmacia), здійснюючи заміну буфера на розчин, що містить 25мМ фосфат калію, 125мМ хлорид натрію, 100мМ гліцин, pН 6,7, і збирали чисті мономерні антитіла у вигляді IgG1. Концентрацію антитіл визначали за допомогою спектрофотометра при довжині хвилі абсорбції 280 нм. Олігосахариди, приєднані до Fc-ділянці антитіл, аналізували за допомогою MALDI/ TOF-МС (згідно з методом, описаним в WO 2008/077546). Олігосахариди вивільняли з антитіл шляхом ферментативного розщеплення за допомогою PNGaseF (пептид-n-глікозидаза F), причому антитіла минулого або іммобілізовані на ПВДФ-мембрані, або знаходилися в розчині. Отриманий у результаті розщеплення розчин, що містить олігосахариди, які вивільнилися, або використовували безпосередньо для MALDI/ TOFМС-аналізу, або додатково розщеплювали за допомогою глікозидази EndoH перед підготовкою зразків до MALDI/ TOF-МС-аналізу. В іншому експерименті створені за допомогою глікоінженерії гуманізовані антитіла CUB4 (гуманізоване антитіло CUB4 GE), такі як антитіла № 69 і № 135, одержували шляхом контрансфекції чотирма плазмідами, дві з яких призначались для експресії антитіла, одна - для експресії злитого з GnTIII поліпептиду (експресійний вектор для GnT-III) і одна – для експресії манозидази II (експресійний вектор для манозидази II комплексу Гольджи) у співвідношенні 4:4:1:1 відповідно, використовуючи CHO-клітини замість HEK 293-EBNA-клітин. Проаналізована кількість фукози в цукровому ланцюзі на Asn297 становила 50-10 %. 17 UA 106890 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Приклад 4 Аналіз in vitro ADCC гуманізованих антитіл CUB4 Клітини-мішені лінії PC-3 (DSMZ № ACC 465, клітини аденокарциноми передміхурової залози, які культивували в живильній суміші Хема F12+2мМ Аланіл-L-Глутамін+ 10 % FCS) і лінії H322M (недрібноклітинна карцинома легенів, які культивували в середовищі RPMI1640+2мМ Аланіл-L-Глутамін + 10 % FCS), збирали після обробки трипсином/ЕДТК (фірма Gibco, № 25300054) на експонентній фазі росту. Після стадії відмивання й перевірки кількості й життєздатності клітин, необхідні аліквоти мітили протягом 30 хв при 37 °C в інкубаторі для клітин кальцеїном (фірма Invitrogen, № C3100MP; вміст 1 флакону ресуспендували в 50 мкл ДМСО з одержанням 5 млн. клітин на 5 мл середовища). Потім клітини відмивали тричі середовищем AIM-V, перевіряли кількість і життєздатність клітин і кількість клітин доводили до 0,3 млн./мл. Паралельно підготовляли PBMC як ефекторні клітини шляхом центрифугування в градієнті густини (Histopaque-1077, фірма Sigma, № H8889) згідно із протоколом виробника (стадії відмивання: 1× при 400g і 2×при 350g по 10 хв кожного разу). Перевіряли кількість і життєздатність клітин і кількість клітин доводили до 15 млн./мл. По 100 мкл пофарбованих кальцеїном клітин-мішеней висівали в круглодонні 96-лункові планшети, додавали по 50 мкл розведеного антитіла й додавали по 50 мкл ефекторних клітин. У деяких експериментах клітини-мішені змішували з рідким Redimune® NF (імуноглобулін здоровішої людини) (фірма ZLB Behring), використовуючи Redimune у концентрації 10 мг/мл. Як контроль служили зразки, у яких відбувався спонтанний лізис, отримані шляхом спільного культивування клітин-мішеней і ефекторних клітин без антитіла, і зразки, для яких характерний максимальний лізис, для визначення якого здійснювали лізис за допомогою 1 % Тритон X-100 тільки клітинок-мішеней. Планшет інкубували протягом 4 год. при 37 °C у вологій камері для клітин. Знищення клітин-мішеней оцінювали, вимірюючи вивільнення LDH (лактатдегідрогеназа) з ушкоджених клітин за допомогою набору для визначення цитотоксичності (набір для визначення LDH, фірма Roche, № 1644793) згідно з інструкцією виробника. У цілому, метод полягав у наступному: по 100 мкл супернатанту з кожної лунки змішували з 100 мкл субстрату, що входить у набір, у прозорому плоскодонному 96-лунковому планшеті. Значення Vmax, виявлене в кольоровій реакції в присутності субстрату, визначали за допомогою рідера для ELISA при 490 нм протягом принаймні 10 хв. Відсоток опосередковуваного конкретним антитілом знищення розраховували в такий спосіб: ((A – SR)/(MR – SR)×100, де A позначає середню величину Vmax при конкретній концентрації антитіла, SR позначає середню величину Vmax при спонтанної вивільненні й MR позначає середню величину Vmax при максимальнім вивільненні. Додаткові дані, що стосуються збереження кальцеїну інтактними клітинами-мішенями, одержували шляхом лізису клітин-мішеней, що залишилися, у боратному буфері (5 мМ борат натрію + 0,1 % Тритон) і кількісно оцінювали за флуоресценцією кальцеїну за допомогою планшет-рідера для визначення флуоресценції. На Фіг. 4 представлені дані аналізів in vitro ADCC створеного за допомогою глікоінженерії (GE) гуманізованого антитіла CUB4 № 69 GE, у якому кількість фукози становило 65 % або менше, у порівнянні з ADCC химерного створеного за допомогою глікоінженерії (GE) антитіла CUB4 і антитіла дикого типу (wt позначає химерне антитіло CUB4, при створенні якого не застосовували глікоінженерію) і застосовуваного як негативний контроль людського IgG. Приклад 5 Стимуляція фосфорилування CDCP1 у клітинах лінії DU-145 По 2×105 клітин лінії Du-145 на 6-лунковий планшет культивували в середовищі DMEM (фірма PAA, каталожний №E15-0011), доповненому 2мМ L-Глутаміном (фірма Sigma, каталожний № G7513, 2мМ піруватом натрію, 10 % FCS (фірма PAA, каталожний № E15-0011) протягом ночі. Клітини інкубували з різними гуманізованими антитілами CUB4 у концентрації 20 мкг/мл протягом 10 хв. Клітини лізували за допомогою свіжоприготовленого охолодженого на льоді буфера для лізису (RIPA – буфер: 1 % NP40, 1 % DOC (дезоксихолат), 0,1 % ДСН, 150мм NaСl, 10мм Трис/Hcl, pН 7,4, 1мм ФМСФ (фенілметилсульфонілфторид) в етанолі, 10 мкг/мл апротиніну, 0,4 мМ ортованадат). Після витримування протягом 10 хв на льоді клітинні лізати центрифугували протягом 10 хв при 10000 об/хв. Лізати розділяли за допомогою ДСН-ПААГ з використанням стандартного протоколу й переносили на нітроцелюлозу за допомогою вестернблотингу. Отримані при вестерн-блотингу блоти виявляли за допомогою антитіла до фосфотирозину (4G10) або антитіла до фосфоCDCP. Рівень фосфорилування CDCP1 визначали за допомогою денситометричного сканування (денситометр Biorad GS 800). 18 UA 106890 C2 Таблиця 4: Відсоток (%) стимуляції гуманізованими антитілами CUB4 (у порівнянні з химерним CUB4) Гуманізоване антитіло CUB4, № химерне антитіло CUB4 80 69 47 135 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Відсоток (%) стимуляції 100 133 112 96 72 Усі гуманізовані антитіла CUB4 № 80, № 69, №47 і № 135 мали здатність стимулювати фосфорилування CDCP1 у клітинах лінії DU-145. Приклад 6 In vivo інгібування пухлин гуманізованими антитілами CUB4 А) Назва експерименту: CDCP1_PZ_H322M_007 Справжнє дослідження in vivo здійснювали з метою порівняння ефективності химерного антитіла до CDCP1 CUB4 і гуманізованих версій антитіла CUB4 у відношенні застосовуваної як модель недрібноклітинного раку легені лінії NCI-H322M. Клітини недрібноклітинного раку легені лінії H322M одержували з колекції NCI. Лінію пухлинних клітин культивували згідно із загальноприйнятими методами в середовищі RPMI 1640, доповненого 10 % фетальної бичачої сироватки й 2мМ L-Глутаміном, при 37 °C у насиченій водяною парою атмосфері при 5 % CO2. Для трансплантації використовували пасаж 4. Людську лінію клітин недрібноклітинного раку легені H322M підшкірно інокулювали (5×106 клітин) у матригелі в праву бокову ділянку мишей. Обробку тварин починали в день довільного р на групи, тобто через 19 днів після трансплантації. Антитіла вводили i.p. q7d у дні досліду 19, 26, 33, 40 і 47 у вказаній дозі 25 мг/кг. Крім того, у ці ж дні вводили наповнювач. Об'єм, що вводиться, становив 10 мл/кг. Основою гуманізованого антитіла CUB4 № 69 були VH і VL, послідовності яких представлені в SEQ ID NO: 3 і SEQ ID NO: 15. Основою гуманізованого антитіла CUB4 № 135 були VH і VL, послідовності яких представлені в SEQ ID NO: 3 і SEQ ID NO: 23. Групи: Піддана обробці група 1: наповнювач. Піддана обробці група 2: химерне антитіло CUB4 (25 мг/кг i.p.). Піддана обробці група 3: гуманізоване антитіло CUB4 № 69 (25 мг/кг i.p.). Піддана обробці група 4: гуманізоване антитіло CUB4 № 135 (25 мг/кг i.p.). На Фіг. 5а представлені отримані in vivo дані, що демонструють інгібування росту ксенотранплантату пухлин людського раку легені лінії H322M гуманізованими антитілами CUB4 № 69 і №. 135 і химерним антитілом CUB4, при цьому чітко продемонстроване більш виражене інгібування росту пухлин in vivo обома гуманізованими антитілами CUB4 № 69 і № 135 у порівнянні з химерним антитілом CUB4. Б) Назва експерименту: CDCP1_PZ_H322M_004 Дане дослідження in vivo здійснювали з метою порівняння ефективності мишиного антитіла до CDCP1 CUB4 і химерного антитіла до CDCP1 CUB4 (мишині VH і VL і константна ділянка людського IgG1) у відношенні застосовуваної як модель недрібноклітинного раку легені лінії NCI-H322M. Клітини недрібноклітинного раку легені лінії H322M одержували з колекції NCI. Лінію пухлинних клітин культивували згідно із загальноприйнятими методами в середовищі RPMI 1640, доповненого 10 % фетальної бичачої сироватки й 2мМ L-Глутаміном, при 37 °C у насиченої водяною парою атмосфері при 5 % CO2. Для трансплантації використовували пасаж 4. Людську лінію клітин недрібноклітинного раку легені H322M підшкірно інокулювали (5×106 клітин) у матригелі в праву бокову ділянку мишей. Обробку тварин починали в день довільного поділу на групи, тобто через 17 днів після трансплантації. Антитіла вводили i.p. q7d аж до припинення досвіду в день 59 у вказаній дозі 10 мг/кг. Крім того, у ці ж дні вводили наповнювач. Об’єм, що вводиться, становив 10 мл/кг. Групи: 19 UA 106890 C2 5 Піддана обробці група 1: наповнювач. Піддана обробці група 2: мишине антитіло CUB4 (10 мг/кг i.p). Піддана обробці група 3: химерне антитіло CUB4 (10 мг/кг i.p). На Фіг. 5б представлені отримані in vivo дані, що демонструють інгібування росту ксенотранплантату пухлин людського раку легені лінії H322M мишиним антитілом CUB4 і химерним антитілом CUB4, при цьому продемонстроване більш виражене інгібування росту пухлин in vivo химерним антитілом CUB4 у порівнянні з мишиним антитілом CUB4. 20 UA 106890 C2 21 UA 106890 C2 22 UA 106890 C2 23 UA 106890 C2 24 UA 106890 C2 25 UA 106890 C2 26 UA 106890 C2 27 UA 106890 C2 28