Спосіб лікування різних клінічних форм вегетативної дисфункції у дітей

Реферат: Спосіб лікування різних клінічних форм вегетативної дисфункції у дітей включає застосування седативних препаратів. Після клініко-інструментальних, психологічних обстежень визначають форму порушень і при наявності змін психологічного статусу та функціонування головного мозку у дітей, хворих на вегето-судинну дисфункцію з гіпертензією, призначають тенотен дитячий по 1 таблетці 3 рази на день. При наявності порушень церебральної гемодинаміки та вегетативної забезпеченості призначають хомвіотензин в комплексі з хомвіонервіном по 1 таблетці 3 рази на день. При наявності змін цервікальної гемодинаміки призначають трипсидин 1 по /2 чайної ложки 3 рази на день протягом 2 місяців. UA 105482 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ РІЗНИХ КЛІНІЧНИХ ФОРМ ВЕГЕТАТИВНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ДІТЕЙ UA 105482 U UA 105482 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а точніше до педіатрії, і призначена для лікування різних клінічних форм вегетативной дисфункції у дітей. Висока поширеність вегетативної дисфункції (за різними даними в середньому до 75 %) серед школярів [1, 2], низький рівень якості життя дітей з вегетативною дисфункцією, несприятливі наслідки захворювання в подальшому, пояснюють актуальність пошуку підходів до їх лікування. Раніше доведено, що одним з основних факторів, що призводять до виникнення вегетативної дисфункції являються стреси [3, 4]. Згідно з результатами дослідження, батьки більшої половини хворих дітей пов'язували дебют захворювання із перенесеним стресом, у значної частини пацієнтів захворювання виникло на фоні надмірного розумового та фізичного навантаження в школі, рідше зустрічались наступні причини: дівчатка пов'язували початок захворювання з початком статевого дозрівання, у деяких дітей захворювання виникло на резидуальному фоні (травми голови або шиї) або після перенесеного інфекційного захворювання. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється, є спосіб лікування вегетативної дисфункції за гіпертензивним типом у дітей, який полягає в призначенні седативних препаратів, а при виражених невротичних явищах - транквілізаторів [13]. Недоліком даного способу є те, що дані седативні препарати недостатньо ефективні, а транквілізатори мають низку побічних ефектів та викликають звикання. Крім цього, даний спосіб не враховує, які саме порушення переважають у хворого. Задача, яку вирішує спосіб, що заявляється, полягає в оптимізації лікування вегетативної дисфункції різних клінічних форм у дітей шляхом диференційованого призначення за типом порушень, які переважають у хворого седативних препаратів: тенотен дитячий або трипсидан, або в комплексі з хомвіотензином. Технічний результат, що досягається, полягає в підвищенні ефективності лікування дегетативної дисфункції різних клінічних форм у дітей. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає застосування седативних препаратів, згідно з корисною моделлю, після клініко-інструментальних, психологічних обстежень визначають форму порушень і при наявності змін психологічного статусу та функціонування головного мозку у дітей, хворих на вегето-судинну дисфункцію з гіпертензією, призначають тенотен дитячий по 1 таблетці 3 рази на день, при наявності порушень церебральної гемодинаміки та вегетативної забезпеченості призначають хомвіотензин в комплексі з хомвіонервіном по 1 таблетці 3 рази на день, при наявності змін 1 цервікальної гемодинаміки призначають трипсидин по /2 чайної ложки 3 рази на день протягом 2 місяців. В ході нашого дослідження обстежено 238 дітей, хворих на вегетативну дисфункцію, у віці від 9 до 17 років (середній вік (М±m) 14,25±1,7 роки), які перебували на стаціонарному лікуванні в Центрі вегетативних дисфункцій ДКЛ № 6 м. Києва. Серед обстежуваних дітей 154 основної групи та 84 дитини контрольної групи. Діагноз встановлювали відповідно до клінічної класифікації вегетативної дисфункції (1999), прийнятої на 10-му з'їзді педіатрів України [1]. Вегетативна дисфункція по гіпертензивному типу: 108 дітей, серед них 67 дітей в основній групі та 41 - в групі контролю, вегетативна дисфункція по гіпотензивному типу: 65 дітей, з них 45 дітей в основній групі та 20 дітей в групі контролю. В групі пацієнтів з пароксизмальною вегетативною недостатністю - 65 дітей, з них 42 в основній групі. Провівши дослідження, ми встановили, що найчастішими проявами вегетативних дисфункцій є прояви церебростенічного синдрому та порушення емоційного стану: знервованість, дратівливість, страхи, у деяких - панічні атаки, порушення сну. Наші дані співпадають з даними літератури [5, 6, 7, 8]. Відомо, що основою патогенезу будь-якої з клінічних форм вегетативної дисфункції є порушення інтегративної діяльності надсегментарних вегетативних структур і одними з найчастіших клінічних проявів вегетативних дисфункцій являються емоційні розлади, незважаючи на те, що кожна з форм вегетативної дисфункції має свої особливості клінічного перебігу. Найчастіше це немотивована тривога, страх смерті або розвитку соматичного захворювання, загальна слабкість, дратівливість [9]. Також нами було встановлено найбільш виражені для кожного виду вегетативної дисфункції порушення психологічного стану. Скарги на емоційну лабільність у всіх обстежених дітей, хворих на вегето-судинну дисфункцію з гіпертензією, пред'являли 23,6 %, 32,3 % хворих на вегето-судинну дисфункцію з гіпотензією та 47,7 % пацієнтів з пароксизмальною вегетативною недостатністю В основних групах частота зустрічаємості скарг розподілилась наступним чином: у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю - у 38,1 %, рідше - у дітей хворих на вегето-судинну дисфункцію з гіпертензією - у 31,5 % та найрідше у пацієнтів з вегето-судинною дисфункцією (ВСД) з гіпотензією - у 20,7 %. Згідно з психологічними дослідженнями знижене 1 UA 105482 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 самопочуття спостерігалось найчастіше у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю - 67,2 %; рівень активності та настрою - також у пацієнтів з пароксизмальною вегетативною недостатністю, відповідно - 73,8 % та 51,4 %. Підвищена особистісна тривожність найчастіше зустрічалась в групі вегето-судинної дисфункції з гіпертензією - 61,1 %, ситуативна у дітей, хворих на вегето-судинну дисфункцію (ВСД) з гіпотензією - 51,4 %. В результаті тесту САН були встановлені наступні закономірності середніх значень: показник самопочуття був найвищим у дітей хворих на ВСД з гіпертензією - 5,03±0,26, трохи нижчий у дітей з ВСД з гіпотензією 4,95±0,49, найнижчий у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю - 4,3±0,17. Рівень показника активності у дітей з ВСД з гіпертензією - 4,8±0,17, ВСД з гіпотензією - 4,85±0,6, у пацієнтів з пароксизмальною вегетативною недостатністю - 4,5±0,15, тобто являється найнижчим. Стан показника настрою у дітей з різними формами ВСД: з гіпертензією - 5,3±0,17,з гіпотензією - 5,4±0,5, у пацієнтів з пароксизмальною вегетативною недостатністю - 4,9±0,13. Тобто усі показники тесту САН найнижчі у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю. Згідно з результатами нашого дослідження тривожність для всіх форм вегетативної дисфункції підвищена, на що раніше вказували й інші автори [10]. За нашими даними, рівень ситуативної тривожності між дітьми з різними формами вегетативної дисфункції розподілився наступним чином: з гіпертензією - 41,5±0, з гіпотензією - 42,2±3,8, у пацієнтів з пароксизмальною вегетативною недостатністю - 45,6±6,3. Таким чином у дітей, хворих на ВСД з гіпертензією та гіпотензією, ситуативна тривожність помірно виражена, тоді як сильно виражена у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю. Що стосується особистісної тривожності, то пацієнтів з ВСД з гіпертензією - 44,8±2,3, з ВСД з гіпотензією - 46±3,4, у пацієнтів з пароксизмальною вегетативною недостатністю - 45,6±3,9, тобто в першій і останній групі вона помірно виражена, а у дітей з ВСД з гіпотензією - надмірно. Крім психологічних показників проаналізували також тест на якість життя, який деяким чином відображає не лише фізичний, але і психічний стан дитини, зумовлений захворюванням. Так, низький рівень життя найчастіше зустрічався у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю. Таким чином, скарги на емоційну лабільність найбільш виражені у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю (ПВН). Найнижчі рівні усіх показників тесту САН (самопочуття, активність, настрій) у дітей з ПВН. Рівень ситуативної тривожності найвищий також у пацієнтів з ПВН, тоді як особистісної - у хворих на ВСД з гіпотензією. Якість життя найважча у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю. Тому абсолютно обґрунтованим та необхідним як етіопатогенетичне та симптоматичне лікування вегетативної дисфункції у дітей є використання седативних препаратів. При цьому актуальним є пошук препаратів, які можна використовувати в довготривалому режимі, як монотерапію, так і в комплексі з іншими препаратами та які мали б достатній реабілітаційний ефект. Також, на наш погляд, лікування вегетативної дисфункції було б значно ефективніше, якби підхід був диференційований, враховуючи клінічні прояви, що на сьогодні, згідно з даними літератури, не було досягнуто. Є досить багато результатів досліджень, які показують непогану ефективність застосування певних препаратів не заспокійливого направлення, але вони не можуть застосовуватись у вигляді монотерапії [11, 1, 12, 8, 13]. Що ж стосується заспокійливих препаратів, то у всіх проведених дослідженнях не визначалась можливість диференційованого застосування препаратів, залежно від клінічної форми та виявлених порушень [14, 15, 16, 17, 18, 19, 20]. Тому ми присвятили нашу роботу розробці водночас комплексного терапевтичного, індивідуального та диференційованого підходу до лікування седативними препаратами, залежно від клінічної форми захворювання та виявлених порушень. Ми порівняли ефективність використання седативних препаратів: тенотен дитячий, трипсидан, хомвіонервін та хомвіонервін в комплексі з хомвіотензином при різних формах вегетативних дисфункцій, визначили доцільність їх диференційованого застосування, залежно від виявлених клінікоінструментальних проявів. В кожній групі дітей з вегетативною дисфункцією по закінченню курсу лікування нами були виявлені достовірні зміни клініко-інструментальних показників, що визначали показання до призначення відповідних седативних препаратів. У випадках достовірної позитивної динаміки в декількох групах однієї клінічної форми, оцінка суттєвості різниці (р) між групами визначалась за допомогою методу дисперсійного аналізу. Узагальнивши результати клінічного стану у дітей, хворих на вегето-судинну дисфункцію з гіпертензією, після лікування, бачимо, що в усіх групах достовірно зменшилась частота скарг на головний біль у пацієнтів, яким призначали тенотен, хомвіотеннзин та трипсидан (відповідно на 71,4 % та 67,7 % та 47,8 %),на біль в серці - у дітей, які отримували тенотен дитячий та хомвіотензин (відповідно на 21,4 % та 21,7 %). Скарги на запаморочення статистично значимо стали рідше зустрічатись у пацієнтів, які приймали тенотен та хомвіотензин (відповідно на 50 % 2 UA 105482 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 та 48,4 %), на серцебиття - у дітей, які приймали тенотен дитячий та хомвіотензин (відповідно на 71,4 % та 74 %). Зустрічаємість скарг на емоційну лабільність статистично значимо зменшилась у пацієнтів, які приймали хомвіотензин (на 25,8 %). Достовірна зміна скарг на швидку втомлюваність відбулась в групі прийому трипсидану на 30,5 %. Проаналізувавши психологічні показники, було визначено, що статистично значимі зміни показника настрій відбулись у дітей, що приймали тенотен, середнє значення зросло з 5,41±0,92 до 6,2±0,4. Що стосується рівня тривожності, то у пацієнтів, що приймали тенотен дитячий та Хомвіотензин, рівень ситуативної та особистісної тривожності достовірно зменшився, проте в групі, яка приймала тенотен дитячий відбулись більш виразні зміни, згідно з оцінкою суттєвості різниці між групами за дисперсійним аналізом. Так середнє значення ситуативної тривожності зменшилось на 8,1 балів, особистісної на 8,7 балів, а у пацієнтів, які отримували хомвіотензин - відповідно на 6,44 бали та 5,8 балів. Показник якості життя найбільш яскраво зріс у дітей, яким був призначений тенотен дитячий: високий рівень став реєструватись у 100 %, до лікування - у 57,1 % (р0,05). Суб'єктивним підтвердженням позитивного впливу хомвіотензину в комплексі з хомвіонервіном на мозковий кровообіг може бути швидка редукція скарг на запаморочення у дітей, які приймали хомвіотензин, порівняно з іншими групами: вже на 15 день лікування дані скарги зберігались лише у 35 % хворих, що мали скарги, у 44,4 % хворих з групи, яка приймала Тенотен дитячий та у 70 % хворих групи, яка приймала трипсидан. Тобто, при наявності порушень церебральної гемодинаміки ефективно використовувати хомвіотензин в комплексі з хомвіонервіном. Ознаками покращення циркуляції крові в судинах шиї за даними доплерографії є зменшення швидкості кровотоку, яке визначалось в загальній, зовнішній та внутрішній сонних артеріях в усіх досліджуваних групах. Найбільш показові зміни відмічались в групі, яка застосовувала трипсидан: так, зменшення в ЗагСА Vmax відбувалось на 29,03 %, Vmin - на 11,5 %, Vmean - на 15,35 %. Таким чином, при наявності змін цервікальної гемодинаміки найбільш ефективно призначати Трипсидан. В групі дітей з ВСД вегето-судинна дисфункція з гіпертензією серед скарг хворих найчастіше виявлялись прояви церебростенічного синдрому: головний біль та запаморочення. В групі пацієнтів, які отримували хомвіонервін спостерігалось статистично значиме зменшення частоти скарг після лікування: головний біль - на 63,9 %, запаморочення - на 55,5 %, емоційну лабільність - на 44,5 %, порушення сну - на 22,2 %, у дітей, які приймали Тенотен дитячий лише головокружіння - відповідно на 55,6 %. Отже, у разі вираженого церебростенічного синдрому у дітей хворих на ВСД з гіпертензією найкраще застосовувати хомвіонервін. Проаналізувавши результати кардіоінтервалографії, можна сказати, що у пацієнтів після лікування тенотеном дитячим спостерігались найяскравіші статистично достовірні зміни вегетативного статусу, зокрема вегетативної реактивності: нормальна вегетативна реактивність стала реєструватись у 55,6 % дітей (до лікування не реєструвалась у жодного пацієнта). На 60ий день після комплексного лікування з препаратом хомвіонервін на 22,2 % збільшилась кількість дітей з достатнім вегетативним забезпеченням (р