Спосіб діагностики порушень взаємодії функціональних систем організму

Реферат: Спосіб діагностики порушень взаємодії функціональних систем організму здійснюють шляхом вимірювання частин тіла, вимірювані ознаки порівнюють з певним стандартом і розміщують їх на спіральній круговій діаграмі в порядку їх збільшення від максимального значення гіпопрояву до максимального значення гіперпрояву, при цьому контрольовані величини виражаються довжиною радіус-вектора. Відхилення радіус-векторів відображає ступінь порушення нормального морфофункціонального утворення об'єкта, а порядок проходження компонентів, що становлять їх розподіл по групах гіпер- або гіповідхилення від стандартних норм, відображають якісні відхилення в адаптаційних механізмах, що забезпечують життєздатність цілісної системи. UA 74493 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ПОРУШЕНЬ ВЗАЄМОДІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ UA 74493 U UA 74493 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до області медицини, конкретно, функціональної діагностики, і може бути використана для уточнення оцінки діагностики захворювань, а також для донозологічної діагностики їх прояву, що дозволяє виявити напрямок змін, раннє розпізнавання неадекватних реакцій організму, з урахуванням функціональних резервів адаптаційних можливостей, які є, а також з урахуванням індивідуальних прогностичних параметрів для прогнозування можливих ускладнень в ході розвитку патологічних процесів. У подальшому подібна діагностика дозволяє визначити індивідуальну тактику профілактичних заходів і лікування, яке необхідно провести. Даний спосіб дозволяє вирішити задачу виявлення критеріїв індивідуальної норми, норми параметрів, що відображають певні відхилення, що впливають на специфіку адаптаційних можливостей організму для визначення його адекватності відповідному стану. "Норма" - одне з найбільш складних понять в медицині і біології. Багато вчених вважають, що найбільш повну оцінку стану здоров'я і потенційних можливостей людини могла б дати "індивідуальна норма", тобто норма для даного конкретного індивідуума (Денисюк, Иванов, 1995; Мороз, Гунас, Сергета, 2008). Перспективні кроки в розробці індивідуальної норми в медицині вже зроблені у вигляді широкого використання "належних величин", тобто таких функціональних, біохімічних, морфологічних та інших ознак, які мають бути у конкретної людини, враховуючи її стать, вік, зріст, масу тіла і інші показники. І хоча належні величини деякою мірою умовні, вони дозволяють звузити діапазон норми, наближаючи її до конкретної обстежуваної особи. Відомим є спосіб Хірата (Kin-its u Hirata. The evaluating method of physique and physical fitness its practical application. Tokyo and Kyoto, international Congress Sports Medicine. September 1968), в якому використовуються ростовагові співвідношення, зріст сидячи і діаметр обхвату грудної клітки, при цьому встановлюються індекси співвідношення попарного об'єднання вимірюваних характеристик. Отримані характеристики дозволяють встановлювати донозологічну діагностику, але при цьому унеможливлюється багатовимірне включення конституціональних параметрів. Це істотно обмежує перелік тих порушень або підвищеної схильності до їх проявів, які виявляла ця методика. По суті в способі К. Хірата при діагностиці визначається приналежність індивіда статистичній множині (критерію популяцій або регіональному). Для оцінки особливостей індивідуальних адаптаційних можливостей цього не досить, оскільки отримана оцінка не належить до індивідуальної норми, тобто не враховує ні особливостей прояву адаптаційних можливостей, ні норми параметрів, які відображають конкретну схильність до прояву конституціональних захворювань. Відомим є спосіб діагностики донозологічних прогнозів, розроблений М.Я. Брейтманом і вибраний за найближчий аналог (Брейтман М.Я. Введение в изучение о пропорциях и конституциях человеческого тела. Основы координированного генетического способа антропометрии. Для антропологов, врачей, педагогов и художников. Лен. пед. инст. Шестакова, 1924 г.) і полягає в тому, що він вперше ввів безрозмірні одиниці вимірювання частин тіла до загального росту і зіставив їх значення з введеним стандартом, що дозволило отримати якісну структуру статури і зіставити особливості конституції соматотипу хворих з вираженими ендокринними захворюваннями і осіб з явно визначеними типами статури. На підставі отриманих спостережень були побудовані спеціальні діаграми, представлені в лінійному співвідношенні і у вигляді кругових пелюсткових діаграм. У дослідженнях було використано від 9 до 15 антропометричних характеристик. Недоліком в вирішенні задачі з'явилося дискретне представлення отриманих результатів і неможливість визначення міри близькості морфометричних і функціональних характеристик спостережуваних осіб. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу діагностики порушень взаємодії функціональних систем організму, в якому за рахунок зміни характеру вимірювання та його обробки, досягається можливість підвищити точність і об'єктивність оцінки схильності до певних захворювань, а також виявити індивідуальну норму адаптаційних можливостей організму. Також запропонований спосіб дозволяє зробити прогноз вірогідності відхилення від індивідуальної норми в процесі знаходження індивіда в конкретних умовах його життєдіяльності. Поставлена задача вирішується в способі діагностики порушень взаємодії функціональних систем організму, який здійснюють шляхом вимірювання частин тіла та побудови діаграм, згідно з корисною моделлю, визначають об'ємні характеристики, а саме подовжні лінійні розміри біокінематичних ланок тіла, а також їх передньо-задні і подовжньо-поперечні розміри, вимірювані ознаки порівнюють з певним стандартом і розміщують їх на спіральній круговій 1 UA 74493 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 діаграмі в порядку їх збільшення від максимального значення гіпопрояву до максимального значення гіперпрояву, при цьому контрольовані величини виражаються довжиною радіусвектора, значення межового гіпер і гіповідхилення відкладають на одному радіус-векторі, всі інші вектори повертають навколо осі доти, поки їх кінці не торкнуться побудованої логарифмічної спіралі, при цьому всі вектори розподіляються на три групи, а саме ті, що співпадають зі стандартним значенням; що перевершують стандартну характеристику (гіперфункцію); і нижче за стандартне значення (гіпофункція), відхилення радіус-векторів відображає ступінь порушення нормального морфофункціонального утворення об'єкта, а порядок проходження компонентів, що становлять, в їх розподіл по групах гіпер- або гіповідхилення від стандартних норм відображають якісні відхилення в адаптаційних механізмах, що забезпечують життєздатність цілісної системи. У своєму розподілі по групах ряд векторів можуть зливатися в один вектор або знаходитися на достатньо близькій відстані, що відображає їх формоутворювальну активність в частині внеску в структуру формоутворення тіла. Відхилення радіус-векторів відображає ступінь порушення нормального морфофункціонального утворення об'єкта, а порядок проходження компонентів, що становлять, в їх розподіл по групах гіпер- або гіповідхилення від стандартних норм відображають якісні відхилення в адаптаційних механізмах, що забезпечують життєздатність цілісної системи. Формоутворювальні процеси розвитку організму є віддзеркаленням протікаючих функціональних процесів і структура тіла є віддзеркаленням відповідних обмінних процесів організму, що і визначає побудову донозологічної діагностики на базі антропометричних вимірювань тіла. Суть корисної моделі пояснюють фіг. 1, де зображена схема вимірювання частин тіла, фіг. 2 - кругова пелюсткова діаграма, фіг. 3 - антропометрична структура тіла тип "гігантизм". У даному способі діагностики можлива зміна числа ознак, що зіставляються при дослідженні цілісної структури об'єкта для здійснення порівняння ступеня їх близькості за морфофункціональними показниками, впливають на характерні особливості протікання адаптаційних процесів. Число використовуваних ознак може змінюватися від одного з точністю порівняння "так", "ні" до будь-якого необхідного числа, яке забезпечує необхідну розрізненість об'єктів. Збільшенням числа ознак, що зіставляються, і точності їх вимірювання може бути доведено до такої міри, що в класі порівнюваних об'єктів знаходитиметься не більш за одне. На відміну від всіх існуючих підходів вирішення даної задачі даний спосіб дозволяє забезпечити безперервне представлення зміни порівняльних ознак при будь-якій їх кількості. У всіх аналогічних підходах вирішення цієї задачі порівняльний аналіз здійснюється дискретно, або безперервна зміна може бути здійснена за наявності обмеженої кількості характеристик порівнюваних об'єктів, що не достатньо в більшості випадків для визначення міри їх розрізненості. При виконанні антропометричних вимірювань вводиться стандарт, щодо якого здійснюється порівняння обстежуваного індивіда. Для того, щоб відобразити якісну специфіку формоутворювального процесу, що протікає, а не її загальну інтенсивність, розмір кожної вимірюваної частини тіла виражається у відсотках щодо загального зростання тіла (його довжини). Як стандарт, як умовна середня величина може бути вибраний будь-який соматотип. У методі, що приводиться, за стандарт був вибраний Гарвардський тип статури (Гика М. Эстетика пропорций в природе и искусстве. М.: 1936, изд. Всесоюзной академии архитектуры.). В таблиці представлені антропометричні пропорції тіла людини. 2 UA 74493 U Таблиця Антропометричні пропорції тіла людини № п/п І II III IV V VI VII VIII IX X XI XII XIII XIV XV XVI 5 10 15 20 25 30 Назва Верхнє лице Нижнє лице Шия Акроміально-соскові відстані Сосково-пучкові відстані Пупково-пахвинні відстані Стегно Гомілка Стопа Половинна акромінальна відстань Половинна міжсоскова відстань Довжина стопи від п'ятки до кінця великого пальця Плече Передпліччя Кисть Росто-ваговий коефіцієнт Частина довжини тіла Голова з шиєю Тулуб Нога Горизонтальні відстані Частина руки Довжина тіла, вага Схема вимірювання представлена на фіг. 1. Його структура для віку 21 р. чоловічого типу статури представлена наступним рядом значень І=8,85 %; ІІ=4,21 %; ІІІ=5,79 %; IV=6,84 %; V=13,66 %; VI=10 %; VII=26,14 %; VIII=20,33 %; IX=4,21 %; X=9,5 %; XI=6,33 %; XII=14,5 %; XIII=18 %; XIV=14,5 %; XV=10,5 %. При вимірюванні будь-якого спостережуваного індивіда набутих значень частин тіла до його зросту зіставляються із стандартом і представляються в круговій пелюстковій діаграмі фіг. 2. Основна інформація, що відображає величину відхилення від норми, міститься в радіусі сектора. При заданій кількості ознак, що використовують, виділяють межі максимального гіпер- і гіповідхилення. Їх значення розміщують на одному векторі. Всі інші ознаки розміщують у порядку рангу їх величини, що відрізняються за рангом на кут повороту наступного радіуса вектора, що визначається таким чином, щоб його кінець лежав на логарифмічній спіралі, повний оберт якої визначається початком мінімального значення рангу, а кінець - максимальним значенням рангу. На фіг. 2 діаграма уявлення характеру структурної побудови соматотипу з урахуванням сполучення ознак, що відхиляють, що відображає якісну форму алометричних відхилень і величину відхилень, яка відображає силу їх проявів. На кресленні середня концентрична окружність представляє стандарт, відносно якого здійснюють порівняння. Внутрішня концентрична окружність відповідає найменшому значенню контрольованого параметра відносно стандарту. Спіраль представляє кордони рангового розподілу контрольованих параметрів. Потім, за стандартним способом побудови діаграми у вигляді логарифмічної спіралі, що представляє характерні особливості типу статури, будується спіральна кругова діаграма фіг. 2. Як приклад приведені дані, представлені на фіг. 3, тип "гігантизм". Перевагами цього способу є те, що кут відстані радіусів векторів, які відображають значимість прояву ознаки, що вимірюється, вказують на міру близькості їх взаємообумовленості на отримання кінцевого результату. Ця властивість може використовуватися для визначення інформативності значимих параметрів при виконанні контролю. При збільшенні сили прояву алометричних відхилень, що призводить до розширення меж між мінімальним і максимальним їх відхиленням, кривизна логарифмічної спіралі буде зростати. Це вказує на міру прояву конституціональної хвороби і участі в цьому прояві кожного з контрольованих параметрів. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 Спосіб діагностики порушень взаємодії функціональних систем організму, який здійснюють шляхом вимірювання частин тіла та побудови діаграм, який відрізняється тим, що визначають об'ємні характеристики, а саме подовжні лінійні розміри біокінематичних ланок тіла, а також їх передньо-задні і подовжньо-поперечні розміри, вимірювані ознаки порівнюють з певним стандартом і розміщують їх на спіральній круговій діаграмі в порядку їх збільшення від 3 UA 74493 U 5 10 максимального значення гіпопрояву до максимального значення гіперпрояву, при цьому контрольовані величини виражаються довжиною радіус-вектора, значення межового гіпер- і гіповідхилення відкладають на одному радіус-векторі, всі інші вектори повертають навколо осі доти, поки їх кінці не торкнуться побудованої логарифмічної спіралі, при цьому всі вектори розподіляються на три групи, а саме ті, що співпадають зі стандартним значенням; що перевершують стандартну характеристику (гіперфункцію); і нижче за стандартне значення (гіпофункція), відхилення радіус-векторів відображає ступінь порушення нормального морфофункціонального утворення об'єкта, а порядок проходження компонентів, що становлять їх розподіл по групах гіпер- або гіповідхилення від стандартних норм, відображають якісні відхилення в адаптаційних механізмах, що забезпечують життєздатність цілісної системи. 4 UA 74493 U Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5