Спосіб визначення наявності стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит с

Реферат: UA 69886 U UA 69886 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до гепатології, і може бути використана для діагностики стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С (ХГС). Інфекція, обумовлена вірусом гепатиту С, являє собою актуальну проблему сучасної інфектології. Медичне і соціальне значення гепатиту С визначається повсюдним поширенням, прогресуючим зростанням захворюваності, різноманітністю клінічних проявів, високою ймовірністю формування хронічної патології печінки та позапечінкових уражень [5]. За даними експертних оцінок, в світі інфіковано вірусним гепатитом С до 1 млрд. осіб, а кількість хворих на хронічний гепатит С становить близько 200 млн. На сучасному етапі вірус гепатиту С-інфекція розглядається як первинно-хронічне захворювання, оскільки у 75-85 % інфікованих пацієнтів розвивається хронічний гепатит С. Хронічний гепатит С тривалий час не супроводжується вираженими симптомами, що спричиняє пізню діагностику, і у повсякденній клінічній практиці його часто виявляють вже на стадії сформованого хронічного процесу, а в ряді випадків цирозу печінки [5]. Відповідно до сучасних уявлень, існує цілий ряд факторів, які впливають на природній перебіг хронічного гепатиту С та ефективність проведення специфічної противірусної терапії, а саме: коінфікування іншими гепатотропними вірусами, різноманітні токсичні фактори, так звані "фактори пацієнта", до яких належать: вік, стать, расова приналежність, генетичні особливості, а також фактори зі сторони самого вірусу, такі як його генотип, вірусне навантаження [5, 6]. Останнім часом увагу дослідників привертає до себе наявність стеатозу печінки у пацієнтів з хронічним гепатитом С. Суттєвий інтерес викликає питання впливу стеатозу печінки на природній перебіг хронічного гепатиту С та ефективність противірусної терапії. За думкою багатьох дослідників, стеатоз печінки належить до факторів, що прискорюють прогресування патології печінки, пришвидшують розвиток цирозу печінки та негативно впливають на досягнення стійкої вірусологічної відповіді при проведенні специфічної противірусної терапії [6, 7]. У пацієнтів з вірусним гепатитом С-інфекцією стеатоз печінки зустрічається в 2,5 рази частіше, ніж в загальній популяції, жирова дистрофія гепатоцитів наявна у близько 50 % інфікованих пацієнтів [7]. Диференціюють дві можливі форми стеатозу печінки при хронічному гепатиті С: метаболічний та вірус-індукований. Обидві форми стеатозу печінки можуть призводити до більш швидкого прогресування захворювання та погіршення ефективності противірусної терапії. Тому актуальним залишається питання виявлення наявності стеатозу печінки у пацієнтів із хронічним гепатитом С. Найбільш достовірним способом оцінки стеатозу печінки є її біопсія. Однак, дана методика є інвазивною, може призводити до серйозних ускладнень, а також має цілий ряд протипоказань та технічних обмежень. Окрім цього, слід зазначити, що біопсія дає інформацію тільки про ділянку, звідки безпосередньо був взятий матеріал, і беручи до уваги той факт, що вираженість жирової інфільтрації на різних ділянках печінки неоднорідна, можливі діагностичні помилки [3]. Актуальною залишається розробка методик менш травматичних, але достатньо інформативних для діагностики стеатозу печінки при хронічному гепатиті С. Найбільш поширеним та доступним методом діагностики ураження печінки є ультразвукове дослідження. Відомий спосіб візуалізації печінкової паренхіми в режимі двомірної візуалізації (2D-режим). Однак, діагностика стеатозу печінки з використанням звичайної сірої шкали при двомірній візуалізації є доволі обмеженою, оскільки наявність такої основної ознаки, як "яскрава печінка" (гіперехогенна печінка) може виявлятись й при розвитку фіброзу печінки [1, 2]. Недоліком цього способу є утруднення візуалізації на початкових стадіях стеатозу печінки. Відомим є спосіб оцінки показників периферійного кровотоку при застосуванні режиму 3Dвізуалізації у хворих на хронічний гепатит С на тлі стеатозу печінки, за яким встановлено, що спостерігається вірогідне зменшення показників індексів васкуляризації, індексів текучості та індексу кровотоку, порівняно з аналогічними показниками контролю, вибраний як прототип [4]. Однак, при даному способі не оцінюється середня акустична щільність паренхіми печінки, а порушення показників мікроциркуляції паренхіми печінки може визначатись і при розвитку хронічного гепатиту С без стеатозу печінки, що не дає можливості віддиференціювати ці два стани. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб діагностики стеатозу печінки у хворих на хронічний вірусний гепатит С шляхом визначення та оцінки середньої акустичної щільності паренхіми печінки у сірій шкалі та її порівняння із показниками периферійного кровотоку (індексу кровотоку, індексу текучості та індексу васкуляризації), що вимірюються при застосуванні режиму 3D+PD візуалізації. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі шляхом визначення та оцінки середньої акустичної щільності паренхіми печінки в поєднанні їх з показниками мікроциркуляції, 1 UA 69886 U 5 10 15 20 25 30 згідно з корисною моделлю, за допомогою ультразвукового датчика для 3D-візуалізації сканують ділянку печінкової паренхіми, отримують стандартне тримірне зображення із візуалізацією дрібних судин, далі за допомогою 3D-гістограми визначають середню акустичну щільність паренхіми печінки та показники периферійного кровотоку (середні індекси васкуляризації, кровотоку, течії) та на підставі оцінки змін акустичної щільності паренхіми печінки у сірій шкалі по відношенню до показників кровотоку визначають характер ураження паренхіми печінки. Невисокі показники середньої акустичної щільності паренхіми печінки у сірій шкалі в поєднанні із зниженими показниками мікроциркуляції в паренхімі печінки можуть використовуватись для оцінки наявності стеатозу печінки у хворих на ХГС. Спосіб виконують наступним чином. У хворого в лежачому положенні на лівому боці за допомогою ультразвукового датчика для 3D-візуалізації при включеному режимі енергетичного доплера (PD) сканують ділянку печінкової паренхіми через міжреберні проміжки (частіше це 4-6 її сегментів), при затримці пацієнтом дихання протягом 15-20 с проводиться запис стандартного тримірного зображення виділеної ділянки паренхіми печінки. Далі за допомогою ручного режиму із відсканованої ділянки оператор виділяє найбільш інформативну, на його думку, ділянку, уникаючи потрапляння в неї зрізів великих судин. Необхідним є виділення достатньої по об'єму ділянки паренхіми печінки (не 3 менше 35-40 см ). Далі за допомогою функції об'ємної гістограми визначають показник середньої акустичної щільності паренхіми печінки у сірій шкалі, а також показники периферійного кровотоку. На підставі отриманих даних вдосконалюються існуючі методи діагностики стеатозу печінки та лікування хворих на хронічний вірусний гепатит С. Отримані результати обробляють статистично з використанням сучасних методів варіаційної статистики за допомогою комп'ютерного пакету Statistica. Спосіб було апробовано на кафедрі інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у 96 хворих на хронічний вірусний гепатит С, що були розділені на дві групи, до 1-ї групи увійшло 56 пацієнтів із супутнім стеатозом печінки, до 2-ї групи увійшло 40 пацієнтів без ознак стеатозу печінки, контрольну групу склали 38 практично здорових людей. Одержані дані дослідження середньої акустичної щільності паренхіми печінки та показників мікроциркуляції печінкової паренхіми у хворих на хронічний гепатит С із стеатозом печінки та без нього, та у практично здорових осіб наведені в таблиці. Таблиця Групи обстежених ХГС+стеатоз n=56 ХГС без стеатозу n=40 Статистичний показник, p ХГС без стеатозу n=40 Контрольна група n=38 Статистичний показник, p ХГС + стеатоз n=56 Контрольна група n=38 Статистичний показник, p MG 15,8±3,2 23,9±2,8 p