Водоемульсійна мастильно-холодильна рідина для механічної обробки металів

Реферат: Винахід належить до машинобудівельної галузі, зокрема до виробництва мастильнохолодильних рідин (МХР), що використовуються при механічній обробці металів в операціях точіння, свердління, фрезерування, нарізання різьби, зубооброблення виробів із чавуну, вуглецевих та легованих сталей. Заявлено водоемульсійну мастильно-холодильну рідину для механічної обробки металів, що містить поліоксіетильований ізононілфенол АФ9-10, триетаноламін, сульфуровмісний модифікатор тертя, кислоту і воду, причому як сульфуровмісний модифікатор тертя містить етилові естери вищих жирних кислот ріпакової (етерол-nS) чи соняшникової (етесол-nS) олії із масовою часткою хімічно зв'язаного сульфуру n=5-46 мас. %, а як кислоту використовують бензойну, саліцилову, 2-етилгексанову чи борну кислоту та додатково містить технічний біогліцерин. UA 112946 C2 (12) UA 112946 C2 UA 112946 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Винахід належить до машинобудівельної галузі, зокрема до виробництва мастильнохолодильних рідин (МХР), що використовуються при механічному обробленні металів в операціях точіння, свердління, фрезерування, нарізання різьби, зубооброблення виробів із чавуну, вуглецевих та легованих сталей. МХР - це невід'ємна частина всіх засобів, які забезпечують зменшення температури силових параметрів обробки та зношування ріжучого інструмента, штампів і валків при досягненні доброї якості оброблювальної поверхні. Застосування МХР дозволяє підвищити продуктивність обладнання, точність та чистоту обробки, а інколи, і скоротити кількість технологічних операцій. Виходячи з цього, МХР повинні мати комплекс техніко-експлуатаційних властивостей: змащувальних, охолоджуючих, миючих, антикорозійних, антимікробних тощо. Оскільки в зоні оброблення металів МХР розігріваються і у вигляді парів потрапляють в робоче приміщення та навколишнє середовище, вони повинні відповідати підвищеним вимогам гігієнічної і токсикологічної безпеки. Тому розроблення екобезпечних складів і покращення якості існуючих МХР є одним із головних напрямків подальшого підвищення продуктивності праці і вдосконалення техніки обробки металів. Існуючі концентрати МХР представлені композиціями на базі мінеральних олив, водними розчинами та емульсійними системами, стабілізованими хімічно- й поверхнево-активними речовинами чи їх сумішшю. Мінеральні МХР на оливній основі, хоча і мають високі змащувальні властивості, є як забруднювачами навколишнього середовища (неспроможність повної утилізації МХР, підвищена пожежобезпечність), так і негативно впливають на здоров'я людей через розбризкування рідини і наявність оливного туману в робочій зоні. Найбільш перспективними і дешевими є МХР на водно-емульсійній основі, оскільки вони мають високу охолоджуючу здатність, захищають деталі від корозії, утворюють плівки високої міцності і підвищують техніко-економічні показники оброблення металів, пожежобезпечні, легкі в приготуванні й експлуатації. Найбільш близьким до заявленого винаходу за технічною суттю і результатом, що досягається, є взята нами за прототип композиція з поліоксіетильованого ізононілфенолу, триетаноламіну, сульфурованих твердих жирів із вмістом сульфуру 14-16 %. неодеканової кислоти і води, за наступного співвідношення інгредієнтів, мас. % [1]: поліоксіетильований ізононілфенол - 5,0-10,0; триетаноламін - 9,0-18,0; сульфідовані тверді жири (наприклад, свинячий жир) із вмістом сульфуру 14,0-16,0-1,7-6,8; неодеканова кислота - 0,2-0,4 і вода – 64,80-75,67. До недоліків прототипу слід віднести: високий вміст в тваринних жирах незв'язаного сульфуру, який надає продукту різкого неприємного запаху. Поруч з цим, він є твердим продуктом, який не розчиняється у воді і диспергується у водних розчинах ПАР лише за нагрівання до 50-60 °C. Недостатня стабільність цієї МХР в процесі зберігання і використання, що супроводжується виділенням вільного сульфуру, призводить до втрати ефективності МХР і корозії оброблюваних металів. Використання ж мало доступної неодеканової кислоти для усунення корозії та антимікробного реагенту і стабілізатора МХР підвищує їх вартість і створює труднощі в приготуванні технологічних систем. В основу патенту поставлено задачу створення мікроемульсійної МХР, яка, відповідно до винаходу, забезпечить: високу стійкість при зберіганні і використанні; технологічність приготування і доступність інгредієнтів; можливість використання багатотоннажних відходів виробництва біодизельного палива (технічний біогліцерин); краще змочування оброблюваної поверхні та інструменту створюваною синергічною сумішшю, а значить, підвищений миючий і охолоджуючий ефект; покращення змащувальних властивостей і, відповідно, зменшення зношування інструменту; антикорозійний захист і підвищення строку експлуатації МХР; швидку біорозкладаність (екологічність) і зменшення шкідливих викидів у навколишнє середовище. Поставлена задача вирішується тим, що водоемульсійна МХР для механічної обробки металів, яка містить оксіетильований ізононілфенол (ОНФ) АФ 9-10, триетаноламін, сульфуровмісний модифікатор тертя, кислоту і воду, яка відрізняється тим, що як сульфуровмісний модифікатор тертя містить етилові естери вищих жирних кислот ріпакової (етерол-nS) чи соняшникової (етесол-nS) олій із масовою часткою хімічно зв'язаного сульфуру n=5-46 мас. %, а як кислоту використовують бензойну, саліцилову, 2-етилгексанову чи борну кислоту та додатково містить технічний біогліцерин, за такого співвідношення інгредієнтів, мас. %: поліоксіетильований ізононілфенол АФ9-10 триетаноламін 0,50-10,0 0,70-14,0 1 UA 112946 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 етилові естери вищих жирних кислот ріпакової чи соняшникової олій із 0,35-7,0 масовою часткою хімічно зв'язаного сульфуру від 5 до 46 % 2-етилгексанова, бензойна, 0,02-0,4 саліцилова чи борна кислота технічний біогліцерин 0,4-8,0 вода до 100. Для приготування концентрату МХР як поверхнево-активну речовину використовують поліоксіетильований ізононілфенол АФ9-10 (ТУ 2483-077-05766801-98), як регулятор кислотності рН-середовища, що перешкоджає розвитку різних бактеріологічних процесів та антикорозійного реагенту - триетаноламін (ТУ 2423-168-00203335-2007), модифікатор тертя сульфурвмісні етилові естери вищих жирних кислот ріпакової чи соняшникової олій з масовою 3 часткою сульфуру в межах 5-46 % мас, з густиною 930-984 кг/м , в'язкістю кінематичною при 2 40 °C 8,5-281,8 мм /с, кислотним числом 2-10 мг КОН/г продукту. За фізичними властивостями це прозорі, однорідні рідини від темно-вишневого до коричневого кольору з легким специфічним запахом. Їх отримують за ТУ У 20.5-03563790-010:2014 "Присадка етерол-nS Технічні умови", введені в дію 22.11.2014 р. Для приготування концентрату МХР як поверхнево-активну речовину використовують поліоксіетильований ізононілфенол АФ9-10 (ТУ 2483-077-05766801-98), як регулятор кислотності рН-середовища, що перешкоджає розвитку різних бактеріологічних процесів та антикорозійного реагенту - триетаноламін (ТУ 2423-168-00203335-2007), модифікатор тертя сульфурвмісні етилові естери вищих жирних кислот ріпакової чи соняшникової олій з масовою 3 часткою сульфуру в межах 5-46 мас. %, з густиною 930-984 кг/м , в'язкістю кінематичною при 2 40 °C 8,5-281,8 мм /с, кислотним числом 2-10 мг КОН/г продукту. За фізичними властивостями це прозорі, однорідні рідини від темно-вишневого до коричневого кольору, без запаху чи з легким специфічним запахом за вмістом сульфуру понад (n>20). Їх отримують за ТУ У 20.503563790-010:2014 "Присадка стерол nS Технічні умови", введені в дію 22.11.2014 р. Підвищення стійкості МХР та додаткове покращення змащувальних властивостей забезпечується як сульфуровмісним етиловим естером, так і технічним біогліцерином з 3 2 густиною за кімнатної температури 1128-1165 кг/м і в'язкістю при 30 °C 1860-3020 мм /с, який є побічним продуктом одержання біодизельного палива і містить 2-3 % залишкових кількостей етилових естерів та 1-3 % моно- і дигліцеридів ВЖК олій. Останні разом з оксіетильованим ізононілфенолом АФ9-10 проявляють синергетичний ефект і забезпечують підвищену стабільність МХР. Замість дефіцитної і вартісної неодеканової кислоти (за прототипом) в запропонованих складах використовують доступні в промисловості бензойну, саліцилову, 2етилгексанову чи борну кислоти, які підвищують антикорозійний і мікробіологічний захист оброблюваних поверхонь, пригнічуючи ріст і розвиток бактерій та дріжджів у розчинах МХР. Заявлена МХР пояснюється наступними прикладами. Приклад 1. У 20 г демінералізованої води розчиняють 0,4 г 2-етилгексанової кислоти. У колбу, оснащену мішалкою, вносять 44,6 г демінералізованої води, додають 10,0 г оксіетильованого ізононілфенолу АФ9-10 і перемішують до повного розчинення. До утвореного розчину, за постійного перемішування, доливають 14,0 г триетаноламіну, 4,0 г технічного біогліцерину, 7,0 г етеролу-10S і попередньо вищеприготований розчин 2-етилгексанової кислоти (24 г). За кімнатної температури перемішування продовжують впродовж 2 хв. для утворення майже прозорого опалесцюючого розчину вишневого кольору, без запаху. Мікроемульсія стійка в інтервалі температур до 90 °C і не викликає корозії чавуну і сталі. Склад та інші характеристики і експлуатаційні властивості МХР зведені у таблицю. Приклад 2. У 65,0 г демінералізованої води розчиняють 10,0 г поліоксіетильованого ізононілфенолу АФ9-10. До отриманого водного розчину ПАР додають, за постійного перемішування, 14 г триетаноламіну, 4 г технічного біогліцерину і 7,0 г етеролу-10S. За кімнатної температури перемішування продовжують впродовж 2 хв. до повної гомогенізації і утворення однорідної емульсії темно-вишневого кольору, майже без запаху. Емульсія виявилася не дуже стійкою, оскільки вже через добу виділився невеличкий осад, який з підвищенням температури до 80-90 °C збільшувався. Крім того, на чавуні і сталі з'явилися ознаки корозії. Склад та інші характеристики і експлуатаційні властивості МХР зведені у таблицю. 2 UA 112946 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Приклади 3-6. МХР готують аналогічно прикладу 2. Для цього у 4-х колбочках ємністю 150200 мл попередньо готують розчини 2-етилгексанової, бензойної, саліцилової і борної кислот. Для цього в кожну з колб наливають по 86 г демінералізованої води, додають по 0,04 г відповідних кислот і перемішують впродовж 5 хв. до повного розчинення. З приготовленого за прикладом 2 розчину відбирають аліквотні частини масою по 10 г, додають їх у колбочки з відповідними кислотами і перемішують впродовж 2-3 хв. до утворення прозорих мікроемульсійних систем вишневого кольору. Всі мікроемульсії виявилися стійкими в інтервалі температур до 90 °C впродовж тижня. Вони не викликали корозії чавуну і сталі. Склад та інші характеристики і експлуатаційні властивості МХР приведені у таблиці. Приклад 7. У 20 г демінералізованої води розчиняють 0,4 г бензойної кислоти. У колбу, оснащену мішалкою, вносять 44,6 г демінералізованої води, додають 10,0 г оксіетильованого ізононілфенолу АФ9-10 і перемішують до повного розчинення. До утвореного розчину, за постійного перемішування, доливають 10,0 г триетаноламіну, 8,0 г технічного біогліцерину, 7,0 г етеролу-5S і попередньо вищеприготований розчин бензойної кислоти (24 г). За кімнатної температури перемішування продовжують впродовж 2 хв. для утворення майже прозорого опалесцюючого розчину вишневого кольору. Утворюється мікроемульсія без запаху, яка стійка в інтервалі температур до 90 C і не викликає корозії чавуну і сталі. Склад та інші характеристики і експлуатаційні властивості МХР зведені у таблиці. Приклад 8. У 20 г демінералізованої води розчиняють 0,03 г саліцилової кислоти. У колбу, оснащену мішалкою, вносять 77,32 г демінералізованої води, додають 0,5 г оксіетильованого ізононілфенолу АФ9-10 і перемішують до повного розчинення. До утвореного розчину, за постійного перемішування, доливають 1,4 г триетаноламіну, 0,4 г технічного біогліцерину, 0,35 г етеролу-308 і попередньо вищеприготований розчин бензойної кислоти (20,03 г). За кімнатної температури перемішування продовжують впродовж 2 хв. для утворення майже прозорого опалесцюючого розчину коричневого кольору. Утворюється мікроемульсія з слабким специфічним запахом, яка стійка і не викликає корозії чавуну і сталі. Склад та інші характеристики і експлуатаційні властивості МХР зведені у таблиці. Приклад 9. МХР готують аналогічно прикладу 8 за винятком того, що беруть 0,35 г етеролу468, саліцилової кислоти 0,02 г і води 97,33 г. В результаті отримують мікроемульсію коричневого кольору зі стійким специфічним запахом, яка стабільна і не викликає корозії чавуну і сталі. Склад та інші характеристики і експлуатаційні властивості МХР зведені у таблиці. Приклади 10-13 готують аналогічно прикладу 7, замінивши етерол-58 на етесол-10S і змінюючи, відповідно до складу приведеного в таблиці, вміст етесолу-10S до 8 % (приклад 11), 2-етилгексанової кислоти до 8,0 %, триетаноламіну до 14 % і біогліцерину до 4 % (приклад 12), триетаноламіну до 8 % і біогліцерину до 10 % (приклад 12). У всіх чотирьох зразках утворюються злегка опалесцюючі термодинамічно стабільні мікроемульсії вишневого кольору, майже без запаху, які не викликають корозії чавуну і сталі. Склад та інші характеристики і експлуатаційні властивості МХР зведені у таблиці. Приклади 14-16 готують аналогічно прикладу 4, зменшивши, відповідно до складу приведеного в таблиці, вміст етеролу-10S до 0,30 % (приклад 14) чи замінивши етерол-10S на етесол-58 за зменшення його вмісту у МХР до 0,01 % (приклад 15), або з використанням етесолу-58 за максимальної його величини 0,04 % і за межевого вмісту 0,25 % оксіетильованого ізононілфенолу АФ9-10 (приклад 16). Склад та інші характеристики і експлуатаційні властивості МХР зведені у таблиці. Отримані в такий спосіб МХР аналізують за загальними показниками якості - "Зовнішній вигляд" (ГОСТ 6243-75), "В'язкість кінематична (ДСТУ ГОСТ 33-2003), "Масова частка сірки" (ГОСТ 1437-75 або ГОСТ 1431-85), "Трибологічні (протизношувальні навантаження критичне Рк і протизадирні - навантаженням зварювання Рз) властивості" (ГОСТ 9490-75). Антикорозійні властивості оцінюють за експрес-методикою [2], наступним чином. На паперовий фільтр діаметром 50 мм, поміщений у чашку Петрі, за допомогою шпателя рівномірно наносять (2,0±0,1) г чавунної стружки. Градуйованою піпеткою відбирають 2 мл свіжої МХР і рівномірно змочують нею стружку. Чашку Петрі накривають кришкою і витримують 2 год. за кімнатної температури, виключаючи попадання прямих сонячних променів. Потім фільтр виймають з чашки Петрі, видаляють стружку і просушують. Корозію оцінюють за характером і кількістю плям на фільтрі або за їх відсутністю за двома паралельними пробами. Отримані результати досліджень, зведені у таблиці, проаналізовано у співставленні з прототипом. Аналіз фізико-хімічних показників, запропонованих МХР, засвідчує, що за оптимального композиційного складу (приклади 1-6), завдяки використанню сульфурованих етилових естерів та технічного біогліцерину усуваються недоліки, притаманні складу МХР за прототипом [1]. 3 UA 112946 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Зокрема, рідкий стан етеролу-nS і етесолу-nS суттєво полегшують приготування МХР за кімнатної температури. Завдяки поєднанню синергетичного ефекту, підвищенню поверхневої активності і тонкому диспергуванню нерозчинних у воді сульфідованих етилових естерів, простим механічним перемішуванням впродовж 2-5 хв. за кімнатної температури, утворюються однорідні, оптично-прозорі чи з незначною опалесценцією мікроемульсії (приклади 1, 3-6). Міцний ковалентний зв'язок сульфуру в молекулах у поєднанні із запропонованими кислотами, які зменшують лужні числа і рН середовища відносно вихідної системи (приклад 2), надають композиціям МХР термодинамічної, седиментаційної й термічної стійкості, за відсутності корозії і неприємного запаху, навіть за температури 80-90 °C. Це дозволяє передбачити можливість використання запропонованих МХР в жорстких умовах експлуатації зі збереженням тривалості їх використання. До того ж заміна неодеканової кислоти на доступні й дешеві бензойну, саліцилову, 2-етилгексанову чи борну кислоти, а також додаткове уведення технічного біогліцерину побічного продукту від виробництва біодизелю, що наразі немає кваліфікованого використання, за зменшення вартісного триетаноламіну з 8-18 % до 0,7-14 %, створює передумови для підвищення екологічності МХР і їх суттєвого здешевлення. МХР із вмістом триетаноламіну 1,4-14,0 % мас. і 0,4-4,0 % технічного біогліцерину є стабільними, оскільки за приведених умов формуються мікроемульсійні системи з середнім розміром крапель внутрішньої оливної фази (за даними динамічного світлорозсіювання) 30-40 нм (приклади 3-6). В концентрованій системі (приклад 1), як і за відсутності в складі композиції кислот (приклад 2) розміри крапель збільшуються до 100-150 нм, однак, в першому випадку системи зберігають високу стабільність, забезпечують захист чавуну і сталі від корозії і суттєво вищі експлуатаційні властивості у порівнянні з прототипом, тоді як у другому, МХР являє собою емульсію з невеликим виділенням впродовж доби осаду, яка не забезпечує захисту металів від корозії. Використання естеру із вмістом сульфуру n=5 (приклад 7) мало впливає на густину, в'язкість і рН МХР, зате забезпечує їм високу стабільність і захисні якості, тоді як за збільшення сульфуру до n=30 (приклад 8) і далі до n=46 (приклад 9) антизадирні властивості вагомо збільшуються до 1744 Η і 1830 Н, відповідно, хоча протизношувальні властивості залишаються на рівні етеролів з n=10. Заміна ріпакової на соняшникову олію мало впливає як на загальні, так і експлуатаційні властивості. Як і в попередніх випадках, МХР, приготовані з використанням етосолів (приклад 10), мають властивості, за якими вони відчутно переважають аналоги за прототипом. Збільшення концентрації етесолу-10S до 8,0 % (приклад 11), як і концентрації кислоти до 0,5 % (приклад 12), тобто понад заявлений діапазон не погіршує проте і не призводить до суттєвих змін властивостей МХР, а отже, недоцільне з техніко-економічних міркувань. Підвищення концентрації технічного біогліцерину до 10 % (приклад 13) призводить до зростання в'язкості, утворення грубодисперсних емульсій з розміром частинок дисперсної фази понад 400 нм, які з часом та за підвищення температури коагулюють з наступним розшаруванням системи. Підтвердження нижньої межі використання інгредієнтів дається прикладами 14-16, з яких переконливо видно, що зменшення етесолу-10S до 0,3 % (приклад 14), чи бензойної кислоти до 0.01 % (приклад 15), чи оксіетильованого ізононілфенолу АФ 9-10 до 0,25 % (приклад 16), які виходять за граничні концентрації заявлених інгредієнтів, приводить до втрати стійкості, появи каламуті з утворенням осаду чи розшаруванням МХР, різкого погіршення змащувальних характеристик (приклади 14 і 16), а в прикладі 14 ще й корозійного ураження чавуну і сталі 10. Узагальнюючи отримані результати можна констатувати, що поставлена технічна мета досягнута. Запропоновані склади МХР суттєво переважають відомі рішення за прототипом [1], а саме: - як сульфуровмісний модифікатор тертя, замість сульфурованих твердих жирів, використано рідкі сульфани на основі етилових естерів ріпакової (етерол-nS) чи соняшникової (етесол-nS) олій із масовою часткою хімічно зв'язаного сульфуру n=5-46 %, витрати яких зменшено в 5 раз - з 1,7 % для прототипу до 0,35 % у заявленому варіанті; - як інгібітор корозії, протимікробний реагент і стабілізатор МХР, замість дефіцитної і вартісної неодеканової кислоти, використано дешеві і доступні в промисловості бензойну, саліцилову, 2-етилгексанову чи борну кислоти, витрати яких зменшено в 10 раз - з 0,2 % до 0,02 %. - додаткове використання технічного біогліцерину (відходи виробництва біодизелю), який слугує і співрозчинником, і співПАР, дозволяє зменшити у складі МХР вміст вартісного триетаноламіну з 8,0-18,0 % до 0,7-14,0 %. - заміна твердих сульфуровмісних жирів на рідкі сульфани рослинного походження полегшує процес приготування МХР за зниження енергетичних і матеріальних витрат (час 4 UA 112946 C2 5 10 15 приготування 2-5 хв., температура кімнатна), а в поєднанні із запропонованими кислотами (бензойна, саліцилова, 2-етилгексанова, борна) дозволяють отримати МХР мікроемульсійного типу, що відрізняються термодинамічною, седиментаційною і термічною стійкістю за відсутності корозії навіть за температури 80-90 °C і неприємного запаху, за винятком сульфанів з концентрацією сульфуру понад 30 %, для яких вже відмічається стійкий специфічний запах. - заміна вартісних неодеканової кислоти і частково триетаноламіну на доступні й дешеві кислоти та побічний продукт від виробництва біодизельного палива - технічний біогліцерин, створює передумови для підвищення екологічності МХР і їх суттєве здешевлення. - оптимальне співвідношення запропонованих складів МХР забезпечує технологічність приготування МХР та їхні високі екологічні й техніко-економічні показники в процесі використання. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ: 1. Patent 5391310 US, С10М173/02. Sulfurized aqueous machining fluid composition /Krueger Mark K., Byers Jerry P., Turchin Henry. - № 08/156323; filing date 23.11.1993; issued date 21.02.1995. 2. Энтелис С.Г., Берлинер Э.М. Смазочно-охлаждающие технологические средства для обработки металлов резанием: справочник. - М.: Машиностроение, 1995. - 496 с. 20 Композиційний склад і властивості МХР Композиційний склад МХР Властивості МХР Біоглі- Етерол-nS Кислота ТриНомер ІзононілцеетаВ'язкість, Густина, прикладу фенол рин рН нолмм2/с кг/м3 АФ9-10 теамін n Вміст Назва Вміст хнічний 16 Прототип 10.0 18,0 - (жир 6,8 Неодеканова 0,40 52,95 1030 10.22 св.) 2-етилгексанова 0,40 19,05 1027 0,00 23,7 1026 2-етилгексанова 0.04 1,20 Бензойна 0,04 1.18 0,7 Саліцилова 0,04 1,22 -" 0,7 Борна 0,04 1,47 10,0 8.0 5 7,0 Бензойна 0,40 31,1 1053 0.5 1,4 0.4 30 0,35 Саліцилова 0.03 0.5 1.4 0.4 46 0,35 Саліцилова 0,02 1 10,0 14,0 4,0 10 7,0 2 10,0 14,0 4,0 3 1-0 1.4 0,4 -" 0,7 4 1,0 1,4 0,4 -" 0,7 5 1,0 1.4 0,4 -" 6 1,0 1.4 0,4 7 10.0 8 9 Те 7,0 саме 5 Стійкість до: Мастильні характеристики корозії розшарув. чавуну і Впродовж сталі 10 доби Рк. Η Витримує Емульсія стійка Мікро9,88 Витримує емульсія з опалесценц. Емульсія з 10.40 Не витр. невеликим осадом Мікро9,28 Витримує емульсія Мікро9,20 Витримує емульсія Мікро9,33 Витримує емульсія Мікро9,29 Витримує емульсія Мікро10,02 Витримує емульсія з опалесценц. Мікро9.33 Витримує емульсія Мікро9.46 Витримує емульсія Рз, Н 1098 1235 1235 1568 1166 1235 1098 1235 1235 1303 1166 1235 1039 1235 1180 1744 1189 1830 UA 112946 C2 Продовження таблиці і Властивості МХР Композиційний склад МХР ГліНомер Етерол-nS Кислота ТриІзононілцерин прикладу етафенол тенолАФ9-10 хнічамін n Вміст Назва ний 10 10,0 10,0 8,0 Етесол, 7,0 10 Бензойна 11 10,0 10,0 8.0 Те саме 8,0 Бензойна 12 10,0 14,0 4,0 -" 7,0 2-етилгексанова 13 10,0 8,0 10,0 -" 7,0 Бензойна 14 1,0 1,4 0,4 -" 0,30 Бензойна 15 1,0 1,4 0,4 16 0.25 1.4 0,4 Етесол, 0,35 Бензойна 5 Етесол. 2-етилгек0,7 5 санова Стійкість до: Мастильна характеристика В'язкість Густина. рн мм2/с кг/м3 корозії розшарув. *Рк, Вміст чавуну і впродовж Η сталі 10 доби Мікро0,40 36,65 1063 9,67 Витримує емульсія з 1209 опалесценц. Мікро0,40 37,71 1058 9,69 Витримує емульсія з 1180 опалесценц. Мікро0,50 9,04 Витримує емульсія з 872 опалесценц. Мікро0,40 63,11 1091 9,66 Витримує емульсія з 1245 опалесценц. Каламуть і 0,02 8,93 Витримує поява, 872 осаду Емульсія з 0,01 8,93 Не витр. розшарув. Емульсія з 0,04 - Витримує 980 розшарув. *Рз.Н 1386 1390 1235 1305 1098 1166 *Рк - навантаження критичне; *Рз - навантаження зварювання ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 5 10 Водоемульсійна мастильно-холодильна рідина для механічної обробки металів, що містить поліоксіетильований ізононілфенол АФ9-10, триетаноламін, сульфуровмісний модифікатор тертя, кислоту і воду, яка відрізняється тим, що як сульфуровмісний модифікатор тертя містить етилові естери вищих жирних кислот ріпакової (етерол-nS) чи соняшникової (етесол-nS) олії із масовою часткою хімічно зв'язаного сульфуру n=5-46 мас. %, а як кислоту використовують бензойну, саліцилову, 2-етилгексанову чи борну кислоту та додатково містить технічний біогліцерин, за такого співвідношення інгредієнтів, мас. %: поліоксіетильований 0,50-10,0 ізононілфенол АФ9-10 триетаноламін 0,70-14,0 етилові естери вищих жирних кислот ріпакової чи соняшникової олій із масовою 0,35-7,0 часткою хімічно зв'язаного сульфуру від 5 до 46 % бензойна, саліцилова, 2етилгексанова чи борна 0,02-0,4 кислоти технічний біогліцерин 0,4-8,0 вода решта. Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6