Теплогенератор

1. Теплогенератор, що містить статор, який має циліндричну порожнину, через яку пропускають рідину, що нагрівається, а також установлений з зазором у цю порожнину ротор у вигляді циліндра з множиною радіальних поглиблень, рівномірно розподілених по його поверхні, або у вигляді декількох дисків, кожний із котрих має на їхній циліндричній поверхні множину поглиблень, який відрізняється тим, що глибина поглиблень на циліндричній поверхні ротора поступово зменшується в міру переміщення від одного краю цієї поверхні до другого або від першого диска ротора до останнього по напрямку ходу рідини. 2. Нагрівач за п. 1, який відрізняється тим, що диски ротора теплоізольовані один від одного. Корисна модель належить до теплотехніки, зокрема до пристроїв для одержання тепла, що утворюється інакше, чим у результаті спалення палив, і може бути використаним в системах водяного опалення виробничих і житлових помешкань. Відомі пристрої для нагрівання рідин фрикційним способом, який полягає в тому, що тепло утворюється в результаті тертя друг об друга і/або об рідину твердих тіл, приводимих у рух в судині з рідиною. До такого належить, наприклад, пристрій, описаний в А.С. СРСР № 1627790 [МПК F24J3/00], опубл. у Бюл. № 6,1991 р. Хибою цих пристроїв є те, що через втрати енергії ефективність нагрівання (відношення кількості вироблюваної теплової енергії до механічної або електричної енергії, споживаної пристроєм) багато менша одиниці. Але відомі й пристрої для нагрівання рідин, у яких ефективність нагрівання вище. Одним із таких пристроїв з'явилася "гідросонна помпа", описана в патенті США № 5 188 090 [МПК F24C9/00], автора J.L.Griggs, опублікованому 23.02.1993. Цей пристрій складається зі сталевого статора, що має циліндричну порожнину, у якому вставлений із зазором монолітний циліндричний алюмінієвий ротор, закріплений на валі, що приєднується до електродвигуна. Циліндрична поверхня ротора рівномірно усіяна множиною поглиблень, що мають діаметр -10 мм і висвердлені на глибину, приблизно рівну діаметру цих поглиблень. Цей пристрій працює таким чином. У порожнину статора подають воду, що підлягає нагріванню. Вона про тікає по зазорі між статором і ротором і виходить із протилежної сторони в трубопровід для відводу нагрітої води до споживача. При швидкому обертанні ротора відбувається завихрення води в поглибленнях на його поверхні. При цьому в поглибленнях ротора й у зазорі між його циліндричною поверхнею і статором виникає кавітація, що веде до нагрівання води. Автор вищевказаного патенту США стверджує, що ефективність нагрівання води в його "гідросонній помпі" (відношення теплової енергії, уносимої із цього пристрою рідиною, до електричної енергії, споживаної електродвигуном, що призводить вал "гідросонної помпи" в обертання), складає 1,17-1,7. Хибою відомого теплогенератора, описаного в патенті США № 5 188 090, є нестабільність його роботи, що відзначалося багатьма дослідниками. Найбільш близьким до корисної моделі, що заявляється, відомим технічним рішенням (прототипом) є нагрівач рідини, описаний у патенті України №50608А [МПК F24 J 3/00] авторів Потапова Ю.С.. Фоминського Л.П. і Потапова С.Ю.. опублікованому в Бюл. №6 за 2000 р. Цей пристрій складається з металевого статора, що має закриту кришками циліндричну порожнину, через яку пропускають що нагрівається рідину. У центрі кришок є осьові отвори, у яких на підшипниках установлений вал. що приєднується до електродвигуна. На цьому валі закреплено ротор, уставлений із зазором -0.5 мм у порожнину статора. Ротор буває двох типів: у виді металевого циліндра, що має на своїй поверхні множину радіальних поглиблень із GO hCO Ю 5378 глибиною від 0.5 до 1 діаметра цих поглиблень, який складає 5 - 25 мм, або у виді пакета, набраного з декількох металевих дисків із зазорами між ними, на циліндричній поверхні яких є ряд таких же радіальних поглиблень, розташованих уздовж окружності, що охоплює диск. У зазначеному патенті рекомендується виконувати ротор із перехідного металу сімейства заліза періодичної таблиці хімічних елементів Д. Й. Менделєєва або з феромагнітного сплаву цього металу з іншими металами і/або з вуглецем. Виконання ротора або складових його дисків із зазначених металів або сплавів веде, як показали експерименти, до істотного підвищення ефективності нагрівання рідини (відношення вироблюваної теплової енергії до що затрачається механічній або електричній енергії) у порівнянні з нагріванням її у такому ж пристрої, але який має ротор, виконаний з інших металів, що не входять у зазначене сімейство. Причини виявленої залежності ефективності нагрівання від роду металу ротора авторам зазначеного винаходу були не дуже ясні. Проте, залежність виявляється чітко, що дало можливість істотно підвищити ефективність роботи цього нагрівача рідини в порівнянні з теплогенераторами такої ж конструкції, ротор яких виконаний з алюмінію або з міді. Описаний відомий пристрій працює таким чином. У порожнину статора подають воду, що підлягає нагріванню. Вона протікає по зазорі між статором і ротором і виходить із протилежної сторони в трубопровід для відводу нагрітої води до споживача. При швидкому обертанні ротора відбувається завихрення води в поглибленнях на його поверхні. При цьому в поглибленнях ротора й у зазорі між його циліндричною поверхнею і статором виникає кавітація, що веде до нагрівання води. Хибою описаного відомого пристроюпрототипу є нестабільність його роботи, що виявляється в тому, що ефективність нагрівання робочої рідини (відношення кількості вироблюваної теплової енергії до механічної або електричної енергії, споживаної теплогенератором) не у всіх примірниках таких знову виготовлених теплогенераторів надається високою. Причину цього довго не могли з'ясувати. Нарешті, у книзі [Фоминский Л.П. Роторные генератори дарового тепла. Сделай сам. - Черкассы: ОКО-Плюс, 2003, 346 с ] було дане пояснення процесам, що відбуваються в радіальних поглибленнях на циліндричній поверхні ротора. У книзі звернена увага на те. що крім завихрення робочої рідини в зазначених поглибленнях, при швидкому обертанні ротора відцентрові сили намагаються викинути воду з цих поглиблень на поверхні ротора. Але стовп рідини в поглибленнях утримується за рахунок сил змочування рідиною їхньої металевої поверхні. Протиборство цих двох сил призводить до розрідження в рідині поблизу денець поглиблень. При цьому поблизу денець виникають кавітаційні пухирці, що обумовлює розірвання стовпа рідини в поглибленнях. Під дією відцентрових сил стовп рідини, що відірвався від дна поглиблення, який був до того в напруженому стані як пружина, викидається з поглиблення і з великою швидкістю вдаряються в сполучену з ротором внутрішню циліндричну поверхню статора. У результаті виникає ударна хвиля, що посилює кавітаційні процеси в зазорі між ротором і статором. При швидких періодичних стисках і розширеннях кавітаційних пухирців у рідині відбувається сильний нагрів парогазової суміші в них, а потім і всієї рідини в цьому робочому зазорі. Докладніше процеси, що ведуть до нагрівання робочої рідини в такому теплогенераторі, описані в книзі [Фоминский Л.П. Роторные генератори дарового тепла. Сделай сам. - Черкассы: ОКО-Плюс, 2003, 346 с ] Книга підписана до друку 27.10.2003. Вона є в Державній бібліотеці ім. Вернадського в Київі. У цій книзі показаної, зокрема, що процеси в радіальних поглибленнях ротора, що ведуть до нагрівання робочої рідини, сильно залежать від глибини цих поглиблень h. Навіть при незначних (0,1 мм) відхиленнях цієї глибини від оптимально)' для даного тиску робочої рідини і для даної робочої температури ефективність нагрівання істотно зменшується. Виявлення такої залежності змушує звернути особливу увагу на вибір глибин h радіальних поглиблень у роторі і на підвищення точності глибини свердлення цих поглиблень. Але коли всі радіальні поглиблення на поверхні ротора мають абсолютно однакову глибину, то такий теплогенератор може працювати з високою ефективністю лише в однім дуже вузькому діапазоні тисків і температур що нагрівається рідини. Це й обумовлює нестабільність роботи такого роду відомих теплогенераторів при навіть малій зміні робочих тисків і температур. Для переважної більшості споживачів бажано мати можливість експлуатувати теплогенератор не при чітко заданих незмінних розмірах тиску Р і температури Т що нагрівається рідини, а при змінах цих параметрів Р и Т у досить широкому діапазоні. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення стабільності роботи теплогенератора і розширення діапазону тисків і температур, при якому він може працювати, за рахунок більш раціонального підпору і розподілення по поверхні ротора глибин його радіальних поглиблень. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому теплогенераторі, що складається зі статора, який має циліндричну порожнину, через яку пропускають що нагрівається рідину, а також із уставленого з зазором у цю порожнину ротора у виді циліндра з множиною радіальних поглиблень, рівномірно розподілених по його поверхні, або у виді декількох дисків, кожний із котрих має на їхній циліндричній поверхні множину поглиблень, глибина поглиблень на циліндричній поверхні ротора поступово зменшується в міру переміщення від одного краю цієї поверхні до другого або від першого диска ротора до останнього по напрямку ходу рідини. Крім того, поставлена задача вирішується ще й тим, що диски ротора теплоізольовані один від одного. При виготовленні ротора теплогенератора пропонується вибирати найбільшу глибину гіг радіальних поглиблень на поверхні ротора рівну оптимальної для роботи при найбільшому тиску Р2 і 5379 найменшій температурі Ті обраного діапазону робочих тисків і температур, а найменшу глибину hi радіальних поглиблень на його поверхні - рівну оптимальної для роботи при найменшому тиску Рі і найбільшій температурі Т2 цього діапазону. Тоді при зміні тисків і температури що нагрівається рідини в ході роботи запропонованого теплогенератора в заданих межах від Рі до Рг і від Ті до Тг збільшується навантаження на радіальні поглиблення, розташовані з одного краю ротора, і зменшується навантаження на радіальні поглиблення, розташовані з іншого краю ротора. У цілому ж ротор продовжує успішно працювати з високою ефективністю у всьому діапазоні обраних тисків і температур. Якщо ротор виготовлено у виді монолітного металевого циліндра або у виді металевих дисків, не теплоізольованих один від одного, то температура такого ротора при його роботі буде у всіх його точках приблизно однаковою через високу теплопровідність металу. Це погіршує стабільність роботи запропонованого пристрою, для котрого бажано, щоб температура металу ротора була вище там, де глибини радіальних h поглиблень у ньому менші. Тому рекомендується виконувати ротор не монолітним, а набраним із дисків, при цьому пропонуються диски ротора теплоізолювати один від одного. Тоді кожний диск при роботі теплогенератора буде мати свою температуру, оптимальну для роботи саме при такій глибині h радіальних поглиблень, яка виконана на даному диску. В міру прямування робочої рідини в такому пристрої від входу до виходу вона нагрівається і переміщається від менше нагрітого диска до більш нагрітого. Цим забезпечуються і кращі умови передачі тепла від металу дисків до що нагрівається рідині і тим самим підвищується ефективність п нагрівання. Все це забезпечує підвищення стабільності й ефективності роботи теплогенератора. На Фіг.1 приведено креслення запропонованого теплогенератора з циліндричним ротором, насадженим на чіп із матеріалу, що теплоізолює, перешкоджаючи відпливу вироблюваного тепла на вал ротора. На Фіг.2 приведено фрагмент креслення теплогенератора, зображного на Фіг. 1, на якому проставлені конкретні розміри, необхідні для свердлення радіальних поглиблень у роторі. На Фіг.З приведено креслення запропонованого теплогенератора з ротором, набраним із металевих дисків, ізольованих як від валу ротора, так і один від одного чопами і прокладками з матеріалу, що теплоізолює. На Фіг.4 приведені графіки з книги [Фоминский Л.П. Роторные генератори дарового тепла. Сделай сам. - Черкассы: ОКО-Плюс, 2003, 346 а ] , по яких рекомендується підбирати глибини h отворів у роторі для роботи запропонованого теплогенератора при нагріванні води з конкретними її тисками і температурами при діаметрі ротора 300 мм і швидкості його обертання 3000 об/хв. Теплогенератор, схема якого приведена на фіг. 1, складається з корпуса 1 статора, виконаного з відрізка сталевої труби, до якого знизу приварені ніжки-розпірки і плита 2 з отворами під болти для кріплення всього пристрою до фундаменту. З торців корпус статора 1 закритий кришками 3, притиснутими до гумовому або тефлонового джгута ущільнення 4 за допомогою стягуючих шпильок 5. У центральні отвори кришок 3 вставлені і приварені герметичним швом чопи 6, що служать опорами для підшипників 7, на яких установлений сталевий вал 8. Він ущільнений сальниками 9, що притискаються стаканами 10 і пружинами 11. На вал 8 зі шпонкою 12 насаджено циліндричний ротор. Він складається з обіду 13, виточеного з відрізка труби з вуглецевої сталі або з іншого металу або сплаву, що добре змочується рідиною, яку нагрівають. Обід 13 щільно насаджений (наприклад, напресований або надітий із клеєм) на чіп (барабан) 14 із матеріалу, що теплоізолює, (наприклад, із текстолита, склотекстолита або з дерева), який надягнуто на вал 8. Ротор закріплено на валі 8 за допомогою гайки 15 і шайби 16. Зовні підшипники 7 закриті кришками 17, в однієї з якої є центральний отвір для вала 8, кінець якого виступає за кришку і має посадкове місце для кріплення шківа або муфти, за допомогою котрих його приєднують до двигуна (електричного, дизельного або ін.), що призводить вал 8 в обертання. Діаметр ротора Dr вибирають у залежності від роду металу або сплаву, із якого виготовлений його обід 13, і від максимальної швидкості обертання вала 8, що розвивається використовуваним двигуном, із тим, щоб максимальні напруги розтягу, що виникають у металі обіду 13 від дії відцентрових сил, не перевищували припустимих умовами тривкості для даного матеріалу. У той же час рекомендується досягати при роботі теплогенератора гранично припустимих напруг для даного матеріалу обіду 13. Тоді робота теплогенератора найбільше ефективна. Зазор між обідом ротора 13 і внутрішньою поверхнею циліндричної порожнини в статорі 1 складає 0,5-1 мм. В обіді ротора 13 висвердлена множина радіальних поглиблень 18 із діаметром 5-20 мм. Рекомендується, щоб діаметр d цих поглиблень був у 1,5-2 разу більше їхньої глибини h. Глибину h поглиблень 18 в обіді 13 рекомендується підбирати за допомогою графіків, приведених на Фіг.4 у залежності від конкретних робочих тисків Р і температур Т що нагрівається рідини. Поглиблення 18 розташовані рівномірно по циліндричній поверхні обіду 13 із кроком між ними, що складає 2,5-3 діаметра поглиблення. Кількість радіальних поглиблень в обіді ротора залежить від потужності двигуна, що призводить вал 8 в обертання, і приймається тим більшою, чим потужніше двигун. Рекомендується розміщати радіальні отвори в обіді уздовж декількох окружностей, що охоплюють ротор і відстоять друга від друга на крок, більший двох діаметрів такого отвору. Чим більше потужність двигуна, що призводить ротор в обертання, тим більше повинна бути кількість таких окружностей із поглибленнями уздовж них. При цьому на першій (крайній) такій окружності, розташованій ближче інших до отвору для входу що нагрівається рідини в порожнину статора, висвердлюють найглибші поглиблення 18, а на окружное 5378 ті, розташованій з протилежного краю ротора (у вихідного отвору 19) - поглиблення 18, що мають найменшу глибину h. На проміжних окружностях висвердлюють поглиблення проміжної глибини h. На Фіг.2 показано фрагмент креслення теплогенератора, описаного вище і зображеного на Фіг.1. На цьому фрагменті як приклад здійснені конкретні графічні побудови для ротора, що має зовнішній діаметр Dr = 300 мм і 5 рядів отворів в обіді 13 із діаметром 7 мм кожний. Мінімальна глибина hi радіальних поглиблень, що утворюються у роторі, тут - 3,5 мм, максимальна п 2 - 6 мм. Цьому по графіках на Фіг.4 відповідає інтервал температур Т у межах від 45 до 80 °С, при яких теплогенератор при нагріванні води в ньому при нормальному (1 ата) атмосферному тиску Р буде працювати з ефективністю, більшою одиниці. Для обертання такого ротора зі швидкістю 3000 об/хв потрібен двигун із потужністю до 25 кВт. У верхній частині кришок 3 теплогенератора, зображеного на Фіг. 1, є різьбові отвори 19, у які вгвинчують штуцери трубопроводів для подачі і відводу рідини, що нагрівається в що описується пристрої. Теплогенератор, зображений на Фіг.1, постачений теплообмінником для попереднього підігріву робочої рідини, подаваної в робочий зазор між ротором 13 і статором 1. Теплообмінник складається з кожуха рідинної сорочки 20, привареного до корпуса статора 1 зовні, вхідного патрубка 21 і вихідного 22, що з'єднаний трубопроводом із вхідним штуцером 23 в однієї з кришок 3 що описується пристрою. Теплогенератор, схема якого приведена на Фіг.З, має таку ж конструкцію корпусних деталей, вала і підшипників, як і описаний вище теплогенератор, зображений на Фіг.1. Але, на відміну від нього, він не має рідинної сорочки, а, саме головне, обід його ротора набрано з окремих сталевих дисків 13, теплоізольованих один від одного і від вала 8. Для цього диски 13 напресовані на такі ж по товщині текстолітові або склотекстолітові диски 14, надягнуті на вал 8, а між ними прокладені прокладки 25, що теплоізолюють, теж із текстолита або склотекстоліту. Весь цей пакет заживуть між шайбами 26, виконаними з нержавіючої сталі (теплопровідність її в декілька разів нижче, чим у звичайної вуглецевої сталі), за допомогою гайки 15, нагвинченої на вал 8. На циліндричній поверхні кожного диска 13 висвердлені радіальні поглиблення 18 із кроком між ними, що складає 3-4 діаметра поглиблення, який вибирають у межах 5-20 мм. Рекомендується, щоб діаметр d цих поглиблень був у 1,5 - 2 рази більше їхньої глибини п. Глибину h поглиблень 18 рекомендується підбирати за допомогою графіків, приведених на фіг. 4 у залежності від конкретних робочих тисків і температур що нагрівається рідини. При цьому на першому (крайньому) диску 13, розташованому ближче інших до отвору 21 для подачі що нагрівається рідини в порожнину статора, висвердлюють найглибші поглиблення 18, а на диску, розташованому в протилежного краю ротора - поглиблення 18, що мають найменшу глибину h. На проміжних дисках 13 висвердлюють поглиблення проміжної гли 8 бини п. У периферійній частині кожного диска 13 між радіальними поглибленнями 18 просвердлені отвори 27, паралельні осі вала 8. Вони служать для вспінювання що нагрівається рідини і забезпечення кращого її проходження через теплогенератор. Запропонований теплогенератор працює таким чином. При виконанні пристрою у виді, зображеному на Фіг.1, у вхідний патрубок 21 подають за допомогою циркуляційного насоса, приєднаного до цього патрубка, рідину, що підлягає нагріванню. Ця рідина раніше, чим потрапити в робочий зазор між статором 1 і обідом ротора 13 проходить через рідинну сорочку, утворену зовнішньою поверхнею статора 1 і привареним до неї кожухом теплообмінника 20. Отут вона нагрівається в рідинній сорочці теплом, що йде зі статора 1, і надходить через патрубок 22 і штуцер 23 у зазор між статором 1 і обідом ротора 13 уже попередньо підігрітою. Це дозволяє, по-перше, знизити втрати тепла з корпуса статора 1 у навколишнє повітря, у друге, попередній підігрів робочої рідини до температур, лише трохи менших необхідної температури остаточного її нагрівання, підвищує стабільність роботи теплогенератора такої конструкції й ефективність нагрівання їм рідини. Заповнивши теплогенератор, вона випливає з нього по трубопроводі, що приєднується до отвору 19 у кришці З, і надходить або до споживача тепла, або в судинунакопичувач що нагрівається рідини. Після заповнення внутрішньої порожнини статора теплогенератора що нагрівається рідиною включають двигун (електромотор, дизель або ін.), приєднаний до вала 8, що призводить його в обертання. Чим вище швидкість обертання, тим вище ефективність роботи запропонованого теплогенератора і тім швидше здійснюється нагрів рідини в ньому. Максимальна швидкість обертання обмежена не тільки можливостями використовуваного двигуна, але і тривкістю матеріалу ротора, схильного при обертанні впливу відцентрових сил. Рідина, подавана в усередину теплогенератора, надходить у зазор між поверхнею порожнини в статорі 1 і ротором. При обертанні ротора відбувається завихрення і вспінювання рідини в поглибленнях 18. При цьому в поглибленнях 18 виникають ультразвукові коливання в рідині, точно так само, як виникає свист повітря в перфорації ротора звукової сирени при його обертанні. Крім завихрення рідини в зазначених поглибленнях, при швидкому обертанні ротора відцентрові сили намагаються викинути її з поглиблень 18 на поверхні ротора. Але стовп рідини в них утримується за рахунок сил змочування нею металевої поверхні поглиблення. Протиборство цих двох сил призводять до розрідження в рідині поблизу денець поглиблень. При цьому поблизу денець виникають кавітаційні пухирці, що обумовлює розірвання стовпа рідини в цих поглибленнях. Під дією відцентрових сил стовп рідини, що відірвалася від дна поглиблення, що був до того в напруженому стані як пружина, викидається з поглиблення 18 і з великою швидкістю вдаряються в сполучену з ротором внутрішню циліндричну поверхню статора 1. 10 5378 У результаті виникає ударна хвиля, що посилює кавітаційні процеси в зазорі між ротором і статором. При швидких періодичних стисках і розширеннях кавітаційних пухирців у рідині відбувається, відповідно до законів термодинаміки, трансформація механічної енергії в теплову, що і призводить до нагрівання рідини. Крім того, у кавітаційних пухирцях при резонансному посиленні їхній ультразвукових коливань відбуваються періодичні стиски парогазової суміші, що веде до локального нагрівання її у центрі пухирців до температур, що досягають, по вимірах багатьох дослідників (див., наприклад, [Семёнов А., Стоянов П. Звукосвечение или свет, вырванный из вакуума. - "Техника молодёжи", 1997, №3, с. 4-5] і [Маргулис М.А. Звукохимические реакции и сонолюминесценция. - М.: "Химия", 1986, - 288 с.]), багатьох тисяч градусів по Цельсію. Це призводить, як відомо, до сонолюмінесцентного світіння рідин в ультразвуковому полі. Докладніше ці процеси описані в книгах [Потапов Ю.С., Фоминский Л.П. Вихревая енергетика і холодный ядерный синтез с позиций теории движения. - Кишинёв -Черкассы: "ОКО-Плюс", 2000, 387 с ] і [Фоминский Л.П. Как работает вихровой теплогенератор Потапова. -Черкассы: "ОКОПлюс", 2001, - 112 с]. Все це супроводжується виділенням тепла, що йде на нагрів рідини в запропонованому пристрої. Іспити дослідного зразка теплогенератора, зображеного на Фіг. 1-2 і приводимого в обертання електродвигуном із установленою потужністю 15 кВт, показали, що в порівнянні з аналогічним теплогенератором, який має ротор із висвердленими на його поверхні радіальними поглибленнями од З 24 накової глибини h = 5 мм і який при нормальному атмосферному тиску що нагрівається в ньому води стабільно працював тільки при температурі 60 70 °С, підвищується стабільність роботи цього пристрою у діапазоні температур від 50 до 80 °С. Крім того, спостерігається зростання середньої в часу (за добу роботи) ефективності нагрівання води цим теплогенератором (відношення виробленої теплової енергії до затраченої на це електричній енергії) на 5 -10%. Теплогенератор, зображений на Фіг.З, працює майже так само, як і описаний вище теплогенератор, зображений на Фіг.1. Напрямок руху що нагрівається рідини в ньому показано стрілками на Фіг. 3. Іспити зразка теплогенератора, зображеного на Фіг.З і приводимого в обертання електродвигуном із установленою потужністю 15 кВт, показали, що він працює стабільно в заданому діапазоні змін тисків і температури що нагрівається рідини (трансформаторної олії) в межах від Рі= 1 ата до Р2= 1,5 ата і від Ті = 40 °С до Т 2 = 90 °С, у той час, як такий ж пристрій, що має однакову глибину h поглиблень на поверхні дисків ротора, стабільно працює лише в 4 рази більш вузькому діапазоні тисків і температур. При цьому ефективность нагрівання рідини запропонованим теплогенератором підвищується на 10-20%. Більш широкий, чим у теплогенератора, зображеного на Фіг.і, діапазон робочих температур у даному теплогенераторі обумовлений тим, що диски 13 його ротора теплоізольовані один від одного. Це дозволяє подавати в теплогенератор більш холодну рідину, яка підлягає нагріванню. Тим самим поширюються можливості експлуатації теплогенератора. 20 І 5 /ї ft Фіг.1 5378 11 і 18 IS 2? 5 tB З / / Ь ? 9 юн гФіг. З 12 5378 Комп'ютерна верстка А Крулевський Підписне 14 Тираж 28 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул Глазунова, 1, м Київ - 42, 01601