Спосіб визначення функціональних об’емів правого шлуночка за допомогою ехокардіографії

МПК6 A61Bs/oo СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБ ЄМІВ ПРАВОГО ШЛУНОЧКА ЗА ДОПОМОГОЮ ЕХОКАРДЮГРАФІЇ Винахід відноситься до медицини, а саме до функціональної діагностики і може бути використаний для визначення функціональних об'ємів правого шлуночка у хворих з патологією серцево-судинної системи. Існуючі в нинішній час спосіби визначення функціональних об'ємів правого шлуночка - одних із найважливіших показників, що характеризують анатомічні особливості правого шлуночка в нормальних та патологічних умовах, стан легеневої циркуляції, післянаватнаження правого шлуночка та переднавантаження лівого шлуночка - характеризуються емпіричним підходом до вибору геометричної фігури, з якою аппроксимується форма правого шлуночка, досить часто виконуються на межі достовірності та роздільної властивості використовуємих способів обстеженняне, що значно знижує діагностичну цінність визначення функціональних об'ємів правого шлуночка. Відомий спосіб визначення функціональних об'ємів правого шлуночка, що полягає в наступному: і. Катетеризація та заповнення порожнини правого шлуночка її рентгенконтрасним розчином. 2. Проведення двохпроекціїної кіновентрикулографії в передньо-задньої та бокової проекціях. 3. Вимірювання на отриманій вентрикулограммі діаметра трьохстулкового клапану. 4. Вимірювання на отриманій вентрикулограммі довжини приточного відділу правого шлуночка 5. Вимірювання на отриманій вентрикулограммі половини діаметру основи та висоти всіченого конуса, зя який приймається вивідний відділ правого шлуночка 6. Вимірювання на отриманій вентрикулограммі кута нахилу довгої вісі приточного відділу правого шлунрчка до вентрикулографічноі площини. 7. Вирахування кінцево-сістолічного та кінцево -діастолі чного об'ємів правого шлуночка з використанням попередньо отриманих даних. 2 (Волков А.Б., Лаз арев СМ. Объем правою желудочка сердца при гиперволемической или гиперкинетической нагрузке // Вестик хируругии.-1993.-№ 1-2.-С.8-12.) Суттєвим ознаками аналогу і винаходу, що збігаються, є такі: 1. Проведення інструментального обстеження. 2. Вираховування об'ємів правого шлуночка з вико ристанням отриманих при інструментальному обстеженні даних. Однак даний спосіб визначення функціональних об'ємів правого шлуночка не дозволяє визначати цю величину у конкретних хворих, бо данні, необхідні для вирахування функціональних об'ємів правого шлуночка, можно визначити тільки під час катетеризації порожнини правого шлуночка, яка проводиться не обов'язково при захворюваннях, що вимагають визначення функціональних обЧмів правого шлуночка, а спеціальне проведення оперативного втручання для визначення функціональних об'ємів правого шлуночка неможливо через незрівняльнзсть ризику проведення катетерізаціїї порожнин серця і діагностичного значення визначення функціональних об'ємів правого шлуночка у більшості популяцій хворих, якім доцільно було б визначати об'єми правого шлуночка. Досить складний складний методичний підхід, який використовується авторами вищчезгаданого спосібу, значно обмежує коло зас госування цього спосібу визначення функціональних об'ємів правого шлуночка, що пов'язано з необхідністтю використання особливих ангіографічних установок, обладнаних спеціальними апаратними та програмними засобами отримання та аналізу зображень. Крім того процедура дослідження несе ще й променеве навантаження на пациента том)' використання цього спосібу у деяких категорій хворих (наприклад - вагітні жінки, діти, пацієнти з онкологічними захворюваннями тощо) недоцільно. Найбільш близьким за технічною еуттєвістю та досягаємим результашм є спосіб визначення функціональних об'ємів правого шлуночка, що полягається в наступному: 1. Проведення ехокардіографії. 2. Вимірювання на ехокардіограммі сіетолічноі та діастолічноі' площини правого шлуночка в чотирьохкамерній позиції. 3. Вираховування ударного об'єма лівого шлуночка за традиційними формулами. 4. Вираховування фракції викиду правого шлуночка як добутка різниці діастолічноі і сіетолічноі площини правого шлуночка та діастолічноі площини правого шлуночка. МПК6 А61В8/оо СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБ ЄМІВ ПРАВОГО ШЛУНОЧКА ЗА ДОПОМОГОЮ ЕХОКАРДІОГРАФІЇ Винахід відноситься до медицини, а саме до функціональної діаіносійки і може буї и використаний для визначення функціональних об'ємів правого шлуночка у хворих з патологією серцево-судинної системи. Існуючі в нинішній час спосіби визначення функціональних об'ємів правого шлуночка - одних із найважливіших показників, що характеризують анатомічні особливості правого шлуночка в нормальних та патологічних умовах, стан легеневої циркуляції, післянаватнаження правого шлуночка та переднавантаження лівого шлуночка - характеризуються емпіричним підходом до вибору геометричної фігури, з якою аппроксимується форма правого шлуночка, досить часто виконуються на межі достовірності та роздільної властивості викорисговуємих способів обстеженняне, що значно знижує діагностичну ЦІННІСТЬ визначення функціональних об'ємів правого шлуночка. Відомий спосіб визначення функціональних об'ємів правого шлуночка, що полягає в наступному: і. Катетеризація та заповнення порожнини правого шлуночка п рентгенконтрасним розчином. 2. Проведення двохпроекщшоі кшовентрикулографп в передньо-задньої та бокової проекціях. 3 Вимірювання на отриманій вентрикулограммі діаметра трьохстулкового клапану. 4 Вимірювання на отриманій вентрикулограммі довжини приточного відділу правого шлуночка 5 Вимірювання па отриманій вентрикулограммі половини діаметру основи та висоти ваченого конуса, зя який приймається вивідний відділ правого шлуночка 6. Вимірювання на отриманій вентрик\лограммі кута нахилу довгої вісі приточного відділу правого шлунрчка до вентрикулографічноі площини. 7 Вирахування кшцево-сістолічного та кінцево-діастолічного об'ємів правого шлуночка з використанням попередньо отриманих даних. 2 (Волков А.Б., Лаз арев СМ. Объем правого желудочка сердца при гиперволемической или гииеркинетической нагрузке // Вестик хируругии.-1993.-№ 1-2.-С.8-12.) Суттєвим ознаками аналогу і винаходу, що збігаються, є такі; 1. Проведення інструментального обстеження. 2. Вираховування об'ємів правого шлуночка з використанням отриманих при інструментальному обстеженні даних. Однак даний спосіб визначення функціональних об'ємів правого шлуночка не дозволяє визначати цю величину у конкретних хворих, бо данні, необхідні для вирахування функціональних об'ємів правого шлуночка, можно визначній тільки під час катетеризаціі порожнини правого шлуночка, яка проводиться не обов'язково при захворюваннях, що вимагають визначення функціональних об'ємів правого шлуночка, а спеціальне проведення оперативного втручання для визначення функціональних об'ємів правого шлуночка неможливо через незрівняльність ризику проведення катетерізаціїї порожнин серця і діагностичного значення визначення функціональних об'ємів правого шлуночка у більшості популяціії хворих, якім доцільно було б визначати об'єми правого шлуночка. Досить складний складний методичний підхід, який використовується авторами вищчезгаданого спосібу, значно обмежує коло застосування цього спосібу визначення функціональних об "ємів правого шлуночка, що пов'язано з необхідністтю використання особливих ангіографічних установок, обладнаних спеціальними апаратними та програмними засобами отримання та аналізу зображень. Крім того процедура дослідження несе ще й променеве навантаження на пациента тому використання цього спосібу у деяких категорій хворих (наприклад - вагітні жінки, діти, пацієнти з онкологічними захворюваннями тощо) недоцільно. Найбільш близьким за технічною сугтєвістю та досягаємим результатом є спосіб визначення функціональних об'ємів правого шлуночка, що полягає гься в наступному: 1. Проведення ехокардіографії. 2. Вимірювання на ехокардіограммі сістолічноі' та діастолічноі площини правого шлуночка в чотирьохкамернїй позиції. 3. Вираховування ударного об'єма лівого шлуночка за традиційними формулами. 4. Вираховування фракції викиду правого шлуночка як добутка різниці діастолічноі і сістолічноі площини правого шлуночка та діастолічноі площини правого шлуночка. з 5. Вираховування кінцеводіасіолічного об'ема правого шлуночка як добутка ударного об'єма лівого шлуночка та фракції викиду правого шлуночка. 6. Визначення ударного об'єму правого шлуночка, який приймається рівним ударному об'єму лівого шлуночка. 7. Вираховування кінцевосістолічного об'єму правого шлуночка як різниці між кінцеводіастолічним об'ємом правого шлуночка та ударним об"ємом правого шлуночка. (Чикашвили Д.И., Романовский И.М., Самко А.Н. Оценка общей сократительной функции правого желудочка с помощью двухмерной эхокардиографии у больных инфарктом миокарда//Кардиология.-1991.-№5.-С. 27-29) Спільними істотними ознаками прототипу і способу, що заявляється є: 1. Проведення ехокардіографії. 2. Вираховування ударного об'єму лівого шлуночка за традиційними формулами. 3. Визначення ударного об'єму правого шлуночка, який приймається рівним ударному об'єму лівого шлуночка. 4. Вираховування кінцевосістолічного об'єму правого шлуночка як різниці між кінцеводіастолічним об'ємом правого шлуночка та ударним обемом правого шлуночка. Однак, визначення функціональних об'ємів правого шлуночка цим способом проводиться за відсутністтю чіткого фізіологічного (або паюфізіологічного) обгрунтовання запропонованого підходу до вираховування кінцеводіастолічного об'єма правого шлуночка, що, взагалом, приводить до емпіричного характеру діагностики наявності та ступеня вираженості зрушень об"ємів правого шлуночка та гемодінамічних показників малого кола кровообігу. При практичному втіленні вищчезгаданого спосіба не враховується інші механізми спорожнення правого шлуночка - під час сістоли вільна стінка рухається вниз, тангенціально по відношенню до крові, яка знаходиться в порожнини правого шлуночка, під час діастоли - вверх. Таким чином, вільну стінку правого шлуночка можна порівняти з пружною мембраною, прикріпленою до верхівки серця, що розтягується уздовж під час діастоли. Коли відбувається скорочення стінки правого шлуночка, клапан легеневої артерії зміщується вниз, насувається на розташовану у шлуночку кров, в наслідок чого кров опиняється за клапаном легеневої артерії, або ж за межами правого шлуночка. Тому визначення одного із значущих параметрів для вирахування кінневодіастолічного об'єма правого шлуночка - фракції викиду як добутка різниці діастолічної і сістолічної площини та діастолічноі площини правого шлуночка, не може врахувати пасивний частку ударного об"єма правого шлуночка, що, в подальшому, призводить до помилок при визначенні кінцеводіастолічного, а згодом - кінцевосістолічного об'ємів правого шлуночка. В основу винаходу посіавлено завдання вдосконалення способу визначення функціональних об'ємів правого шлуночка шляхом розрахунку і оцінк и додаткових показників, що забезпечить підвищення вірогідності, точності і відтворюванності результатів дослідження. Поставлене завдання вирішується тим , що в способі визначення функціональних об'ємів правого шлуночка за допомогою ехокардіографіі. що полягає в проведенні Проведення ехокардіографіі. вираховуванні ударного об'сма лівого шлуночка за традиційними формулами, визначенні ударного об'сма правого шлуночка, який приймається рівним ударному об'єму лівого шл\ночка. вираховуванні кінцевосістолічного об'єму правого шлуночка як різниці між кінцеводіастолічним об'ємом правого шлуночка та ударним об'ємом правого шлуночка, Н О В И М є іе, що, додатково вимірюють на зхокардіограмі кінцеводіасіолічний розмір правою шлуночка, довгу вісь лівого шлуночка, кінцеводіастолічний розмір лівого шлуночка, товщину задньої стінки лівого шлуночка і обчислюють кінцеводіастолічний об'єм правого шлуночка за формулою; Vnn = 0,8168х КДРпш х (ПРлш + 2х ТЗСлш)х(КЛРлш+^ПС-ІШ^ + 2(Ш (()е Vnui. кінцеводіастолічний об'єм правого шлуночка, К]\Рпш - кііщеводіастолічний розмір правого шлуночка, ПРлш - довга вісь лівого шлуночка, КДРлш кінцеводіастолічний розмір лівого шлуночка, Т3( 'лш товщина задньої стінки лівого шлуночка, 0,8768, 20,84 алгебраїчні коефіцієнти. Причнинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються та технічним результатом полягає в наступному: правий шлуночок апироксимується з об'мною геометричною фігурою, яка являє собою половину порожнього еліпсоіда обертання, де вийнята частина складає половину еліпсоіда обертання, з якою аппроксимується лівий шлуночок. Означений підхід найбільш точно і повно описує форму порожнини правого шлуночка, що дозволить оцінювати кінцеводіастолічний об'єм правого шлуночка у хворих з різноманітними захворюваннями серцево-судинної системи, здійснювати динамічний контроль в процесі проводимої терапії. В способі, що пропонується необхідно визначаїи лінійні розміри лівого шлуночка, для яких існують чіткі анатомічні орієнтири і стандартні позиції виміру, не вимагається додаткового застосування графоаналїзатора або планіметріїї оіриманих изображений, що в цілому прискорює процедуру дослідження і підвищує точність оцінки кінцеводістолічного об'єму правого шлуночка. Можливість визначеня ударного об'єму правого шлуночка, який приймається рівним ударного об'є му лівого шлуночка, грунтується на тому, що діяльність камер серця в організмі людини погоджена, шари м'язів переходять з одного шлуночка на інший, формуючи єдиний порожній м'язсвий орган - серце, і. якщо розглядатиправі та ліві камери серця з позицій гідродинаміки як два послідовних насоса, вихід першого з них (правого шлуночка) под'єднано до виходу другого (лівого шлуночка), то, знаючи вихід другого насоса (лівого шлуночка) можна визначити вихід і першого з них (правого шлуночка) вони будуть рівні між собою. Практич не втілення запропонованого стереометричного підходу до аппрокешації форми внутрішньої порожнини правого шлуночка знайшло відображення в иропонуємих алгебраїчних коеффіціенгах, які входять до формули визначення кінцеводіасголічного об'єми правого шлуночка, які були отримані при співставленні об'ємів правого шлуночка, які вираховувались згідно моделі за результатами магнітно-резонансної томографії (найбільш точного, на сьогодняшній день, спосіба візуалізації серця та проведення кількісних розрахунків) та результатів ехокардшграфії. Відносна простота оцінки функ ціональних об'ємів правого шлуночка за допомогою способу, що пропонується дозволяє проводити визначення його об'єму навіть дослідникам з невеликим кліничним досвідом, що також позитивно впливає на точність, відтворюванність результатів дослідження. Для визначення показника норми було обстежено І27чоловік, з них 19 практично здорових осіб, 38 хворих гіпертонічною хворобою. 70 хворих з вторинною легеневою гіпертензією на тлі хронічних обструктивных захворювань легень віком від 17 до 73 років (середній вік склав 43.4+12,8 рока), з них жінок було 58 чоловік (45.7%), чоловіків - 69 (54.3%). Після вираховув ання, кінцеводіастолічний об"єм правого шлуночка склав 122,14 ± 4, 95 мл , кінцевосістолічний об'єм правого шлуночка склав 48,36 ± 4,46 мл, ударний об'єм правого шлуночка склав в 74,15 ± 14,67 мл. Спосіб здійснюється слідуючим чином: 1. Виконують ехокардіографічне дослідження в положенні хворого лежачи на спині або лівому боці. 2. Проводять двохмірну локацію серцевих структур з парастернального доступу в чтотирьохкамерній позиції серцяі. 6 3. Фіксують синхронизовану з електрокардіограмою отриману ехокардіограму в потрібні фази серцевого циклу. 4. Ехокардіограму обробляють за допомогою вмонтованих програмних засобів обробки зображення. 5. Вимірюють на отриманій ехокардіограмі в кінцеводіастолічну фазу серцевого циклу кінцеводіастолічний діаметр лівого шлуночка. 6. Вимірюють на отриманій ехокардіограмі в кінцевосістолічну фазу серцевого циклу кінцевосістолічний діаметр лівого шлуночка. 7. Вираховують кінцеводіастолічний об'єм лівого шлуночка за традиційними формулами. 8. Вираховують кінцевосістолічний об'єм лівого шлуночка за традиційними формулами. 9. Вираховують ударний об'єм лівого шлуночка за традиційними формулами. 10.Визначають ударний об'єм правого шлуночка, який приймається рівним ударному об'єм> лівого шлуночка. 1 (.Вимірюють на отриманій ехокардіограмі кінцеводіастолічний розмір правого шлуночка як максимальну відстань передньої стінки правого між ендокардіальними поверхнями шлуночка та правошлуночковоі частини міжшлуночкової перетинки перпендикулярно міжшлуночковій перетинці. 12.Вимірюють на отриманій ехокардіограмі довгу вісь лівого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу серцевого циклу. ІЗ.Вимірюють на отриманій ехокардіограмі товшину задньої стінки лівого шлуночка в кінцеводіастолічну фазу серцевого циклу. 14.Використовуючи отримані величини, обчислюють кінцеводіастолічний об'єм правого шлуночка за формулою: V = 0,816Sх КДРпшх (ПР.іш + 2хГЗ(Ъш)хІ ^'^'ШІ + 2хТЗСт Л + 20^4 , де V. кінцеводіастолічний об'єм правого шлуночка, КДРпш - кінцеводіастолічний розмір правого шлуночка. ПРлш - довга вісь лівого шлуночка, КДРлш - кінцеводіастолічний розмір лівого шлуночка, ТЗСлш - товщина задньої стінки лівого шлуночка, 0,8768t 20,84 - алгебраїчні коефіцієнти. 15.Вираховують кінцевосістолічний об'єм правого шлуночка як різницю між кінцеводіастолічним об'ємом правого шлуночка та ударним об'ємом правого шлуночка. Вищезашачена формула для визначення кінцеводіастолічного об'єма правого шлуночка одержується виходячи з наступних допущень: Обєм еліпсоїда рівний : JTX G* У xZ Vo = --------------- , де 6 Кэ-обЧ'м еліпсоїда, я- число «пі», G, У, Z - осі еліпсоїда. Об"єм правого шлуночка в кінцеводіаеі ол ічну фазу серцевого циклу дорівнює об'єму геометрично ї фігури, я ка являє собою половину порожньою еліпсо їда обертання, де вийнята частина складає половину еліпсо їда обертання, з якою аппроксимується лівий шлуночек. Для обчислення кінцеводіастолічного об'єму правого шлуночка спочатку необхідно знайти об'єм лівого шлуночка (по формулі об'єму еліпсоїда), що буде рівний: к * С х Xі V.n ш:і. ~--------------- , де 6 Кі ті -об"єм лівого шлуночка, С - епікардіальнии діаметр лівого шлуночка в перетині по довгій осі, X- епікардіальнии діаметр лівого шлуночка в перетині по його короткій осі. Об'єм геометричної фігури, з якою апроксимується правий шлуночек в кінцеводіастолічну фазу, без вийнятої частини буде рівний : \\ =0.5 х ---- і ------ —- І -------- Іде F,- цей об"єм, тс- число «пі», D - кінцеводіастолічний розмір правого шлуночка, X- епікардіальнии діаметр лівого шлуночка в перетині по його короткій осі. С - епікардіальнии діаметр лівого шлуночка в перетині по довгій осі. Віднявши від цього об'єму половину об'єму лівого шлуночка і провівши алгебраїчні перетворення, отримаємо: п. - 0.5 х (п х(2 х /) + Х)*С х X 6 пх С х X2 ] 6 (лхСх(і2хі) + Х)хХ~Х)) ле = 0,5 У -----------^ -------------------- I { в Підставимо значення формулу; т гх С х Хх О ) пс = 0.5 JJ \2 2хкхСхХхВ лхСхХхО З Мх Сх Хх О I 6 6 числа «пі» в огриману 2 хЗ, 14 х[С х xD\ { 2 ) Vn им - — — — --------= ——-—-—-—- = ---------- 3 A 4 X \ C X X XD ' \ 2 6 — хО 2 Підставимо значення епікардіального діаметра лівого шлуночка в перетині по його короткій осі та епікардіального діамеіра лівою шлуночка в перетині по його довіій осі. Отже: т/ і л*- % і - \ ( ЩР + 2хТ З С-:ш А ІГ П Vn.uLi = 1.05 /х ( х —, л Оі = С1,05r rх (ПРлшт+і г2хТЗ( лш)хл ш-^— ----^— Тх . Щрпьи, де х А fr , / V £ ) Vnui- кінцеводіасголічнийоб'єм правого шлуночка, КДРпш - кінцеводіастолічний розмір правого шлуночка. ПРлш - довга вісь лівого шлуночка. КДРлш - кінцеводіастолічний розмір лівого шлуночка, ТЗСлш - товщина задньої стінки лівого шлуночка. Враховуючі алгебраїчні коеффіціенти, котрі були отримані при співставленні об'ємів правого шлуночка, які вираховувались згідно моделі за результатами магнітно-резонансної юмографії та результатів ехокардіографії отримаємо остаточну формулу для вираховування кінцеводіастолічного об'єма правого V = 0,7779 x 1,05 х (ПРлш + 2 х rjC^m)J^!^L^l^^i^\ КДРпш І + 20,84 = = 0,8168 х КДРпш х (ПРлш + 2 х ТЗСіш)х і К^Рлш + 2 х Т3( лш 1 + 20,84 шлуночка: Приклад: Хворій С. 43 років надійшов в кардіологічне відділення Запорізької обласної кліничної лікарні з скаргами на запаморочення , головний біль, «мільтішиння цяток» перед очами, звон в вухах, задишку при фізичному навантаженні. Вважає себе хворим протягом 8 років, коли вперше, без видимої причини, було зареєстроване носова кровотеча, яка супроводжувалася підвищенням артеріального тиску до 190 та 120 мм рт сг. Згодом хворий неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу гіпертонічної / хвороби, одержував амбулаторну терапию р-блокаторами і діуретиками. За тиждень до надходження в клінику, після сильного псіхозмоціонального потрясения, з'явилися вищезазначені скарги на тлі високих цифр аріеріального тиску (до 180 і 110 мм рт ст), і хворий б\в і оспіталізований для купіровання гіпертонічного криза та коррекції проводимої терапії. Анамнез життя - без особливостей, мати хворого страждата гіпертонічною хворобою, іншої спадкової патології в родині не виявлено. Пациент палить протягом 13 років, інші шкідливі звички заперечує, аллергологічний анамнез не обтяжений. Об'є ктивно спостерігаються наступні зміни. Артеріальний тиск в момент надходження 180 і 100 мм рт ст па лівій і 185 і ПО мм рт ст на правій плечевих артеріях, пульс 84 ударів в хвилину, задовільних властивостей. При пальпації верхівний поштовх визначається на 2-2, 5 см знаружі від среднеключичної лінії з лівої сторони в 6 міжребірьі, поширений, збільшений по висоті, посилений. Перкуторно розширення границь відносної серцевої тупості, аускультативно - діяльність серця правильна, посилений І гон на верхівці серця, в легенях дихання везикулярне, жорсгковаіе, в нижніх відділах з обох сторін одиничні вологі дрібнобулькасгі неконсонуючі хрипи. Частота дихання 20 в 1 хвилину, дихання поверхнве. На електрокардіограмі - ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, порушення процесів реполярізації в лівих грудних відведеннях. При ехокардіографічному дослідженні спостерігається збільшення кінцеводіастолічного і кінцевосістолічного об'ємів лівого шлуночка, помірне зниження його скорочувальних властивостей, потовщення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перетинки, наявна гіпертрофія міокарда лівого шлуночка. При ренгенологичпому дослідженні в легенях посилений судинний малюнок, корені структурні, тяжисті. більше з правої сторони. При дослідженні очного дна визначається сужения і склерозування артерій, вши полнокровны, поширені, феномен Салюса-Гуна ІІ-ІП ступеня. Дані інших інструментальних та лабораюрних дослідженнь без особливосіей. Враховуючи скарги хворого, клінічну каріину захворювання, дані об'єкіивною дослідження і зважаючи на результати додаткових способів дослідження, хворому був поставлений клшичний діагноз - Гіпертонічна хвороба, II стадія. Так, як хворий скаржився на задишку при фізичному навантаженні, враховуючії наявність хрипів і зміни ренгенологічної картини легень, у хворого була запідозрена наявність гіпертонії малого кола кровобігу та зміни в правих відділах серця. Для уточнення етапу правих відділів серця та визначення функціональних об'ємів правого шлуночка, у хворого було проведення обстеження згідно пропопуємого 10 способа. При проведенніехокардіографії кінцеводіасіолічний розмір лівою шлуночка склав 6,5 см. кінцевосістолічний розмір лівою шлуночка - 5 см, кінцеводіастолічний розмір правого шлуночка склав 3,6 см, довга вісь лівого шлуночка - 9,8 см, , товщина задньої стінки лівого шлуночка - 1 , 1 см відповідно, після вирахування кінцеводіастолічний об'єм лівого шлуночка склав 216 мл кінцевосістолічний об"єм лівого шлуночка склав 118,2 мл, ударний об'єм лівого шлуночка склав 97,8 мл відповідно таким же був і ударний об'єм правого шлуночка - 97,8 мл, кінцеводіастолічний об'см правого шлуночка склав 197,83 мл, кінцевосістолічний об'єм правого шлуночка склав 100,03 мл відповідно, що свідчило про значну діляганію порожнини правого шлуночка як в діастолу, так і в сістолу, як результат зрослого гемодінамічного навантаження, що скоріше всього можно пояснити наявністю у хворого гіпертонії малого кола кровообіга. Гіперіензія малого кола у даною хворого була зюдом підтверджена також при проведенні югулнрноі' флебої рафії, виходячи з результаіів якої, сисюлічний тиск в легеневій артерії склав 36,3 мм рт ст (при нормі до 22 м рт ст). Отримані дані, які свідчили про наявність зрушень об'ємів правого шлуночка, дозволили вчасно внести коррекцию в проводиму терапію, що виразилося в додатковому призначенні лікарських засобів, спроможних покращувати гемодінамічні параметри малого кола кровобігу. Через 12 тижнів комплексного лікування, при контрольному обстеженні поряд з поліпшенням кліпичної картини захворювання та позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося достовірне зменшення як кінцеводіастолічного об'єму правого шлуночка, який на кінець курсу терапії складав 163,77 мл, так і кінцевосістолічного об"єму правого шлуночка - 70,13 мл відповідно. Таким чином, використання способу, що пропонується дозволило вчасно визначити функціональні об'єми правого шлуночка, призначити патогенетично зумовлену іерапію, що в підсумку призвело до підвищення якості діагностики, дозволило оптимизувати лікування і відвернути появу ускладнень.