Спосіб лікування хронічного панкреатиту, поєднаного з ожирінням

Реферат: Спосіб лікування хронічного панкреатиту, поєднаного з ожирінням, включає введення кардонату. UA 78659 U (12) UA 78659 U UA 78659 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб і панкреопатології. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана з поширеною захворюваністю в сучасних умовах на хронічну патологію підшлункової залози й, поперед усього, - хронічний панкреатит (ХП). Відомо, що досить часто у хворих на ХП як супутня патологія зустрічається ожиріння (Ож), що обтяжує перебіг обох хвороб, у тому числі сприяє частим загостренням хронічного запального процесу в підшлунковій залозі (ПЗ) і погіршує результати лікування, що проводиться. Встановлено, що в патогенезі коморбідної патології у вигляді ХП, поєднаного з Ож, суттєву роль мають порушення з боку метаболічного гомеостазу, при аналізі показників якого велику увагу надають активності ферментів системи антиоксидантного захисту (АОЗ). Це дозволяє вважати важливими раціональні підходи в ході лікування по корекції порушень метаболічного гомеостазу, а саме ферментативної ланки системи АОЗ у плані призупинення подальшого прогресування поєднаної патології у вигляді ХП, поєднаного з Ож. Існує спосіб лікування ХП, поєднаного з Ож, який передбачає призначення таким пацієнтам раціональної дієти, спазмолітиків і жовчогінних препаратів [Харченко Н.В., Анохина Г.А., Опанасик Н.Д. // Клиническая гастроэнтерология. - Киев: Здоров'я, 2000.-448 с.]. Вважається, що покращання під впливом такого лікування функціонального стану ПЗ сприяє корекції порушень метаболічного гомеостазу, а саме ферментативної ланки системи АОЗ у хворих на ХП, поєднаний з Ож. Однак клінічний досвід дозволяє вважати, що при використанні вказаного способу відмічається нормалізація показників ферментативної ланки системи АОЗ лише в половини пацієнтів з ХП, поєднаним з Ож, тоді як в інших хворих залишаються чітко виражені зсуви з боку цієї системи, зокрема зниження активності ферментів - каталази (КТ) і супероксиддисмутази (СОД). Відомий також спосіб лікування ХП, поєднаного з Ож, шляхом призначення пацієнтам препаратів есенціальних фосфоліпідів, зокрема есенціале, які також мають антиоксидантні властивості [Колесніков В.В. Вплив препаратів есенціальних фосфоліпідів на ферментну ланку системи антиоксидантного захисту у хворих на хронічний панкреатит, сполучений з ожирінням // Український медичний альманах.-2006. - Том 9, № 5. - С. 42-44]. Цей спосіб більш ефективний, ніж попередній. Але й при використанні есенціале в частини пацієнтів з ХП, поєднаним з Ож, особливо при частих загостреннях патологічного процесу в ПЗ, тривалий час зберігається пригнічення ферментів системи АОЗ. Тому був запропонований спосіб лікування ХП, поєднаного з Ож, що включає введення особам з даною коморбідною патологією метаболічно активного препарату глутаргіну, який має також мембраностабілізуючу й антиоксидантну активність [Майкова Т.В. Гастроентерологічна патологія у хворих із ожирінням. Проблеми поліморбідності // Здоров'я України.-2006. - №22/1. С. 6-8]. Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому вибраний за прототип. До недоліків прототипу належить те, що й при його використанні в деяких хворих на ХП, поєднаний з Ож, все ж таки ще має місце симптоматика, яка вказує на наявність помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в ПЗ. Задачею корисної моделі є підвищення ефективності відомого способу лікування ХП, поєднаного з Ож, а саме прискорення досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання й нормалізації в пацієнтів біохімічних показників, зокрема активності ферментів системи АОЗ. Вказана задача досягається шляхом введення хворим на ХП, поєднаний з Ож, як метаболічно активного препарату кардонату. Кардонат належить до фармакотерапевтичної групи препаратів "Вітаміни в комбінації з різними речовинами", капсули якого містять у своєму складі кокарбоксилазу (хлорид) (кофермент В1), піридоксал-5 фосфат (кофермент В6), карнітин (хлорид) і лізин (гідрохлорид). Тим самим, він є комбінованим препаратом, дія якого зумовлена синергічними ефектами компонентів, що входять до його складу. Так, кофермент вітаміну В1 відіграє особливу роль у вуглеводному й жировому обмінах (окислювальному декарбоксилюванні пировиноградної й кетоглутарової кислот, у пентозофосфатному шляху розпаду глюкози). Кофермент вітаміну В 6 сприяє нормалізації ліпідного обміну, збільшує кількість глікогену в печінці, покращує її детоксикуючі властивості. L-карнітин - триметиламінове (бетаїнові) похідне -аміно-гідроксимасляної кислоти входить до препаратів з анаболічною дією. Ця сполука є основним коферментом і регулятором у метаболізмі жирних кислот у міокарді, печінці й скелетних м'язах, єдиним переносником довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії, де відбувається їх окислення до ацетил-КоА, який є субстратом для утворення АТФ у циклі Кребса. L-карнітин сприяє виділенню з цитоплазми метаболітів і токсичних речовин, покращує метаболічні 1 UA 78659 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 процеси. У гіпоксичних умовах ця речовина виводить токсичні метаболіти жирних кислот із мітохондрій, переводячи метаболізм клітини на окислення глюкози, здійснюючи таким чином антигіпоксичну дію. Нарешті, L-карнітин викликає збільшення маси м'язів і зменшення маси жирової тканини за рахунок ліполітичної дії, зменшує периферичну дію тиреоїдних гормонів, сприяє нормалізації основного обміну при гіпертиреозі, виявляє гепатопротекторну дію, стимулює клітинний імунітет. Недостатня кількість однієї з незамінних, виключно кетогенної амінокислоти лізину в людини викликає головокружіння, нудоту, підвищену чутливість до шуму. Кардонат зареєстрований в Україні (реєстраційне посвідчення № UA/6386/01/01) і дозволений до клінічного застосування як лікарський препарат (Наказ МОЗ України № 283 від 30.05.2008 p.). Пропозиція авторів корисної моделі базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що введення хворим на ХП, поєднаний з Ож, кардонату нормалізує їх загальний стан і самопочуття, виявляє чітко виражений антиоксидантний ефект, сприяє відновленню метаболічного гомеостазу, зокрема активності ферментів системи АОЗ, обумовлює досягнення стійкої й тривалої ремісії ХП, поєднаного з Ож, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього коморбідного захворювання й, таким чином, забезпечує реалізацію задачі корисної моделі. Крім того, введення кардонату не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою лікування ХП, поєднаного з Ож, кардонат не використовувався. Заявлений спосіб здійснюють таким чином. Хворим з наявністю ХП, поєднаного з Ож, які потребують проведення лікування, як метаболічно активний препарат вводять кардонат усередину по 2 капсули 3-4 рази на день протягом 20-30 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення кардонату є відновлення ферментативної ланки системи АОЗ - активності КТ і СОД, що свідчить про підвищення антиоксидантного потенціалу крові хворих на ХП, поєднаний з Ож. Саме введення кардонату сприяє патогенетично позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних показників, а в клінічному плані - досягненню стійкої й тривалої ремісії ХП, поєднаного з Ож, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього коморбідного захворювання. Вищевказані дози й курси введення кардонату хворим на ХП, поєднаний з Ож, були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення кардонату забезпечується максимальне підвищення активності ферментів системи АОЗ. Отже, новими є як саме призначення препарату (кардонату), який нами вперше використовується в лікуванні ХП, поєднаного з Ож, так і схема застосування кардонату при даній коморбідній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на ХП, поєднаний з Ож, які підлягали проведенню лікування в зв'язку з наявністю порушень з боку біохімічного гомеостазу: основна (52 особи), яка отримувала лікування відповідно до заявленого способу, і група зіставлення (45 осіб), терапія якої проводилася згідно відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком і статтю пацієнтів, давністю ХП, частотою загострення хронічного патологічного процесу в ПЗ, а також ступенем Ож та його типом. У дослідження ввійшло 61,9 % жінок і 38,1 % чоловіків, вік яких складав від 28 до 63 років. Діагноз ХП було встановлено у відповідності до Наказу МОЗ України № 271 (2005 p.), а також стандартизованих протоколів діагностики й лікування хвороб органів травлення на підставі даних анамнезу, клінічного й інструментального (ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини) методів обстеження, з обов'язковим урахуванням даних загальноприйнятих біохімічних показників,які характеризують функціональний стан ПЗ. Давність основного захворювання, тобто ХП, складала від 3 до 22 років. Діагноз Ож ставився за даними анамнезу й результатами антропометричного дослідження, що включало визначення індексу маси тіла. Відповідно до градацій останнього, серед обстежених нами в ході розробки корисної моделі хворих основної групи було 22 особи (42,3 %) з Ож І ступеня, 17 осіб (32,7 %) з Ож II ступеня, 10 осіб (19,2 %) з Ож II ступеня й 3 особи (5,8 %) з Ож IV ступеня. Група зіставлення включала 19 осіб (42,2 %) з Ож І ступеня, 15 осіб (33,3 %) з Ож II ступеня, 9 осіб (20 %) з Ож III ступеня й 2 особи (4,5 %) з Ож IV ступеня. У 56,7 % хворих діагностовано Ож за гіноїдним (жіночим) типом, у 43,3 % - за вісцеральним (чоловічим) типом. Введення кардонату починалося, як правило, безпосередньо в період чергового епізоду загострення ХП і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в денному гастроентерологічному стаціонарі. Як клінічні, так і лабораторні показники порівнювали в обох групах пацієнтів з ХП, поєднаним з Ож. Для судження про антиоксидантний потенціал крові хворих на ХП, поєднаний з 2 UA 78659 U 5 10 15 20 Ож, в обстежених у ході створення корисної моделі визначали активність ферментів системи АОЗ - КТ і СОД. До початку проведення лікування ХП, поєднаного з Ож, в обох групах пацієнтів, які були під наглядом, - основній, в якій терапія здійснювалася відповідно до заявленого способу, і зіставлення, в якій лікування проводилося згідно відомого способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася наявністю абдомінального болю, нудоти, відрижки, печії, гіркоти в роті, буркотіння в животі, нестійкого випорожнення, спраги, загальної слабості, зниженої працездатності, задишки, сонливості. При об'єктивному обстеженні й УЗД відмічалися обкладеність язика білуватим, сіруватим або жовтуватим нальотом з відбитками зубів по краях язика, субіктеричність склер і шкіри, чутливість або болісність при пальпації в проекції ПЗ, позитивний симптом Тужиліна, наявність неперетравленої їжі в калі. При клінічному обстеженні в динаміці було встановлено, що після завершення курсу лікування ХП, поєднаного з Ож, в основній групі хворих (в якій терапія проводилася відповідно до заявленого способу) у більшості випадків відмічалося покращання загального стану пацієнтів, зникнення абдомінального болю, проявів шлункової, біліарної й кишкової диспепсії, недостатності ПЗ, симптомів цукрового діабету, здавлення інтрапанкреатичної частини загального жовчного протока збільшеною головкою ПЗ, проявів астенії, суб'єктивних симптомів, обумовлених ожирінням. У той же час у хворих групи зіставлення (в якій лікування проводилося згідно відомого способу-прототипу) значно частіше зберігалися скарги, що були наслідком помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в ПЗ (табл. 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів лікування ХП, поєднаного з Ож, на клінічні показники (М±m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): абдомінального болю нудоти відрижки печії гіркоти в роті буркотіння в животі нестійкого випорожнення спраги загальної слабості зниженої працездатності задишки сонливості обкладеного язика субіктеричності склер і шкіри чутливості в проекції ПЗ позитивного симптому Тужиліна неперетравленої їжі в калі 25 30 Групи обстежених хворих основна (n=52) зіставлення (n=45) 11,7±0,5 12,3±0,5 9,6±0,3 6,6±0,4 7,1±0,3 7,1±0,2 6,6±0,4 11,3±0,5 8,8±0,4 10,7±0,5 10,2±0,4 12,1±0,4 11,3±0,5 10,7±0,4 12,3±0,6 11,5±0,4 13,9±0,5 17,5±0,6 15,3±0,4 12,9±0,7 10,1±0,5 9,4±0,5 9,2±0,3 9,0±0,5 15,2±0,8 11,5±0,5 13,4±0,6 12,7±0,5 15,5±0,7 16,8±0,8 14,6±0,6 18,5±0,9 17,9±0,8 18,1±0,7 Р