Спосіб відеоторакоскопічного виконання біопсії плеври та новоутворення межистіння під місцевим знеболенням

Реферат: Спосіб відеоторакоскопічного виконання біопсії плеври та новоутворення межистіння під місцевим знеболенням включає виконання рентгенологічного дослідження перед оперативним втручанням, проведення біопсії плеври та новоутворення межистіння під місцевою анестезією, направлення біоптату на мікробіологічне, цитологічне і патоморфологічне дослідження, причому виконують спіральну комп'ютерну томографію органів грудної порожнини для визначення місця біопсії, на операційному столі, в положенні хворого лежачи на боку, під контролем показників гемодинаміки створюють штучний пневмоторакс на стороні запланованої біопсії, проводять інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну запланованих місць встановлення торакопортів, виконують відеоторакоскопію на спонтанному диханні пацієнта під місцевою анестезією з ревізією і візуальним уточненням місця біопсії, довгою голкою здійснюють транскутанну інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну місця запланованої біопсії, проводять біопсію плеври та новоутворення межистіння під візуальним контролем, викопують контроль аеро- і гемостазу, дренування плевральної порожнини, і по закінченню операції щоденно вводять в дренажі 10 мл 0,2 % ропівакаїну до видалення останніх. UA 121727 U (12) UA 121727 U UA 121727 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, насамперед до торакальної хірургії, та може бути використана для відеоторакоскопічного виконання біопсії плеври та новоутворення межистіння під місцевим знеболенням. Розвиток ендоскопічних технологій дав можливість проводити швидку і точну морфологічну діагностику таких патологічних станів органів грудної порожнини, як плевральні випоти, доброякісні і злоякісні новоутворення межистіння, центральні пухлини кореня легені з перибронхіальним ростом тощо. В теперішній час все частіше торакальні хірурги використовують відеоторакоскопію для малоінвазивної ендоскопічної біопсії плеври і новоутворення межистіння, біопсії легені, резекційних втручань на останній тощо. Найчастіше відеоторакоскопія з діагностичною метою застосовується при плевральних випотах різної етіології і новоутвореннях межистіння. У більшості хворих відеоторакоскопічна біопсія виконується під загальним знеболенням в умовах однолегеневої штучної вентиляції легень. Однак існує контингент пацієнтів, яким з тих чи інших причин протипоказане проведення загального знеболення. Це хворі з супутньою серцево-судинною патологією і пацієнти похилого віку, у яких медикаментозна депресія дихання може викликати гемодинамічні порушення і навіть призводити до летальних наслідків. В таких випадках виникає необхідність виконання біопсії плеври і/або новоутворення межистіння під місцевою анестезією на спонтанному диханні пацієнта. В клінічній практиці широко використовується спосіб біопсії плеври та новоутворення межистіння шляхом виконання відеоторакоскопії. Операцію виконують в умовах операційної під загальним знеболенням з використанням міорелаксантів з однолегеневою або роздільною інтубацією на штучній вентиляції легень. Під візуальним контролем за допомогою біопсійних щипців виконують біопсію плеври і/або новоутворення межистіння з наступним направленням на цитологічне, мікробіологічне і патоморфологічне дослідження (див. Атлас торакальной хирургии / Марк К. Ферпосон; пер. с англ.; под ред. М.И. Перельмана, О.О. Ясногородского. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. - 304 с.). Проте даний спосіб має наступні недоліки: використання загальної анестезії з штучною вентиляцією легень не може бути застосоване у більшості пацієнтів похилого віку з наявністю супутньої патології або осіб з серцевою патологією; необхідність застосування роздільної інтубації потребує використання вартісних двопросвітних інтубаційних трубок; однолегенева інтубація може бути виконана лише анестезіологом з відповідним досвідом, що обмежує широке застосування методу; відсутність місцевого післяопераційного знеболення викликає додаткові больові відчуття у пацієнта і може спровокувати післяопераційні ускладнення. Відомий спосіб трансторакальної голкової біопсії новоутворення межистіння під контролем спіральної комп'ютерної томографії (СКТ) під місцевим знеболенням, який полягає у тому, що напередодні біопсії хворому проводять багатоосьову СКТ органів грудної порожнини з визначенням найкоротшої відстані в аксіальному напрямку від центру новоутворення до шкіри грудної стінки. За допомогою голки для аспіраційної біопсії або трепанаційної біопсійної голки, трансторакально проходять до центру новоутворення, для контролю знаходження голки повторно виконують СКТ, після чого здійснюють безпосередньо біопсію новоутворення межистіння з направленням біоптатів на цитологічне і патоморфологічне дослідження (див. Трансторакальная биопсия под контролем компьютерной томографии в диагностике объемных образований легких и средостения / Ю.Л. Рагулин и др. // Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова. - 2012. - № 6. - С. 24-27). Проте даний спосіб має наступні недоліки: відсутність візуального контролю аеро- і гемостазу, що збільшує ризик таких ускладнень, як спонтанний пневмоторакс і гемоторакс на стороні маніпуляції; необхідність двічі виконувати СКТ, що призводить до збільшення променевого навантаження для пацієнта: необхідність виконання маніпуляції в рентгенологічному відділенні з умовним дотриманням правил асептики і антисептики; небезпека застосування методу при біопсії новоутворення межистіння в зоні розміщення крупних бронхо-судинних структур; низька інформативність методу із-за невеликих розмірів біоптату. Найбільш близьким за технологічною суттю до способу, що заявляється, є спосіб біопсії парієтальної плеври при ексудативних плевритах та пристрій для його здійснення (див. Спосіб біопсії парієтальної плеври при ексудативних плевритах та пристрій для його здійснення: пат. 1 UA 121727 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 47107 Україна. № u 2001 075341; заявл. 25.07.2001; опубл. 17.06.2002, Бюл. № 17 (кн. 1). - 1 с.), що включає виконання задньопередніх і задньолатеральних рентгенограм до біопсії, проведення премедикації розчином 2 % омнопону чи промедолу та 1 мл 0,1 % розчину атропіну, виконання біопсії плеври під місцевою анестезією розчином новокаїну спеціальною голкою в сидячому положенні хворого в латеральній ділянці грудної стінки між передньою і задньою аксилярними лініями і направлення біоптату на мікробіологічне, цитологічне і патоморфологічне дослідження. Після закінчення виконання біопсії, ушивають рану і виконують додаткову плевральну пункцію для евакуації ексудату. Проте даний спосіб має такі недоліки: відсутність чіткого контролю положення біопсійної голки; можливість відхилення від запланованої траєкторії вводу біопсійної голки в результаті дихальних рухів грудної клітки і екскурсії легені; відсутність візуального контролю аеро- і гемостазу у випадку розташування запланованої зони біопсії в ділянці бронхо-судинних структур, що збільшує ризик таких ускладнень, як спонтанний пневмоторакс і гемоторакс; необхідність виконання перед біопсією багатоосьової рентгенографії в двох проекціях, що несе велике променеве навантаження для пацієнта, однак не забезпечує повної деталізації зони біопсії: необхідність виконання маніпуляції в сидячому положенні хворого, що може викликати колаптоїдні стани і порушення гемодинаміки; обмежена зона виконання біопсії (латеральна ділянка грудної стінки між передньою і задньою аксилярними лініями); проведения премедикації розчином 2 % омнопону чи промедолу, які є наркотичними анальгетиками, несе ризик депресії дихання внаслідок медикаментозної дії на дихальний центр; виконання біопсії із застосуванням місцевої анестезії розчином новокаїну може викликати больові і кардіотоксичні реакції: необхідність виконання додаткової плевральної пункції для евакуації ексудату, тобто повторного інвазивного втручання, додатково збільшує ризик ятрогенного пневмотораксу і геморагічних ускладнень. Все вищеперераховане зменшує інформативність біопсії, збільшує ризик ускладнень від маніпуляції, погіршує загальні результати лікування даного контингенту хворих. В основу корисної моделі поставлена задача створити спосіб відеоторакоскопічного виконання біопсії плеври та новоутворення межистіння під місцевим знеболенням, в якому перед оперативним втручанням виконують спіральну комп'ютерну томографію органів грудної порожнини для визначення місця біопсії, на операційному столі в положенні хворого лежачи на боку під контролем показників гемодинаміки створюють штучний пневмоторакс на стороні запланованої біопсії, проводять інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну запланованих місць встановлення торакопортів, виконують відеоторакоскопію на спонтанному диханні пацієнта під місцевою анестезією з ревізією і візуальним уточненням місця біопсії, довгою голкою здійснюють транскутанну інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну місця запланованої біопсії, проводять біопсію плеври та новоутворення межистіння під візуальним контролем, виконують контроль аеро- і гемостазу, дренування плевральної порожнини і по закінченню операції щоденно вводять в дренажі 10 мл 0.2 % ропівакаїну до видалення останніх, в результаті чого досягається підвищення інформативності, специфічності, точності біопсії, зменшення кількості таких ускладнень, як інтраплевральна кровотеча, пошкодження легені та запізніле розправлення легені. Поставлена задача вирішується тим, що в способі відеоторакоскопічного виконання біопсії плеври та новоутворення межистіння під місцевим знеболенням, який включає виконання рентгенологічного дослідження перед оперативним втручанням, проведення біопсії плеври та новоутворення межистіння під місцевою анестезією, направлення біоптату на мікробіологічне, цитологічне і патоморфологічне дослідження, згідно корисної моделі, викопують спіральну комп'ютерну томографію органів грудної порожнини для визначення місця біопсії, на операційному столі, в положенні хворого лежачи на боку під контролем показників гемодинаміки, створюють штучний пневмоторакс на стороні запланованої біопсії, проводять інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну запланованих місць встановлення торакопортів, виконують відеоторакоскопію на спонтанному диханні пацієнта під місцевою анестезією з ревізією і візуальним уточненням місця біопсії, довгою голкою здійснюють транскутанну інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну місця запланованої біопсії, проводять біопсію плеври та новоутворення межистіння під візуальним контролем, виконують контроль аеро- і 2 UA 121727 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гемостазу, дренування плевральної порожнини, і по закінченню операції щоденно вводять в дренажі 10 мл 0,2 % ропівакаїну до видалення останніх. Відомо використання спіральної комп'ютерної томографії (СКТ) при патології органів дихання. На сьогодні СКТ фактично є "золотим" стандартом обстеження при патології органів грудної порожнини. Тому для максимально точного врахування індивідуальних особливостей клінічної ситуації і визначення місця запланованої біопсії в способі, що заявляється, використовується проведення СКТ. Дане дослідження має багато беззаперечних переваг неінвазивність, оцінка стану паренхіми легені, органів середостіння та відношення кров'яного русла, а також дозволяє визначити положення запланованої точки біопсії в різних проекціях, що принципово важливо для просторової орієнтації при виборі доступу. Тому використання даного методу сприяє підвищенню інформативності, специфічності, точності і безпечності біопсії для хворого. Відомо використання штучного пневмотораксу з метою досягнення адекватного колапсу легені перед відеоторакоскопічним втручанням. За результатами проведених досліджень встановлено, що створення в передопераційному періоді на стороні ураження штучного діагностичного пневмотораксу зменшує ризик пошкодження вісцеральної плеври під час входження першого торакопорту, яке може спричинити клапанний напружений пневмоторакс, газову емболію і внутрішньоплевральну кровотечу із поверхневих судин легені. Створення штучного пневмотораксу, в положенні хворого лежачи на боку на стороні запланованої біопсії, під контролем показників гемодинаміки дозволяє уникнути розвитку вісцеро-вісцеральних рефлексів і розвитку колаптоїдних етапів, що особливо важливо у пацієнтів похилого віку і хворих з серцево-судинною патологією, яким застосування загального знеболення протипоказане. Відомо використання місцевих анестетиків (новокаїну, тримекаїну, лідокаїну, бупівікаїну та ропівакаїну) з метою місцевої анестезії в торакальній хірургії. Серед місцевих анестетиків останні два препарати мають пролонговану дію і їх достатньо використовувати внутрішньоплеврально один раз на день. Ропівакаїн є препаратом з пролонгованою дією, що має в той же час мінімальний кардіотоксичний ефект. Ропівакаїн має приблизно на 40 % менший кардіотоксичний і на 30 % менший нейротоксичний вплив ніж бупівікаїн, причому 10кратне збільшення його концентрації суттєво не посилює його кардіотоксичний ефект. Крім цього при використанні ропівакаїну в низькій концентрації -від 0.2 % і нижче, він в більшому ступені блокує сенсорні, ніж моторні нервові волокна. т. ч. забезпечує аналгезію без обмеження рухливої активності пацієнта. Тому, на відміну від способу-прототипу, в якому застосовують місцевий анестетик короткої дії новокаїн, нами використовується саме ропівакаїн. Все вищеперераховане дозволяє безпечно використовувати препарат в терапевтичних дозах для місцевої інфільтративної анестезії місць встановлення торакопортів і запланованого місця біопсії у хворих похилого віку і осіб з кардіогенною патологією. Відомо виконання відеоторакоскопії з біопсією в торакальній хірургії. Виконання відеоторакоскопії на спонтанному диханні пацієнта під місцевою анестезією у способі, що заявляється, дозволяє розширити межі застосування методу у пацієнтів похилого віку і хворих з серцево-судинною патологією. Можливість мовного контакту з хворим дозволяє, за проханням лікаря, затримати дихання, що у сукупності із застосуванням попереднього штучного пневмотораксу, забезпечує задовільну оглядовість зони операції, можливість доступу до важкодоступних ділянок легені (базальна поверхня, корінь і верхівка легені) для зручності подальших маніпуляцій. Також це дає можливість візуально та за допомогою інструментальної пальпації обстежити зону запланованої біопсії. Здійснення ендоскопічного контролю аеро- і гемостазу дає можливість вчасно помітити ознаки геморагії з торакопортів і провести адекватний гемостаз, що загалом сприяє зменшенню такого ускладнення, як інтраплевральна кровотеча. Ендоскопічний контроль аеростазу дозволяє уникнути запізнілого розправлення легені, тривалого скиду повітря в післяопераційному періоді і сприяє швидкій мобілізації пацієнтів після біопсії. Встановлення дренажу в плевральну порожнину після відеоторакоскопії дозволяє проводити погодинний контроль динаміки ексудації, сприяє швидкому розправленню легені і є додатковим засобом ранньої діагностики післяопераційних геморагічних ускладнень. Внутрішньоплевральне введення в дренаж 10.0 мл 0,2 % розчину ропівакаїну спричиняє тривалий анестетичний ефект, що суб'єктивно призводить до зниження больових відчуттів пацієнтом, та зменшення потреби у призначенні знеболюючих препаратів в ранньому післяопераційному періоді. Місцеве внутрішньоплевральне введення ропівакаїну забезпечує виражений місцевий знеболюючий ефект, при відсутності системної дії препарату на весь організм. 3 UA 121727 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Таким чином, використання всіх цих заходів дозволяє створити технічну можливість проведення біопсії різних відділів гемотораксу, підвищити інформативність, специфічність і точність біопсії та зменшити рівень таких ускладнень, як пошкодження легені, запізніле розправлення легені та інтраплевральна кровотеча. Спосіб виконують наступним чином. В день госпіталізації хворого в стаціонар із наявністю плеврального випоту та/або новоутворення межистіння йому виконують стандартну спіральну комп'ютерну томографію органів грудної порожнини для визначення місця біопсії легені. Після необхідного дообстеження пацієнт подається в операційну. На операційному столі в положенні хворого лежачи на боку під контролем показників гемодинаміки створюють штучний пневмоторакс на стороні запланованої біопсії. Виконують інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну запланованих місць встановлення торакопортів, вводять в плевральну порожнину торакопорти і проводять відеоторакоскопію на спонтанному диханні пацієнта під місцевою анестезією. Виконують відеоторакоскопічну ревізію і візуальне уточнення місця біопсії. Наступним етапом довгою голкою виконують транскутанну інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну місця запланованої біопсії і проводять біопсію плеври та/або новоутворення межистіння під візуальним контролем. Далі виконують ендоскопічний контроль аеро- і гемостазу. Операцію закінчують дренуванням плевральної порожнини. Отриманий біоптат направляють на мікробіологічне, цитологічне і патоморфологічне дослідження. По закінченню операції щоденно вводять в дренажі 10 мл 0.2 % ропівакаїну до видалення останніх. Наводимо конкретні приклади здійснення способу. Приклад 1 (за способом-прототипом). Хворий П., 62 роки, історія хвороби № 1731, госпіталізований у відділення хірургічного лікування туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, ускладнених гнійно-септичними інфекціями ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМИ України" з діагнозом новоутворення межистіння, правобічний ексудативний плеврит. На момент госпіталізації скаржився на задишку при фізичному навантаженні. На ці скарги хворий уваги не звертав, патологічні зміни були виявлені випадково при профілактичному огляді і виконанні оглядової рентгенографії органів грудної порожнини. В день госпіталізації хворому було виконано рентгенографію в двох проекціях і виявлено осумкування рідини в латеральних відділах гемітораксу. Після дообстеження хворому була запропонована трансторакальна біопсія плеври під місцевою анестезією. За 15 хв. до маніпуляції хворому був введений внутрішньом'язово 2 % розчин омнопону та 1,0 мл 0,1 % розчин атропіну. Пацієнт був переведений в "чисту" перев'язочну, де, в положенні сидячи, проведене оброблення шкіри розчином антисептика. Виконана інфільтративна анестезія місця запланованої біопсії 0,5 % розчином новокаїну. Після цього через 10 хв проведений розтин шкіри по ходу VI міжребер'я, по верхньому краю ребра в плевральну порожнину введена біопсійна голка на глибину 7-8 см. За допомогою біопсійної голки поступально-тягнучими рухами виконана біопсія плеври. Біоптати направлені на мікробіологічне, цитологічне і патоморфологічне дослідження. Після цього пацієнту була виконана плевральна пункція з евакуацією 300 мл серозного ексудату. По закінченню маніпуляції хворий переведений до палати. Через 15 хвилин після виконання біопсії пацієнт поскаржився на наростаючу задишку, наявність набряку і підшкірної емфіземи в місці біопсії. Хворий на сидячій каталці був доставлений в рентгенологічне відділення, де після виконання рентгеноскопії був діагностований правобічний ятрогенний пневмоторакс. На рентгенограмах був виявлений гідропневмоторакс у зв'язку з неповною евакуацією ексудату з плевральної порожнини при виконанні біопсії з наступною плевральною пункцією. Пацієнт в екстренному порядку повторно був доставлений в "чисту" перев'язочну, де під місцевою анестезією виконане дренування за Бюлау правої плевральної порожнини. Евакуйовано 500 мл геморагічного ексудату і газ. При кашлі до дренажу продовжувався скид повітря. При контрольній рентгенографії - легеня недорозправлена. У зв'язку з цим пацієнт був підключений до системи активної аспірації. У зв'язку зі зміною характеру ексудату з серозного на геморагічний було запідозрено наявність внутрішньоплевральної кровотечі і розпочато консервативну гемостатичну терапію. Протягом доби припинилась ексудація і скид повітря. На повторній рентгенографії через добу - легеня розправлена, косто-діафрагмальний синус затемнений (залишки гематоми). Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Хворий був виписаний через 10 днів для подальшого лікування у онколога за місцем проживання. Приклад 2 (за способом, що заявляється). 4 UA 121727 U 5 10 15 20 25 30 35 Хворий К., 65 років, історія хвороби № 672, госпіталізований у відділення хірургічного лікування туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, ускладнених гнійно-септичними інфекціями ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМИ України" з діагнозом "новоутворення переднього межистіння, правобічний ексудативний плеврит". З анамнезу стало відомо, що протягом останніх 2-х місяців отримував лікування з приводу пневмонії, ускладненої плевритом. Виконано двічі плевральну пункцію з отриманням серозного ексудату. Проте жодного разу при цитологічному дослідженні ексудату атипових клітин не було виявлено. Курс антибактеріальної терапії без ефекту. В анамнезі гіпертонічна хвороба II ст., миготлива аритмія (пароксизмальна форма), пацієнт регулярно приймає бісопролол і кардіомагніл. В день госпіталізації хворому було виконано СКТ органів грудної порожнини, де встановлено наявність новоутворення переднього межистіння з виходом в праву плевральну порожнину і правобічного ексудативного плевриту. Пацієнту було запропоноване виконання відеоторакоскопічної біопсії новоутворення межистіння і плеври під місцевим знеболенням. Перед операцією за 3 дні був відмінений кардіомагніл. Після необхідного дообстеження пацієнт був поданий в операційну, де на операційному столі, в положенні лежачи на боку, під контролем показників гемодинаміки був створений штучний пневмоторакс справа об'ємом 500 мл. Після цього було виконано плевральну пункцію і проведено інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну в ділянці встановлення першого торакопорта. Проведений розтин шкіри і введений перший торакопорт в плевральну порожнину. Наступним етапом виконана відеоторакоскопія на спонтанному диханні пацієнта під місцевою анестезією. Проведена відеоторакоскопічна ревізія і візуальне уточнення місця біопсії. Після попередньої інфільтративної анестезії встановлений другий торакопорт. Довгою голкою проведена транскутанна інфільтративна анестезія розчином ропівакаїну місця запланованої біопсії і виконана біопсія плеври і новоутворення межистіння під візуальним контролем. Далі виконаний ендоскопічний контроль аеро- і гемостазу. Операція закінчена дренуванням плевральної порожнини. Отримані біоптати направлені на мікробіологічне, цитологічне і патоморфологічне дослідження. По закінченню операції щоденно в дренажі вводився 10 мл 0,2 % ропівакаїн до видалення останніх. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Дренажі було видалено на другу добу після операції. За результатом патоморфологічного дослідження був встановлений діагноз Вклітинної лімфоми з враженням плевральної порожнини. Хворий в задовільному стані був виписаний із стаціонару через 6 днів після операції для подальшого лікування у онколога за місцем проживання. Нами був проведений ретроспективний аналіз 56 випадків виконання біопсії плеври та/або новоутворення межистіння під місцевою анестезією. Запропонований спосіб біопсії плеври та/або новоутворення межистіння був застосований у 29 хворих, 27 пацієнтам проводилась біопсія плеври та/або новоутворення межистіння за способом-прототипом. Результати наведено в таблиці. 40 Таблиця Зрівняльна оцінка ефективності застосування 2-х способів біопсії плеври і/або новоутворення межистіння під місцевою анестезією №№ п/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 45 Клінічні показники Інформативність біопсії (%) Специфічність біопсії (%) Точність біопсії (%) Пошкодження легені Інтраплевральна кровотеча Запізніле розправлення легені Спосіб біопсії Спосіб, що заявляється (29 Спосіб-прототип (27 хворих) хворих) 97,1 % 86,2 % 89,3 % 82,1 % 91,6 % 84,3 % 0 3(11,1±6,0)% 0 2 (7,4±5,0) % 1 (3,4±3,4) % 3 (11,1±6,0)% Таким чином, у порівнянні із прототипом, спосіб, що заявляється, дозволяє: збільшити інформативність біопсії з 86,2 % до 97,1 %; підвищити специфічність біопсії з 82,1 % до 89,3 %; підвищити точність біопсії з 84,3 % до 91,6 %; 5 UA 121727 U 5 зменшити частоту пошкодження легені на 11,1 % випадків; зменшити частоту інтраплевральної кровотечі при виконанні біопсії на 7,4 %; зменшити частоту запізнілого розправлення легені на 7,7 % випадків. Спосіб, що заявляється, досить безпечний, нескладний у виконанні і може бути виконаний в будь-якому лікувальному закладі лікарем, який володіє технікою відеоторакоскопії. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 20 Спосіб відеоторакоскопічного виконання біопсії плеври та новоутворення межистіння під місцевим знеболенням, що включає виконання рентгенологічного дослідження перед оперативним втручанням, проведення біопсії плеври та новоутворення межистіння під місцевою анестезією, направлення біоптату на мікробіологічне, цитологічне і патоморфологічне дослідження, який відрізняється тим, що виконують спіральну комп'ютерну томографію органів грудної порожнини для визначення місця біопсії, на операційному столі, в положенні хворого лежачи на боку, під контролем показників гемодинаміки створюють штучний пневмоторакс на стороні запланованої біопсії, проводять інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну запланованих місць встановлення торакопортів, виконують відеоторакоскопію на спонтанному диханні пацієнта під місцевою анестезією з ревізією і візуальним уточненням місця біопсії, довгою голкою здійснюють транскутанну інфільтративну анестезію розчином ропівакаїну місця запланованої біопсії, проводять біопсію плеври та новоутворення межистіння під візуальним контролем, викопують контроль аеро- і гемостазу, дренування плевральної порожнини, і по закінченню операції щоденно вводять в дренажі 10 мл 0,2 % ропівакаїну до видалення останніх. Комп’ютерна верстка О. Гергіль Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6