Спосіб одержання 1,2-дихлоретану

1. Спосіб одержання 1,2-дихлоретану з вуглеводневої сировини, який відрізняється тим, що: а) вуглеводневу сировину піддають крекінгу, з одержанням суміші, яка містить етилен і інші складові компоненти; b) суміш продуктів, яка містить етилен, транспортують принаймні в один резервуар для зберігання; c) в реактор хлорування і/або реактор оксихлорування подають суміш продуктів, що попередньо зберігають, яка містить етилен, в якому більшу частину присутнього етилену перетворюють в 1,2дихлоретан; d) одержаний 1,2-дихлоретан відділяють від потоків продуктів, що одержують з реакторів хлорування і/або оксихлорування. 2. Спосіб одержання 1,2-дихлоретану за п. 1, який відрізняється тим, що вуглеводневу сировину вибирають з групи, яка складається з сирої нафти, газойлю, природного рідкого газу, етану, пропану, бутану, ізобутану і їх сумішей. 3. Спосіб одержання 1,2-дихлоретану за будь-яким з пп. 1 і 2, який відрізняється тим, що вуглевод 2 (19) 1 3 86498 4 хньої частини дистиляційної колони, а фракцію В – з донної частини дистиляційної колони. 9. Спосіб одержання 1,2-дихлоретану за п. 8, який відрізняється тим, що резервуар В, призначений для збору фракції В, розміщений після випускного отвору в донній частині дистиляційної колони. 10. Спосіб одержання 1,2-дихлоретану за будьяким з пп. 5-9, який відрізняється тим, що фракція В містить від 40% до 99,5% об. етилену відносно загального об'єму фракції В. 11. Спосіб одержання 1,2-дихлоретану за будьяким з пп. 5-10, який відрізняється тим, що фракція А містить кількість за об'ємом етилену таку, що вона складає від 10% до 90% вмісту за об'ємом етилену фракції В. 12. Спосіб одержання 1,2-дихлоретану за будьяким з пп. 1-11, який відрізняється тим, що після стадії а) і перед стадією d): b1) суміш продуктів, яка містить етилен, додатково розділяють на фракцію, збагачену сполуками більш легкими, ніж етилен, що містить частину етилену (фракція А), на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на важку фракцію (фракція С); b2) фракцію В передають в резервуар для зберігання (резервуар для зберігання В або резервуар В); і с) фракцію А передають в реактор хлорування, в той час як фракцію В, що зберігається в резервуарі В, передають в реактор хлорування і/або реактор оксихлорування, в яких більша частина присутнього етилену перетворюється в 1,2-дихлоретан. 13. Спосіб одержання вінілхлориду, який відрізняється тим, що 1,2-дихлоретан, одержаний за допомогою способу за будь-яким з пп. 1-12, піддають піролізу. 14. Спосіб одержання полівінілхлориду за допомогою полімеризації вінілхлориду, одержаного за допомогою способу п. 13. Даний винахід стосується процесу виробництва 1,2-дихлоретану (ДХЕ), процесу виробництва вінілхлориду (ВХ) і процесу виробництва полівінілхлориду (ПВХ). До цього часу для виробництва ДХЕ, призначеного по суті для виробництва ВХМ, звичайно використовується етилен, який є більш ніж на 99,8% чистим. Даний етилен дуже високої чистоти виходить за допомогою крекінгу різноманітних нафтових продуктів з подальшими численними складними і дорогими стадіями розділення для того, щоб відділити етилен від інших продуктів крекінгу і отримати продукт дуже високої чистоти. У зв'язку з високою вартістю, пов'язаною з виробництвом етилену такої високої чистоти, були розроблені різні процеси виробництва ДХЕ з використанням етилену, що має чистоту менше ніж 99,8%. Дані процеси мають перевагу, яка полягає в зниженні витрат шляхом спрощення ходу розділення продукту, що є результатом крекінгу, і таким чином усунення складних розділень, які не приносять користі виробництву ДХЕ. Наприклад, патентна заявка WO 00/26164 описує процес виробництва ДХЕ за допомогою спрощеного крекінгу етану в поєднанні з хлоруванням етилену. В результаті сказаного, стадія хлорування етилену має місце в присутності домішок, що отримуються під час крекінгу етану. Патентна заявка WO 03/48088 описує, що стосується даної частини, процес виробництва ДХЕ за допомогою дегідрування етану, що приводить до утворення фракції, яка включає етан, етилен і домішки, що включають водень, яка потім піддається хлоруванню і/або оксихлоруванню. Хоч в звичайній установці для виробництва ДХЕ за допомогою хлорування і/або оксихлорування етилену, який більш ніж на 99,8% чистий, звичайно доступною є подача етилену, який виходить з мережі трубопроводів, яка сама складає буферну місткість, що дає можливість модулювати швидкість потоку етилену і тим самим забезпечувати хорошу роботу реакторів хлорування і/або оксихлорування, ступінь отримання етилену в описаних процесах, які включають етилен більш низької чистоти, який отримується в об'єднаному або інтегрованому пристрої, сама по собі по суті регулюється роботою печі для крекінгу вуглеводневого джерела. У даних печах виробництво тягне за собою їх забруднення і вимагає ряду операцій декоксування. Коливання в якості і кількості завантаження, що піддається крекінгу, також є джерелом зміни кількості етилену. З даних причин важко здійснювати дані процеси крекінгу, щоб отримати в результаті стабільний ступінь виробництва етилену і, отже, регулювати їх продукцію в реальному часі. Наслідком цього є те, що важко контролювати хорошу роботу реакторів хлорування і/або оксихлорування, які безпосередньо пов'язані з ними. Метою даного винаходу, отже, є надання процесу, що використовує етилен з чистотою менше 99,8%, який має переваги, пов'язані зі зниженням витрат, шляхом усунення складних операцій розділення для відділення етилену від інших продуктів крекінгу, які не дають вигоди у виробництві ДХЕ, і який має перевагу уникнення згаданих вище проблем, і в той же час робить можливим модулювати швидкість потоку етилену і таким чином гарантує хорошу роботу реакторів хлорування і/або оксихлорування. В результаті сказаного, винахід стосується процесу виробництва 1,2-дихлоретану, виходячи з вуглеводневого джерела, відповідно до якого: a) вуглеводневе джерело піддається крекінгу, який дає суміш продуктів, яка містить етилен і інші складові компоненти; b) суміш продуктів, яка містить етилен, передається, принаймні, в один резервуар для зберігання; c) в реактор хлорування і/або реактор оксихлорування подається суміш продуктів, яка попере 5 дньо зберігається, що містить етилен, в якому найбільша частина присутнього етилену перетворюється в 1,2-дихлоретан; d) отриманий 1,2-дихлоретан відділяється від потоків продуктів, що отримуються з реакторів хлорування і оксихлорування. Обговорюваним вуглеводневим джерелом може бути будь-яке відоме вуглеводневе джерело. Переважно, вуглеводневе джерело, що піддається крекінгу (стадія а)), вибирається з групи, яка складається з нафти або лігроїну, газойлю, природного рідкого газу, етану, пропану, бутану, ізобутану і їх сумішей. Особливо переважно вуглеводневе джерело вибирається з групи, яка складається з етану, пропану і пропан/бутанових сумішей. Хороші результати виходили з вуглеводневим джерелом, вибраним з групи, яка складається з пропану і пропан/бутанових сумішей. Пропан/бутанові суміші можуть існувати як такі або можуть складатися з сумішей пропану і бутану. Вираз "етан, пропан, бутан і пропан/бутанові суміші" означає для цілей даного винаходу продукти, які промислово доступні, а саме, які складаються головним чином з чистого продукту (етану, пропану, бутану або пропан/бутану у вигляді суміші) і другорядно з інших насичених або ненасичених вуглеводнів, які легші або важчі, ніж сам чистий продукт. Вираз "крекінг (стадія а)" означає, для цілей даного винаходу, всі стадії обробки вуглеводневого джерела, які ведуть до утворення суміші продуктів, що містить етилен і інші складові компоненти. Такий крекінг може здійснюватися відповідно до будь-якої відомої технології, поки це дозволяє отримання суміші продуктів, що містить етилен і інші складові компоненти. Переважно, крекінг включає першу стадію піролізу (іншими словами, перетворення під дією тепла) вуглеводневого джерела в присутності або відсутності третіх сполук, таких як вода, кисень, похідні сірки і/або каталізатор. Дана перша стадія переважно супроводжується стадіями термічної регенерації тепла крекованих газів для відділення важких продуктів (наприклад, за допомогою органічного гасіння або водяного гасіння), для стиснення (компресії) і сушіння газів і для видалення найбільшої частини двоокису вуглецю і найбільшої частини сполук сірки, які присутні або додаються (наприклад за допомогою промивання лугом), необов'язково для гідрування небажаних похідних, таких як, наприклад, ацетилен, і необов'язково для видалення частини водню і/або метану, наприклад, за допомогою процесу PSA (абсорбція при змінному тиску) або за допомогою мембранного процесу. Переважно, в способі згідно з винаходом, суміш продуктів, яка містить етилен і інші складові компоненти, що йде зі стадії а), включає водень, метан, сполуки, які включають від 2 до 7 атомів вуглецю, монооксид вуглецю, азот і кисень. Водень, метан і сполуки, що включають від 2 до 7 атомів вуглецю, відмінні від ацетилену, переважно присутні в кількості, принаймні, 200 част./млн. по об'єму відносно загального об'єму вказаної суміші продуктів. Монооксид вуглецю, азот, кисень і ацетилен можуть бути присутніми в кількості менше 86498 6 ніж 200 част./млн. по об'єму абат-кількості," принаймні, 200 част./млн. по об'єму відносно загального об'єму вказаної суміші продуктів. Сполуки, що містять більш ніж 7 атомів вуглецю, двоокис вуглецю, сірководень і інші сульфосполуки і воду, можуть також бути присутніми в згаданій вище суміші продуктів в кількості менше ніж 200 част./млн. по об'єму відносно загального об'єму вказаної суміші продуктів. Вираз "резервуар для зберігання" означає для цілей даного винаходу будь-який контейнер, в якому суміш продуктів, яка містить етилен, зберігається в очікуванні використання. Відповідно до переважного варіанту процес, згідно з винаходом, характеризується тим, що після стадії а) і перед стадією d): b1) суміш продуктів, яка містить етилен, розділяється на фракцію, збагачену сполуками більш легкими, ніж етилен, що містить частину етилену (фракція А), на фракцію, збагачену етиленом (фракція В) і на важку фракцію (фракція С); b2) фракція А і фракція В передаються в окремі резервуари для зберігання (резервуар для зберігання А або резервуар А і резервуар для зберігання В або резервуар В, відповідно); і с) фракція А, яка зберігається в резервуарі А, передається в реактор хлорування, в той час як фракція В, яка зберігається в резервуарі В, передається в реактор хлорування і/або оксихлорування, в яких найбільша частина присутнього етилену перетворюється в 1,2-дихлоретан. Відповідно до процесу винаходу, кількості, які визначаються нижче для характеристики фракції В і фракції А, є кількостями перед їх відповідною передачею на хлорування/оксихлорування і на хлорування. Відповідно до переважного варіанту процесу, згідно з винаходом, фракція В, яка містить частину етилену, збагачується етиленом. Фракція В переважно характеризується вмістом водню меншим ніж або рівним 2%, переважно меншим ніж або рівним 0,5% і особливо переважно меншим ніж або рівним 0,1% по об'єму відносно загального об'єму фракції В. Фракція В характеризується вмістом сполук, що містять, принаймні, 3 атоми вуглецю, переважно меншим ніж або рівним 0,01%, переважно меншим ніж або рівним 0,005% і особливо переважно меншим ніж або рівним 0,001% по об'єму відносно загального об'єму фракції В. Фракція В переважно містить від 40% до 99,5% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фракція В містить переважно, принаймні, 40%, переважно, принаймні, 50% і особливо переважно, принаймні, 60% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фракція В містить переважно найбільше 99,5%, переважно найбільше 99,2% і особливо переважно найбільше 99% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. У переважному випадку, коли вуглеводневим джерелом є етан, фракція В переважно включає, принаймні, 60%, переважно, принаймні, 70% і особливо переважно, принаймні, 75% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фрак 7 ція В переважно включає найбільше 99,5%, переважно найбільше 99,2% і особливо переважно найбільше 99% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. У переважному випадку, коли вуглеводневим джерелом є пропан/бутанова суміш, фракція В включає, принаймні, 40%, переважно, принаймні, 50% і особливо переважно, принаймні, 60% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фракція В переважно включає найбільше 99,5%, переважно найбільше 99,2% і особливо переважно найбільше 99% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фракція В додатково характеризується вмістом ацетилену, який є переважно меншим ніж або рівним 0,01%, переважно меншим ніж або рівним 0,005% і особливо переважно меншим ніж або рівним 0,001% по об'єму відносно загального об'єму фракції В. Відповідно до переважного варіанту процесу, згідно з винаходом, фракція В передається в реактор хлорування і/або реактор оксихлорування переважно з регенерацією енергії. Відповідно до переважного варіанту процесу, згідно з винаходом, фракція А, що містить частину етилену, збагачується сполуками, які легші, ніж етилен. Даними сполуками є звичайно метан, азот, кисень, водень і монооксид вуглецю. Фракція А містить переважно, принаймні, 70%, переважно, принаймні, 80% і особливо переважно, принаймні, 85% сполук більш легких, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). Переважно, фракція А містить найбільше 99,99%, переважно найбільше 99,97% і особливо переважно найбільше 99,95% сполук легших, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). У переважному випадку, коли вуглеводневим джерелом є етан, фракція А містить, принаймні, 90%, переважно, принаймні, 95% і особливо переважно, принаймні, 98% сполук легших, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). Фракція А переважно містить найбільше 99,99%, переважно найбільше 99,98% і особливо переважно найбільше 99,97% сполук легших, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). У переважному випадку, коли вуглеводневим джерелом є пропан/бутанова суміш, фракція А містить, принаймні, 70%, переважно, принаймні, 80% і особливо переважно, принаймні, 85% сполук легших, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддаються стадії b). Переважно, фракція А містить найбільше 99,99%, переважно найбільше 99,95% і особливо переважно найбільше 99,9% сполук легших, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). Фракція А характеризується вмістом сполук, що містять, принаймні, 3 атоми вуглецю, переважно меншим ніж або рівним 0,01%, переважно меншим ніж або рівним 0,005% і особливо переважно меншим ніж або рівним 0,001% по об'єму відносно загального об'єму фракції А. Фракція А переважно містить кількість по об'єму етилену таку, що вона складає від 10% до 86498 8 90% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А переважно містить кількість по об'єму етилену таку, що вона є меншою ніж або рівною 90%, переважно меншою ніж або рівною 85% і особливо переважно меншим ніж або рівним 80% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А переважно містить кількість по об'єму етилену таку, що вона становить, принаймні, 10%, переважно, принаймні, 15% і особливо переважно, принаймні, 20% вмісту по об'єму етилену фракції В. У переважному випадку, коли вуглеводневим джерелом є етан, фракція А переважно містить кількість по об'єму етилену таку, що вона є меншою ніж або рівною 90%, переважно меншою ніж або рівною 85% і особливо переважно меншою ніж або рівною 80% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А переважно містить кількість по об'єму етилену таку, що вона становить, принаймні, 15%, переважно, принаймні 20% і особливо переважно, принаймні, 22% вмісту по об'єму етилену фракції В. У переважному випадку, коли вуглеводневим джерелом є пропан/бутанова суміш, фракція А містить кількість по об'єму етилену таку, що вона є меншою ніж або рівною 80%, переважно меншою ніж або рівною 75% і особливо переважно меншою ніж або рівною 70% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А переважно містить кількість по об'єму етилену таку, що вона становить, принаймні, 10%, переважно, принаймні, 15% і особливо переважно, принаймні, 20% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А додатково характеризується вмістом ацетилену, який є меншим ніж або рівним 0,01%, переважно меншим ніж або рівним 0,005% і особливо переважно меншим ніж або рівним 0,001% по об'єму відносно загального об'єму фракції А. Відповідно до переважного варіанту процесу, згідно з винаходом, фракція А передається в реактор хлорування переважно після розширення з регенерацією енергії. Відповідно до першого підваріанту переважного варіанту процесу, згідно з винаходом, з урахуванням того, що процес виробництва ДХЕ переважно збалансований (іншими словами, процес виробництва за допомогою хлорування і оксихлорування етилену і піролізу утворюваного 1,2дихлоретану (ДХЕ) робить можливим генерувати кількість НСl, необхідну для процесу), пропускна здатність або продуктивність фракції по вазі етилену в кожній з фракцій А і В складає переважно між 45 і 55% від загальної кількості етилену, що виробляється (фракція А + фракція В). Переважно, продуктивність фракції по вазі етилену у фракції А складає близько 55%, а продуктивність фракції по вазі етилену у фракції В складає близько 45% від загальної кількості, що виробляється. Особливо переважно, продуктивність фракції по вазі етилену у фракції А складає близько 52,5%, а продуктивність фракції по вазі етилену у фракції В складає близько 47,5% від загальної кількості, що виробляється. Відповідно до ще одного підваріанту переважного варіанту процесу, згідно з винаходом, з ура 9 хуванням того, що процес виробництва ДХЕ переважно є незбалансованим (іншими словами, наприклад, зовнішнє джерело НСl робить можливим забезпечити частину НСl, що подається, для оксихлорування або фракція ДХЕ, що виробляється, не піддається піролізу), продуктивність фракції по вазі етилену в кожній з фракцій А і В складає переважно між 20 і 80% від загальної кількості етилену, що виробляється (фракція А + фракція В). Переважно, продуктивність фракції по вазі етилену у фракції А складає між 25 і 75% від загальної кількості етилену, що виробляється (фракція А + фракція В). Згідно з першим втіленням другого підваріанту переважного варіанту процесу винаходу, з урахуванням того, що процес виробництва ДХЕ є переважно незбалансованим зовнішнім джерелом НСl, продуктивність фракції по молях етилену у фракції А складає між 45 і 55%, переважно між 50 і 54% і особливо переважно близько 52,5% від різниці між загальною молярною кількістю етилену, що міститься в суміші продуктів, що піддається стадії b), і молярною кількістю НСl із зовнішнього джерела. Відповідно до ще одного втілення другого підваріанту переважного варіанту процесу згідно з винаходом, з урахуванням того, що процес виробництва ДХЕ переважно не збалансований співвиробництвом ДХЕ (деяка кількість ДХЕ, отже, не піддається піролізу), продуктивність фракції по молях етилену у фракції В складає переважно між 45 і 55%, переважно між 46 і 50% і особливо переважно близько 47,5% від різниці між загальною молярною кількістю етилену, що міститься в суміші продуктів, яка піддається стадії b), і молярною кількістю ДХЕ, що спів-виробляється. Відповідно до переважного варіанту процесу винаходу, під час стадії b1) суміш продуктів переважно розділяється на фракцію А, фракцію В і на важку фракцію (фракція С). Фракція С містить переважно етан і сполуки, що включають, принаймні, 3 атоми вуглецю. Переважно дані сполуки, що включають, принаймні, З атоми вуглецю, є результатом суміші продуктів, яка містить етилен і інші складові, що отримується зі стадії а), або генеруються побічними реакціями під час стадії b1). Серед сполук, що містять, принаймні, 3 атоми вуглецю, можуть бути згадані пропан, пропен, бутани і їх ненасичені похідні, також як і всі насичені або ненасичені більш важкі сполуки. Для розділення суміші продуктів, що містить етилен, на фракцію А, фракцію В і фракцію С може використовуватися будь-який процес розділення, поки він переважно включає максимум чотири переважно максимум три стадії розділення для того, щоб отримати обидві фракції А і В. Згідно з першим переважним способом розділення суміш продуктів, яка містить етилен, що отримується зі стадії b), піддається першій стадії розділення, яка робить можливим екстрагувати з неї фракцію С, і суміш, що виходить потім, піддається ще одній стадії розділення на фракцію А і фракцію В. Згідно з ще одним переважним способом розділення суміш продуктів, яка містить етилен, що отримується зі стадії а), піддається першій стадії 86498 10 розділення, яка робить можливим екстрагувати з неї фракцію А, і суміш, що виходить потім, піддається ще одній стадії розділення на фракцію В і фракцію С Особливо переважним є перший спосіб розділення. Здійснення даного першого способу розділення суміші продуктів, яка містить етилен, що отримується зі стадії а), можуть зробити можливим численні варіанти. Переважний варіант першого способу розділення полягає в піддаванні суміші, що виходить в результаті першої стадії розділення, націленої на екстрагування фракції С, ще одній стадії розділення на фракцію А і фракцію В, яка є стадією перегонки, здійснюваної за допомогою дистиляційної колони, забезпеченої асоційованим з нею допоміжним обладнанням, таким як, принаймні, однин ребойлер або кип'ятильник і, принаймні, один конденсатор або холодильник, що включає резервуар живлення флегмою. Згідно з даним переважним варіантом, фракція А залишає верхню частину дистиляційної колони, а фракція В залишає переважно донну частину дистиляційної колони. Дистиляційна колона може вибиратися з тарілчастих дистиляційних колон, насадкових дистиляційних колон, дистиляційних колон зі структурованою насадкою і дистиляційних колон, що об'єднують два або більше зі згаданих вище внутрішніх вмісти. У разі необхідності резервуар живлення флегмою конденсатора у верхній частині колони може переважно служити невеликим резервуаром для фракції А. Проте, враховуючи, що резервуар В переважно має більш велику місткість для зберігання, він переважно складає резервуар для етилену, який може служити для живлення реактора хлорування як доповнення для фракції А при живленні реактора оксихлорування. Резервуар В, призначенйй для збору фракції В, вміщується переважно після випускного отвору в донній частині дистиляційної колони. Фракція сприятливо збирається там в рідкому стані. Відповідно до особливо переважного варіанту процес, згідно з винаходом, характеризується тим, що після стадії а) і перед стадією d): b1) суміш продуктів, яка містить етилен, розділяється на фракцію, збагачену сполуками більш легкими, ніж етилен, що містить частину етилену (фракція А), на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на важку фракцію (фракція С); b2) фракція В передається в резервуар для зберігання (резервуар для зберігання В або резервуар В); і с) фракція А передається в реактор хлорування, в той час як фракція В, яка зберігається в резервуарі В, передається в реактор хлорування і/або оксихлорування, в яких найбільша частина присутнього етилену перетворюється в 1,2дихлоретан. Особливі характеристики, детально описані вище для переважного варіанту згідно з винаходом, зокрема для фракцій А, В і С, підваріантів і процесу розділення для розділення суміші продуктів, що містить етилен, на дані три фракції, засто 11 совні також для даного особливо переважного варіанту процесу згідно з винаходом. Резервуар з урахуванням його місткості для зберігання В може, якщо необхідно, служити для живлення реактора хлорування і реактора оксихлорування. Реакція хлорування проводиться переважно в рідкій фазі (переважно, головним чином, ДХЕ), що містить розчинений каталізатор, такий як FeCl3 або ще яка-небудь інша кислота Льюїса. Можна переважно комбінувати даний каталізатор із співкаталізаторами, такими як хлориди лужних металів. Парою, яка дала хороші результати, є комплекс FeCl3 з LiCl (тетрахлорферат літію як описується в патентній заявці NL 6901398). Кількості переважно використовуваного FeCl3 складають близько 1-10 г FeCl3 на кг рідкої сировини. Молярне відношення FeCl3 до LiCl складає переважно близько 0,5 до 2. Процес хлорування, згідно з винаходом, переважно проводиться при температурах між 30 і 150°С. Незалежно від тиску, хороші результати виходили, як при температурі, меншій ніж температура кипіння (хлорування при охолоджуванні), так і при самій температурі кипіння (хлорування при кипінні). Коли процесом хлорування, згідно з винаходом, є хлорування при охолоджуванні, воно давало хороші результати при роботі при температурі, яка переважно вища ніж або дорівнює 50°С і переважно вища ніж або дорівнює 60°С, але переважно менша ніж або рівна 80°С і переважно менша ніж або рівна 70°С; з тиском в газоподібній фазі переважно вищим ніж або рівним 1,5 і переважно вищим ніж або рівним 2 абсолютних бар, але переважно меншим ніж або рівним 20, переважно меншим ніж або рівним 10 і особливо переважно меншим ніж або рівним 6 абсолютних бар. Особливо переважним є процес хлорування при кипінні, який робить можливим регенерувати тепло реакції. У цьому випадку реакція має місце переважно при температурі вищій ніж або рівній 60°С, переважно вищій ніж або рівній 90°С і особливо переважно вищій ніж або рівній 95°С, але переважно меншій ніж або рівній 150°С і переважно меншій ніж або рівній 135°С; з тиском в газоподібній фазі переважно вищим ніж або рівним 0,2, переважно вищим ніж або рівним 0,5, особливо переважно вищим ніж або рівним 1,2 і найбільш переважно вищим ніж або рівним 1,5 абсолютних бар, але переважно меншим ніж або рівним 10 і переважно меншим ніж або рівним 6 абсолютних бар. Процес хлорування може бути також петльовим змішаним процесом хлорування при охолоджуванні і при кипінні. Вираз "петльовий змішаний процес хлорування при охолоджуванні і при кипінні" означає процес, в якому проводиться охолоджування реакційного середовища, наприклад, за допомогою теплообмінника, завантаженого в реакційне середовище, або за допомогою петльового циркулювання в теплообміннику, даючи при цьому в газовій фазі, принаймні, кількість ДХЕ, що утворилася. Температура реакції і тиск переважно регулюються, щоб залишати ДХЕ, що виробляється 86498 12 в газоподібній фазі і видаляти тепло, що залишилося, з реакційного середовища за допомогою поверхні теплообмінника. У доповнення до сказаного, процес хлорування проводиться переважно в хлорованому органічному рідкому середовищі. Переважно дане хлороване органічне рідке середовище, яке називається також рідкою сировиною, складається головним чином з ДХЕ. Фракція А, що містить етилен і хлор (сам по собі чистий або розбавлений), може вводитися в реакційне середовище разом або роздільно за допомогою будь-якого відомого пристрою. Роздільне введення фракції А може бути сприятливим для збільшення її парціального тиску і полегшення її розчинення, яке часто складає обмежуючу стадію процесу. Хлор додається в кількості, достатній для перетворення найбільшої частини етилену без необхідності додання надлишку неконвертованого хлору. Використовуване співвідношення хлор/етилен складає переважно між 1,2 і 0,8 і особливо переважно між 1,05 і 0,95 мол/мол. Отримувані хлоровані продукти містять головним чином ДХЕ і невеликі кількості побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан або невеликі кількості хлорованих продуктів етану або метану. Відділення отриманого ДХЕ від потоку продуктів, що виходить з реактора хлорування, здійснюється відповідно до відомих способів і дає можливість звичайно використовувати тепло реакції хлорування. Неконвертовані або неперетворені продукти (метан, монооксид вуглецю, азот, кисень і водень) потім піддаються відділенню, яке проходить легше, ніж як їх відділення від чистого етилену первинної суміші. Реакція оксихлорування переважно проводиться в присутності каталізатора, що включає активні елементи, включаючи мідь, осаждену на інертному носії. Інертний носій вибирається переважно з оксиду алюмінію (глинозему), силікагелів, змішаних оксидів, глин і інших носіїв або підкладок природного походження. Оксид алюмінію є переважним інертним носієм. Переважні каталізатори, що включають активні елементи, якими переважно є, принаймні, два по числу, одним з яких є мідь. Серед активних елементів, інших ніж мідь, можуть бути згадані лужні метали, лужноземельні метали, рідкісноземельні метали і метали групи, яка складається з рутенію, родію, паладію, осмію, іридію, платини і золота. Особливо корисними є каталізатори, що містять наступні активні елементи: мідь/магній/калій, мідь/магній/натрій; мідь/магній/літій, мідь/магній/цезій, мідь/магній/натрій/літій, мідь/магній/калій/літій і мідь/магній/цезій/літій, мідь/магній/натрій/калій, мідь/магній/натрій/цезій і мідь/магній/калій/цезій. Найбільш переважними є каталізатори, описані в патентних заявках ЕР-А 255156, ЕР-А 494474, ЕРА-657212 і ЕР-А 657213, включених в опис шляхом посилання на них. Вміст міді, обчислений в формі металу, складає переважно між 30 і 90г/кг, переважно між 40 і 13 80г/кг і особливо переважно між 50 і 70г/кг каталізатора. Вміст магнію, обчислений в формі металу, складає переважно між 10 і 30г/кг, переважно між 12 і 25г/кг і особливо переважно між 15 і 20г/кг каталізатора. Вміст лужного металу, обчислений в формі металу, складає переважно між 0,1 і 30г/кг, переважно між 0,5 і 20г/кг і особливо переважно між 1 і 15г/кг каталізатора. Атомні співвідношення Cu:Mg:лужний метал(и) становлять переважно 1:0,1-2:0,05-2, переважно 1:0,2-1,5:0,1-1,5 і особливо переважно 1:0,5-1:0,151. Особливо корисними є каталізатори, які мають питому площу поверхні, виміряну відповідно до В.Е.Т. методу з азотом, переважно між 25кв.м/г і 300кв.м/г, переважно між 50кв.м/г і 200кв.м/г і особливо переважно між 75кв.м/г і 175кв.м/г. Каталізатор може використовуватися в фіксованому шарі або в псевдозрідженому шарі. Процес оксихлорування здійснюється в умовах, що звичайно рекомендуються для даної реакції. Температура складає переважно між 150 і 300°С, переважно між 200 і 275°С і найбільш переважно від 215 до 255°С. Тиск складає переважно вищий, ніж атмосферний тиск. Хороші результати давали величини між 2 і 10 абсолютних бар. Переважний інтервал між 4 і 7 абсолютних бар. Даний тиск може звичайно модулюватися, щоб отримати оптимальний час знаходження в реакторі і підтримувати постійну величину проходження різних швидкостей роботи. Звичайні часові періоди знаходження знаходяться в інтервалі від 1 до 60 секунд і переважно від 10 до 40 секунд. Джерелом кисню для даного оксихлорування може бути повітря, чистий кисень або їх суміш, переважно чистий кисень. Переважний останній розчин, який дає можливість легко рециркулювати неперетворені реагенти. Реагенти можуть вводитися в шар за допомогою будь-якого відомого пристрою. Звичайно з причин безпеки переважним є введення кисню окремо від інших реагентів. Це вимагає також підтримки газоподібної суміші, яка виходить з реактора або рециркулюється туди, поза межами займистості при тиску і температурах, які розглядаються. Переважно підтримувати так звану багату суміш, тобто що містить дуже мало (що майже не містить) кисню по відношенню до палива для займання. У даному відношенні велика присутність (>2%, переважно >5% об'єми.) водню була б недоліком в зв'язку з широким інтервалом займистості даної сполуки. Використовуване співвідношення хлорид водню (НСl)/кисень складає переважно між 3 і 6мол/мол. Співвідношення етилен/хлорид водню складає переважно між 0,4 і 0,6мол/мол. Отримані хлоровані продукти містять головним чином ДХЕ і невеликі кількості побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан. Відділення отриманого ДХЕ від потоку продуктів, що виходить з реактора оксихлорування, здійснюється відповідно до відомих способів. Тепло реакції оксихлорування звичайно регенерується в формі пари, яка 86498 14 може використовуватися для процедур розділення або для будь-якої іншої мети. Неперетворені продукти, такі як метан і етан, потім піддаються більш легкому відділенню, ніж те, яке було б необхідним для відділення чистого етилену, виходячи з первинної суміші. ДХЕ, отриманий за допомогою хлорування або оксихлорування етилену, може потім перетворюватися в ВХ. Винахід належить також до процесу виробництва вінілхлориду. У зв'язку з цим винахід стосується процесу виробництва вінілхлориду, що характеризується тим, що 1,2-дихлоретан, отриманий за допомогою процесу згідно з винаходом, піддається піролізу. Умови, при яких може здійснюватися піроліз, відомі кваліфікованим фахівцям в даній галузі. Даний піроліз переважно проводиться за допомогою реакції в газовій фазі в трубчастій печі. Звичайні температури піролізу складають між 400 і 600°С, з переважним інтервалом між 480°С і 540°С. Час знаходження в реакторі складає переважно між 1 і 60 сек., з переважним інтервалом від 5 до 25 сек. Ступінь конверсії ДХЕ обмежується переважно 45-75%, щоб обмежити утворення побічних продуктів і засмічення труб печі. Наступні стадії дають можливість з використанням будьякого відомого пристрою зібрати очищений ВХ і підвищити якість хлориду водню переважно для оксихлорування. Після очищення неперетворений ДХЕ переважно спрямовується в піролізну піч. Крім того, винахід належить також до способу виробництва ПВХ. А саме, винахід стосується способу виробництва ПВХ за допомогою полімеризації ВХ, отриманого за допомогою процесу згідно з винаходом. Процесом виробництва ПВХ може бути процес полімеризації в масі, розчині або водній дисперсії, переважно ним є процес полімеризації у водній дисперсії. Під виразом "полімеризація у водній дисперсії" розуміється вільно радикальна полімеризація у водній суспензії, також як і вільно радикальна полімеризація у водній емульсії і полімеризація у водній мікросуспензії. Під виразом "вільно радикальна полімеризація у водній суспензії" розуміється будь-який процес вільно радикальної полімеризації, що проводиться у водному середовищі в присутності диспергуючих агентів і маслорозчинних ініціаторів вільних радикалів. Під виразом "вільно радикальна полімеризація у водній емульсії" розуміється будь-який процес вільно радикальної полімеризації, що проводиться у водному середовищі в присутності емульгуючих агентів і водорозчинних ініціаторів вільних радикалів. Під виразом "полімеризація у водній мікросуспензії, яка називається також полімеризацією в гомогенізованій водній дисперсії"", розуміється будь-який процес вільно радикальної полімеризації, в якому використовуються маслорозчинні ініціатори і виходить емульсія крапельок мономерів завдяки сильному механічному перемішуванню і присутності емульгуючих агентів. 15 86498 Одна з переваг процесу, згідно з винаходом, полягає в тому, що за допомогою забезпечення можливості модулювання швидкості потоку етилену можна уникнути зберігання хлору, а звідси уникнути проблем, пов'язаних з цим. Дійсно, зберігання хлору вимагало б зрідження даного токсичного продукту і викликало б серйозний ризик у разі витоку. Даний процес робить також можливим уникнути небезпечного зберігання НСl газу, яке дорого коштує. Ще однією перевагою процесу, згідно з винаходом, є те, що він робить можливим завдяки зберіганню, принаймні, фракції В мати гнучкість відносно роботи реактора хлорування і реактора оксихлорування. Таким чином, у разі зупинок хлорування він дає можливість після відповідного регулювання роботи колони зберігати невикористаний етилен. Легкі гази (фракція А), що вичерпали етилен, можуть знайти свій вихід в генераторі. У разі припинення або варіювання ступеню оксихлорування він дає можливість зберігати невитрачений етилен або, навпаки, задовольнити пік споживання. Ще однією перевагою процесу, згідно з винаходом, є те, що він дає можливість мати на тій же промисловій ділянці повністю інтегрований процес переходу від вуглеводневого джерела до полімеру, що отримується, виходячи з мономера, що виробляється. Спосіб, згідно з винаходом, буде тепер проілюстрований з посиланням на малюнок, який супроводжує даний опис. Даний малюнок складається з прикладеної Фіг.1, що схематично Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 16 представляє одне втілення процесу виробництва 1,2-дихлоретану згідно з винаходом. Суміш продуктів 1, яка містить етилен і інші компоненти, що отримується в результаті крекінгу вуглеводневого джерела і першої стадії розділення, яка дає можливість екстрагувати з неї важку фракцію, вводиться в колону 2, якою є перегінна колона, забезпечена ребойлером в донній частині і конденсатором у верхній частині, де вона розділяється на дві різні фракції, а саме фракцію 3 вгорі колони 2 і фракцію 4 в донній частині колони 2. Фракція 3, збагачена сполуками більш легкими, ніж етилен, зокрема, метаном, воднем, азотом, киснем і монооксидом вуглецю, передається в пристрій хлорування етилену 5. Він живиться хлором 6, швидкість потоку якого здатна важко модулюватися. ДХЕ, що утворився, передається через сектор 7, який включає будь-який тип очищення, в установку піролізу 8. Рідка фракція 4, що характеризується дуже низьким вмістом водню, спрямовується в резервуар для зберігання 9. Даний резервуар для етилену робить можливим регулювати швидкість потоку етилену, що спрямовується в установку оксихлорування 10, яка живиться киснем або повітрям 11. Установка або пристрій оксихлорування отримує НС1 12, швидкість потоку якого важко регульована, з пристрою для піролізу 8, яка дає ВХ 13. Гази 14, які залишають установку для хлорування 5, можуть вигідно збагачуватися як паливо. Відповідно до переважного втілення процесу виробництва 1,2-дихлоретану згідно з винаходом, резервуар для зберігання 9 також частково служить для живлення пристрою для хлорування 5. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601