Спосіб лікування хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з хронічним обструктивним захворюванням легень

Реферат: Винахід належить до медицини і стосується способу лікування хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з хронічним обструктивним захворюванням легень, який характеризується тим, що призначають Верапаміл у дозі 80 мг при синдромі тахіаритмії або 40 мг у разі відсутності синдрому тахікардії тричі на добу в сполученні з Сіднофармом дозою 1-2 мг тричі на добу, при цьому при виникненні головного болю дозу Сіднофарму встановлюють у 1 мг тричі на добу, з другої доби додатково призначають вплив низькоінтенсивного лазерного опромінення гелійнеоновим лазером з довжиною хвилі 0,630 мкм, розфокусованим пучком діаметром 10-12 см на рефлексогенні зони задньої поверхні шиї у проекції С 2-С7 та на область 2-4 міжребер'я над 2 грудниною при щільності потоку потужності 2-3,5 мВт/см з щоденним наростанням експозиції по 10 с від 20 до 50 секунд на кожну зону, починаючи з 6-ї доби, опромінення додатково здійснюють на рефлексогенну зону Th1-Th5 40 секунд щоденно, сумарна експозиція одного сеансу - 2-3 хв., курс фізіовпливу - 10-12 сеансів, загальна тривалість лікування - 2-3 тижні. UA 108557 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини, а саме - кардіології і пульмонології, та може бути застосований при лікуванні гіпертонічної хвороби (ГБ) із супутнім хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Поєднана патологія - гіпертонічна хвороба та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) являє собою одне із частих коморбідних станів у клініці внутрішніх хвороб і є предметом конструктивної взаємодії інтерністів, кардіологів, пульмонологів. Вона виявляється у хворих з різною частотою (від 6,8 % до 76,3 %), складаючи в середньому 34,3 %. Подібна коморбідність при всій її практичній значущості має неоднозначне трактування щодо патогенетичного зв'язку між ГХ і ХОЗЛ. Основними патогенетичними механізмами розвитку артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих на ХОЗЛ є наступні: - артеріальна гіпоксемія; - гіперкапнія; - порушення гемодинаміки в малому колі; - підвищення активності ренін-ангіотензинової системи; - збільшення секреції альдостерону; - коливання внутрішньогрудного тиску внаслідок бронхіальної обструкції; - мікроциркуляторні і гемореологічні порушення (еритроцитоз). Розуміння ролі вищевказаних механізмів розвитку АГ у хворих на ХОЗЛ важливе при побудові програми лікування АГ у даної категорії пацієнтів з урахуванням особливостей АГ. Існують різні методи лікування артеріальної гіпертензії. Найбільш відомим та загальноприйнятим методом є фармакологічний. Однак, медикаментозне лікування таких пацієнтів представляє серйозну проблему, оскільки лікарські препарати, які застосовуються для лікування одного захворювання, можуть негативно впливати на клінічний перебіг іншого. Так, β-блокатори, котрі широко використовуються для лікування ІХС, навіть селективні, у деяких хворих (особливо при загостренні ХОЗЛ) погіршують бронхіальну прохідність. Використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) тягне за собою не тільки пригнічення ренінангіотензинової системи (перетворення ангіотензина-І в ангіотензин-ІІ), а й накопичення брадикініну, що має прозапальний ефект з розвитком гіперергічного запалення, з чим, зокрема, пов'язана поява кашлю у хворих на ХОЗЛ у сполученні з артеріальною гіпертензією, які отримують інгібітори АПФ (накопичення кінінової субстанції Р). Бронходилататори (теофілін, β-2-агоністи), що призначаються для лікування ХОЗЛ, окрім позитивної дії на прохідність бронхів, мають ряд кардіотоксичних ефектів. Особливо зростає ризик розвитку кардіотоксичної дії під час загострення ХОЗЛ, коли на тлі гіпоксемії різко збільшується обсяг бронхолітичної терапії. Антагоністи іонів кальцію (АК) дигідропіридинової групи ефективно знижують артеріальний тиск, однак часто спричиняють головний біль, запаморочення, почервоніння обличчя, тахікардію, набряки. АК групи папаверину - верапаміл надає антиаритмічну, гіпотензивну дію, знижує артеріальний тиск у малому колі кровообігу, у зв'язку з чим може бути призначений для лікування хворих на ГХ у сполученні з ХОЗЛ, але при гіпертонічній хворобі II ступеня гіпотензивна монотерапія його недостатня [1]. Крім того, тривалий та постійний прийом медикаментів, не звертаючи увагу на дотримання індивідуальної переносності деяких лікарських препаратів та їх дозування, призводить до різних алергічних проявів, порушення функціональної діяльності шлунково-кишкового тракту та центральної нервової системи, а також виникнення толерантності організму до призначених препаратів і побічних ефектів. Враховуючи все вищевказане, численні автори наполягають на необхідності зниження медикаментозного навантаження на організм хворого та більш поширеного застосування немедикаментозних методів лікування. Відомі способи лікування гіпертонічної хвороби (ГХ) за допомогою впливу фізичних чинників, таких як гальванічний комір за Щербаком, імпульсні магнітні поля, СМХ, ДМХ-терапія та інші. Але вони не завжди дозволяють досягнути потрібного ефекту, особливо в хворих на ГХ у сполученні з ХОЗЛ [2]. Приєднання лазеротерапії, яка має знеболюючий, протизапальний, регенераторний ефекти, а також поліпшує мікроциркуляцію в тканинах і органах, обмін ліпідів, надає антиоксидантну дію та інші позитивні впливи [3], дозволяє зменшити дози медикаментозної терапії, досягнути більшої ефективності лікування та тривалої ремісії. Найбільш близьким до заявленого є спосіб лікування гіпертонічної хвороби, який включає вплив низькоінтенсивним лазерним опроміненням на область проекції серця на грудну стінку, 1 UA 108557 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 при цьому вплив здійснюється інфрачервоним лазерним опроміненням на область абсолютної серцевої тупості, додатково діючи на область проекції судинно-нервового пучка лівої надключичної області, для чого застосовується інфрачервоне опромінення напівпровідникового лазеру щільністю опромінення не більше 3,5 мВт, інфрачервоне опромінення світлодіодів міцністю опромінення не більше 60 мВт, магнітне поле з індукцією 43 мТл, курсом 10-15 сеансів [4]. Даний спосіб вибраний за прототип. Винахід, що заявляється, і прототип співпадають за ознакою застосування фізіотерапевтичного фактора. До недоліків прототипу можна віднести: - незначну ефективність у хворих на коморбідний стан, що включає ГХ та ХОЗЛ, так як: він не передбачає необхідний у цьому випадку вплив лазера на рефлексогенні зони симпатичної, парасимпатичної та сегментарної інервації серця, бронхів і легень, опромінення біологічно активних точок (БАТ) акупунктури, що є необхідним при лікуванні таких хворих; - не застосовується медикаментозна терапія, яка є необхідною та базовою при лікуванні артеріальної гіпертензії. В основу винаходу поставлено задачу вдосконалення способу лікування хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ХОЗЛ шляхом призначення гіпотензивної медикаментозної терапії в сполученні з низькоінтенсивним лазерним опромінюванням на області верхньої та середньої третини груднини, задньої поверхні шийного та верхньогрудного відділів хребта, що дозволить досягнути більш виражених гіпотензивного, бронхолітичного, седативного та метаболічного ефектів. Як медикаментозна підтримка під час лікування ГХ у сполученні з ХОЗЛ пропонується застосування комбінації препаратів верапаміл [1, 5] та сіднофарм [6], які призначаються за новим напрямком. Верапаміл - міжнародна назва VERAPAMIL, хімічна назва: альфа-[3-[[2-(3,4диметоксифеніл)етил] метиламіно]пропіл]-3,4-диметокси-альфа-(1-метилетил) бензолацетонітрил, належить до групи фенілалкіламінів, блокаторів потенціал-залежних кальцієвих каналів L-типу, він переважно коронаролітик, антиаритмік, застосовується при патології серця (ІХС) та як монотерапія для лікування хворих на артеріальну гіпертензію І ступеня. Сіднофарм- міжнародна назва MOLSIDOMIN, торгові назви: Сиднофарм-Болгарія, КорватонНімеччина, Корвамін-Франція, Диласід-Польща, хімічна назва: N-(етoкcикapбoнiл)-3-(4мopфoлiнiл)cиднoнімiн, форма випуску - таблетки, 1 таблетка сіднофарму містить 2 мг молсидоміну. Це активний периферичний (венозний) вазодилататор, надає антиагрегантну та антиангінальну дію. Застосовується при: - ІХС - для профілактики нападів стенокардії, - у комбінованому лікуванні хронічної серцевої недостатності, - нестабільній стенокардії (профілактиці та купіруванні нападів), гіпертензії в "малому" колі кровообігу, хронічному "легеневому" серці. Як одна з побічних дій - зниження артеріального тиску. При одночасному призначенні з іншими судинорозшиюючими, гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість гіпотензивного ефекту, антиагрегантна активність ацетисаліцилової кислоти, діурез [1, 5, 6]. Комбінація верапамілу та сіднофарму не є простою сумацією їхньої дії, оскільки створює новий терапевтичний ефект - зниження артеріального тиску та важкості перебігу ХОЗЛ у сполученні з АГ завдяки: - зниженню тиску в системі малого кола кровообігу; - збільшенню вираженості гіпотензивного ефекту верапамілу у присутності сіднофарму, антиагрегантної активності ацетисаліцилової кислоти, впливу на ранню фазу тромбоцитарної агрегації, що призводить до зниження згортання крові, покращення легеневої та серцевої гемодинаміки; - зниженню канальцевої реабсорбції, посиленню діурезу; - зниженню перед- і постгемодинамічного навантаження серця завдяки розширенню судин серця; - покращенню кровообігу у бронхолегеневій системі; - в механізмі антиангінальної дії верапамілу, поряд з антагонізмом відносно до іонів кальцію, грає роль також підвищення вмісту йонів калію у клітинах міокарда. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з винаходом, при синдромі тахіаритмії призначають Верапаміл у дозі 80 мг в сполученні з Сіднофармом дозою 1-2 мг тричі на добу (1 мг 3 рази на добу - при виникненні головного болю), а в разі відсутності синдрому тахікардії, Верапаміл дозою 40 мг тричі на добу, Сіднофарм - за вказаною схемою; з другої доби 2 UA 108557 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 додатково призначають вплив низькоінтенсивного лазерного опромінення гелій-неоновим лазером з довжиною хвилі 0,630 мкм розфокусованим пучком діаметром 10-12 см на рефлексогенні зони задньої поверхні шиї у проекції С2-С7 (зона парасимпатичної і сегментарної інервації серця, бронхів та легень) та на область 2-4 міжребер'я над грудниною (яка включає опромінення області серця - рівень 4 міжребер'я, що співпадає з топографією правого передсердя, куди впадає кров із нижніх порожнистих вен, та другого міжребер'я, справа від якого розташований вихід аорти, а зліва - легеневого ствола) при щільності потоку потужності 22 3,5 мВт/см із щоденним наростанням експозиції по 10 с від 20 до 50 секунд на кожну зону, а починаючи з 6-ї доби, опромінення додатково здійснюють на рефлексогенну зону Th1-Th5 (зона симпатичної і сегментарної інервації серця, бронхів та легень) 40 секунд щоденно, сумарна експозиція одного сеансу - 2-3 хв, курс фізіовпливу - 10-12 сеансів, а загальна тривалість лікування - 2-3 тижні. При необхідності корекції бронхоспастичного та/або гіпертензивного синдромів додатково опромінюють 2-3 симетричні точки акупунктури (БАТ: RP(IV); C(V)7; МС(ІХ)7; Е36; F(XII)3; J(XIV)15; J(XIV)17; J(XIV)21), кожну впродовж 7-10 с. Спосіб виконується наступним чином: - З першої доби призначають Верапаміл у дозі 80 мг (при синдромі тахіаритмії) у сполученні з Сіднофармом дозою 1-2 мг тричі на добу (1 мг 3 рази на добу - при виникненні головного болю), а в разі відсутності синдрому тахікардії - Верапаміл дозою 40 мг тричі на добу, Сіднофарм - за вказаною схемою; - з другої доби додатково призначають вплив низькоінтенсивного лазерного опромінення гелій-неоновим лазером з довжиною хвилі 0,630 мкм, від апарату АФЛ-1 або "Ягода" розфокусованим пучком діаметром 10-12 см на рефлексогенні зони задньої поверхні шиї у проекції С2-С7 та на область 2-4 міжребер'я над грудниною при щільності потоку потужності 22 3,5 мВт/см із щоденним наростанням експозиції по 10 с від 20 до 50 секунд на кожну зону; - починаючи з 6-ї доби, опромінення додатково здійснюють на рефлексогенну зону Th1-Th5 40 секунд щоденно; - сумарна експозиція одного сеансу - 2-3 хв, курс фізіовпливу - 10-12 сеансів, загальна тривалість лікування - 2-3 тижні, - при необхідності корекції бронхоспастичного та/або гіпертензивного синдромів додатково опромінюють відповідні 2-3 симетричні точки акупунктури (БАТ: RP(IV); C(V)7; МС(ІХ)7; Е36; F(XII)3; J(XIV)15; J(XIV)17; J(XIV)21), кожну впродовж 7-10 с; Клінічні приклади конкретного виконання способу 1. Хворий Ткаченко А.П. 56 років, діагноз: Гіпертонічна хвороба III ступеня, II стадії, ризик 4, ХСН I; ХОЗЛ, II стадія, середнього ступеня тяжкості, ДН-2 у стані ремісії. Госпіталізований до ООМЦ зі скаргами на майже постійний головний біль, тяжкість та шум у голові, миготіння "мушок" перед очами, зниження зору, працездатності, запаморочення, задуху при фізичному навантаженні, сухий кашель. В анамнезі: страждає на гіпертонічну хворобу 6 років, АД стабільно на рівні 180-160/100 мм рт. ст. з періодичними підвищеннями до 200/110 мм рт. ст., нерегулярно приймає гіпотензивну терапію іАПФ (еналаприл 5-10 мг/доб.), що викликає у нього кашель. Огляд: загальний стан задовільний, шкіра обличчя та шиї гіперемована. Емфізематозна деформація грудної клітки, над легенями перкуторний коробковий звук, рухливість легеневих країв обмежена з обох сторін, послаблене везикулярне дихання у нижніх відділах, тут же сухі свистячі хрипи, ЧД 22 на 1 хв (при навантаженні). Границі серця зміщені вліво. Тони серця приглушені, ритмічні з PS=4CC=68 у 1 хв, акцент 2 тону над аортою, АД - 180/105 мм рт. ст. Живіт без особливостей, печінка не збільшена, нирки не пальпуються, при постукуванні по поперековій області хворобливість відсутня. Вихідні дані дослідження функції зовнішнього дихання: ОФВ1 та ΟΦΒ1/ФЖЄЛ - 64 % і 60 % відповідно. У лабораторних аналізах крові, мокротиння без патології. У сечі наявність поодиноких гіалінових циліндрів. ЕКГ - ознаки гіпертрофії лівого шлуночка; на УЗД - дилатація лівого передсердя та шлуночка, систолічна функція ЛШ не порушена, ФВ 67 %. Хворому призначена антигіпертензивна терапія: верапаміл 40 мг 3 рази на добу; сіднофарм 2 мг 3 рази на добу, на тлі якої призначений курс низькоінтенсивного лазерного опромінення на рефлексогенні зони та БАТ за розробленою схемою (12-денний курс лазеротерапії). Після закінчення лікувального курсу відмічалася позитивна динаміка параметрів центрального та периферичного кровообігу у вигляді зниження САД від 162 мм рт. ст до 122 мм рт. ст.; ДАД від 106 мм рт. ст. до 84 мм рт. ст.; на ЕХО-КГ - зменшення розмірів лівих відділів серця: передсердя та шлуночка. При аускультації лише поодинокі розсіяні сухі хрипи. 3 UA 108557 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Поліпшилися показники функції зовнішнього дихання. Мали позитивну динаміку показники ліпідного обміну та антиоксидантного захисту. На 5-6 день курсу лікування хворий відмітив зменшення частоти та виразності головного болю, шуму і тяжкості у голові, задухи, поліпшення сну, настрою, а після закінчення - працездатності та самопочуття. Побічних ефектів від лікування не спостерігалось. 2. Хвора Петренко А.В., 51 p., госпіталізована у ООМЦ з діагнозом: Гіпертонічна хвороба, III ступеня, II стадії, ризик 4, ХСН П-А; ХОЗЛ, II стадія, ДН-2, середнього ступеня тяжкості у стані ремісії. Скарги на часті головні болі, періодичне запаморочення; задуху при фізичному навантаженні, кашель зі скудним слизовим мокротинням. З анамнезу: палила 32 роки, у теперішній час кинула, але покращення стану не відмічає. Протягом останніх 10 років приєдналася артеріальна гіпертензія. АД стабільно на рівні 140-150/90-95 мм рт. ст. с частим підвищенням до 180/100 мм рт. ст. Хвора регулярно приймає гіпотензивні препарати (іАПФ еналаприл + діуретик). При огляді: загальний стан середньої тяжкості, акроціаноз. Грудна клітка емфізематозна. Над легенями коробковий перкуторний звук. Дихання жорстке, рівномірно послаблене по усіх легеневих полях. Численні сухі хрипи з двох сторін в нижніх відділах легень. ЧД 24 за 1 хв. Границі серця зміщені вліво на 1,5 см. Тони серця приглушені, ритмічні. PS=ЧCC=98 за 1 хв. АД 170/100 мм рт. ст. Живіт безболісний. Печінка виступає з-під краю реберної дуги на 4 см. Нирки не пальпуються. Нижні кінцівки пастозні. Призначений лікувальний комплекс: антигіпертензивна терапія верапаміл 80 мг 3 раза на добу; сіднофарм 2 мг 3 раза на добу, на тлі якої призначений 12-денний курс лазеротерапії на рефлексогенні зони та БАТ за розробленою схемою. Після закінчення лікування спостерігалося поліпшення таких вентиляційних показників, як об'єм форсованого видоху за 1 с (ОФВ1, що збільшився з 1,45 до 1,70 л), життєва ємність легень зросла з 56 % до 72 %, ЧД знизилося до 18 за 1 хв. Показники ліпідного обміну мали позитивну динаміку: зниження загально холестерину сироватки крові з 5,8 до 4,6 ммоль/л, тригліцеридів з 2,2 до 1,55 ммоль/л, покращення показників ліпідів низької та дуже низької щільності. Після курсу лікування хвора відмічала відсутність головного болю, шуму та тяжкості у голові, значно зменшилися кашель, задуха, поліпшилася переносимість фізичного навантаження. AT знизився до 120-130/80-86 мм рт. ст. Побічних ефектів від лікування не спостерігалось. 3. Хвора Хоменко С.Ю., 52 роки. Діагноз: Гіпертонічна хвороба II ступеня, II стадії, ризик 4, ХСН 0; ХОЗЛ, II стадія, ДН-2, середньої тяжкості у стані ремісії. На момент курації хворіє на артеріальну гіпертензію 11 років. З дитинства страждає на ХОЗЛ. Госпіталізована зі скаргами на сильний головний біль, запаморочення, що супроводжуються колючим болем зліва від грудини, більше з ранку, іноді вночі, задуху перед ранком, порушення сну, підвищену дратівливість, безсоння. Болі тривають годинами, прийомом нітрогліцерину не купіруються. Періодично приймає адельфан. На прийом капотена відмічає погіршення стану (сильний кашель), у зв'язку з чим від подальшого прийому відмовилася. Об'єктивно: стан ближче до середньої тяжкості, у свідомості. Шкірні покриви нормального кольору, сухі. Грудна клітка правильної форми, обидві половини рівномірно приймають участь у диханні. Перкуторно-легеневий звук з коробковим відтінком, аускультативно - послаблене везикулярне дихання з подовженим видихом, поодинокі розсіяні сухі хрипи. Границі відносної тупості серця: ліва - на 1,5 см вліво від середньоключичної лінії; верхня - III міжребер'я зліва по парастернальній лінії; права - по правому краю груднини. Аускультативно: тони серця приглушені, ритмічні. АД 160/95 мм рт.ст., PS=ЧCC=108 ударів за хв., ритмічний, підвищеного напруження та наповнення. Язик вологий, чистий. Живіт м'який, безболісний при поверхневій та глибокій пальпації. Печінка по правій серединно-ключичній лінії на рівні нижнього краю реберної дуги, еластична, безболісна. Нирки не пальпуються, симптом постукування по поперековій області негативний з обох сторін. Дані додаткового дослідження: ЕКГ: ЧСС - 108 ударів за хв, QT-0,38 мс, ЕВС горизонтальна, ритм синусовий, порушення внутрішньошлуночкової провідності - неповна блокада правої та лівої ніжок пучка Гіса, порушення реполяризації на верхівці та боковій стінці лівого шлуночка. ЕХО-КГ: гіпертрофія лівого шлуночка, КДР - 47 мм, КСР - 33 мм, товщина МШП та ЗСЛШ 12 мм, кінетичність - достатня у всіх сегментах, мітральний клапан - стулки тонкі, не змінені, рух у протифазі є (регургітація), збільшення діаметра лівого передсердя: ЛП - 42 мм; ФВ - 56 %, аорта - 36 мм, стінки тонкі, стулки аортального клапана не змінені, черезклапанний кровотік - у нормі, правий шлуночок - 20 мм, праве передсердя - не розширено, трикуспідальний клапан - стулки не змінені, легенева артерія - без особливостей. 4 UA 108557 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 РЕГ: у системі внутрішніх сонних артерій відмічається зниження пульсового кровонаповнення з двох сторін на 13 %, підвищення тонусу артерій та артеріол, тонус вен - у нормі. Холтерівске моніторування: відзнятий 51 фрагмент, максимальна ЧСС у день - 142, мінімальна - 63, вночі - 84/54 уд/хв., ритм синусовий, максимальний АТ=220-188 мм рт. ст., мінімальний - 148-168 мм рт. ст., рідкі одиничні суправентрикулярні екстрасистоли, в одному фрагменті при невеликому фізичному навантаженні реєструвалися помірні перехідні зміни у боковій стінці міокарда у вигляді сплощення зубця Τ у відведенні V5. Після проведеного курсу лікування, що включав верапаміл 80 мг 3 рази на добу, сіднофарм 2 мг 3 рази на добу та низькоінтенсивне лазерне опромінення, самопочуття пацієнтки значно покращилося: головний біль, біль в області серця, безсоння, дратливість припинилися, покращився настрій, підвищилась переносимість фізичного навантаження. На ЕКГ нормалізувався ритм серцевих скорочень (ЧСС - 68-74 за 1 хв.), відмічено відновлення фази реполяризації у відведенні V5. Значно та стабільно знизився AT - протягом доби 120-140/80-86 мм рт. ст. Після закінчення лікування спостерігалося поліпшення таких вентиляційних показників, як об'єм форсованого видоху за 1 с (ОФВ1, що збільшився з 1,36 до 1,80 л), життєва ємність легень зросла з 58 % до 76 %. Показники ліпідного обміну мали позитивну динаміку, поліпшилися показники антиоксидантної активності, системи гемостазу. Усього досліджено 40 осіб у віці від 45 до 68 років з діагнозом гіпертонічна хвороба (ГХ) II стадії з супутнім хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) середньої тяжкості. Для обстеження був застосований діагностичний комплекс, що включав: клінічне спостереження, вивчення показників фізичних методів дослідження, клініко-лабораторну діагностику (включно ліпідний обмін, ПОЛ, АОС, систему гемостазу), функціональну діагностику (ЕКГ, тест з 6-хвилинною ходьбою, ЕХО-кардіографію, дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД)). Динаміка AT в процесі курсового лікування була наступною: до лікування - САД - 182,41173,34 мм рт. ст., ДАД - 102,23-92,64 мм рт. ст.; після лікування - САД - 137,33-122,23 мм рт. ст., ДАД - 84,62-78,86 мм рт. ст. В результаті курсового лікування вдалося добитися стабілізації AT на звичних, нормальних цифрах при значному поліпшенні особистого стану хворих, відміні гіпотензивних препаратів та суттєвому підвищенні показників ФЗД, ЕКГ, ЕХО-кардіографіі й інших функціональних спроб у 92,5 % (37) хворих, що трактувалося як добра ефективність лікування. Задовільні результати сподівалися у вигляді поліпшення клінічних показників, зниження AT, зменшенні медикаментозної терапії (7,5 %). Ефекту терапії "без змін" по закінченні лікування не було. Таким чином, запропонований спосіб у порівнянні з прототипом, за рахунок поєднання різних механізмів впливу на перебіг гіпертонічної хвороби та ХОЗЛ, дозволяє поліпшити клінічні дані, здійснити корекцію показників гемодинаміки, фізичної працездатності (зниження ступеню гіпертонічної реакції на фізичне навантаження, збільшення об'єму виконаної роботи), покращити первинно знижені показники функції зовнішнього дихання, процеси обміну (показники ліпідограм, ліпідної пероксидації, гемостазу), підвищити ефективність лікування хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ХОЗЛ, покращити якість життя. Джерела інформації: 1. Національна стратегія профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні / За редакцією Р.В. Богатирьової та В.М. Коваленка. - К.: МОРІОН, 2012-120 с. 2. Сорокина Е.И. // Физические методы лечения в кардиологии. - Μ., 1989. - с. 226-239. 3. Применение лазеротерапии в клинике внутренних болезней: Методические рекомендации / Разраб. Луганский медицинский институт; Сост.: С.И. Шелыгин, Н.Н. Клодченко, И.А. Зарембо. - Луганск, 1990. - 17 с. 4. Задионченко B.C.; Станкевич Т.В.; Демичева О.Ю. ПАТЕНТ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ № 93003793/14 від 1998.01.27. - 8 с. 5. Верапамил (Verapamilum). Компендиум 2010 - лекарственные препараты / под. ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова. - К: МОРИОН. - 2010. - С. Л-1794-1795. 6. Сиднофарм (Sydnopharm). Компендиум 2010 - лекарственные препараты / под. ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова. - К:МОРИОН. - 2010. - С. Л-1384-1385. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 60 Спосіб лікування хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з хронічним обструктивним захворюванням легень шляхом застосування низькоінтенсивного лазерного опромінювання на 5 UA 108557 C2 5 10 область серця та його судин на тлі базової терапії, який відрізняється тим, що призначають Верапаміл у дозі 80 мг при синдромі тахіаритмії або 40 мг у разі відсутності синдрому тахікардії тричі на добу в сполученні з Сіднофармом дозою 1-2 мг тричі на добу, при цьому при виникненні головного болю дозу Сіднофарму встановлюють у 1 мг тричі на добу, з другої доби додатково призначають вплив низькоінтенсивного лазерного опромінення гелій-неоновим лазером з довжиною хвилі 0,630 мкм, розфокусованим пучком діаметром 10-12 см на рефлексогенні зони задньої поверхні шиї у проекції С2-С7 та на область 2-4 міжребер'я над грудниною при щільності 2 потоку потужності 2-3,5 мВт/см з щоденним наростанням експозиції по 10 с від 20 до 50 секунд на кожну зону, починаючи з 6-ї доби, опромінення додатково здійснюють на рефлексогенну зону Th1-Th5 40 секунд щоденно, сумарна експозиція одного сеансу - 2-3 хв., курс фізіовпливу - 10-12 сеансів, загальна тривалість лікування - 2-3 тижні. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6