Спосіб прогнозування платинорезистентності у хворих на рак яєчника

Реферат: UA 107273 U UA 107273 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до області медицини, а саме онкогінекології, і може бути використана для прогнозування платинорезистентності у хворих на рак яєчника. Проблема діагностики та лікування злоякісних новоутворень яєчників є одним з найважчих розділів онкогінекології. У більшості хворих на рак яєчників (РЯ) захворювання виявляється на пізніх стадіях, а результати їх лікування залишаються невтішними. Незважаючи на високу чутливість багатьох сучасних методів діагностики, їх специфічність недостатня для диференціації доброякісного і злоякісного процесів в яєчниках [1, 2]. На сьогоднішній день "золотим стандартом" лікування РЯ стадій ІВ-ШС є оперативне втручання з наступним курсом післяопераційної хіміотерапії. При цьому, препаратом вибору в даний час (а на думку більшості вчених, - і в найближчі 30-40 років) є препарати платини. Відомо, що платина має потужний цитостатичний ефект, діє системно і викликає ряд так званих побічних ефектів (side-effects). При цьому цитостатичний ефект платини реалізується за допомогою такого варіанта загибелі клітин як некроз, приводячи до системної інтоксикації, а також до: - відмови від подальшого лікування з боку пацієнтки; - відмови від подальшого лікування пацієнтки з боку лікаря; - неможливість продовження терапії з огляду декомпенсації однієї із систем організму пацієнтки. Дані обставини призводять до порушення необхідних лікувальних доз застосовуваного препарату, і є однією з причин неефективності проведеного лікування і високої летальності хворих з РЯ [3]. Крім цього, за даними ряду дослідників, приблизно в 20-30 % випадків у хворих на РЯ відзначається первинна резистентність до препаратів платини, а в 38-50 % випадків реєструється вторинна резистентність [4]. Незважаючи на те, що РЯ належить до числа найбільш чутливих до хіміотерапії пухлин, приблизно 40 % пацієнток з даним захворюванням є первинно-резистентними до платинової хіміотерапії. Навіть при виконанні оптимальної циторедуктивної операції і подальшому призначенні хіміотерапії препаратами платини (хіміотерапія першої лінії) з досягненням ефекту повної регресії і нормалізації рівнів пухлинних маркерів, 5-річна виживаність хворих на РЯ III стадії становить 20-25 %, а IV стадії - не перевищує 10 %. Це означає, що, незважаючи на відсутність клінічних ознак захворювання, у переважної більшості хворих у перші 2-3 роки після закінчення хіміотерапії першої лінії слід очікувати прогресування захворювання. Частота об'єктивного ефекту коливається в межах 10-25 %, а медіана тривалості життя становить 7-18 місяців [5]. У залежності від термінів прогресування хвороби прийнято виділяти такі типи пухлин: платинорефрактерний (пухлини, прогресуючі під час хіміотерапії першої лінії з включенням препарату платини), платинорезистентний (пухлини, прогресуючі протягом 6 місяців після закінчення хіміотерапії першої лінії з включенням препарату платини) і платиночутливий (пухлини, прогресуючі більш ніж через 6 місяців після закінчення хіміотерапії першої лінії). Враховуючи сказане вище, прогнозування чутливості пухлини яєчника до препаратів платини є однією з актуальних проблем сучасної онкогінекології. Найбільш близьким до заявленого технічного рішення є розробка, в якій як маркер платинорезистентності при лікуванні хворих на злоякісні пухлини яєчника пропонується визначення мутації в генах BRCA1 і BRCA2 (6). Однак цей метод є дороговартісним і недоступним більшості жінок, що утруднює масове впровадження його в клінічну практику. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу прогнозування платинорезистентності в хворих на рак яєчника шляхом визначення активності оксиду азоту як маркера чутливості рака яєчника до платинової хіміотерапії. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, проводять оцінку стану системи оксиду азоту шляхом визначення рівнів нітратів та нітритів у сироватці крові і активності синтази оксиду азоту в тканині пухлини яєчника і при зниженні показників активності оксиду азоту як у крові, так і в тканині пухлини яєчника від норми судять про наявність резистентності до лікування препаратами платини. Спосіб виконується наступним чином. З 2007 року на базі відділення онкогінекології Одеського обласного онкологічного диспансеру був проведений порівняльний аналіз 210 клінічних випадків раку яєчників стадії ІСІІІС, яким була виконана оптимальна або субоптимальна циторедуктивна операція в обсязі пангістеректоміїІ типу, оментектомії з подальшою ад'ювантною хіміотерапією препаратами платини. У всіх випадках гістологічним варіантом РЯ була аденокарцинома. Відбір хворих для дослідження здійснювався за принципом "випадок-контроль". До початку спеціального лікування всім пацієнткам було проведено анкетування з метою визначення клініко-амнестичних 1 UA 107273 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 характеристик захворювання, а також оцінка стану системи оксиду азоту. Критерієм поділу пацієнток на групи була вибрана чутливість РЯ до препаратів платини. Першу групу склали 130 пацієнток з рецидивом РЯ, які виникли на фоні проведення курсів лікувальної ПХТ. Другу групу склали 70 пацієнток з відсутністю рецидиву захворювання протягом п'яти років спостереження. Дослідження проводилося за схемою "випадок-контроль". Критерієм резистентності до препаратів платини слугувала реєстрація рецидиву РЯ шляхом виконання комп'ютерної томографії органів малого тазу і визначення рівнів СА-125 і НЕ4 в крові протягом 5 років спостереження. Стан системи оксиду азоту оцінювали за величинами його основного метаболіту - NО2 - у плазмі крові та сечі. Визначення проводили за методикою, в основу якої поставлено спосіб визначення кінцевого стабільного продукту неферментативного окислення NО, нітрит-аніону [NО2-], який утворюється в результаті взаємодії NО з водою, що дає можливість судити про якість утвореного оксиду азоту. Для виявлення [NO2-] використовували реактив Грісса (розчину сульфаніламіду і N-нафтил етилендіамін дигідрохлориду 30 % крижаної оцтової кислоти) як кольоростворюючого реагенту (дає малинове забарвлення при наявності NО2 в рідинах). Отримані результати співвідносили зі стандартною калібрувальною кривою, отриманою на основі серійних розведень розчинів нітриту натрію в діапазоні концентрацій від 10 до 1000 мкмоль. Вміст NО2- в біологічних рідинах розраховували за формулою: NО2 (кмоль/л)= Едосл.  К (NaNO2) кмоль/л: Ест. NaNO2, де: Едосл. і Ест. - поглинання досліджуваної проби і стандартного зразка - відповідно; К - концентрація NaNO2, розрахована за калібрувальною кривою. Як об'єкт гістохімічних досліджень використовувалися стовпчики яєчникової тканини, отримані за допомогою біопсії яєчникової тканини. Отриманий матеріал фіксувався 4 % розчином параформальдегіду протягом 24 годин. З фіксованого матеріалу виготовлялися кріостатні зрізи товщиною 11 мкм; на отриманих зрізах за Д.Е. Коржівським визначалася активність маркера NO-синтази. Отримані препарати вивчалися за допомогою світлового мікроскопу. Оцінка результатів гістохімічних реакцій здійснювалася за кількістю, розмірами і кольоровістю гранул фармазанів наступним чином: - сіре, сірувато-жовте забарвлення дрібних гранул фармазанів свідчить про слідову активність NO-синтази в тканині яєчників; - сіро-жовте забарвлення дрібних і середніх гранул фармазанів говорить про слабку активність NO-синтази в тканині яєчників; - жовте, жовто-коричнювате фарбування дрібних і середніх фармазанів означає, що тканинна активність NO-синтази помірна; - жовто-коричневе, коричневе забарвлення середніх гранул фармазанів є показником високої активності NO-синтази в тканині яєчників. За характером локалізації гранул виділяли наступні фактори: - наявність досліджуваних гранул по внутрішньому контуру судин є показником активності ендотеліальної NO-синтази в тканині яєчників; - фарбування цитоплазми стромальних і епітеліальних клітин - свідчить про сумарні активності макрофагальної та ендотеліальної NO-синтази. Оцінка активності NO-синтази проводилася по всій площі виготовленого препарату. Отримані результати піддавалися статистичній обробці. Середній вік пацієнток склав 56±9,3 років і достовірно не відрізнявся між групами. Порівняльний аналіз розподілу РЯ за стадіями в обох групах показав відсутність достовірних відмінностей між досліджуваними групами (табл. 1), в якій наданий розподіл стадій РЯ у хворих досліджуваних груп, абс. (%). Таблиця 1 Стадія РЯ 1С ІІА ІІВ ІІС ІІІА ІІІВ ІІІС 1 група (n=90) 11(9,4 %) 14(6,3 %) 12(15,6 %) 14(12,5 %) 19(15,6 %) 22(21,8 %) 31(18,8 %) II група (n=42) 2(9,1 %) 2(9,1 %) 4(18,2 %) 3(13,6 %) 4(18,2 %) 4(18,2 %) 3(13,6 %) 50 2 Р >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 UA 107273 U У таблиці 2 показаний аналіз клініко-анамнестичних характеристик пацієнток обох груп, який підтверджує достовірну відсутність відмінностей за всіма досліджуваними показниками (табл. 2). Таблиця 2 І група (основна) n=70 Розглянутий критерій Абс. 2 21 17 18 11 25 10 13 Професійні шкідливості Порушення індексу маси тіла Порушення менструальних функцій Обтяжений репродуктивний анамнез Обтяжений сімейний анамнез Супутня ендокринна патологія Супутня патологія молочних залоз Супутня патологія органів шлунково-кишкового тракту % 3 65,6 53,1 56,3 34,4 78,1 31,3 40,6 11 1 34,4 II група (контрольна) n=42 Абс. % 4 5 14 63,6 11 50,0 % 15 68,2 7 31,8 16 72,7 7 31,8 8 36,4 7 31,8 Р 6 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 5 10 Таким чином, отримані дані дозволяють судити про те, що досліджувані групи були сформовані рандомізовано і можуть бути порівняними. У таблиці 3 наданий порівняльний аналіз стану системи оксиду азоту в організмі хворих РЯ, рефрактерних і чутливих до хіміотерапії препаратами платини [вміст нітритів у плазмі крові та сечі (М±m)]. Таблиця 3 Досліджуване середовище Плазма крови Сеча 15 20 25 30 I група (n=70) II група (n=42) 6,1±1,5 мкмоль/л 3,9±0,6 мкмоль/л 10,3±1,2 мкмоль/л 4,1±0,4 мкмоль/л Достовірність, Р р0,05 При аналізі активності оксиду азоту в крові пацієнток першої групи було виявлено, що середня концентрація нітритів у плазмі крові хворих РЯ з резистентністю пухлини до хіміотерапії препаратами платини склала 6,1±1,5 мкмоль/л, тоді як у групі хворих без виявленого рецидиву пухлини (чутливих до препаратів платини) - 10,3±1,2 мкмоль/л, тобто спостережувана відмінність статистично достовірна. Більше того, порівняння активності оксиду азоту в сечі пацієнток обох груп не виявило достовірного розходження цих показників. Зміст нітритів в сечі жінок першої групи склало 3,9±0,6 мкмоль/л, тоді як концентрація даного метаболіту оксиду азоту в сечі хворих РЯ, чутливих до платинової хіміотерапії, дорівнювала 4,1±0,4 мкмоль/л. Ця обставина дозволяє судити про те, що різна активність оксиду азоту в плазмі крові пацієнток обох груп не є результатом посилення екскреції метаболітів даної речовини сечовидільної системою, або відмінностей у вмісті прекурсорів NO в раціонах харчування. При гістохімічній оцінці активності NO-синтази в судинах пухлинної яєчникової тканини хворих, чутливих до препаратів платини, визначалися дрібні, сіруваті, з легким жовтуватим відтінком гранули диформазанів. Гранули були розсіяні ближче до внутрішнього контуру судини. Епітелій слизової оболонки характеризувався наявністю частини клітин з сірувато-жовтим або сірувато-коричневим забарвленням цитоплазми. В інших клітинах контур тіла позначений дрібними сіруватими гранулами. У стромі тканини яєчників визначалися поля мишастого дифузного забарвлення, на тлі яких були клітини з тілами, контурованими дрібними сіруватими або чорними гранулами. Також визначалися окремі залізисті крипти, в яких тіла частин клітин мали жовтуватий контур. У першій групі розподіл активності NO-синтази в тканині яєчників абс. % був наступним (табл. 4). 3 UA 107273 U Таблиця 4 Активність NO-синтази Висока активність Помірна активність Слабка активність Слідові активність Відсутність активності 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 І група (n=32) 3(9,4 %) 11(34,4 %) 18(56,3 %) II група (n=22) 3(13,6 %) 8(36,4 %) 11(50,0 %) Достовірність, Р р