Прядильна кружка

Заявники: Бублій М.Ф. Ястреб Є.П. Ястреб О.Є. Автори: Бублій М.Ф. Ястреб Є.П. Ястреб О.Є. МКЦ 6 Д01Н7/78 ЦЕНТРИФУГАЛЬНА КРУЖКА Винахід використовується в хімічній промисловості, зокрема в промисловості хімічних волокон. У виробництві віскозної нитки центрифугальним способом виробництва застосовуються центрифугальні кружки, які своїм посадковим гніздом встановлюються на посадку електроверетена. Електроверетено крутить центрифугальну кружку з великою швидкістю (у відомих конструкціях це може бути понад 7500 об/хв). Відома центрифугальна кружка, яка складається з корпусу, який в робочій частині має конічну форму, кришки, або манжети, замка та посадкового гнізда. Свіжесформована нитка, несе на собі осадкову ванну (водний розчин сірчаної кислоти, сульфату натрію, сульфату цинку та ін.), через розкладочний механізм, який робить коливання вздовж осі свого руху, нитка відцентровою силою відкидається до стінки кружки, утворюючи первинну паковку нитки "куліч". При формуванні нитки, під час виходу її з розкладочного механізму, утворюється аерозоль осадкової ванни, який потрапляє в центр дна центрифугальної кружки. Так електроверетена під час роботи нагріваються, причому цей нагрів не равномірний між електроверетенами і залежить від декількох факторів, основними з котрих є стан підшипників електроверетена та кількість свіжого повітря, яке подасться в центрифугу та інші. Відома центрифугальна кружка, яка на посадочному гнізді містить крильчатку, яка є осьовим вентилятором. Цей вентилятор обдуває центрифу гальну кружку з зовнішньої сторони [1][2]. Недоліком цієї конструкції є достатньо мала поверхня теплопередачі, складність конструктивного рішення та підвищене використання електроенергії. Все це створює певні труднощі в досягнені корисного результату. Так як веретено під час роботи нагрівається до різних температур, головний тепловий поток йде від насадки електроверетена до центру дна центрифугальної кружки, таким чином прогріває дно центрифугальної кружки, а разом з тим й усю центрифугальну кружку з ниткою до різних температур [3][4], що в свою чергу приводить до різних властивостей нитки по рівності нафарбування при виготовленні тканини. Аерозоль осадкової ванни, попадаючи в центр дна центрифугальної кружки, випаровується та на дні центрифугальної кружки утворюється кристали сульфатів, які достигаючи критичного розміру розламуються відцентровою силою відкидаються в масу свіжесформованної нитки, розривають при цьому окремі філаменти нитки. В кінцевому результаті прогрів центрифугальної кружки і в особливості центру дна кружки знижує переробну властивість нитки через утворення ворсу на нитці і знижує рівномірність фарбування нитки на різних паковках. Все це створює певні труднощі в досягненні корисного результату. Суть винаходу є створення конструкції, яка б перешкоджала теплбйому потоку досягнення дна корпусу центрифугальної кружки та одночасно більш ефективно відводилося тепло. В основу винаходу поставлено задачу зменшення температури в центрифугальній кружці та зменшення різниці температур між центрифугальними кружками, шляхом створення провітрюваних порожнеч навколо посадкового гнізда, що дає можливість забезпечити зменшення нагріву та неровномірність нагріву центрифугальної кружки. Який іде від посадкового місця. Технічний результат досягається тим, що при обертанні насадки електроверетена (4), котра шипами через перегородки кружки передає їй обертовий момент. Під час роботи насадка нагрівається електроверетеном і передає тепло центруючому гнізду, останнє через повітряні порожнечі (2-3) охолоджується повітрям. Для організації циркуляції повітря на корпусі центрифугальної круж ки виконані отвори (5), при великих лінійних швидкостях, за рахунок аеродинамічного ефекту в порожнечах (2-3) утворюється розрядження і свіже повітря поступає через отвір (6), забезпечує відток тепла, як від центруючого гнізда, гак і від зовнішньої частини корпуса центрифугальної кружки. Суть винаходу полягає в тому, що в конструкції центрифугальної кружки (Фіг.І) утворені з'єднані між собою порожнечі (2,3), які зменшують теплопередачу від посадкового гнізда на корпусі кружки. Зовнішній діаметр отвору (6) значно менше діаметру утворюючої, на якій розташовані отвори (5), за рахунок аеродинамічного ефекту забезпечує циркуляцію повітря в порожнечах (2-3), забезпечуючи тим самим відток тепла. На ескізі (Фіг.1) представлений загальний вигляд центрифугальної кружки на якому видно корпус кружки (1), порожнечу піцд дном кружки (2), порожнечу з боків посадочного гнізда (3), посадку електроверетена (4), гарантований кільцевий зазор (6), через який поступає охолоджуєче повітря (5). Джерело інформації: 1. Авторское свидетельство № SU 1214795 2. Авторское свидетельство № 953028 3. Роговин «Основы химии и технологии химических волокон». Москва. Издательство «Химия» 1974 г. 4. Броверман П.Ф.. Чичхиани А.Б. «Оборудование и механиза ция производства химических волокон». Москва. Издательст во «Машиностроение» 1975 г. у М. 9 Ястре5 ЄП Заявники: Бублій М.Ф. Ястреб Є.П. Ястреб О.Є. Автори: Бублій М.Ф. Ястреб Є.П. Ястреб О.Є. МКЯ $ Д01 Н7/78 ЦЕНТРИФУГАЛЬНА КРУЖКА Винахід використовується в хімічній промисловості, зокрема в промисловості хімічних волокон. У виробництві віскозної нитки центрифугальним способом виробництва застосовуються центрифугальні кружки, які своїм посадковим гніздом встановлюються на посадку електроверетена. Електроверетено крутить центрифугальну кружку з великою швидкістю (у відомих конструкціях це може бути понад 7500 об/хв). Відома центрифугальна кружка, яка складається з корпусу, який в робочій частині має конічну форму, кришки, або манжети, замка та посадкового гнізда. Свіжесформована нитка, несе на собі осадкову ванну (водний розчин сірчаної кислоти, сульфату натрію, сульфату цинку та ін.), через розкладочний механізм, який робить коливання вздовж осі свого руху, нитка відцентровою силою відкидається до стінки кружки, утворюючи первинну паковку нитки "куліч". При формуванні нитки, під час виходу її з розкладочного механізму, утворюється аерозоль осадкової ванни, який потрапляє в центр дна центрифугальної кружки. Так електроверетена під час роботи нагріваються, причому цей нагрів не равномірний між електроверетенами і залежить від декількох факторів, основними з котрих є стан підшипників електроверетена та кількість свіжого повітря, яке подається в центрифугу та інші. Відома центрифугальна кружка, яка на посадочному гнізді містить крильчатку, яка є осьовим вентилятором. Цей вентилятор обдуває центрифу гальну кружку з зовнішньої сторони [І)[2]. Недоліком цієї конструкції є достатньо мала поверхня теплопередачі, складність конструктивного рішення та підвищене використання електроенергії. Все це створює певні труднощі в досягнені корисного результату. Так як веретено під час роботи нагрівається до різних температур, головний тепловий поток йде від насадки електроверетена до центру дна центрифугальної кружки, таким чином прогріває дно центрифугальної кружки, а разом з тим й усю центрифугальну кружку з ниткою до різних температур [3][4], що в свою чергу приводить до різних властивостей нитки по рівності нафарбування при виготовленні тканини. Аерозоль осадкової ванни, попадаючи в центр дна центрифугальної кружки, випаровується та на дні центрифугальної кружки утворюється кристали сульфатів, які достигаючи критичного розміру розламуються відцентровою силою відкидаються в масу свіжесформованної нитки, розривають при цьому окремі філаменти нитки. В кінцевому результаті прогрів центрифугальної кружки і в особливості центру дна кружки знижує переробну властивість нитки через утворення ворсу на нитці і знижує рівномірність фарбування нитки на різних паковках. Все це створює певні труднощі в досягненні корисного результату. Суть винаходу є створення конструкції, яка б перешкоджала тепловому потоку досягнення дна корпусу центрифугальної кружки та одночасно більш ефективно відводилося тепло. В основу винаходу поставлено задачу зменшення температури в центрифугальній кружці та зменшення різниці температур між центрифугальними кружками, шляхом створення провітрюваних порожнеч навколо посадкового гнізда, що дає можливість забезпечити зменшення нагріву та неровномірність нагріву центрифугальної кружки. Який іде від посадкового місця. Технічний результат досягається тим, що при обертанні насадки електроверетена (4), котра шипами через перегородки кружки передає їй обертовий момент. Під час роботи насадка нагрівається електроверетеном і передає тепло центруючому гнізду, осіаннє через повітряні порожнечі (2-3) охолоджується повітрям. Для організації циркуляції повітря на корпусі центрифугальної круж ки виконані отвори (5), при великих лінійних швидкостях, за рахунок аеродинамічного ефекту в порожнечах (2-3) утворюється розрядження і свіже повігря поступає через отвір (6), забезпечує відток тепла, як від центруючого гнізда, так і від зовнішньої частини корпуса центрифугальної кружки. Суть винаходу полягає в тому, що в конструкції центрифугальної кружки (Фіг.1) утворені з'єднані між собою порожнечі (2,3), які зменшують теплопередачу від посадкового гнізда на корпусі кружки. Зовнішній діаметр отвору (6) значно менше діаметру утворюючої, на якій розташовані отвори (5), за рахунок аеродинамічного ефекту забезпечує циркуляцію повітря в порожнечах (2-3), забезпечуючи тим самим відток тепла. На ескізі (Фіг.]) представлений загальний вигляд центрифугальної кружки на якому видно корпус кружки (1), порожнечу піцд дном кружки (2), порожнечу з боків посадочного гнізда (3), посадку електроверетена (4), гарантований кільцевий зазор (6), через який поступає охолоджуєче повітря (5). Джерело інформації: 1. Авторское свидетельство № SU 1214795 2. Авторское свидетельство № 953028 3. Роговин «Основы химии и технологии химических волокон». Москва. Издательство «Химия» 1974 г. 4. Броверман П.Ф.. Чичхиани А.Б. «Оборудованием механиза ция производства химических волокон». Москва. Издательст во «Машиностроение» 1975 г.