Засіб для лікування гострих та хронічних обструктивних захворювань легенів у формі гомеопатичних гранул

Реферат: Винахід належить до фармації та медицини, а саме до засобів у формі гомеопатичних гранул з вмістом природної стандартизованої субстанції, а саме ліофілізованого порошку сурфактанта, одержаного з легенів великої рогатої худоби або свиней, у шостому сотенному розведенні, призначених для лікування гострих та хронічних обструктивних захворювань легенів, і може бути використаний у комплексній терапії бронхіту, бронхіальної астми, альвеоліту, пневмонії. UA 105233 C2 (12) UA 105233 C2 UA 105233 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Винахід належить до фармації та медицини, а саме до гомеопатичних засобів у формі гранул з вмістом природної стандартизованої субстанції, а саме ліофілізованого порошку сурфактанта, призначених для лікування гострих та хронічних обструктивних захворювань легенів, і може бути використана у комплексній терапії бронхіту, бронхіальної астми, альвеоліту, пневмонії. Лікування хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легенів (бронхіт, бронхіальна астма, альвеоліт, пневмонія тощо) потребує тривалого використання значної кількості лікарських препаратів для усунення запальних процесів у дихальних шляхах, відновлення їх дренажної функції, ліквідації проявів дихальної недостатності. Це можуть бути бронхолітики, холінолітики, кортикостероїди, нестероїдні протизапальні лікарські засоби, муколітики тощо [1]. Ці групи лікарських засобів характеризуються небажаним впливом практично на всі функції організму, що звужує межі їх призначення. Отже, на сьогодні немає досить ефективної та безпечної фармакотерапії хронічних обструктивних захворювань легенів, що спонукає до пошуку лікарських засобів серед інших сполук, що мають бронхопротекторний ефект і не досліджувалися у даному аспекті. Необхідною сполукою для нормального функціонування легенів є сурфактант [2], який являє собою суміш поверхнево-активних речовин, що знаходяться на межі повітря - рідина у легеневих альвеолах, тобто таку, що вистилає альвеоли зсередини. Сурфактант запобігає злипанню альвеол за рахунок поверхневого натягу рідини. Відомо, що хронічні бронхолегеневі захворювання призводять до дефіциту ендогенного сурфактанта, що у свою чергу погіршує перебіг захворювання і може призвести до хвороби гіалінових мембран або респіраторного дистрес-синдрому. Тому, увага вчених приділяється замісній сурфактантній терапії тому, що даний синдром у дітей та дорослих часто пов'язаний з пошкодженням сурфактантної системи легенів [3, 4]. Відомий препарат "Екзосурф" [5] на основі кольфосцерилу пальмітату, який має властивості сурфактанта і полегшує розтяжність легенів. Засіб застосовують при респіраторному дистрессиндромі у новонароджених шляхом інтратрахеального введення. Одним з недоліків такого засобу можна вважати синтетичне походження діючої речовини. Відомі препарати на основі природного сурфактанта, виділеного з легенів свиней, "Куросурф" [5], або з легенів великої рогатої худоби, - "Альвеофакт" [6]. Відомий препарат "Сукрим" [6] з вмістом порошку природних фосфоліпідів сурфактанта. Всі наведені препарати мають вузьке призначення (профілактика та лікування респіраторного дистрес-синдрому у новонароджених) і вводяться шляхом інтратрахеальної інсталяції (закапування у трахею), що вимагає спеціальних знань і навичок медичного персоналу. З метою створення ефективних засобів для лікування захворювань легенів у дітей і дорослих перспективним є поєднання використання біологічно активних субстанцій та гомеопатичної технології. Це дозволяє зменшити кількість діючої речовини за рахунок послідовних розведень і, як наслідок, знизити собівартість препарату, нівелювати побічну та алергійну дії, збільшити тривалість застосування препарату при хронічних станах. Задача винаходу полягає у створенні нового засобу для лікування гострих та хронічних обструктивних захворювань легенів на основі стандартизованої субстанції - ліофілізованого порошку сурфактанта, який дозволить поєднати переваги гомеопатичних лікарських засобів, не зменшуючи при цьому ефективності препарату. Поставлена задача вирішується таким чином, що гомеопатичний засіб для лікування гострих і хронічних обструктивних захворювань легенів, що містить природний сурфактант тваринного походження, згідно з винаходом, виконаний у формі гомеопатичних гранул з вмістом порошку сурфактанта ліофілізованого у шостому сотенному розведенні при наступному співвідношенні (г): порошок сурфактанта 1,0 ліофілізований С6 крупка цукрова 100,0. Як активний діючий компонент заявленого засобу вибрано стандартизовану лікарську субстанцію - порошок сурфактанта ліофілізований, одержаний з легенів великої рогатої худоби або свиней (АНД затверджена наказом МОЗ України від 29.05.2003 р. № 230, РП № Р.04.00/01610), що дозволяє забезпечити необхідний рівень терапевтичної активності заявленого засобу. Екзогенний сурфактант дозволяє поповнити дефіцит ендогенного сурфактанта при гострих і хронічних обструктивних захворюваннях легенів та підтримувати стабільність альвеолярної структури легенів шляхом зниження поверхневого натяжіння в альвеолах при зменшенні їх 1 UA 105233 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 об'єму на видиху. Також сурфактант бере участь у обміні газу та рідини через аерогематичний бар'єр, видаленні чужорідних часток з поверхні альвеол, захисті елементів стінки альвеол від ушкоджуючої дії окислювачів та перекису, а також в імунних реакціях. Він містить білки, які забезпечують швидкий розподіл фосфоліпідів на поверхні альвеол впродовж циклічно змінних величин поверхні легенів у циклі вдих-видих: сприяє реутилізації фосфоліпідів альвеолоцитами II типу, агрегуванню ліпополісахаридів грамнегативних бактерій і зв'язуванню деяких бактерій та вірусів [3]. Заявлений засіб створений з урахуванням основних принципів гомеопатії: подоби, малих доз, динамізації (потенціювання). Кількісний склад діючої речовини (ступінь розведення) заявленого гомеопатичного засобу визначений експериментальним шляхом у дослідах на щурах на моделі набряку легенів, викликаного внутрішньочеревинним введенням хлористого амонію 6 % у дозі 400 мг/кг маси тварини. З усіх досліджених варіантів розведення лише засіб з вмістом порошку сурфактанта ліофілізованого у шостому сотенному розведенні (С6) при застосуванні у лікувальнопрофілактичному режимі забезпечив виживання дослідних тварин до 100 %. Заявлений засіб у формі гомеопатичних гранул є новим, не відомим з джерел інформації. Авторами вперше було одержано тритурацію і подальші розведення порошку сурфактанта ліофілізованого як нової в гомеопатичній практиці речовини тваринного походження, що дозволило рекомендувати заявлений засіб для лікування та профілактики гострих і хронічних обструктивних захворювань легенів у пацієнтів різних вікових груп. Заявлений засіб одержують за стандартною процедурою [7, 8] наступним чином. Відважують у необхідній кількості компоненти. Готують тритурацію порошку сурфактанта ліофілізованого. Для цього стандартну допоміжну речовину (лактози моногідрат) ділять на 3 рівні частини і першою частиною швидко затирають пори фарфорової ступки. Додають порошок сурфактанта ліофілізований, суміш розтирають протягом 6 хв, зіскоблюють протягом 4 хв неметалевим пристроєм (наприклад, фарфоровим шпателем). Розтирають ще 6 хв, знову зіскоблюють протягом 4 хв, потім додають другу частину лактози моногідрату та продовжують як вказано вище. Аналогічні операції повторюють із останньою частиною лактози моногідрату. Таким чином, мінімальний час, необхідний для виконання всього процесу, - 1 год. Весь процес повторюють знову тричі для отримання третього десяткового розведення тритурації. Потім одну вагову частину отриманої тритурації розчиняють у 10 вагових частинах води очищеної, струшують зверху вниз 10 разів. Далі 1 вагову частину отриманого розчину змішують з 100 ваговими частинами води очищеної, струшують зверху вниз 10 разів. Аналогічні операції повторюють двічі. Отримане таким чином п'яте сотенне розведення порошку сурфактанта ліофілізованого, використовують для одержання гомеопатичних гранул за відомою технологією [7, 8, 9]. Технологія одержання гомеопатичних гранул основана на адсорбції діючої лікарської речовини з водно-спиртового розчину на цукрову крупку (гранули). Насичення цукрової крупки порошком сурфактанта ліофілізованого у 5-му сотенному розведенні (1,0 г на 100,0 г цукрової крупки) здійснюється після попереднього змочування останньої спиртом етиловим 60 % з розрахунку 1,0 г на 100,0 г цукрової крупки. Після струшування протягом 10 хв і наступного сушіння одержують гомеопатичні гранули, які містять порошок сурфактанта ліофілізований у 6му сотенному розведенні С6. Винахід ілюструється прикладами: Приклад 1. Для приготування гомеопатичної тритурації порошку сурфактанта ліофілізованого відважили 9,0 г лактози моногідрату та перенесли на капсулу. Целулоїдною пластинкою розділили лактози моногідрат на 3 приблизно рівні частини. Першу частину лактози моногідрату помістили в ступку та затерли пори. На терезах відважили 1,0 г порошку сурфактанта ліофілізованого, помістили у ступку, перемішали, а потім розтерли протягом 6 хв, зіскоблювали зі стінок ступки протягом 4 хв, знову розтерли 6 хв, зіскоблювали 4 хв. Додали другу частину лактози моногідрату і повторили аналогічні операції (6+4 та 6+4 хв). Потім додали третю частину лактози моногідрату і знову повторили операції розтирання та зіскоблення (6+4 та 6+4 хв). Отримали тритурацію порошку сурфактанта ліофілізованого у першому десятковому розведенні XI. Приготування тритутації порошку сурфактанта ліофілізованого Х2 - проводили аналогічно, тільки до 9,0 г лактози моногідрату додали 1,0 г тритурації порошку сурфактанта ліофілізованого X1. Приготування тритутації порошку сурфактанта ліофілізованого Х3 - проводили аналогічно, тільки до 9,0 г лактози моногідрату додали 1,0 г тритурації порошку сурфактанта ліофілізованого Х2. 2 UA 105233 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Відважили 1,0 г тритурації порошку сурфактанта ліофілізованого Х3 та змішали з 9,0 г води очищеної, струсили 10 разів зверху вниз згідно з гомеопатичною технологією та отримали гомеопатичне розведення порошку сурфактанта ліофілізованого Х4 (С2). Далі відважили 1,0 г гомеопатичного розведення порошку сурфактанта ліофілізованого Х4 (С2) та змішали з 99,0 г води очищеної, струсили 10 разів зверху вниз та отримали гомеопатичне розведення порошку сурфактанта ліофілізованого С3. Аналогічні операції повторили двічі, причому гомеопатичне розведення порошку сурфактанта ліофілізованого С5 отримали, використовуючи замість води очищеної спирт етиловий 45 % (м/м). Отримане таким чином розведення, використали для одержання гомеопатичних гранул за відомою технологією. Готову цукрову крупку близько 100,0 г зволожили 1,0 г спирту етилового 60 % (м/м), просочили 1,0 г розведення порошку сурфактанта ліофілізованого С5, струшували 10 хв і висушили на повітрі. Одержали гомеопатичні гранули, які містять порошку сурфактанта ліофілізованого С6 на 100,0 г крупки цукрової. Приклад 2. Вивчення гострої токсичності заявлених гомеопатичних гранул порошку сурфактанта ліофілізованого С6 (умовна назва препарату "Сурфотрит") проводили при внутрішньошлунковому введенні дослідним щурам. Для виявлення можливих токсичних ефектів заявленого гомеопатичного засобу проводили порівняння з показниками групи тварин негативного контролю, які перебували в аналогічних умовах експерименту (всі експериментальні групи складалися з 6 тварин). Тварини дослідної групи внутрішньошлунково отримували розчин гомеопатичних гранул "Сульфотрит" у воді очищеній (5 мл/200 г маси тварини), тварини групи негативного контролю отримували тільки воду очищену в аналогічному об'ємі. Доступ тварин до води був вільним, до їжі їх допускали лише через три години після введення гомеопатичних гранул. Термін спостереження за тваринами складав 14 діб після введення розчину гомеопатичних гранул "Сульфотрит". Спостереження за станом тварин проводили згідно з методичними рекомендаціями - занотовували клінічний стан, досліджували динаміку маси тіла на 3, 7 та 14 добу експерименту [10]. Після закінчення терміну спостереження тварин знеживлювали шляхом декапітації під ефірним наркозом, проводили розтин та макроскопічний огляд стану внутрішніх органів (печінка, нирки, легені, селезінка, серце, тимус, наднирники, сім'яники), які вилучали та зважували на вагах для розрахунку масових коефіцієнтів (МК). Розрахунок проводили за формулою: m MK   100 , M де m - маса органа, г; М - маса тварини, г. Після внутрішньошлункового введення розчину гомеопатичних гранул "Сульфотрит" у дозі 5000 мг/кг у щурів ознак інтоксикації не спостерігали: тварини були охайними, активними, мали задовільний апетит, реагували на звукові і світлові подразники, процеси сечовиділення і дефекації були в нормі, порушення дихання та судом не спостерігали. Рефлекторна збудливість у всіх тварин була збережена. Як свідчать експериментальні дані, внутрішньошлункове введення розчину гомеопатичних гранул "Сульфотрит" у дозі 5000 мг/кг не спричиняє загибелі щурів. Аналіз динаміки маси тварин показав, що у тварин дослідної групи спостерігали достовірний приріст маси щодо вихідних даних вже на 7 добу або на 14 добу у тварин негативного контролю, і зберігався до кінця дослідження. Розбіжностей між групами, які отримували розчин гомеопатичних гранул "Сульфотрит", та групою негативного контролю не встановлено. Після закінчення терміну спостереження (14 діб) тварин знеживлювали і проводили розтин та макроскопічний огляд внутрішніх органів. При дослідженні слизових оболонок природних отворів під час розтину і огляді внутрішніх органів тварин, не було виявлено жодних ознак інтоксикації та проявів патологічних процесів. За розміром, кольором, консистенцією, а також розташуванням внутрішні органи тварин не відрізнялися від органів тварин контрольної групи. Величина масових коефіцієнтів внутрішніх органів щурів наведена у табл. 1. Одноразове введення заявленого засобу у дозі 5000 мг/кг не призвело до статистично значущих змін масових коефіцієнтів, їх значення залишилися в межах даних інтактних тварин групи негативного контролю. 55 3 UA 105233 C2 Таблиця 1 Масові коефіцієнти внутрішніх органів щурів при внутрішньошлунковому введенні заявленого гомеопатичного лікарського засобу Внутрішні органи Печінка Нирки Прав. Лів. Легені Серце Селезінка Тимус Наднирники Прав. Сім'яники Лів. Масові коефіцієнти (МК), X  S X Негативний контроль «Сурфотрит" 5000 мг/кг 2,70±0,12 2,74±0,07 0,36±0,02 0,34±0,01 0,36±0,01 0,34±0,01 0,80±0,10 0,71±0,08 0,32±0,01 0,33±0,01 0,47±0,02 0,43±0,03 0,21±0,01 0,22±0,02 0,018±0,001 0,019±0,001 0,74±0,04 0,78±0,02 0,74±0,05 0,78±0,02 Примітки: 1. Метод Крускала-Уоліса та критерій Мана-Уїтні; 2 n=6 - кількість тварин у кожній експериментальній групі 5 10 15 20 25 30 35 Таким чином, відсутність летальних токсичних ефектів заявлених гомеопатичних гранул "Сульфотрит" при внутрішньошлунковому шляху введення дозволяє класифікувати лікарський засіб відповідно до класифікації К.К. Сидорова, як "практично нетоксичний" (ЛД 50>5000 мг/кг) [10]. Приклад 3. Дослідження антиексудативної активності заявленого гомеопатичного лікарського засобу вивчали на моделі порушення проникності гематоплеврального бар'єру у щурів [11] з виникненням набряку легенів. З метою усунення впливу коливань гормонального фону дослідження проводили на білих безпородних щурах самцях масою 170-190 г. Тварини були розподілені на 4 групи по 8 у кожній. Перша група - інтактний контроль (ІК). Друга група - тварини позитивного контролю (ПК), які піддавалися тільки дії токсиканту. Тварини третьої групи отримували сублінгвально гомеопатичні гранули порошку сурфактанта ліофілізованого С6 (умовна назва "Сурфотрит"). Тваринам четвертої групи вводили внутрішньошлунково засіб порівняння - таблетки "Індометацин" у дозі 2 мг/кг (виробник Sopharma, Болгарія). Усі засоби починали вводити за 1 годину до моделювання набряку, гомеопатичні гранули "Сурфотрит" продовжували вводити ще 2 рази з інтервалом в 1 годину (всього 3-разове введення). Набряк легенів моделювали внутрішньочеревинним (в/ч) введенням 6 % розчину хлористого амонію з розрахунку 400 мг/кг маси тварин. Ефективність лікарських засобів оцінювали за виживанням тварин, масовим коефіцієнтом набряку легенів (МКЛ). Для цього легені звільняли від трахей та сполучної тканини, зважували на вагах. Масовий коефіцієнт легенів розраховували за формулою: m MK   100 , M де: m - маса органа, г; М - маса тіла тварини, г. Антиексудативну активність (АА) розраховували за формулою: 100% * (МКЛ д  МКЛ і ) , AA  100%  МКЛ пк  МКЛ і ) де: МКЛі - масовий коефіцієнт легенів тварин інтактного контролю; МКЛnk - масовий коефіцієнт легенів тварин позитивного контролю; MKЛd - масовий коефіцієнт легенів у групі тварин, які отримували досліджуваний лікарський засіб. Спостерігали за станом дихальної системи у тварин, який характеризує рівень набрякових процесів у легенях. 4 UA 105233 C2 Статистичні висновки при порівнянні рядів експериментальних даних отримували на основі однофакторного дисперсійного аналізу, критеріїв Ньюмена Кейса та точного методу Фішера. Відмінності між групами вважали статистично значущими при р