Спосіб діагностики патології шийного відділу хребта при пароксизмальній вегетативній недостатності у дітей

Реферат: Спосіб діагностики патології шийного відділу хребта при пароксизмальній вегетативній недостатності у дітей передбачає визначення спектра мікроелементів в крові. Одночасно визначають вміст мікроелементів у прикореневій зоні волосся та у плазмі крові і при наявності дефіциту брому, йоду та селену діагностують нейроендокринні порушення вегетативної дисфункції, при зниженні рівня кальцію, сірки та цинку - хондодистрофічні порушення хребта, при зниженні кальцію та заліза - диспластичну нестабільність цервікальних хребців. UA 77440 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ПАТОЛОГІЇ ШИЙНОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА ПРИ ПАРОКСИЗМАЛЬНІЙ ВЕГЕТАТИВНІЙ НЕДОСТАТНОСТІ У ДІТЕЙ UA 77440 U UA 77440 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, зокрема до педіатрії, і призначена для діагностики шийного відділу хребта при пароксизмальній вегетативній недостатності у дітей. Вегетативні дисфункції - одна з найважливіших проблем сучасної педіатрії через невпинне зростання цієї патології, незважаючи на велику кількість існуючих методів діагностики та лікування, особливо у дітей пубертатного, найбільш соціально значущого, віку [4]. За даними МОЗ України відомо, що за останнє десятиріччя в 1,5 рази збільшилась смертність дітей від патології системи кровообігу, що нерідко на початку захворювання проявляється ознаками вегетативної дисфункції [4]. Далі, в дорослому віці спостерігається прогресування цереброваскулярних захворювань, які пов'язані з постійним ростом в усьому світі серцевих аритмій, ішемічної хвороби серця, інфарктів, інсультів, випадків синдрому раптової смерті [4, 7]. Проблема такого патологічного "перевтілення" пояснюється тим, що на ранніх етапах клінічні зміни важко виявити, а на пізніх - вже складно досягти значного терапевтичного ефекту. Між тим, у 90 % дітей, які перенесли інсульт, неврологи спостерігають вертеброгенну залежність порушень церебрального кровообігу [5, 10]. Крім аномалій розвитку, на дітей з вегетативними дисфункціями патогенетично впливає вертеброгенний фактор, від якого в першу чергу залежить кровообіг у вертебрально-базилярному басейні, але на практиці цей факт недооцінюється. А.Ю. Ратнер одним з перших порушив дуже актуальне питання - проблему перинатальних пошкоджень шийного відділу хребта (ШВХ), навіть легких, розглянув віддалені наслідки цих травм, які також призводять до ранніх дегенеративних змін у ШВХ з вторинними судинними розладами [6], на жаль подальшого розвитку ці актуальні дослідження досі не мають. Слід зазначити, що до недавнього часу не визнавали наявність у хребті дітей та підлітків дегенеративних змін, ознак остеохондрозу та, навіть, деформуючого артрозу. Сучасні дослідження все більше заперечують ці застарілі погляди [1]. Пароксизмальна вегетативна недостатність (ПВН), як свідчать неврологи, є проміжним періодом формування вертебрально-базилярної дисфункції в пубертаті та у дорослих [3, 5, 7]. Але через низку причин (зокрема, залежність до втручання багатьох вузьких спеціалістів) на практиці приділяється мало уваги патології шийного відділу хребта при розладах церебрального кровообігу, хоча потреба в адекватних терапевтичних заходах, особливо в підлітковий період, є дуже важливою. Тому з'ясування факторів ризику та етіо-патогенетичних механізмів вертебральнобазилярної дисциркуляції цервіковертеброгенного походження при пароксизмальній вегетативній недостатності в процесі зростання та формування організму є надзвичайно актуальним. В першу чергу потребують вивчення фактори, що впливають на остеогенез та формування структури сполучної тканини. До таких факторів, належать показники елементного гомеостазу, патологічні зміни яких знайшли своє відображення в клінічній картині захворювань дітей, які мешкають в умовах екологічного неблагополуччя. На сьогодні актуальним залишається зростання захворюваності серед підлітків (у 4 рази частіше у дівчат порівняно з хлопцями), оскільки в цьому періоді формується основна кісткова маса, розвиток функціональної патології обґрунтовують наслідками остеопатій. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб діагностики патології шийного хребта, який передбачає визначення мікроелементів в крові рентгенофлуоресцентним методом [8]. Недоліком цього способу є залежність показників від вмісту мікроелементів у їжі, направленості метаболічних процесів в організмі, що обмежує використання цього способу як скринінгового. Задача корисної моделі полягає в оптимізації діагностики патології шийного відділу хребта при пароксизмальній вегетативній недостатності за рахунок вивчення елементного складу крові та волосся дітей. Технічний результат, що вирішується, буде полягати в підвищенні точності діагностики. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає визначення спектра мікроелементів в крові, згідно з корисною моделлю, одночасно визначають вміст мікроелементів у прикореневій зоні волосся та у плазмі крові і при наявності дефіциту брому, йоду та селену діагностують нейроендокринні порушення вегетативної дисфункції, при зниженні рівня кальцію, сірки та цинку - хондодистрофічні порушення хребта, при зниженні кальцію та заліза - диспластичну нестабільність цервікальних хребців. Основною відмінністю способу діагностики патології шийного відділу хребта у дітей є одночасне використання як об'єкта дослідження прикореневої зони волосся та плазми крові. Спосіб доступний для використання в амбулаторних умовах. За відомими літературними даними такій спосіб невідомий. 1 UA 77440 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Нами обстежено 204 дитини віком 8-17 років із пароксизмальною вегетативною недостатністю, які проходили комплексне клініко-інструментальне обстеження на базі Центру вегетативних дисфункцій ДКЛ №6 м. Києва. Для деталізації скарг проводилося анкетування дітей та їх батьків. Інструментальне обстеження включало рентгенографію шийного відділу хребта з функціональними пробами, рентген 1 та 2-го шийних хребців крізь відкритий рот, електрокардіографію, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини, реоенцефалографію, електроенцефалографію, за необхідності добовий моніторинг артеріального тиску (ДМАТ), консультації невролога та ортопеда-вертебролога. Патологія шийного відділу хребта за даними рентгенологічного дослідження на фоні ПВН визначена у більшості дітей - у 127 хворих (62,3 %). Найбільш поширені рентгенологічні зміни ШВХ у хворих на ПВН - це нестабільність хребців шиї (у 59 дітей) - 46,5 % та хондродиспластичні порушення (у 68 дітей) - 53,5 %. Поєднання нестабільності із хондродиспластичними змінами ШВХ виявлено у 93 дітей (73,2 %). Для поглибленого клініко-інструментального обстеження відібрано 60 дітей, яким проведено аналіз плазми крові, прикореневої зони волосся на вміст 16 хімічних елементів (S, Сl, K, Са, Fe, Ni, Cu, Zn, Br, Cr, Mn, Se, I, Hg, Cd, Pb). Склад макро- та мікроелементів вивчався за допомогою методики виконання вимірювань масової частки хімічних елементів у волоссі та у плазмі крові рентгено-флуоресцентним методом за допомогою портативного енерго-дисперсійного рентгено-флуоресцентного спектрометра "ElvaX". Згідно з сучасними даними, методами вибору для визначення макро- та мікроелементів в біооб’єктах є методи елементного аналізу волосся [8, 11]. Елементний склад волосся краще інших біоіндикаторних середовищ відображає як вплив на людину підвищених концентрацій комплексу хімічних елементів, так і забезпеченість фізіологічної потреби в них [7, 8, 11]. Відхилення індивідуального мікроелементного профілю дитини фіксували, використовуючи визначені біологічно допустимі рівні (БДР) токсичних і межі нормального вмісту есенціальних хімічних елементів у волоссі дітей [7]. Дослідження були відкритими контрольованими рандомізованими. Статистична обробка проводилась з використанням програмних пакетів MS Excel та 12.0 SPSS. Дослідження проводили з урахуванням вимог міжнародного комітету з питань біоетики. В результаті клініко-інструментального обстеження у дітей з ПВН були визначені ознаки патології ШВХ, тому усі хворі були розподілені на дві групи спостереження: перша група з функціональною нестабільністю ШВХ - 30 дітей - 50 % (з них 11 хлопчиків - 36,6 % і 19 дівчат 63,3 %), друга група з хондродиспластичними змінами ШВХ - 30 дітей - 50 % (з них 17 хлопчиків - 56,6% та 13 дівчат - 43,3 %). В групі обстежених дітей більше половини мали затяжний перебіг захворювання: тривалість основних симптомів від 1 до 6 років мали - 72 % дітей, від 3 до 6 місяців - 20 %, у решти дітей. Найбільш поширеними скаргами у хворих із нестабільністю шийного відділу хребта та хондродиспластичними змінами визначались (табл. 1): головний біль (100 %, 86 % відповідно), запаморочення (по 82 % в обох групах), втрата свідомості (57 %, 41 % відповідно), болі у ділянці серця (61 %, 45 % відповідно), слабкість та втомлюваність (57 %, 64 % відповідно), лабільність артеріального тиску (21 %, 50 % відповідно), непереносимість транспорту (18 %, 32 % відповідно), метеочутливість (7 %, 23 % відповідно). Слід зазначити, що головний біль у хворих на ПВН з патологією ШВХ мав постійний характер, супроводжувався часто нападами нудоти та блювання (29 %, 27 % відповідно в групах) (табл. 1), найчастіше проявлявся в ранкові часи після сну, що має діагностичне значення та підтверджує їх вертеброгенне походження. Найбільш суттєві відмінності клінічних проявів між двома групами хворих на ПВН із достовірністю р0,05 0,05 0,05 Примітка: *- достовірність різниць між групами 5 10 15 20 25 З іншого боку, у хворих обох груп спостерігались різноманітні прояви дискомфорту в шийному відділі хребта, такі як хруст, локальний біль в шиї, різноманітні артралгії в суглобах (по 14 % в обох групах) (табл. 1), що підтверджує вертеброгенне походження вегетативних порушень. Проведене дослідження елементного гомеостазу в плазмі крові дозволила виявити у 100 % хворих абсолютне зниження брому 5,9±3,27 мкг/мл (норма 775±1025,3 мкг/мл), у 98,3 % зниження хлору 2072,84±532,87 мкг/мл (норма 3600±282,8 мкг/мл), у 90% - зниження селену 0,03±0,03 мкг/мл (норма 0,11±0,06 мкг/мл), у 70 % - зниження міді 1,11±0,33 мкг/мл (норма 8,65±10,39 мкг/мл). У 73,3 % визначено відносний дефіцит калію 113,28±44,28 мкг/мл (норма 173,5±47,38 мкг/мл), у 65 % - дефіцит кальцію 86,2±37,68 мкг/мл (норма 100±14,14 мкг/мл), у 58,3 % - дефіцит сірки 1008,42±224,4 мкг/мл (норма 1125±106,07 мкг/мл). Аналіз вмісту мікроелементів в плазмі крові в групах спостереження показав деякі особливості, які характерні для відповідної патології (табл. 2). Достовірно більший дефіцит сірки (67 %), цинку (47 %), марганцю (37 %) виявлено у хворих з хондродиспластичними порушеннями та визначено надлишок заліза (20 %). В групі дітей із нестабільністю ШВХ навпаки визначається достовірний надлишок цинку (у 50 %), а також перевага дефіциту заліза (у 37 %) (табл. 2). Показники рівня кальцію в обох групах мають однакову тенденцію: майже у третини хворих відмічається надлишок мікроелементу (23 % та 27 % відповідно) та у 2/3 хворих обох груп - дефіцит Са (63 % та 67 % відповідно). Слід зазначити, що токсичні елементи, такі як свинець, стронцій, ртуть та кадмій в плазмі крові хворих не перевищували вікової норми. Під час оцінювання середнього рівня мікроелементів у волоссі (табл. 3) у всіх дітей із ПВН виявлено практично повну відсутність йоду 0,0±0,0 мкг/г (норма 2,2±2,55 мкг/г) та зниження марганцю 0,21±0,08 мкг/г (норма 1,25±1,06 мкг/г). У більшості (95 % хворих) відмічалося значне зниження хрому 0,25±0,12 мкг/г (норма 2,75±3,18 мкг/г). Слід зазначити, що зниження селену до 0,03±0,03 мкг/мл (норма 0,11±0,06 мкг/мл) в плазмі крові (табл. 2) спостерігалося у 90 % та в усіх хворих (100 %) різке його зниження 0,11±0,04 мкг/г (норма 0,75±0,64 мкг/г) визначено і у волоссі. 30 3 UA 77440 U Таблиця 2 Вміст мікроелементів у плазмі крові у дітей із пароксизмальною вегетативною недостатністю на фоні різноманітних порушень шийного відділу хребта. Діти із нестабільністю шийного Діти із хондродиспластичними відділу хребта (n=30) порушеннями (n=30) Хімічні елеМають Мають Мають Мають менти дефіцит, надлиМ±m, мкг/мл дефіцит, надлишок, М±m, мкг/мл % шок, % % % S 50 3,3 970,39±251,82 67 13* 1030,88±176,73 Сl 97 3 2036,08±612,15 100 2111,65±457,9 К 77 3 108,15±40,73 70 7 119,31±48,04 Са 63 23 87,97±42,78 67 27 84,22±33,15 Fe 37 0,76±0,3 17 20 1,19±1,1 Си 70 1,13±0,27 70 1,11±0,38 Zn 13 50* 1,65±1,21 47* 10 0,81±0,32 Br 100 5,68±2,12 100 6,2±4,16 Mn 23 0,05±0,02 37* 0,05±0,02 Se 97 0,02±0,02 83 0,03±0,03 Норма М±m, мкг/мл 1125±106,07 3600±282,84 173,5±47,38 100±14,14 1,1±0,71 8,65±10,39 0,95±0,35 775±1025,3 0,1±0,08 0,11±0,06 Примітка: *достовірність різниць між групами хворих з р