Спосіб відеоторакоскопічної біопсії тканин органів грудної порожнини при наявності випітного перикардиту

Реферат: Спосіб відеоторакоскопічної біопсії тканин органів грудної порожнини при наявності випітного перикардиту включає проведення відеоторакоскопії з послідовним виконанням аспірації плеврального ексудату, пересічення внутрішньоплевральних спайок під візуальним контролем, проведення біопсії змінених ділянок парієтальної, вісцеральної плеври та перикарда і подальшим цитологічним, гістологічним та мікробіологічним дослідженням отриманих біоптатів, проведення фенестрації з розділенням інтраперикардіальних зрощень, дренування плевральної порожнини під відеоконтролем двома дренажами, а порожнину перикарда мікроіригатором, активну аспірацію до зупинки ексудації та видалення дренажні. В день госпіталізації хворому виконують спіральну комп'ютерну томографію з внутрішньовенним контрастуванням, електрокардіографію, ехокардіографію, проводять відеоторакоскопію під комбінованим інтубаційним наркозом із застосуванням однолегеневої вентиляції легені протилежної стороні операції, в положенні тіла хворого на боку з опущеним головним кінцем операційного стола на 30° та поворотом його у дорзальному напрямку на 10°, виконують фенестрацію перикарда діаметром 1,5-2,0 см, в першу чергу в ділянці, вільній від діафрагмального нерва, біопсію легені і внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, при візуальних змінах в останніх, а мікроіригатор підводять до отвору в перикарді через один із торакопортів. UA 110451 U (12) UA 110451 U UA 110451 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, насамперед до торакальної хірургії, та може бути використана для відеоторакоскопічної біопсії тканин органів грудної порожнини при наявності випітного перикардиту. На сьогоднішньому технологічному рівні розвитку медицини намітилася тенденція до зближення торакальної хірургії з кардіохірургією та іншими хірургічними спеціальностями. Завдяки малоінвазивним технологіям з'явились якісно нові можливості діагностичних та лікувальних операцій на органах грудної порожнини з подальшим гістологічним дослідженням біоптатів. Адже, існує багато захворювань, що супроводжуються схожою симптоматикою. Торакальні хірурги часто зустрічаються з одночасним ураженням плеври, внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та самої легені, ускладнених перикардитом, що, в свою чергу, обумовлює важкість перебігу захворювання. Такі ознаки можуть бути проявами як одного патологічного процесу, так і різних нозологічних форм, Точна морфологічна верифікація патологічного процесу необхідна для строгої індивідуалізації планів лікування хворих. Існує багато способів біопсії тканин органів грудної порожнини, але жоден не включає взяття матеріалу з усіх уражених ділянок з одномоментною фенестрацією перикарда. Це спонукає до розробки нових методів оперативних втручань, які, за мінімальної травматичності, здатні забезпечити ефективність діагностики і а лікування. В клінічній практиці існує спосіб фенестрації перикарда під час лікування хворих з приводу ексудативного перикардиту, що включає проведення відеоторакоскопії зліва під комбінованим інтубаційним наркозом із застосуванням однолегеневої вентиляції правої легені, за допомогою чотирьох торакопортів, першочергової ревізії плевральної порожнини з виконанням пневмолізу за потреби, підведення лівої легені назад за допомогою легеневої лопатки, захоплення в затискач перикарда в проекції лівого шлуночка, ближче до верхівки серця, надсікання листка перикарда на верхівці поздовжньо довжиною 0,5 см. аспірацію ексудату з подальшим цитологічним дослідженням, після аспірації ексудату висікання фрагменту перикарда з попереднім розрізом діаметром 3 см з подальшим гістологічним дослідженням біоптату, огляд міокарда з розсіченням можливих спайок, дренування плевральної порожнини трьома дренажами, один з яких підведений до висіченого вікна в перикарді (див. Фенестранія перикарда під час лікування хворих з приводу ексудативного перикардиту [Текст] І.М. Шевчук. С.С. Сніжко. Б.В. Гладун // Клінічна хірургія. - 2012. - № 7. - С. 49 51). Проте даний спосіб мас наступні недоліки: - спосіб включає лише дослідження перикарда, хоча перикардит, в більшості випадків, є ускладненням захворювань інших органів грудної порожнини, а не самостійною патологією; - не проводиться біопсія паристальної плеври чи інших уражених ділянок з подальшим гістологічним дослідженням, що може знизити процент встановлення точного діагнозу, оскільки зміни в перикарді можуть бути реактивними; - застосовується лише для біопсії та фенестрації перикарда зі сторони лівої плевральної порожнини: - включає використання легеневої лопатки, що може спричинити ушкодження легені при виражених її змінах. Відомий спосіб лікування плеврального випоту неясною ґенезу, ускладненого випітним перикардитом, шляхом проведення відеоторакоскопії з послідовним виконанням аспірації плеврального ексудату, пересічення внутрішньоплевральних спайок під візуальним контролем, проведення біопсії парієтальної та вісцеральної плеври з подальшим цитологічним дослідженням отриманих біонтатів. дренування плевральної порожнини з активною аспірацією та наступним внутрішньоплевральним введенням антибактеріальних препаратів, видалення дренажів (див. Our experience in the thoracoscopic surgery of the tuberculous pleural effusions [Text] / G. Cozma |et al.| 7 Pncumologia. 2007. - Vol. 56, № 2. - P. 73 76). Проте даний спосіб має наступні недоліки: - не проводиться морфологічна верифікація патологічного процесу в перикарді, що знижує процент встановлення точного діагнозу; - не створюються умови профілактики рецидиву перикардиту, а саме для евакуації перикардіального ексудату, випіт розсмоктується лише під впливом консервативної терапії, що призводить до тривалого лікування та дуже повільного зниження явищ серцевої недостатності: - включає лише дослідження парієтальної та вісцеральної плеври, але іноді при ексудативних плевритах парієтальна та вісцеральна плевра не змінені, а причиною ексудації є ураження легені чи лімфатичних вузлів межистіння з вторинними змінами медіастинальної плеври над ними; - внутрішньоплевральне введення антибактеріальних препаратів без потреби подовжує час ексудації, та відповідно час перебування хворого у стаціонарі, 1 UA 110451 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Найбільш близьким за технологічною суттю до способу, що заявляється, є спосіб лікування плеврального випоту неясного ґенезу, ускладненого випітним перикардитом, що включає проведення відеоторакоскопії під загальним наркозом з послідовним виконанням аспірації плеврального ексудату, пересічення внутрішньоплевральних спайок під візуальним контролем, проведення біопсії змінених ділянок парієтальної та вісцеральної плеври з подальшим цитологічним дослідженням отриманих біоптатів, проведення біопсії перикарда з подальшим цитологічним, гістологічним та мікробіологічним дослідженням біоптатів, проведення часткової перикардектомії (фенестрації) з розділенням інтраперикардіальних зрощень, дренування плевральної порожнини під відеоконтролем двома дренажами, а порожнину перикарда мікроіригатором через окремий розріз на грудній клітці, який встановлюють по всій довжині монопорожнини, введення в плевральну порожнину антибактеріальних препаратів, згідно з результатами посіву, активну аспірацію до зупинки ексудації та видалення дренажів та 9 мікроіригатора (див. Пат. 56727 Україна. МПК А61В 17/00. 2011). Проте даний спосіб має наступні недоліки: - проведення оперативного втручання під загальним наркозом зі штучною вентиляцією легень не забезпечує достатнього колапсу легені на стороні операції для комфортних маніпуляцій в плевральній порожнині: - біопсія та часткова перикардектомія (фенестрація) проводяться в кінці операції, що забезпечує роботу організму в стані серцевої недостатності: - не вказано розміри фенестрації: - дослідження біоптатів плеври тільки цитологічно значно знижує інформативність морфологічного методу: - включає лише дослідження парієтальної та вісцеральної плеври, але іноді при ексудативних плевритах парієтальна та вісцеральна плевра не змінені, а причиною ексудації є ураження легені чи лімфатичних вузлів межистіння з вторинними змінами медіастинальної плеври над ними: - дренування порожнини перикарда мікроіригатором може спричинити подразнення міокарда з погіршенням роботи серцевого м'яза та виникненням аритмії. В основу корисної моделі поставлена задача створити спосіб відеоторакоскопічної біопсії тканин органів грудної порожнини при наявності випітного перикардиту, в якому шляхом виконання спіральної комп'ютерної томографії з внутрішньовенним контрастуванням, електрокардіографії, ехокардіографії в день госпіталізації хворого, проведення відеоторакоскопії під комбінованим інтубаційним наркозом із застосуванням однолегеневої вентиляції легені протилежної стороні операції, в положенні тіла хворого на боку з опущеним головним кінцем операційного стола на 30° та поворотом його у дорзальному напрямку на 10°, виконання фенестрації перикарда діаметром 1,5 2,0 см, в першу чергу в ділянці вільної від діафрагмального нерва, біопсії легені і внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, при візуальних змінах в останніх, підведення мікроіригатора до отвору в перикарді через один із торакопортів, досягається покрашення серцевої діяльності, підвищення інформативності способу за рахунок зменшення кількості хибнопозитивних та хибнонегативних діагнозів, скорочення строків встановлення діагнозу, зменшення кількості ускладнень, підвищення загальної результативності діагностики, що дозволяє своєчасно призначити етіотропну терапію. Поставлена задача вирішується тим, що у способі відеоторакоскопічної біопсії тканин органів грудної порожнини при наявності випітного перикардиту, який включає проведення відеоторакоскопії з послідовним виконанням аспірації плеврального ексудату, пересічення внутрішньоплевральних спайок під візуальним контролем, проведення біопсії змінених ділянок парієтальної, вісцеральної плеври та перикарда з подальшим цитологічним, гістологічним та мікробіологічним дослідженням отриманих біоптатів, проведення фенестрації з розділенням інтраперикардіальних зрощень, дренування плевральної порожнини під відеоконтролером двома дренажами, а порожнини перикарда - мікроіригатором, активну аспірацію до зупинки ексудації та видалення дренажів, згідно з корисною моделлю, в день госпіталізації хворому виконують спіральну комп'ютерну томографію з внутрішньовенним контрастуванням, електрокардіографію, ехокардіографію. проводять відеоторакоскопію під комбінованим інтубаційним наркозом із застосуванням однолегеневої вентиляції легені протилежної стороні операції, в положенні тіла хворого на боку з опущеним головним кінцем операційного стола на 30º із поворотом його у дорзальному напрямку на 10° виконують фенестрацію перикарда діаметром 1,5-2,0 см в першу чергу в ділянці, вільній від діафрагмального нерва, біопсію легені і внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, при візуальних змінах в останніх, а мікроіригатор підводять до отвору в перикарді через один із торакопортів. 2 UA 110451 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Відомо використання спіральної комп'ютерної томографії (СКТ) при хворобах органів дихання. На сьогодні СКТ з внутрішньовенним контрастуванням фактично є золотим стандартом обстеження при патології органів грудної порожнини, тому для максимально точного врахування індивідуальних особливостей клінічної ситуації в способі, що заявляється, використовуються результати СКТ саме з внутрішньовенним контрастуванням. Дане дослідження має багато беззаперечних переваг: неінвазивність, оцінка стану паренхіми легені, органів середостіння та відношення кров'яного русла, а також дозволяє визначити положення точки в річних проекціях, що принципово важливо для просторової орієнтації при виборі відеоторакоскопічного доступу. Тому використання даного методу сприяє підвищенню діагностичної цінності обстеження хворого. Відомо виконання відеоторакоскопії під загальним наркозом. Виконання відеоторакоскопії під комбінованим інтубаційним наркозом із застосуванням однолегеневої вентиляції легені протилежної стороні операції у способі, що заявляється, дозволяє досягти оптимального колапсу легені для зручності подальших маніпуляцій. Поворот операційного стола у дорзальному напрямку на 10 і одночасне опускання його головного кіпця на 30° забезпечує задовільну візуалізацію нижнього межистіння за рахунок зміщення нижньої і середньої часток легені справа або нижньої частки і язичкових сегментів легені зліва в верхньо-задньому напрямку. Задовільна візуалізація нижнього межистіння сприяє швидкому виконанню біопсії та фенестрації перикарда без допоміжних інструментів, таких як легенева лопатка. Відомо виконання відеоторакоскопічної фенестрації перикарда при ексудативному перикардиті з подальшим цитологічним, гістологічним та мікробіологічним дослідженням біоптату для встановлення етіології ураження. Це дозволяє значно покращити серцеву діяльність та одномоментно евакуювати всю перикардіальну рідину. В способі, що заявляється, фенестрацію перикарда виконують на початку операції, що дозволяє ліквідувати серцеву недостатність та створює оптимальні умови для анестезіологічного забезпечення. З метою запобігання подразнення міокарда проводять дренування порожнини перикарда мікроіригатором, який під відеоконтролем підводять до вікна в перикарді через один із торакопортів, не заводячи його в порожнину перикарда. Відомо використання відеоторакоскопії для діагностики різних патологічних процесів в плевральній порожнині, що дає змогу візуально оцінити стан перієтальної плеври під час операції та отримати її біоптат. Але інколи парієтальна плевра незмінна, а патологічним процесом уражена вісцеральна плевра, легеня, лімфатичні вузли середостіння та перикард. В способі, що заявляється, під час відеоторакоскопії проводять одночасну біопсію перикарда, парієтальної та вісцеральної плеври, легені та лімфовузлів середостіння, при візуальних змінах в останніх. Спосіб виконують наступним чином. В день госпіталізації хворому в стаціонар із патологією органів грудної порожнини. ускладненою випітним перикардитом, виконують спіральну комп'ютерну томографію з внутрішньовенним контрастуванням, електрокардіографію, ехокардіографію. Виконують відеоторакоскопію під комбінованим інтубаційним наркозом із застосуванням однолегеневої вентиляції легені протилежної стороні операції. В положенні тіла хворого під час операції на боку з опущеним головним кінцем операційного стола на 30° та поворотом його у дорзальному напрямку на 10° послідовно виконують аспірацію плеврального ексудату, пересічення внутрішньоплевральних спайок під візуальним контролем. Далі проводять біопсію та фенестрацію перикарда діаметром 1,5 2,0 см в першу чергу в ділянці, вільній від діафрагмального нерва, з розділенням інтраперикардіальних зрощень. Поетапно проводять біопсію змінених ділянок парієтальної та вісцеральної плеври, біопсію легені та внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, при візуальних змінах в останніх, з подальшим цитологічним, гістологічним та мікробіологічним дослідженням отриманих біоптатів. Під відеоконтролем підводять мікроіригатор до отвору в перикарді через один із торакапортів, дренують плевральну порожнину двома дренажами. Потім проводять активну аспірацію до зупинки ексудації плеврального і перикардіального вмісту та видаляють дренажі. Наводимо конкретні приклади здійснення способу. Приклад 1 (за способом-прототипом). Хворий Б… 71 рік, історія хвороби № 639, госпіталізований у відділення хірургічного лікування туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, ускладнених гнійно-септичними інфекціями ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.І. Яновського НАМИ України" з діагнозом "Правобічний плевральний випіт неясного ґенезу, ускладнений випітним перикардитом". До моменту госпіталізації в клініку лікувався стаціонарно і амбулаторно, 3 UA 110451 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 отримував антибактеріальну терапію, дезінтоксикаційну терапію. Було проведено плевральні пункції, під час яких евакуйовувалося 1200 та 1 800 мл серозного ексудату, встановити етіологію хвороби не вдалося, у зв'язку з чим був направлений до інституту на дообстеження. При рентгенологічному обстеженні в правій плевральній порожнині було виявлено косий рівень рідини по ходу V ребра, а також наявність шару рідини в порожнині перикарда товщиною до 1,8 см. Після проведеного дообстеження хворому була виконана відеоторакоскопія справа під загальним наркозом по стандартній методиці: ввели відеоторакоскоп і аспірували 1000 мл серозного ексудату. Під час відеоторакоскопії термокаутером проведено перепалювання множинних білі суватих щільних спайок, які фіксували легеню до парієтальної плеври, що дозволило візуально обстежити всю плевральну порожнину. Візуально виявлялися гіперемія, деяке помутніння та огрубіння плевральних листків, значна кількість фібрину. Проведено біопсію змінених ділянок. При цитогістологічному обстеженні біоптатів плеври виявлено ознаки неспецифічного процесу. Далі виконали біопсію перикарду з подальшим цитологічним, гістологічним та мікробіологічним дослідженням біоптатів. Отримано результат - системне враження сполучної тканини по типу васкуліту. Поетапно провели часткову перикардектомію (фенестрацію), при цьому виділилося 600 мл геморагічного ексудату. Внаслідок наявності перикардіальних зрощень, було виконано їх розділення, що дозволило утворити монопорожнину в перикарді. Під відеоконтролем стандартно дренували двома дренажами плевральну порожнину, а порожнину перикарда мікроіригатором через окремий розріз на грудній клітці, який встановили по всій довжині монопорожнини. При цьому переконалися, що мікроіригатор розташований в порожнині перикарда адекватно. Процедуру закінчено стандартно, дренажі та мікроіригатор підключено до активної аспірації. Протягом 4-х діб через мікроіригатор двічі на добу вводили антибіотик (цефотаксім 0,5 гр), а також глюкокортикоїд (30 мг преднізолону). В плевральні дренажі вводили протягом 3-х діб антибіотик (по 0,5 гр амікацину). Анальгетики призначали протягом 4 днів, в зв'язку з вираженими болями та дискомфортом за грудиною. Після видалення мікроіригатора больові відчуття зникли. Згідно з консультацією ревматолога, призначили глюкокортикоїди за схемою. На 4-ту добу дренажі з плевральної порожнини було видалено, в зв'язку зі зменшенням ексудації до 3,0 мл/добу, що свідчило про зупинку ексудації як в плевральну порожнину, так і в порожнину перикарда. На 5-ту добу за допомогою електровідсмоктувача аспіровано 1,0 мл ексудат) і перикардіальний мікроіригатор був видалений. При рентгенологічному обстеженні і УЗД даних про наявність рідини в плевральній порожнині та порожнині перикарда не виявлено, легеня повністю розправлена, патологічних змін в легенях не виявлено, в нижніх відділах порожнини плевральні нашарування. На 8-у добу від початку лікування хворий був переведений у ревматологічне відділення за місцем проживання для продовження терапії (денний стаціонар). Оглянутий через 6 міс. Скарг не виказує, працює за фахом. Рентгенологічно визначаються лише незначні плевральні нашарування в нижніх відділах гемітораксу. Приклад 2 (за способом, що заявляється). Хвора П., 54 роки, історія хвороби № 2357, госпіталізована у відділення хірургічного лікування туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, ускладнених гнійно-септичними інфекціями ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМИ України" з діагнозом "Двобічний випітний плеврит неясного ґенезу". До моменту госпіталізації в клініку лікувалась стаціонарно і амбулаторно, отримувала антибактеріальну та дезінтоксикаційну терапію з приводу лівобічної позагоспітальної нижньодольової пневмонії, ускладненої випітним плевритом, протягом 21 дня. В зв'язку з негативною динамікою лікування направлена до інституту на дообстеження. В день госпіталізації, окрім загально-клінічних аналізів, хворій виконали спіральну комп'ютерну томографію з внутрішньовенним контрастуванням, електрокардіографію, ехокардіографію. За даними обстеження встановили попередній діагноз ''Двобічний випітний плеврит неясного ґенезу. Внутрішньогрудна лімфаденопатія неясного ґенезу. Ексудативний перикардит". Після дообстеження хворій проведено мікродренування правої плевральної порожнини за Бюлау в день операції, евакуйовано 500 мл серозного ексудату. Проведено відеоторакоскопію зліва за стандартною методикою, за допомогою трьох торакопортів. Оперативне втручання виконувалось під комбінованим інтубаційним наркозом із застосуванням однолегеневої вентиляції легені протилежної стороні операції в положенні тіла хворої на правому боці з опущеним головним кінцем операційного столу на 30° та поворотом його у дорзальному 4 UA 110451 U 5 10 15 20 25 30 напрямку на 10. Після введення відеоторакоскопу аспірували 1500 мл серозного ексудату, при ревізії виявлено поодинокі площинні спайки, їх пересічено. Візуально парієтальна плевра не потовщена, але з вираженою ін'єкцією судин. На вісцеральній плеврі нашарування фібрину, його видалено. Далі провели біопсію та фенестрацію перикарда діаметром 1,5 см в ділянці, вільній від діафрагмального нерва, з розділенням інтраперикардіальних зрощень, виділилось близько 50 мл серозно-геморагічного ексудату. Перикард потовщений до 0,5 см, щільний. Взяли біопсію змінених ділянок парієтальної та вісцеральної плеври в декількох місцях. При ревізії межистіння виявили збільшені лімфовузли верхнього межистіння. Проведена їх біопсія. Проведено огляд легені інструментальним методом, але щільних утворень для взяття матеріалу виявлено не було. Всі отримані біоптати відправили на цитологічне, гістологічне та мікробіологічне дослідження. Під відеоконтролем підведено мікроіригатор до отвору в перикарді через один із торакопортів, Плевральна порожнина дренована двома дренажами. Оперативне втручання закінчено типово. Дренажі та мікроіригатор підключили до активної аспірації. Згідно з висновком цитологічного дослідження з біоптату внутрішньогрудного лімфовузла підозра на туберкульозний процес. В біоптатах інших тканин специфічних змін не виявили. За даними гістологічного висновку: тканина плеври мало змінена, без очевидного туберкульозного ураження; в матеріалі біопсії внутрішньогрудного лімфовузла і в перикарді морфологічна картина відповідає туберкульозному запальному процесу з ознаками активності. З першого дня післяопераційного періоду хворій призначили протитуберкульозну терапію, згідно з консультацією фтизіатра. В дренажі медикаменти не вводились. Мікроіригатор видалено на 3-ю добу в зв'язку з відсутністю ексудації. Передній та задній плевральні дренажі видалено на 7-му та 8-му добу після зупинки ексудації відповідно. На 10-ту добу хвора виписана зі стаціонару під нагляд фтизіатра за місцем проживання. Оглянута через 6 міс. Скарг не виказує. Закінчує підтримуючу фазу протитуберкульозної хіміотерапії. За даними контрольної СКТ визначаються лише незначні плевральні нашарування в нижніх відділах гемотораксу, перикард не потовщений, ознаки перикардиту відсутні. Запропонований спосіб відеоторакоскопічної біопсії тканин органів грудної порожнини при наявності випітного перикардиту був застосований у 16 хворих. Контрольну групу склали 15 хворих, у яких біопсію тканин органів грудної порожнини проводили за способом-прототипом. Результати наведено в таблиці. Таблиця Зрівняльна оцінка ефективності 2-х способів відеоторакоскопічної біопсії тканин органів грудної порожнини при наявності випоту перикардиту. №№ п/п 1. 1 4. 5. 6. Клінічні показники Строки встановлення діагнозу (в днях) Кількість хибно позитивних результатів Кількість хибно негативних результатів Ускладнення Загальна результативність діагностики Покращення серцевої діяльності: б) частота серцевих скорочень, (ЧСС) під час операції 40 що (16 Прототип (15 хворих) 7 25 1 (6,7 %) 2(13,3 %) 2 (13,3 %) 12(80,0 %) Зниження на початку Зниження операції операції а) амплітуда пульсової хвилі 35 Спосіб лікування Спосіб, заявляється хворих) 5-15 0 0 1 (6.3 %) 16 (100 %) 64-82 удари за хв. в кінці 98-112 удари за хв. Таким чином, у порівнянні із прототипом, спосіб, що заявляється, дозволяє: - покращити серцеву діяльність на початку операції, про що свідчить зменшення амплітуди пульсової хвилі, зменшення частоти серцевих скорочень на 34-48 ударів за хвилину: - скоротити строки встановлення діагнозу на 2-20 днів, а відповідно своєчасно розпочати адекватне лікування: - скоротити кількість хибно позитивних результатів з 6,7 % до 0; - скоротити кількість хибно негативних результатів з 13,3 % до 0: - скоротити частоту ускладнень з 13,3 % до 6,3 %: - підвищити загальну результативність діагностики ч 80.0 % до 100 %. 5 UA 110451 U Спосіб, що заявляється, безпечний, нескладний у виконанні і може бути виконаний в будьякому лікувальному закладі лікарем, який володіє технікою відеоторакоскопії. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 20 Спосіб відеоторакоскопічної біопсії тканин органів грудної порожнини при наявності випітного перикардиту, який включає проведення відеоторакоскопії з послідовним виконанням аспірації плеврального ексудату, пересічення внутрішньоплевральних спайок під візуальним контролем, проведення біопсії змінених ділянок парієтальної, вісцеральної плеври та перикарда з подальшим цитологічним, гістологічним та мікробіологічним дослідженням отриманих біоптатів, проведення фенестрації з розділенням інтраперикардіальних зрощень, дренування плевральної порожнини під відеоконтролем двома дренажами, а порожнину перикарда мікроіригатором, активну аспірацію до зупинки ексудації та видалення дренажів, який відрізняється тим, що в день госпіталізації хворому виконують спіральну комп'ютерну томографію з внутрішньовенним контрастуванням, електрокардіографію, ехокардіографію, проводять відеоторакоскопію під комбінованим інтубаційним наркозом із застосуванням однолегеневої вентиляції легені протилежної стороні операції, в положенні тіла хворого на боку з опущеним головним кінцем операційного стола на 30° та поворотом його у дорзальному напрямку на 10°, виконують фенестрацію перикарда діаметром 1,5-2,0 см, в першу чергу в ділянці, вільній від діафрагмального нерва, біопсію легені і внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, при візуальних змінах в останніх, а мікроіригатор підводять до отвору в перикарді через один із торакопортів. Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6