Спосіб вимірювання похибки фазового радіопеленгування

1. Спосіб вимірювання похибки фазового радіопеленгування, у відповідності до якого із m вимірюваних відомих азимутів, де ціле число m≥1, для вимірювання за допомогою фазового радіопеленгування вибирають і-ий відомий азимут θBi, де 1≤i≤m, генерують сигнал, частота якого дорівнює робочій частоті фазового радіопеленгатора, випромінюють сигнал з пункту відповідного азимута, приймають його фазовим радіопеленгатором і вимірюють азимут, а одержане внаслідок фазового радіопеленгування значення відомого азимута порівнюють з відомим його значенням θBi і знаходять похибку фазового радіопеленгування, після цього похибку фазового радіопеленгування знаходять ще для m-1 вимірюваних відомих азимутів, який відрізняється тим, що при вимірюванні і-го відомого азимута θBi вибирають n несумірних за значенням допоміжних азимутів βin, де ціле число n≥1, причому виконують умову, що βi1>βi2>...>βin>θBi і із допоміжних відомим є перший азимут βi1, вимірювання θBi виконують за n циклів за допомогою фазового радіопеленгатора, в першому циклі за першим допоміжним азимутом βi1 при n=1 визначають похибку ∆θi вимірюваного азимута θBi і знаходять його точне значення θTi, а при n>1 визначають похибку ∆βi2 другого допоміжного азимута βi2 і знаходять його точне значення βTi2, виконують другий цикл вимірювань, в якому за знайденим значенням βTi2 при n=2 вимірюють похибку ∆θi вимірюваного азимута θBi і знаходять його точне значення θTi, а при n>2 визначають похибку ∆βi3 третього допоміжного азимута βi3 і знаходять його точне значення βTi3, при n≥3 цикли вимірювання таким чином продовжують і в n-му (останньому) циклі визначають похибку ∆θi вимірюваного азимута θBi і знаходять його точне значення θTi, яке приймають за одержане внаслідок фазового радіопеленгування значення відомого азимута і використовують при віднайденні похибки фазового радіопеленгування азимута θBi. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що для виконання одного циклу вимірювань, наприклад, ij-го, де 1≤j≤n, і - індекс і-го вимірюваного відомого A (54) СПОСІБ ВИМІРЮВАННЯ ПОХИБКИ ФАЗОВОГО РАДІОПЕЛЕНГУВАННЯ 37407 пункти 2, 3, ..., n - по можливості на однойменних еквіфазових лініях однойменних еквіфазових поверхонь. 8. Спосіб за п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, який відрізняється тим, що переміщення пристрою, за допомогою якого генерують і випромінюють сигнал, здійснюють в середовищі за допомогою машини або апарата і швидкість обробки фазової інформації узгоджують з кутовою швидкістю переміщення генеруючого і випромінюючого пристрою. 9. Спосіб за п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, який відрізняється тим, що початки відомого вимірюваного азимута θB0i і допоміжних азимутів β0ij вибирають якими завгодно (як однаковими, так і різними). 10. Спосіб за п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, який відрізняється тим, що випромінювання сигналу при вимірюванні здійснюють під кутами місця, які можуть не співпадати. 11. Спосіб за п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, який відрізняється тим, що формують групу допоміжних азимутів, із якої для вимірювання і-го азимута θBi вибирають n допоміжних азимутів βin. Винахід належить до галузі фазової радіотехніки і радіолокації і може бути використаний для випробування та підвищення точності фазових радіопеленгаторів і фазової радіопеленгації переважно діапазонів високих частот, дуже високих частот, ультра високих частот, надвисоких частот і конче високих частот. Робочі частоти, вибрані в цих діапазонах, далі будемо називати високими частотами (ВЧ). Відомі способи вимірювання азимута (пеленга) за фазовим зсувом та похибки фазового радіопеленгування описані, наприклад, в таких книгах: 1. Дулевич В. Е., Коростелев А. А,, Мельник Ю. А. и др. Теоретические основы радиолокации. //Под ред. В. Е. Дулевича. - М.: Сов. Радио, 1964. 732 с. (с. 35-45: Фазовый метод). 2. Кукес И. С., Старик М. Е. Основы радиопеленгации.- М.: Сов. Радио, 1964. - 641 с. (с. 237-238: Определение общей точности радиопеленгатора). 3. Вартанесян В. А., Гойхман Э. Ш., Рогаткин М. И. Радиопеленгация. - М.: ВИМО СССР, 1966. 248 с. (с 161-182: 6.4. Точность радиопеленгования). В працях [2, 3] показано, що загальною особливістю відомих способів вимірювання похибки фазового радіопеленгування є те, що генерують сигнал одного із високочастотних діапазонів, частота якого дорівнює робочій частоті фазового радіопеленгатора (ФРП), і використовують його при вимірюванні похибки. Найближчим технічним рішенням до запропонованого є спосіб, описаний в [3]. Його вибрано за прототип. У відповідності до способу-прототипу в пункті із відомим азимутом θB1 генерують сигнал, частота якого дорівнює робочій частоті ФРП, його випромінюють і приймають радіопеленгатором, за допомогою якого через виміряний фазовий зсув φ1 визначають азимут θ1, порівнюють його з відомим азимутом θB1 і знаходять похибку радіопеленгування ∆θ1= θB1 - θ1 (1) При вимірюванні [3] генератор встановлюють у відповідному пункті на поверхні Землі або на літаку, який забезпечує обліт ФРП. Так вимірювання виконують для багатьох m>1 пунктів (через 22,5° або 45°) в потрібному секторі або навколо ФРП [3]. В загальному вигляді виміряна за допомогою ФРП похибка радіопеленгування для і-го пункту, який знаходиться на і-му відомому азимуті, має вигляд ∆θi=θBi – θi (2) За знайденими похибками будують характеристику, яка зветься девіацією [3]. При роботі ФРП її використовують для віднайдення і використання поправки, що дозволяє підвищити точність вимірювань. Недоліками способу-прототипу є: - велика похибка вимірювання похибки фазового радіопеленгування; - високі вимоги до точності ФРП, тобто до точності фазовимірювального пристрою ФРП і стабільності каналів ФРП. В основу винаходу поставлена складна задача такого удосконалення способу, в якому шляхом запровадження нових операцій та виконання їх в певній послідовності забезпечують суттєве підвищення точності вимірювання похибки радіопеленгування. За допомогою способу-прототипу такий результат одержати неможливо тому, що він в своєму складі не має тих суттєвих ознак, які входять в сукупність суттєвих ознак винаходу. В запропонованому способі вимірювання похибки фазового радіопеленгування (див. п. 1 формули винаходу (ФВ)), у відповідності до якого із m вимірюваних відомих азимутів, де ціле число m≥1, для вимірювання за допомогою фазового радіопеленгування вибирають і-ий відомий азимут θBi, де 1≤і≤m, генерують сигнал, частота якого дорівнює робочій частоті фазового радіопеленгатора, випромінюють сигнал з пункту відповідного азимута, приймають його фазовим радіопеленгатором і вимірюють азимут, а одержане внаслідок фазового радіопеленгування значення відомого азимута порівнюють з відомим його значенням θBi і знаходять похибку фазового радіопеленгування, після цього похибку фазового радіопеленгування знаходять ще для m-1 вимірюваних відомих азимутів, для досягнення мети винаходу при вимірюванні і-го відомого азимута θBi вибирають n несумірних за значенням допоміжних азимутів βin, де ціле число n≥1, причому виконують умову, що Систематичні похибки радіопеленгування складаються з таких основних похибок [3]: - похибки ФРП; - похибки, які залежать від умов розповсюдження радіохвиль; - похибки, які зумовлені характером місцевості, на якій встановлено ФРП. 2 37407 βi1>βi2>...>βin>θBi і із допоміжних відомим є перший азимут βi1, вимірювання θBi виконують за n циклів за допомогою фазового радіопеленгатора, в першому циклі по першому допоміжному азимуту βi1 при n=1 визначають похибку ∆θi вимірюваного азимута θBi і знаходять його точне значення θTi, а при n>1 визначають похибку ∆βi2 другого допоміжного азимута βi2 і знаходять його точне значення βTi2, виконують другий цикл вимірювань, в якому за знайденим значенням βTi2 при n=2 вимірюють похибку ∆θi вимірюваного азимута θBi і знаходять його точне значення θTi, а при n>2 - визначають похибку ∆βi3 третього допоміжного азимута βi3 і знаходять його точне значення βTi3, при n≥3 цикли вимірювання таким чином продовжують і в n-му (останньому) циклі визначають похибку ∆θi вимірюваного азимута θBi і знаходять його точне значення θTi, яке приймають за одержане внаслідок фазового радіопеленгування значення відомого азимута і використовують при віднайденні похибки фазового радіопеленгування азимута θBi. Причому (див. п. 2 ФВ) для виконання одного циклу вимірювань, наприклад, ij-го, де 1≤j≤n, і індекс і-го вимірюваного відомого азимута, випромінювання сигналу забезпечують спочатку в пункті j, який відповідає j-му допоміжному азимуту βTij, потім - при переміщенні в бік пункту j+1 до першого проміжного пункту, при якому фазовий радіопеленгатор зафіксує відповідне значення допоміжного азимута βi(j+1), за допомогою фазообертача фазового радіопеленгатора це значення азимута компенсують, після цього продовжують переміщення з першого проміжного пункту в тому ж напрямку до другого проміжного пункту, при якому фазовий радіопеленгатор знову зафіксує відповідне значення допоміжного азимута βi(j+1), описані операції повторюють до досягнення пункту нульового значення j-го допоміжного азимута і за допомогою фазового радіопеленгатора фіксують останнє значення, після цього визначають цикловий коефіцієнт перекриття як частку від ділення допоміжного азимута βTij на допоміжний азимут βi(j+1), потім знаходять різницю між допоміжним азимутом βij і його виміряним значенням βTij, за різницею і значенням циклового коефіцієнта перекриття розраховують похибку вимірювань і використовують її як поправку для визначення точного значення допоміжного азимута βTi(j+1). Далі (див. п. 3 ФВ) пункт першого допоміжного азимута вибирають на нульовій еквіфазовій лінії нульової еквіфазової поверхні і азимут вимірюють за допомогою фазового радіопеленгатора. Циклові коефіцієнти перекриття вибирають переважно в інтервалі чисел 2...3 таким чином, щоб їх середнє геометричне значення було близьким до числа е (див. п. 4 ФВ). Вимірювання похибки фазового радіопеленгування виконують на заданих робочих частотах для різних азимутів, різних далекостей і висот (див. п. 5 ФВ). Допоміжні азимути βi1, βi2, ..., βij, ..., βin вибирають по можливості таким чином, щоб вони співпадали з вимірюваними відомими азимутами (див. п.6 ФВ). Для вимірювання похибки фазового радіопеленгування одночасно по двох базах при використанні двохбазового фазового радіопеленгатора, пункт, який відповідає першому допоміжному азимуту, вибирають загальним для двох баз, його координати вибирають на перетині нульових еквіфазових ліній нульових еквіфазових поверхонь, а пункти 2, 3, ..., n - по можливості на однойменних еквіфазових лініях однойменних еквіфазових поверхонь (див. п. 7 ФВ). Переміщення пристрою, за допомогою якого генерують і випромінюють сигнал, здійснюють в середовищі за допомогою машини або апарата і швидкість обробки фазової інформації узгоджують з кутовою швидкістю переміщення генеруючого і випромінюючого пристрою (див. п. 8 ФВ). Далі (див. п.п. 9, 10, 11 ФВ): - початки відомого вимірюваного азимута θB0i і допоміжних азимутів β0ij вибирають якими завгодно (як однаковими, так і різними); - випромінювання сигналу при вимірюванні здійснюють під кутами місця, які можуть не співпадати; - формують групу допоміжних азимутів, із якої для вимірювання і-го азимута θBi вибирають n допоміжних азимутів βin. Запропонований спосіб можна описати за допомогою фіг. 1, який виконаний з такими припущеннями: - із m відомих азимутів, які підлягають вимірюванню за допомогою ФРП, для вимірювання вибраний перший відомий азимут θB1, тобто і=1; - нульові значення всіх азимутів, які вимірюються, співпадають. На рис. 1 умовно зображений однобазовий ФРП і промені відповідних азимутів (пеленгів). ФРП містить в собі пристрій 1 для вимірювання азимута через фазовий зсув, базу 2 довжиною b>λ, де λ - робоча хвиля ФРП. На кінцях бази установлені антени А і Б. До центру О бази 2 проведено нормаль ON 3; вона є променем нульового азимута, від якого відраховують всі вимірювані азимути. Промінь 4 відповідає відомому азимуту θB1, який потрібно вимірювати за допомогою ФРП, тобто і=1. Промені 5, 6, 7 характеризують вибрані допоміжні азимути β11, β12, ..., β1n, де ціле число n≥1. Променям 3, 4 відповідають вибрані пункти 8, 9 з відомими азимутами θ01=0 і θB1, які заздалегідь вимірюють зразковими приладами (наприклад, бусоллю) на поверхні Землі в секторі роботи ФРП. Променям 5, 6 відповідають вибрані умовні пункти 10, 11, які можуть бути просто орієнтирами, координати яких необов'язково вимірювати заздалегідь, або вони взагалі можуть бути відсутніми. Променю 7 відповідає умовний пункт 12, який також може бути просто орієнтиром, і азимут β11, який на відміну від інших допоміжних азимутів може бути відомий (виміряний) заздалегідь з деякою похибкою ∆β11, або його вимірюють за допомогою ФРП при здійсненні способу. В цьому випадку на відміну від точності попередніх вимірювань азимутів θBi, похибка може бути значно більшою. Розглянемо суть запропонованого способу вимірювання похибки фазового радіопеленгування. Для цього із m вимірюваних за допомогою ФРП відомих азимутів виберемо, наприклад, перший відомий азимут θB1 4, тобто і=1. По відношенню до першого відомого азимуту спосіб здійснюють таким чином. Спочатку вибирають n несумірних за значенням допоміжних азиму 3 37407 пункту j+1 до першого проміжного пункту, при якому ФРП зафіксує відповідне значення допоміжного азимута βi(j+1). За допомогою фазообертача ФРП це значення азимута компенсують. Після цього продовжують переміщення з першого проміжного пункту в тому ж напрямку до другого проміжного пункту, при якому ФРП знову зафіксує відповідне значення допоміжного азимута βi(j+1). Описані операції повторюють до досягнення пункту нульового значення j-го допоміжного азимута. За допомогою ФРП фіксують останнє значення азимута. Із описаного алгоритму здійснення циклу витікає, що в залежності від значення і знаку похибки число вимірів може дорівнювати розрахунковому числу або бути більше нього. В пунктах 8, 9, 10, 11, 12 і допоміжних пунктах зупинок можна не робити, якщо використовується ФРП з відповідною швидкодією. Для розрахунку похибки вимірювань спочатку розраховують цикловий коефіцієнт перекриття як відношення (теоретичного або експериментально знайденого – різниця невелика) допоміжних азимутів βTij до βi(j+1) тів β1n 5, 6, 7, де ціле число n≥1, причому виконують дві умови, що: β11>β12>... >β1j>...>β1n>θB1 ; перший допоміжний азимут виміряний або заздалегідь, або при здійсненні способу (за допомогою ФРП). Тобто цей азимут є відомим з деякою похибкою ∆β11. Загальні операції при вимірюванні азимутів полягають в тому, що генерують сигнал, частота якого дорівнює робочій частоті ФРП, випромінюють сигнал з пункту відповідного азимута, приймають його за допомогою ФРП і вимірюють азимут; одержане внаслідок фазового радіопеленгування значення відомого азимута порівнюють з відомим значенням і знаходять похибку фазового радіопеленгування. Вимірювання виконують послідовно за n циклів за загальним правилом за допомогою ФРП. В першому циклі за першим допоміжним азимутом β11 7 виконують наступне: - при n=1 визначають похибку ∆θ1 вимірюваного азимута θBi 4 і знаходять його точне значення θT1; - при n>1 визначають похибку ∆β12 другого допоміжного азимута β12 6 і знаходять його точне значення βT12. Після цього виконують другий цикл вимірювань, в якому за знайденим точним значенням βT12 другого допоміжного азимута 6 виконують наступне: - при n=2 вимірюють похибку ∆θ1 відомого азимута θB1 4 і знаходять його точне значення θT1; - при n>2 визначають похибку ∆β13 третього допоміжного азимута β13 6 і знаходять його точне значення βT13. При n≥3 (ця ситуація відображена на фіг. 1) цикли вимірювань таким чином продовжують і в n-му (останньому) циклі за виміряним точним значенням n-го допоміжного азимута βT1n визначають похибку ∆θB1 першого відомого азимута θB1 і знаходять його точне значення θT1. Кількість циклів залежить від значення n. Результатом їх здійснення є віднайдення точного значення вимірюваного за допомогою ФРП пеленга θT1. Його порівнюють з відомим значенням азимута і знаходять похибку пеленгування першого азимута ∆θ1= θB1 - θT1 Kij=βTij / βi(j+1). (4) Потім знаходять різницю β*ij між допоміжним азимутом βij і його значенням, виміряним за допомогою ФРП. За різницею і значенням циклового коефіцієнта перекриття (4) розраховують похибку вимірювань ∆βi(j+1)= β*ij / Kij (5) і її використовують як поправку для визначення точного значення допоміжного азимута βTi(j+1). Можна показати, що загальний коефіцієнт перекриття при n>1 Ki = n ПK ij . (6) j =1 Внесок похибки першого допоміжного азимута в загальну похибку вимірювань розраховують за формулою ∆θi (βi1) = ∆βi1 / Ki. (7) Наприклад, при ∆βi1=2°, Кі=120 значення (7) дорівнює одній кутовій хвилині, що є нехтуюче малим. Тому цей азимут можна вимірювати грубо і з цієї точки зору послабити вимоги до точності ФРП, що є важливим досягненням. За формулою, аналогічній (7), можна визначити внесок похибки ∆βij і інших допоміжних азимутів βij в загальну похибку вимірювань. Цей внесок дуже малий. Із формули (7) видно, що похибка вимірювання мало залежить від похибки, з якою виміряно азимут βi1. Але вона може бути навіть відсутньою. Для цього пункт зі значенням допоміжного азимута βi1 вибирають так, щоб він співпадав з нульовою еквіфазовою лінією нульової еквіфазової поверхні. Ці поверхню і лінію знаходять за допомогою ФРП, похибка якого в цьому випадку дорівнює нулю. В способі число циклів може бути різним - від одного до десяти і більше. Це залежить від техніч (3) На відміну від (1), (2) похибка пеленгування (3) знайдена з меншою похибкою, оскільки точніше виміряно значення θT1. Обгрунтування цього висновку продовжується далі. Після вимірювання похибки першого відомого азимута послідовно вимірюють похибки інших m-1 відомих азимутів. За знайденими похибками вимірювань ∆θ1, ∆θ2, ..., ∆θi, ..., ∆θm формують поправки і використовують їх для підвищення точності радіопеленгування. Для здійснення одного циклу вимірювань, наприклад, ij-го, де 1≤j≤n, і - індекс і-го вимірюваного азимута, випромінювання сигналу забезпечують спочатку в пункті j, який відповідає j-му допоміжному азимуту βTij, потім - при переміщенні в бік 4 37407 них можливостей досягнення заданих коефіцієнта перекриття і значень βij, особливо βi1. При одноциклових вимірюваннях для забезпечення великого коефіцієнта перекриття, наприклад, 50-100, потрібно виконувати велику кількість операцій, що небажано. При багатоциклових вимірюванняхчисло операцій зменшується в багато разів. Дослідження, проведені автором винаходу, показали, що найбільшої ефективності досягають в тому випадку, якщо коефіцієнти перекриття вибрані в інтервалі 2...3 або 2; 3, а їхнє середнє геометричне значення забезпечується найближчим до числа е. В таблиці 1 для багатоциклових вимірювань приведені результати розрахунку загального коефіцієнта перекриття Кi (6) і приблизна кількість потрібних для вимірювань операцій в залежності від значення циклових коефіцієнтів перекриття Kij (4) і кількості циклів n. В таблиці 2 для одноциклових вимірювань приведені результати розрахунку приблизної кількості операцій вимірювань в залежності від значення загального коефіцієнта перекриття К і. Для того, щоб можна було порівняти одноциклові вимірювання з багатоцикловими при збереженні однакового значення похибки (7), прийнято, що коефіцієнт перекриття при одноцикловому вимірюванні (таблиця 2) дорівнює загальному коефіцієнту перекриття (6) при багатоциклових вимірюваннях (таблиця 1). Із таблиць 1 і 2 видно, що багатоциклові вимірювання дають великий виграш в кількості операцій, особливо при великому коефіцієнті перекриття (6). Тому при виконанні умови рівних можливостей способу за похибкою (7) при середніх (приблизно 8...20) і особливо великих (приблизно 20...500 і більше) коефіцієнтах перекриття (6) необхідно одноцикловий спосіб замінювати багатоцикловим (3...5 або більше циклів в залежності від коефіцієнта (6)). Вимірювання похибок фазового радіопеленгування потрібно виконувати в зоні роботи ФРП на робочих частотах для різних азимутів, різних далекостей і різних висот. За знайденими похибками будують характеристики девіації, які використовують як поправки при пеленгуванні. Здійснення способу можна прискорити, якщо допоміжні азимути βij вибрати, за можливістю, такими, щоб вони співпадали з вимірюваними азимутами θi. Наприклад, в якості тих чи інших можна прийняти азимути 30°, 45°, 60°, 90°, 120°, 135°, 150°, 180° та інші. В якості першого допоміжного азимута, якщо потрібна найвища точність, необхідно брати азимути, орієнтири яких знаходяться на нульових еквіфазових лініях нульових еквіфазових поверхонь. Часто ФРП виконують з кількома базами. В цьому випадку похибки пеленгування можна вимірювати окремо по кожній базі в різний час або одночасно. Для вимірювання похибки двобазового радіопеленгування одночасно по двох базах ФРП, пункт першого допоміжного азимута вибирають на перетині нульових еквіфазових ліній нульових еквіфазових поверхонь, а пункти 2…n - по можливості на однойменних еквіфазових лініях однойменних еквіфазових поверхонь. Для переміщення пристрою, який генерує і випромінює сигнал, можна використовувати різні транспортні засоби: - на Землі і в Землі - машини, кораблі, човни та інші пристрої; - в повітрі - вертольоти, літаки, повітряні кулі та інші; - в космосі - супутники, станції, планети, зорі. Кутова швидкість носіїв за азимутом повинна бути узгоджена з швидкодією обробки інформації в ФРП. Для вирішення задач вимірювання можна також використати засоби, які виконують інші задачі (і ними зумовлені траєкторії переміщення засобів). Підкреслимо ще такі характеристики способу. 1. Початки секторів відомого вимірюваного азимута θB0i і допоміжних азимутів β0ij можуть вибирати якими завгодно (як однаковими, так і різними). 2. При вимірюванні кути місця для різних азимутів можуть співпадати або не співпадати. 3. Формують групу допоміжних азимутів. З цієї групи для вимірювання і-го відомого азимута θBi вибирають n допоміжних азимутів βin. Причому допоміжні азимути виміряють при вимірюванні відомого азимута або завчасно. Ці особливості способу дозволяють: - групу допоміжних азимутів вибрати в секторі, який забезпечує найвищу точність вимірювань з наступним переносом цих результатів на вимірюваний відомий азимут; - ці допоміжні азимути можна виміряти завчасно. Тоді вимірювання похибки фазового радіопеленгування буде виконано скоріше. Спосіб може бути здійснений також у випадку використання ФРП з рухомими базами. Запропонований спосіб забезпечує суттєве підвищення точності вимірювання похибки радіопеленгування переважно в ВЧ діапазонах без використання допоміжних точних приладів. Це має велике науково-технічне значення. Таблиця 1 Приклад співвідношень при багатоциклових вимірюваннях. Кількість циклів n Цикловий коефіцієнт перекриття Кij Загальний коефіцієнт перекриття Kі Приблизна кількість операцій 1 3 3 6 2 2 6 10 5 3 3 18 16 4 2,5 45 22 5 3 135 28 6 2 270 32 ... ... ... ... 37407 Таблиця 2 Приклад співвідношень при одноциклових вимірюваннях. Загальний коефіцієнт перекриття Кі Приблизна кількість операцій 3 6 6 12 Фіг. 1 6 18 36 45 90 135 270 270 540 ... ... 37407 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 7