Лікарська форма бендамустину для перорального застосування

Реферат: Винахід стосується фармацевтичної композиції для перорального застосування, що містить бендамустин або його фармацевтично прийнятний складний ефір, сіль або сольват у вигляді активного інгредієнта та фармацевтично прийнятний наповнювач, який є фармацевтично прийнятною неіонною гідрофільною поверхнево-активно речовиною. UA 110792 C2 (12) UA 110792 C2 UA 110792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Заявлений винахід стосується лікарських форм для перорального застосування, що містять бендамустин або його фармацевтично прийнятний складний ефір, сіль або сольват. Бендамустин (4-[5-[біс(2-хлороетил)аміно]-1-метилбензимідазо-2-іл]бутанова кислота, хлорметин) є алкілуючим агентом з біфункціональною алкілуючою активністю. Він має наступну формулу (I): Схоже на те, що бендамустин є вільним від будь-якої перехресної резистентності з іншими алкілуючими агентами, що надає переваги с точки зору хіміотерапії для пацієнтів, що вже пройшли лікування алкілуючим агентом. Вперше бендамустин синтезували у Німецькій Демократичній Республіці (НДР). Активним інгредієнтом продукту, що у 1971-1992 р. був у продажу під торгівельною маркою Цитостазан (Cytostasan®) є хлоридна кислота бендамустину. З того часу, цей препарат є у продажу у Німеччині під торгівельною маркою Рибомустин (Ribomustin®) та його широко застосовують для лікування хронічного лімфолейкозу, не-ходжкінської лімфоми та множинної мієломи. Продукт, що існує на ринку містить ліофілізований порошок гідрохлориду бендамустину, який відновлюють у воді для отримання прийнятного для ін'єкцій концентрату. Потім його розбавляють водним розчином 0.9 % хлориду натрію з отриманням кінцевого розчину для вливання (інфузії). Цей кінцевий розчин вводять пацієнту шляхом внутрішньовенного вливання протягом періоду близько 30-60 хв. Гідроліз біс -2- хлороетиламіно- групи бендамустину у воді веде до зниження ефективності та до утворення небажаної домішки (B. Maas et al. (1994) in Pharmazie 49: 775-777). Тому застосування препарату, яке, як правило, відбувається в лікарні або принаймні під наглядом лікаря, повинно відбутися одразу ж після його відновлення з ліофілізованого порошку. Крім того, як повідомляється, це відновлення є важким та може потребувати більше часу, ніж 30 хв. Крім того, воно є обтяжливим та трудомістким для медичних фахівців, відповідальних за процес відтворення продукту у два етапи. Preiss et al. (1985) у Pharmazie 40:782-784 порівняли фармакокінетичні характеристики гідрохлориду бендамустину у плазмі у 7 пацієнтів після внутрішньовенного та перорального застосування відповідно у діапазоні дозування у 4.2-5.5 мг/кг. Внутрішньовенне вливання, отримане з продукту, що є у продажу під торгівельною маркою Цитостазан, проходить більш, ніж за 3 хв., тоді як для перорального лікування еквівалентною дозою застосовують капсули, що містять 25 мг гідрохлориду бендамустину. Кількість капсул, що приймають пацієнти, є у діапазоні 10-14, з абсолютними значеннями доз для перорального застосування у 250-350 мг. Максимальні рівні у плазмі після перорального застосування виявляли у межах однієї години. Обчислена середня пероральна біодоступність дорівнювала 57 %, у діапазоні 25 % - 94 % що вказує на велику мінливість між пацієнтами (%CV=44 %). Weber (1991) (Pharmazie 46(8): 589-591) дослідили біодоступність гідрохлориду бендамустину у мишей B6D2F1 та виявили, що всмоктування препарату з шлунково-кишкового тракту є неповним, що веде лише до рівня біодоступності приблизно у 40 %. У US 2006/0128777 A1 описано способи лікування злоякісних новоутворень, що характеризуються присутністю стійких до руйнування клітин з застосуванням, в більшості випадків, композицій, що містять бендамустин. Серед цих композицій є пероральні лікарські форми, які є капсулами, таблетками, пігулками, порошками або гранулами, де активна сполука може бути змішаною з принаймні одним інертним наповнювачем, таким як сахароза, лактоза або крохмаль. Однак, окремі композиції там не були підтверджені прикладами. Гідрохлорид бендамустину важко розчиняється у воді при pH 2.0 та легко або дуже легко розчиняється у ряді органічних розчинників. Добру розчинність сполуки спостерігали навіть у етанолі та метанолі. Тому не є неочікуваним те, що, як винайшли Preiss et al. and Weber, композиції бендамустину для перорального застосування мають відносно низькі результати щодо біодоступності та великий рівень мінливості між пацієнтами. З точки зору проблем стійкості після відновлення з водою присутніх на ринку препаратів для внутрішньовенного застосування та з метою покращення сприйнятливості пацієнтів давно 1 UA 110792 C2 5 10 15 20 2530 35 40 45 50 55 60 назріла необхідність у стабільній лікарській формі, що містить бендамустин, яку буде легко застосовувати пацієнтам та яка забезпечить добру біодоступність без суттєвої між- та внутрішньоособної мінливості. Для рішення цих проблем, винахідники провели детальні дослідження. Нарешті, вони досягли успіху у отриманні стійких фармацевтичних композицій відповідно до винаходу. Ці композиції є прийнятними для перорального застосування та містять бендамустин або його фармацевтично прийнятний складний ефір, сіль або сольват в якості активного інгредієнту та принаймні один фармацевтично прийнятний наповнювач та крім доброї стабільності також мають відповідний профіль розчинення. Стислий опис малюнків. У Фіг. 1 показано середню концентрацію у плазмі порівняно з кривою у часі, отриману після введення собакам гідрохлориду бендамустину у вигляді капсули з обмежувальній частині патентної формули (референсний приклад 1) та препарату Прикладу 2 у вигляді твердої капсули, заповненої рідиною. З Фіг. 1 зрозуміло, що препарат у вигляді твердої капсули, заповненої рідиною надає найвищу максимальну концентрацію бендамустину порівняно з препаратом у вигляді капсули з обмежувальній частині патентної формули. Заявлений винахід стосується фармацевтичної композиції для перорального застосування, композиції, що містить бендамустин або його фармацевтично прийнятний складний ефір, сіль або сольват у вигляді активного інгредієнта та фармацевтично прийнятний наповнювач, який є не-літичною гідрофільною поверхнево-активною сполукою. Втілення є фармацевтичною композицією, що містить бендамустин або його фармацевтично прийнятний складний ефір, сіль або сольват та фармацевтично прийнятний наповнювач, який є не-літичною гідрофільною поверхнево-активною сполукою, де композиція є прийнятною для перорального застосування шляхом введення її у склад твердої желатинової капсули. Додатковим втіленням є фармацевтична композиція для перорального застосування у твердій лікарській формі, яка є твердою желатиновою капсулою, композиція, що містить бендамустин або його фармацевтично прийнятний складний ефір, сіль або сольват та фармацевтично прийнятний наповнювач, який є не-літичною гідрофільною поверхневоактивною сполукою, де застосування певної неіонної гідрофільної поверхнево-активної речовини веде до розчинення бендамустину з композиції до принаймні 80 % після 60 хв., як виміряно за допомогою лопатевого пристрою при 50 об/хв. протягом 30 хв та при 200 об/хв. протягом додаткових 30 хв., відповідно до Європейської Фармакопеї у 500 мл середовища розчинення при pH 1.5. Бажане застосування певної неіонної поверхнево-активної речовини призводить до профілю розчинення принаймні 60 % бендамустину, що розчиняється через 20 хв., 70 % бендамустину, що розчиняється через 40 хв. та 80 % бендамустину, що розчиняється через 60 хв., як виміряно за допомогою лопатевого пристрою при 50 об/хв. відповідно до Європейської Фармакопеї у 500 мл середовища розчинення при pH 1.5. Більш переважно, застосування певної неіонної поверхнево-активної речовини призводить до розчинення принаймні 80 % бендамустину з композиції через 30 хв. та, ще переважніше, призводить до профілю розчинення принаймні 60 % бендамустину, що розчиняється через 10 хв., 70 % бендамустину, що розчиняється через 20 хв. та 80 % бендамустину, що розчиняється через 30 хв., як виміряно за допомогою лопатевого пристрою при 50 об/хв. відповідно до Європейської Фармакопеї у 500 мл середовища розчинення при pH 1.5. Бажаним втіленням є фармацевтична композиція для перорального застосування у вигляді твердої лікарської форми, яка є твердою желатиновою капсулою, композиція, що містить гідрохлорид бендамустину та фармацевтично прийнятний наповнювач, який є не-літичною гідрофільною поверхнево-активною сполукою, де застосування певної неіонної поверхневоактивної речовини призводить до розчинення принаймні 60 % бендамустину, що розчиняється через 10 хв., 70 % бендамустину, що розчиняється через 20 хв. та 80 % бендамустину, що розчиняється через 30 хв., як виміряно за допомогою лопатевого пристрою при 50 об/хв. відповідно до Європейської Фармакопеї у 500 мл середовища розчинення при pH 1.5. Заявлений винахід побудовано на несподіваному відкритті того, що стійкості композиції бендамустину, що має певний та бажаний профіль розчинення можна досягти шляхом включення до фармацевтичної композиції певних неіонних поверхнево-активних речовин. Було винайдено, що, якщо фармацевтично прийнятну неіонну гідрофільну поверхнево-активну речовину застосовують у якості наповнювача у фармацевтичній композиції, що містить бендамустин або його фармацевтично прийнятний складний ефір, сіль або сольват у вигляді активного інгредієнта, то досягають особливо сприятливого профілю композиції з точки зору стійкості та продуктів деградації, розчинення, біодоступності та зменшення мінливості у 2 UA 110792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 біодоступності. Включення неіонних гідрофільних поверхнево-активних речовин, як-то поліетоксилованої рицинової олії або її похідних (зокрема, макрогол гліцерил гідроксистеарату або поліоксил- 35- рицинової олії), блок - сополімеру етилен оксиду та пропілен оксиду (зокрема, Pluronic® L44 NF або Poloxamer® 124; Pluronic® L35 або Poloxamer® 105; Pluronic® L64 або Poloxamer 184), макрогол гліцерилкокоату (Glycerox® HE), макрогол 15 гідроксистеарату (Solutol® HS15), Полісорбату 20 та 40, але не обмежуючись цим, у композицію, що містить бендамустин призводить до появи профілю розчинення у принаймні 60 % бендамустину, що розчиняється через 20 хв., 70 % бендамустину, що розчиняється через 40 хв. та 80 % бендамустину, що розчиняється через 60 хв., як виміряно за допомогою лопатевого пристрою при 50 об/хв. відповідно до Європейської Фармакопеї у 500 мл середовища розчинення при pH 1.5 та переважно призводить до розчинення принаймні 60 % бендамустину, що розчиняється через 10 хв., 70 % бендамустину, що розчиняється через 20 хв. та 80 % бендамустину, що розчиняється через 30 хв. Нижче наведені додаткові деталі винаходу. Вираз "його фармацевтично прийнятний складний ефір " описує будь-який фармацевтично прийнятний складний ефір бендамустину, як-то складні ефіри алкілових та цукрових спиртів. Приклади алкілових спиртів охоплюють C 1-6-алкілові спирти, як-то метанол, етанол, пропанол, ізопропанол, бутанол та трет-бутанол. Приклади цукрових спиртів охоплюють маніт, мальтіт, сорбіт, еритрит, гліколь, гліцерин, арабит, ксиліт та лактит. Переважними прикладами складних ефірів бендамустину є етиловий складний ефір, ізопропіловий складний ефір, манітовий та сорбітовий складні ефіри, більш бажаним є його етиловий складний ефір. Вираз “ його фармацевтично прийнятна сіль ” описує будь-яку фармацевтично прийнятну сіль бендамустину, що, при застосуванні до пацієнта (прямим або непрямим чином) надає бендамустин. Цей термін також охоплює фармацевтично прийнятну сіль складного ефіру бендамустину. Тим не менш, вважається, що фармацевтично неприйнятні солі також входять у межі заявленого винаходу, оскільки ці сполуки можуть бути корисними у отриманні фармацевтично прийнятних солей. Наприклад, фармацевтично прийнятні солі бендамустину, синтезовані шляхом загальноприйнятних хімічних способів з відповідних сполук, що містять кислотну або основну групу. Взагалі, ці солі, наприклад, отримують за допомогою реакції вільних кислих або основних форм цих сполук у стехіометричних кількостях з відповідною основою або кислотою у воді або у органічному розчиннику або у їх суміші. Взагалі, бажаним є неводне середовище, як-то ефір, етилацетат, ізопропанол або ацетонітрил. Приклади кислот, що можна застосувати для отримання фармацевтично прийнятної солі бендамустину охоплюють неорганічні кислоти, як-то гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, сірчану, азотну та фосфорну кислоту та органічні кислоти, як-то оцтову, малеїнову, фумарову, лимонну, щавлеву, янтарну, винну, яблучну, молочну, метилсульфонову та р – толуолсульфонову кислоти. Фармацевтично прийнятними солями бендамустину можуть бути солі, отримані від органічних або неорганічних основ з отриманням солей амонію, солей лужних металів (літій, натрій, калій тощо), лужноземельних солей, як-то солей кальцію або магнію, солей алюмінію, нижчих алкіламінових солей, як-то солі метиламіну або етиламіну, нижчих алкілдіамінових солей, як-то солі етилендіаміну, етаноламіну, N, N - діалкіленетаноламіну, триетаноламіну, глюкаміну, а також основні солі амінокислот. Особливо бажаними є кислі солі, отримані від гідрохлориду, гідроброміду та гідроіодиду, тоді як найбільш бажаною фармацевтично прийнятною сіллю бендамустину є сіль гідрохлориду. Фармацевтично прийнятні солі отримують за допомогою добре відомих у цій галузі загальноприйнятних способів. Вираз " його фармацевтично прийнятний сольват " описує будь-який фармацевтично прийнятний сольват, що, при застосуванні до пацієнта (прямим або непрямим чином) надає бендамустин. Додатково цей термін охоплює фармацевтично прийнятний сольват складного ефіру бендамустину. Переважно, сольват є гідратом, сольватом зі спиртом, як-то метанол, етанол, пропанол або ізопропанол, сольватом зі складним ефіром, як-то етилацетат, сольватом з ефіром, як-то метилефір, етилефір або THF (тетрагідрофуран) або сольватом з DMF (диметилформамід), з яких найбільш бажаним є гідрат або сольват зі спиртом, як-то етанол. Розчинник для отримання сольвату, бажано, є фармацевтично прийнятним розчинником. Особливо бажано, щоб активний інгредієнт у композиції винаходу був бендамустином або його фармацевтично прийнятною сіллю. Найбільш бажано, щоб активний інгредієнт був гідрохлоридом бендамустину. Дозу активного інгредієнту у фармацевтичній композиції може легко визначити досвідчений фахівець у залежності від стану, статі, маси тіла, площі поверхні тіла або від віку пацієнта, особливо вона залежить від маси тіла та від площі поверхні пацієнта. Переважно, щоденне дозування є у діапазоні 50-1000 мг, переважно, 100-500 активного інгредієнту. Щоденне 3 UA 110792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дозування може бути отримано у вигляді одиничної дози або кількох доз, як-то двічі або тричі на добу, але більш бажаною є однократна щоденна доза. Щоденну дозу можна приймати один або декілька разів на тиждень. Лікарська форма може містити кількість одиничної щоденної дози або її частини. Переважно, лікарська форма заявленого винаходу містить 10-1000 мг, переважно 25-600 мг, більш переважно 50-200 мг та найбільш бажано, біля 100 мг активного інгредієнту. Як тут застосовано, термін " неіонні гідрофільні поверхнево-активні речовини " має відношення до амфіфільної сполуки, що має полярну, гідрофільну групу та неполярну, ліпофільну групу або ланцюг та де гідрофільні та ліпофільні властивості сполуки характеризуються так званим значенням гідрофільно – ліпофільного балансу (HLB). Неіонна поверхнево-активн речовина для застосування для отримання композиції заявленого винаходу має значення HLB у межах 10-20. Крім того, така неіонна поверхнево-активна речовина має температуру плавлення, температуру застигання або температурний інтервал плавлення у межах 5C та 37C (температура тіла). Неіонна поверхнево-активна речовина може знаходитися у рідкому або напівтвердому стані при кімнатній температурі. Неіонна поверхневоактивна речовина є носієм для бендамустинового активного інгредієнту, що може бути присутнім у розчиненій, суспендованій або частково у розчиненій, а частково у суспендованій формі. Неіонні поверхнево-активні речовини, що переважно застосовують для отримання композиції відповідно до заявленого винаходу переважно мають значення HLB 10-19, більш переважно, 12 – 18, вони знаходяться у рідкому стані при кімнатній температурі або мають температуру плавлення, температуру застигання або температурний інтервал плавлення у межах між температурою, що трохи нижче, ніж кімнатна температура (20C) та температура тіла, переважно, приблизно 30 °C. Приклади таких речовин можна знайти у групі поліетоксилованих рицинових олій або їх похідних, у групі блок-сополімерів оксирану та епоксипропану та у групі полісорбатів. У одному втіленні, неіонною поверхнево-активною речовиною є поліетоксилована рицинова олія. Один приклад поліетоксилованої рицинової олії є у продажу під торгівельною маркою Кремофор (Cremophor®). У продажу є продукти Cremophor® різної чистоти та в'язкості та їх можна застосувати у заявленому винаході. Зокрема, можна застосувати макрогол гліцерил гідроксистеарат (Cremophor® RH 40) та поліоксил-35-рицинову олію (Cremophor® EL або Cremophor® ELP). Cremophor® ELP та Cremophor® EL відомі у якості неіонних солюбілізаторів та емульгаторів, що отримують шляхом реакції рицинової олії з оксираном у молярному співвідношенні 1: 35. Вони мають значення HLB 12-14 та температуру плавлення 26C. В залежності від температури навколишнього середовища ці продукти можна охарактеризувати або як напівтверді або як рідину середньої в'язкості. Макрогол гліцерил гідроксистеарат (наявний у продажу, як Cremophor® RH 40) при 25C є напівтвердим матеріалом, що має діапазон в'язкості при тій же температурі у 20-40 сПз (сантипуаз) (як 30 % водний розчин). Він є відомим неіонним солюбілізатором та емульгатором. Його отримують шляхом реакції рицинової олії з оксираном у молярному співвідношенні 1: 45. Його значення HLB знаходяться у діапазоні від14-16 та температурний інтервал плавлення сягає 20-28C. Шляхом експериментів показано, що макроголу гліцерилгідроксистеарат можна успішно застосувати окремо для отримання композиції відповідно до заявленого винаходу. Як показано, продукти, що є у продажу під торгівельними марками Cremophor® A6 та Cremophor® A25, незважаючи на те, що вони є неіонними гідрофільними поверхнево-активними речовинами, які мають значення HLB 10-20, не є прийнятними носіями у відповідності з заявленим винаходом, тому що вони мають температуру плавлення або діапазон температури плавлення вищі, ніж зазначена температура (= 37C). Плюронові (Pluronic®) блок-сополімери складаються з оксиранових та епоксипропанових блоків та характеризуються наступною формулою: HO(C2H4O)a(C3H6O)b(C2H4O)aH. Оксиранові одиниці мають гідрофільний характер, тоді як епоксипропанові одиниці мають ліпофільний характер. Варіації кількості гідрофільних оксиранових одиниць та ліпофільних епоксипропанових одиниць приводять до появи сополімерів з різною молекулярною масою та різним гідрофільно – ліпофільним балансом (HLB). Прикладом блок-сополімера епоксипропан ("PEO")-полі епоксипропан ("PPO"), що відповідає вимогам для значення HLB та температури плавлення або температури застигання або температурного інтервалу плавлення для отримання композиції відповідно до заявленого винаходу є Pluronic® L44, де а- та b- блоки мають наступні значення для Pluronic L44NF/Poloxamer 124: a=12 та b=20. Іншими прийнятними блок-сополімерами оксирану та епоксипропану є Pluronic® L35, Pluronic L64 та Pluronic® L43. Всі вони при кімнатній температурі знаходяться у рідкому стані. 4 UA 110792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Як показано, продукти, що продаються під торгівельними марками Pluronic® 68 або Poloxamer® F188 та Pluronic® 127 або Poloxamer® F407, є неприйнятними у якості носіїв у відповідності з заявленим винаходом, тому що вони мають значення HLB за межами діапазону у 10-20 та температуру плавлення або діапазон температури плавлення, вищий ніж зазначена температура (= 37C). Полісорбати, клас емульгаторів, являють собою маслянисті рідини, що походять від ПЕГілованого сорбітану (похідної сорбітолу),естерифікованого з жирними кислотами. Прикладами їх є: - Полісорбат 20 (Поліоксиетилен (20) сорбітану монолаурат) - Полісорбат 40 (Поліоксиетилен (20) сорбітану монопальмітат) - Полісорбат 60 (Поліоксиетилен (20) сорбітану моностеарат) - Полісорбат 80 (Поліоксиетилен (20) сорбітану моноолеат) Число, що знаходиться за поліоксиетиленовою частиною відноситься до загальної кількості оксиетилен -(CH2CH2O)- груп, знайдених у молекулі. Число, що знаходиться за полісорбатною частиною має відношення до типу жирної кислоти, що асоційована з поліоксиетиленовою сорбітановою частиною молекули. Монолаурат позначений, як 20, монопальмітат позначений, як 40, моностеарат позначений, як 60 та моноолеат позначений, як 80. Слід зазначити, що полісорбат 20 та полісорбат 40 є прийнятними в якості носія для гідрохлориду бендамустину на відміну від полісорбату 81, 65 та 61. Додаткові неіонні гідрофільні поверхнево-активні речовини, які можна застосувати у якості носіїв для бендамустину або його фармацевтично прийнятного складного ефіру, солі або сольвату можна знайти у Прикладах. За винятком макроголу гліцерингідроксистеарату, всі вищезгадані неіонні поверхневоактивні речовини є рідинами, що мають значення в'язкості, яке може бути занадто низьким, щоб уникнути седиментацію гідрохлориду бендамустину. Додаткова проблема повинна бути вирішена знахідкою наповнювача або комбінації наповнювачів, що дозволили б отримати таке загальне значення в'язкості суміші, яке буде достатньо високим, щоб уникнути розділення хлориду бендамустину при додаванні до суміші. Отже, композиції відповідно до заявленого винаходу, що містять рідкі неіонні поверхневоактивні речовини переважно також містять агент, що покращує в'язкість. Прийнятні агенти, що покращують в'язкість охоплюють порошки, як-то колоїдний діоксид кремнію (що є у продажу під торгівельною маркою Аеросил (Aerosil®)) або напівтверді воскові матеріали, як-то лауроїл макрогол гліцериди (що є у продажу під торгівельною маркою Gelucire® 44/14). Кількість порошку або напівтвердого матеріалу для додання до рідкої неіонної поверхнево-активної речовини залежить від в'язкості рідкої неіонної поверхнево-активної речовини. Були перевірені різні концентрації для отримання мінімальної прийнятної кількості агента, що покращує в'язкість для додавання для візуального уникнення осідання активного інгредієнту. Типові відповідні концентрації колоїдного діоксиду кремнію, що були додані, знаходилися у діапазоні 1 % - 8 %, але, переважно, для уникнення негативного впливу на характеристики розчинення активного інгредієнту, вони дорівнювали 1.7 % або 2.0 %. Типові відповідні концентрації лауроїл макрогол гліцеридів були у діапазоні 5-50 % та, переважно, 10 % - 45 %. Бажані композиції відповідно до заявленого винаходу наведені у Прикладі 4 та охоплюють гідрохлорид бендамустину у комбінації з: - макрогол гліцерил гідроксистеаратом; - оксиран / епоксипропан блок-сополімером (Pluronic® L44 NF або Poloxamer® 124; Pluronic® L35 або Poloxamer 105; Pluronic® L64 або Poloxamer 184; Pluronic® L43 або Poloxamer 123), вибірково у комбінації з: - колоїдним діоксидом кремнію або лауроїл макрогол гліцеридами (Gelucire® 44/14); - поліоксил - 35- рициновою олією, вибірково у комбінації з лауроїл макрогол гліцеридами (Gelucire® 44/14); - полісорбатами 20 та 40; - Glycerox® HE (макроголу гліцерилкокоат) та - Solutol® HS15 (макроголу 15 гідроксистеарат). Крім того, композиції заявленого винаходу можуть містити додаткові наповнювачі, зокрема, захисні агенти, як-то антиоксиданти та антимікробні консерванти, наприклад, метил-, етил- та пропілпарабен, як показано у Прикладах 1-3. Антиоксиданти можуть охоплювати d -альфатокоферолу ацетат, dl -альфа-токоферол, аскорбілпальмітат, бутилгідроксианідол, аскорбінову кислоту, бутилгідроксианізол, бутилгідроксихінон, гідроксикумарин, бутилгідрокситолуол, етилгалат, пропілгалат, октилгалат, лаурилгалат та їх суміші. Антиоксиданти переважно додають до композиції, що містить макроголу гліцерилгідроксистеарат або поліоксил - 35 5 UA 110792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 рицинову олію. Фармацевтичними композиціями відповідно до заявленого винаходу переважно заповнюють прийнятні для легкого застосування пацієнтами капсули, як описано у Прикладах. Звичайно застосовують два типи капсул, що класифікують відповідно до природи та гнучкості оболонки капсули, як-то м'які та тверді. М'які капсули є одиничною стандартною твердою лікарською формою, що містить рідкий або напівтвердий зміст. Їх формують, заповнюють та герметично закривають протягом однієї операції з застосуванням процесу ротаційного штампування. Протягом багатьох років їх застосовують в якості однодозових контейнерів для рідини, тоді як тверді капсули звичайно застосовують для доставки ліків у твердому стані у вигляді порошків, грануляту та кульок. Тверді капсули являють собою одиничні стандартні лікарські форми, що складаються з ковпачка та головної частини, які виробляють окремо та поставляють порожніми для заповнення. М'які капсули найбільш часто виробляють з желатину, до якого додають, крім води, також пластифікатор, зазвичай гліцерин або сорбітол. Для твердих капсул також найбільш часто застосованим полімером є желатин та додатковим компонентом є вода, що діє у якості пластифікатора. Проте, цей компонент може бути відповідальним за деградацію активних інгредієнтів, як-то гідрохлорид бендамустину. Тому альтернативні тверді капсули можна отримати з гідроксипропілметилцелюлози. Крім того, м'які та тверді капсули можуть містити агенти, що роблять рідину непрозорою та барвники. Бажаним типом капсул для композиції відповідно до заявленого винаходу є тверді капсули та, більш переважно, тверді желатинові капсули. Ідеально, щоб матеріали для наповнення капсул знаходилися у рідкому стані при кімнатній температурі, щоб уникнути нагрівання впродовж процесу наповнення. Взагалі, нагрівання може спричинити легку деградацію активного компоненту. Численні наповнювачі є прийнятними для наповнення у тверді капсули, але на додачу до біофармацевтичних міркувань, також важливо враховувати хімічну та фізичну стійкість та профіль розчинення кінцевої лікарської форми для отримання безпечної, ефективної та стійкої лікарської форми. Взагалі, препарати для заповнення твердих капсул можуть бути ньютонівськими рідинами, як-то оліями, тиксотропними або знижуючими в'язкість гелями або напівтвердими матричними продуктами, що заповнюють при підвищених температурах, де активний інгредієнт або розчиняють або суспендують у вигляді тонкої дисперсії. В принципі, будь-який наповнювач або суміш наповнювачів можна застосувати за умовою, що в'язкість наповнювача відповідає вимогам процесу заповнення. Вагова рівномірність заповнення капсул є важливою. Додаткові препарати для заповнення не повинні проявляти натяг, що повинно дозволити відмовитися від дозуючої насадки. Несподівано знайдено, що композиції відповідно до заявленого винаходу можна зручно застосувати у твердих желатинових капсулах. Окремі неіонні гідрофільні поверхнево-активні речовини, вибрані з групи, що охоплює поліетоксиловані рицинові олії або їх похідні та блоксополімери оксирану / епоксипропану та, зокрема, з групи, що охоплює макроголу гліцерилгідроксистеарат, поліоксил -35- рицинову олію та Pluronic® L44 або Poloxamer® 124 за умови включення бендамустину або його фармацевтично прийнятного складного ефіру, солі або сольвату, після включення до складу твердих желатинових капсул призводять до досягнення доброї стійкості, профілю розчинення та біодоступності. Тим не менш, якщо макроголу гліцерилгідроксистеарат застосовують у комбінації з рідким матеріалом, як-то біс -дигліцерил поліациладипат-1 (наявний у продажу під торгівельною маркою Софтисан (Softisan ® 645)) та оксиран / епоксипропановим блок-сополімером (наявний у продажу під назвами Pluronic® L44 NF або Poloxamer 124), то профіль розчинення бендамустину погіршується у порівнянні з композицією, що містить лише макроголу гліцерилгідроксистеарат. Додатково слід зазначити, що Cremophor® 25 (цетеарет -25 або макроголу (25) цетостеариловий ефір) та Cremophor® 6 (цетеарет -6 та стеариловий спирт або макроголу (6) цетостеариловий ефір) не прийнятні для застосування у якості неіонних поверхнево-активних речовин. Крім того, було показано, що інші наповнювачі, що звичайно застосовують для отримання препаратів у вигляді капсул з рідким змістом також показали незадовільні результати. Стійкість водного розчину бендамустину сильно залежить від pH. Значне гідролітичне розкладання цієї сполуки спостерігали при значеннях pH вищих, ніж приблизно 5. При pH > 5, розкладання проходило дуже швидко т з отриманням підвищення змісту побічних продуктів з цим діапазоном рН. Головними продуктами гідролізу були 4-[5-[(2-Хлороетил)-(2-гідроксиетил)аміно]-1-метил-бензимідазо-2-іл]-бутанова кислота(HP1): 6 UA 110792 C2 Cl N N O OH N HO CH3 4-[5- [біс (2-гідроксиетил)аміно]-1-метил-бензимідазо-2-іл]-бутанова кислота(HP2): OH N N O OH HO N CH3 4-(5-Морфоліно-1-метилбензимідазол-2-іл)-бутанова кислота(HP3): O O OH N N N 5 10 15 20 25 30 35 Всмоктування ліків для перорального застосування звичайно трапляється у шлунку, у тонкому кишечнику та / або у товстій кишці. pH у шлунку дорівнює близько 1-3.5, у тонкому кишечнику - близько 6.5-7.6, та у товстої кишці - близько 7.5-8.0. Відповідно, щоб уникнути розкладання, для сполуки, подібної до бендамустину, що схильна до деградації у водних середовищах з pH, вищим, ніж 5, буде дуже бажаним, щоб вона всмоктувалася у шлунку та не попадала у тонкий кишечник або навіть у товсту кишку. Отже, існує необхідність у фармацевтичній композиції, у якої бендамустин повинен всмоктуватися повністю або принаймні більшою частиною всмоктуватися у шлунку, тим самим уникаючи або зменшуючи свою деградацію у тонкому кишечнику або у товстій кишці. Несподівано була знайдена можливість вирішити цю проблему шляхом застосування заявлених фармацевтичних композицій. Ці композиції, що містять гідрохлорид бендамустину у фармацевтично прийнятному наповнювачі, який є не-літичною гідрофільною поверхневоактивною сполукою, вибраною з групи, що охоплює поліетоксиловані рицинові олії або їх похідні та блок-сополімер оксирану та епоксипропану, неочікувано показали швидке розчинення та, зокрема, розчинення принаймні 60 % бендамустину протягом 20 хв, 70 % протягом 40 хв. та 80 % протягом 60 хв. та, переважно, принаймні 60 % протягом 10 хв., 70 % протягом 20 хв. та 80 % протягом 30 хв., як виміряно за допомогою лопатевого пристрою при 50 об/хв. відповідно до Європейської Фармакопеї у штучному шлунковому соку. Штучний шлунковий сік, як тут застосовано, має відношення до розчину, отриманого розчиненням 2 г хлориду натрію у 1000 мл води та з наступним коректуванням pH до 1.5  0.05 5 N хлоридною кислотою. Крім того, ці композиції показали себе стійкими у прискорених випробуваннях на стійкість. Це було неочікуваним, тому що було показано, що: - у референсному препараті у капсулі (див. референсний Приклад 1), що містив тільки гідрохлорид бендамустину у твердій желатиновій капсулі, при зберіганні при 40C/75 % RH(RH відносна вологість) (скляний відкритий флакон) та при 50C, продукти деградації були отримані протягом одного місяця зберігання. У випадку з відкритими флаконами при температурі у 40 °C з 75 % RH кількість продукту гідролізу HP1 зросла у чотири рази через один місяць зберігання. Для закритих флаконів кількість HP1 було навіть вищим. - у препаратах референсних Прикладів 2, 3 та 4 у капсулах, при зберіганні при 40C/75 % RH (скляний закритий флакон), продукти деградації були отримані протягом одного місяця зберігання та кількість їх зростала при додатковому зберіганні. Загальний час, необхідний для проходження ліками шляху зі шлунку до тонкого кишечника є у межах 20 хв. - 5 год., звичайно, у межах 30 хв. - 3 год. Отже, фармацевтичні композиції 7 UA 110792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 відповідно до цього винаходу повинні зменшити деградацію бендамустину у пацієнта, тому що більша частина бендамустину вивільнюється та розчиняється, поки він знаходиться у кишечнику.Таким чином, можна очікувати навіть поліпшення біодоступності композицій, у відповідності з винаходом, що містять бендамустин. У додатковому аспекті винаходу, фармацевтичні композиції для перорального введення можна застосувати для лікування або запобігання рецидиву медичного стану у тварин або у людини, переважно у людини, медичний стан якої є вибраним від хронічного лімфолейкозу (що позначається абревіатурою CLL), гострого лімфобластного лейкозу (що позначається абревіатурою ALL), хронічного мієлолейкозу (що позначається абревіатурою CML), гострого міелоїдного лейкозу (що позначається абревіатурою AML), хвороби Ходжкіна, не-ходжкінської лімфоми (що позначається абревіатурою NHL), множинної мієломи, раку молочної залози, раку яєчників, дрібноклітинного та недрібноклітинного раку легень та аутоімунних захворювань. Заявлений винахід також стосується способу лікування або запобігання рецидиву медичного стану, вибраного від хронічного лімфолейкозу, гострого лімфобластного лейкозу, хронічного мієлолейкозу, гострого мієлолейкозу, хвороби Ходжкіна, не-ходжкінської лімфоми, множинної мієломи, раку молочної залози, раку яєчників, дрібноклітинного та недрібноклітинного раку легень та аутоімунних захворювань, у тваринному або у тілі людини, що полягає у введенні до тіла тварини або людини у разі потреби ефективної кількості фармацевтичного препарату цього винаходу. Переважно, медичний стан є не-ходжкінською лімфомою. У іншому аспекті цього винаходу фармацевтичну композицію можна застосувати у комбінації з принаймні одним додатковим активним агентом, де вказаний додатковий активний агент додають перед, одночасно або після застосування фармацевтичної композиції. Цей принаймні один додатковий активний агент переважно є специфічним до CD20 антитілом (наприклад, ритуксимаб або офатумумаб), похідною антрацикліну (наприклад, доксорубіцин або даунорубіцин), алкалоїдом барвінку (наприклад, вінкристин), похідною платини (наприклад, цисплатин або карбоплатин), дапоринадом (FK866), YM155, талідомідом та його аналогами (наприклад, леналідомід) або інгібітором протеасом (наприклад, бортезумаб). Фармацевтичну композицію цього винаходу можна також застосувати у комбінації з принаймні одним кортикостероїдом, де вказаний кортикостероїд додають перед, одночасно або після застосування фармацевтичної композиції. Прикладами прийнятних кортикостероїдів є преднізон, преднізолон та дексаметазон. Додаткова перевага композиції відповідно до заявленого винаходу полягає в тому, що активний інгредієнт(інгредієнти), вибірково у суміші з одним або декількома наповнювачами, не потребує забезпечення покриттям для додаткового маскування смаку цього інгредієнту та/або для його захисту проти можливих шкідливих дій світла та/або вологості як-то окиснення, деградації або для запобігання виникнення у суб'єкта пошкодження слизової оболонки порожнини рота у зв'язку із взаємодією з активним інгредієнтом. Додатково, винахід висвітлюється наступними прикладами. Досвідченому фахівцю буде зрозуміло, що ці приклади наведені тільки для ілюстрації та не повинні розглядатися як обмеження винаходу. Приклади. 1. Препарати у вигляді капсул. Референсний приклад 1: Препарат бендамустину у вигляді капсул (обмежувальна частина Формули Винаходу (prior art)). 20.0  1 мг гідрохлориду бендамустину зважили та завантажили у пусту тверду желатинову капсулу та розмістили у чистому скляному флаконі для ВЕРХ (HPLC) - досліджень (6 мл) (Agilent Тechnologies). Корпус капсули зверху закрили кришкою з легким натисканням. Капсули зберігали при 40C/75 % RH (відкритий скляний флакон) або при 50C (закритий скляний флакон). Кількість гідрохлориду бендамустину та супутні речовини вимірювали за допомогою ВЕРХ-аналізу (колонка: Zorbax Bonus-RP, 5 мкМ; температура термостату колонки: 30 °C; температура автодозатору: 5 °C; детектор: 254 нм). Результати наведені у Таблиці 1: 8 UA 110792 C2 Таблиця 1 Супутні речовини та аналіз гідрохлориду бендамустину (залишковий вміст) у бендамустинових капсулах умови зберігання супутні речовини T=0 T=1 місяць HP1 *1 NP1 *1 BM1 димер 40C/75 % RH (відкритий флакон) *1 BM1EE HP2 HP3 HP1 NP1 BM1 димер 50C BM1EE (закритий флакон) HP2 HP3 5 10 0.10 0.02 0.06 0.13 *2 n.d. n.d. 0.10 0.02 0.06 0.13 n.d. n.d. гідрохлорид бендамустину [% площі] T=0 T=1 місяць 0.45 0.02 0.42 0.11 n.d. n.d. 1.46 0.02 0.24 0.12 n.d. n.d. 99.64 98.83 99.64 97.51 *1: NP1: 4-[6-(2-Хлороетил)-3,6,7,8-тетра-гідро-3-метил-імідазо[4,5-h]-[1,4]бензотіазин-2-іл] бутанова кислота BM1 димер: 4-{5-[N-(2-Хлороетил)-N-(2-{4-[5- біс (2-хлороетил)аміно-1-метилбензимідазол-2іл]бутанойлокси}етил)аміно]-1-метилбензимідазол-2-іл}бутанова кислота BM1EE: 4-[5-[Біс (2-хлороетил)аміно]-1-метил-бензимідазо-2-іл] складний етиловий ефір бутанової кислоти *2: n.d.: не виявляється, тобто за межею виявлення (відсоток площі менший, ніж 0.05 %). Референсний приклад 2. Таблиця 2a Порошкова суміш бендамустину для капсул компонент гідрохлорид бендамустину манітол мікрокристалічна целюлоза (Avicel® PH101) кроскармелоза натрію (Ac-Di-Sol®) колоїдний діоксид кремнію (Aerosil® 200) тальк стеаринова кислота сумарна кількість 15 20 25 мг/лікарську форму 55.1 141.4 відносний вміст, % 21.09 54.11 25.0 9.57 12.5 4.78 1.0 0.38 18.8 7.5 261.3 7.19 2.87 100 Для партії розміром у 1000 капсул всі наповнювачі, за виключенням колоїдного діоксиду кремнію та стеаринової кислоти завантажили у контейнер від Somakon (5 л). Потім додали бендамустин та проводили змішування протягом 4 хв. при 1000 об/хв. (рух щітки 10 об/хв.). Отриману суміш просіяли через 0.5 мм сито. Потім контейнер перезавантажили сумішшю та додали колоїдний діоксид кремнію. Змішування проводили протягом 2 хв. у вищезазначених умовах. Потім додали стеаринову кислоту та змішування тривало ще 1 хв. Далі суміш просіяли через 0.5 мм сито, перезавантажили у контейнер та змішували ще 30 сек у таких саме умовах. Далі суміш перенесли до машини для заповнення капсул (Zanassi AZ 5) та наповнили нею тверді желатинові капсули (розмір 2) (середня маса: 259.5 мг(початок) – 255.3 мг(кінець)) та капсули з гіпромелози (розмір 2) (середня маса: 255.8 мг(початок) – 253.4 мг(кінець)) відповідно. Капсули зберігали при 40C/75 % RH у закритій склянці. Кількість гідрохлориду бендамустину, а також супутніх речовин, як-то продуктів деградації, побічних продуктів синтезу вимірювали за допомогою ВЕРХ-аналізу(колонка: Zorbax Bonus-RP, 5 мкм; температура термостату колонки: 9 UA 110792 C2 30 °C; температура автодозатору: 5 °C; детектор: 254 нм). Результати наведені у Таблиці 2b (вміст капсул з гіпромелози) та 2c (вміст желатинових капсул). Таблиця 2b Порошкова суміш бендамустину у капсулах з гіпромелози: супутні речовини та аналіз гідрохлориду бендамустину (залишковий вміст) умови зберігання 40C/75 % RH (закриті флакони) 5 супутні речовини HP1 HP2 HP3 NP1 BM1 димер BM1EE *3 Unit RRT 0.65 Unit RRT 0.68 Unit RRT 0.70 Unit RRT 0.77 Unit RRT 0.93 T=0 T=2 місяці 0.18 n.d. n.d. n.d. 0.09 0.16 n.d. n.d. n.d. n.d. n.d. 0.87 0.38 0.08 n.d. 0.14 0.14 0.05 0.06 0.19 0.05 0.05 гідрохлорид бендамустину [% площі] T=0 T=2 місяці 99.49 97.92 *3 Unit RRT : Пік невизначеної сполуки при відносному часі утримування (RRT), що дорівнює 0.65 у порівнянні з основним піком. Таблиця 2c Порошкова суміш бендамустину у желатинових капсулах: супутні речовини та аналіз гідрохлориду бендамустину (залишковий вміст) умови зберігання супутні речовини 40C/75 % RH (закриті флакони) HP1 HP2 HP3 NP1 BM1 димер BM1EE Unit RRT 0.65 Unit RRT 0.68 Unit RRT 0.70 Unit RRT 0.77 Unit RRT 0.93 T=0 T=2 місяці 0.25 n.d. n.d. n.d. 0.14 0.16 n.d. 0.07 n.d. n.d. n.d. 1.25 0.11 24 12-14 носій напів твердий незастосовне Gelucire® 44/14 + підсилювач в'язкості підсилювач в'язкості (*) може не відповідати поточній фармакопейній назві (**) визначено за допомогою способу Хоплера відповідно продукту “ як він є ” ( ) в'язкість водного розчину, що визначена за допомогою способу Хоплера, дорівнює 20-40 мПа•с + ( ) прийнятне значення в'язкості при 30-35C: 500-600 мПа•с RT – кімнатна температура. HLB – значення гідрофільно/ліпофільного балансу Таблиця 9.b Додаткові наповнювачі, застосовані при отриманні зразків Носій Brij L23 Brij O20-SO Brij O10-SS Brij S10 Brij S20 Brij L4 Brij C2 Brij S721-SO Tween 20 Tween 40 Tween 65 Tween 61 Tween 81 Mirj S8-SS Myrj S40 Фізичний стан при RT Непатентована назва макрогол 23 лаурил ефір макрогол 20 олеіл ефір макрогол 10 олеіл ефір макрогол 10 стеарил ефір макрогол 20 стеарил ефір макрогол 4 лаурил ефір макрогол 2 цетил ефір макрогол стеарил ефір 21 Полісорбат 20 Полісорбат 40 Полісорбат 65 Полісорбат 61 Полісорбат 81 макрогол 8 стеарат ПЕГ 40 пропіленгліколь стеарат твердий напівтвердий напівтвердий твердий твердий рідкий напівтвердий твердий рідкий рідкий напівтвердий напівтвердий рідкий напівтвердий твердий 19 Температура плавлення (діапазон)°C 35-40 48-50 30-34 35-40 38-40 HLB* 38-41 16.9 15.5 12.4 12.4 15.3 9.7 5.3 15.5 16.7 15.6 10.5 9.6 10.0 11.1 40-45 16.0 36-42 46-51 40-43 45-50 UA 110792 C2 Продовження таблиці 9.b Mirj S100 Glycerox HE Solutol HS 15 Pluronic F108 Pluronic L35 Pluronic P85 Pluronic L64 Pluronic P105 Pluronic L43 Pluronic P103 Speziol TPGS Gelucire 44/14 5 10 15 20 25 30 35 40 45 ПЕГ 100 стеарат макрогол гліцерил кокоат макрогол 15 гідроксистеарат полоксамер 338 полоксамер 105 полоксамер 235 полоксамер 184 полоксамер 335 полоксамер 123 полоксамер 333 Токоферол ПЕГ 1000 лауройл макрогол гліцериди напівтвердий рідкий напівтвердий твердий рідкий напівтвердий рідкий напівтвердий рідкий напівтвердий напівтвердий напівтвердий 54-60 30 65-70 45-50 45-50 45-50 37-41 44 18.8 10.6 14-16 27 19 16 15 15 12 9 13.2 14 *: дані, отримані з літератури Дослідники отримали різні категорії суспензій, якими потім заповнили капсули LiCaps® розміру 0. Для оцінки дії модифікатора в'язкості на стійкість препарату були отримані серії активних зразків відповідно до наступного препарату: - гідрохлорид бендамустину - носій з низькою в'язкістю - Aerosil® або Gelucire® 44/14 (підсилювач в'язкості) Були проведені різні дослідження для того, щоб знайти спосіб визначення прийнятної кількості агента, що підвищує в'язкість для додання до препарату. Відповідно до розробленого способу, кількість доданого до суспензії агента, що підвищує в'язкість оцінюють, як мінімальну прийнятну кількість, необхідну для отримання рідкого препарату, що буде достатньо в'язким для утримування гідрохлориду бендамустину у суспензії та для уникнення його седиментації. Знайдено, що кількість доданого агента, що підвищує в'язкість є тісно пов'язаною з початковою в'язкістю носія. Співвідношення гідрохлориду бендамустину до носія у всіх отриманих препаратах було однаковим (близько 1:10). Для оцінки впливу седиментації гідрохлориду бендамустину та, у другу чергу, дії модифікаторів в'язкості, були отримані різні активні зразки LFHC з застосуванням носіїв з низькою в'язкістю відповідно до наступного препарату: - гідрохлорид бендамустину - носій з низькою в'язкістю Співвідношення гідрохлориду бендамустину до носія у всіх отриманих препаратах було однаковим (близько 1:10). Для оцінки впливу температури на хімічну стійкість гідрохлориду бендамустину у препараті, при отриманні різних активних зразків LFHC застосували різні напівтверді носії з температурою плавлення, вищою, ніж 30C. Суспензії отримали відповідно до наступного стандартного препарату для оцінки: - гідрохлорид бендамустину - носій з високою в'язкістю Співвідношення гідрохлориду бендамустину до носія у всіх отриманих препаратах було однаковим (близько 1:10). Для оцінки дії концентрації гідрохлориду бендамустину у суспензії на стійкість кінцевого продукту було досліджено два різних співвідношення гідрохлориду бендамустину до носія з двома різними типами носіїв. Для отримання репрезентативних даних відносно двох видів суспензій був проведений відбір серед обох категорій носіїв, з низькою та високою в'язкістю. Препарати з носіями з низькою в'язкістю містять модифікатор в'язкості для забезпечення фізичної стійкості суспензії. Суспензії отримали відповідно до наступних стандартних препаратів для оцінки: - гідрохлорид бендамустину - носій Два різних носія розмістили у відкритих прозорих скляних пляшках та витримували протягом близько 5 днів в умовах: - штучного світла 20 UA 110792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 - атмосферного кисню - потоку стислого повітря на їх поверхні Носії застосували при отриманні зразків відповідно до наступного препарату: - гідрохлорид бендамустину - носій, підданий штучному старінню Співвідношення гідрохлориду бендамустину до носія у всіх отриманих препаратах було однаковим (близько 1:10). Для оцінки впливу поглинання води носієм на стійкість гідрохлориду бендамустину, носії відібрали серед більш гігроскопічних. Для отримання двох різних рівнів вологості для кожного носія, два з них розподілили у відкритих скляних стаканах та розмістили у наступних умовах: - 25C/75 % RH - 25C/100 % RH Носії зі зміненим, як описано вище, вологовмістом застосували при отриманні зразків відповідно до наступного препарату: - гідрохлорид бендамустину - носії зі зміненим вологовмістом Співвідношення гідрохлориду бендамустину до носія у всіх отриманих препаратах було однаковим (близько 1:10). Також була проведена аналітична процедура від отримання зразку до його аналізу для підтвердження можливої деградації у зв'язку з необхідністю визначення, чи буде розчинятися додана до носія частина гідрохлориду бендамустину. Отримання зразку для рідких олій фактично полягає у отриманні перенасиченого розчину гідрохлориду бендамустину в олії: мінімальну кількість гідрохлориду бендамустину, прийнятну для створення осідання твердої частини на дні резервуара додали до нагрітої до 40C олії; потім цей розчин перемішували за допомогою електромагнітної мішалки протягом кількох днів (близько 4 днів) при кімнатній температурі, після чого центрифугували 15 хв. при 3000 об/хв. Супернатант аналізували за допомогою ВЕРХ - аналізу у порівнянні з робочим стандартним розчином гідрохлориду бендамустину (0,551 мг/мл). Отримання зразку для напівтвердих носіїв фактично полягає у отриманні перенасиченого розчину гідрохлориду бендамустину у носії: мінімальну кількість гідрохлориду бендамустину, прийнятну для створення осідання твердої частини на дні резервуара додали до нагрітої до температури, приблизно на 5C вищої, ніж її температура плавлення; цей розчин зберігали у статичному стані при цієї температурі протягом ночі для отримання седиментації на дні. Супернатант аналізували за допомогою ВЕРХ - аналізу у порівнянні з робочим стандартним розчином API (0,551 мг/мл). У кінці тесту аналізованих на розчинення капсул, дослідники зробили серію зображень контейнеру та резервуару для дослідження розчинення. Крім зображень, також зроблено короткий візуальний опис зовнішнього вигляду розчину у резервуарі. Всі отримані зразки розмістили у стійких пляшках жовтого скла у наступних умовах зберігання (Таблиця 10). Таблиця 10 Програма дослідження стійкості Час=0 X X X X Зовнішній вигляд Аналіз Домішка Однорідність вмісту Розчинення (pH 1,5) через X 10, 20, 30 хв. 45 25 °C/60 % RH 40 °C/75 % RH 1 місяць 2 місяці 3 місяці 1 місяць 2 місяці 3 місяці X X X X X X X X X X X X X X X X Був проведений ряд досліджень для визначення мінімальної кількості агента, що підвищує в'язкість, яку треба додати до олійних наповнювачів з низькою в'язкістю для отримання прийнятного після візуальної оцінки носія для фізично стійкої суспензії. У цієї першій фазі були застосовані всі рідкі наповнювачі, що наведені у Таблиці 9, за виключенням Softisan® 645. Носії, отримані з препаратом Aerosil® у якості підсилювача в'язкості виготовляли шляхом 21 UA 110792 C2 5 10 гомогенізування крупнозернистої суспензії порошку в олії для отримання колоїдної дисперсії. Більшість отриманих таким чином носіїв були тиксотропними матеріалами (див. Таблицю 11), здатними змінювати свою в'язкість в залежності більш від застосованого напруження зсуву, ніж від змінення температури. Ця поведінка може уникати температурного стресу, спрямованого на гідрохлорид бендамустину під час етапу заповнення капсул. Носії, отримані з препаратом Gelucire® 44/14, у якості підсилювача в'язкості, виготовляли шляхом гомогенізування суміші компонентів для отримання прозорої рідини, що твердіє при кімнатній температурі. Отримані таким чином носії є напівтвердими або твердими матричними матеріалами (в залежності від концентрації підсилювача в'язкості) здатними змінювати свою в'язкість в залежності від змінень температури. Всі отримані носії наведені у Таблиці 11. Візуальну оцінку всіх отриманих зразків проводили з метою перевірки їх на в'язкість та для передбачення їх поведінки у суспензії з гідрохлоридом бендамустину. Відповідно до проведеної оцінки, тільки тиксотропічні та напівтверді зразки можна було вважати прийнятними та їх застосували у наступному етапі отримання суспензії плацебо. 15 Таблиця 11 Засоби доставки, отримані з носіями з низькою/середньою в'язкістю носії та з підсилювачами в'язкості Aerosil® Aerosil® Aerosil® Aerosil® 2.9 середня в'язкість рідк Aerosil® Aerosil® Aerosil® Aerosil® Aerosil® Aerosil® 6.3 2.5 6.4 7.5 6.7 4.3 тиксотропний середня в'язкість рідк низька в'язкість рідк низька в'язкість рідк низька в'язкість рідк середня в'язкість рідк Aerosil® 5.8 тиксотропний Aerosil® Aerosil® 7.2 4.8 тиксотропний тиксотропний Aerosil® 3.8 середня в'язкість рідк D001L/15 Labrafac® PG Miglyol® 829 Miglyol® 810 Plurol Oléique CC497 Miglyol® 840 Cremophor® EL Transcutol® HP Transcutol® HP Lauroglycol® 90 Pluronic® L44 INH Labrafil® M 1944 CS Lauroglycol® FCC Labrafil® M2125 Plurol Oléique CC497 Pluronic® L44 INH Кількість підсилювача в'язкості (%) 6.5 6.8 7.1 Aerosil® 5.9 D001L/16 Lauroglycol® 90 Aerosil® 7,6 середня в'язкість рідк висока в'язкість matrix D001L/17 Transcutol® HP Aerosil®+Geluciree 44/14 D001L/18 Lauroglycol® 90 Aerosil® 7.1 D001L/19 D001L/20 Miglyol® 812 Aerosil® Pluronic® L44 INH Aerosil® 5.4 7.4 D001L/21 Cremophor® EL Gelucire® 44/14 49.9 D001L/22 Lauroglycol® 90 Gelucire® 44/14 50.8 D001L/23 Cremophor® EL Gelucire® 44/14 26.1 Зразок No D001L/011 D001L/022 D001L/033 D001L/044 D001L/055 D001L/066 D001L/077 D001L/088 D001L/099 D001L/10 D001L/111 D001L/122 D001L/13 D001L/14 20 Носій Підсилювач в'язкості 2.4+51.9 Фізична характеристика при RT тиксотропний тиксотропний тиксотропний низька в'язкість рідк висока в'язкість matrix тиксотропний середня в'язкість рідк висока в'язкість matrix напівтвердий висока в'язкість matrix Для отримання препаратів LFHC, що містять гідрохлорид бендамустину було досліджено та застосовано вісім носіїв. Композиції всіх отриманих зразків з відповідними аналітичними результатами на точку початку відліку часу наведені у Таблицях 12a, b та c. 22 UA 110792 C2 5 10 Отже, були отримані зразки шляхом додавання підсилювача в'язкості (Aerosil®) до носія з наступним гомогенізуванням суміші. Потім додали гідрохлорид бендамустину з подальшим наступним гомогенізуванням суміші. Отриманою сумішшю заповнили капсули LiCaps®. Тільки для одного зразка (D001L/035) застосували спосіб отримання, що включав другий етап гомогенізування після додавання бендамустину, який веде до значного збільшення в'язкості суспензії, тим самим спричинюючи виникнення проблем протягом наступного етапу заповнення. З такої причини желатинові капсули заповнили суспензією вручну та запечатали за допомогою машини для заповнення та запечатування CFS 1200. Спосіб отримання зразків оптимізували до наступного: зразки отримали шляхом додавання підсилювача в'язкості (Aerosil®) до носія, після чого додали гідрохлорид бендамустину з наступним гомогенізуванням. Отриманою сумішшю заповнили капсули LiCaps®. Таблиця 12a Зразки, що містять бендамустин, носії з низькою та середньою в'язкістю та модифікатори в'язкості D001 D001 D001 D001 D001 D001 D001 D001 D001 D001 L/035 L/036 L/037 L/038 L/039 L/040 L/041 L/042 L/043 L/044 % % % % % % % % % % 85,1 84,4 86,7 89,5 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 86,5 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 85,8 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 86,9 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 87,0 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 89,2 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 85,2 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 9,2 9,4 9,7 9,4 9,6 9,6 9,7 9,7 10,0 9,5 5,7 6,2 3,6 1,1 3,9 4,6 3,4 3,3 0,8 5,3 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Зразок № Компоненти Labrafac PG Miglyol 840 Miglyol 829 Miglyol 812 Miglyol 810 Plurol oleique CC497 Lauroglycol FCC Pluronic L44 NF INH Labrafil M1944 CS Labrafil M2125 Lauroglycol 90 Cremophor EL Transcutol HP гідрохлорид бендамустину Aerosil Gelucire 44/14 Зразок № Компоненти Labrafac PG Miglyol 840 Miglyol 829 Miglyol 812 Miglyol 810 Plurol oleique CC497 Lauroglycol FCC Pluronic L44 NF INH Labrafil M1944 CS Labrafil M2125 Lauroglycol 90 Cremophor EL Transcutol HP гідрохлорид бендамустину Aerosil Gelucire 44/14 D001 L/045 % _ _ _ _ _ D001 L/046 % _ _ _ _ _ D001 L/047 % _ _ _ _ _ D001 L/048 % _ _ _ _ _ D001 L/049 % _ _ _ _ _ D001 L/050 % _ _ _ _ _ D001 L/051 % _ _ _ _ _ D001 L/052 % _ _ _ _ _ D001 L/053 % 45,2 _ _ _ _ D001 L/085 % _ _ _ _ _ D001 L/086 % _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 88,2 _ _ _ _ _ _ _ _ 45,4 _ _ 87,0 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 86,9 _ _ _ _ 85,4 _ _ _ _ 88,4 _ _ 44,6 _ _ _ _ 80,7 _ _ _ _ 82,4 _ _ _ _ _ _ _ _ _ 45,4 9,8 9,7 9,7 9,5 9,9 9,3 9,3 9,2 9,3 9,2 9,2 2,0 _ 3,3 _ 3,4 _ 5,1 _ 1,7 _ _ 46,1 _ 10,0 8,4 _ _ 45,5 _ 45,4 _ 45,4 15 Таблиця 12b 23 UA 110792 C2 Аналітичні результати дослідження зразків, що містять бендамустин та носії з низькою та середньою в'язкістю та модифікатори в'язкості Аналітичний тест (зразки D001L/035-D001L/044). Результати аналітичних тестів твердих капсул з рідким вмістом межі D001 D001 D001 D001 D001 D001 D001 D001 D001 L/035 L/037 L/038 L/039 L/040 L/041 L/042 L/043 L/044 Ідентифікація (ВЕРХ) + Аналіз (ВЕРХ) 9,5 % 10,5 % Супутні речовини (ВЕРХ) HP1 BM1 димер BM1EE NP1 Невідомі домішки Загальна кількість домішок Перевірка розчинення Середовище: буфер pH=1.5 (% 10 хв) (% 20 хв) (% 30 хв) + + + + + + + + + 108,4 87,4 105,0 83,8 103,9 102,4 96,0 99,8 ≤0.50 % ≤0.20 % ≤0.50 % ≤0.20 % ≤0.10 % 0,11 0,05 0,16 0,01 0,03 0,22 0,06 0,15 0,01 0,05 0,08 0,12 0,16 0,01 0,09 0,06 0,08 0,10 0,01 0,06 0,22 0,05 0,15 0,01 0,02 0,24 0,04 0,15 0,01 0,03 0,24 0,16 0,05 0,01 0,04 0,26 0,07 0,14 0,01 0,05 ≤1.50 % 0,36 0,49* 0,46 0,31 0,47 0,49 0,41* 0,55 51,9 80 % за 30 68,4 хв 76,4 4,5 15,7 33,9 16,6 34,3 50,2 17,2 33,7 42,9 5,1 8,9 11,4 20,1 32,3 39,9 8,9 17,7 23,6 12,5 14,5 14,5 3,9 4,9 7,0 * значення обчислювали у порівнянні з робочим стандартним розчином API. Таблиця 12c Аналітичні результати дослідження зразків, що містять бендамустин, носії з низькою та середньою в'язкістю та модифікатори в'язкості (зразки D001L/045-D001L/053 та зразки D001L/085 та D001L/086) Результати аналітичних тестів твердих капсул з рідким вмістом Аналітичний тест межі D001 D001 D001 D001 D001 D001 D001 L/045 L/046 L/047 L/048 L/049 L/050 L/051 Ідентифікація + + + + + + + + (ВЕРХ) Однорідність прий N/A N/A N/A N/A N/A N/A N/A вмісту нятна 95.0 %Аналіз (ВЕРХ) 98,2 101,5 103,5 101,0 101,0 105,0 117,9 105.0 % Супутні речовини (ВЕРХ) HP1 ≤0.50 % 0,30 0,16 0,23 0,28 0,30 0,08 0,11 BM1 димер ≤0.20 % 0,05 0,05 0,05 0,05 0,04 0,04 0,04 BM1EE ≤0.50 % 0,14 0,15 0,15 0,13 0,15 0,13 0,15 NP1 ≤0.20 % 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01 Невідомі ≤0.10 % 0,04 0,02 0,03 0,04 0,14 0,02 0,04 домішки 5 24 UA 110792 C2 Продовження таблиці 12c Загальна кількість домішок Перевірка розчинення Середовище: буфер pH=1.5 (% 10 хв) (% 20 хв.) (% 30 хв.) Аналітичний тест Іденти фікація (ВЕРХ) Однорідність вмісту Аналіз (ВЕРХ) Супутні речовини (ВЕРХ) HP1 BM1 димер BM1EE NP1 Невідомі домішки Загальна кількість домішок Перевірка розчинення Середовище: буфер pH=1.5 (% 10 хв.) (% 20 хв.) (% 30 хв.) 5 10 15 ≤1.50 % 0,54 0,40 0,49 0,53 0,68* 0,27 0,35 80 % за 30 хв. 96,9 97,1 96,7 0,1 1,1 1,7 5,2 6,7 7,7 8,8 13,3 15,4 25,6 46,5 72,4 25,2 48,0 62,7 67,3 96,2 104,5 межі Результати аналітичних тестів твердих капсул з рідким вмістом D001 D001 D001 D001 L/052 L/053 L/085 L/086 + прийнятна 95.0 %105.0 % + N/A + + прийнятна (RSD 4,40) N/A + не прийнятна (RSD 5,55) 99,0 102,5 95,8 92,9 ≤0.50 % ≤0.20 % ≤0.50 % ≤0.20 % 0,16 0,04 0,16 0,01 0,13 0,04 0,15 0,07 0,04 0,14 0,01 0,09 0,04 0,15 0,01 ≤0.10 % 0,03 0,02 0,01 0,13 ≤1.50 % 0,40* 0,33 0,27 0,42 80 % за 30 хв. 91,0 90,0 87,9 14,1 37,2 63,0 65,3 102,5 109,5 101,6 102,3 99,8 n.d. RSD- залишкове стандартне відхилення. * значення обчислювали у порівнянні з робочим стандартним розчином API. Відповідно до вищезгаданого способу виробництва зразків дослідники отримали тільки один зразок (D001L/036), де після додавання гідрохлориду бендамустину до носія перед гомогенізуванням було знову відмічено значне збільшення в'язкості суспензії та, через те, гомогенізування було відсутнім. Вірогідно, протягом процесу відбувалася певна фізична взаємодія між гідрохлоридом бендамустину та Aerosil®. Цю суспензію не заливали у капсули. Додатково, процес виробництва оптимізували наступним чином: до носія додали бендамустин, отриману суміш гомогенізували та, після цього, перемішуючи суміш, додавали підсилювач в'язкості (Aerosil®) у мінімальній кількості, прийнятній для отримання в'язкої рідкої суспензії. Таким чином отримали зразки D001L/037-D001L/049 та зразок D001l/052. За виключенням зразків D001L/038 та D001L/052 (суспензії з низькою в'язкістю), всі інші суспензії були рідиною, що має високу в'язкість та потім були залиті вручну у желатинові капсули LiCaps. Мінімальна кількість доданого підсилювача в'язкості Aerosil® залежала від початкової в'язкості носія. Запропонований спосіб отримання зразків з застосуванням Gelucire® 44/14 у якості 25 UA 110792 C2 5 10 15 20 25 підсилювача в'язкості полягає у додаванні підсилювача в'язкості до носія та у гомогенізації отриманої суміші з наступним додаванням бендамустину з подальшою гомогенізацією отриманої таким чином суміші перед заповненням нею капсул LiCaps®. Відповідно до цього способу отримання, дослідники отримали зразки No. D001L/049, 050, 053, 085 та 086. Всі суспензії при кімнатній температурі знаходилися у напівтвердому стані, зі зниженням в'язкості при підвищенні температури. Всіма отриманими суспензіями, за виключенням зразків D001L/085 та D001L/086, дозованих CFS1200, заповнили вручну желатинові капсули Licaps. Кількість застосованого у виробництві Gelucire® 44/14 була визначена з метою отримання засобу доставки, який знаходиться у напівтвердому стані при кімнатній температурі та є рідиною при близько 35C в залежності від початкової в'язкості носія. Всі залиті у капсули LiCaps зразки піддали аналізу на вміст бендамустину, домішки та профіль розчинення бендамустину при pH 1,5. Через великі відмінності у вазі, знайдені після ручного заповнення капсул, перевірку зразків, за виключенням D001L/085 та 086 на однорідність вмісту не проводили. Додатково, носії що мали низьку в'язкість застосували у отриманні суспензій, що містять бендамустин відповідно до наступного способу отримання: бендамустин без будь-якого підсилювача в'язкості додали до носія, потім суміш гомогенізували та наповнили нею капсули LiCaps. Декілька препаратів LFHC отримали саме шляхом застосування цього типу носія. Завдяки їх низької в'язкості, всі суспензії можна було залити у капсули LiCaps за допомогою машини для заповнення та запечатування капсул CFS 1200. Композиції всіх зразків з відповідними аналітичними результатами в нульовий момент часу наведені у Таблицях 13a, b, c. У всіх препаратах спостерігали присутність седиментації: вплив седиментації на фізико хімічну стійкість кінцевого продукту оцінювали шляхом проведення аналітичних тестів, складених перед, впродовж та після випробувань на стійкість. Протягом періоду перевірки на стійкість, час від часу капсули перевертали догори дном для запобігання агломерації. Таблиця 13a.1 Зразки, що містять гідрохлорид бендамустину з носіями з низькою та середньою в'язкістю без модифікаторів в'язкості Зразок № Компоненти Miglyol 812 Miglyol 810 Miglyol 840 Miglyol 829 Labrafac PG Plurol oleique CC497 Cremophor EL Transcutol HP Lauroglycol 90 Labrafil M2125 Lauroglycol FCC Labrafil M1944 CS Pluronic L44 INH NF монобутиловий ефір діетиленгліколю Capryol PGMC монометиловий ефір діетиленгліколю гідрохлорид бендамустину Miglyol 812 D001 L/057 % 90,8 ------------------------ D001 L/058 % --90,8 ---------------------- D001 L/059 % ----90,8 -------------------- D001 L/060 % ------90,8 ------------------ D001 L/061 % --------90,8 ---------------- D001 L/062 % ----------90,8 -------------- D001 L/063 % ------------90,8 ------------ D001 L/064 % --------------90,8 ---------- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- -- 9,2 9,2 9,2 9,2 9,2 9,2 9,2 9,2 90,8 -- -- -- -- -- -- -- 26 UA 110792 C2 D001 L/065 Зразок № Компоненти % Miglyol 812 --Miglyol 810 --Miglyol 840 --Miglyol 829 --Labrafac PG --Plurol oleique CC497 --Cremophor EL --Transcutol HP --Lauroglycol 90 90,8 Labrafil M2125 --Lauroglycol FCC --Labrafil M1944 CS --Pluronic L44 INH NF --монобутиловий ефір --діетиленгліколю Capryol PGMC --монометиловий ефір --діетиленгліколю гідрохлорид бендамустину 9,2 Miglyol 812 % D001 L /066 % ------------------90,8 ------ D001 L/067 % --------------------90,8 ---- D001 L/068 % ----------------------90,8 -- D001 L/078 % ------------------------90,8 -- -- -- -- -- -- -- 9,2 D001 L /089 % % -------------------------- -------------------------- -- 90,8 -- -- -- -- 90,8 -- 9,2 % D001 L/088 -- -- -- 9,2 % 9,2 % 9,2 % 9,2 % % Таблиця 13a.2 Зразки, що містять гідрохлорид бендамустину з рідкими носіями без модифікаторів в'язкості D001 L/093 % 90,8 -------------- Компоненти Tween 20 Tween 81 Glycerox HE Pluronic L35 Brij L4 Pluronic L64 Pluronic L43 Tween 40 гідрохлорид бендамустину D001 L/094 % --90,8 ------------ D001 L/095 % ----90,8 ---------- D001 L/097 % ------90,8 -------- D001 L/098 % --------90,8 ------ D001 L/099 % ----------90,8 ---- D001 L/100 % ------------90,8 -- D001 L/119 % --------------90,8 9,2 Зразок № 9,2 9,2 9,2 9,2 9,2 9,2 9,2 Таблиця 13b.1 Аналітичні результати зразків, що містять гідрохлорид бендамустину з носіями з низькою та середньою в'язкістю без модифікаторів в'язкості Аналітичний тест Ідентифікація (ВЕРХ) Однорідність вмісту Аналіз (ВЕРХ) межі (D001L/057-D001L/067) Результати аналітичних тестів твердих капсул з рідким вмістом D001 D001 D001 D001 D001 D001 D001 L/057 L/058 L/059 L/060 L/061 L/062 L/063 + + + + + + + + + + + + 95.0%105.0 % 77,2 100,8 95,6 99,0 92,3 98,9 98,6 27 UA 110792 C2 Продовження таблиці 13b.1 Супутні речовини (ВЕРХ) HP1 BM1 димер BM1EE NP1 Невідомі забруднення Загальна кількість забруднення Перевірка розчинення Середовище: буфер pH=1.5 (% 10 хв) (% 20 хв.) (% 30 хв.) ≤0.50 % ≤0.20 % ≤0.50 % ≤0.20 % ≤0.10 % ≤ 1.50 % 80 % за 30 хв. Аналітичний тест межі Ідентифікація (ВЕРХ) Однорідність вмісту Аналіз (ВЕРХ) Супутні речовини (ВЕРХ) HP1 BM1 димер BM1EE NP1 Невідомі забруднення Загальна кількість забруднення Перевірка розчинення Середовище: буфер pH=1.5 (% 10 хв.) (% 20 хв.) (% 30 хв.) 0,11 0,04 0,11 0,01 0,09 0,05 0,14 0,01 n.d. 0,27 0,05 0,14 0,01 n.d. 0,27 0,3 0,29 0,12 0,04 0,15 0,01 n.d. 0,50 0,12 0,04 0,14 0,01 n.d. 0,32 0,31 0,20 0,04 0,13 0,01 0,13 0,05 0,14 0,01 n.d. 0,05 0,38 0,38 34,9 32,0 42,5 30,2 61,2 30,9 46,8 51,8 54,2 60,4 43,9 81,5 47,8 74,3 57,1 68,0 71,1 54,8 87,4 62,5 88,9 Результати аналітичних тестів твердих капсул з рідким вмістом D001 D001 D001 D001 L/064 L/065 L/065 L/067 + + + + + + + 95.0 %105.0 % 91,2 99,3 97,3 95,3 0,25 0,04 0,15 0,06 0,04 0,13 0,01 0,10 0,04 0,12 0,01 0,14 0,04 0,13 0,01 ≤0.50 % ≤0.20 % ≤0.50 % ≤0.20 % n.d. ≤0.10 % 0,16 ≤ 1.50 % 0,60 0,24 0,27 0,32 80 % за 30 хв. 86,6 93,1 93,7 68,0 81,2 85,6 82,8 90,7 92,3 54,3 70,3 76,7 n.d. n.d. Однорідність вмісту: + - прийнятна; - - неприйнятна. n.d. - не визначено. 28 n.d.