Фармацевтична протигерпетична композиція, спосіб одержання лікарської форми на її основі та спосіб використання

1. Фармацевтична протигерпетична композиція, яка включає віріонний вакцинний антигерпетичний препарат, у якому містяться віруси простого герпесу серотипів 1 або 2, інактивовані формаліном або γ-випромінюванням, та імунокомпетентну речовину і фізіологічне рідке середовище, яка відрізняється тим, що композиція як імунокомпетентну речовину містить поліоксидоній та додатково містить валін, лізин, а також комбінацію, яка складається не менше ніж з 2-х метаболічних амінокислот, вибраних із групи: фенілаланін, лейцин, аланін, треонін, гістидин, аргінін, метіонін, за наступного співвідношення компонентів: антигерпетичний 106-107 бляшкотвірних препарат одиниць/мл суспензії поліоксидоній 0,03-0,06 г валін 0,18-0,25 г лізин 0,15-0,30 г комбінація з 2-х ме0,12-0,27 г 2 (19) 1 3 80502 4 10. Спосіб за п. 9, який відрізняється тим, що ME вносять у вигляді розчинних хелатних форм у кількості 0,01-0,08% на загальну масу композиції. 11. Спосіб використання фармацевтичної протигерпетичної композиції шляхом уведення її в організм, уражений вірусом герпесу, який відрізняється тим, що в організм уводять композицію, охарактеризовану в будь-якому з пунктів 1-8, в ефективній дозі у вигляді придатної лікарської форми придатним шляхом, вибраним із групи: перорально, сублінгвально, інтраназально, ректально, вагінально, парентерально, субкон'юнктивально або у формі для розжовування. Винахід відноситься до області імунології, зокрема до створення нової фармацевтичної протигерпетичної композиції, одержання лікарської форми на її основі та способу її використання. На даний час поширені наступні хіміопрепарати проти вірусу герпесу: ацикловір, віразол, фоскарнет, відарабін та ін. [1]. Специфічну активність у відношенні вірусу герпесу мають відповідні вакцини. Ряд протигерпетичних вакцин, у тому числі на основі інактивованих віріонів, розроблено, як у Росії, так і за кордоном, наприклад, вони описані в [патентах РФ №2014084, 1994p., №2085582, 1997p., №2085583, 1997р., у патентах США №4816250, 1989р., №5215745,1993р., №5602023,1997р]. У самі останні роки розроблені вакцинні протигерпетичні препарати, що враховують генетичну будову герпесвірусу, які включають фрагменти ДНК та деякі інші компоненти. Наприклад, рекомбінантна герпесвірусна вакцина, яка містить фрагменти ДНК, а також кодовані ними пептиди [патент US №6387376 від 14 травня 2002p.]. Ця вакцина може використовуватися при перитоніальній інфекції. Комплексна герпесвірусна вакцина, яка містить вірус простого герпесу, а також глікопротеїн (gp) D і деацильований монофосфат ліпіду А [заявка Кіпру, цитується за тотожною заявкою [US 2002147167] від 10.10.2002] . Вакцина, яка містить інактивовані віруси герпесу, переважно локалізовані в атеросклеротичних бляшках. Це -полівалентна вакцина, яка містить HSV-1, HSV-2, HSV-6, людський цитомегаловірус, Епштейн-Бар-вірус у комбінації з фармацевтично прийнятним носієм або розчинником [патент US 6471965 від 29.10.2002], рекомбінантну ДНК, яка кодує герпес вірусні глікопротеїни : gp50, gpll, gplll, gpl, HSV gD, бичачий герпесвірус gl, HV gB, EB VgB, gH, людський цитомегаловірус gB [патент NL 9900034 від 1.10.2003]. Вакцина, яка містить глікопротеїн D2t, проти вірусу простого герпесу, а також ад'юванти ТН-1, 3-DMPL або солі алюмінію [опублікована заявка ЕР 1109574 від 29.04.2003]. Відома також вакцина проти простого вірусу, яка представляє собою пептидні епітопи, характерні для HSV (опублікована заявка WO 03099860 від 27.11.2003). Одна із самих останніх розробок -жива вакцина на основі герпесвірусу-мутанта, яка працює в організмі за температури 38,5°С або вище. Придатна для тварин [патент US 2004076642 від 22.04,2004p.]. З вищесказаного випливає, що у комплексну терапію доцільне включення імунокомпетентних речовин, таких як інтерферони та антиоксиданти, як рекомендовано в наших попередніх розробках [див. наприклад патент РФ 2142816, 1999p.], де показана також одна зі зручних для пацієнта лікарських форм (у вигляді супозиторія). Цю розробку вважаємо близьким аналогом даного винаходу. Хіміотерапевтичні засоби не завжди досить ефективні, оскільки не діють специфічно тільки у відношенні вірусу герпесу, у принципі поліактивні і можуть бути використані при інших вірусних захворюваннях. Перераховані вище вакцинні препарати хоча і є специфічними і виготовлені на основі інактивованих і ослаблених штамів вірусу герпесу, але не всі з них придатні для лікування людини. Для успішної боротьби з вірусом у високоорганізованого організму, особливо людини, необхідно враховувати гуморальні і клітинні фактори, стан імунної системи, ступінь ураження вірусом, стадію захворювання (латентна інфекція, загострення і т. і.) . У свій час експерименти з вірусом простого герпесу (ВПГ-1), який відноситься до підродини Alphaherpesvirinae, виявили його імунодепресивну активність. Інгібування Т-клітинноі проліферації може поєднуватися з дефектом гуморальної відповіді на гетерологічний антиген. Складний характер взаємодії вірусу герпесу простого, серотип 2 (ВПГ-2) з імунною системою мишей демонструє факт посилення чутливості хазяїна до інфікування вірусом Коксаки В при збереженні нормальної відповіді на еритроцити барана. Зараження альвеолярних або перитоніальних макрофагів веде до пригнічення їхньої здатності виконувати функцію ефекторів антитілозалежної цитотоксичності. У різний час після введення вірус пригнічує фагоцитарну активність макрофагів черевної порожнини мишей. На ранніх сроках інфекції в альвеолярних макрофагів визначали тимчасове підвищення фагоцитарної активності, яка змінюється пригніченням цієї функції. Досліджували імунодепресивну активність вірусу, моделюючи цей ефект у культурі периферійних мононуклеарних клітин крові людини. Після зараження і відповідної інкубації виділяли природні кілери (ПК) і визначали їхню цитотоксичність. У ході роботи з описаною системою встановлено, що вірус пригнічує цитотоксичну функцію ПК тільки в тому випадку, коли в культурі периферійних мононуклеарних клітин знаходяться моноцити. Видалення останніх із системи перешкоджає розвитку вірусіндукованої супресії, після внесення моноцитів імунологічний дефект знову формується. Було також установлено, що розвиток одного з типів супресії, обумовленої герпесвірусами, реалізується через моноцити. Є дані і про пряму дію герпесвірусу на регуляторні Т-клітини, яка веде до порушення синтезу і здатності взаємодіяти з інтерлейкіном-2 [2]. 5 У такий спосіб описані механізми дії герпетичного вірусу на імунокомпетентні клітини та імунний статус у цілому наводять на думку про необхідність включення до противірусних сполук препаратів, які специфічно впливають на імунну систему, а також препаратів, які нормалізують клітинний метаболізм при ураженні організму вірусом простого герпесу, особливо при в'яло протікаючих, рецидивуючих і таких, які погано піддаються терапії, або мають тенденцію до хронізації захворюваннях, до яких відноситься і хронічна вірусна інфекція. Незважаючи на значні переваги вищезгаданих вакцинних препаратів, у них не враховуються деякі важливі аспекти стану організму пацієнта, ураженого вірусом герпесу. У хворих герпесом, особливо хронічними формами, спостерігається порушення клітинного і гуморального імунітету, відбувається збільшена секреція глюкокортикоїдних гормонів, спостерігається різке порушення обміну уражених вірусом клітин і тканин. Як показують дослідження, вибір імуномодулюючого препарату та схеми його застосування на пацієнтах визначаються лікарем-імунологом залежно від ступеня тяжкості і виду основного захворювання, супроводжуючої патології, а також виявленого (іноді і прихованого) імунологічного дефекту. При ураженні клітин моноцитарномакрофагальної системи застосовують: поліоксидоній , лікопід. При найбільш важких формах ураження в моноцитарно-макрофагальній системі використовують препарати гранулоцитарномакрофагальних колонієстимулюючих факторів: молграмостим (лейкомакс), філграстим (нейпоген). При дефектах клітинної ланки імунітету застосовується один з наступних препаратів: поліоксидоній , тактивін, тимоптин, тимоген, тимолін. При порушенні синтезу антитіл В-лімфоцитами застосовують; мієлопід, поліоксидоній. Серед препаратів з імуностимулюючими властивостями можна виділити три основні групи, що застосовуються в практичній охороні здоров'я: препарати мікробного походження (Пірогенал, Продигіозан, Рибомуніл, Нуклеінат натрію та інші), препарати ендогенного походження: препарати тимуса (Т-активін, Тималін, Тимоптин, Тимактид, Тимостимулін та ін.), препарати кістково-мозкового походження (Мієлопід), цитокіни (Молграмостин, Реаферон та ін.), хімічно чисті, синтетичні препарати: лікувальні препарати з виявленими імуномодулюючими властивостями (наприклад, диуцифон та ін.), аналоги речовин ендогенного походження (Лікопід, Тимоген та ін.), власне синтетичні препарати (поліоксидоній та ін.)[3]. Відомо, що вищим живим істотам імунна система необхідна для того, щоб боротися з інфекційними хворобами, тобто з найпростішими живими організмами-патогенами : бактеріями, мікробами, грибками, вірусами, тощо. Чи є імунітет у безхребетних тварин, наприклад у комах. Пошуки відповіді на це питання привели до відкриття нового класу унікальних речовин. Імунної системи, подібної ссавцям, у комах немає. У них виробляються речовини здатні блокувати чужорідні білки, які потрапили в організм. 80502 6 Однак давно відомо, що з патогенними мікроорганізмами комахи можуть боротися. У 1980 році групі дослідників під керівництвом Ханса Бомана зі Стокгольмського університету (Швеція), вдалося встановити наступне: гусені шовкопряда Hyalphora cecropia зробили ін'єкцію розчину, зараженого бактеріями, а потім зібрали і проаналізували речовини, які виділила інфікована гусінь. У результаті вчені одержали дві нових хімічні сполуки - пептидні молекули, які складаються з 35-39 амінокислот. їх назвали цекропінами. Антимікробна активність цекропінів виявилася дуже високою [4]. У принципі, антимікробні речовини, які є короткими молекулами з 24-40 амінокислот, відомі давно. Більше півстоліття тому були виділені антимікробні пептиди граміцидин і нізин, які широко використовуються у фармацевтичній і харчовій промисловості. Давно описані рослинні антибактеріальні пептиди і пептиди з бджолиної отрути. Проте відкриття Бомана викликало інтерес. Поперше, виділені пептиди на перший погляд дуже нагадували давно відому речовину мелітин, яка міститься в бджолиній отруті, але з однією невеликою різницею - на відміну від мелітину, цекропіни убивали клітини бактерій тільки типу Escherichia coli (так звані грамнегативні бактерії) і зовсім не діяли ні на інші мікроорганізми, ні на клітини вищих організмів. Серед дослідників переважала думка, що антимікробні пептиди виробляються секреторними органами тільки нижчих тварин, які не мають розвинутої імунної системи. Було показано, що і ссавці - кролики, корови і навіть люди - можуть виділяти схожі речовини. Причому відбувається це переважно в області кишківника, респіраторного тракту і сечоводів. Пептиди постійно виробляються навіть у спокійному стані організму, а при інфікуванні або ушкодженні органів відбувається сплеск їхнього синтезу. Антимікробні пептиди, хоча й не значно поступаються антибіотикам за ефективністю, діють набагато швидше і, що саме головне, знищують бактерії, стійкі до відомих антибіотиків. Однак застосовувати в клініці як антибіотики та антигрибкові засоби можна тільки ті пептиди, які не гемолізують клітини ссавців [5] . Названі пептиди можуть «розправлятися» з вірусами різними способами. По-перше, деякі з них просто взаємодіють з вірусом безпосередньо, блокуючи його активність. У такий спосіб вони інактивують віруси наприклад, стоматиту і навіть ВІЛ. По-друге, пептиди можуть блокувати розмноження віріонів ВІЛ в інфікованому організмі. Так діють цекропіни і мелітин. Розкриття винаходу Технічною задачею даного винаходу є створення нового, більш ефективного і прогресивного комплексного препарату, який не тільки специфічно діяв би безпосередньо на вірус простого герпесу, але і забезпечував інтенсивний імуномодулюючий вплив на організм у цілому, мобілізував би всі резервні можливості організму для боротьби з вірусом на клітинному та гуморальному рівнях. Поставлена задача вирішується тим, що віріонний вакцинний антигерпетичний препарат, у 7 якому містяться віруси простого герпесу серотипів 1 чи 2, інактивовані формаліном або γвипромінюванням, додатково містить у своїй сполуці високотехнологічний імуномодулятор поліоксидоній, а також амінокислоти валін і лізин, крім того комбінацію, яка складається не менше, ніж з 2-х амінокислот, обраних із групи: фенілаланін, лейцин, аланін, треонін, гістидин, аргінін, метіонін. Фармацевтична композиція має наступне співвідношення компонентів: антигерпетичний препарат – 106-107 бляшкоутворюючих одиниць/мл суспензії поліоксидоній 0,03-0,06г валін 0,18-0,25г лізин 0,15-0,30г комбінація з2-х метаболічних амінокислот 0,12 -0,27г фізіологічнерідке середовище до 100мл Як фізіологічне середовище може бути використане, наприклад середовище Ігла для приготування вакцин. Композиція додатково може містити людський альбумін як стабілізатор у кількості 0,22-0,24г на 100мл, а також комбінацію з 2-3-х водо- і жиророзчинних вітамінів, обраних із групи: тіамін, рибофлавін, нікотинамід, пірідоксин, аскорбінова кислота, ретинол, токоферол або їх суміші в загальній кількості в складі композиції від 0,05 до 3,5%. У значній мірі ефективність лікування герпетичноі інфекції зростає при включенні в композицію ізолейцину в порівнянні з контролем на 10-28%. Ізолейцин може входити до складу препарату в кількості 0,11-0,22г на 100 мл композиції. Такий препарат придатний для лікування простого герпесу 1 і 2 типів, для цього підбирають 80502 8 відповідну кожному виду герпесу комбінацію амінокислот і вітамінів, а дозу і кратність застосування - залежно від стану пацієнта. Основним об'єктом винаходу є антигерпетична композиція, яка включає наступні компоненти: Віріонний вакцинний антигерпетичний препарат -106-107 бляшкоутворюючих одиниць/мл суспензії, інактивований формаліном або γвипромінюванням, поліоксидоній, а також амінокислоти валін і лізин, крім того комбінацію, яка складається не менше, ніж з 2-х амінокислот, обраних із групи: фенілаланін, лейцин, аланін, треонін, гістидин, аргінін, метіонін. Далі представляємо детальний опис нових компонентів і їхнє значення для нашої композиції: Вітчизняний імуномодулятор останнього покоління - поліоксидоній (ПО)-є дуже ефективним імунокомпетентним засобом. ПО - співполімер Nокису 1,4-етиленпіперазину і (N-карбоксиетил) 1,4-етиленпіперазиній броміду, є ліофілізованою пористою масою з жовтуватим відтінком, добре розчинною у воді, з молекулярною масою від 60000 до 100000. Крім імуномодулюючого, ПО проявляє виражений детоксикуючий, антиоксидантний і мембраностабілізуючий вплив. Останнім часом нами розпочато ряд експериментів із застосуванням ПО одночасно з використанням антигерпетичної вакцини при спільному їх застосуванні шляхом парентерального введення. Ці експерименти дали позитивні результати на модельних інфекціях у лабораторних тварин (кератит у кроликів, генітальний герпес у морських свинок, герпетичний менінгоенцефаліт у мишей), результати цих експериментів приведені у табл.1. Таблиця 1 Результати титрування Концентрація віруснейтралізуюВикористані герпесвірусні Доза Поліоксидонію в з/п чих антитіл в індексах нейтралітест-вірусів вакцини мг на одну ін'єкцію зації у lg ТДЦ 50/мл Убита вакцина проти ві2,3 1 6,5 русу простого герпесу 0,1 3,75** 1 типу 0,2 3,3* Убита вакцина проти ві2,0 2 русу простого герпесу 5,5 0,1 3,0* 1 типу 0,2 2,5 2,0 Убита вакцина проти ци3 5,0 0,1 3,0** томегаловірусу людини 0,2 2,5 Примітка: Вірогідність розходження в концентрації вірус нейтралізуючих антитіл у вакцинованих тварин без застосування Поліоксидонія і з його застосуванням. **Р£0.01; *Р£0.05 Наші дослідження показали, що найкращий ефект для випробуваних з різними формами герпесу є високотехнологічний синтетичний препарат поліоксидоній (ПО). В умовах in vivo ПО має більш складний і багатогранний вплив на імунну систему. Так як розвиток будь-якої імунної відповіді починається з клітин моноцитарно-макрофагальної системи, і тому що цитакіни, які продукуються моноцитами/макрофагами, мають плейотропний ефект, то посилення під впливом ПО їхньої функціональної активності веде до активації і клітинного, і гуморального імунітету. Так, зокрема, при введенні ПО разом з низькими дозами антигену відбувається посилення синтезу антитіл до цього антигену в 510 разів у порівнянні з контролем. Важливо від 9 значити, що таке посилення можна спостерігати у тварин з генетично детермінованою слабкою реакцією на даний антиген. Таким чином, ПО має здатність приводити у рух усі фактори захисту організму від чужорідних агентів антигенної природи і цей рух поширюється природним шляхом так, як це відбувається при розвитку імунної відповіді в організмі. Ці спостереження дозволили нам зупинити свій вибір серед безлічі сучасних імуномодуляторів, саме на поліоксидонієві для його успішного використання в складі складної фармацевтичної антигерпетичної композиції. Емпіричним шляхом нам удалося установити, що дуже ефективними компонентами у складі композиції є незамінні амінокислоти валін і лізин, а також ще деякі амінокислоти, які обрані нами з безлічі відомих амінокислот. Використані нами амінокислоти мають наступні властивості крім загальновідомих: Гістидин - входить до складу карнозину та ансерину, відіграє важливу роль в утворенні гемоглобіну, необхідний для вироблення еритроцитів. Сприяє регулюванню рівня цукру в крові і виробництву енергії. Лейцин - необхідний для росту і заліковування кісток, м'язів. При його метаболізмі вивільняється енергія, сприяє стабілізації рівня цукру в крові. Виявлено, що його дефіцит може спровокувати в деяких випадках гіпоглікемію, затримку росту, зменшення маси тіла, зміни в нирках і щитовидній залозі. Лізин - зміцнює імунну систему, сприяє росту кісток і утворенню колагену, поліпшує зосередженість, має пряму антигерпетичну активність. Нестача у їжі лізину призводить до порушення кровотворення (зменшується кількість еритроцитів, зменшується вміст у них гемоглобіну). Дефіцит може призвести до виснаження м'язів, порушення кальцифікації кісток, змін у печінці і легенях, особливо в пацієнтів літнього і старечого віку. Метіонін - використовується для синтезу холіну, відомий як «ліпотропний» агент, тому що скорочує запас жирів у печінці та організмі в цілому і знижує кількість холестерину. Створює нову кісткову тканину, перешкоджає захворюванням нігтів, захищає нирки і є природним хелатуючим агентом для важких металів. Має велике значення для функцій надниркових залоз і синтезу адреналіну, що дуже важливо для регуляції обміну в уражених вірусом клітинах. Фенілаланін - пов'язаний з функцією щитовидної залози і надниркових залоз, бере участь в утворенні ядра для синтезу тироксину - основного гормону щитовидної залози, бере участь в утворенні адреналіну. В організмі може перетворюватися в тирозин, який використовується для синтезу двох головних нейротрансмітерів, дофаміну і епінефрину, які регулюють клітинний метаболізм на нейрогуморальному рівні. Ефективний для контролю больових та свербіжних відчуттів. Крім того, завдяки виділенню холецистокиніну, фенілаланін пригнічуючи діє на апетит. Валін - при дефіциті валіну може пошкоджуватися мієлінове покриття нервових волокон і виникати негативний водневий баланс організму, що 80502 10 надзвичайно небезпечно для пацієнтів, уражених вірусною інфекцією. Аланін - зміцнює імунну систему, бере участь у метаболізмі глюкози. Аргінін - недостача може викликати випадання волосся, запори, хвороби печінки і повільне загоєння ран, у тому числі, викликаних ураженням вірусними токсинами. Ізолейцин має унікальну властивість, яку у складі антивірусної вакцини використано вперше ця амінокислота, яка надходить до організму лише ззовні (з їжею), стимулює вироблення в організмі людини (переважно в області кишківника) антимікробних пептидів, подібних до цекропінів, які здатні знищувати віруси герпесу. Така композиція, особливо з додаванням мікроелементів, що підсилює імунну відповідь на введення препарату, дозволяє використовувати її і для більш ефективної боротьби з вірусними ураженнями герпесом серотипів 1 і 2 і деяких хронічних форм цього захворювання. Ще одним об'єктом винаходу є спосіб використання фармацевтичної протигерпетичної композиції шляхом введення її в організм, уражений вірусом герпесу, при цьому в організм уводять композицію, охарактеризовану вище, в ефективній дозі у вигляді придатної лікарської форми придатним шляхом, обраним із переліку: перорально, сублінгвально, інтраназально, ректально, вагінально, парентерально, субкон'юктивально або у формі для розжовування. Дія мікроелементів в імунній системі при герпесі вивчалася докладно при використанні супозиторіїв, які містять нашу композицію. Існують наступні механізми дії мікроелементів (ME) в імунній системі: 1. Дія на специфічні рецептори. На рецептори, локалізовані на цитоплазматичній мембрані: HLA-система, МНС-система(Ni, Cr, Hg). Адгезини : селектини та інтегрини (Mn, Hg) . Рецептори до трансферину (Аl, Ga). Рецептори, які беруть участь у ЕК-лізисі (Zn). Рецептори цитокінів (Zn). Τ - клітинний рецептор (Zn, Hg). Рецептори до іонів кальцію і магнію (Zn, Mn, Be, Cd, Hg та ін.) . Рецептор до імуноглобулінів (Zn). На рецептори, локалізовані у внутрішньоклітинних компартментах: Мітохондрії (Fe, Zn), Цитоскелет LIM-білки (Zn, Se, Li) . Внутрішньоклітинні рецептори до кальцію на мітохондріях, ендоплазматичному ретикулюмі (Cd, Zn). 2. Вплив на активність ферментів. Багато з есенціальних ME є компонентами каталітичного центру ряду ферментів. Наприклад, Μη - есенціальна частина супероксиддісмутази (СОД) імуноцитів, Se - входить до каталітичного центру глутатіонпероксидази (ізофермент VI), Zn найважливіша частина численних фінгерних білків, які регулюють рівень транскрипції інших внутрішньоклітинних білків. Існують також шляхи впливу ME на активність ферментів, що полягають у конкурентному інгібуванні або алостеричній активації 11 80502 металоензимів. Наприклад, Zn - конкурентний інгібітор Са+2, Мд2+ - залежної ендонуклеази. Дана дія Zn визначила його провідну роль в імунній системі як анти-апоптичного фактора. 3. Вплив на активність гормонів. ME як складова частина гормонів. Zn - ключовий компонент тимозину, гормону, які реалізує ефекти: тимуса на Т-клітинну ланку імунної системи. ME і депонування гормонів. Zn, Cr - беруть участь у депонуванні і стабілізації молекули інсуліну, який мультимодулююче впливає на всі інсулін - залежні клітини організму, до яких відносяться і імуноцити. Цинк забезпечує внутрішньоклітинне депонування і стабілізацію гормонів нейрогіпофіза. Участь у деградації та елімінації гормонів. Відомо, що ангіотензин-конвертуючий фермент є Zn-залежним. Участь у механізмі дії гормонів. 4. Вплив на білки-переносники. Альбуміни. Металотіонеїни, які синтезуються в мононуклеарних клітинах ретикуло-ендотеміальної системи організму. Стресові білки, як універсальні білки синтезовані в клітинах у відповідь на стресові подразники (тепловий шок, голод, УФ-опромінення, вплив важких металів, хронічна інфекція). 5. Фізико-хімічна дія ME на мембрани імуноцитів. Виявлено, що, наприклад, селен може мати антиоксидантний ефект, виступаючи як кофактор глутатіонпероксидази, яка забезпечує інактивацію вільних форм кисню, утворення яких в імунній системі забезпечує як знищення або елімінацію чужорідного агента (паразит, бактерія), так і при над 12 лишковій продукції синглетного О2, Н2О2, ОН викликає ушкодження мембранного апарата самих імуноцитів. Виникнення О2, НrО2, ОН пов'язане з індукцією реакцій Габер-Вейса та Фентона під впливом перехідних металів (Cu, Zn, Mn, Fe). Таким чином, ME здатні при посередництві ферментативних і неферментативних механізмів перекисного окислювання ліпідів (ПОЛ), а також активації антиоксидантних механізмів регулювати фізико-хімічні властивості мембран клітин, у тому числі і властивість напівпроникності щодо різних біологічних субстратів (антигенів, інфекційних агентів, тощо). 6. Вплив на презентацію, внутрішньоклітинний процесинг і деградацію антигенів (див. пункт 1) . 7. Вплив на формування імунологічної пам'яті, а також, ймовірно, при тривалому існуванні клітинпам'яті відіграють роль антиапоптичні ME (Zn, Se та ін.) 8. Вплив на продукцію імуноглобулінів (Zn, Be). 9. Вплив на процеси хемотаксису, адгезії і фагоцитозу [6,7]. Численні випробовування на лабораторних тваринах дозволили вибрати найбільш ефективні мікроелементи для включення їх до складу розробленої нами лікарської форми (супозиторій): 2-3 мікроелементи, обрані із групи: цинк, хром, селен та нікель. Присутність у складі лікарської форми зазначених мікроелементів підсилює дію обраного нами імуномодулятора на 25-30% у порівнянні з контролем (без ME). Нижче приводимо таблицю 2, де показаний рівень імунологічних показників в експериментальних тварин, заражених вірусом герпесу, до і після введення до складу композиції утримуючого амінокислоти, у тому числі ізолейцин, поліоксидонія. Таблиця 2 Показники Лейкоцити (абс) Лімфоцити % CD 3+ % CD 4 + * CD 8+ % CD 16 % Ig А мг % Ig G мг % Ig Μ мг % Нейтрофільний фагоцитоз % До введення поліоксидонія 7,6 ± 0,2 31,1 ±1,9 58,5 ± 2,2 30,5 ± 1,1 18,0 ± 0,5 8,7 ± 1,3 250 ± 6,5 1502,1 ± 31,3 175,7 ± 9,6 52,1 ± 2,3 З таблиці видно вплив ПО на імунологічні показники, де вірогідно збільшується клітинний імунітет і рівень імунокомпетентних білків. Необхідно відзначити, що введення до композиції амінокислот (валіну і лізину, а також ізолейцину, крім того комбінації, яка складається не менше, ніж з 2-х амінокислот, обраних з групи: фенілаланін, лейцин, аланін, треонін, гістидин, аргінін, метіонін) у всіх запропонованих нами поєднаннях прискорювало реепітелізацію уражених тканин (від 15 до 36% у порівнянні з прототипом, див. вище) залежно від виду вірусу. Введення до композиції поліо Після введення поліоксидонія 7,5 ±0,1 ρ > 0,05 31,8 ±2,3 ρ > 0,05 72,1 ±1,3 ρ < 0,005 41,4 ± 1,32 ρ < 0,005 22,8 ±0,7 ρ < 0,005 11,5 ±1,2 ρ 0,05 1575,2 ± 30,5 ρ > 0,05 182,1 ±7,8 ρ > 0,05 67,3 ± 6,1, ρ < 0,005 ксидонія разом з амінокислотами не тільки активізувало імунітет, що дозволило значно продовжити період ремісії, прискорити процес реепітелізації та загоєння шкіри, а в деяких випадках практично домогтися виліковування деяких хронічних форм захворювання в окремих тварин (12% з усіх піддослідних). Композиція, охарактеризована вище, може бути виконана у вигляді 5 лікарських форм, у яких як носій використовують тверді, м'які або рідкі речовини. 13 Композиція за умови використання твердих носив має кінцеву форму таблетки, драже, гранул, саше або порошку, поміщеного у капсулу. Композиція за умови використання рідких носіїв має кінцеву форму розчину, гелю, емульсії, суспензії, мікстури, сиропу або лініменту. Композиція за умови використання м'яких носіїв є маззю, кремом, пастою, супозиторієм, імплантантом, жувальною таблеткою або пастилкою. Одержання названих фармацевтичних форм проводилося за допомогою стандартних процедур і звичайно прийнятих у таких випадках допоміжних речовин. Іншим об'єктом винаходу є спосіб приготування супозиторія на основі вищезгаданої фармацевтичної композиції за допомогою стандартної технології виготовлення свічок, при цьому в масу свічки на основі масла какао, додатково вносять активні компоненти вищеописаної фармацевтичної композиції за стандартною технологією, і 2-3 мікроелементи, обрані із групи: цинк, хром, селен і нікель. Набір мікроелементів у вигляді розчинних хелатних форм уводять до складу супозиторія в кількості 0,01-0,08% до загальної маси. Результати випробування отриманих супозиторіїв на групі з 7 6 експериментальних тварин показали, що використання нового препарату не тільки активізувало імунітет, але дозволило значно продовжити період ремісії, прискорити процес реепітелізації і загоєння шкіри і слизистих тканин, а в деяких випадках практично домогтися виліковування захворювання в окремих особин (12% із усіх випробуваних хронічною формою захворювання). На нашу думку, неабияку роль у цьому результаті зіграло включення до складу супозиторія життєво важливих інградієнтів, які регулюють обмінні процеси на усіх рівнях, а саме: ПО, валіну і лізину, ізолейцину, який стимулює вироблення клітинами кишківника пептидів, які блокують вірус (типу цекропінів), вітамінів усіх груп, а також ME: цинку, хрому, селену і нікелю. Винахід підтверджується конкретними випробовуваннями на тваринах. Основні показники ефективності (у порівнянні з близьким аналогом). Час досягнення місцевого одужання (повна реепіталізація) скоротився на 1536%, тривалість ремісії збільшилася в середньому до 6-7міс, відсутність вірусу в мазку (ПЦРдіагностика) у 98,7% випадків, активація противірусного імунітету, практично повне вилікування в 12% спостережень за тваринами. Серед піддослідних тварин (герпетичний кератит у кроликів, генітальний герпес у морських свинок) 52 особини були уражені вірусом простого (серотипів 1 і 2) герпесу в гострій формі, а 24 хронічною формою простого герпесу. Тварини з гострою формою були розділені на три групи: у 1-ій групі проводилося лікування герпетичною вакциною, описаною в прототипі, у 2-ій - новою фармацевтичною композицією, у контрольній групі тварини одержували хіміотерапію у вигляді мазей і розчинів, які містять відомі антигерпетичні препарати. Група тварин із хронічною формою одержу 80502 14 вала нові супозиторії з повним набором амінокислот, вітамінів і мікроелементів. Результати. - У 1-ій групі повна реепіталізація наставала в середньому на 6-ий день лікування, у той час як у 2-ій групі повна реепіталізація відзначалася в середньому вже на 4-5-й день лікування. У групі контролю повне місцеве видужання констатувалося в середньому на 7-10-ий день від початку лікування. При цьому вірус у контрольних мазках не визначався в 95,2% 1-ої групи, у 97,8% 2-ої групи й у 92,5% групи контролю. Тривалість ремісії до 4-х місяців, відбулася в 92% випадків у першій групі і до 6-7 місяців у 85% випадків у другій групі. У той же час у групі контролю тривалість ремісії до 4-місяців відбулася лише в 28%. Високоінтенсивна імунна відповідь реєструвалася в 1-ій групі в 92,1% випадків, тоді як у 2-ій групі в 98,6% при чіткій вірогідності (р < 0,01). Так у сироватці крові піддослідних обох груп (у другій групі на 11 -18% вище) після лікування відзначалася тенденція до збільшення процентного та абсолютного вмісту природних кілерних клітин, цитотоксичних Тлімфоцитів фенотипів CD8+, а також виявлялася активація вірус-індукованого ІФ а (індекс фагоцитозу) мітоген-індукованого ІФ д. Отриману фармацевтичну суспензію, узяту в кількості 20мл змішують з 0,01-0,03мл кожного з розчинів солей 2-3-х ME та маслом какао до загальної маси 100г, з отриманої маси виготовляють відомим способом свічки масою 0,15 - 0,20г кожна. Свічка містить £400мкг/г білка, має залишкову вологість £ 2,2% і фізіологічне значення рН 7,3 ± 0,2, нетоксична і здатна індукувати у пацюків синтез антитіл, які нейтралізують віруси, при індексі нейтралізації, рівному 3,0Ід ТЦД50/мл за ВПГ-1 і 2,0Ід ТЦД50/мл за ВПГ-2, де ТЦД50 означає дозу, яка викликає цитопатичний ефект у 50% інфікованих вірусом пробірках з моношаром клітин. Завдяки створенню нової високоімуногенної композиції, зберігаються антигенність і стабільність специфічної активності препарату, підсилюються антигерпетичні властивості окремих органів на клітинному рівні, підвищується і пролонгується опірність організму не тільки при гострій, але і при хронічній герпесній інфекції. Література: 1. Д.А.Харкєвіч «Фармакологія», ГЄОТАРМЄД, 2002р., стор.549-550. 2. Хаітов P.M. «Іммуногенетика і іммунологія: рєзистентность к інфекциі», Ташкент, 1991. 3. Петров Р.В., Хаітов P.M. «Вакцини нового поколєнія на основе сінтетічєскіх поліонов: історія созданія, феноменологія і механізми дєйствія, внєдрєніє в практіку». International journal on immunorehabilitation. - 1999, N11, p. 13 - 36. 4. Хаітов P.M., Ігнатьєва Γ.Α., Сідоровіч I.Г., «Іммунологія», Μ., 2000. 5. Horwitz A.H., Williams. R.E., Liu P.-S, Nadell R. «Antimicrob. Agents Chemother.», 1999, 43, 23142316. 6. Скальний А.В. «Мікроелємєнтози человека (діагностіка і лєчєніє)», Москва, 1997. 7. Хаітов P.M. та ін. «Екологічєская іммунологія», Москва, 1995. 15 Комп’ютерна верстка В. Клюкін 80502 Підписне 16 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601