Спосіб профілактики ускладнень загоєння післяопераційної кісткової рани альвеолярного відростка на фоні виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки

Реферат: UA 90330 U UA 90330 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до стоматології і щелепно-лицьової хірургії і може бути використана для профілактики ускладнень загоєння післяопераційної кісткової рани альвеолярного відростка у хворих, страждаючих виразковою хворобою шлунка і 12-палої кишки, наприклад, для попередження альвеоліту, інфекційного нагноєння кісткової рани після видалення кіст і пухлин щелеп. Одної з основних завдань сучасної стоматології є відновлення цілісності зубних рядів і функції жування. Ортопедична стоматологія досягла високого рівня в рішенні цієї задачі завдяки застосуванню високоестетичних незнімних конструкцій і знімних протезів. Проте постекстракційна атрофія і деформація альвеолярних відростків щелеп часто утрудняють і знижують якість ортопедичного лікування - погіршують естетику незнімних конструкцій, фіксацію знімних, а також нерідко є протипоказанням до застосування дентальних імплантатів. Встановлено, що навіть при типовому видаленні і відсутності у пацієнтів супутніх соматичних патологій неминучий розвиток постекстракційної атрофії альвеолярного відростка, що складає 72,2 % від всіх постекстракційних ускладнень. В зв'язку з цим, одним з найбільш важливих питань сучасної стоматології є пошук ефективних методик попередження і усунення вторинних деформацій альвеолярної кістки, зубів, що розвиваються після видалення. Перспективними методами рішення цієї задачі є: заповнення (пломбування) постекстракційної лунки остеопластичними матеріалами, а також їх імплантація в ділянку деформації, що вже сформувалася, або атрофії альвеолярного відростка. Існує велика кількість остеопластичних матеріалів, вживаних в хірургічній стоматології, при цьому багато авторів відзначають значне прискорення процесу регенерації і структуризації альвеолярної кістки при місцевому застосуванні остеокондуктивних матеріалів в комбінації з аутогенної збагаченої тромбоцитами плазми крові, що містить високу концентрацію чинників зростання, лейкоцити, фібрин. Окрім вираженого остеогенного ефекту, привабливою є також відносна безпека, простота і дешевизна методу. У своїй професійній діяльності лікарі-стоматологи постійно стикаються з проблемами, обумовленими лікуванням хворих з фоновими хронічними станами, що нерідко беруть участь в механізмі розвитку стоматологічного захворювання (Л.Е. Леонова, 2002; А.В. Цимбалістів з соавт., 2007; І.А. Янушевіч, 2011; Л.Н. Максимовськая з соавт., 2011). У попередніх дослідженнях доведено існування певного взаємозв'язку, а іноді і прямій залежності між патологічними змінами, що виникають в тканинах і органах рота і наявністю хронічної соматичної патології (М.А. Осадчук, 2009). Виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки продовжує залишатися важливою проблемою сучасної клінічної медицини. Останніми роками значно зросло число хворих з патологією ЖКТ, відмічено як зростання захворюваності, так і збільшення числа ускладнень (А.А.Машарова, 2008). Більшість дослідників розглядають виразкову хворобу як патологічний стан що розвиваються в організмі в цілому (Я.С.Цеммерман, Е.Н.Міхальова, 2009) і що характеризується залученням до хронічного запального процесу, на функціональному і органічному рівнях, інших відділів травної системи і, насамперед, слизистої оболонки рота (І.В. Травня, 2006). Тривалий час вивчення Н.pylori (як збудника ЯБЖ) залишалося тільки у сфері інтересів гастроентерологів і мікробіологів, хоча її першовідкривач В.І.Marshall указував на можливість виявлення осередків інфекції поза шлунком. Як подібне вогнище частої локалізації Н.pylori приведена порожнина рота. Автори розглядали таку персистенцію як потенційне джерело інфікування і реінфіцирування, висуваючи гіпотезу про участь тканин і органів рота в процесі передачі інфекції (В.І. Marshall, 2002). У попередніх дослідженнях було встановлено присутність Н.руіогі у зубній бляшці (С.Д. Арутюнов, Е.Н. Травня, 2005; Е.Н. Табалова, 2006). Так, у хворих з ерозивно-виразковою поразкою гастродуоденальної зони, при контамінації Н.руlorі з тканинами зуба, в 100 % випадків розвивався карієс. Відомо, що продуковані Н.руlorі протеаза і аміак викликають розпад білковозв'язаних сіалових кислот і, як наслідок, сприяють зниженню активності лізоциму, погіршуючи таким чином захисні властивості реологій слини (М.В. Мойсеевого, Е.В. Белова, Я.Μ.Вахрушев, 2010). Таким чином, порожнину рота прийнято вважати за вторинний резервуар Н.руlоrі. Встановлено, що у хворих ЯБЖ розвиваються виражені загальні і місцеві імунодефіцити, що порушують процеси репарації, що підвищують ризик розвитку післяопераційних ускладнень і вимагаючи включення в комплекс лікування імуномодулятора і адаптогена (О.А.Непрелюк, 2012). Слід зазначити, що будь-яка постекстракційна рана, розташована в межах альвеолярного відростка, є інфікованою. Так, А.І.Бичків в 1996 році, за наслідками клініко-мікробіологічних досліджень відзначив, що інфікування лунки після видалення третього моляра відбувається як 1 UA 90330 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 за рахунок бактерій, що знаходяться під слизистим шаром капюшона, у стадії загострення перикороніту, так і безпосередньо з вмісту рота. A.Baanchis (1979) провів мікробіологічні дослідження вмісту лунок зубів. У всіх посівах виявлено зростання (до 7 видів) мікроорганізмів, як аеробів, так і анаеробів. Відповідно до останніх даних (С.Г.Безруков, К.Г.Бом, 2011), зростання бактерій (аеробів, анаеробів і грибів) виявляється після посіву матеріалу, узятого з лунки зуба, як на 1-х, так на 3-й добу у 89 % обстежених. При цьому в більшості випадків (65 %) виявлявся високий і середній рівень показника зростання мікроорганізмів. Названі чинники (травматичність хірургічного втручання з формуванням дефекту кістки, виражені місцеві запальні реакції, порушення імунітету, обумовлені ЯБЖ, інфікування операційної рани) порушують процеси регенерації в тканинах, підвищують частоту розвитку ускладнень хірургічного лікування і диктують необхідність застосування допоміжних засобів і мерів, що підвищують ефективність операцій виконуваних на альвеолярному відростку. Аналіз літератури показує, що питання профілактики нагноєння післяопераційної кісткової рани на фоні ЯБЖ не знаходять свого віддзеркалення в результатах опублікованих раніше комплексних наукових досліджень. Так, не проводилося деталізованих вивчень стану місцевого імунітету у цих хворих, не уточнювалася роль Н.руlorі у нагноєнні кісткової рани, не визначалася ефективність післяопераційних лікувально-профілактичних пов'язок, що нівелюють роль етіопатогенетичних чинників в розвитку місцевих ускладнень. Необхідно відзначити, що в літературі описані варіанти післяопераційних (постекстракційних) лікувально-профілактичних пов'язок, рекомендованих для попередження розвитку місцевих ускладнень інфекційного запального характеру на фоні бактерійної (Е.М.Суслов, 1989; М.В.Сторожева, 2007) і кандідо, - асоційованої (С.Г. Безруков, К.Г.Бом, 2011) інфекції, зокрема у хворих цукровим діабетом (Т.І.Ібрагимов і соавт., 2011). Вивчений ефект від місцевого застосування остеопластичних матеріалів в профілактиці післяопераційної атрофії альвеолярного відростка (Т.В. Брайловськая, 2005; К.І.Сапунів, 2010). Отримані позитивні результати при місцевому використанні збагаченої тромбоцитами плазми аутокрови (Б.А. Лалабекян, 2006; Л.А. Філіппова, 2010). Встановлений не тільки її репаративний, але і місцевий імунокорегуючий ефект. Проте, відомостей, що розкривають механізм розвитку процесу нагноєння кісткової рани на фоні ЯБЖ і рекомендацій по його профілактиці, ми в доступній літературі не виявили. З урахуванням етіопатогенеза місцевих післяопераційних інфекційно-запальних ускладнень, що виникають у хворих ЯБЖ, набуває актуальності вивчення ефективності місцевого застосування кларитроміцину (у складі лікувального - профілактичної пов'язки, з урахуванням чутливості до препарату Н.руlorі). Особливий інтерес представляє можливість місцевого використання збагаченої тромбоцитами плазми (PRP) у вигляді тромбоцитарного згустка, як з метою профілактики нагноєння кісткової рани, так і розвитку атрофічних процесів. Відомій "Спосіб комплексного лікування одонтогенних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки" (Патент Україні № 60010, МПК (2011.01) Абіс 17/00, БІ-11-2011Г.), який включає хірургічне втручання та застосування антигомотоксичних препаратів і колапану, при цьому хірургічне втручання здійснюють у два етапи - на першому етапі видаляють причинні зуби або корені, після чого здійснюють обробку рани стерильною ватяною кулькою, зволоженою розчином колоїдного срібла, протягом 5-8 хв., причому у перший день після екстракції зубів пацієнти приймають антигомотоксичні препарати за ініціюючою схемою, після чого на іншому етапі хірургічного втручання, який здійснюють на 12-14 день після видалення причинних зубів або коренів, розрізають м'які тканини по гребеню альвеолярного відростка, відводять слизовоокісний клапоть, формують кісткове ложе і заповнюють його гранулами колапану з лінкоміцином, закривають дефект клаптем і накладають шви. Недоліком відомого способу є його складність і недостатня ефективність лікування, а також можливість його застосування тільки при розвинутих одонтогенних запальних процесах. Відомій "Спосіб профілактики атрофії альвеолярного відростка після видалення зубів" (Патент Україні № 50504, МПК 6 А61В17/00, БВ-10-2002р.), що включає кюретаж видаленого зуба, відшарування слизово-окисного клаптя альвеолярного відростка з вестибулярного боку, мобілізацію вестибулярного слизово-окисного клаптя та ушивання лунки, причому після мобілізації вестибулярного слизово-окисного клаптя додатково видаляють стоматологічним бором кортикальний куля альвеоли бічних стінок і вершини лунки зуба з розкриттям комірок кістково-мозкових просторів, залишаючи в лунці стружку кортикального кулі. Недоліком відомого способу є його складність і низька эффективність для профілактики місцевих інфекційно-запальних ускладнень загоєння кісткової рани. Найбільш близьким по технічній суті і технічному результату, який досягається, і вибраним як прототип є "Спосіб лікування хронічних альвеолітів після видалення зубів" (Патент Україні № 2 UA 90330 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 38338, МПК (2006) А61С 3/00, БВ-1-2009р.), який включає вторинну обробку лунки видаленого зуба, при цьому звільнену від патологічно змінених тканин лунку заповнюють тромбоцитарним концентратом аутокрові, покривають тромбоцитарною мембраною аутокрові, розмежовують лунку з ротовою порожниною диплен-плівкою та призначають фітоконцентрат per os. Недоліком прототипу є його складність і недостатня ефективність для профілактики інфекційних ускладнень процесу загоєння кісткової рани, зокрема у хворих страждаючих виразковою хворобою шлунку і кишки 12-перста. Задачею корисної моделі є розробка нового способу профілактики ускладнень загоєння післяопераційної кісткової рани альвеолярного відростка на фоні виразкової хвороби шлунка і кишки 12-палої, з досягненням технічного результату - спрощення способу профілактики при малій травматичності, низькій собівартості і підвищенні його ефективності. Поставлена задача вирішується тим, що в "Способі профілактики ускладнень загоєння післяопераційної кісткової рани альвеолярного відростка на фоні виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки", що включає забір крові і підготовку аутотрансплантата безпосередньо в ході оперативного втручання, атравматичну екстракцію зуба і подальше заповнення екстракційної для поста лунки остеопластичним матеріалом, виконують забір крові з вени пацієнта, далі плазму крові збагачують тромбоцитами, а потім збагачену тромбоцитами плазму крові (PRP) і препарат Біомін ГТлСу вигляді комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки накладають на постекстраційную лунку, яку закривають слизово-окістними клаптями з фіксацією їх біорезорбованими швами ниткою Вікрил 4/0 і 5/0, крім того, приготування PRP проводять безпосередньо в ході оперативного втручання шляхом центрифугування нашивної венозної крові пацієнта в кількості 10-50 мл, при цьому центрифугування виконують на швидкості 3000 об/хв… протягом 15 хвилин, a PRP вводять в постекстраційну лунку у вигляді тромбоцитарного згустка. Суттєвими ознаками способу, що заявляється, співпадаючими з прототипом, є наступні ознаки: - забір крові; - підготовка аутотрансплантата безпосередньо в ході оперативного втручання; - малотравматична екстракція зуба; - подальше заповнення екстракційної для поста лунки остеопластичними матеріалами. Відмітними від прототипу суттєвими ознаками способу, що заявляється, є наступні ознаки: - виконують забір крові з вени пацієнта; - далі плазму крові збагачують тромбоцитами; - потім збагачену тромбоцитами плазму крові (PRP) і препарат Біомін ГТлС у вигляді комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки накладають на постекстраційну лунку; - постекстраційну лунку закривають слизово-окісними клаптями з фіксацією їх біорезорбованими швами ниткою Вікрил 4/0 і 5/0. Приватними відмітними від прототипу суттєвими ознаками способу, що заявляється, є наступні ознаки: - приготування PRP проводять безпосередньо в ході оперативного втручання шляхом центрифугування нативної венозної крові пацієнта в кількості 10-50 мл, при цьому центрифугування виконують на швидкості 3000 об/хв… протягом 15 хвилин; - PRP вводять в постекстраційну лунку у вигляді тромбоцитарного згустка. Між сукупністю суттєвих ознак способу, що заявляється, і очікуваним технічним результатом - малою травматичністю, низькою собівартістю і високою ефективністю застосування PRP виявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок. Іммунокорегуючий і остеоіндуктивний ефекти, що викликаються PRP, можуть бути посилені остеокондуктивною дією синтетичного остеопластичного матеріалу. "Біомін" - препарат вітчизняного виробництва (Центр науково - технічних послуг "Рапід"), виробляється на основі синтетичного гідроксіапатиту і трикальційфосфату у вигляді порошку і гранул. Наявність срібновмісної форми препарату (Біомін ГТлС) представляє підвищений інтерес для стоматологів - хірургів. В ході біодеградації матеріалу срібло, що вивільняється, тривалий час надає місцеву протизапальну і антимікробну дію, оптимізуючи умови для асептичного перебігу відновних процесів. За даними виробника, Біомін має здатність до біохімічного пов'язання з кістковою тканиною. Все це обумовлює актуальність технічного рішення, що заявляється, - місцевого застосування PRP і препарату Біомін ГТлС в профілактиці нагноєння післяопераційної кісткової рани альвеолярного відростка у хворих ЯБЖ і 12-типалої кишки. До переваг венозної крові, як аутотрансплантата, при проведенні способу, що заявляється, належать: 3 UA 90330 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 - можливість отримання його в необхідному об'ємі одномоментно з нативної крові; - малу травматичність техніка забору крові (з ліктьової вени) і процедури введення в тканині у вигляді згустка; - низьку собівартість; - невираженість місцевих післяопераційних запальних реакцій (за рахунок імунокорегуючих властивостей плазми); - високу здатність аутотрансплантата індукувати місцеві проліферативні процеси (за рахунок підвищеної концентрації чинників зростання: тромбоцитарного, що трансформує, епідермального, ендотеліального і ін.) шляхом введення PRP і Біомін ГТлС, що мають місцеві іммунокорегуючі (PRP) і антимікробні (Біомін ГТлС) дії. Всі вищезгадані позитивні властивості способу, що заявляється, дозволяють досягти очікуваного технічного результату - спрощення способу профілактики при малій травматичності, низькій собівартості і підвищенні його ефективності, а також сприяють попередженню нагноєння кісткової рани, скороченню термінів лікування, проте за відсутності сукупності вищеперелічених ознак досягнення технічного результату неможливе. Проведений заявником аналіз рівня техніки, який включає пошук за патентними і науковотехнічними джерелами інформації, з виявленням джерел, що містять інформацію про аналоги технічного рішення, що заявляється, дозволяє встановити, що заявником не виявлені аналоги, які характеризуються всією сукупністю ознак, ідентичних всім суттєвим ознакам способу, що заявляється, вказаних у формулі корисної моделі. Тому можна стверджувати, що корисна модель відповідає умові патентоспроможності за критерієм "новизна". Крім того, корисна модель промислово застосовна, тому що технічне рішення, що заявляється, дозволяє використовувати його з метою профілактики дефектів і деформацій альвеолярного відростка щелепи після видалення зуба, кісти або пухлини наприклад, для попередження нагноєння кісткової рани і подальшої вираженої атрофії або деформації альвеолярного відростка. Спосіб, що заявляється, полягає в наступному. Спосіб профілактики ускладнень загоєння післяопераційної кісткової рани альвеолярного відростка, що заявляється, на фоні виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки включає забір крові і підготовку аутотрансплантата безпосередньо в ході оперативного втручання, малотравматичну екстракцію зуба і подальше заповнення постекстракційної лунки остеопластичним матеріалом, при цьому виконують забір крові з вени пацієнта, далі плазму крові збагачують тромбоцитами, а потім збагачену тромбоцитами плазму крові (PRP) і препарат Біомін ГТлС у вигляді комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки накладають на постекстраційну лунку, яку закривають слизово-окістними клаптями з фіксацією їх біорезорбованими швами ниткою Вікрил. Приготування PRP проводять безпосередньо в ході оперативного втручання шляхом центрифугування нативної венозної крові пацієнта в кількості 10-50 мл, при цьому центрифугування виконують на швидкості 3000 об/хв протягом 15 хвилин. Новизна способу, що заявляється, полягає в тому, що вперше вивчені особливості місцевих запальних і відновних реакцій організму, що виникають після накладення комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки на постекстраційну лунку, яку закривають слизово-окісними клаптями з фіксацією їх біорезорбованими швами ниткою Вікрил, при цьому комбінована лікувально-профілактична пов'язка є комбінацією збагаченої тромбоцитами плазми крові (PRP) і препарату Біомін ГТлС. Шляхом комплексної клініко-лабораторної оцінки встановлена ефективність запропонованого методу профілактики постекстракційної атрофії альвеолярного відростка. Доведений виражений оптимізуючий вплив методу на репаративну активність кістки в зоні введення PRP. Промислова застосовність способу, що заявляється, обумовлена тим, що розроблена і апробована малотравматична профілактична методика постекстраційного внутрілуночкового введення PRP, що дозволяє понизити ризик розвитку місцевих інфекційно-запальних ускладнень і активність процесу постекстракційної локальної атрофії кістки на 34,3 % протягом перших 6 місяців, суттєво поліпшити умови для зубної імплантації і протезування з метою профілактики нагноєння постекстракційної кісткової рани на фоні виразкової хвороби шлунку і 12-перстної кишки. Матеріали проведеного дослідження дозволили прийти до висновку, що профілактику ускладнень загоєння післяопераційної кісткової рани альвеолярного відростка слід проводити безпосередньо під час виконання хірургічного втручання. 4 UA 90330 U 5 10 Запропонована методика не вимагає додаткових суттєвих матеріальних витрат. Забір крові, її центрифугування і підготовка PRP можуть проводитися в умовах клінічної лабораторії, а накладення комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки на постекстраційну лунку - в кабінеті стоматолога-хірурга. Процедура не вимагає від хворого додаткових відвідин лікаря, попереджає розвиток виражених місцевих запальних реакцій і інфекційних ускладнень операції видалення зуба, таких як альвеоліт. На підставі всього вищевикладеного, можна зробити висновок, що задача, поставлена в справжній корисній моделі - розробка нового способу профілактики ускладнень загоєння післяопераційної кісткової рани альвеолярного відростка на фоні виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки - виконана з досягненням технічного результату - спрощення способу профілактики при малій травматичності, низькій собівартості і підвищенні його ефективності. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 25 1. Спосіб профілактики ускладнень загоєння післяопераційної кісткової рани альвеолярного відростка на фоні виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки, що включає забір крові і підготовку аутотрансплантата безпосередньо в ході оперативного втручання, атравматичну екстракцію зуба і подальше заповнення постекстракційної лунки остеопластичним матеріалом, який відрізняється тим, що виконують забір крові з вени пацієнта, далі плазму крові збагачують тромбоцитами, а потім збагачену тромбоцитами плазму крові (PRP) і препарат Біомін ГТлС у вигляді комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки накладають на постекстракційну лунку, яку закривають слизово-окісними клаптями з фіксацією їх біорезорбірованими швами ниткою Вікрил 4/0 і 5/0. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що приготування PRP проводять безпосередньо в ході оперативного втручання шляхом центрифугування нативної венозної крові пацієнта в кількості 10-50 мл з додаванням гепарину з розрахунку 0,0005 на 1 мл крові, при цьому центрифугування виконують на швидкості 3000 об/хв. протягом 15 хвилин. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що PRP вводять в постекстракційну лунку у вигляді тромбоцитарного згустка. 30 Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5