Спосіб визначення тиску крові в легеневій артерії за допомогою магнітно-резонансної томографії

980ГЗЄУО МПК 6 A61B 8 /,j СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ТИСКУ КРОВІ В ЛЕГЕНЕВІЙ АРТЕРІЇ ЧА ДОПОМОГОЮ МАГНІТНО-РЕЗОНАНСНОЇ ТОМОГРАФІЇ Винахід стосується медицини, а саме функціональної діагностики, і може бути використаний для визначення тиск\ крові в легеневій артерії за допомогою магнітнорезонансної томографії у хворих з патологією серцево-судинної та бронхо-легеневої систем Існуючі в нинішній час способи визначення тиску крові в легеневій - одного найважливіших показників стану легеневої цирк\лящі, післянавантаження правого шлуночка та переднавантаження лівого шлуночка - характеризуються використанням непрямих показників легеневої гемодинамики та (або) функціонування правого шлуночка ( час ізоволюмічного розслаблення правого шлуночка, період напруження правого шлуночка, час прискорення сістолічного потока вигнання легеневої артерії та таке інше), внаслідок чого визначення тиску в легеневій артерії проводиться, здебільшо, за відсутністтю чіткого фізіологічного (або патофізіологічного) обірунтовання вибору показників, враховуючі які проводиться розрахунок тиску в легеневій артерії, що. взагалом, приводить до емпіричного характеру діагностики наявності та ступеня вираженості гемоциркуляторних зрушень в малому колі кровообігу. Відомий спосіб визначення тиску крові в легеневій артерії, що полягається у наступному: 1. Виконання магнітно-резонансной томографи в кшцеводіасголічну фазу серцевого циклу. 2. Визначення на МРТ-томограмі інтенсивності сигналу кровоплин\ в стволі легеневої артерії. 3. Визначення тиску крові в легеневій артерії якісним шляхом, коли при виявленні високоштенсивного сшналу кровоплину, тиск в легеневій артерії вважали більшим за нормальний. (Синицын В.Е., Мареева Г.И. Магнитная резонансная томография сердца при первичной легочной гипертонии// Бюлл. ВКНЦ.-1988.-№2.-С. 102-105.) Суттєвим ознаками аналогу і винаходу, що збігаються, є такі: 1. Виконання магнітно-резонансной томографії в кінцеводіасголічнуфазу серцевого циклу. 2 2. Визначення тиску крові в легеневій артерії Не зменшуючі гідності цього способу, слід помітити, що він може застосовуватися лише для рішення строго обмеженого числа задач і дозволяє проводити лише якісну діагностику синдрому легеневої гіпертензії, без урахувань кількісних показників і емодінамики малого кола кровообігу. Тому при практичному застосуванню цього способу неможливо проводити розподіл хворих за ступенем легеневої гіпертензії, здійснювати дінамічний наїляд при проведенні терапії, виконанні функціональних проб, вивчати вплив на параметри легеневої циркуляції фармакологічних речовин, способів фізіотерапевтичного тк\ванні тощо Найбільш близьким за технічною суітєвістю та досягаємим результатом є спосіб визначення гиску крові в легеневій артерії за допомогою магнітно-резонансної томографи, що полягається в наступному: 1. Виконують томографічне дослідження органів грудної порожнини - компьютерну томографію. 2. Вираховують площину поверхні тіла за допомогою традиційних формул. 3. Визначають діаметер ствола легеневої артерії. 4. Визначають діаметер правої легеневої артерії. 5. Вираховують площину ствола легеневої артерії. 6. Вираховують площину правої легеневої артерії. 7. Визначають тиск в легеневій артерії за формулою: МРАР = -10.92 + 0.07646 * (AMPA/BSA) + 0.08084 * (ARIPA/BSA)Ae МРАР - середній тиск в легеневій артерії, BSA - площина поверхні тіла, АМРА - площина ствола легеневої артерії, A RIP A - площина правої легеневої артерії. (Кштуата К. Gamsu G., Stern R. G.. Cann С. Е. at all CT-determined pulmonary artery diametera m predicting pulmonary hypertension// Invest. Radiol.-1984,-Vol. 19 -P 16-22.) Спільними ІСТОТНИМИ ознаками прототипу і способу, що заявляється є: 1. Виконання томографічного дослідження органів грудної порожнини. 2. Визначення діаметра ствола легеневої артерії. 3. Визначення діаметра правої легеневої артерії. 4. Вираховування площини ствола легеневої артерії. 5. Вираховування площини правої легеневої артерії. 6. Визначення тиску в легеневій артерії з урахуванням отриманих даних Але при визначенні тиску крові в легеневій артерії за допомогою цього способу передбачається проведення компьюіерноі томографи, що не лише зменьш\є точність лінійних вимірюваннь внаслідок помірної роздільно» здатності використовуємо™ способа візуалізацп, але ще й несе променеве навантаження на пацієнта, що не дозволяє використовувати цей спосіб у вагітних жінок, хворих із захворюваннями системи крові, онкологвчними захворюваннями тощо. Враховування тільки анатомічних змін ствола та правої легеневої артерії зменьшує точність визначення тиску крові в с\динах малого кола кровообігу, особливо коли існує асиметрічний патологічний процес (що буває досиїь часто, наприклад - лівобічне вогнищеве запалення легень), який зумовлює лівобічні розлади легеневої циркуляції, не дозволяє вивчати зміни тиску крові в легеневій артерії регіонального характеру. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалення способу визначення тиску крові в легеневій артерії за допомогою магнітно-резонансноі томографії шляхом розрахунку і оцінки додаткових показників, що забезпечить підвищення вірогідності, точності і відтворюванносп результатів дослідження. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі визначення тиску крові в легеневій артерії за допомогою магнітно-резонансної томографи, що полягає в виконанні томографічного дослідження органів грудної порожнини, визначенні на томограмі діаметра ствола легеневої артерії, правої легеневої артерії, вираховуванні площин ствола легеневої артерії, правої легеневої артерії і обчислення тиску в легеневій артерії за формулою Н О В И Мє те, що виконують магнітно-резонансну томографію, додатково визначають на томограмі діаметер лівої легеневої артерії, передньо-заднш розмір тіла позвонка грудного відділу позвоночного стовбура на рівні чотирьохкамерного перетину серця (РТ); вираховують площину лівої легеневої артерії, повинний діаметр ствола легеневої артерії (ДЛАпов) за формулою ДЛАпов=0,2813*РТ+1,575, повинний діаметр правої легеневої артерії (ДПЛАпов) за формулою ДПЛАпов=1,3299*РТ °ч2 "44 , повинний діаметр лівої легеневої артерії (ДЛЛАпов) за формулою ДЛЛАпов=1,5385*РТ °'Ш1 , повинні площини ствола легеневої артерії, правої легеневої артерії, лівої легеневої артерії за традиційною формулою площини круга, відхилення від повинних площин ствола легеневої артерії (%8ЛА), правої легеневої артерії (%SIUIA), лівої легеневої артерії (%8ЛЛА), як виражених у відсотках добутків різниці між наявними і повиними площинами та повиними площинами, і обчислюють тиск крові в в легеневій артерії (СТЛА) ш формулою: СТЛА = 0,1453*%S.lA + 0,0122*%SILJTA + 0,0741 *%8ЛЛА + 21,7582 де, %вЛЛА - відхилення від повинної площина ствола легеневої артерії, %SIL1A - відхилення від повинної площина правої легеневої аргерп, 4 %8ЛЛА - відхилення від повинної площина лівої легеневої артерії, 21,7582 - алгебраїчний коеффіціент. Причнинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак ,що заявляються та технічним результатом полягає в наступному: внаслідок різних конституційних типів людини, структурно-морфологічні параметри серця та судин грудної порожнини відрізняються у різних індивідумів та мають досить велику широту норми реакції в цілому по популяції. Тому, неврахування особливостей конституції людини при оцінці показників структури судин малого кола кровообігу, приводить до помилок, особливо, коли виходячі з визначених параметрів, вираховуються кількісні показники, як, - наприклад, тиск крові в легеневій артерії. Враховуючи вишчезгадане, існує необхідність стандартизації розмірів судин системи легеневої артерії, згідно конституційно-морфологічного типу конкретної людини. В якості стандартизуючого показника нами обраний передньо-задній розмір тіла позвонка грудного відділу позвоночного стовбура на рівні чотирьохкамерного перетину серця, який не змінюється впродовж життя людини (після досягнення віку статевої зрілості), може бути визначений з високим ступенем точності та відтворюваності. Вибір цього параметра, як нивілюючого конституційно-морфологічні розбіжності досліджуємих людей, визначається також наявноспо високо достовірного, статистично значущого зв'язка між передньо-задній розміром тіла позвонка грудного відділу позвоночного стовбура на рівні чотирьохкамерного перетину серця та діаметрами ствола, правої, лівої легеневих артерій в нормальних умовах в різноманітних вікових та статевих групах, що дозволяє використовувати пропонуємий спосіб визначення тиску крові в легеневій артерії за допомогою магнітно-резонансної томографії незалежно від віку чи статі досліджуємого. Вирахування тиску крові в легеневій артерії виходячі з відхилення від повинних площин ствола, правої та лівої легеневих артерій, базується на широко відомому факті зміни діаметра (відповідно й площини) судин малого кола кровообігу при наявності синдрому легеневої гіпертензії, причому ступень збільшення діаметрів прямо пропорційна ступеню тяжкості гемодінамічних зрушень легеневої циркуляції. Використання як засобу візуалізації, магнітно-резонансної томографії - абсолютно безпечного способа інструментального обстеження, не тільки знімає противопоказания для проведення обстеження (за винятком досить нечисленної категорії хворих зі штучними водіями серцевого ритму), дозволяє здійснювати дінамічний нагляд при проведенні терапії, виконанні функціональних проб, але й значно підвищує точність, вірогідність та відтворюваннісгь результатів дослідження, так як розрізнільні властивості магнітно-резонансної томографії 5 сягають долей міліметру, що недосяжно при використанні інших засобів візуалізаціі органів грудної порожнини. Для визначення показника норми було обстежено 127чоловік, з них Ї9 практично здорових осіб, 38 хворих гіпертонічною хворобою, 70 хворих з вторинною легеневою гіпертензією на тлі хронічних обструктивных захворювань легень віком від 17 до 73 років (середній вік склав 43.4±12,8 рока), з них жінок було 58 чоловік (45,1%), чоловіків - 69 (54.3%). Після вираховування, тиск крові в легеневій артерії, визначений за допомогою магнітно-резонансної томографії склав 22,4+0,42 мм рт ст. Спосіб здійснюється слідуючим чином: 1. Хворого поміщають в магнітно-резонансний томограф. 2. Використовуючи спосіб часткового насичення при импульсній послідовності TR 400-800 мс, ТЕ - 20-40 мс, одержують «Ті» і «середньовзвішенні» зображення органів грудной порожнини в кінцеводіастолічну фазу, синхронизуючи дослідження з електрокардіографією. 3. Виконують поперечні перерізи органів грудной порожнини на рівні серця з товщиною 10 мм в кількості від 4 до 11. 4. О тримані томограмма аналізують з використанням вбудованих апаратних і програмних засобів обробки зображення томографа. 5. На отриманій томограмі визначають діаметр ствола легеневої артерії. 6. На отриманій томограмі визначають діаметр правої легеневої артерії. 7. На отриманій томограмі визначають діаметр лівої легеневої артерії. 8. На отриманій томограмі визначають передньо-задній розмір тіла позвонка грудного відділу позвоночного стовбура на рівні чотирьохкамерного перетину серця (РТ). 9. Вираховують площину ствола легеневої артерії за традиційною формулою площини круга. ІО.Вираховують площину правої легеневої артерії за традиційною формулою площини круга. 1 1.Вираховують площину лівої легеневої артерії за традиційною формулою площини круга. 12.Вираховують повинний діаметр ствола легеневої артерії (ДЛАпов) за формулою ДЛАпов=0,2813*РТ+1,575 де РТ - передньо-задній розмір тіла позвонка грудного відділу позвоночного стовбура на рівні чотирьохкамерного перетину серця. ІЗ.Вираховують повинний діаметр правої легеневої артерії (ДТЇЛАпов) за формулою ДПЛАпов=1,3299*РТ °2045 де 6 PT - передньо-задній розмір тіла позвонка грудного відділу позвоночного стовбура на рівні чотирьохкамерного перетину серця. 14.Вираховують повинний діаметр лівої легеневої артерії (ДЛЛАпов) за формулою ДЛЛАпов=1,5385*РТ0Ш1 де РТ - передньо-задній розмір тіла позвонка грудного відділу позвоночного стовбура на рівні чотирьохкамерного перетину серця. 15.Вираховують повинну площину ствола легеневої артерії за традиційною формулою площини круга. 16.Вираховують повинну площину правої легеневої артерії за традиційною формулою площини круга. 17.Вираховують повинну площину лівої легеневої артерії за традиційною формулою площини круга. 18.Вираховують відхилення від повинної площини ствола легеневої артерії (%SJ1A) як виражений у відсотках добуток різниці між наявною і повинною площинами та повинною площиною. 19.Вираховують відхилення від повинної площини правої легеневої артерії (%SILIA), як виражений у відсотках добуток різниці між наявною і повинною площинами та повинною площиною. 20.Вираховують відхилення від повинної площини лівої легеневої артерії (%SJU1A), як виражений у відсотках добуток різниці між наявною і повинною площинами та повинною площиною. 21 .Обчислюють тиск крові в в легеневій артерії (СТЛА) за формулою: СТЛА = 0,1453*%SJ1A + 0,0122*%SOtfA + 0,0741*%S,lJIA + 21,7582 де, %БЛЛА - відхилення від повинної площина ствола легеневої артерії, %SIL1A - відхилення від повинної площина правої легеневої артерії, %SJIJIA - відхилення від повинної площина лівої легеневої артерії, 35,5838 - алгебраїчний коеффіціснт. Приклад: Хворій С. 43 років надійшов в кардіологічне відділення Запорізької обласної кліничної лікарні з скаргами на запаморочення, головний біль, «мільтішиння цяток» перед очами, звон в вухах, задишку при фізичному навантаженні. Вважає себе хворим протягом 8 років, коли вперше, без видимої причини, було зареєстроване носова кровотеча, яка супроводжувалася підвищенням артеріального тиску до 190 та 120 мм рт ст. Згодом хворий неодноразово знаходився 7 на стаціонарному лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби, одержував амбулаторну терапию р-блокаторами і діуретинами За тиждень до надходження в клінику, після сильного псіхозмошонального потрясения, з'явилися вищезазначені скарги на тлі високих цифр артеріального тиску (до 180 і 110 мм рт ст), і хворий був госпіталізований для купіровання гіпертонічного криза та коррекцп проводимої терапії. Анамнез життя - без особливостей, мати хворого страждала гіпертонічною хворобою, іншої спадкової патології в родині не виявлено. Пациент палить протягом 13 років, інші шкідливі звички заперечує, аллерголопчний анамнез не обтяжений. Об'єктивно спостерігаються наступні зміни. Артер іальний гиск в момент надходження 180 і 100 мм рт ст на лівій і 185 і ПО мм рт ст на правій плечевих артеріях, пульс 84 ударів в хвилину, задовільних властивостей. При пальпації верхівний поштовх визначається на 2-2. 5 см знаружі від ереднеключичної лінії з лівої сторони в 6 мгжребірьі, поширений, збільшений по висоті, посилений. Перкуторно розширення границь відносної серцевої тупості, аускультативно - діяльність серця правильна, посилений І тон на верхівці серця, в легенях дихання везикулярне, жорстковате, в нижніх відділах з обох сторін одиничні вологі дрібнобулькасті неконсоиуючі хрипи. Частота дихання 20 в 1 хвилину, дихання поверхнве На елек грокардюграмі - ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, порушення процесів реполярізаци в лівих грудних відведеннях. При ехокардюграфічному дослідженні спостерігається збільшення кінцеводіастолічного і кшцевосісолічного об'ємів лівого шлуночка, помірне зниження його скорочувальних властивостей, потвщення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перетинки, наявна гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (індекс маси миокарда лівого шлуночка 123 г/м^). При ренгенологичному дослідженні в легенях посилений судинний малюнок, корені структурні, тяжисті, більше з правої сторони. При дослідженні очного дна визначається сужения і склерозування артерій, вши полнокровны, поширені, феномен Салюса-Гуна 1ЫП ступеня. Дані інших інструментальних та лабораторних дослідженнь без особливостей. Враховуючи скарги хворого, клінічну картину захворювання, дані об'єктивного дослідження і зважаючи на результати додаткових способів дослідження, хворому був поставлений кліничний діагноз - Гіпертонічна хво роба, II стадія. Так, як хворий скаржився на задишку при фізичному навантаженні, враховуючи наявність хрипів і зміни ренгенолопчної картини легень, у хворого була запідозрена наявність гіпертонії малого кола кровобігу. Для уточнення діагноз}7 була виконана магнітно-резонансная томографія і був визначений тиск крові в легеневій артерії згідно способу, що пропонується. На отриманій томограмі діаметр ствола легеневої артерії склав 3 см, діаметр правої легеневої артерії - 2,1 см діаметр лівої легеневої артерії - 2.2 см відповідно, передньо-задній розмір тіла позвонка грудного відділу позвоночного стовбура на рівні чотирьохкамерного перетину серия склав 3 см, площина ствола легеневої артерії склала 7,065 см 2 , площина правої 2 легеневої артерії - 3,4619 см , площина лівої легеневої артерії - 3,7994 см 2 віповідно, повинний діаметр ствола легеневої артерії (ДЛАпов) склав 2,4189 см. повинний діаметр правої легеневої артерії (ДПЛАпов) склав 1.6649 см, лівої легеневої артерій 1.7325 см відповідно, повинна площина ствола легеневої артерії склала 3,1614 см 2 , повинна площина правої легеневої артерії склала 2,1760 см 2, повинна площина лівої легеневої артерії склала 2,3562 с 2, відхилення від повинної площини ствола легеневої артерії (%SJ1A) склало 123,47%, відхилення від повинної площини правої легеневої артерії (%8ПЛА) склало 59,10%, відхилення від повинної площини лівої легеневої артерії (%5ЛЛА) склало 61 «25%, і обчисленими тиск крові в в легеневій артерії склав 44,6 мм рт ст. Гіпертензія малого кола у даного хворого була згодом підтверджена також при проведенні югулярної флебографії, виходячи з результатів якої, систолічний тиск в легеневій артерії склав 46,3 мм рт ст (при нормі до 22 м рт ст). Отримані дані, які свідчили про наявність підвищеного тиску в судинах малого кола кровообігу, дозволили вчасно внести коррекцию в проводиму терапію, що виразилося в додатковому призначенні лікарських засобів, спроможних покращувати гемодінамічні параметри малого кола кровобігу. Через 12 тижнів комплексного лікування, при контрольному обстеженні поряд з поліпшенням кліничної картини захворювання та позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося достовірне зменшення тиску в легеневій артерії, який на кінець курсу терапії складав ЗО, 4 мм рт ст. Таким чином, використання спосібу ,що пропонується дозволило вчасно визначити тиск в легеневій артерії за допомогою магнітнорезонансної томографії, призначити патогенетично зумовлену терапію, що в підсумку призвело до підвищення якості діагностики, дозволило оптимизувати лікування і відвернути появу ускладнень.