Спосіб отримання стабільних при зберіганні розчинів екстрактів пеларгонії

Реферат: Даний винахід стосується способу отримання стабільних при зберіганні розчинів екстрактів пеларгонії, який відрізняється тим, що кількість кисню під атмосферним тиском в головному просторі упакування, використовуваного для зберігання розчину екстракту пеларгонії, є зниженою максимально до 0,025 частини за об'ємом (краще до 0,015 частини за об'ємом, а ще краще до 0,005 частини за об'ємом) на одну об'ємну частину розчину, в якому вміст кожного з проантоціанідинів і 2Н-1-бензопіран-2-онів знижується максимально на 10 ваг. % (краще максимально на 7 ваг. %, ще краще максимально на 5 ваг. %, а найкраще максимально на 3 ваг. %) після 9 місяців зберіганні при температурі 25 °С і відносній вологості 60 %. UA 98642 C2 (12) UA 98642 C2 UA 98642 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід стосується способу для отримання стабільних при зберіганні розчинів екстрактів пеларгонії, який характеризується тим, що кількість кисню під атмосферним тиском в головному просторі упакування, використовуваного для зберігання розчину екстракту пеларгонії, є зниженою максимально до 0,025 частини за об'ємом (краще до 0,015 частини за об'ємом, а ще краще до 0,005 частини за об'ємом) на одну об'ємну частину розчину, в якому вміст кожного з проантоціанідинів і 2Н-1-бензопиран-2-онів знижується максимально на 10 ваг. % (краще максимально на 7 ваг. %, ще краще максимально на 5 ваг. %, а найкраще максимально на 3 ваг. %) після 9 місяців зберіганні при 25 °C і відносній вологості 60 %. Вказане зниження вмісту кисню досягається (а) газуванням інертним газом та/або (б) зменшеним об'ємом головного простору упакування та/або (в) додаванням речовини, яка видаляє кисень, причому вказана речовина, яка видаляє кисень, являє собою одну чи більше субстанцій і має таку природу, що вона не вступає в реакцію з рідким препаратом зовсім або тільки незначною мірою. Розчини екстрактів пеларгонії, використовувані у способі за цим винаходом, можуть бути, з одного боку, рідкими екстрактами, безпосередньо отриманими при приготуванні екстрактів, а з другого - розчинами сухих екстрактів або густих екстрактів у фармацевтично прийнятних розчинниках, зокрема у воді і водних розчинах спиртів і поліолів, таких як гліцерин і етиловий спирт, та їх сумішах. Рідкі екстракти з пеларгонії, які також можуть бути використані в якості розчинів екстрактів пеларгонії, можуть бути приготовлені способами, відомими per se. Загалом, в способі за цим винаходом можуть бути використані будь-які рідкі екстракти, що містять проантоціанідини і 2Н1-бензопиран-2-они. Розчини екстрактів пеларгонії, використовувані у вигляді рідких екстрактів у способі за цим винаходом, можуть бути приготовлені, наприклад, якщо спочатку екстрагувати висушені і тонко подрібнені корінці Pelargonium sidoides та/або Pelargonium reniforme розчинником, вибраним з групи, що включає воду, водні розчини спиртів, водні розчини поліолів і їх суміші, звичайним шляхом, наприклад при температурі від 10 до 100 °C. Коли це необхідно, залишок препарату вичавлюють, а неочищений екстракт факультативно піддають фільтруванню. Переважно, рідкий екстракт пеларгонії готують шляхом фільтрування через шар адсорбенту з використанням водно-спиртового розчинника, факультативно після попереднього затирання з водно-спиртовим розчинником у відповідності до ЕР 1 429 795. Інші придатні рідкі екстракти пеларгонії описані також в DE 10 2004 063 910, наприклад, особливо в параграфі [0017] та прикладах 3 і 4. Описи цих двох останніх публікацій у частині, що стосується приготування розчинів екстрактів, включені в даний опис за посиланням. Розчин екстракту може бути отриманий безпосередньо з процесу приготування або розчиненням відповідного сухого екстракту. Препарати, отримані з таких видів пеларгонії, як Pelargonium sidoides та/або Pelargonium reniforme, що є аборигенними видами для південної Африки, традиційно застосовуються в цьому регіоні для лікування респіраторних розладів і симптомів з боку шлунково-кишкової системи. Екстракти з певних видів пеларгонії, зокрема Pelargonium sidoides та/або Pelargonium reniforme, можуть використовуватись в лікарських препаратах чи харчових продуктах і загалом вводяться пероральним шляхом в твердих чи рідких лікарських формах. Головними компонентами цих екстрактів є проантоціанідини і заміщені 2Н-1-бензопиран-2-они (кумарини). Однак розчини екстрактів пеларгонії, такі як рідкі галенові лікарські форми, що містять екстракти з Pelargonium sidoides та/або reniforme в розчині, мають суттєвий недолік - вони недостатньо стабільні при зберіганні. Було встановлено, що при зберіганні рівень проантоціанідинів і 2Н-1-бензопиран-2-онів знижується. Відповідно, метою даного винаходу є створення стабільних при зберіганні розчинів екстрактів пеларгонії. В таких розчинах рівень проантоціанідинів і вміст 2Н-1-бензопиран-2-онів не повинні знижуватись більше, ніж максимум на 10 % кожний під час періоду зберігання при визначених умовах. Зокрема, ці рівні не повинні знижуватись більше ніж на 10 %, краще не більше ніж на 7 %, ще краще не більше ніж на 5 %, а найкраще не більше ніж на 3 % на основі ваги за дев'ять місяців зберігання при температурі 25 °C і відносній вологості 60 %. Даний винахід досягає цієї мети за допомогою способу приготування розчинів екстрактів пеларгонії, який характеризується тим, що кількість кисню під атмосферним тиском в головному просторі упакування, використовуваного для зберігання розчину екстракту пеларгонії, є зниженою максимально до 0,025 частини за об'ємом (краще до 0,015 частини за об'ємом, а ще краще до 0,005 частини за об'ємом) на одну об'ємну частину розчину, в якому вміст кожного з проантоціанідинів і 2Н-1-бензопиран-2-онів знижується максимально на 10 ваг. % після 9 місяців 1 UA 98642 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 зберіганні при 25 °C і відносній вологості 60 %, і в якому вказане зниження вмісту кисню досягається (а) газуванням інертним газом та/або (б) зменшеним об'ємом головного простору упакування та/або (в) додаванням речовини, яка видаляє кисень, причому вказана речовина, яка видаляє кисень, являє собою одну чи більше субстанцій і має таку природу, що вона не вступає в реакцію з рідким препаратом зовсім або тільки незначною мірою. Проантоціанідини є похідними моно-, оліго і полімерного флавону, які складаються з флаван-3-олових одиниць, переважно галокатехолом, епігалокатехолом, катехолом і епікатехолом, і звичайно визначаються методами визначення характерної групи, наприклад фотометрією за Folin-Ciocalteu. 2Н-1-бензопиран-2-онами, які містяться в пеларгонії і стабілізація яких є бажаною, - це 2Н-1бензопиран-2-они, заміщені дво-, три- чи чотирикратно групами метокси, гідрокси та/або сульфокси в позиціях від 5 до 8. Кількісне визначення типово здійснюється за допомогою ВЕРХ з використанням УФ ретенції, причому для визначення обирають одну чи більше провідних сполук, таких як 6,8-Ьіз(сульфокси)-7-гідрокси-2Н-1-бензопиран-2-он (сполука І) чи 7-гідрокси5,6-диметокси-8-сульфокси-2Н-1-бензопиран-2-он (сполука II). Нами було встановлено, що такі стабільні при зберіганні розчини екстрактів пеларгонії можна отримати, обмеживши чи зменшивши об'єм кисню у головному просторі упакування, використовуваного для зберігання. Особливо вражало те, що ця стабілізація була успішною навіть у відношенні 2Н-1-бензопиран-2-онів, які вочевидь не є чутливими до кисню. Основна структура 2Н-1-бензопиран-2-онів звичайно є дуже стабільною в нейтральному чи злегка кислотному середовищі, так що нестабільність вищезгаданих заміщених 2Н-1бензопиран-2-онів може швидше за все обумовлюватись гідролітичним відщепленням сульфатних радикалів. Відповідно, за рахунок належного регулювання значення рН має бути можливим запобігти гідролізу без вдавання до стабілізації сполук І і II технологічними засобами за цим винаходом. Тому було особливо несподіваним, що стабілізація за допомогою способу за цим винаходом є успішною навіть у відношенні 2Н-1-бензопиран-2-онів. Спосіб за цим винаходом для зменшення вмісту кисню включає вибір упакування з відповідно малим головним простором та/або витіснення кисню шляхом газування інертним газом та/або видалення кисню з головного простору упакування за рахунок використання речовини для видалення кисню (поглинача кисню). Такий поглинач кисню може являти собою одну чи більше субстанцій і має таку природу, що він не вступає в реакцію з компонентами розчину екстрактів пеларгонії зовсім або тільки незначною мірою. Згідно з даним винаходом, об'єм головного простору упакування та/або умови газування інертним газом мають вибиратись таким чином, щоб об'єм кисню в головному просторі під атмосферним тиском становив не більше ніж 0,025 частин за об'ємом (краще не більше ніж 0,015 частин за об'ємом, а ще краще не більше ніж 0,005 частин за об'ємом) кисню на одну об'ємну частину розчину екстракту пеларгонії. Особливо придатними для цього інертними газами є азот, диоксид вуглецю чи благородні гази, такі як аргон, також і в сумішах. Речовини для видалення кисню (поглиначі кисню) містять одну чи більше субстанцій, які, по одинці чи в комбінації одна з одною, здатні видаляти кисень, що знаходиться в головному просторі упакування шляхом адсорбції та/або абсорбції та/або хімічної реакції. Склад поглинача кисню за цим винаходом має вибиратись таким чином, щоб вміст кисню в головному просторі упакування становив не більше ніж 0,025 частин за об'ємом (краще 0,015 частин за об'ємом, а ще краще 0,005 частин за об'ємом) кисню на одну об'ємну частину розчину екстрактів пеларгонії. Наприклад, наступні сполуки є придатними компонентами поглиначів кисню: аскорбінова кислота, солі аскорбінової кислоти, такі як натрію аскорбат, калію аскорбат чи кальцію аскорбат, ефіри аскорбінової кислоти з жирними кислотами, такими як пальмітинова чи стеаринова кислота, метали чи солі металів в нижчих ступенях окислення, такі як залізо, оксид заліза (II), гідрооксид заліза (II) чи хлорид заліза (II), або полімери, здатні до окислення, такі як MXD6, конденсаційний полімер m-ксилілену діаміну і адипінової кислоти. Численні можливі варіанти здійснення відповідних поглиначів кисню є відомими з літератури. Наприклад, в публікації JP 301 44 81 описано м'який резервуар, що є проникним для кисню і містить залізо, а також факультативно інші субстанції з низькою проникністю для вологи, які можуть бути використані для елімінації кисню з упакувань, наповнених рідинами. Адгезивні листи багатошарової структури, відомі з публікації JP 2003 081 353, включають шар, що поглинає кисень, і можуть розміщуватись всередині упакування, призначеного для зберігання продукту, чутливого для кисню. 2 UA 98642 C2 5 10 15 20 25 30 35 Різьбові кришки зі вставками, що поглинають кисень, описані, наприклад, в публікації ЕР 1 742 850. Іншим можливим технічним рішенням є багатошарові пластикові контейнери, в яких кисень зв'язується шаром з щонайменше одного полімеру, здатного до окислення, як описано, наприклад, в публікації WО 2005 01 44 10. Кількісне визначення проантоціанідинів (= загальним фенолам) і 2Н-1-бензопиран-2-онів І і II описується далі: Кількісне визначення проантоціанідинів за Folin-Ciocalteu: Кількісне визначення проантоціанідинів здійснюється за допомогою фотометрії після реакції з реактивом молібдат вольфрамат, аналогічно методу для дубильних речовин, описаному в Фармакопеї (DAB 2000). З цією метою екстракт розчиняють у водно-спиртовому розчині, роблять лужним за допомогою розчину натрію карбонату і додають реактив молібдат вольфрамат. Після центрифугування вимірюють поглинання надосадового розчину проти води при 720 нм. Розрахунок виконують для епікатехолу. Кількісне визначення 2Н-1-бензопиран-2-онів І і II: Кількісне визначення сполук І і II здійснюється за допомогою ВЕРХ на колонці RP 18. Градієнт ацетонітрил/вода/фосфорна кислота (10:990:4 -* 205:795:4) використовується в якості мобільної фази. Реєстрація виконується під УФ при 330 нм. Обрахунок індивідуальних піків кумаринів виконують для скополетину. Для визначення кількості кисню в головному просторі упакування застосовується стандартний метод (ГХ на колонці з молекулярним ситом з реєстрацією теплопровідності). Якщо інше не вказується, всі відсотки в попередньому описі і в наступних прикладах базуються на вазі, тобто є ваговими відсотками. Приклади Наступні спиртово-водні екстракти були використані в прикладах 1-4: Подрібнені корінці Pelargonium sidoides були вимочені у вдвічі більшій кількості за вагою етилового спирту (35 ваг. %) і зберігались при кімнатній температурі впродовж 20 годин. Після цього суміш було піддано перколяції з використанням у 8 разів більшої кількості за вагою етилового спирту (6 ваг. %) впродовж 6 годин, а потім профільтровано. Приклад 1 (порівняльний приклад): Розчином, який містить 80 ваг. % отриманого раніше спиртово-водного екстракту з Pelargonium sidoides і 20 ваг. % гліцерину, наповнили пляшки з коричневого скла в нормальних атмосферних умовах (21 % кисню). Об'єм наповнення складав 20 мл, об'єм головного простору пляшки - 5 мл. Пляшки були оснащені піпеткою-дозатором і герметично закриті різьбовою кришкою. Вміст кисню в головному просторі становив 0,053 частини за об'ємом кисню на одну об'ємну частину розчину. Після 9 місяців зберігання при температурі 25 °C і відносній вологості 60 % вміст проантоціанідинів в розчині, визначений методом Folin-Ciocalteu, і вміст сполук І і II, визначений за допомогою ВЕРХ, виявився зниженим. Субстанція Проантоціанідинів Сполука 1 Сполука II Вміст відносно вихідного рівня 85,4 % 89,0 % 90,9 % 40 45 50 Приклад 2 (зменшення об'єму головного простору): Розчином, який містить 80 ваг. % отриманого раніше спиртово-водного екстракту з Pelargonium sidoides і 20 ваг. % гліцерину, наповнили пляшки з коричневого скла в нормальних атмосферних умовах (21 % кисню). Об'єм наповнення складав 23 мл, об'єм головного простору пляшки - 2 мл. Пляшки були оснащені піпеткою-дозатором і герметично закриті різьбовою кришкою. Вміст кисню в головному просторі становив 0,018 частини за об'ємом кисню на одну об'ємну частину розчину. Після 9 місяців зберігання при температурі 25 °C і відносній вологості 60 % вміст проантоціанідинів в розчині, визначений методом Folin-Ciocalteu, і вміст сполук І і II, визначений за допомогою ВЕРХ, виявився зниженим в значно меншій мірі, ніж в прикладі 1 (порівняльний приклад). Субстанція Проантоціанідинів Сполука І Сполука II Вміст відносно вихідного рівня 94,0 % 91,3 % 94,5 % 3 UA 98642 C2 5 10 Приклад 3 (захисне газування азотом): Розчином, який містить 80 ваг. % отриманого раніше спиртово-водного екстракту з Pelargonium sidoides і 20 ваг. % гліцерину, наповнили пляшки з коричневого скла в нормальних атмосферних умовах (21 % кисню). Об'єм наповнення складав 20 мл, об'єм головного простору пляшки - 5 мл. Пляшки закривали з шаром азоту, оснащували піпеткою-дозатором і герметично закривали різьбовою кришкою. Вміст кисню в головному просторі, визначений після герметизації, становив 7 %. Вміст кисню в головному просторі становив 0,018 частини за об'ємом кисню на одну об'ємну частину розчину. Після 9 місяців зберігання при температурі 25 °C і відносній вологості 60 % вміст проантоціанідинів в розчині, визначений методом FolinCiocalteu, і вміст сполук І і II, визначений за допомогою ВЕРХ, виявився зниженим в значно меншій мірі, ніж в прикладі 1 (порівняльний приклад). Субстанція Проантоціанідинів Сполука 1 Сполука II 15 20 Вміст відносно вихідного рівня 99,0 % 93,5 % 93,3 % Приклад 4 (наповнення ампул з газуванням азотом): Розчином, який містить 80 ваг. % отриманого раніше спиртово-водного екстракту з Pelargonium sidoides і 20 ваг. % гліцерину, наповнили ампули при газуванні азотом. Об'єм наповнення становив 5 мл. Ампули герметизували розплавленням. Об'єм головного простору ампули становив 1 мл. Вміст кисню в головному просторі, визначений після герметизації становив 1 %. Вміст кисню в головному просторі становив 0,002 частини за об'ємом кисню на одну об'ємну частину розчину. Після 9 місяців зберігання при температурі 25 °C і відносній вологості 60 % вміст проантоціанідинів в розчині, визначений методом Folin-Ciocalteu, і вміст сполук І і II, визначений за допомогою ВЕРХ, виявився співставним з вихідними значеннями чи ледве зниженим, відповідно. Субстанція Проантоціанідинів Сполука І Сполука II Вміст відносно вихідного рівня 100,9 % 97,5 % 98,5 % 25 30 35 40 45 50 В усіх прикладах, здійснених у відповідності до даного винаходу (2, 3 і 4), вміст проантоціанідинів та вміст сполук І і II перевищував 90 % після 9 місяців зберігання при температурі 25 °C і відносній вологості 60 % (вміст кисню у головному просторі менший ніж 0,025 частини за об'ємом кисню на одну об'ємну частину розчину) і, отже, відповідав вимогам у відношенні бажаної стабільності. З іншого боку, два з трьох відповідних рівнів в порівняльному прикладі (приклад 1, більше ніж 0,025 частини за об'ємом кисню на одну об'ємну частину розчину) є нижчими за 90 %, і, отже вимоги у відношенні бажаної стабільності не задовольняються. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 1. Спосіб отримання стабільних при зберіганні розчинів екстрактів пеларгонії, який відрізняється тим, що кількість кисню під атмосферним тиском в головному просторі упакування, використовуваного для зберігання розчину екстрактів пеларгонії, є зменшеним до максимально 0,025 частини за об'ємом кисню на одну об'ємну частину розчину, в якому вміст кожного з проантоціанідинів і 2Н-1-бензопіран-2-онів після 9 місяців зберігання при температурі 25 °С і відносній вологості 60 % знижується максимально на 10 ваг. %, причому вказане зниження вмісту кисню досягається (а) шляхом пропускання інертного газу та/або (б) шляхом зменшення об'єму головного простору упакування, та/або (в) шляхом додавання речовини, яка видаляє кисень, при цьому речовина, що видаляє кисень, містить одну або більше субстанцій, вибраних з групи, яка включає аскорбінову кислоту, солі аскорбінової кислоти, похідні аскорбінової кислоти, метали або солі металів в нижчих ступенях окислення і здатні до окислення полімери; де солі аскорбінової кислоти вибирають з групи, що складається з натрію аскорбату, калію аскорбату і кальцію аскорбату, похідні аскорбінової кислоти вибирають з групи, яка включає ефіри аскорбінової кислоти з жирними кислотами, метали або солі металів в нижчих ступенях окислення вибирають з групи, яка складається з заліза, оксиду заліза (ІІ), 4 UA 98642 C2 5 10 15 20 25 30 гідрооксиду заліза (ІІ) і хлориду заліза (ІІ), а здатний до окислення полімер є конденсаційним полімером m-ксилілену діаміну і адипінової кислоти. 2. Спосіб за пунктом 1, в якому 2Н-1-бензопіран-2-они вибирають з 6,8-біс(сульфокси)-7гідрокси-2Н-1-бензопіран-2-ону (сполука І) і 7-гідрокси-5,6-диметокси-8-сульфокси-2Н-1бензопіран-2-ону (сполука II). 3. Спосіб за пунктом 1 чи 2, в якому інертний газ вибирають з групи, що містить азот, благородні гази, такі як аргон, і діоксид вуглецю, а також суміші таких газів. 4. Спосіб за пунктом 1, в якому похідні аскорбінової кислоти вибирають з групи, що містить ефіри аскорбінової кислоти з пальмітиновою або стеариновою кислотою. 5. Спосіб за будь-яким з пунктів 1-4, в якому екстракт пеларгонії вилучають з Pelargonium sidoides та/або Pelargonium reniforme. 6. Спосіб за будь-яким з пунктів 1-5, в якому розчин екстрактів пеларгонії є водним розчином або розчином у воді і одному чи більше спиртів та/або поліолів. 7. Спосіб за пунктом 6, в якому розчин екстрактів пеларгонії є водно-спиртовим розчином, розчином в суміші води і гліцерину або води, гліцерину і етилового спирту. 8. Спосіб за будь-яким з пунктів 1-7, в якому кількість кисню під атмосферним тиском в головному просторі упакування, використовуваного для зберігання розчину екстрактів пеларгонії, є зниженою до максимально 0,015 частини за об'ємом кисню на одну об'ємну частину розчину. 9. Спосіб за будь-яким з пунктів 1-7, в якому кількість кисню під атмосферним тиском в головному просторі упакування, використовуваного для зберігання розчину екстрактів пеларгонії, є зниженою до максимально 0,005 частини за об'ємом кисню на одну об'ємну частину розчину. 10. Спосіб за будь-яким з пунктів 1-9, в якому вміст кожного з проантоціанідинів і 2Н-1бензопіран-2-онів знижується максимально на 7 ваг. % після 9 місяців зберігання при температурі 25 °С і відносній вологості 60 %. 11. Спосіб за будь-яким з пунктів 1-9, в якому вміст кожного з проантоціанідинів і 2Н-1бензопіран-2-онів знижується максимально на 5 ваг. % після 9 місяців зберігання при температурі 25 °С і відносній вологості 60 %. 12. Спосіб за будь-яким з пунктів 1-9, в якому вміст кожного з проантоціанідинів і 2Н-1бензопіран-2-онів знижується максимально на 3 ваг. % після 9 місяців зберігання при температурі 25 °С і відносній вологості 60 %. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5