Пробіотична фармацевтична композиція

Реферат: Пробіотична фармацевтична композиція. Пробіотичні бактерії з'єднані між собою у мікроагрегати за допомогою полісахаридної речовини Манозану К, кількість якої в 1 мл бактеріальної суспензії складає від 0,1 до 3,0 мг, а концентрація бактерій в 1 мл суспензії дорівнює від 6 до 13 млрд. КУО. UA 111671 U (12) UA 111671 U UA 111671 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини та ветеринарії і може бути використана в фармацевтиці для одержання пробіотиків, що використовуються для лікування і профілактики кишкових інфекцій, зумовлених патогенами, а також при інфекційних станах, зумовлених дисбактеріозами, які виникають внаслідок хірургічних втручань, антибіотикотерапії, злоякісних пухлин, інтоксикацій, променевої хвороби, тощо. Пробіотики - це лікарські препарати, основу композицій яких складають живі пробіотичні бактерії, що є представниками нормальної та антагоністичної мікрофлори людей і тварин. Більшість пробіотиків належить до двох родів бактерій: лактобактерій (Lactobacillus) і біфідобактерій (Bifidobacterium). Але існує і багато інших видів пробіотичних бактерій. Кожний рід бактерій містить значну кількість видів, а у кожного виду є різні штами, від вибору яких і залежить їх вплив на різні органи і процеси, що відбуваються в організмі. На цей час створена велика кількість пробіотичних препаратів, які спрямовані на задоволення викликів галузі. Пробіотики вживають перорально та інтравагінально. Перорально вжиті пробіотичні бактерії потрапляють в порожнину кишки, тобто в середовище кишкового хімусу. Лише дуже незначна частина пробіотичних бактерій (0,8-12 %) припадає на пристінний шар біля поверхні слизової оболонки, адгезується (прикріплюється) до неї та колонізує (заселяє) її. Саме на цю частину припадає функція захисту або профілактики від зараження патогенами через конкуренцію за місця (сайти) адгезії на поверхні слизової оболонки та здатність проявляти антагонізм (пригнічення) щодо патогенів. Подібним способом відбувається колонізація і при інтравагінальному введенні, тому цей випадок далі не розглядатиметься. На пристінний шар пробіотичних бактерій припадає функція відновлення нормального складу кишкової мікрофлори, тому що адгезовані пробіотичні бактерії стають осередком пристінного розмноження. Переважна частка введених пробіотичних бактерій, яка знаходилася в хімусі (88-99 %), виводиться назовні з випорожненнями і втрачає свій вплив на біоценоз. Завдяки цьому лікування вимагає повторного введення препаратів, через що воно триває досить довго, а профілактична і лікувальна спроможність пробіотиків залишається недостатньо високою. Найчастіше використовуються композиції з висушених живих бактерій нормальної мікрофлори кишечника. До них відносяться біфідумбактерин, лактобактерин та похідні комбінації на зразок біфіколу, біфілакт-екстра та інші. Як похідну комбінацію можливо навести, фармацевтичну композицію біфіколу - сухого ліофілізату двох пробіотичних бактерій для приймання всередину (RU 2076722). Препарат являє собою мікробну масу живих антагоністично активних штамів біфідобактерій (Bifidobacterium bifidum 7) та кишкової палички (Esherichia coli M-17), ліофілізовану з середовищем культивування і захисною сумішшю, що додається при висушуванні, - сахарозожелатино-молочний композит. Препарат за фізичним станом являє собою губчасту пористу масу бежевого або білувато-сірого кольору різної інтенсивності зі специфічним запахом. В одній 7 дозі міститься не менше 10 живих біфідобактерій і не менше 10 живих кишкових паличок. Лікувальна дія обумовлена антагоністичною активністю живих біфідобактерій і кишкової палички по відношенню до патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів, включаючи шигели, сальмонели, протей та ін. Препарат має імуномоделюючу та ад'ювантну активність за рахунок бактеріальних антигенів, які впливають на вироблення специфічних та неспецифічних, в тому числі місцевих факторів захисту; стимулюють місцеві репаративні процеси в кишечнику. Препарат призначений для лікування реконвалесцентів після гострих кишкових інфекцій при наявності дисфункції кишечнику, при виділенні патогенних бактерій, хронічних колітів різної етіології, дисбактеріозів тощо. Перевагою відомого препарату є його комбінована дія через антагоністичний вплив відразу двох пробіотичних бактерій. Але в композиції препарату неврахований і невизначений рівень адгезії і колонізації слизової оболонки кишечнику пробіотичними бактеріями, що обмежує його невикористаний потенціал і обумовлює його недостатню активність. З метою подолання цього недоліку (притаманну і іншим препаратам) було створено нове покоління пробіотичних препаратів з додаванням твердих сорбентів, які підсилюють адгезією до слизової оболонки. Це - препарати "Біфідумбактерин-форте", "Екофлор", "Кальцідум" та інші. Відомий комплексний бактеріальний препарат, а також спосіб його одержання описані у патенті UA 9043. Бактеріальний препарат створений на основі автохтонного штаму В. bifidum. 3 5 2 Бактерії з'єднуються з активованим вугіллям в концентрації 2,1×10 -1,0×10 клітин на 1 мм вугілля, а активоване вугілля використовують у вигляді порошку з розміром часток менше 30 мкм. 1 UA 111671 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В патенті UA 9043 використана закономірність, за якою згущення бактерій в пристінному шарі підсилює їх адгезію до слизової. Оскільки досягти цього по всій поверхні слизової оболонки кишки неможливо, винахідниками вказаного рішення запропоновано досягати згущення точково шляхом накопичення мікробів на поверхні зернин сорбенту. І хоча ефективність дії пробіотичних бактерій при цьому помітно зросла, зв'язок бактерій з активованим вугіллям виявився недостатньо стійким, внаслідок чого в порожнину кишечника потрапляють звільнені від мікробів частинки вугілля, які здатні вторинно сорбувати на собі патогенні бактерії, підвищувати їх адгезію і цим підсилювати, а не гальмувати інфекційний процес. Відомий спосіб одержання комплексного пробіотичного бактеріального препарату (патент UA 32145), в якому передбачено переробляти сорбент в твердий споживний субстрат і вже на ньому вирощувати бактерії. Для цього спочатку активоване вугілля насичують споживним середовищем, поєднуючи його з концентратом при температурі 4-10 °C. Потім на цій суміші вирощують пробіотичні мікроорганізми при оптимальній температурі. Для одержання сухого препарату суміш піддають ліофільному висушуванню. Згадана фармацевтична композиція була розроблена з урахуванням здатності розташованих в хімусі пробіотичних бактерій до засвоєння мікроелементів, зокрема радіоцезію137. Недоліком відомого рішення є досить складні режими сорбції поживних середовищ і їх недостатній зв'язок з вугіллям, що погіршує лікувальну дію вказаної вище композиції Задачею пропонованої корисної моделі є вдосконалення фармацевтичної пробіотичної композиції нового покоління шляхом з'єднання пробіотичних бактерій з сорбентом іншої природи, що супроводжується покращенням адгезії бактерій до слизової оболонки кишечника, в результаті чого досягається підсилення лікувальної та профілактичної дії композиції. Поставлена задача вирішується тим, що пробіотична фармацевтична композиція, згідно корисної моделі, містить мікроагрегати, в яких пробіотичні бактерії з'єднані між собою речовиною полісахаридної природи - Манозаном К. Кількість Манозану К в 1 мл бактеріальної суспензії складає від 0,1 до 3 мг, а концентрація бактерій в 1 мл суспензії може бути від 6 до 13 млрд. КУО. Авторами цієї корисної моделі доведено, що досягнення заявленого технічного результату забезпечується тим, що замість недостатнього і нестійкого накопичення пробіотичних бактерій на нерозчинних твердих сорбентах створюється їх агрегація між собою, яка різко підвищує загущеність бактерій при потраплянні їх в пристінний шар. Агрегацію зумовлює додавання речовини-мікроагрегатора - Манозану К, здатної до утилізації (перетравлення) на поверхні слизової оболонки кишки, завдяки чому вдається уникнути недоліків препаратів-попередників з твердими сорбентами і на порядок підвищити рівень адгезії. Агрегація пробіотичних бактерій здійснюється шляхом сполучення пробіотичних бактерій між собою через додавання в бактеріальну завись, концентрацією від 6 до 13 мільярдів колоніє утворювальних одиниць (КУО) в 1 мл, Манозану К в кількості від 0,1 до 3 мг на мл бактеріальної суспензії. Кількісні співвідношення Манозану К до бактеріальної суспензії запропонованих концентрацій та діапазон цих відношень в максимальному ступені відповідає досягненню технічного результату, що заявляється. Крім того, для створення захисту клітин від гибелі під час ліофільної сушки використано сахарозо-желатино-молочний кріопротектор, кількість якого добирається емпірично для кожного пробіотичного препарату окремо. Принцип дії Манозану К, який за своєю природою є ендогенним розгалуженим α(1-2)α(13)α(1-6) - зв'язаним полімером D-манопіранози, що продукується дріжджовими грибами роду Candida, ґрунтується на лігандній взаємодії з лектиновими рецепторами оболонок пробіотичних бактерій. Його висока активність як мікроагрегатора базується на наявності вільних ОН-груп біля 3-го та 4-го вуглецевих атомах бокових ланцюгів полімеру. Манозан К є цілком доступною і ефективною речовиною, яка поряд з іншими перевагами як сорбенту має противірусні та протипухлинні властивості. (Пат. UА 7462). Слід зауважити, що властивість Манозану К, яка використана в цій заявці, невідома з рівня техніки. Спосіб його отримання розроблено одним із авторів даної корисної моделі і захищено патентом України (Пат. UA 7462 А61K 35/76, опубл. 29.09.1995). Манозан К може додаватись в процесі росту мікробної культури або після його завершення безпосередньо в середовище росту, або в інше середовище, в якому ресуспендовано мікробну масу, залежно від обраного технологічного рішення. Утворення агрегатів пробіотичних бактерій відбувається на мікроскопічному рівні, відтак у подальшому викладі вони називатимуться "мікроагрегатами". Їх утворення контролюється мікроскопічно об'єктивами ×40 та ×90 і має 2 UA 111671 U 5 10 15 20 25 складати від 50 до 99 % по відношенню до неагрегованої чисельності бактерій. Експериментально доводиться, що в кишечнику мікроагрегати адгезуються до слизової оболонки кишечника. Завдяки тому, що Манозан К перетравлюється гідролазами шлунковокишкового тракту, мікроагрегати руйнуються, і вивільнені пробіотичні бактерії через їх високу загущеність, адгезуються в місці дотику з слизовою оболонкою кишок. При цьому вторинна агрегація довколишніх патогенів - мікробів та вірусів - через зникнення агрегатора стає неможливою. Вказаний вище механізм утворення мікроагрегатів пробіотичних бактерій з Манозаном К та їх процеси взаємодії із слизовою оболонкою кишечника являють собою основну перевагу технічного рішення, що заявляється. Терапевтична ефективність мікроагрегатного пробіотичного препарату безпосередньо пов'язана з адгезією бактерій на слизовій оболонці кишечника. У зв'язку з цим був проведений порівняльний аналіз адгезії агрегатованих і неагрегованих біфідобактерій та лактобацил. Корисна модель, що заявляється, підтверджується прикладами конкретного виконання. Приклад 1 РІВЕНЬ МІКРОАГРЕГАЦІЇ БАКТЕРІАЛЬНОЇ СУСПЕНЗІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД КІЛЬКОСТІ МАНОЗАНУ К Добова рідка культура лактобацил та біфідобактерій кожна розливалась по 3 флаконах, в яких містилось: у № 1 - 1 мг Манозану К, у № 2 - 10 мг Манозану К та у №3 - 30 мг Манозану К. До кожного додавалось 10 мл культури. Після цього концентрація Манозану К набула наступних значень: Суміш № 1 - 0,1 мг/мл. Суміш № 2 - 1 мг/мл. Суміш № 3 - 3 мг/мл. Суміші експонували при кімнатній температурі протягом 2 годин до утворення осаду в №3, що було ознакою завершення процесу взаємодії. Після цього придонну частину суміші з кожного флакону переносили кількома краплями на предметне скло, препарати підсушували, фіксували на полум'ї і фарбували, потім мікроскопували під об'єктивами ×40 та ×90. Результати наведені в таблиці 1. 30 Таблиця 1 Процентна кількість мікроагрегатів на 100 підрахованих бактерій в полі зору в залежності від № суміші у співвідношеннях Манозану К і кількості бактеріальної суспензії Вид бактерій Lactobacillus delbrueckii Lactobacillus delbrueckii Lactobacillus delbrueckii Bifidobacterium Bifidum Bifidobacterium Bifidum Bifidobacterium Bifidum Суміш №1 кількість мікроагрегатів Суміш №2 Кількість мікроагрегатів Суміш №3 Кількість мікроагрегатів 6 2 49 100 9 2 68 100 13 1 56 100 6 3 38 100 9 6 52 100 13 11 41 100 Концентрація клітин на мл 10 10 10 10 10 10 Без Рівень адгезії до мікроагрегатів і слизової оболонки Манозану кишечнику КУО/см . 5 1,72 10 35 . 5 9,5 10 . 1,03 10 7 . 7 8,76 10 Наведені в таблиці 1 результати показують, що зі зростанням кількості мікроагрегатів на порядки зростає рівень адгезії, водночас кількість мікроагрегатів пропорційна концентрації Манозану К і може регулюватись в залежності від потреб. Приклад 2 3 UA 111671 U 5 10 15 20 ЕФЕКТИВНІСТЬ АДГЕЗІЇ МІКРОАГРЕГОВАНИХ І НЕАГРЕГОВАНИХ ПРОБІОТИЧНИХ БАКТЕРІЙ (БІФІДОБАКТЕРІЙ) ДО СЛИЗОВОЇ ЖИТТЄСПРОМОЖНИХ ФРАГМЕНТІВ КИШЕЧНИКА ЛЮДИНИ Готували суспензію мікроагрегованих біфідумбактерій. Для цього до 30 мл рідкої культури біфідумбактерій додавали 30 мг Манозану К і підрощували суміш в термостаті при 37 °C добу. Для випробування адгезії отримували видалений від людини в результаті хірургічного втручання фрагмент товстого кишечника. Як правило, при операції фрагмент кишки видаляється в межах здорової тканини. Клаптика такої здорової тканини достатньо для випробування адгезії пробіотичних бактерій. Від здорової частини фрагменту відсікали 2 шматочка, вимірювали площу їх слизової оболонки, після чого їх занурювали в суспензію мікроагрегованих (дослід) та неагрегованих (контроль) пробіотичних бактерій, і витримували 60 хв для здійснення адгезії. Надалі для видалення неспецифічних адгезованих бактерій кожний фрагмент 4-кратно відмивали в змінюваному розчині Хенкса. Після цього під бінокулярним мікроскопом відсепаровували слизову оболонку, яку потім дезінтегрували в 0.25 % розчині трипсину. Дезінтеграт висівали на живильне агаризоване середовище Блауроку або інше придатне для вирощування анаеробів середовище для наступного підрахунку числа колоній. Посіви вміщували в анаеробних умовах в термостат при 37 °C на добу. На другий день підраховували кількість вирослих колоній і зробили перерахунок на квадратний міліметр площі слизової оболонки кишки. Результати, наведені в таблиці 2, показують, що рівень адгезії мікроагрегованих біфідобактерій на порядок вищий за такий, що спостерігається при використанні тієї ж концентрації не агрегованих в суспензії біфідобактерій. Цим на рівні адгезії підтверджується висока терапевтична здатність заявленої пробіотичної фармацевтичної композиції. Таблиця 2 Адгезія неагрегованих біфідобактерій порівняно з адгезією мікроагрегованих біфідобактерій на слизовій кишечнику людської кишки Концентрація Мікроагрегатор бактерій, КУО на мл 6 10 8 10 6 10 Манозан К 8 10 Манозан К 13 10 Манозан К Рівень адгезії на поверхні Кратність підвищення 2 слизової (КУО на см ) рівня адгезії . 5 1,72 10 1 . 5 9,5 10 5,55 . 6 4,32 10 25,1 . 6 7,34 10 42,69 . 7 1,03 10 60,2 25 30 35 40 45 Приклад 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ АДГЕЗІЇ МІКРОАГРЕГОВАНИХ І НЕАГРЕГОВАНИХ ПРОБІОТИЧНИХ БАКТЕРІЙ (БІФІДУМБАКТЕРІЙ ТА ЛАКТОБАЦИЛ) ДО СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ КИШЕЧНИКУ ТВАРИН Додавали 3,0 г Манозану К на 1 л середовища після вирощування пробіотичних біфідобактерій та лактобацил. Для випробування адгезії у евтаназованої білої миші асептично відсікали фрагмент тонкого кишечнику. Фрагмент розсікали вздовж і нарізували шматочками по 3 мм. Від цього шматочки самотужки вивертались слизовим шаром назовні, утворюючи так звані "муфточки", ширину і довжину яких вимірювали штангель-циркулем для обрахунку площі. Одну фракцію шматочків ("муфточок") занурювали в середовище з мікроагрегатами (дослід), окремо біфідобактерій та окремо лактобацил. Іншу фракцію - у відповідне за концентрацією середовище неагрегованих (контроль), окремо біфідобактерій та окремо лактобацил. Через 60 хвилин кожну фракцію для видалення неспецифічно адгезованої мікрофлори 4-разово відмивали в змінюваному ізотонічному розчині хлориду натрію і пофракційно дезінтегрували в 0.25 % розчині трипсину. Дезінтеграт висівали для підрахунку числа колоній, посіви ставили на 1 добу в термостат при 37 °C. На другий день в посівах підраховували кількість вирослих колоній і робили перерахунок на квадратний міліметр площі слизової оболонки кишки. Результати, наведені в таблиці 3, показують, що рівень адгезії мікроагрегованих біфідобактерій в 28-59 разів вищий за рівень адгезії такої ж за концентрацією неагрегованої суспензії (рідкої культури), а рівень адгезії мікроагрегованих лактобацил в 26-65,5 разів вищий за рівень адгезії такої ж за концентрацією неагрегованої суспензії (рідкої культури). 4 UA 111671 U Таблиця 3 Адгезія неагрегованих біфідобактерій порівняно з адгезією мікроагрегованих біфідобактерій на слизовій оболонці кишечнику білих мишей Концентрація мікробів, КУО/ мл 6 10 біфідобактерій 8 10 біфідобактерій 6 10 біфідобактерій 8 10 біфідобактерій 6 10 лактобацил 8 10 лактобацил 6 10 лактобацил 8 10 лактобацил 5 10 15 20 Мікроагрегатор Манозан К Манозан К Манозан К Манозан К Рівень адгезії на поверхні слизової 2 оболонки (КУО на см ) . 5 1,15 10 . 5 6,8 10 . 6 3,33 10 . 6 6,8 10 . 5 8.39 10 . 6 3.6 10 . 7 2.2 10 . 7 5.5 10 Кратність підвищення рівня адгезії 1 5,9 28,7 59,1 1 4,3 26 65,5 Цим дослідом доводиться також, що адгезія мікроагрегованих бактерій залежить не стільки від виду пробіотичних бактерій, скільки від стану їх мікроагрегованості. Приклад 4 ВПЛИВ ПРИЖИВЛЕННЯ У КИШЕЧНИКУ БІФІДОБАКТЕРІЙ МІКРОАГРЕГОВАНИХ З МАНОЗАНОМ К ТА БЕЗ НЬОГО НА РОЗМНОЖЕННЯ КИШКОВОГО ПАТОГЕНА САЛЬМОНЕЛА ТІФІМУРІУМ Для відтворення приживлюваності було виділено по 10 мишей для неагрегованих і для мікроагрегованих препаратів біфідобактерій. Спочатку, щоб наситити кишечник мишей біфідумбактеріями, їм зранку і надвечір через рот примусово давали по 0,2 мл культури біфідобактерій: перша група мишей отримувала їх в неагрегованому стані, друга - в мікроагрегованому стані. На третю добу всі миші одночасно були заражені через рот по 0,3 мл добової культури Salmonella typhimurim. На 4-й день після зараження миші було забито в парах ефіру, стерильно вирізано шматки товстого кишечнику. Видалені шматки було зважено і дезінтегровано. Зведений по групах дезінтеграт посіяно в розведеннях на чашки з агаризованим середовищем Плоскирева, посіви поставлено в термостат при 37 °C на 1 добу, а потім підраховано кількість вирослих колоній сальмонел. Результати досліду показано в таблиці 4. Вони свідчать про те, що мікроагреговані бактерії порівняно з неагрегованими, у 26 разів зменшують кишкову популяцію сальмонел. Отже, захисна функція композиції біфідобактерій з Манозаном К у 26 разів вища, ніж у тих же бактерій, що застосовувались у неагрегованій формі. Таблиця 4 Вплив мікроагрегованої і неагрегованої суспензії біфідобактерій на розвиток популяції сальмонел в кишечнику мишей Форма суспензії біфідумбактерій Неагреговані Мікроагреговані 25 30 35 Кількість сальмонел, виявлена в товстому кишечнику мишей (КУО/г) 4285,7 164,89 Рівень захисту 1 26 Приклад 5 ЗАХИСНА ДІЯ МІКРОАГРЕГОВАНОЇ І НЕАГРЕГОВАНОЇ СУСПЕНЗІЇ БІФІДУМБАКТЕРІЙ ТА ЛАКТОБАЦИЛ ПРОТИ ЗАРАЖЕННЯ САЛЬМОНЕЛАМИ ТВАРИН (БІЛИХ МИШЕЙ) Для визначення захисної дії порівнюваних композицій була використана природна інфікуюча доза для використаного штаму сальмонел, яка складала 100 000 мікробів на мишу вагою 20,0. Перед зараженням трьом групам по 10 мишей протягом двох діб відгодовували двічі на день мікроагреговану і немікроагреговану суспензію біфідобактерій. Третя група слугувала контролем і біфідобактерій не отримувала. В той же спосіб трьом групам по 10 мишей протягом двох діб відгодовували двічі на день мікроагреговану і немікроагреговану суспензію лактобацил. Третя група слугувала контролем, лактобацил не отримувала. На третю добу всім мишам в ротову порожнину вводили по 100 000 мікробів вірулентного штаму Сальмонели тифімуріум. На четвертий день було проведено аналіз на вміст і кількість КУО сальмонел в суспензії 5 UA 111671 U 5 випорожнень. Отримані результати показали, що у випорожненнях мишей, що не отримували біфідобактерій, кількість сальмонел на 1.0г випорожнень становила 320187 КУО (табл. 5). Кількість сальмонел у випорожненнях мишей, які отримували неагреговані біфідумбактерії, була дещо меншою і складала 204375 КУО/г. У випорожненнях мишей, які отримували мікроагреговані біфідобактерії, кількість сальмонел була в 20,0 разів менша і складала всього 15937 КУО/г. Схожі результати були отримані при використанні лактобацил. Неагреговані лактобацили захищали від заселення кишечника мишей сальмонелами в 1,93 разу, а мікроагреговані - в 11,7 разу. Таблиця 5 Захисна дія мікроагрегованих і неагрегованих пробіотичних бактерій проти зараження мишей сальмонелами Форма застосованої суспензії Біфідобактерій Неагреговані біфідобактерії Мікроагреговані біфідобактерії Без біфідобактерій і без лактобацил (контроль) Неагреговані лактобацили Мікроагреговані лактобацили Кількість сальмонел у випорожненнях (КУО/г) 204375 15937 Рівень захисту порівняно з контролем 1,6 20,0 320187. 1,0 165777 27359 1,93 11,7 10 15 Отже, мікроагрегована композиція мала потужну захисну дію, яка складала від 11,7 до 20 разів по відношенню до контролю мишей, котрі не отримували пробіотичних бактерій. Разом з тим, захисна дія мікроагрегованих біфідобактерій та лактобацил набагато перевершувала неагреговану композицію. Отримані дані узгоджуються з результатами випробуванням адгезії, а також даними про колонізацію кишечника, які були наведені в попередніх прикладах. Таким чином, усі дослідження, наведені вище, переконливо свідчать про високий терапевтичний потенціал пробіотичної фармацевтичної композиції, що заявляється. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 1. Пробіотична фармацевтична композиція, яка відрізняється тим, що пробіотичні бактерії з'єднані між собою у мікроагрегати за допомогою полісахаридної речовини Манозану К, кількість якої в 1 мл бактеріальної суспензії складає від 0,1 до 3,0 мг, а концентрація бактерій в 1 мл суспензії дорівнює від 6 до 13 млрд. КУО. 2. Пробіотична фармацевтична композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що додатково містить кріопротектор в кількості, встановленій для кожної композиції окремо. Комп’ютерна верстка Т. Вахричева Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут інтелектуальної власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6