Спосіб надання інформації про об’єкт

Реферат: Спосіб надання інформації про об'єкт включає створення індивідуальної ідентифікаційної мітки, яка містить двовимірний штрих-код, розміщення її на об'єкті, зчитування цифровою камерою, яка зв'язана терміналом зв'язку з монітором. Попередньо генерують унікальні ідентифікатори і одночасно кожному з них присвоюється однозначний інформаційний масив, які розміщують у загальнодоступній базі даних, а створення індивідуальної ідентифікаційної мітки здійснюють після отримання з бази даних унікального ідентифікатора та зв'язаного з ним однозначного інформаційного масиву, причому інформацію про об'єкт розміщують у однозначному інформаційному масиві, а як зв'язок використовують мережу Інтернет. UA 118424 U (12) UA 118424 U UA 118424 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, яка заявляється, належить до галузі інформаційних технологій і призначена для отримання інформації про будь-який об'єкт, який містить індивідуальну ідентифікаційну мітку у вигляді двовимірного штрих-коду, та може бути застосовано для ідентифікації і отримання необмеженої інформації про об'єкт, як такий можуть виступати як різноманітні предмети, так і живі істоти, за допомогою двомірного штрих-коду. З існуючого рівня техніки, який належить до розглянутої галузі, найбільш близьким по сукупності ознак до корисної моделі, яка заявляється, є спосіб надання інформації про об'єкт, який включає створення двовимірного штрих-коду, в якому кодується інформація про об'єкт, виготовлення індивідуальної ідентифікаційної мітки, на якій розташовано штрих-код, нанесення на об'єкт індивідуальної ідентифікаційної мітки, та отримання інформації про об'єкт шляхом зчитування засобом ідентифікації, як такий використовується цифрова камера, яка зв'язана з терміналом зв'язку та монітором, на якому відображується розшифрована з двовимірного штрих-коду інформація, або засіб мобільного зв'язку з вбудованою цифровою відеокамерою, встановленим програмним додатком (патент України на винахід № 108228, МПК: A47J 31/36, публ. 25.09.2012 p.). Корисна модель, яка заявляється, збігається з відомим способом надання інформації про об'єкт по наступній сукупності суттєвих ознак, а саме: включає створення індивідуальної ідентифікаційної мітки, яка містить двовимірний штрих-код, розміщення її на об'єкті, зчитування цифровою камерою, яка зв'язана терміналом з монітором та модулем зв'язку. Однак відомий спосіб надання інформації про об'єкт не забезпечує технічного результату корисної моделі, яка заявляється, що обумовлене створенням двомірного коду на підставі інформації про об'єкт, об'єм якої впливає на геометричні розміри двовимірного штрих-коду: чим більше інформації, тим більші його геометричні розміри, зменшення яких унеможливлює його зчитування. Наприклад кодування інформації з 50-60 символів (літер або цифр) на геометричному розмірі двомірного штрих-коду 10×10 мм, унеможливлює його зчитування, а збільшення його розмірів призводить до зміни зовнішнього вигляду предмету, або зменшення об'єму інформації про об'єкт, яка кодується двовимірним штрих-кодом, а крім того відомий спосіб надання інформації про об'єкт не забезпечує індивідуальну ідентифікацію об'єкта серед таких самих або аналогічних, так як створені коди носять локальний характер, оскільки користувач створює двомірні коди незалежно від інших, що може привести до дублювання таких кодів, і, як наслідок, отримання недостовірної інформації про об'єкт. Задача, на вирішення якої спрямована корисна модель, полягає в удосконаленні відомого способу надання інформації про об'єкт шляхом зміни інформації, яка використовується для створення двовимірного штрих-коду для об'єкта, що кодується, і як така використовуються символи, які не пов'язані з об'єктом, розміщення таких символів у доступних базах даних та одночасного присвоєння такому набору символів власного інформаційного поля і застосуванням як зв'язку, мережі Інтернету, що усуне вплив об'єму інформації на геометричні розміри двовимірного штрих-коду, забезпечить отримання необмеженої інформації про об'єкт при мінімальним розмірі двовимірного штрих-коду, та забезпечить усунення дублювання при створення індивідуальних ідентифікаційних міток. Поставлена задача вирішується тим, що у способі надання інформації про об'єкт, який включає створення індивідуальної ідентифікаційної мітки, яка містить двовимірний штрих-код, розміщення її на об'єкті, зчитування цифровою камерою, яка зв'язана терміналом з монітором згідно з корисною моделлю, попередньо генерують унікальні ідентифікатори і одночасно кожному з них присвоюється однозначний інформаційний масив, які розміщують у загальнодоступній базі даних, отримання з бази даних унікального ідентифікатора та зв'язаного з ним однозначного інформаційного масиву, введення в нього інформації та перетворення унікального ідентифікатора у індивідуальну ідентифікаційну мітку, а надання інформації про об'єкт здійснюється з інформаційної бази відповідно зчитаному коду, причому термінал додатково зв'язаний з мережею Інтернет. Зазначена сукупність суттєвих ознак забезпечує технічний результат, який полягає у забезпеченні необмеженою інформацією про об'єкт при мінімальних розмірах ідентифікаційної мітки, та забезпеченні усунення дублювання при створенні індивідуальних ідентифікаційних міток, які здійснюються різними особами. Спосіб надання інформації про об'єкт пояснюється графічними зображеннями, які наведені на фігурах: Фіг. 1 - принципова схема здійснення способу надання інформації про об'єкт; Фіг. 2 - зображення носія мітки для людини; Фіг. 3 - однозначне інформаційне поле для мітки; Фіг. 4 - зображення предмету з міткою. 1 UA 118424 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Запропонований спосіб надання інформації про об'єкт здійснюють наступним чином. Попередньо, за допомогою програмно-технічного комплексу 1 здійснюється генерація унікальних ідентифікаторів (УІ) 2, які складаються з символів (літери і/або цифри), які не пов'язані з об'єктами кодування. Для генерації необмеженої кількості УІ 2 досить застосовувати 4 символи. Генеровані УІ 2 розміщуються у базі даних 3, яка є загальнодоступною за допомогою мережі Інтернет. Одночасно із генерацію УІ 2, кожному з них присвоюється однозначний інформаційний масив 4. Будь-який користувач, який хоче здійснити кодування свого об'єкта двовимірним штрих-кодом, може отримати з бази даних 3 будь-яку кількість генерованих УІ 2 та пов'язані з ними інформаційні масиви 4. Після отримання УІ 2 користувач самостійно їх наносить на поверхню носіїв, наприклад документів, за допомогою друкарського технічного засобу 5, наприклад принтера, створюючи мітку 6. Зовнішня поверхня такої мітки 6, в разі необхідності може бути покрита прозорим захисним шаром, який забезпечує зберігання двовимірного штрих-коду від впливу зовнішнього середовища, наприклад від подряпин, наявність яких може привести до неможливості зчитування двовимірного штрих-коду. Слід зазначити те, що завдяки використанню УІ 2 незначної кількості символів, наприклад чотирьох, то двовимірні штрих-коди можна створювати невеликих геометричних розмірів, наприклад 10×10 мм, що забезпечить їх розміщення на об'єкті кодування без зміни його зовнішнього вигляду. Отриману мітку 6 фіксують безпосередньо на предметі, для якого здійснено кодування, або на носії, наприклад браслеті 7 чи медальйоні, який фіксують на живій істоті (людина, тварина). Одночасно двовимірні штрих-коди за допомогою програмного забезпечення, наприклад загальнодоступного програмного додатку "QR-reader", зчитуються користувачем, за розкодованим гіперпосиланням 8 здійснюється звернення до бази даних 3 та за ідентифікатором 2 викликається закріплений інформаційний масив 4, до якого користувач вносить інформацію про об'єкт ідентифікації, та який знаходиться у базі даних 3, доступ до якої є загальнодоступним за допомогою мережі Інтернет. Наприклад дані про особу, інформація про хвороби, контакти родичів та інше. Будь-яка особа, яка хоче отримати інформацію з розміщеної на об'єкті мітки 6 у вигляді двовимірного штрих-коду, технічними засобами, наприклад терміналу 9, який складається з цифрової камери та засобу зв'язку, здійснює зчитування двовимірного штрих-коду, який за допомогою терміналу 9 трансформується у відповідний УІ 2, при цьому термінал 9 отримує доступ через мережу Інтернет до однозначного інформаційного масиву 4 бази даних 3, який призначено цьому УІ 2, та отримує розміщену там інформацію 10, обсяг якої не обмежено, так як не пов'язано із геометричними розмірами двомірного штрих-коду. При цьому завдяки тому, що УІ 2 будь-яким користувачем отримуються з спільної загальнодоступної бази даних 3, то при кодуванні двомірними штрих-кодами за отриманими УІ 2, унеможливлюється створення однакових штрих-кодів різними користувачами. Приклад 1. Спосіб надання інформації про об'єкт - медичний стан людини, здійснюють наступним чином. Користувач, отримує УІ 2, який попередньо виготовлений у вигляді мітки 6 з зображенням двовимірного штрих-коду, яким закодовано за допомогою програмно-технічного комплексу 1, генерований УІ 2, який складається з символів (літери і/або цифри), які не пов'язані з об'єктами кодування, і розміщений у загальнодоступній базі даних 3 і якому присвоєно однозначний інформаційний масив 4. Після отримання УІ 2 користувач наносить на поверхню носіїв, наприклад браслету 7 у вигляді наклейки, чи за допомогою спеціальних технічних засобів, наприклад лазерного гравера, створюючи мітку 6. Зовнішня поверхня такої мітки 6 в разі необхідності може бути покрита прозорим захисним шаром, який забезпечує зберігання двовимірного штрих-коду від впливу зовнішнього середовища, наприклад від подряпин, наявність яких може привести до неможливості зчитування двомірного штрих-коду. Двовимірні штрих-коди можна створювати невеликих геометричних розмірів, наприклад 10×10 мм, що забезпечить їх розміщення на об'єкті кодування без зміни його зовнішнього вигляду. Отриману мітку 6 фіксують на носії, як таку використовують наприклад браслет 7, який фіксують на руці користувача. Одночасно двовимірні штрих-коди за допомогою програмного забезпечення, наприклад загальнодоступного програмного додатку "QR-reader", зчитуються користувачем, за розкодованим гіперпосиланням 8 здійснюється звернення до бази даних 3 та за ідентифікатором 2 викликається закріплений інформаційний масив 4, до якого користувач вносить інформацію про об'єкт ідентифікації та який знаходиться у базі даних 3, доступ до якої є загальнодоступним за допомогою мережі Інтернет. Наприклад інформація про хвороби, лікування та рекомендовані медикаменти особи, контакти лікаря та родичів, іншу інформацію, яка в разі необхідності допоможе медичним працівникам швидко отримати повну інформацію 2 UA 118424 U 5 10 15 20 25 30 35 про хворого та здійснити необхідні медичні заходи. В разі виникнення необхідності, медичний працівник отримує інформацію про особу за допомогою мітки 6 з двовимірним штрих-кодом, яка розміщена на браслеті 8, шляхом зчитування його технічними засобами, наприклад терміналом 9, який складається з цифрової камери та засобу зв'язку, зв'язаного з мережею Інтернет, за розкодованим гіперпосиланням 8 здійснюється звернення до бази даних 3 та за УІ 2 викликається однозначно закріплений інформаційний масив 4, який містить інформацію 10 про об'єкт ідентифікації та який знаходиться у базі даних 3, доступ до якої є загальнодоступним в мережі Інтернет. При цьому завдяки тому, що УІ 2 будь-яким користувачем отримуються з спільної загальнодоступної бази даних 3, то при кодуванні двовимірними штрих-кодами за отриманими УІ 2 унеможливлюється створення однакових штрих-кодів різними користувачами. Приклад 2. Спосіб надання інформації про об'єкт - посвідчення водія, здійснюють наступним чином. Створення ідентифікаційної мітки 6 для предмету, наприклад посвідчення водія 11. Користувач отримує УІ 2, який попередньо виготовлений у вигляді мітки 6 з зображенням двовимірного штрих-коду, яким закодовано за допомогою програмно-технічного комплексу 1 згенерований УІ 2, який складається з символів (літери і/або цифри), які не пов'язані з об'єктами кодування, розміщений у загальнодоступній базі даних 3 та якому присвоєно однозначний інформаційний масив 4. Після отримання УІ 2, користувач наносить на поверхню носія, наприклад водійське посвідчення 11, у вигляді наклейки, чи за допомогою спеціальних технічних засобів, наприклад принтера, створюючи мітку 6. Мітку 6 фіксують на предметі, в даному випадку водійське посвідчення 11. Одночасно двовимірні штрих-коди, за допомогою програмного забезпечення, наприклад загально доступної програмного додатку "QR-reader", зчитуються користувачем, за розкодованим гіперпосиланням 8 здійснюється звернення до бази даних та за ідентифікатором викликається закріплений інформаційний масив 4, до якого користувач вносить інформацію про об'єкт ідентифікації та який знаходиться у базі даних 3, доступ до якої є загальнодоступним за допомогою мережі Інтернет. В разі втрати водійського посвідчення 11 будь-яка особа, що знайшла цей документ, може отримати інформацію 10 про власника та його контактні дані за допомогою мітки 6 з двомірним штрих-кодом, яка розміщена на водійському посвідченні 11, шляхом зчитування його технічними засобами, наприклад терміналом 9, який складається з цифрової камери та засобу зв'язку, зв'язаного з мережею Інтернет, за розкодованим гіперпосиланням 8 здійснюється звернення до бази даних 3 та за УІ 2 викликається однозначно закріплений інформаційний масив 4, який призначено цьому УІ 2, містить інформацію про об'єкт ідентифікації та який знаходиться у базі даних 3, доступ до якої є загальнодоступним в мережі Інтернет. При цьому завдяки тому, що унікальні ідентифікатори 2 будь-яким користувачем отримуються з спільної загальнодоступної бази даних 3, то при кодуванні двовимірними штрих-кодами для створення УІ 2 унеможливлюється створення однакових штрих-кодів різними користувачами. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 Спосіб надання інформації про об'єкт, який включає створення індивідуальної ідентифікаційної мітки, яка містить двовимірний штрих-код, розміщення її на об'єкті, зчитування цифровою камерою, яка зв'язана терміналом зв'язку з монітором, який відрізняється тим, що попередньо генерують унікальні ідентифікатори і одночасно кожному з них присвоюється однозначний інформаційний масив, які розміщують у загальнодоступній базі даних, а створення індивідуальної ідентифікаційної мітки здійснюють після отримання з бази даних унікального ідентифікатора та зв'язаного з ним однозначного інформаційного масиву, причому інформацію про об'єкт розміщують у однозначному інформаційному масиві, а як зв'язок використовують мережу Інтернет. 3 UA 118424 U 4 UA 118424 U Комп’ютерна верстка О. Гергіль Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5