Спосіб медичної реабілітації хворих із синдромом подразненого кишечнику в сполученні з хронічним обструктивним захворюванням легень

Реферат: Спосіб медичної реабілітації хворих із синдромом подразненого кишечнику в сполученні з хронічним обструктивним захворюванням легень включає індивідуальний дієтичний режим, режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою. Призначають інгаляторні бронхолітики та препарат адаптол. UA 74633 U (12) UA 74633 U UA 74633 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів медичної реабілітації гастроентерологічних і пульмонологічних хворих. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана з широким розповсюдженням синдрому подразненого кишечнику (СПК), особливо в сполученні з іншою поширеною патологією внутрішніх органів, зокрема з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Тривалий час сполучення СПК із ХОЗЛ розглядали як наслідок їх великої розповсюдженості, однак ці захворювання мають цілий ряд спільних патогенетичних факторів, зокрема порушення клітинних мембран на тлі активації процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), які часто залишаються неврахованими при медичній реабілітації даних хворих. На теперішній час у розгляданні патогенезу як СПК, так і ХОЗЛ увага приділяється й змінам у системі антиоксидантного захисту (АОЗ). Тому важливими є спроби розробки способів медичної реабілітації хворих із цією поєднаною (коморбідною) патологією. Існує спосіб медичної реабілітації хворих із СПК, який включає індивідуальний дієтичний режим (часте дробне харчування з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів, жирної, смаженої їжі), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою [Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія" // Наказ МОЗ України № 271 від 13.06.2005. - С. 45-48]. Відомий також спосіб медичної реабілітації хворих із ХОЗЛ, що передбачає застосування на фоні прийому інгаляторних бронхолітиків (для І стадії - сальбутамол, іпратропію бромід за потребою; для II - додаються тіотропію бромід, сальметерол для постійного прийому) оксигенотерапії, фізичного тренінгу, консультацій щодо харчування, навчання та підтримки хворих [Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Пульмонологія" // Наказ МОЗ України № 128 від 19.03.2007. - Київ, 2007.-146 с]. Оскільки з відомих авторам корисної моделі джерел способів медичної реабілітації хворих із СПК саме в сполучені з ХОЗЛ не існує, то як прототип вибрана комбінація вищевказаних способів медичної реабілітації пацієнтів з кожною з нозологій окремо. До недоліків найближчого аналога належить те, що при використанні лише всього переліку препаратів, які застосовуються при медичній реабілітації хворих як із СПК, так і з ХОЗЛ, у пацієнтів із поєднанням даних патологічних станів не знижується рівень показників ПОЛ і зберігається недостатність системи АОЗ, що не виключає можливість подальшого прогресу цього коморбідного захворювання й розвитку його ускладнень. Задачею корисної моделі було створення способу медичної реабілітації хворих із СПК в сполученні з ХОЗЛ. Поставлена задача вирішується шляхом додаткового введення хворим на СПК, сполучений з ХОЗЛ, сучасного препарату з антиоксидантними властивостями адаптолу. Адаптол має помірну транквілізуючу (анксіолітичну) активність, знімає або послаблює почуття неспокою, тривоги, страху, внутрішнього емоційного напруження й роздратування. Транквілізуючий ефект препарату не супроводжується міорелаксацією й порушенням координації рухів. На цій підставі адаптол називають "денним транквілізатором". Даний препарат не має снодійного ефекту, але посилює дію снодійних засобів і поліпшує сон, якщо він порушений. Адаптол полегшує нікотинову абстиненцію. Цей препарат має антиоксидантні властивості, тому діє як мембраностабілізатор, адаптоген і церебропротектор при оксидантному стресі різного ґенезу. У нейромедіаторному профілі дії адаптолу присутні дофамінпозитивний компонент і властивості агоніста-антигоніста адренергічної системи. Це зумовлює нормастенічні властивості препарату. Адаптол випускається AT "Олайнський ХФЗ "Олайнфарм" (Латвія), затверджений Наказом МОЗ України № 778 від 28.11.2006 р. як лікарський препарат, зареєстрований в Україні й дозволений до клінічного застосування [реєстраційне посвідчення № UA/2785/01/01]. Пропозиція авторів корисної моделі базується на вперше виявленій ними в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, яка полягає в тому, що додаткове введення хворим із СПК в сполученні з ХОЗЛ адаптолу суттєво зменшує інтенсивність зсувів показників ПОЛ та АОЗ, а тому сприяє затримці прогресування вищезгаданих поєднаних патологічних станів і розвитку їх ускладнень. Раніше з метою медичної реабілітації хворих із СПК в сполученні з ХОЗЛ адаптол не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим із наявністю СПК в сполученні з ХОЗЛ поряд зі стандартною терапією кожної з нозологій згідно з існуючими Наказами МОЗ України № 128 і № 271 (2005, 2007) додатково вводять адаптол внутрішньо по 500 мг незалежно від прийому їжі двічі на добу впродовж 30-40 діб поспіль. Диспансерне спостереження хворих тривало впродовж одного року після завершення основного курсу медичної реабілітації, при 1 UA 74633 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 цьому клініко-лабораторний моніторинг проводився як у ході медичної реабілітації, так і через 3, 6 і 12 місяців. Лабораторними критеріями ефективності додаткового призначення адаптолу є прискорення ліквідації проявів дисбалансу між активністю процесів ліпопероксидації й функціональним станом системи АОЗ (практично повна нормалізація біохімічних (вмісту малонового діальдегіду (МДА) й дієнових кон'югат (ДК), активності каталази (КТ) й супероксиддисмутази (СОД) показників)). Саме додаткове введення адаптолу сприяє в патогенетичному плані позитивним зсувам вищезгаданих біохімічних показників, а в клінічному відношенні - зменшенню інтенсивності або ліквідації більшості симптомів СПК і ХОЗЛ, тобто досягненню повноцінної ремісії цієї сполученої патології та поліпшення якості життя пацієнтів. Вищевказані дози й курси введення адаптолу хворим із СПК в сполученні з ХОЗЛ були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення адаптолу забезпечується максимально позитивна динаміка клінічних і лабораторних показників. Отже, новими є як препарат (адаптол), який нами вперше використовується в медичній реабілітації хворих із СПК в сполученні з ХОЗЛ, так і схема застосування адаптолу при даній коморбідній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих із СПК в сполученні з ХОЗЛ, які підлягали проведенню медичної реабілітації в зв'язку з наявністю порушень з боку показників ПОЛ і системи АОЗ: основна (52 особи), якій медичну реабілітацію здійснювали відповідно до заявленого способу, і група зіставлення (55 осіб), якій медичну реабілітацію проводили відповідно до відомого найближчого аналога. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю, характером СПК і тривалістю перебігу ХОЗЛ, а також вираженістю клініко-лабораторних порушень з боку шлунково-кишкового тракту й легень. Діагноз СПК встановлювали за даними комплексного клініко-лабораторного й інструментального дослідження згідно з Наказом МОЗ України № 271 від 13.06.2005 р. Стадію ХОЗЛ встановлювали у відповідності до Наказу МОЗ України № 128 від 19.03.2007 p., враховуючи результати клінічного перебігу й лабораторно-інструментальних даних. Психодіагностичні методики включали опитувальник ситуативної й особистісної тривожності Спілбергера - Ханіна, яка дозволяє визначати рівень тривоги в даний час (реактивна тривога як стан) і особистої тривожності (як стабільної характеристики людини), шкалу госпітальної тривожності й депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS), а також шкалу Бека, за якою оцінювали наявність депресії. Лабораторні дослідження включали загальні клінічні та біохімічні аналізи, а також копрограму й 3-х-кратне дослідження калу на приховану кров, яйця глистів, паразити. Додатково в обстежених хворих визначали показники ПОЛ та АОЗ: вміст у крові МДА й ДК, активність КТ і СОД, а також інтегральний показник Φ (СОД-КТ/МДА), який віддзеркалює співвідношення про- та антиоксидантних властивостей крові, до проведення медичної реабілітації й після її завершення. До початку медичної реабілітації хворі із СПК в сполученні з ХОЗЛ обох груп, які були під наглядом, мали чітко виражені клініко-лабораторні й функціональні ознаки патологічного процесу в системі органів травлення й бронхолегеневій системі. Вони скаржилися на кашель із виділенням слизового харкотиння, задишку при значному фізичному навантаженні, болі й дискомфорт у животі, які зменшувалися після акту дефекації, зміну частоти (рідше з разів на тиждень) і форми випорожнень, бурчання й здуття живота, відчуття неповного спорожнення кишечнику, зміну апетиту, відрижку, загальну слабість, зниження працездатності. При фізикальному обстеженні встановлена наявність підвищеної чутливості при пальпації відрізків товстого кишечнику, котрі були спазмовані; з боку бронхолегеневої системи аускультативно - поодинокі розсіяні сухі хрипи в легенях на фоні послабленого дихання. Дані вивчення функції зовнішнього дихання свідчили про наявність незначних порушень її за обструктивним типом. У хворих із СПК в сполученні з ХОЗЛ у 80,8 % випадків в основній групі й в 80 % випадків у групі зіставлення при детальному аналізі анамнезу були виявлені одноразові стресові ситуації, у 19,2 % та у 18,2 % відповідно - хронічні стресові ситуації. У 96,2 % пацієнтів основної групи й у 94,5 % хворих групи зіставлення, за даними анкетування, спостерігалися ознаки вегетативної дисфункції: зниження толерантності до фізичних і розумових навантажень (80,8 % й 81,8 % відповідно), дратівлива слабкість (75 % й 74,5 % відповідно), тривога (69,2 % й 69,1 % відповідно), порушення сну (71,2 % й 70,9 % відповідно), відчуття емоційного напруження (6.7,3 % й 69,1 % відповідно), які були первинними й провокували розвиток СПК. У хворих із коморбідною патологією абдомінальний біль виникав після прийому їжі, астенізував їх, заважав нормально харчуватися, підсилював невротичні розлади й прояви ХОЗЛ. У 71,5 % хворих на СПК у сполученні з ХОЗЛ спостерігалися іпохондричний або тривожноіпохондричний синдроми. Іпохондричний синдром проявлявся множиною скарг, постійною 2 UA 74633 U 5 10 15 20 25 30 35 40 фіксацією уваги хворого на стані кишечнику, очікуванням випорожнень, стійкими думками про наявність серйозного захворювання, онкологічну настороженість пацієнтів. Тривожний стан характеризувався безнадійністю, напруженим очікуванням погіршення хвороби у майбутньому, невпевненістю в собі, відчуттям безпорадності, небезпеки. У обстежених хворих із коморбідною патологією середні оцінки за показниками тесту Спілбергера - Ханіна свідчать про переважання осіб з середнім і високим ступенем тривожності (63,5 % й 11,5 % в основній групі, а також 61,8 % й 12,7 % в групі зіставлення відповідно). У обстежених хворих до початку лікування рівень тривоги за шкалою HADS становив у середньому 16,7±6,9 балів, рівень депресії - 11,9±3,2 балів, що відповідало наявності тривоги та депресії (у 76,4 % й 30,1 % в основній групі, а також у 77,1 % й 32,5 % в групі зіставлення відповідно). У 17,5 % хворих основної групи зі сполученою патологією та у 18,1 % в групі зіставлення за шкалою Бека спостерігалася м'яка депресія, у 12,7 % та 11,8 % відповідно відмічалася депресія помірного ступеня. Аналіз результатів медичної реабілітації з призначенням адаптолу хворим основної групи дозволив виявити нормалізацію або зменшення проявів іпохондричного й тривожноіпохондричного синдромів. Так, у 44 (84,6 %) пацієнтів основної групи був зареєстрований низький рівень тривожності, у 6 (11,5 %) - помірний, у той же час високий рівень тривоги ні в одного з хворих не був зареєстрований, а у 2 (3,8 %) пацієнтів тривожність взагалі була відсутня. Водночас у всіх хворих основної групи депресивна симптоматика була відсутня. Практично всіма пацієнтами адаптол переносився добре, лише в одному випадку зареєстровано гіркоту й сухість у роті, які зникли через 3 доби після відміни препарату. У хворих групи зіставлення інтенсивність проявів іпохондричного й тривожно-іпохондричного синдромів знижувалася більш повільно або залишалася незмінною: низький рівень тривожності був зареєстрований лише в 11 пацієнтів (20 %), помірний - у 36 (65,5 %) і високий рівень - у 8 (14,5 %) хворих. Депресивна симптоматика в групі зіставлення залишилась у 27 (49,1 %) пацієнтів, при цьому в 10 (18,2 %) спостерігалася депресія помірного ступеня. Наприкінці проведеної медичної реабілітації в більшості хворих основної групи, які додатково приймали адаптол, відзначалося зменшення або ліквідація наступних проявів: тривоги й емоційної напруги, нормалізація сну. Так, після завершення медичної реабілітації в цих пацієнтів схильність до закрепів, здуття живота й абдомінальний біль спостерігалися лише в 3,8 % випадків, зниження працездатності й відчутті нестачі повітря - у 7,7 %, порушення сну - в 1,9 %. У той же час у хворих групи зіставлення схильність до закрепів, здуття живота й абдомінальний біль спостерігалися в 5,7 % випадків, зниження працездатності й відчутті нестачі повітря - у 10,8 %, порушення сну - в 2,8 %, тобто в 1,5; 1,40 та 1,47 рази частіше. Відмічено також позитивний вплив заявленого способу медичної реабілітації хворих із СПК в сполученні з ХОЗЛ на показники ПОЛ та АОЗ. У результаті біохімічного дослідження було встановлено, що показники ПОЛ та АОЗ до початку медичної реабілітації як в основній групі хворих, так і в пацієнтів групи зіставлення істотно не відрізняються, але мають суттєвірозбіжності з показниками норми, а саме свідчать про зниження активності КТ і СОД, що характеризує низьку активність системи АОЗ на фоні підвищення процесів ліпопероксидації, про що свідчить збільшення концентрації в сироватці крові МДА й ДК (табл. 1). Таблиця 1 Показники ПОЛ та АОЗ у сироватці крові хворих із СПК в сполученні з ХОЗЛ до початку медичної реабілітації (М±m) Показник МДА, мкмоль/л ДК, мкмоль/л КТ, МО/мг Нb СОД, МО/мг Нb Ф Норма (n=35) 3,6±0,15 9,6±0,8 392,0±11 29,5±2,4 3062±36 Групи хворих основна (n=52) зіставлення (n=55) 6,84±0,09* 6,67±0,15* 18,75±0,62* 19,12±0,53* 267,5±10* 273,0±11* 17,5±1,4** 18,1±1,2** 685±39*** 740±31*** Ρ >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 Примітка: у таблицях 1 і 2 Ρ віддзеркалює розбіжності між показниками в пацієнтів основної групи й групи зіставлення; імовірність різниці відносно норми * - при Р