Спосіб визначення агроекологічної належності сортів рису в умовах затоплення

Реферат: Спосіб визначення агроекологічної належності сортів рису в умовах затоплення. Визначає районування сортів рису в умовах затоплення за тривалістю накопичення пластичних речовин в зерні у фазі наливу зерна залежно від температурного режиму кліматичних зон. UA 90703 U (12) UA 90703 U UA 90703 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Галузь техніки, до якої належить корисна модель. Корисна модель належить до галузі сільського господарства, до технології вирощування рису в умовах затоплення. Рівень техніки. Відомий спосіб визначення агроекологічної належності сортів передбачає районування сортів та гібридів на три типи. Перший тип - коли рослини найбільш активно накопичують пластичні речовини в першій половині фази наливу зерна, а значить придатні для вирощування в посушливих умовах Степу, де гідротермічний коефіцієнт (далі по тексту - ГТК) становить менше 1,0. Другий тип - коли рослини накопичують пластичні речовини рівномірно протягом фази наливу зерна, а значить придатні для вирощування в умовах Лісостепу, де ГТК становить близько 1,0. Третій тип - коли рослини найбільш активно накопичують пластичні речовини в другій половині фази наливу зерна, а значить придатні для вирощування у вологих умовах Полісся, де ГТК становить більше 1,0 [1]. Недоліком цього способу є те, що він придатний лише для суходільних культур, для яких лімітуючим фактором є продуктивна волога. Він лише дозволяє районувати сорти та гібриди сільськогосподарських культур за зонами залежно від ГТК, але повністю не враховує особливості такої культури як рис в умовах затоплення. Адже ця культура протягом вегетаційного періоду повністю забезпечена вологою, а лімітуючим фактором для неї є температурний режим. Тому необхідно визначити інший спосіб визначення агроекологічної належності сортів рису в умовах затоплення. Суть корисної моделі. Задачею корисної моделі є розробка способу визначення придатності вирощування сортів рису в умовах затоплення залежно від кліматичних умов території. Вирішення поставленої задачі полягає в тому, що на основі визначення особливостей наливу зерна сортів рису в умовах затоплення визначається їх агроекологічна належність. Було розроблено три типи агроекологічної належності: північний, помірний та південний. Так, якщо налив зерна сортів рису в умовах затоплення, найбільш активно проходить у фазі молочної стиглості та практично припиняється на початку фази воскової стиглості, то такі сорти можна віднести до північного типу агроекологічної належності (фігура 1). Ці рослини швидко накопичують пластичні речовини в зерні, і як наслідок, проходять фазу наливу зерна до зниження середньодобових температур (для рису лімітуючим фактором є саме температурний режим). Також цей тип можна вважати найбільш стабільним до температурного режиму. Сорти північного типу агроекологічної належності придатні для вирощування у північній частині Степу України та південній частині Лісостепу України, а також придатні для пізніх строків сівби. Якщо налив зерна сортів рису в умовах затоплення найбільш активно проходить у фазі молочної стиглості і першій половині фази воскової стиглості та практично припиняється на початку другої половини фази воскової стиглості, то такі сорти можна віднести до помірного типу агроекологічної належності (Фіг. 2). Сорти помірного типу агроекологічної належності придатні для вирощування у центральній та південній частині Степу України та АР Крим. Якщо налив зерна сортів рису в умовах затоплення, активно проходить від фази молочної стиглості до кінця фази воскової стиглості, то такі сорти можна віднести до південного типу агроекологічної належності (Фіг. 3). Ці рослини повільно накопичують пластичні речовини в зерні, а значить не завжди можуть пройти фазу наливу зерна до зниження середньодобових температур. Також цей тип можна вважати найменш стабільним до температурного режиму. Сорти південного типу агроекологічної належності придатні для вирощування в південній частині АР Крим, а також вимагають більш ранніх строків сівби. Також вони придатні для вирощування в країнах, які знаходяться на карті світу південніше України. Відомості, які підтверджують можливість здійснення корисної моделі. Спосіб розроблений та експериментально проведений в Інституті рису НААН протягом 20112012 pp. Для визначення агроекологічної належності сорту рису протягом фази наливу зерна через кожні чотири дні відбирають зерно з верхнього ярусу волотей по 10 г. Потім його висушують в сушильній шафі до абсолютно сухого стану. Після чого його зважують, підраховують кількість зерен та визначають масу 1000 абсолютно сухих зерен за формулою: М1000 абс. сух.=М31000/К3, де М1000 абс. сух. - маса 1000 абсолютно сухих зерен, г; М3 - маса зерен після висушування, які було відібрано з волотей, г; К3 - кількість зерен в наважці (10 г зерен), яку було відібрано з волотей, шт. Після отримання даних по масі 1000 абсолютно сухих зерен протягом фази наливу зерна будується графік динаміки наливу зерна та визначається агроекологічна належність сорту рису. В досліді були використані сорти Дебют, Онтаріо, Адмірал. За результатами досліджень 2011-2012 pp. щодо особливостей наливу зерна було встановлено, що у сорту Дебют накопичення сухих речовин в зерні практично припинялося на 1 UA 90703 U 5 10 15 20 25 початку воскової стиглості. Так, максимальна маса 1000 зерен становила 29,8 г на фоні без добрив (Фіг. 4). При цьому слід відмітити, що активно процеси наливу розпочалися в першій половині молочної стиглості зерна, що свідчить про здатність сорту швидко накопичувати поживні речовини. У сорту Онтаріо накопичення сухих речовин в зерні продовжувалося до середини воскової стиглості. Так, максимальна маса 1000 абсолютно сухих зерен становила 26,9 г на фоні без добрив (Фіг. 5). При цьому слід відмітити, що процеси наливу зерна проходили практично рівномірно протягом молочної та першої половини воскової фази стиглості зерна. У сорту Адмірал накопичення сухих речовин в зерні продовжувалося практично до кінця воскової стиглості. Так, максимальна маса 1000 абсолютно сухих зерен становила 23,2 г на фоні М60+30+30Р30 наприкінці цієї фази (Фіг. 6). При цьому слід відмітити, що процеси наливу зерна проходили рівномірно протягом всього періоду наливу зерна, що свідчить про повільний перебіг процесів накопичення пластичних речовин. Отже, у сорту Дебют, налив зерна проходив у фазі молочної стиглості та практично припинявся на початку фази воскової стиглості, тобто його можна віднести до північного типу агроекологічної належності. Він придатний для вирощування у північній частині Степу України та південній частині Лісостепу України, а також придатний для пізніх строків сівби. У сорту Онтаріо найбільш активно налив зерна проходив у фазі молочної стиглості і першій половині фази воскової стиглості та практично припинявся на початку другої половини фази воскової стиглості, тобто його можна віднести до помірного типу агроекологічної належності. Він придатний для вирощування у центральній та південній частині Степу України та АР Крим. У сорту Адмірал налив зерна активно проходив в період від фази молочної стиглості до кінця фази воскової стиглості, тобто його можна віднести до південного типу агроекологічної належності. Він придатний для вирощування в південній частині АР Крим, а також вимагає більш ранніх строків сівби. Джерела інформації: 1. Костромитин В.М. Метод определения агроэкологической пластичности сортов: Методические рекомендации. - Харьков, 1985. - 14 с. 30 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 Спосіб визначення агроекологічної належності сортів рису в умовах затоплення, який відрізняється тим, що визначає районування сортів рису в умовах затоплення за тривалістю накопичення пластичних речовин в зерні у фазі наливу зерна залежно від температурного режиму кліматичних зон. 2 UA 90703 U 3 UA 90703 U 4 UA 90703 U Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5