Спосіб лікування ран у хворих на гострий гнійний лактаційний мастит із застосуванням озоно-ультразвукового методу

Реферат: UA 83259 U UA 83259 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до лікування хворих з хірургічною патологією, тобто до хірургії. Значення проблеми та необхідність всебічного її вивчення в даний час обумовлені значним збільшенням захворюваності на гострий гнійний лактаційний мастит (ГГЛМ) по відношенню до числа пологів з 3,5 % до 6,7 % (Харченко В. П., Рожкова Н. И. Маммология. Серия: Национальное Руководство. - Издательство: ГЭОТАР-Медиа, 2009 г. - 328 стр.). Близько 2/3 хворих на ГГЛМ складають жінки, що народжують вперше. Найбільш характерно виникнення захворювання протягом перших трьох тижнів після пологів. Тим не менше, захворювання може виникнути на будь-якій стадії лактації, включаючи другий рік після пологів. В даний час на Україні та за кордоном хворі з неспецифічними запальними захворюваннями молочної залози становлять від 5 до 26 % від загального числа пацієнтів з гострою хірургічною інфекцією м'яких тканин (Козлов В.К., 2006). Важкий перебіг гострого гнійного лактаційного маститу обумовлено поганою здатністю лактуючої молочної залози до відмежування запалення, швидким поширенням деструктивного процесу, вираженою інтоксикацією. Основним методом лікування гнійних форм лактаційного маститу є хірургічний, який включає широкий доступ до вогнища гнійної деструкції молочної залози, ревізію зони запалення, її хірургічну обробку та щоденні перев'язки до повного загоєння рани. Традиційний доступ високотравматичний, утворює погано дреновані кишені і замкнуті порожнини, викликає діастаз країв рани, пролабування назовні підшкірної клітковини і гіпертрофованої залозистої тканини, що призводить до внутрішньошпитального інфікування рани, підвищеної втрати ранової рідини з розвитком мацерації шкіри навколо рани. Після загоєння ран утворюються грубі, гіпертрофічні, деформуючі молочну залозу післяопераційні рубці. Рубцеві зміни в 5,59,3 % випадків можуть призводити до утворення молочних свищів і порушення прохідності протоків молочної залози. Це, в свою чергу, може супроводжуватися виникненням кіст, дуктектазій. Гнійно-запальні захворювання молочної залози відіграють істотну роль в етіології мастопатій, гіперпластичних та передпухлинних процесів в молочній залозі (Бейшебаев Т.К. Малоинвазивные методы лечения солитарного гнойного лактационного мастита: дис. … канд. мед. наук/Т.К. Бейшебаев. - Бишкек, 2009. - 93 стр.), (Мурашко А.В., Драгун И.Е., Коноводова Е.Н. Послеродовой мастит// Лечащий врач: медицинский научно-практический журнал. - 2007. № 4. - С.59-62). Таким чином на сьогодні надзвичайно актуальним є пошук нових методів лікування хворих з гострим гнійним лактаційним маститом, що дозволяє мінімізувати травматизацію молочної залози в ході хірургічного лікування, прискорити очищення та загоєння рани, забезпечити добрий косметичний результат і зберегти лактаційну функцію. Щадний підхід особливо важливий з урахуванням високих косметичних вимог до результатів лікування захворювань молочної залози в молодому віці. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу лікування хворих на гострий гнійний лактаційний мастит в післяопераційному періоді шляхом застосування при перев'язках озоно-ультразвукового методу. Спосіб-прототип, тобто традиційний метод лікування хворих на гострий гнійний лактаційний мастит в післяопераційному періоді складається з санації порожнини гнійника розчинами антисептиків, осушення її стерильними серветками, дренування (протягом перших 4-х днів) та накладення асептичної пов'язки з маззю "Левомеколь". Заявлений спосіб передбачає застосування після традиційної обробки рани (видалення старих серветок, дренажів, санація та осушення порожнини гнійника) озоно-ультразвукового методу, який складається з кількох послідовних дій та маніпуляцій. Після установки ранообмежувача, відповідного типорозміру, його відмежований обсяг через подаючий штуцер заповнювали свіжоприготованим озонованим розчином, перекриваючи при цьому відвідний штуцер пробкою. Потім через отвір у напрямній втулці вводили хвилевід, включали ультразвуковий генератор та озвучували ранову поверхню при наступних параметрах: - частота ультразвуку - 26,5 кГц; - амплітуда УЗ коливань торця хвилеводу - 50-60 мкм; 2 - експозиція на кожну ділянку поверхні рани - 2-5 сек/см ; - відстань між випромінюючим торцем хвилеводу до поверхні рани - 5-20 мм. Щоб уникнути гідротермічної деструкції тканин не допускали прямого контакту торця хвилеводу з поверхнею рани. При обробці рани, що за розмірами перевищує розміри робочої камери ранообмежувача, останній послідовно переміщували по поверхні рани, попередньо зливаючи відпрацьований розчин і заповнюючи камеру свіжоприготованим. Починали озоно-ультразвуковий вплив на наступну добу після хірургічної обробки ран. Тривалість процедури визначалася площею ранової поверхні, але, як правило, не 1 UA 83259 U 5 10 15 20 25 30 перевищувала 10 хвилин. Обробки ран проводили щодня протягом 7 днів, після чого на гранулюючу рану накладався вторинний шов поліамід 3,0 окремими вузловими швами. У хворих з накладеними швами продовжували протягом 2-3 днів озоно-ультразвукові обробки області швів, для чого використовували озоноване персикове або оливкове масло (методика озонування масла була аналогічна озонуванню фізіологічного розчину). Маслом просочувалась стерильна марлева серветка, яка накладалася на рану зі швами, і за допомогою спеціальних хвилеводів з торцевим діаметром 10 і 15 мм виконувався ультразвуковий вплив. Медикаментозне лікування в післяопераційному періоді в основній групі було ідентичне такому в групі порівняння. Під час щоденних перев'язок оцінювалася візуально динаміка ранового процесу. Звертали увагу на наступні ознаки: гіперемія шкіри, набряк та інфільтрація тканин в області рани, наявність грануляцій, характер ексудату, присутність некротизованих тканин, поява крайової епітелізації. Враховувалися терміни нормалізації температури тіла. Для отримання об'єктивної оцінки змін, що відбуваються в рані, використовувалися планіметричних та цитологічне дослідження. Клінічна ефективність запропонованого методу доведена на 42 хворих (основна група), яким в післяопераційному періоді проводили обробку рани озоно-ультразвуковим методом. Хворі контрольної групи (40 пацієнток) лікувалися за традиційною методикою (прототип). Дослідження ґрунтується на аналізі результатів обстеження та лікування 82 пацієнток на гострий гнійний лактаційний мастит віком від 18 до 42 років. Середній вік пацієнтів основної групи склав 28±4,7 року. Групу порівняння склали 40 пацієнтів середнім віком 29±4,3 року. У пацієнтів групи порівняння, що лікувалися традиційними методами, спостерігалося поступове очищення ран і стихання запальних явищ. При використанні запропонованої нами методики лікування хворих на гострий гнійний лактаційний мастит (основна група) протягом 2-3ої доби пацієнти відзначали поліпшення самопочуття, зменшення болю в ділянці рани, нормалізацію температури тіла. У 11 (26,2 %) хворих під час виконання перших двох озоноультразвукових обробок відзначалися виражені больові відчуття в рані, що змусило зменшити інтенсивність озвучування і застосування анальгетиків. У наступні дні у цих пацієнтів больовий синдром під час лікування був виражений помірно. При огляді виявлені зменшення набряку в ділянці рани, регрес явищ лімфангоїта. Динаміка клінічних показників основної групи і групи порівняння представлена в таблиці 1. Таблиця 1 Динаміка клінічних показників пацієнтів основної групи і групи порівняння. Показники Термін нормалізації температури тіла, доба Термін зникнення гіперемії, набряку, доба Термін повного очищення рани від некрозу, доба Термін появи грануляцій, доба Основна група, n=42 Група порівняння, n=40 2,7±0,7 4,3±0,8 2,4±0,5 3,4±0,5 4,0±0,6 6,6±0,5 4,6±0,5 6,7±0,5* д Примітка: * - при оцінці достовірності відмінностей середніх між групами р