Спосіб лікування хворих на депресивні розлади середнього ступеня у клімактеричному періоді

Реферат: Спосіб лікування хворих на депресивні розлади середнього ступеня у клімактеричному періоді включає введення антидепресантів групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотонину та анксіолітиків у середньотерапевтичних дозах. При цьому як анксіолітик вводять препарат рослинного походження депривіт. UA 85403 U (12) UA 85403 U UA 85403 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до клінічної гінекології й клінічної психіатрії. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значною поширеністю депресивних розладів у клімактеричному періоді, які, згідно з останньою редакцією міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10), є депресіями, що клінічно характеризуються зниженням настрою, втратою інтересів і почуття задоволення, зниженою енергійністю, що призводить до підвищеної стомлюваності й зниженої активності, зниженими здатністю до зосередження, самооцінкою та почуттям упевненості у собі, ідеями винності та самоприниження, песимістичним поглядом на майбутнє, вегетативними розладами, порушеним сном та апетитом, що виникають у клімактеричному періоді. Тому потрібна розробка досить ефективних способів лікування та профілактики рецидивів психічних розладів у клімактеричному періоді, що має суттєве значення для клінічної психіатрії. Відомий спосіб лікування хворих на депресивні розлади середнього ступеня у клімактеричному періоді шляхом введення їм трициклічних антидепресантів (ТЦА), а саме амітриптиліну в дозі 0,075-0,150 г на добу [Руководство по психиатрии / Под редакцией А.В. Снежневского. - М.: Медицина, 1983. -217-218 с.]. Однак цей спосіб не забезпечує достатнього терапевтичного ефекту у більшості хворих, особливо при частих загостреннях захворювання, а також не сприяє формуванню якісних ремісій, викликає розвиток значних побічних ефектів, що пов'язані з холінолітичною дією антидепресантів групи ТЦА. Існує також спосіб лікування хворих на депресивні розлади середнього ступеня у клімактеричному періоді, який включає введення їм, поряд з антидепресантами групи ТЦА, так званих нейролептиків з тимоаналептичною активністю, а саме тіоридазину або сульпіриду [Пужинский С.Н. Фармакотерапия депресивных состояний: В кн. Смулевича А.В. Депрессии и коморбидные расстройства. - М.: Медицина, 1997.-112-113 с.]. Цей спосіб виявився більш ефективним, ніж попередній, однак при його використанні у хворих у періоді лікування відмічаються підпорогові тимопатичні коливання, зберігаються знижений психічний та фізичний тонус, порушення зосередження, вегетативні порушення, а також побічні дії препаратів у вигляді розвитку екстрапірамідних порушень. Тому був запропонований спосіб лікування хворих з депресивними розладами середнього ступеня клімактеричному періоді, що передбачає введення їм комбінації антидепресантів групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (пароксетин, ципраміл) у середньотерапевтичних дозах та засобів анксіолітичної терапії - похідних бензодіазепінів (феназепаму, гідазепаму) у середньотерапевтичних дозах [Подкорытов B.C., Чайка Ю.Ю. Депрессии, современная терапия. - Харьков: "Торнадо", 2003.-219 с.]. Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих, і тому вибраний як найближчий аналог. До недоліків найближчого аналога належить те, що введення великих доз препаратів групи СІЗЗС, при тривалому застосуванні останніх, часто викликає явища серотонінергічного синдрому й посилення соматичних симптомів у хворих на депресивні розлади у клімактеричному періоді. До того ж, використання похідних бензодіазепіну протягом тривалого часу призводить у подальшому до виникнення синдромів залежності, відміни й сприяє розвитку резистентності до психофармакотерапії. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу лікування хворих на депресивні розлади середнього ступеня у клімактеричному періоді, а саме підвищення ефективності способу в плані запобігання виникненню екзацербації депресивної симптоматики у періоді лікування та одночасно формування стійких якісних ремісій. Поставлена задача вирішується шляхом введення хворим на депресивні розлади в періоді лікування додатково до антидепресантів групи СІЗЗС у середньотерапевтичних дозах сучасного препарату рослинного походження депривіт, який характеризується естрогеноподібною дією. Депривіт - вітчизняний анксіолітичний засіб рослинного походження, що є стандартизованим екстрактом трави звіробою, основним діючим компонентом якого є гіперицин, спроможний перешкоджати розвитку порушень нейротрансмітерної передачі (гальмувати зворотний захват норадреналіну і серотоніну), здатний пригнічувати активність моноаміноксидази і катехол-0метилтрансферази, нормалізує секрецію інтерлейкіну-6. Флавоноїди екстракту звіробою зв'язуються з бензодіазепіновими рецепторами та спричиняють седативний ефект (дивись, наприклад джерело: Ozturk Y. Testing the antidepressant effects of hypericum species an animal models // Pharmacopsychiatry-1997. - № 30. - P. 125-128). Депривіт виробляється фармацевтичною промисловістю України (ВАТ "Київський вітамінний завод") та є в достатній кількості в аптечній мережі України, тому цей препарат вітчизняного виробництва може без будь-яких труднощів використовуватися при реалізації запропонованої корисної моделі. 1 UA 85403 U 5 10 15 20 25 30 Депривіт зареєстрований в Україні як фармакологічний препарат та дозволений до використання в клінічній практиці (Наказ МОЗ України № 496 від 27.08.07 p.; реєстраційне посвідчення № UA/2541/01/01; код препарату NO5C М50). Наша пропозиція щодо використання як анксіолітичного засобу депривіту базується на вперше встановленій авторами корисній моделі закономірності, що введення депривіту хворим на депресивні розлади середнього ступеня у клімактеричному періоді покращує емоційний стан пацієнтів, позитивно впливає на тривожно-ажитовану симптоматику та інсомнічні розлади, а також сприяє більш швидкій редукції соматичних проявів. Раніше депривіт як анксіолітичний засіб при лікуванні депресивних розладів середнього ступеня у клімактеричному періоді не використовувався. Авторами корисної моделі було також встановлено, що оптимальною при лікуванні хворих на депресивні розлади середнього ступеня у клімактеричному періоді є схема призначення депривіту усередину 3 рази на добу по 1 таблетці (0,06 г) за 30 хвилин до вживання їжі протягом 4-6 тижнів поспіль, в залежності від досягнутого ефекту. Авторами корисної моделі виявлено, що саме ця схема введення депривіту забезпечує максимальний позитивний ефект в плані редукції депресивної симптоматики у хворих на депресивні розлади середнього ступеня у клімактеричному періоді, тому дана схема введення депривіту, яка була розроблена у клініці досвідним шляхом, також входить до предмету корисної моделі. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворій на депресивний розлад середнього ступеня у клімактеричному періоді, яка підлягає лікуванню, виходячи з даних попереднього психопатологічного обстеження, вводять поряд з антидепресантами групи селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну у середньотерапевтичних дозах анксіолітичний препарат рослинного походження депривіт усередину 3 рази на добу по 1 таблетці (0,06 г) за 30 хвилин до вживання їжі протягом 4-6 тижнів поспіль, в залежності від досягнутого ефекту. При розробці корисної моделі авторами було обстежено 2 групи хворих на депресії у клімактеричному періоді від 41 до 62 років. Основна група (49 осіб) отримувала терапію за допомогою заявленого способу, група зіставлення (48 осіб) - за допомогою відомого способунайближчого аналога. Обидві групи хворих на депресії у клімактеричному періоді, що знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком. В обох групах переважали пацієнти з середнім ступенем важкості депресивних розладів (F06,3 стосовно МКХ-10). До початку проведення лікування в обох групах обстежених пацієнтів спостерігалися зниження настрою, тривога, туга, ангедонія, знижена самооцінка, відчуття невпевненості у собі, ідеї винуватості та самоприниження, зниження психічного та фізичного тонусу, песимістичний погляд на майбутнє, стомлюваність, порушення уваги, збудження або загальмованість, безсоння або сонливість, зниження або підвищення апетиту, соціальна відгородженість (таблиця 1). 35 Таблиця 1 Клінічні прояви депресивного синдрому у хворих на депресію у клімактеричному періоді до початку лікування (абс. та %) Психопатологічні прояви Тривога Відчуття невпевненості Туга Стомлюваність Порушення уваги Збудження Загальмованість Безсоння Сонливість Зниження апетиту Підвищення апетиту Ангедонія Ідеї винуватості та самоприниження Соціальна відгородженість Групи хворих oсновна (n=49) зіставлення (n=48) 41/91,1±4,9 38/92,7±5,1 34/75,6±3,4 33/80,4±3,5 21/46,7±3,1 16/39±3,8 29/64,4±3,3 25/61±3,7 19/42,2±1,9 14/34,1±3,7 16/35,6±2,8 10/24,3±1,7 15/33,3±2,6 14/34,1±1,9 23/51,1±2,9 20/48,8±2,8 6/13,3±1,8 5/12,2±1,7 21/46,7±2,8 19/46,3±2,8 7/15,6±2,2 6/14,6±2,1 40/88,9±4,5 38/92,7±4,7 17/37,8±1,9 13/31,7±1,8 7/15,6±2,2 4/9,8±1,9 Примітки: в таблиці 1-4 стовпчик Р відображає ймовірність різниці між показниками в основній групі й групі зіставлення. 2 Р >0,05 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 UA 85403 U 5 З таблиці 1 видно, що частота виявлення психопатологічних проявів у пацієнтів основної групи відносно групи зіставлення не мала вірогідної різниці (Р>0,1), що свідчить про однакову вираженість основної симптоматики депресивних проявів в обох групах, тобто про однаковий ступінь важкості в них явищ депресивного синдрому із проявами соціально-побутової дезадаптації. Серед соматичних проявів захворювання у хворих відмічалися приливи жару, пітливість, коливання артеріального тиску, серцебиття, головний біль, слабкість, швидка стомлюваність, порушення циркадних ритмів, схуднення, неприємний смак або гіркота у роті, закрепи або проноси, зниження лібідо, міалгії, арталгії (таблиця 2). 10 Таблиця 2 Соматичні симптоми у хворих на депресивні розлади у клімактеричному періоді до початку лікування (абс. та %) Психопатологічні прояви Припливи жару Пітливість Коливання артеріального тиску Серцебиття Слабкість Швидка стомлюваність Головний біль Порушення циркадних ритмів Арталгії Міалгії Неприємний смак або гіркота у роті Закрепи Проноси Зниження лібідо 15 20 Групи хворих oсновна (n=49) зіставлення (n=48) 47/95,5±4,4 44/91,8±4,3 38/77,8±4,3 34/75,5±4,3 40/79,7±4,2 35/76,7±4,3 31/68,9±4,2 30/73,2±4,3 34/75,5±4,3 31/68,8±4,1 26/57,8±3,9 25/55,5±3,8 30/66,7±4,2 29/70,7±4,3 11/24,4±1,8 9/21,9±1,7 13/27,3±1,9 11/26,8±1,9 14/31,1±2,3 13/31,7±2,2 18/40±2,8 15/36,6±2,7 12/26,7±1,9 11/26,8±1,9 16/35,6±2,7 15/36,6±2,8 31/68,9±4,2 30/73,2±4,3 Р >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 З таблиці 2 видно, що соматичні прояви у пацієнтів основної групи відносно групи зіставлення також не мали вірогідної різниці (Р>0,1), що свідчить про однакову вираженість соматичного компонента депресивного синдрому до початку лікування в обох групах. Після проведеного лікування в основній групі хворих спостерігалася позитивна динаміка в плані редукції клінічних проявів депресивного синдрому та поліпшення афективного фону. Так, в цій групі хворих відмічалося майже повне покращення настрою, зникнення почуття провини та невпевненості у собі, явищ тривоги, ангедонії та туги, стомлюваності, збудження або загальмованості, нормалізація апетиту та ваги. Хворі стали більш соціально активними, виконували свої звичайні обов'язки, ідеї винуватості та самоприниження повністю зникли (таблиця 3). 3 UA 85403 U Таблиця 3 Клінічні прояви депресивного синдрому у хворих на депресію у клімактеричному періоді після лікування (абс. та %) Психопатологічні прояви Тривога Відчуття невпевненості Туга Стомлюваність Порушення уваги Збудження Загальмованість Безсоння Сонливість Зниження апетиту Підвищення апетиту Ангедонія Ідеї винуватості та самоприниження Соціальна відгородженість 5 Групи хворих oсновна (n=49) зіставлення (n=48) 4/8,9±1,3 12/26,6±3,1 3/6,7±0,8 8/19,5±2,3 3/6,7±0,8 11/26,8±2,9 7/15,5±1,6 19/46,3±4,3 6/13,3±1,3 10/22,2±3,1 1/2,2±0,2 9/22±2,7 3/6,7±0,8 8/19,5±2,3 2/4,4±0,6 7/17,1±2,1 3/6,7±1,2 9/22±3,0 4/8,9±1,3 10/22,2±3,7 2/4,4±0,6 4/9,7±2,1 4/4,4±0,6 7/17,1±0,4 1/2,2±0,2 6/14,6±1,7 1/2,2±0,2 10/22,2±3,1 Р