Спосіб лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит, поєднаний з ожирінням

1. Спосіб лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит, поєднаний з ожирінням, що включає введення гепатопротекторних препаратів, зокрема глутаргіну, який відрізняється тим, що додатково вводять препарат рослинного походження артихол. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що артихол вводять всередину по 0,2 г 3-4 рази на день безпосередньо після вживання їжі протягом 20-30 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. (19) (21) u201004666 (22) 20.04.2010 (24) 25.10.2010 (46) 25.10.2010, Бюл.№ 20, 2010 р. (72) КОНОНОВ ВАЛЕРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) КОНОНОВ ВАЛЕРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ 3 Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому обраний в якості найближчого аналогу. До недоліків найближчого аналогу відноситься те, що в деяких хворих на ХНХ, поєднаний з Ож, ще зберігається симптоматика, яка є наслідком помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в жовчному міхурі (ЖМ). Тому відомий спосіб- найближчий аналог потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу лікування хворих на ХНХ, поєднаний з Ож, а саме прискорення досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання й нормалізації у хворих біохімічних показників, зокрема активності ферментів системи АОЗ. Вказана задача досягається шляхом додаткового введення хворим на ХНХ, поєднаний з Ож, фітопрепарату з артишоку колючого - артіхолу. Артіхол - це вітчизняний засіб рослинного походження з артишоку колючого (Cynara scolymus L.). Фармакологічні властивості артіхолу обумовлені фізіологічно активними речовинами, що входять до складу артишоку колючого. Препарат виявляє жовчогінну (холеретичну й холекінетичну), гепатопротекторну, антиоксидантну, мембраностабілізуючу й детоксикуючу дії. Цей лікарський засіб, завдяки сполученій дії фенольної речовини цинарину в поєднанні з фенокислотами, біофлавоноїдами й іншими речовинами, нормалізує процеси жовчоутворення й жовчовиділення, здійснює дезінтоксикаційний ефект, виявляє гіпохолестеринемічну дію, поліпшує клубочкову фільтрацію нирок, що сприяє виведенню з організму сечовини, креатиніну, а також інших токсичних речовин. Артіхол показав високу ефективність, у тому числі у складі комплексної терапії, при лікуванні хворих на неалкогольний стеатогепатит, сполучений з дисбіозом кишечника й холестерозом ЖМ; у пацієнтів зі стеатозом печінки, поєднаним з ХНХ; в осіб, що страждають на ХНХ на тлі пептичної виразки дванадцятипалої кишки, а також у лікуванні синдрому психоемоційного вигорання, сполученого з хронічною патологією гепатобіліарної системи невірусного ґенезу. Артіхол зареєстрований в Україні в якості лікарського препарату (реєстраційне посвідчення № UA/5383/01/01) і дозволений до медичного застосування (Наказ МОЗ України № 758 від 16.11.2006 p.). Наша пропозиція базується на вперше встановленій авторами корисної моделі в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що додаткове введення хворим на ХНХ, поєднаний з Ож, артіхолу нормалізує їх загальний стан і самопочуття, виявляє чітко виражений антиоксидантний ефект, сприяє відновленню метаболічного гомеостазу, зокрема активності ферментів системи АОЗ, обумовлює досягнення стійкої й тривалої ремісії ХНХ, поєднаного з Ож, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього коморбідного захворювання й, таким чином, забезпечує реалізацію-задачі корисної моделі. Крім того, введення артіхолу не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому може при необхідності призначатися повтор 54014 4 ними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою лікування хворих на ХНХ, поєднаний з Ож, артіхол не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з наявністю ХНХ, поєднаного з Ож, які потребують проведення лікування, поряд з глутаргіном у середньотерапевтичних дозах, додатково вводять артіхол усередину по 0,2 г 3-4 рази на добу безпосередньо після вживання їжі протягом 20-30 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення артіхолу є відновлення ферментативної ланки системи АОЗ - активності КТ і СОД, що свідчить про підвищення антиоксидантного потенціалу крові хворих на ХНХ, поєднаний з Ож. Саме додаткове введення артіхолу сприяє патогенетично позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних показників, а в клінічному плані - досягненню стійкої й тривалої ремісії ХНХ, поєднаного з Ож, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього коморбідного захворювання. Вищевказані дози й курси введення артіхолу хворим на ХНХ, поєднаний з Ож, були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення артіхолу забезпечується максимальне підвищення активності ферментів системи АОЗ. Отже, новими є як саме додаткове призначення препарату (артіхолу), який нами вперше використовується в лікуванні хворих на ХНХ, поєднаний з Ож, так і схема застосування артіхолу при даній коморбідній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на ХНХ, поєднаний з Ож, які підлягали проведенню лікування в зв'язку з наявністю порушень з боку біохімічного гомеостазу: основна (35 осіб), яка отримувала курс лікування згідно до заявленого способу, і група зіставлення (37 осіб), терапія якої проводилася відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією ХНХ, поєднаного з Ож, і частотою загострення хронічного патологічного процесу у ЖМ, а також ступенем вираженості Ож. Діагноз ХНХ було встановлено у відповідності до Наказу МОЗ України № 271 (2005 p.), а також стандартизованих протоколів діагностики й лікування хвороб органів травлення на підставі даних анамнезу, клінічного й інструментального (ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини, багатофракційне дуоденальне зондування) методів дослідження, з обов'язковим урахуванням даних загальноприйнятих біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки. Діагноз Ож ставився за даними анамнезу й результатами антропометричного дослідження, що включало визначення індексу маси тіла (ІМТ). Відповідно до градацій ІМТ, серед обстежених нами в ході розробки корисної моделі хворих основної групи було 19 осіб (54,3 %) з Ож IIа ступеня, 13 пацієнтів (37,4 %) з Ож IIb ступеня й 3 хворих (8,6 %) з Ож III ступеня. Група зіставлення включала 20 осіб (54,1 %) з Ож IIа ступеня, 14 пацієнтів (37,8 %) з Ож IIb ступеня й 3 хворих (8,1 %) з Ож III ступеня. Введення артіхолу починалося, як правило, безпосередньо в період чергового епізо 5 54014 ду загострення ХНХ і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в денному гастроентерологічному стаціонарі. Як клінічні, так і лабораторні показники порівнювали в обох групах хворих на ХНХ, поєднаний з Ож. Для судження про антиоксидантний потенціал крові хворих на ХНХ, поєднаний з Ож, в обстежених в ході створення корисної моделі пацієнтів визначали активність ферментів системи АОЗ - КТ і СОД. До початку проведення курсу лікування хворих на ХНХ, поєднаний з Ож, в обох групах, які були під наглядом, - основній, в якій терапія здійснювалася згідно до заявленого способу, і зіставлення, в якій лікування проводилося відповідно до відомого способу-найближчого аналогу, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася наявністю загальної слабості, нездужання, підвищеної стомленості, емоційної лабільності, зниженого 6 апетиту й емоційного настрою, порушеного сну, помірного болю в правому підребер'ї, нерідко гіркоти в роті й позитивних симптомів Кера та Ортнера. При клінічному обстеженні в динаміці було встановлено, що після завершення основного курсу лікування в основній групі хворих на ХНХ, поєднаний з Ож (в якій терапія проводилася згідно до заявленого способу), у більшості випадків відмічалося покращання загального стану пацієнтів, зникнення загальнотоксичного синдрому, астеноневротичних та інших проявів. У той же час у пацієнтів групи зіставлення (в якій лікування проводилося відповідно до відомого способу-прототипу) значно частіше зберігалися скарги, що були наслідком помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в печінці й ЖМ (таблиці 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів лікування хворих на ХНХ, поєднаний з Ож, на клінічні показники (М±m) Клінічні показники загальної слабості нездужання підвищеної стомленості зниженого настрою емоційної лабільності порушення сну зниженого апетиту гіркоти в роті тяжкості в правому підребер'ї позитивного симптому Кера Групи обстежених хворих зіставлення (n=37) Основна (n=35) Тривалість збереження (діб): 7,5±0,4 11,5±0,5 6,2±0,5 10,3±0,4 8,4±0,3 12,9±0,7 5,7±0,4 10,1±0,5 6,2±0,5 10,4±0,6 4,9±0,4 7,1±0,5 5,3±0,2 9,2±0,3 5,1±0,3 9,4±0,5 5,4±0,6 9,0±0,5 5,6±0,4 8,7±0,4 Р