Стіновий блок для зовнішніх стін

1. Стіновий блок для зовнішніх стін, що має тіло, яке обмежене бічними поверхнями, що пристосовані для утворення бічних поверхонь несучого шару стіни, та верхньою, нижньою і двома бічними торцевими поверхнями, що пристосовані для утворення з'єднань із суміжними стіновими блоками стіни, причому тіло блока утворено першим елементом, виконаним із ніздрюватого бетону, та другим елементом, виконаним із матеріалу, який має меншу проникність для пари і повітря, менше водопоглинання та більшу міцність при стиску, ніж матеріал першого елемента, так, що друга бічна поверхня тіла є поверхнею другого елемента, який відрізняється тим, що переріз другого елемента першою уявною площиною, яка розташована паралельно верхній або нижній торцевій поверхні тіла, має в основному Е-подібну форму, утворену основою, яка з одного боку обмежена зазначеною другою бічною поверхнею тіла, та двома крайніми і одним середнім виступами, які розташовані у напрямку від другої бічної поверхні тіла до першої бічної поверхні тіла. 2. Стіновий блок за попереднім пунктом, який відрізняється тим, що навпроти кожного виступу другого елемента виконаний канал, довжина (Lкк, Lск) якого дорівнює від 1,0 до 1,5 середньої довжини (Lквcp, Lcвcp) відповідного виступу. 3. Стіновий блок за попереднім пунктом, який відрізняється тим, що товщина кожного каналу (Вк) дорівнює від 0,2 до 0,5 товщини (В) тіла блока. 4. Стіновий блок за будь-яким із попередніх пунктів 2, 3, який відрізняється тим, що кожен канал заповнений пінополіуретаном чи пінополістиролом. 5. Стіновий блок за попереднім пунктом, який відрізняється тим, що кожен канал розташований безпосередньо біля першої бічної поверхні тіла. 6. Стіновий блок за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що довжина (Lc) середнього виступу другого елемента виконана не менше подвоєної довжини (Lкв) крайнього виступу. 2 (19) 1 3 50635 4 75 або М-100, або М-125, або М-150, або М-175, або М-200, або М-250, або М-300. 14. Стіновий блок за будь-яким із попередніх пунктів 1-11, який відрізняється тим, що другий елемент виконаний із щільного бетону класу за міцністю при стиску В 5 або В 7,5, або В 10, або В 12,5, або В 15, або В 20, або В 25. 15. Стіновий блок за одним із попередніх пунктів 111, який відрізняється тим, що другий елемент виконаний із матеріалу на основі деревної тріски, стружки чи тирси, обробленої мінеральними добавками, та портландцементу. Корисна модель відноситься до стінових блоків, виготовлених із використанням ніздрюватого бетону. Широковідомі стінові блоки для зовнішніх стін, що включають тіло, яке виконане із ніздрюватого бетону та має бічні поверхні, пристосовані для утворення бічних поверхонь несучого шару стіни, та торцеві поверхні, пристосовані для утворення з'єднань із суміжними стіновими блоками стіни [1]. По-перше, при такій конструкції стінового блока достатньо складно забезпечити нормальне пароперенесення та уникнути випадіння конденсату всередині стіни. Розрахунки показують, що традиційний зовнішній штукатурний шар товщиною 1520мм призводить до утворення значного конденсату у зовнішній стіні із ніздрюватих блоків. Це може призвести до зниження теплозахисних властивостей та довговічності стіни до 5-7 років. Для уникнення цієї проблеми застосовують різні прийоми. Наприклад, застосовують високопаропроникні штукатурки, ґрунтовки, фарби із зовнішнього боку стін та спеціальні малопаропроникні штукатурки із внутрішнього боку. При цьому істотно збільшується технічна складність конструкції стіни та виникає необхідність примусового видалення пари із внутрішніх приміщень, тобто виникає необхідність у примусовій приливно-витяжній вентиляції та кондиціюванні повітря. Вартість та технічна складність такого будівництва істотно збільшується. Додатково до зазначеного вище влаштовують системи зовнішнього утеплення із тонкошаровими високопаропроникними штукатурками. Це додатково збільшує вартість та технічну складність будівництва. Найменші помилки у конструкції зовнішньої стіни внаслідок високої паропроникності ніздрюватих стінових блоків призводять до неприємних наслідків, які детально описані у [1]. По-друге, для відомих ніздрюватих блоків важко забезпечити оптимальне співвідношення питомої ваги блока, його проникності для пару та повітря, міцності блока. По-третє, відомі ніздрюваті блоки мають високе водопоглинання - 35%. Тому волога з'єднуючого шару цементно-піщаного будівельного розчину дуже швидко просочується в середину ніздрюватого бетону і зволожує його. Це веде до пересушування будівельного розчину і зменшення міцності розчину та міцності зчеплення шару розчину із поверхнею блока. Відомі стінові панелі для зовнішніх стін, які мають шар із ніздрюватого бетону та зовнішній чи внутрішній шар із щільного (важкого) бетону чи конструкційного ніздрюватого бетону із питомою вагою 1200кг/м3. Товщина зовнішнього шару 2,54см, внутрішнього 2,5-7см. Такі панелі натепер практично не виготовляються оскільки мають суттєві недоліки. По-перше, шарі щільного чи конструкційного ніздрюватого бетону та ніздрюватого бетону мають недостатньо високе зчеплення між собою і внаслідок різних фізичних властивостей цих бетонів відбувається розшаровування та руйнування панелі. По-друге, плоский та відносно тонкий шар щільного бетону чи конструкційного ніздрюватого бетону має недостатню міцність мало впливає на загальну міцність панелі, у той же час істотно збільшує вагу панелі. Найбільш близький до запропонованого стінового блоку, є стіновий блок, що має тіло, яке обмежене бічними поверхнями, що пристосовані для утворення бічних поверхонь несучого шару стіни, та торцевими поверхнями, що пристосовані для утворення з'єднань із суміжними стіновими блоками стіни. Причому тіло блока утворено першим елементом, виконаним із ніздрюватого бетону, та другим елементом, виконаним із кераміки (матеріалу, який має меншу проникність для пару і повітря, менше водопоглинання та більшу міцність при стиску ніж матеріал першого елемента). Одна бічна поверхня тіла і одна торцева поверхні тіла є поверхнями другого елемента, який виконаний у вигляді покриття товщиною 0,9-1,2см із кераміки і має Г-подібну форму [3]. При кладці стіни блоки зазвичай укладають горизонтальними рядами із зміщенням блоків у суміжних рядах на половину довжини тіла блока. Таким чином керамічні покриття (виступи) на одному бічному (вертикальному) торці тіла блока не утворюють суцільних вертикальних ребер і не збільшують несучу спроможність стіни. Шар покриття внаслідок своєї форми та недостатньої товщини практично не збільшує міцність стіни, складеної із відомих блоків. По-друге, керамічне покриття відсутнє на трьох із чотирьох торцевих поверхнях тіла блока, які контактують із з'єднуючим шаром цементнопіщаного будівельного розчину чи клею, тому волога із цього шару дуже швидко просочується в середину ніздрюватого бетону і зволожує його. Це веде до пересушування будівельного розчину чи клею і зменшення міцності розчину чи клею та міцності зчеплення шару розчину чи клею із поверхнею блока. По-третє, шари покриття та ніздрюватого бетону мають недостатньо високе зчеплення між собою і внаслідок різних фізичних властивостей цих шарів відбувається розшаровування та руйну 5 вання блока. Технічна задача корисної моделі полягає у тому, щоб створити стіновий блок для зовнішніх стін, якому не властиві зазначені недоліки відомих стінових блоків, виготовлених із використанням ніздрюватого бетону. Технічним результатом корисної моделі є нові корисні технічні властивості запропонованого стінового блока, які ясно викладені при описуванні прикладів здійснення корисної моделі у відповідному розділі опису. Технічна задача вирішена тим, що у стіновому блоці для зовнішніх стін, що має тіло, яке обмежене бічними поверхнями, що пристосовані для утворення бічних поверхонь несучого шару стіни, та верхньою, нижньою і двома бічними торцевими поверхнями, що пристосовані для утворення з'єднань із суміжними стіновими блоками стіни, причому тіло блока утворено першим елементом, виконаним із ніздрюватого бетону, та другим елементом, виконаним із матеріалу, який має меншу проникність для пару і повітря, менше водопоглинання та більшу міцність при стиску ніж матеріал першого елемента, так, що друга бічна поверхня тіла є поверхнею другого елемента, згідно із корисною моделлю переріз другого елемента першою уявною площиною, яка розташована паралельно верхній або нижній торцевій поверхні тіла, має в основному Е-подібну форму утворену основою, яка з одного боку обмежена зазначеною другою бічною поверхнею тіла, та двома крайніми і одним середнім виступами, які розташовані у напрямку від другої бічної поверхні тіла до першої бічної поверхні тіла. Причинно-наслідковий зв'язок між зазначеною вище сукупністю суттєвих ознак корисної моделі та зазначеним технічним результатом ясно демонструється описом прикладів здійснення корисної моделі у відповідному розділі опису та кресленнями. У окремих випадках використання корисної моделі зазначений технічний результат посилюється та доповнюється іншими позитивними властивостями запропонованого стінового блока тим, що навпроти кожного виступу другого елемента виконаний канал, довжина (Lкк, Lск) якого дорівнює від 1,0 до 1,5 середньої довжини (Lквcp, Lcвcp) відповідного виступу. Також тим, що товщина кожного каналу (Вк) дорівнює від 0,2 до 0,5 товщини (В) тіла блока. Також тим, що кожен канал заповнений пінополіуретаном чи пінополістиролом. Також тим, що кожен канал розташований безпосередньо біля першої бічної поверхні тіла. Також тим, що довжина (Lc) середнього виступу другого елементу виконана не менше подвоєної довжини (Lкв) крайнього виступу. Також тим, що довжина (Lсв) середнього виступу другого елемента дорівнює сумі подвоєної довжини (Lкв) крайнього виступу та розрахункової товщини (S) шару клею чи будівельного розчину, який призначений для з'єднання стінового блоку із суміжними стіновими блоками стіни. Також тим, що кожна поверхня виступу другого елемента, яку можна вважати спрямованою у напрямку від другої бічної поверхні тіла до першої 50635 6 бічної поверхні тіла, розташована під кутом ( ) до уявної лінії перетину другої уявної площини, що паралельна бічній торцевій поверхні тіла, із першою уявною площиною, який дорівнює від 5 до 30 кутових градусів. Також тим, що товщина (Во) основи другого елемента дорівнює від 0,8 до 1,3 подвоєної середньої довжини (Lквcp) крайнього виступу. Також тим, що товщина другого елемента (В2) дорівнює від 0,3 до 0,8 товщини (В) тіла блока. Також тим, що перший елемент, виконаний із теплоізоляційного чи конструкційно-теплоізоляційного ніздрюватого бетону марки за середньою густиною Д300, або Д350, або Д400, або Д500, або Д600 або Д700, відповідного класу за міцністю при стиску В 0,5, або В 0,75, або В 1, або В 1,5, або В 2, або В 2,5, або В 3,5 або В 5. Також тим, що другий елемент виконаний із конструкційно-теплоізоляційного або конструкційного ніздрюватого бетону марки за середньою густиною Д700, або Д800, або Д900, або Д1000, або Д1100 або Д1200, відповідного класу за міцністю при стиску В 5, або В 7,5, або В 10, або В 12,5 або В 15. Також тим, що другий елемент, виконаний із матеріалу типу матеріалу клінкерної плитки або клінкерної цегли або матеріалу силікатної цегли марки за міцністю при стиску М-75, або М-100, або М-125, або М-150, або М-175, або М-200, або М250 або М-300. Також тим, що другий елемент, виконаний із щільного бетону класу за міцністю при стиску В5, або В 7,5, або В 10, або В 12,5, або В 15, або В 20 або В 25. Також тим, що другий елемент, виконаний із матеріалу на основі деревної тріски, стружки чи тирси, обробленої мінеральними добавками, та портландцементу. Корисна модель пояснена кресленнями, на яких на Фіг.1 представлено перший варіант виконання стінового блока, аксонометричне зображення; на Фіг.2 - другий варіант виконання стінового блока, аксонометричне зображення; на Фіг.3 - третій варіант виконання стінового блока, аксонометричне зображення; на Фіг.4 - четвертий варіант виконання стінового блока, аксонометричне зображення; на Фіг.5 - фрагмент кладки стіни із стінових блоків, аксонометричне зображення; на Фіг.6 - вид зверху другого варіанту виконання стінового блока. Стіновий блок для зовнішніх стін має тіло, яке обмежене зовнішніми бічними поверхнями 1, 2, що пристосовані для утворення бічних поверхонь несучого шару стіни, та верхньою 3, нижньою 4 і двома бічними 5, 6 торцевими поверхнями, що пристосовані для утворення з'єднань із суміжними стіновими блоками стіни. Тіло блока утворено першим елементом 7, виконаним із ніздрюватого бетону, та другим елементом 8, виконаним із конструкційного або конструкційно-теплоізоляційного будівельного матеріалу, який має меншу проникність для пару і повітря, менше водопоглинання та більшу міцність при стиску ніж матеріал першого елемента 7. Крім того, другий елемент 8 виконаний так, що друга бічна поверхня 2 тіла і не менше 7 ніж 30% загальної площі кожної торцевої бічної поверхні 5, 6 тіла, утворено поверхнями другого елемента 8. Переріз другого елемента 8 першою уявною площиною, яка розташована паралельно верхній 3 або нижній 4 торцевій поверхні тіла, має в основному Е-подібну форму утворену основою 9, яка з одного боку обмежена зазначеною другою бічною поверхнею 2 тіла, та двома крайніми 10 і одним середнім 11 виступами, які розташовані у напрямку від другої бічної поверхні 2 тіла до першої бічної поверхні 1 тіла. Тобто, із внутрішнього боку другий елемент 8 має два заглиблення 12, які розташовані між виступами 10, 11. Заглиблення 12 заповнене матеріалом першого елемента 7 і прилеглі одна до одної поверхні 13 першого 7 та другого 8 елементів скріплені між собою склеюванням або у процесі формування тіла блока при твердінні ніздрюватого бетону. Перші частини 14, 15 плоских за Фіг.1, 2 торцевих поверхонь 3, 4, 5, 6 тіла блока є відповідними поверхнями першого елемента 7, а їх другі частини 16, 17 є відповідними поверхнями другого елемента 8. У першому варіанті виконання за Фіг.1 тіло блока має форму прямокутної призми, торцеві поверхні (грані) 3, 4, 5, 6 якої плоскі, а стики між відповідними частинами 14, 15, 16, 17 торцевих поверхонь 3, 4, 5, 6, які на Фіг.1, 2 показані умовно прямою лінією 18 та ломаною лінією 19 можуть бути візуально практично не видимі і/або тактильно не сприйматись. На Фіг.6 показаний вид зверху другого варіанту виконання стінового блока, на якому позначені розміри окремих елементів, при цьому усі розміри у напрямку вздовж тіла блока (зверху вниз на Фіг.6) називаються довжинами, а усі розміри у напрямку впоперек тіла блока (справа наліво на Фіг.6) називаються товщинами. Зазначені нижче співвідношення розмірів справедливі для будьякого варіанта виконання блока, зокрема, довжина (Lсв) середнього виступу 11 другого елементу 8 виконана не менше подвоєної довжини (Lкв) крайнього виступу 10. Також довжина (Lсв) середнього виступу 11 другого елемента 8 дорівнює сумі подвоєної довжини (Lкв) крайнього виступу 10 та розрахункової товщини (S) шару клею чи будівельного розчину, який призначений для з'єднання стінового блоку із суміжними стіновими блоками стіни. Краще, коли кожна поверхня 36 виступу 10, 11 другого елемента 8, яку можна вважати спрямованою у напрямку від другої бічної поверхні тіла до першої бічної поверхні тіла, розташована під кутом ( ) до цього напрямку, або іншими словами до уявної лінії 37 перетину другої уявної площини, що паралельна бічній торцевій поверхні 5, 6 тіла, із першою уявною площиною. Цей кут ( ) дорівнює від 5 до 30 кутових градусів. Наявність цього кута ( ) сприятливо впливає на процес вилучення другого елемента 8 із форми та процес формування цього елемента методом сухого (напівсухого) пресування. Товщина (Во) основи другого елемента 8 дорівнює від 0,8 до 1,3 подвоєної середньої довжини (Lквcp=Lкв+0,5 (B2-Bo) tg крайнього виступу 50635 8 10. Товщина другого елемента 8 (В2) дорівнює від 0,3 до 0,8 товщини (В) тіла блока. На Фіг.2, 6 зображений другий варіант виконання стінового блока, який від першого варіанту за Фіг.1 відрізняється тим, що навпроти кожного виступу 10, 11 другого елемента 8 виконаний канал 20, 21, довжина (Lкк, Lск) якого дорівнює від 1,0 до 1,5 середньої довжини (Lквcp=Lкв+0,5 (B2Bo) tg або Lcвcp=Lсв+(B2-Bo) tg ) відповідного виступу 10, 11, тобто: Lкк=(1,0 1,5) Lквcp=(1,1 1,3) (Lкв+0,5 (B2-Bo) tg ); Lск=(1,0 1,5) Lcвcp=(1,1 1,3) (Lсв+(B2-Bo) tg ). Товщина кожного каналу 20, 21 (Вк) дорівнює від 0,2 до 0,5 товщини (В) тіла блока. Канал 20, який виконаний навпроти крайнього виступу 10, має форму відкритого П-подібного пазу, який розташований у зоні примикання частин 15, 17 бічних торцевих поверхонь 5, 6. Одна бічна поверхня 22 та одна торцева (донна) поверхня 23 пазу (каналу) 20 є поверхнями першого елемента 7, а друга бічна поверхня 24 пазу 20 є поверхнею другого елемента 8. Канал 21, який виконаний навпроти середнього виступу 11, має форму -подібного (прямокутного перерізу) наскрізного отвору. Одна бічна поверхня 25, та дві торцеві поверхні 26 отвору (каналу) 21 є поверхнями першого елемента 7, а друга бічна поверхня 27 отвору 21 є поверхнею другого елемента 8. Пази 20 та отвір 21 можуть мати у перерізі округлений профіль, відповідно -подібний та 0-подібний. Пази 20 та отвір 21 (канали 20, 21) збільшують опір теплопередачі у зонах навпроти виступів 10, 11. Таким чином, незважаючи на наявність виступів 10, 11 другого елемента 8, який виконаний із матеріалу, що має вищу теплопровідність ніж матеріал першого елемента 7, опір теплопередачі у зонах навпроти виступів 10, 11 може бути не меншим ніж у зонах заглиблень 12, де товщина першого елемента 7 більша. На Фіг.3 зображений третій варіант виконання стінового блока, який від другого варіанту за Фіг.2 відрізняється тим, що кожний канал 20, 21 заповнений спіненим полімерним теплоізоляційним матеріалом, наприклад, пінополіуретаном чи пінополістиролом 28, 29. Це дає можливість додатково збільшити опір теплопередачі у зонах навпроти виступів 10, 11 і гарантовано забезпечити цей опір не меншим ніж у зонах заглиблень 12 навіть тоді, коли товщина (В2) другого елемента 8 у зоні виступів 10, 11 складає, наприклад, 80 відсотків від загальної товщини (В) тіла блока (див. Фіг.4), і коли другий елемент 8 виконаний із щільного міцного матеріалу (щільного бетону, керамічного матеріалу або матеріалу на основі деревної тріски, стружки чи тирси, обробленої мінеральними добавками, та портландцементу), який має відносно високу теплопровідність. У третьому варіанті виконання за Фіг.3 тіло блока також має форму прямокутної призми, торцеві поверхні (грані) 3, 4, 5, 6 якої плоскі, а стики між їх відповідними частинами 14, 15, 16, 17 та поверхнями спіненого полімерного теплоізоляційного матеріалу 28, які на Фіг.3, 4 показані умовно лініями 30, 31 можуть бути візуально практично не видимі і/або тактильно не 9 сприйматись. На Фіг.4 зображений четвертий варіант виконання стінового блока, який від третього варіанту за Фіг.3 відрізняється тим, що канали 20, 21, які заповнені пінополіуретаном чи пінополістиролом 28, 29, розташовані безпосередньо біля першої бічної поверхні 1 тіла. Причому, канал 20, який виконаний навпроти крайнього виступу 10, має форму відкритого Г-подібного пазу, а канал 21, який виконаний навпроти середнього виступу 11, має форму П-подібного пазу, який відкритий з боку першої бічної поверхні 1. У такому варіанті виконанні блока перший елемент 7 складається із двох окремих частин 32, які окремо від другого елемента 8 не утворюють одного цілого елемента. Перший елемент 7 виконаний із теплоізоляційного чи конструкційно-теплоізоляційного ніздрюватого бетону, наприклад, за ДСТУ Б В.2.7-4596 марок за середньою густиною: Д300, Д350, Д400, Д500, Д600, Д700 (середня густина відповідно 300, 350, 400, 500, 600, 700кг/м3), класів за міцністю при стиску: В 0,5; В 0,75; В 1; В 1,5; В 2; В 2,5; В 3,5; В 5. Другий елемент 8 може бути виконаний із автоклавного чи неавтоклавного конструкційнотеплоізоляційного або конструкційного ніздрюватого бетону, наприклад, за ДСТУ Б В.2.7-45-96 марок за середньою густиною: Д700, Д800, Д900, Д1000, Д1100, Д1200 (середня густина відповідно 700, 800, 900, 1000, 1100, 1200кг/м3), класів за міцністю при стиску: В 5; В 7,5; В 10; В 12,5; В 15. Другий елемент 8 також може бути виконаний із матеріалу типу матеріалу клінкерної плитки або клінкерної цегли або матеріалу силікатної цегли марок за міцністю при стиску: М-75, М-100, М-125, М-150, М-175, М-200, М-250, М-300. Другий елемент 8 може бути виконаний із щільного (важкого бетону) класів за міцністю при стиску: В 5; В 7,5; В 10; В 12,5; В 15; В 20; В 25. Другий елемент 8 також може бути виконаний із матеріалу на основі деревної тріски, стружки чи тирси, обробленої мінеральними добавками, та портландцементу, наприклад, відомого матеріалу DURISOL (ДЮРІСОЛ) фірми DURISOL-WERKE Ges.m.b.H, Австрія (http://www.durisol.at та http://www.durisol.ua). В одному із можливих варіантів технологія виготовлення стінових блоків наступна. Спочатку за відомими технологіями виготовляють другий елемент 8, наприклад, із ніздрюватого бетону, або матеріалу типу матеріалу клінкерної плитки, або клінкерної цегли, або матеріалу силікатної цегли або із матеріалу на основі деревної тріски, стружки чи тирси, обробленої мінеральними добавками, та портландцементу. Потім готовий другий елемент 8 встановлюють у нижню частину форми і у форму заливають суміш, для формування першого елемента 7 із ніздрюватого бетону. Форма з сумішшю витримується, горбушка зрізується. Після чого форма з відформованим виробом подається на тепловологісну обробку. Можливий варіант, за яким перший 7 та другий 8 елементи виготовляють окремо, наприклад, із ніздрюватого бетону, а потім поєднують між собою шляхом склеювання по конгруентних (таким, що прилягають одна до одної) 50635 10 поверхнях 13 у єдине тіло блока. Також можлива технологія виготовлення стінових блоків, за якою спочатку із жорсткої суміші для важкого бетону у нижній частині форми методом вібропресування формують другий елемент 8, а потім у форму заливають суміш, для формування першого елемента 7 із ніздрюватого бетону. Форма з сумішшю витримується, горбушка зрізується. Після чого форма з відформованим виробом подається на тепловологісну обробку. Канали 20, 21 можуть утворюватись під час формування першого елемента 7, або пізніше методом фрезерування. Елементи заповнення каналів 20, 21 пінополіуретаном чи пінополістиролом 28, 29 можуть вставлятись у форму до формування першого елемента 7 або вклеюватись у канали 20, 21 після формування тіла блока. При кладці основного (несучого чи самонесучого) шару стіни блоки 33 укладають горизонтальними рядами із зміщенням блоків у суміжних рядах на половину довжини (0,5 L) тіла блока. При цьому, виступи 10, 11 других елементів 8 блоків 33 утворюють суцільні (без розривів) вертикальні ребра 34, довжина (товщина) (Lp) яких у горизонтальному напрямку дорівнює довжині (товщині) (Lсв) середнього виступу 11 другого елемента 8, або іншими словами довжина (товщина) цих вертикальних ребер 34 у горизонтальному напрямку дорівнює сумі подвоєної довжини (Lкв) крайнього виступу 10 та розрахункової товщини (S) шару клею чи будівельного розчину, який застосований для з'єднання бічних торцевих поверхонь 5, 6 стінових блоків 33 між собою (Lp=Lсв=2 Lкв+S). Ребра 34 зв'язані між собою панеллю 35, яка утворена основами 9 других елементів 8. Таким чином другі елементи 8 утворюють досить міцну ребристу конструкцію (панель) основного шару стіни, яка надійно зчеплена із іншою ребристою конструкцією (панеллю), яка утворена першими елементами 7. Це найкращим чином дозволяє використати більш високу міцність тіла блока на стиск та на згин для збільшення міцності стіни, виконаної із запропонованого стінового блока. Міцність на зчеплення блоків між собою визначали шляхом вимірювання максимального навантаження, при випробовуванні зразків на розтяг по наступній схемі. Після з'єднання стінових блоків з допомогою шару цементного розчину отримана конструкція тверділа при температурі 20°±3С° та відносній вологості 65±10% протягом 28 діб, після чого випробувалася. Результати випробувань показали, що міцність зчеплення запропонованих стінових блоків складає 0,4-0,12МПа, а відомих (найближчий аналог) до 0,4МПа. Отриманий результат пояснюється тим, що блоки за найближчим аналогом мають високе водопоглинання - 35%. При цьому керамічне покриття є тільки на одній із двох суміжних поверхонь вертикального стику між блоками стіни. Горизонтальні стики (шви) взагалі утворені поверхнями без керамічного покриття. Тому волога з'єднуючого шару цементно-піщаної суміші дуже швидко просочується в середину бетону і зволожує його. Це веде до пересушування твердіючого розчину і зменшення міцності розчину та міцності зчеплен 11 ня. Завдяки тому, що частина 16, 17 кожної торцевої поверхні 3, 4, 5, 6 тіла блока є поверхнею другого елемента 8, який виконаний із більш щільного матеріалу із меншим водопоглинанням, то волога з'єднуючого шару цементно-піщаної суміші менше просочується в тіло блока, що попереджує передчасне висушування розчину. Тому міцність розчину підвищується і збільшується зчеплення розчину із торцевими поверхнями тіла, а особливо поверхнями 16,17 другого елемента 8. До переваг запропонованого стінового блоку додатково відноситься виключення конденсації вологи у тілі зовнішньої стіни, виконаної із стінового блока, та оптимальні показники проникності стіни для пару та повітря. По-друге, оптимальне співвідношення питомої ваги блока та його проникності для пару та повітря 50635 12 легко забезпечити підбираючи матеріали та товщини першого 7 і другого 8 елементів. По-третє, стіновий блок, у якого другий елемент 8 виконаний із матеріалу типу матеріалу клінкерної плитки або клінкерної цегли із декоративною поверхнею 2, забезпечує підвищені декоративні показники поверхні стіни без будьякого оздоблювального шару. Джерела інформації: 1. Сергей Царегородцев, Виктория Зенина. Наружные стены из ячеистых блоков // Технологии строительства. - №2(24). - 2003. - С.18. 2. Кривицкий М.Я., Левин Н.И., Макаричев В.В.. Ячеистые бетоны (технологии, свойства и конструкции). - М.: Стройиздат, 1972. - С.108-109. 3. Деклараційний патент України на винахід №71698 А, опубліковано 15.12.2004. 13 Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська 50635 Підписне 14 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601