Спосіб визначення фракції викиду лівого шлуночка серця у хворих з тяжкою первинною мітральною недостатністю

Реферат: Спосіб визначення фракції викиду лівого шлуночка у хворих з тяжкою первинною мітральною недостатністю включає ехокардіографічне дослідження систолічної функції лівого шлуночка (ЛШ). Ехокардіографічне дослідження виконують у два етапи: планіметрично визначають кінцево-діастолічний розмір (КДР) ЛШ та за допомогою формули Тейхольца розраховують об'єм ЛШ в діастолу, потім допплерографічно визначають ударний об'єм (УО) ЛШ за формулою S. Derias (1985) і вираховують фракції викиду (ФВ) ЛШ, що характеризує систолічну функцію ЛШ, за формулою: ФВ ЛШ=УО ЛШ/КДО ЛШ×100 %, де ФВ ЛШ - фракція викиду лівого шлуночка, УО ЛШ - ударний об'єм лівого шлуночка, КДО ЛШ - кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка. UA 113773 U (12) UA 113773 U UA 113773 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини і може бути застосована в кардіохірургії, кардіології для оцінки фракції викиду лівого шлуночка серця у хворих із тяжкою первинною мітральною недостатністю ультразвуковими (ехокардіографічними) способами оцінки низки параметрів роботи серця. На даний час із використанням сучасних ехокардіографів застосовують ряд стандартних і загальноприйнятих методів оцінки скоротливості лівого шлуночка (ЛШ) серця для визначення фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка серця у хворих з первинною тяжкою мітральною недостатністю: візуальний метод оцінки ФВ ЛШ, метод Тейхольца, модифікований метод Сімпсона, метод спектральної тканинної допплерографії [Tribouilloy С., Grigioni F., Avierinos J. et al. Survival implication of left ventricular end-systolic diameter in mitral regurgitation due to flail leaflets a long-term follow-up multicenter study // J. Am. Coll. Cardiol. - 2009. - Vol. 54 (21). - P. 1961-1968]. Першочергова складність об'єктивної оцінки систолічної функції (СФ) лівого шлуночка серця у хворих із мітральною недостатністю існуючими ехокардіографічними методами полягає в тому, що мітральна недостатність характеризується суттєвим зростанням переднавантаження і зниженням післянавантаження ЛШ (кров у систолу має змогу частково скидатися у камеру з низьким тиском, а саме - в ліве передсердя), що потенційно маскує систолічну дисфункцію ЛШ і не дає можливості оцінити реальну систолічну функцію ЛШ стандартними ехокардіографічними методами [В.І. Павлюк, О.А. Мишаківський, О.Й. Жарінов // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2013. - № 3. - С. 54-62]. Після хірургічної корекції мітрального клапана (пластика або протезування) зменшується переднавантаження лівого шлуночка, але зростає післянавантаження, внаслідок чого може демаскуватися систолічна дисфункція лівого шлуночка. Це часто є причиною низької післяопераційної скоротливості лівого шлуночка серця і, як наслідок, серцевої недостатності у хворих та відсутності суттєвого позитивного впливу на виживання в пацієнтів, яким виконували хірургічну корекцію мітрального клапана при тяжкій мітральній недостатності, якщо в них до операції систолічна функція лівого шлуночка, оцінена стандартними методами, була задовільною [Ogutu P., Ahmed I., Dunning J. Should patients with asymptomatic severe mitral regurgitation with good left ventricular function undergo surgical repair? // Interact Cardiovasc. Thorac. Surg. - 2010. - Vol. 10 (2). - P. 299-305]. Американське товариство ехокардіографії та Європейська асоціація ехокардіографії рекомендують модифікований метод Сімпсона (двоплощинний метод дисків) як основний волюметричний метод (прототип) визначення фракції викиду лівого шлуночка серця [Armstrong W.F., Ryan Т., Feigenbaum H. Feigenbaum's Echocardiography // Lippincott Williams & Wilkins, 2010. - 785 p.]. При застосуванні модифікованого методу Сімпсона не роблять припущень про якусь певну геометрію ЛШ, її визначають шляхом ручного обведення країв порожнини ЛШ з допомогою вбудованого програмного забезпечення ЕхоКГ апарата. Програмно порожнина ЛШ ділиться на певну кількість еліптичних дисків, після цього об'єм кожного диска вираховується, і ці об'єми додаються. Для виконання модифікованого методу Сімпсона необхідно отримати два ортогональні зображення - верхівкове чотирикамерне і верхівкове двокамерне. Після обведення курсором країв ендокарда в кінці систоли і в кінці діастоли програма автоматично ділить ЛШ на послідовні диски, орієнтовані перпендикулярно до довгої осі шлуночка. Програма окремо розраховує об'єм кожного індивідуального диска і після цього додає індивідуальні об'єми кожного із 20 дисків. Це робиться окремо для систоли і діастоли. Після отримання кінцево-діастолічного об'єму (КДО) і кінцево-систолічного об'єму (КСО) ЛШ, розраховують ФВ за формулою: ФВ ЛШ=(КДО ЛШ-КСО ЛШ)/КДО ЛШ×100 %. Перевага модифікованого методу Сімпсона над іншими волюметричними методами полягає в тому, що за ним не роблять припущень про будь-яку геометрію ЛШ. Недоліками цього методу-прототипу є те, що лікар, який проводить ехокардіографічне дослідження, повинен мати значний досвід, щоб якісно зареєструвати оптимальні зображення і точно ідентифікувати краї ендокарда. Однак у багатьох пацієнтів не вдається чітко ідентифікувати краї ендокарда внаслідок неможливості отримання достатньо якісних зображень. У клінічній практиці чітко візуалізувати край ендокарда при верхівкових доступах вдається менше як у половини хворих. Слід наголосити, що вимірювання забирають досить багато часу. Також треба згадати про феномен "укорочення лівого шлуночка", коли отримують виміри, які не відповідають найдовшій осі ЛШ, а це, відповідно, призводить до спотворення результатів фракції викиду. В основу корисної моделі поставлена задача встановити спосіб визначення ФВ ЛШ серця, який дозволить врахувати приховану серцеву недостатність і, таким чином, дасть об'єктивну 1 UA 113773 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 оцінку фракції викиду (систолічну функцію) ЛШ серця у пацієнтів із тяжкою первинною мітральною недостатністю. Поставлена задача вирішується тим, що у способі визначення фракції викиду лівого шлуночка у хворих з тяжкою первинною мітральною недостатністю, що включає ехокардіографічне дослідження систолічної функції ЛШ, згідно з корисною моделлю, ехокардіографічне дослідження виконують у два етапи: планіметрично визначають кінцеводіастолічний розмір (КДР) ЛШ та за допомогою формули Тейхольца розраховують об'єм ЛШ в діастолу, потім допплерографічно визначають ударний об'єм (УО) ЛШ за формулою S. Derias (1985) і вираховують ФВ ЛШ, що характеризує систолічну функцію ЛШ, за формулою: ФВ ЛШ=УО ЛШ/КДО ЛШ×100 %, де ФВ ЛШ - фракція викиду лівого шлуночка, УО ЛШ - ударний об'єм лівого шлуночка, КДО ЛШ - кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка. У пропонованому способі використовується поєднання двох різних підходів (етапів) планіметричного визначення кінцево-діастолічного об'єму ЛШ (на основі методу Тейхольца) і допплерографічного визначення ударного об'єму (УО) ЛШ - це і є пропонований новий спосіб ехокардіографічної оцінки фракції викиду, котрий дозволяє уникнути недооцінки систолічної функції ЛШ до операції при тяжкій первинній мітральній недостатності. Планіметричний етап - метод Тейхольца - визначення кінцево-діастолічного (КДР) розміру ЛШ [Teichholz L., Kreulen Т., Herman M. et al. Problems in echocardiographic volume determinations: echocardiographic angiographic correlations in the presence or absence of asynergy // Am. J. Cardiol. - 1976. - Vol. 37. - P. 7-11]. На підставі цього розміру за допомогою формули 3 [КДО=7×КДР /(2,4+КДР)] розраховується об'єм ЛШ в діастолу. Допплерографічний етап визначення ударного об'єму УО ЛШ вираховують за формулою S. 2 Derias (1985): УО=53×d ×v×t+0,92, де d - діаметр аорти на рівні аортальних стулок; v - швидкість аортального кровоплину; t - час аортального кровоплину. Пропонована корисна модель пояснюється ілюстраціями з використанням позначень: Ао аорта, КДР - кінцевий діастолічний розмір, ЛП - ліве передсердя, ЛШ - лівий шлуночок, МК мітральний клапан, МШП - міжшлуночкова перегородка, ПП - праве передсердя, ПШ - правий шлуночок. На Фіг. 1 представлено вимірювання КДР ЛШ з парастернального доступу по довгій осі ЛШ, на Фіг. 2 - вимірювання діаметра (d) аорти з парастернального доступу по довгій осі ЛШ під час систоли, на Фіг. 3 - реєстрація кривої систолічного потоку крові в аорті на рівні аортальних стулок методом імпульснохвильової допплерографії, на Фіг. 4 - вимірювання параметрів допплерівської кривої для визначення УО ЛШ, де v - швидкість аортального кровоплину, t - час аортального кровоплину. Спосіб здійснюють таким чином. На ехокардіографі з застосуванням серцевого ультразвукового датчика спочатку з парастернального доступу по довгій осі реєструють кінцевий діастолічний розмір (КДР) ЛШ - на двовимірному зображенні з використанням функції кінопетлі (Фіг. 1). З цього ж доступу вимірюють діаметр аорти на рівні аортальних стулок у систолу (Фіг. 2). З верхівкового п'ятикамерного доступу реєструють систолічний потік крові в аорті, розміщуючи пробний об'єм імпульсного допплера на рівні аортальних стулок (Фіг. 3). За допплерівською кривою систолічного потоку в аорті визначають його максимальну швидкість і часову тривалість (Фіг. 4). УО ЛШ вираховують за формулою S. Derias (1985). 3 КДО ЛШ обчислюють за формулою Тейхольца (Teicholz) [КДО=7×КДР /(2,4+КДР). ФВ ЛШ вираховують за формулою: ФВ ЛШ=УО ЛШ/КДО ЛШ×100 %. Даний показник характеризує систолічну функцію ЛШ, і власне - фракція викиду в процентах. Перевагами цього способу визначення ФВ ЛШ є те, що він простий, не вимагає великих затрат часу, відтворюваний, може бути виконаним у більшості пацієнтів, і застосування цього методу не потребує великого досвіду ехокардіографіста. Також він дозволяє врахувати приховану серцеву недостатність і, таким чином, дасть об'єктивну оцінку фракції викиду лівого шлуночка серця у пацієнтів із тяжкою первинною мітральною недостатністю. Точність пропонованого способу не знижується при сегментарних порушеннях скоротливості ЛШ, оскільки планіметрично визначають лише КДО ЛШ, а викривлення геометрії ЛШ найбільш виражене в систолу. При погіршенні систолічної функції ЛШ відбуваються два протилежно спрямовані процеси збільшується КДО ЛШ і зменшується його УО. Тому при погіршенні систолічної функції ЛШ точність обчислення ФВ за цим методом зростає. Обмеження цього методу визначення ФВ: його не можна застосовувати при будь-якому ступені аортального стенозу, за наявності анатомічних аневризм ЛШ; показники ФВ у хворих з малими розмірами ЛШ (КДР