Спосіб діагностики гепатоцелюлярної недостатності на ранніх стадіях цирозу печінки

Спосіб діагностики гепатоцелюлярної недостатності на ранніх стадіях цирозу печінки, який включає визначення активності холінестерази, вмісту в крові фібриногену, проконвертину, проакцелерину, загального білка, альбумінів, глобулінів з оцінкою альбуміно/глобулінового показника, протромбінового індексу, який відрізняється тим, що додатково визначають вміст в крові розчинних рецепторів до інтерлейкіну-2 Винахід відноситься до медицини, зокрема до розділу гепатологм, а саме до способу діагностики гепатоцелюлярної недостатності на ранніх стадіях цирозу печінки (ЦП) Відомо, ЩО проблема хронічних запальних захворювань печінки на теперішній час є однією з найбільш важливих в сучасній гастроентерологи, має загальномедичне і соціальне значення [2, 11, 19, 20, 31] Спектр цих захворювань печінки дуже широкий - це різні варіанти хронічних гепатитів (ХГ) і, в кінцевому рахунку, нерідко ЦП В цілому по Україні за 5 років захворюваність на ЦП зросла на 76,6%, поширеність ЦП - на 59,6% [7,18] Відомо, ЩО розвиток ЦП супроводжується гепатоцелюлярною недостатністю, яку важливо діагностувати на ранніх стадіях [3, 8, 9, 24] Скарги, що відображають цей синдром, нечисленні БІОХІМІЧНО гепатоцелюлярна недостатність проявляється зниженням рівня в крові тих речовин, що синтезуються печінкою - протромбіну, фібриногену, проконвертину, проакцелерину, загального білка за рахунок переважного зменшення вмісту альбумінів, що супроводжується збільшенням вмісту гамаглобулінів, і зниженням альбуміноглобулінового коефіцієнта, зменшенням вмісту в крові холестерину, інкреторних ферментів, головним представником яких є холінестераза [2, 3,8] більш ПІЗНІХ стадій ЦП [8] Прототипом діагностики гепатоцелюлярної недостатності на ранніх стадіях ЦП є спосіб, описаний Н Б Губергріц [8] Спільними З ознаками рішення, що заявляється, є діагностика гепатоцелюлярної недостатності на ранніх стадіях ЦП за активністю холінестерази, вмістом в крові фібриногену, проконвертину, проакцелерину, загального білку, альбумінів, глобулінів з оцінкою альбуміно/глобулінового показника, протромбінового індексу Недоліками вказаного способу діагностики гепатоцелюлярної недостатності на ранніх стадіях ЦП є недостатня оцінка дезштоксикаційної функції печінки Відомо, ЩО вираженість імунної ВІДПОВІДІ В багатьох випадках визначає перебіг ХГ [10, 16, 25] Розчинний рецептор до інтерлейкшу-2 (SIL-2R) має важливе значення в реалізації імунної ВІДПОВІДІ Його повноцінна експресія на КЛІТИННІЙ поверхні починається після стимуляції імунокомпетентних клітин [4, 6, 29] В дослідженнях останніх років виявлено збільшення продукції SIL-2R при хронічних гепатитах, вказується на можливість прогнозувати за його рівнем в крові ефективність штерферонотерапм [28,30, 32, 33] Відомо, що елімінація SIL2R відбувається з участю печінки [27], яка порушується з розвитком и функціональної недостатності Проте рівень SIL-2R в крові не враховується при діагностиці гепатоцелюлярної недостатності на ранніх стадіях ЦП Відомо, ЩО зменшення синтезуючої функції печінки поєднується із зниженням її дезштоксикаційної функції Зниження дезштоксикаційної функції печінки можна діагностувати за патологічними результатами бромсульфаленової проби Проте відомо, що показники бромсульфаленової проби більш істотно змінюються при пперазотемм, тоді ж приєднується жовтяниця із-за нездатності печінки метабол ізувати білірубін, що характерно для Суть винаходу пропонується всім хворим на ХГ і ЦП поряд з визначенням активності холінестерази, вмісту в крові фібриногену, проконвертину, проакцелерину, загального білку, альбумінів, глобулінів з оцінкою альбуміно/глобулінового показ о> ^о (О 60492 ника, протромбінового індексу додатково визначати вміст в крові розчинних рецепторів до інтерлейкшу-2 з метою оцінки дезштоксикаційної функції печінки і виявлення гепатоцелюлярної недостатності на ранніх стадіях ЦП В основу винаходу поставлено задачу підвищення якості діагностики гепатоцелюлярної недостатності на ранніх стадіях ЦП на основі паралельної оцінки білоксинтезуючої і дезштоксикаційної функції печінки для вибору раціональної терапії і попередження прогресування захворювання Об'єкт і методи дослідження Під спостереженням було 455 пацієнтів, серед яких 375 (82,4%) хворих на хронічні гепатити і 80 (17,6%) - на ЦП А і В стадій за Чайлд-Пью Всі хворі були розділені на 4 основних групи Група ХВГ включала 223 (49,0%) хворих, АХП - 88 (19,3%), автоімунних захворювань печінки - 60 (13,2%), ХТГ - 84 (18,5%) хворих Серед хворих на ХВГ було 134 (60,1%) випадки HBV-етюлопі (122 ХГВ, 12 - ЦП) та 89(39,9%) - HCV-етюлопі (67 ХГС, 22- ЦП) Серед хворих на АХП було 12 (13,6%) хворих на стеатоз печінки, 40 (45,5%) - на алкогольний гепатит (АГ) та 36 (40,9%) - на ЦП Серед хворих на ХТГ у 28 (33,3%) випадках захворювання було пов'язане з тривалим контактом з ХІМІЧНИМИ чинниками, в 10 (35,7%) з них діагностовано ЦП, та у 56 (66,7%) - із вживанням медикаментів, зокрема, в 27 (48,2%) - нестероідних протизапальних середників, у 29 (51,8%) сульфаніламідних Хворі на ХТГ виділені в одну групу в зв'язку з однотипністю уражень печінки, а саме - розвиток внутрішньопечінкового холестазу Серед хворих на автоімунні захворювання печінки було 42 (70,0%) на АІГ та 18 (30,0%) - на ПБЦ Контрольну групу склали 20 практично здорових донорів Серед обстежених було 293(64,4%) ЧОЛОВІКІВ І 162 (35,6%) жінки Вік обстежених хворих коливався від 20 до 74 років, середній вік - (45,6±7,7) роки При цьому, хворих молодого віку було 77 (16,9%), зрілого - 125 (27,5%), середнього - 163 (35,8%), похилого - 90 (19,8%) Тривалість захворювання складала в середньому (5,4±2,7) років Дослідження проводили за розробленою програмою з ретельною оцінкою загальноклінічних, лабораторних показників, результатів інструментальних методів обстеження В діагностиці хронічних захворювань печінки використовували класифікацію Міжнародної робочої групи і Всесвітнього конгресу гастроентерологів (Лос-Анжелес,1994) та МКБ-10 Діагноз встановлювали на основі КЛІНІЧНИХ, ультразвукових (УЗД), біохімічних, імунологічних та ГІСТОЛОГІЧНИХ досліджень [3,12, 13,15,17,24] Критеріями включення хворих в групи спостереження були тривалість захворювання печінки більше 18 МІСЯЦІВ, наявність клініко-лабораторних та ультразвукових доказів ураження печінки, виявлення серологічних маркерів гепатиту В і С, алкогольного, автоімунного, токсичного генезу захворювання Показниками ЦП був розвиток синдрому портальної гіпертензії, гепато-лієнального синдрому, гепатоцелюлярної недостатності, енцефалопатм і ГІСТОЛОГІЧНІ дані про перебудову архітектоніки печінки з утворенням несправжніх часточок згідно критеріїв ЦП [7, 8, 9,24,26] Критеріями виключення пацієнтів з дослідження були хронічний вірусний мікст-гепатит, вживання наркотиків, HDV-інфекція, ВІЛ-шфекція, гострі алкогольні гепатити, радіаційні гепатити, ГЦК, жовчокаменева хвороба, метаболічні захворювання печінки - гемохроматоз, хвороба Вільсона Критеріями диференціації ЦП від гепатоцелюлярної карциноми були результати комп'ютерної томографії та збільшення вмісту а-фетопротешу в крові на фоні збільшення ЩІЛЬНОСТІ печінки, схуднення, розвитку асциту та жовтяниці [24] Проводили визначення вмісту в крові загального та прямого білірубіну, активності АсАТ, АлАТ, загального холестерину, бета-ліпопротеїдів, сечовини, креатиншу, загального білка та його фракцій, тимолової проби, показників коагулограми за стандартними методиками досліджень [14] За методом біхроматичної спектрофотометрії на апараті STAT-FAX 1904 Plus ( H I M ) проводили визначення активності ферментів ЛДГ, ЛФ, ГГТП, холінестерази, вмісту в крові загального холестерину, тригліцеридів, фосфоліпідів з використанням стандартних наборів Вираженість синдрому цитолізу печінкових клітин оцінювали за активністю трансаміназ АлАТ, АсАТ з визначенням коефіцієнта Де Рітіса (АсАТ/АлАТ), ЛДГ, ГГТП, вмістом білірубіну в крові, синтетичну функцію печінки - за вмістом білка, зокрема альбуміну, протромбіну, фібриногену, активністю холінестерази Про вираженість мезенхімально-запального синдрому судили за тимоловою пробою, альбуміно-глобуліновим (А/Г) показником, вмістом у-глобулінів, імуноглобулінів (Ід) А, М, G в крові [3] Розвиток синдрому метаболічної інтоксикації оцінювали за вмістом в сироватці крові середньомолекулярних пептидів (СМП) згідно рекомендацій Л Л Громашевської [5] Вивчали вміст пептидних (СМП254) та нуклеотидних (СМП280) залишків в сироватці крові з наступним розрахунком нуклеотидно-пептидного індексу СМП280/СМП254 Рівень СМП визначали за допомогою спектрофотометра за методом Н І Габріелян Маркери вірусів HBsAg, HBeAg, anraHBeAg, anraHBcorAg IgM, антиНСУ і антиЕЮУ визначали в сироватці крові за допомогою комерційних наборів Diagnosticum Pasteur (Франція) на апараті фірми Sanofi імуноферментним методом (ELISA), HBVДНК та HCV-PHK - методом полімеразної ланцюгової реакції зпдноалгоритму діагностики вірусних гепатитів [1] Вміст SIL-2R в крові визначали у 119 хворих імуноферментним методом (ELISA) за допомогою комерційних наборів Immunotech (Франція) за методикою фірми-виробника Поріг чутливості для SIL-2R складав 5пМ/мл Для ГІСТОЛОГІЧНОГО дослідження тканину печінки отримували шляхом пункційної біопсії Фарбування проводили гематоксиліном і еозином, за Ван-Гізоном та за Маллорі Крім оглядового ГІСТОЛОГІЧНОГО дослідження тканини печінки визначали індекс гістологічної активності (ІГА) за R G Knodell і ступінь фіброзу за V J Desmet [13, 17, 22, 23, 26] Статистичну обробку отриманих результатів проводили на IBM PC Pentium-200 з використанням стандартного пакету програми "Statistica 5 1 60492 for Wmdows"("Stat Soft",CLUA) [21] Результати дослідження Результати вивчення вмісту SIL-2R в крові обстежених хворих дозволили виявити його підвищення у 87(73,1%) з 119 випадків Серед хворих на ХГ найвищий рівень SIL-2R відзначався у хворих на автоімунний та ХГВ у фазу реплікації (Фіг) (Фіг) Рівень розчинних рецепторів до інтерлейкіну 2 в крові хворих на хронічні гепатити різної етіології Примітки 1 - контроль, 2 - ХГВ у фазу реплікації, 3 - ХГВ у фазу інтеграції, 4-ХГС, 5 - алкогольний ХГ, 6 - токсичний ХГ, 7 - автоімунний ХГ, * достовірність ВІДМІННОСТІ від контролю, р < 0,05 У хворих на ХГВ у фазу реплікації вміст SIL-2R в крові складав (134,75±4,55)пМ/мл і перевищував такий (61,03±3,47)пМ/мл (р