Спосіб кількісної оцінки локальної скоротливої функції міокарда лівого шлуночка у хворих, що перенесли інфаркт міокарда, та визначення наявності гіперкінезу, нормокінезу та гіпокінезу

Реферат: Спосіб кількісної оцінки локальної скоротливої функції міокарда лівого шлуночка (ЛШ) у хворих, що перенесли інфаркт міокарда (ІМ), та визначення наявності гіперкінезу, нормокінезу та гіпокінезу, що включає дослідження показників внутрішньосерцевої гемодинаміки методом радіонуклідної вентрикулографії. Додатково радіально поділяють ділянки ЛШ на шість рівних зон, розміщених наступним чином: дві передньо-перетинкові, дві верхівкові, дві задньо-бокові, додаткового визначають реґіонарні фракції викиду (рФВ) та нові показники - регіональні максимальні швидкості вигнання (рШВмакс) та час їх досягнення рШВмакс (Т-рШВмакс), з подальшим співставленням індивідуальних величин визначених показників скоротливої функції міокарда ЛШ з середньо-статистичними значеннями, визначеними в контрольній групі здорових осіб, визначають ступінь відхилення від середньостатистичних значень, визначених в контрольній групі здорових осіб, та при зниженні рШВмакс на 20 % і більше, рФВ на 20 % і більше в порівнянні зі середньо-статистичним значенням у відповідній зоні ЛШ в контрольній групі - діагностують гіпокінез, при підвищенні рФВ та рШВмакс на 20 % в порівнянні з середньостатистичною величиною у відповідній зоні ЛШ в контрольній групі - діагностують гіперкінез, при величині рФВ в межах норми та величині рШВмакс, яка відповідає межам коливань в нормі -1 (4,60-5,5 с ), діагностують нормокінез. UA 111971 U (12) UA 111971 U UA 111971 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Спосіб належить до медицини, а саме до кардіології, і може бути використаний для кількісної оцінки реґіонарної скоротливої функції міокарда, одного з механізмів підтримки адекватної систолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) серця у хворих, що перенесли інфаркт міокарда (ІМ). Адекватний рівень систолічної функції ЛШ як в нормі, так і при патології забезпечується двома компенсаторними механізмами: залежністю ступеня скорочення кардіоміоцитів від їх висхідної довжини (в клінічних умовах ефективність цього механізму оцінюють за співвідношенням кінцево-діастолічного та кінцево-систолічного об'ємів лівого шлуночка серця) та скоротливою здатністю міокарда (основними показниками, які характеризують реалізацію цього механізму компенсації є напруга, яку розвиває міокард та швидкість скорочення кардіоміоцитів). У хворих, що перенесли ІМ внаслідок випадіння з процесу скорочення зони некрозу порушується синергізм скорочення стінки ЛШ (зони гіпо-, а-, дис-, нормо- та гіперкінезу). Рівень систолічної функції ЛШ у хворих, що перенесли ІМ визначається співвідношенням ступеня зниження скоротливої активності в зоні інфарцирування (гіпокінез, акінез, дискінез) та станом скоротливої активності в умовно непошкоджених зонах міокарда ЛШ (нормо- та гіперкінез). Існує спосіб оцінки реґіонарної скоротливої функції ЛШ за даними рентгенконтрастної вентрикулографії та ехокардіографії, запропонований O. Berman (1980), модифікований М.К. Фуркало з співавт. [Н.К. Фуркало, Г.В. Яновский, И.К. Следзевская Клинико-инструментальная диагностика поражений сердца и венозных сосудов// К.: "Здоровье", 1990. - 189 с.], який полягає в оцінці асинергій ЛШ за бальною системою: гіпокінез позначається як 1 бал, акінезія - як 2 бали, дискінезія - як 3 бали. Розраховували індекс асинергії як добуток балів, виявлених з наявністю того чи іншого виду асинергій. Використання способу широко доступно при наявності відповідної апаратури, проте спосіб не враховує можливу наявність сегментів нормокінезу та гиперкінезу, суб'єктивний - якісна оцінка відмінностей між нормокінезом та помірно вираженим гіперкінезом, між нормокінезом та помірно вираженим гіпокінезом недостатньо чітка, індекс асинергії при незначній зміні локальної скоротливої функції неінформативні, при виражених змінах локальної скоротливості не відображає співвідношення кількості зон з акінезом, гіпокінезом, нормокінезом та гіперкінезом. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу кількісної оцінки локальної скоротливої функції міокарда лівого шлуночка (ЛШ) у хворих, що перенесли інфаркт міокарда (ІМ), та визначення наявності гіперкінезу, нормокінезу та гіпокінезу, в якому за рахунок дослідження нових зон лівого шлуночка, та визначення в них нових показників, та застосування визначених емпіричним шляхом граничних значень показників, що забезпечує об'єктивізацію та підвищення точності оцінки змін реґіонарної скоротливої функції міокарда ЛШ, що дає можливість визначити достатність чи неефективність одного з компенсаторних факторів, які забезпечують адекватність систолічної функції ЛШ в умовах випадіння зі скорочення зон некрозу міокарда (збереження чи підвищення реґіонарної скоротливої функції міокарда в неушкоджених зонах стінки ЛШ), та визначити наявність гіперкінезу, нормокінезу та гіпокінезу. Поставлена задача вирішується тим, що у способі кількісної оцінки локальної скоротливої функції міокарда ЛШ у хворих, що перенесли ІМ, та визначення наявності гіперкінезу, нормокінезу та гіпокінезу, включає дослідження показників внутрішньосерцевої гемодинаміки методом радіонуклідної вентрикулографії, згідно з корисною моделлю, додатково радіально поділяють ділянки ЛШ на шість рівних зон, розміщених наступним чином: дві передньоперетинкові, дві верхівкові, дві задньо-бокові, додаткового визначають реґіонарні фракції викиду (рФВ), та нові показники - регіональні максимальні швидкості вигнання (рШВмакс) та час її досягнення рШВмакс (Т-рШВмакс), з подальшим співставленням індивідуальних величин визначених показників скоротливої функції міокарда ЛШ з середньостатистичними значеннями, визначеними в контрольній групі здорових осіб, визначають ступінь відхилення від середньостатистичних значень, визначених в контрольній групі здорових осіб, та при зниженні рШВмакс на 20 % і більше, рФВ на 20 % і більше в порівнянні зі середньостатистичним значенням у відповідній зоні ЛШ в контрольній групі - діагностують гіпокінез, при підвищенні рФВ та рШВмакс на 20 % в порівнянні із середньостатистичною величиною у відповідній зоні ЛШ в контрольній групі - діагностують гіперкінез, при величині рФВ в межах норми та величині -1 -1 рШВмакс, яка відповідає межам коливань в нормі (4,60с -5,5 с ) діагностують нормокінез. 1 UA 111971 U Таблиця 1 Величини реґіонарних показників в контрольній групі Сегментарні зони ЛШ ПП1 ПП2 В3 В4 ЗБ5 ЗБ6 5 10 15 20 25 30 35 Величина показника (М±m) в реґіонарних -1 рФВ, % рШВмакс, с 54,6±4,0 5,41±0,11 56,0±3,4 5,5±0,12 64,0±5,3 6,22±0,09 55,6±6,6 5,24±0,11 54,0±54,2 5,26±0,14 54,2±5,1 5,23±0,11 зонах ЛШ Т-рШВмакс, мс 129,1±9,3 130,0±7,6; 123,4±6,6 124,5+6,5; 129,9±4,9 131,0±6,0. При зниженні рШВмакс на 20 % і більше, рФВ на 20 % і більше в порівнянні зі середньостатистичним значенням у відповідній зоні ЛШ в контрольній групі - діагностують гіпокінез, при підвищенні рФВ та рШВмакс на 20 % в порівнянні з середньостатистичною величиною у відповідній зоні ЛШ в контрольній групі - діагностують гіперкінез, при величині рФВ -1 -1 в межах норми та величині рШВмакс, яка відповідає межам коливань в нормі (4,60 с -5,5 с ) діагностують нормокінез. Широке коливання величин Т-рШВмакс як у різних осіб, так і у одного й того ж хворого протягом серцевого скорочення не дозволяє визначити чіткі межі коливань (115-157 мс). Зміни Т-рШВмакс оцінюють індивідуально в комплексі з основними показниками скоротливої функції рФВ та рШВмакс. Для вирішення поставленої задачі обстежені хворі, що перенесли IМ (n=46), з них у 27 діагностований IМ передньо-перетинково-верхівкової локалізації ураження, у 19 хворих задньо-бокова локалізація ураження. Контрольну групу склали практично здорові добровольці (n=16). Для визначення показників внутрішньосерцевої гемодинаміки здійснювали радіонуклідну 99m вентрикулографію з Тс-ТСК-7 на гама-камері LFOF-IV (Nuclear Chicago, США). Для характеристики систолічної функції ЛШ використовували інтегральний показник - фракцію викиду ЛШ (ФВ %). Ділянку ЛШ радіально ділили на 6 рівних зон (дві передньо-перетинкові, дві верхівкові, дві задньо-бокові), для кожної з них будували криву активність-час, визначали рФВ, шляхом диференціації кривої активність-час (перша похідна), вимірювали максимальний від'ємний пік (рШВмакс) та час його досягнення - Т-рШВмакс. Зменшення рФВ та рШВмакс на 20 % і більше свідчить про зменшення скоротливої активності міокарда (гіпокінез), збільшення ШВмакс на 20 % і більше в порівнянні з середньостатистичними даними для відповідної ділянки ЛШ свідчить про збільшення скоротливої активності міокарда (гіперкінез). Використання нових показників, які характеризують локальну скоротливу функцію міокарда, запропоновану даним способом, підвищує об'єктивність і точність виявлення порушень реґіонарної скоротливої активності, дозволяє оцінити наявність і ефективність підвищення реґіонарної скоротливості неушкоджених ділянок ЛШ у хворих, які перенесли ІМ. Використання способу ілюструється клінічними прикладами. Приклад 1. Пацієнт В.Н.С., 52 роки. Діагноз ІХС: не-Q інфаркт міокарда передньо-перетинково-верхівкової області лівого шлуночка СН І ст. 99m Результати РНВГ з Tc-TCK-7 (Індикаторна доза 370 МБк). ФВ 42 %. Сегменти лівого шлуночка -1 рФВ (%) Абс. ШВмакс, с Абс. Т-ШВмакс, мс Абс. Реґіонарна скоротлива функція (Δ %) (Δ %) (Δ %) міокарда ЛШ -1 143 мс (+10,8 %) -1 169 мс (+30,0 %) -1 127мс (норма) ПП1 35,2 (-34,8 %) 2,23с (-58,7 %) ПП2 39,0 (-30,4 %) 2,62с (-52,4 %) В3 38,8 (-39,4 %) 3,98с (-36,0 %) 2 Гіпокінез в поєднанні з тенденцією до збільшення ТШВмакс Гіпокінез з тенденцією до подовження Т-ШВмакс Помірно виражений гіпокінез в поєднанні з нормальним ТШВмакс UA 111971 U Продовження Сегменти лівого шлуночка B4 ЗБ5 ЗБ6 5 10 -1 рФВ (%) Абс. ШВмакс, с Абс. Т-ШВмакс, мс Абс. Реґіонарна скоротлива функція (Δ %) (Δ %) (Δ %) міокарда ЛШ 57,6 (норма) 61,7 (+12,6 %) 62,4 (+15,4 %) -1 5,98с (+14,1 %) -1 6,38 с (+21,3 %) -1 5,28 с (+1,5 %) 117мс (норма) 117 мс (норма) 117мс (норма) Нормокінез в поєднанні нормальним Т-ШВмакс Гіпокінез в поєднанні нормальним Т-ШВмакс Нормокінез в поєднанні нормальним Т-ШВмакс з з з Висновок: у пацієнта з IМ передньо-перетинково-верхівкової локалізації поряд зі зниженням скоротливої функції міокарда в ділянці ураження (зменшення рФВ, рШВмакс та тенденцією до збільшення Т-ШВмакс) спостерігається підвищення скоротливої активності міокарда в умовно неушкоджених зонах - В4, ЗБ5, ЗБ6 (збільшення рФВ, збільшення рШВмакс та нормалізація ТШВмакс), свідчить про достатність ефективності цього компенсаторного механізму в підтримці адекватної систолічної функції - величина інтегрального показника систолічної функції ЛШ (ФВ) в межах норми (49 %). Приклад 2. Хворий Т. А. М., 49 років. Діагноз: ІХС: гострий Q-інфаркт міокарда передньо-перетинково-верхівкової області лівого 99m шлуночка (2 доба від розвитку інфаркту міокарда) СН 11-А ст. Результати РНВГ з Tc-TCK-7 (індикаторна доза 470 МБк). ФВ 42 %. Сегменти лівого шлуночка рФВ (%) Абс. (Δ %) ШВмакс, с-1 Абс. (Δ %) ПП2 34,6 (-35,4 %) 36,2 (-35,7 %) 3,6 с (-33,4 %) -1 2,24с (-59,3 %) В3 37,9 (-40,9 %) 3,77с (-39,4 %) 38,7 (-35,4 %) 53,8 (норма) 57,4 (норма) 2,99с (-42,9 %) -1 5,25 с (норма) -1 3,48 с (-33,5 %) ПП1 B4 ЗБ5 ЗБ6 Т-ШВмакс, мс Абс. Реґіонарна скоротлива функція (Δ %) міокарда ЛШ -1 159 мс (+23,2 %) 159 мс (+22,3 %) -1 154мс (+24,5 %) -1 188 мс (+51,0 %) 164 мс (+26,5 %) 164 мс (+26,5 %) Гіпокінез з тенденцією до подовження Т-ШВмакс) Гіпокінез з тенденцією до подовження Т-ШВмакс) Гіпокінез в поєднанні з тенденцією до подовження ТШВмакс) Гіпокінез в поєднанні з подовженням Т-ШВмакс) Нормокінез в поєднанні з подовженням Т-ШВмакс) Гіпокінез в поєднанні з подовженням Т-ШВмакс) 15 20 25 Висновок: у хворого на ІМ ППВ локалізації виявили значне зменшення показників скоротливої функції міокарда (зменшення рФВ, рШВмакс, в поєднанні з подовженням ТрШВмакс) в зонах ПП1, ПП2, В3, В4. В зоні ЗБ6 відмітили зниження рШВмакс в поєднанні зі збереженою на нормальному рівні рФВ та подовженим Т-ШВмакс, що слід оцінювати як гіпокінез. Наявність норми лише в одній зоні ЛШ, відсутність ділянок з гіперкінезом обумовили неефективність компенсаторного механізму - збільшення скоротливої активності міокарда, наслідком чого є зниження систолічної функції ЛШ (ФВ-42 %) та наявність клінічних ознак серцевої недостатності. Приклад 3. Хворий Б. В. Т., 47 років. Діагноз: IXC: Q-інфаркт міокарда задньо-базальної та задньобокової стінки із залученням верхівки (1 рік після ІМ) СН 1ст. 99m Результати РНВГ з Тс-ТСК-7 (Індикаторна доза 370 Мбк). ФВ 51 %. Сегменти лівого шлуночка ПП1 рФВ (%) Абс. (Δ %) ШВмакс, с 53,9 (норма) 5,9 с (норма) -1 Т-ШВмакс, мс -1 125 мс (норма) 3 Реґіонарна скоротлива функція міокарда ЛШ Нормокінез UA 111971 U Продовження Сегменти лівого шлуночка рФВ (%) Абс. (Δ %) ШВмакс, с-1 В3 56,2 (норма) 58,6 (норма); 6,8с (+23,6 %) -1 6,58с (+19,6 %) B4 36,8 (-55,5 %) 3,58с (-31,6 %) 42,2 (-21,3 %) 44,3 (-18,3 %) 2,60 с (-50,6 %) -1 2,30 с (-56,0 %) ПП2 ЗБ5 ЗБ6 5 10 Т-ШВмакс, мс -1 128 мс (норма) 128мс (норма) -1 160 мс (+28,5 %) -1 190 мс (+46,3 %) 200 мс (+52,6 %) Реґіонарна скоротлива функція міокарда ЛШ Гіперкінез нормальнаТШВмакс Гіперкінез в поєднанні з нормальним Т-ШВмакс Гіпокінез в поєднанні з тенденцією до подовження ТШВмакс) Гіпокінез в поєднанні з подовженням Т-ШВмакс) Гіпокінез в поєднанні з подовженням Т-ШВмакс) Висновок: у хворого на IМ задньо-бокової локалізації з втягненням верхівки поряд зі зниженням скоротливої функції міокарда в ділянках ЗБ6, ЗБ5, В4 (зменшення рФВ, рШВмакс в поєднанні з подовженням Т-ШВмакс) виявили збільшення скоротливої функції міокарда (гіперкінез) в ділянках В3, ПП2 (рФВ на верхній межі норми, збільшення рШВмакс в поєднанні з нормальною величиною Т-рШВмакс), нормокінез в ділянці ППі, що обумовило підтримку адекватної систолічної функції ЛШ - ефективність компенсаторного підвищення скоротливої функції міокарда в неушкоджених ділянках ЛШ. Приклад 4. Хворий М. М. В., 37 років. Діагноз: ІХС: постінфарктний кардіосклероз (Q- інфаркт міокарда задньо-бокової стінки лівого шлуночка з втягненням верхівки ЛШ (річної давності). СН II А ст. Результати РНВГ з 99m Тс-ТСК-7 (Індикаторна доза 375 Мбк). ФВ 40 %. Сегменти лівого шлуночка рФВ (%) Абс. (Δ %) ШВмакс, с -1 Т-ШВмакс, мс -1 116 мс (норма) -1 136 мс (+10,2 %) -1 136мс (+10,2 %) 102 мс (-18,1 %) 168 мс (+29,3 %) 156 мс (+19,1 %). ПП1 38,6 (-29,3 %) 2,66 с (-50,8 %); ПП2 42,8 % (-23,5 %) 3,72с (-29,0 %); В3 44,8 (-30,0 %) 45,6 (-17,9 %) 39,6 (-26,6 %) 38,2 (-30,0 %) 3,44с (-44,7 %): -1 4,38с (-16,4 %) -1 2,40 с (-54,4 %) -1 2,67 с (-48,9 %) B4 ЗБ5 ЗБ6 Реґіонарна скоротлива функція міокарда ЛШ Гіпокінез в поєднанні з нормальним Т-ШВмакс Помірно виражений гіпокінез в поєднанні з подовженням ТШВмакс Гіпокінез в поєднанні із подовженням Т-ШВмакс Нормокінез в поєднанні з скороченням Т-ШВмакс) Гіпокінез в поєднанні з подовженням Т-ШВмакс) Гіпокінез в поєднанні з подовженням Т-ШВмакс) 15 20 25 Висновок: у хворого з постінфарктним кардіосклерозом (IМ задньо-бокової локалізації з втягненням верхівки) виявили значне зниження скоротливої функції міокарда в ділянці пошкодження - ЗБ5, ЗБ6, В3, ПП1 (значне зменшення рФВ, рШВмакс, помірно виражене подовження Т-рШВмакс. В ділянках ПП2 та В4 зміни скоротливої функції міокарда виражені в меншому ступені - помірно виражений гіпокінез в зоні ПП2 та нормокінез в зоні В4 (показники скоротливої функції в цій зоні на рівні нижньої межі норми). Відсутність збільшення скоротливої активності міокарда зумовило зниження систолічної функції ЛШ (ФВ - 40 %) та появу клінічних ознак серцевої недостатності. Приклад 5. Хворий К. Ю. М., 60 років Діагноз: ІХС: постінфарктний кардіосклероз (Q-інфаркт міокарда передньо-перетинково99m верхівкової стінки лівого шлуночка річної давності).СН 0ст. Результати РНВГ з Тс-ТСК-7 (Індикаторна доза 370 Мбк). ФВ 61 %. 4 UA 111971 U Сегменти рФВ (%) Абс. лівого ШВмакс, с-1 Δ %) шлуночка -1 36,6 1,94 с ПП1 (-32,9 %) (-64,1 %) -1 37,3 1,98 с ПП2 (-33,7 %) (-64,0 %) B4 ЗБ5 ЗБ6 5 10 118мс (норма) 118 мс (норма) -1 42,8 (-53,7 %) В3 3,79 с (-33,7 %) 58,6 (норма) 58,4 (норма) 58,8 (норма) 5,31с (норма) -1 5,95 с (+13,7 %) 1 5,95 с(+13,7 %) 109 мс (-7,8 %) -1 129 мс (норма); 138мс+6,2 %; 118 мс(норма) рФВ (%) Абс. (Δ %) ШВмакс, с ПП1 42,2 (-32,7 %) 1,38 с (-74,5 %) ПП2 39,9 (- 28,7 %) 1,96 с (-64,4 %) В3 45,9 (- 23,6 %) 2,58с (-58,5 %) B4 33,9 (-39,0 %) 1,38с (-73,7 %) ЗБ5 36,5 (-34,5 %) 1,77 с (-66,2 %) ЗБ6 20 Гіпокінез в поєднанні з нормальним Т-ШВмакс Гіпокінез в поєднанні з нормальним Т-ШВмакс Гіпокінез помірно виражений в поєднанні з тенденцією до скорочення Т-ШВмакс Нормокінез в поєднанні з нормальним Т-ШВмакс)^ Нормокінез в поєднанні з нормальним Т-ШВмакс) Нормокінез з нормальним ТШВмакс) Висновок. У хворого з гострим IМ передньо-перетинково-верхівкової локалізації виявили значне зниження скоротливої функції міокарда в ділянках ЛШ – ПП1, ПП2, В3 (зменшення рФВ, рШВмакс в поєднанні з нормальною величиною Т-рШВмакс), наявність нормокінезу в ділянках В4, ЗБ5, ЗБ6 (рФВ, рШВмакс на верхній межі норми чи мають тенденцію до збільшення в поєднанні з нормальною величиною Т-рШВмакс) обумовило підтримку нормальної систолічної функції ЛШ, (ФВ 61 %), що дозволяє зробити висновок про ефективність компенсаторного механізму - підвищення скоротливої функції міокарда в умовно непошкоджених ділянках ЛШ. Приклад 6. Хворий О. Н. М. 62 роки. Діагноз: ІХС: повторний Q-інфарт міокарда передньо-перетинково-верхівкової області лівого шлуночка річної давності. СН1ст. 99m Результати РНВГ з Тс-ТСК-7 (Індикаторна доза 380 Мбк). ФВ 42 %. Сегменти лівого шлуночка 15 Реґіонарна скоротлива функція міокарда ЛШ Т-ШВмакс, мс 39,8 (-26,6 %) 1,97 с (-62,3 %) -1 Т-ШВмакс, мс -1 170 мс (+31,7 %) -1 130 мс (норма) -1 191 мс (+54,8 %) -1 146 мс (+18,3 %) -1 146 мс (+17,3 %) -1 146 мс (+11,4 %) Реґіонарна скоротлива функція міокарда ЛШ Виражений гіпокінез в поєднанні з подовженим ТШВмакс Гіпокінез в поєднанні з нормальним Т-ШВмакс Гіпокінез помірно в поєднанні з вираженим подовженням ТШВмакс Виражений гіпокінез в поєднанні з подовженим ТШВмакс Виражений гіпокінез в поєднанні з подовженим ТШВмакс Виражений гіпокінез в поєднанні з подовженим ТШВмакс Висновок: у пацієнта з ІМ передньо-перетинково-верхівкової локалізації виявили тотальний гіпокінез в усіх ділянках ЛШ (значне зниження рФВ, рШВмакс в поєднанні з подовженням ТШВмакс). Відсутність компенсаторного підвищення скоротливої функції міокарда в умовно непошкоджених зонах ЛШ свідчить про неефективність компенсаторного механізму в підтримці адекватної систолічної функції - зниження ФВ (42 %) та наявність клінічних ознак серцевої недостатності. 5 UA 111971 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 Спосіб кількісної оцінки локальної скоротливої функції міокарда лівого шлуночка (ЛШ) у хворих, що перенесли інфаркт міокарда (ІМ), та визначення наявності гіперкінезу, нормокінезу та гіпокінезу, що включає дослідження показників внутрішньосерцевої гемодинаміки методом радіонуклідної вентрикулографії, який відрізняється тим, що додатково радіально поділяють ділянки ЛШ на шість рівних зон, розміщених наступним чином: дві передньо-перетинкові, дві верхівкові, дві задньо-бокові, додаткового визначають реґіонарні фракції викиду (рФВ) та нові показники - регіональні максимальні швидкості вигнання (рШВмакс) та час їх досягнення рШВмакс (Т-рШВмакс), з подальшим співставленням індивідуальних величин визначених показників скоротливої функції міокарда ЛШ з середньо-статистичними значеннями, визначеними в контрольній групі здорових осіб, визначають ступінь відхилення від середньостатистичних значень, визначених в контрольній групі здорових осіб, та при зниженні рШВмакс на 20 % і більше, рФВ на 20 % і більше в порівнянні зі середньо-статистичним значенням у відповідній зоні ЛШ в контрольній групі - діагностують гіпокінез, при підвищенні рФВ та рШВмакс на 20 % в порівнянні з середньостатистичною величиною у відповідній зоні ЛШ в контрольній групі - діагностують гіперкінез, при величині рФВ в межах норми та величині рШВмакс, яка -1 відповідає межам коливань в нормі (4,60-5,5 с ), діагностують нормокінез. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6