Спосіб медичної реабілітації хворих на депресивні розлади легкого ступеня у клімактеричному періоді

Реферат: Спосіб медичної реабілітації хворих на депресивні розлади легкого ступеня у клімактеричному періоді включає введення антидепресантів групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та анксіолітиків у середньотерапевтичних дозах. Як анксіолітик вводять препарат рослинного походження депривіт. UA 89992 U (12) UA 89992 U UA 89992 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до клінічної гінекології й клінічної психіатрії. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значною поширеністю депресивних розладів у клімактеричному періоді, які, згідно з останньою редакцією міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10), є депресіями, що клінічно характеризуються зниженням настрою, втратою інтересів і почуття задоволення, зниженою енергійністю, що призводить до підвищеної стомлюваності й зниженої активності, зниженою здатністю до зосередження, вегетативними розладами, порушеним сном та апетитом, що виникають у клімактеричному періоді. Відомий спосіб медичної реабілітації хворих на депресивні розлади легкого ступеня у клімактеричному періоді шляхом введення їм трициклічних антидепресантів (ТЦА), а саме амітриптиліну в дозі 0,025-0,050 г на добу [Руководство по психиатрии / Под редакцией А.В. Снежневского. - М.: Медицина, 1983. - 480 с]. Однак цей спосіб не забезпечує достатнього терапевтичного ефекту у більшості хворих, особливо при частих загостреннях захворювання, а також не сприяє формуванню якісних ремісій, викликає розвиток значних побічних ефектів, що пов'язані з холінолітичною дією антидепресантів групи ТЦА. Існує також спосіб медичної реабілітації хворих на депресивні розлади легкого ступеня у клімактеричному періоді, який включає введення їм, поряд з антидепресантами групи ТЦА, так званих нейролептиків з тимоаналептичною активністю, а саме тиоридазину або сульпіриду [Пужинский С.Н. Фармакотерапия депрессивных состояний: В кн. Смулевича А.В. Депрессии и коморбидные расстройства. - М.: Медицина, 1997. - 117-118 с]. Цей спосіб виявився більш ефективним, ніж попередній, однак при його використанні у хворих в періоді медичної реабілітації відмічаються підпорогові тимопатичні коливання, зберігаються знижений психічний та фізичний тонус, порушення зосередження, вегетативні порушення, а також побічні дії препаратів у вигляді розвитку екстрапірамідних порушень. Тому був запропонований спосіб медичної реабілітації хворих з депресивними розладами легкого ступеня у клімактеричному періоді, що передбачає введення їм комбінації антидепресантів групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (пароксетин, ципраміл) у середньотерапевтичних дозах та засобів анксіолітичної терапії похідних бензодіазепінів (феназепаму, гідазепаму) у середньо терапевтичних дозах [Подкорытов B.C., Чайка Ю.Ю. Депрессии, современная терапия. - Харьков: Торнадо, 2003. 352 с]. Цей спосіб найбільш ефективний і тому вибраний як найближчий аналог. До недоліків аналога належить те, що введення великих доз препаратів групи СІЗЗС, при тривалому застосуванні останніх, часто викликає явища серотонінергічного синдрому й посилення соматичних симптомів у хворих на депресивні розлади у клімактеричному періоді. До того ж, використання похідних бензодіазепіну протягом тривалого часу призводить у подальшому до виникнення синдромів залежності, відміни й сприяє розвитку резистентності до психофармакотерапії. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення існуючого способу медичної реабілітації хворих на депресивні розлади легкого ступеня у клімактеричному періоді, а саме підвищення ефективності способу в плані запобігання виникненню екзацербації депресивної симптоматики та одночасно формування стійких якісних ремісій. Поставлена задача вирішується шляхом введення хворим на депресивні розлади в періоді медичної реабілітації додатково до антидепресантів групи СІЗЗС у середньотерапевтичних дозах сучасного препарату рослинного походження депривіт, який має естрогеноподібну дію. Депривіт - вітчизняний анксіолітичний засіб рослинного походження, що є стандартизованим екстрактом трави звіробою, основним діючим компонентом якого є гіперицин, спроможний перешкоджати розвитку порушень нейротрансмітерної передачі (гальмувати зворотний захват норадреналіну і серотоніну), здатний пригнічувати активність моноаміноксидази і катехол-0метилтрансферази, нормалізує секрецію інтерлейкіну-6. Флавоноїди екстракту звіробою зв'язуються з бензодіазепіновими рецепторами та спричиняють седативний ефект (дивись, наприклад джерело: Ozturk Y. Testing the antidepressant effects of hypericum species an animal models // Pharmacopsychiatry-1997. - № 30. - P. 125-128). Депривіт виробляється фармацевтичною промисловістю України (ВАТ "Київський вітамінний завод") та є в достатній кількості в аптечній мережі України, тому цей препарат вітчизняного виробництва може без будь-яких труднощів використовуватися при реалізації запропонованої корисної моделі. Депривіт зареєстрований в Україні як фармакологічний препарат та дозволений до використання в клінічній практиці (Наказ МОЗ України № 496 від 27.08.07 p.; реєстраційне посвідчення № UA/2541/01/01; код препарату NO5C М50). 1 UA 89992 U 5 10 15 20 25 30 Наша пропозиція щодо використання як анксіолітичного засобу депривіту базується на вперше встановленій закономірності, що введення депривіту хворим на депресивні розлади легкого ступеня у клімактеричному періоді покращує емоційний стан пацієнтів, позитивно впливає на тривожну симптоматику та інсомнічні розлади, а також попереджає екзацербації психічної та соматичної симптоматики. Раніше депривіт як анксіолітичний засіб при медичній реабілітації депресивних розладів легкого ступеня у клімактеричному періоді не використовувався. Авторами корисної моделі було також встановлено, що оптимальною при лікуванні хворих на депресивні розлади легкого ступеня у клімактеричному періоді є схема призначення депривіту усередину 3 рази на добу по 1 таблетці (0,06 г) незалежно від прийому їжі протягом 4-6 тижнів поспіль, в залежності від досягнутого ефекту. Авторами корисної моделі виявлено, що саме ця схема введення депривіту забезпечує максимальний позитивний ефект в плані попередження екзацербації депресивної симптоматики у хворих на депресивні розлади легкого ступеня у клімактеричному періоді, тому дана схема введення депривіту, яка була розроблена у клініці дослідним шляхом, також входить до предмету корисної моделі. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворої на депресивний розлад легкого ступеня у клімактеричному періоді, яка підлягає медичної реабілітації, виходячи з даних попереднього психопатологічного обстеження, вводять поряд з антидепресантами групи селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну у середньотерапевтичних дозах анксіолітичний препарат рослинного походження депривіт усередину 3 рази на добу по 1 таблетці (0,06 г) незалежно від прийому їжі протягом 4-6 тижнів поспіль, в залежності від досягнутого ефекту. При розробці корисної моделі авторами було обстежено 2 групи хворих на депресії у клімактеричному періоді від 41 до 62 років. Основна група (52 особи) отримувала медичну реабілітацію за допомогою заявленого способу, група зіставлення (48 осіб) - за допомогою відомого способу-аналога. Обидві групи хворих на депресії у клімактеричному періоді, що знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком. В обох групах переважали пацієнти з легким ступенем тяжкості депресивних розладів (F06,3 стосовно МКХ-10). До початку проведення медичної реабілітації в обох групах обстежених пацієнтів спостерігалися зниження настрою, тривога, туга, ангедонія, знижена самооцінка, відчуття невпевненості у собі, зниження психічного та фізичного тонусу, стомлюваність, порушення уваги, збудження або загальмованість, безсоння або сонливість, зниження або підвищення апетиту, соціальна відгородженість (таблиця 1). Таблиця 1 Клінічні прояви депресивного синдрому у хворих на депресію у клімактеричному періоді до початку медичної реабілітації (абс. та %) Психопатологічні прояви тривога відчуття невпевненості туга стомлюваність порушення уваги збудження загальмованість безсоння сонливість зниження апетиту підвищення апетиту ангедонія ідеї винності та самоприниження соціальна відгородженість Групи хворих основна (n=52) зіставлення (n=48) 41/91,1±4,9 38/92,7±5,1 34/75,6±3,4 33/80,4±3,5 21/46,7±3,1 16/39±3,8 29/64,4±3,3 25/61±3,7 19/42,2±1,9 14/34,1±3,7 16/35,6±2,8 10/24,3±1,7 15/33,3±2,6 14/34,1±1,9 23/51,1±2,9 20/48,8±2,8 6/13,3±1,8 5/12,2±1,7 21/46,7±2,8 19/46,3±2,8 7/15,6±2,2 6/14,6±2,1 40/88,9±4,5 38/92,7±4,7 17/37,8±1,9 13/31,7±1,8 7/15,6±2,2 4/9,8±1,9 Р >0,05 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 Примітки: в таблиці 1-4 стовпчик Р відображає ймовірність різниці між показниками в основній групі й групі зіставлення. 35 З таблиці 1 видно, що частота виявлення психопатологічних проявів у пацієнтів основної групи відносно групи зіставлення не мала вірогідної різниці (Р>0,1), що свідчить про однакову вираженість основної симптоматики депресивних проявів в обох групах, тобто про однаковий 2 UA 89992 U 5 ступінь тяжкості в них явищ депресивного синдрому із проявами соціально-побутової дезадаптації. Серед соматичних проявів захворювання у хворих відмічалися припливи жару, пітливість, коливання артеріального тиску, серцебиття, головний біль, слабкість, швидка стомлюваність, порушення циркадних ритмів, схуднення, неприємний смак або гіркота у роті, закрепи або проноси, зниження лібідо, міалгії, арталгії (таблиця 2). Таблиця 2 Соматичні симптоми у хворих на депресивні розлади у клімактеричному періоді до початку медичної реабілітації (абс. та %) Психопатологічні прояви припливи жару пітливість коливання артериального тиску серцебиття слабкість швидка стомлюваність головний біль порушення циркадних ритмів арталгії міалгії неприємний смак або гіркота у роті закрепи проноси зниження лібідо 10 15 Групи хворих основна (n=52) зіставлення (n=48) 47/95,5±4,4 44/91,8±4,3 38/77,8±4,3 34/75,5±4,3 40/79,7±4,2 35/76,7±4,3 31/68,9±4,2 30/73,2±4,3 34/75,5±4,3 31/68,8±4,1 26/57,8±3,9 25/55,5±3,8 30/66,7±4,2 29/70,7±4,3 11/24,4±1,8 9/21,9±1,7 13/27,3±1,9 11/26,8±1,9 14/31,1±2,3 13/31,7±2,2 18/40±2,8 15/36,6±2,7 12/26,7±1,9 11/26,8±1,9 16/35,6±2,7 15/36,6±2,8 31/68,9±4,2 30/73,2±4,3 Р >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 З таблиці 2 видно, що соматичні прояви у пацієнтів основної групи відносно групи зіставлення також не мали вірогідної різниці (Р>0,1), що свідчить про однакову вираженість соматичного компонента депресивного синдрому до початку медичної реабілітації в обох групах. Після проведеної медичної реабілітації в основній групі хворих спостерігалася позитивна динаміка в плані редукції клінічних проявів депресивного синдрому та поліпшення афективного фону. Так, в цій групі хворих відмічалося майже повне покращення настрою, зникнення почуття провини та невпевненості у собі, явищ тривоги, ангедонії та туги, стомлюваності, збудження або загальмованості, нормалізація апетиту та ваги. Хворі стали більш соціально активними, виконували свої звичайні обов'язки, ідеї винності та самоприниження повністю зникли (таблиця 3). 20 3 UA 89992 U Таблиця 3 Клінічні прояви депресивного синдрому у хворих в клімактеричному періоді після медичної реабілітації (абс. та %) Психопатологічні прояви тривога відчуття невпевненості туга стомлюваність порушення уваги збудження загальмованість безсоння сонливість зниження апетиту підвищення апетиту ангедонія ідеї винності та самоприниження соціальна відгородженість 5 Групи хворих Основна (n=52) Зіставлення (n=48) 4/8,9±1,3 12/26,6±3,1 3/6,7±0,8 8/19,5±2,3 3/6,7±0,8 11/26,8±2,9 7/15,5±1,6 19/46,3±4,3 6/13,3±1,3 10/22,2±3,1 1/2,2±0,2 9/22±2,7 3/6,7±0,8 8/19,5±2,3 2/4,4±0,6 7/17,1±2,1 3/6,7±1,2 9/22±3,0 4/8,9±1,3 10/22,2±3,7 2/4,4±0,6 4/9,7±2,1 4/4,4±0,6 7/17,1±0,4 1/2,2±0,2 6/14,6±1,7 1/2,2±0,2 10/22,2±3,1 Р