Спосіб лікування хворих хронічним гепатитом с на фоні стеатозу печінки

Реферат: UA 83276 U UA 83276 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до гепатології, і може бути використана в комплексному лікуванні неалкогольної жирової хвороби печінки, а саме стеатозу та стеатогепатиту, які є гістологічними різновидами неалкогольної жирової хвороби печінки у хворих на хронічний гепатит С. Вірусний гепатит С залишається однією з найактуальніших глобальних медико-соціальних проблем, вирішення якої постає на перше місце в сучасній інфектології та гепатології [1]. На теперішній час вірусний гепатит С - інфекцію розглядають як первинно-хронічне захворювання, оскільки у 75-85 % інфікованих розвивається хронічний гепатит С, який характеризується некрозапальними та фібротичними змінами паренхіми печінки з поступовим формуванням цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми. За даними деяких експертних оцінок, кількість хворих на вірусний гепатит С в світі сягає понад 1 млрд. осіб, а кількість хворих хронічним гепатитом С становить близько 200 млн., що дає всі підстави розглядати дане становище як пандемію гепатиту С, яка вже за своїми масштабами в 4-5 разів перевищує поширеність ВІЛінфекції [2, 3]. В той же час, неалкогольна жирова хвороба печінки є ще однією частою причиною формування хронічного ураження печінки, частота якої у різних країнах становить 340 % серед загальної популяції, та сягає 90-100 % при ожирінні [4, 5]. Неалкогольна жирова хвороба печінки включає в себе спектр уражень печінки від простого жирового гепатозу до стеатогепатиту та стеатогенного цирозу печінки [5, 6]. Слід зазначити, що неалкогольна жирова хвороба печінки, а саме стеатоз печінки, є досить частим супутником хронічного гепатиту С. Так, у пацієнтів з вірусним гепатитом С-інфекцією стеатоз печінки діагностується в 2,5 разу частіше, ніж в загальній популяції, жирова дистрофія гепатоцитів наявна у 50 % інфікованих пацієнтів [7, 14]. На сьогодні вже підтверджено існування двох форм стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С: метаболічний та вірус-індукований. Основою метаболічного стеатоза печінки є так звані метаболічні фактори ризику (ожиріння, гіперліпідемія, порушення толерантності до глюкози), в той час як вірус-індукований стеатоз печінки є результатом прямого впливу вірусного гепатиту С. Слід зауважити, що основною патогенетичною ланкою формування стеатозу печінки при хронічному гепатиті С є розвиток інсулінорезистентності. Наявність стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С діагностується за допомогою ультрасонографічного методу діагностики із застосуванням режиму 3D+PD візуалізації, шляхом визначення та оцінки середньої акустичної щільності паренхіми печінки у сірій шкалі та її порівняння із показниками перефирійного кровотоку (індексу васкуляризації, індексу кровотоку та васкуляризаційно-поточного індексу), що дозволяє визначити характер ураження паренхіми печінки (патент України на корисну модель № 69886 від 10.05.2012 р.). Більшість спеціалістів визнають кількісну характеристику ступеня вираженості IP, яка визначається НОМА - індексом (НОМА - Homeostatic Model Assessment), при якому беруться до уваги концентрація глюкози та вміст інсуліну натще. Індекс НОМА розраховується за формулою: інсулін сироватки натще (мкОД/мл)глюкоза плазми натще (ммоль/л)/22,5. Чим вище індекс НОМА, тим нижча чутливість до інсуліну і, відповідно, вища інсулінорезистентність [8, 9]. У здорових людей НОМА - індекс не перевищує 2,7 [10, 11, 12, 13]. Враховуючи все вище зазначене, саме корекція/лікування інсулінорезистентності у пацієнтів з хронічним гепатитом С в поєднанні із стенозом печінки залишається найактуальнішою проблемою сьогодення в гепатології. Відомий спосіб застосування α-ліпоєвої (тіоктової) кислоти (АЛК) для лікування стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С, який вибраний як найближчий аналог. АЛК належить до природних ліпофільних антиоксидантів, не стимулює продукцію інсуліну, але підвищує інсуліно-опосередковане використання глюкози тканинами, є вираженим антиоксидантом, блокує активацію серинових кіназ, які потенційно опосередковують інсуліорезистентність [15]. Саме кінази є одним із головних регуляторів транскрипції ядерного фактора кВ (NF- кВ), запобігаючи постійній його активації, тим самим зменшуючи вираженість інсулінорезистентності та запобігає розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки, сприяє зниженню вмісту глюкози в крові та накопиченню глікогену в печінці. Зазвичай, терапію АЛК з внутрішньовенного введення по 600 мг 5-10 днів, надалі переходячи на пероральний прийом. Недоліком даного способу є повернення інсулінорезистентності та стеатозу печінки на вихідний рівень після припинення прийому препарату. В основу корисної моделі поставлена задача вирішити питання щодо призначення метформіну пацієнтам з хронічним гепатитом С на фоні стеатозу печінки, що дасть можливість зменшити прояви стеатозу печінки та підвищити ефективність противірусної терапії. У численних дослідженнях встановлено, що метформін - речовина, що має виражену гіпоглікемічну дію, яка розвивається тільки за умови гіперглікемії. Важливо, що у пацієнтів з 1 UA 83276 U 5 10 15 20 25 30 35 нормальним рівнем глюкози в плазмі крові препарат не виявляє гіпоглікемічної дії, тобто у пацієнтів відсутній ризик розвитку гіпоглікемії. У пацієнтів з гіперглікемією препарат знижує вихідний рівень глюкози в плазмі крові, а також рівень глюкози після прийому їжі, підвищує чутливість тканин до інсуліну, зменшуючи вираженість жирової дистрофії та запальних змін у печінці. Крім того, метформін незалежно від гіпоглікемічної дії приводить до поліпшення метаболізму ліпідів, зокрема знижує рівень тригліцеридів, холестерину та ліпопротеїдів низької щільності, що також має значення при лікуванні неалкогольної жирової хвороби печінки. Задача корисної моделі - створення такого способу лікування пацієнтів з хронічним гепатитом С на тлі стеатозу печінки, який би дозволив зменшити вираженість стеатозу, тим самим підвищив би ефективність специфічної противірусної терапії. Технічний результат - підвищення ефективності лікування хворих з хронічним гепатитом С на фоні стеатозу печінки, що дасть можливість покращити ефективність стандартної противірусної терапії. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає застосування лікарських препаратів, згідно з корисною моделлю, призначають метформін в дозі 20 мг/кг маси тіла, не менше ніж за 6-3 місяців до початку та протягом всієї противірусної терапії, дорослим на початку терапії метформін призначають по 500-850 мг 1 раз на день, через 10-15 днів після початку терапії дозу метформіну коригують, збільшуючи поступово 1 раз на тиждень на 500 мг. Отримані результати динаміки імунорезистентності, яка є основною патогенетичною ланкою формування стеатозу печінки та динаміки самого стеатозу у хворих з хронічним гепатитом С, обробляють статистично з використанням сучасних методів варіаційної статистики за допомогою комп'ютерного пакета Statistica. Слід зауважити, що у дослідження не увійшли пацієнти з цукровим діабетом II типу. Всі пацієнти були розділені на дві групи, до 1-ї групи увійшло 34 пацієнта з хронічним гепатитом С на фоні стеатоза печінки, яким призначався метформін із розрахунку 20 мг/кг маси тіла, до 2-ї, контрольної групи, увійшло 30 пацієнтів з хронічним гепатитом С на фоні стеатозу, але метформін їм не призначався, лікування/корекцію імунорезистентності та стеатозу в даній групі пацієнтів проводили за допомогою АЛК за раніше зазначеною схемою, починаючи з внутрішньовенного введення по 600 мг 5-10 днів, надалі переходячи на пероральний прийом. Всі пацієнти, які увійшли у дослідження, були співставленні за статтю, віком (36±1,5) та генотипом вірусу. Одержані дані дослідження динаміки імунорезистентності та стеатозу у пацієнтів з хронічним гепатитом С, яким призначався метформін, та у пацієнтів з хронічним гепатитом С з імунорезистентностю та стеатозом, яким призначалась АЛК, наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Показник HOMA-IR MG VI % FI VFI Статистичний показник, р І - група (n=34) ХГС на фоні СП+метформін по 20 мг/ кг маси тіла Після 6-х міс. До терапії терапії 4,0±0,14 3,34±0,11 15,8±3,2 21,3±2,9 2,8±1,7 3,5±2,1 33,1±4,1 34,3±3,7 1,0±0,7 1,3±0,9 II - група (n=30) ХГС на фоні СП+АЛК по 600 мг/добу До терапії 3,95±0,14 16,1±2,8 2,6±1,9 32,7±3,8 0,9±0,6 Після 6-ти міс. терапії 3,75±0,13 15,9±2,7 2,8±1,8 33,1±4,0 1,0±0,8 *р>0,05 *p