Спосіб отримання полімерної біодеструктуючої композиції

Реферат: Спосіб отримання полімерної біодеструктуючої композиції здійснюють тривалим (п'ятигодинним) змішуванням водної дисперсії іономерного поліуретану (ІПУ) на основі поліокситетраметиленгліколю (ПОТМГ-1000), аліфатичного 1,6-гекса-метилендіізоціанату (ГМДІ) (OH:NCO=1:2, T=80 °C), іоногенного подовжувача ланцюга - 2,2-біс(гідроксиметил) пропіонової кислоти (ДМПК) за мольного співвідношення ГМДІ:ДМПК=1:0,6 відповідно за нейтралізації карбоксильних груп ДМПК триетиламіном (TEA) за еквімолярного співвідношення з подовженням ланцюга полісахаридом. Як полісахарид додають мікробний полісахарид за температури 55-60 °C протягом 2 годин з подальшим подовженням ланцюга одночасно з диспергуванням водою як гідроксилвмісним подовжувачем ланцюга. UA 93372 U (12) UA 93372 U UA 93372 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до отримання полімерних композицій на основі іономерного поліуретану (ІПУ) та полісахариду, які можуть знайти застосування як адгезиви, просочувальні склади, захисні та пакувальні матеріали, що здатні розкладатися в умовах довкілля після завершення терміну їх використання, в медицині, інженерії, в пакувальній та інших галузях народного господарства. Відомий спосіб одержання полімерної біодеградабельної композиції, тривалим (5-ти годинним) змішуванням водної дисперсії іономерного поліуретану (ІПУ) на основі поліпропіленгліколя 2000 (ППГ-2000), толуілендиізоціанату (ТДІ) (OH:NCO=1:2), іоногенного подовжувача ланцюга - 2,2-біс(гідроксиметил) пропіонової кислоти (ДМПК) при нейтралізації карбоксильних груп ДМПК триетиламіном (TEA) в еквімолярному співвідношенні з подовженням ланцюга 10 %-ним водним розчином етилендіаміну (ЕДА) в мольному співвідношенні ДМПК: ЕДА=1:1 в присутності розчинника та диспергуючого агента з водним розчином крохмалю (Кр), при цьому дисперсію ІПУ додають до охолодженого розчину крохмалю (вміст Кр від 10 до 70 %) [1]. Полімерні композиції, одержані за таким способом, містять в своєму складі від 10 до 70 % крохмалю. Недоліком цього способу отримання полімерної композиції є нестабільність таких композицій у часі, а також використання діізоціанату ароматичної природи і етилендіаміну, що ускладнює процеси (біо)розкладання на стадії компостування і призводить до виділення токсичних речовин у навколишнє середовище (зокрема ароматичних амінів). Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб одержання полімерної композиції тривалим (5-ти годинним) змішуванням водної дисперсії іономерного поліуретану (ІПУ) на основі поліокситетраметиленгліколю (ПОТМГ-1000), аліфатичного 1,6-гекса-метилендіізоціанату (ГМДІ) (OH:NCO=1:2, Т=80 °C), іоногенного подовжувача ланцюга - 2,2-біс(гідроксиметил) пропіонової кислоти (ДМПК) за мольного співвідношення ГМДІ:ДМПК=1:0,6 відповідно за нейтралізації карбоксильних груп ДМПК триетиламіном (TEA) за еквімолярного співвідношення з подовженням ланцюга одночасно з диспергуванням гідроксилвмісним подовжувачем ланцюга, яким є розчин полісахариду крохмалю (вміст Кр=1,5-35 % мас), що отримують шляхом тривалого (5-ти годинного) нагрівання за температури 70-80 С з інтенсивним перемішуванням його водної суспензії, одержаної шляхом повільного додавання крохмалю до холодної дистильованої води [2]. Такий спосіб одержання полімерної композиції забезпечує отримання однорідних стабільних у часі плівкотвірних дисперсій і отримання на їхній основі однорідних плівок з контрольованими (прогнозованими) властивостями, що здатні розкладатися в умовах довкілля після завершення строку їх використання. Недоліком цього способу отримання полімерної композиції є те, що отримана за цим способом полімерна композиція має недостатньо високі показники деструкції в умовах навколишнього середовища. В основу корисної моделі поставлена задача створення полімерної біодеструктуючої композиції на основі іономерного поліуретану (ІПУ) та мікробного полісахариду (екзополісахариду), що має високу здатність до (біо)деструкції під дією агресивних умов навколишнього середовища після завершення терміну її використання. Поставлена задача вирішується за способом отримання полімерної біодеструктуючої композиції тривалим (5-ти годинним) змішуванням водної дисперсії іономерного поліуретану (ІПУ) на основі поліокситетраметиленгліколю (ПОТМГ-1000), аліфатичного 1,6-гексаметилендіізоціанату (ГМДІ) (OH:NCO=1:2, T=80 °C), іоногенного подовжувача ланцюга - 2,2біс(гідроксиметил) пропіонової кислоти (ДМПК) за мольного співвідношення ГМДІ:ДМПК=1:0,6 відповідно за нейтралізації карбоксильних груп ДМПК триетиламіном (TEA) за еквімолярного співвідношення з подовженням ланцюга полісахаридом, згідно з запропонованою корисною моделлю, як полісахарид додають мікробний полісахарид за температури 55-60 °C протягом 2 годин з подальшим подовженням ланцюга одночасно з диспергуванням водою як гідроксилвмісним подовжувачем ланцюга. Як мікробний полісахарид застосовують екзополісахарид ксантан (КС), який вводять в синтезований іономерний поліуретан (ІПУ) у вигляді сухого порошку різної концентрації: 0,2 %; 0,4 %; 0,6 %; 1,0 %; 2,0 %; 5,0 % від сухого залишку. Вирішення поставленої задачі корисної моделі забезпечується запропонованим способом одержання полімерної біодеструктуючої композиції синтезом іономерного олігоуретану аліфатичної природи із вмістом в структурі полімерного ланцюга екзополісахариду ксантану, що забезпечує високу здатність до деструкції під дією агресивних умов навколишнього середовища після завершення терміну її використання. 1 UA 93372 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Потенційна сумісність компонентів пояснюється наявністю водневих зв'язків між уретановими, сечовинними, карбонільними, складноефірними групами ІОУ і гідроксильними групами ксантану (КС), а також можливість утворення ковалентних зв'язків в результаті паралельної реакції поліприєднання між гідроксильними групами КС і ізоціанатними групами ІОУ, що підтверджується даними з ІЧ-спектроскопії. Згідно з даними ІЧ-спектроскопії в спектрі ІПУ (див. креслення) спостерігаються всі характеристичні смуги поліуретанів: валентні -1 -1 коливання NH- груп 3325 см , валентні коливання СН2 і СН3 груп 2939 та 2850 см , відповідно; -1 валентні коливання С=О уретанової групи 1720 см , деформаційні - NH і валентні CO-N 1540 -1 -1 см , асиметричні валентні коливання СОС 1250 см і симетричні СОС 1105 см 1 -1 .Високочастотне плече на піку валентних коливань NH-груп в спектрі ІПУ 3375 см свідчить про присутність вільних NH-груп. У спектрі ІПУ/КС це плече зникає, а інтенсивність пов'язаних -1 водневої зв'язком NH-груп (3325 см ) збільшується. Крім того, в спектрі ІПУ/КС з'являється -1 широка слабка смуга 3540 см , пов'язана з присутністю ОН-груп КС, що не беруть участі в утворенні водневого зв'язку. Поява в спектрі ІПУ/КС на піку смуги валентних симетричних -1 -1 коливань С -О -С 1105 см низькочастотного плеча 1013 см - валентні коливання С-О і зниження інтенсивності цієї смуги, свідчить про водневе зв'язування кисню простого ефіру поліуретану з ОН-групами КС. Суть корисної моделі пояснюється такими прикладами. Приклад 1. У тригорловий реактор, оснащений мішалкою, пристроєм для вводу сухого аргону та термометром, поміщають 0,005 моль розплавленого за 40 °C поліокситетраметиленгліколю (ПОТМГ-1000), додають 0,01 моль аліфатичного 1,6-гексаметилендіізоціанату (ГМДІ) і проводять реакцію за інтенсивного перемішування і температури 80 °C протягом 2 годин (вміст NCO-груп 6,280,2 %), охолоджують реакційну суміш до 50 °C і до реактора підключають зворотний холодильник з хлоркальцієвою трубкою, додають розчин 0,003 моль 2,2біс(гідроксиметил) пропіонової кислоти (ДМПК), нейтралізованої 0,003 моль триетиламіном (TEA) у 5 мл сухого ацетону (співвідношення NCO/OH=1:0,6), суміш перемішують за 50 °C протягом 1,5-2 годин, проводять подовження ланцюга 0,2 % (на сухий залишок) нативного мікробного полісахариду (екзополісахариду) ксантану за інтенсивного перемішування і температури 60 °C протягом 2 годин, реакційну суміш розчиняють 23 мл сухого ацетону (ρ=0,79) та проводять подовження ланцюга одночасно з диспергуванням 28 мл води із крапельної лійки із швидкістю 1 крапля/с за інтенсивного перемішування і температури 55 °C протягом 2 годин, після завершення прикапування перемішують ще 24 години за тієї ж температури, підвищують температуру до 57-60 °C і повністю видаляють ацетон. Отримана поліглюкануретанова водна дисперсія (ІПУ/КС) містить 0,2 % КС у розрахунку на сухий залишок, який вбудований в структуру полімерного ланцюга. Результати прикладів 1-6, які стосуються складу полімерних композицій, наведено в табл. 1. Приклад 7 (контрольний). Іономерний поліуретан (ІПУ) у вигляді водної дисперсії отримували реакцією ізоціанатного прекурсора на основі поліокситетраметиленгліколю (ПОТМГ-1000) і гексаметилендіізоціанату (ГМДІ) (співвідношення компонентів 1:2, час реакції - близько 2 годин, Т=80 °C) з диметилолпропіоновою кислотою (ДМПК) (співвідношення NCO/OH=1:0,6), нейтралізованої триетиламіном (TEA) в ацетоновому розчині з подальшим подовженням аніонного олігоуретанового форполімеру водою, диспергуванням і видаленням ацетону. Полімерні біодеструктуючі композиції, які одержані за способом, що заявляється, та контрольна випробувані таким чином: водневий показник визначали за ГОСТ 11604-89 на іонометрі універсальному рН 150 М, середній розмір частинок визначили, виходячи із спектрів мутності на фотоелектроколориметрі ФЕК-56М за методикою [3], водопоглинення розраховано за методикою [4], фізико-механічні властивості, а саме адгезійну міцність, оцінювали за межею міцності при нормальному відриві (Р) за [5], когезійні властивості - по межі міцності при розтягу σ та відносне видовження ε визначали за [6], дослідження адгезії мікроорганізмів (МО) до поверхні проводили за методикою [7], контактний кут змочування поверхні, що формується між краплею води і поверхнею зразка, вимірювали за допомогою цифрової фотокамери Olympus C765 Ultra Zoom і обробляли за допомогою програми Adobe Photoshop 7.0. Дослідження (біо)деструкції ІПУ/КС, отриманих за запропонованим способом, у ґрунті здійснювали у відповідності з методикою, що дозволяє моделювати процеси, які відбуваються в природних умовах [8]. Досліджувані зразки інкубували в контейнери з ґрунтом (рН=7,3; відносна вологість 60 %, Т=12-25 °C) на термін від 30 до 120 діб. Визначення мікрофлори ґрунту показало наявність грибів родів Rhizopus, Aspergillus, Penicillium. Біологічну активність ґрунту 2 UA 93372 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 визначали за інтенсивністю розкладання лляного полотна [9]. Швидкість деградації контролювали за втратою маси зразків через визначені проміжки часу. Дію кислого та лужного середовищ визначали, витримуючи зразки ІПУ/КС в 0,1 Н розчинах НСІ та КОН відповідно протягом 30-ти діб за температури Т=37 °C. Ступінь гідролізу отриманої за запропонованим способом полімерної (біо)деструктуючої композиції у кислому і лужному середовищах визначали за масовим і фізико-механічними показниками зразків до і після гідролізу. Властивості полімерної композиції, отриманої запропонованим способом, та плівок на її основі наведено в табл. 2 Відповідно наведеним в табл. 2 даним, підвищення кількості КС в композиції має незначний вплив на розмір частинок та рН дисперсій. Розмір частинок ІПУ/КС знаходиться в межах стійкості дисперсій [10]. Водопоглинання збільшується зі збільшенням вмісту КС, досягаючи максимального значення при його вмісті 5 %. Відомо, що дифузія води визначається мікроструктурою матеріалу і спорідненістю полімерних компонентів до води. Частина гідрофільних гідроксильних груп КС бере участь в утворенні міжмолекулярних зв'язків з ІПУ, однак із збільшенням кількості КС велика частина цих груп виявляється незадіяною, в результаті чого КС виділяється в окрему фазу, сприяючи підвищенню гідрофільності плівок, що супроводжується зниженням значень контактного кута змочування (табл. 2), а зменшення контактного кута змочування свідчить про підвищення здатності до (біо)деградації полімерної композиції, отриманої запропонованим способом. Значення міцності плівок ІПУ/КС, в цілому, нижче в порівнянні з ІПУ контрольним. При цьому, із збільшенням кількості КС значення міцності монотонно зменшуються, еластичність плівок теж зменшується. Зниження міцності відбувається за рахунок порушення системи існуючих водневих зв'язків ІПУ в результаті введення КС. Однак, це порушення не впливає на конформаційну рухливість ІПУ. Більшість груп уретанового олігомеру (уретанові, карбонільні, карбоксильні), які здатні до утворення водневих зв'язків з гідроксильними групами КС, виявляються пов'язаними, і частина КС виділяється в окрему фазу, що призводить до зниження міцнісних властивостей системи за рахунок невисокої міцності самого КС і збільшення здатності до (біо)деструкції полімерної композиції, отриманої запропонованим способом. Схильність отриманих плівкових матеріалів ІПУ/КС до (біо)деструкції оцінювали за чисельністю клітин мікроорганізмів (МО), адгезованих до їх поверхні. Для досліду використаний фосфатмобілізуючий штам Bacillus subtilis - паличкоподібна спороутворююча аеробна бактерія розміром 3-5×0,6 мкм, що є продуцентом ферментів амілази і протеази, одержуваних промислово. Отримані дисперсії з вмістом ксантану 0 (ІПУ); 0,2, 0,4; 0,6; 1,0; 2,0; 5,0 % наносили на предметне скло і висушували за температури 60 °C до постійної маси, а потім разом з контрольним зразком (предметне скло без плівкового покриття) поміщали в поживне рідке середовище Менкіної, за дві години зразки виймали, промивали дистильованою водою, сушили на повітрі за кімнатної температури. Чисельність адсорбованих мікроорганізмів визначали методом прямого рахунку в 50 полях зору на мікроскопі "Biola " з об'єктивом 40. Результати обробляли статистично. Даними експерименту (табл. 2) встановлено, що чисельність клітин В.sub. до поверхні ІПУ/КС перевищує значення для ІПУ і контрольного зразка (скла). Дослідження адгезії Bacillus subtilis до поверхні плівкових матеріалів показало підвищену (у 8,5 разів) схильність композицій, отриманих запропонованим способом, до атаки мікроорганізмів у порівнянні з контрольним зразком (ІПУ без вмісту ксантану) та у 23,27 разів підвищену схильність до атаки мікроорганізмів цих композицій по відношенню до прототипу (ІПУ із вмістом 5 % крохмалю). Результати (біо)деструкції у ґрунті зразків полімерної (біо)деградуючої композиції, отриманої запропонованим способом, які контролювали по втраті маси інкубованими зразками через певні інтервали часу наведені в табл. 3. Результати дослідження показують, що із збільшенням вмісту КС в композиціях втрата маси зростає незалежно від тривалості експерименту, при цьому за 4 місяці вона складає 3,3-10,2 %, що перевищує фактичний зміст КС в 2-16 разів і зазначену характеристику контрольної ІПУ композиції в 2,5-7,9 разів. Отримані дані свідчать про сприяння екзополісахариду ксантану процесам (біо)деструкції ІПУ. Дія МО ґрунту призводить й до зниження фізико-механічних показників, причому значення міцності й еластичності для ІПУ контрольного знижуються після 4 місяців витримки в ґрунті на 2,8 і 1,4 %, відповідно, в той час як ці втрати для зразка ІПУ/5 % КС складають 50,1 та 18,0 %, відповідно. Після гідролізу чітко простежується вплив вмісту ксантану в зразках: чим вище вміст КС, тим втрата ваги плівок більша, тобто плівки ІПУ/КС більшою мірою схильні до гідролізу в порівнянні з контрольним ІПУ. В результаті дії кислого та лужного середовищ міцність і еластичність плівок 3 UA 93372 U 5 10 15 20 25 30 ІПУ/КС також знижується, тобто, в них відбуваються процеси гідролітичної деструкції. При цьому після дії лужного та кислого середовищ міцність зразку ІПУ/5 % КС знижується до 1,3 і 1,7 МПа відповідно, тоді як міцність контрольного зразка становить 5,7 і 6,7 МПа відповідно, а міцність зразка полімерної композиції за прототипом (ІПУ/Кр 5 %) в результаті дії лужного та кислого середовищ становить 5,5 і 4,2 МПа відповідно, тобто, введення екзополісахариду ксантану в ІПУ приводить до прикорення і збільшення гідролітичної деструкції міцності в лужному та кислому середовищах в 4,23 і 2,5 разів відповідно в порівнянні з прототипом та в 4,4 і 3,94 разів вище гідролітичної деструкції міцності контрольного зразка. Таким чином, результати досліджень показують, що внаслідок дії кислого та лужного середовищ, інкубації в ґрунт зразки ІПУ/КС деструктують значно швидше і більше, ніж контрольний зразок ІПУ. Показано, що вже через 30 днів інкубації в ґрунті втрата маси зразками ІПУ/5 % КС значно перевищує фактичний вміст ксантану в ІПУ. А після 4-х місячної інкубації в ґрунті (біо)деструкція маси зразка ІПУ/5 % КС відбувається майже у 8 разів швидше за контрольний зразок ІПУ, а (біо)деструкція фізико-механічних властивостей (σ/ε) після експозиції в ґрунті ІПУ/5 % КС - у 18 і 12 разів відповідно швидше (біо)деструкції (σ/ε) контрольного зразка ІПУ і гідролітична деструкція міцності зразка ІПУ/5 % КС в лужному та кислому середовищах в 4,23 і 2,5 разів відповідно швидше і вище в порівнянні з прототипом та в 4,4 і 3,94 разів швидше і вище гідролітичної деструкції міцності контрольного зразка, тобто, введення мікробного полісахариду в макроланцюг полімерної композиції, отриманої за запропонованим способом, приводить до ініціювання процесу деградації матеріалів і дозволяє ефективно регулювати цей процес. Перевагою полімерної композиції, отриманої запропонованим способом, в порівнянні з прототипом, є те, що ІППУ/КС набуває більш високої здатності до (біо)деструкції в умовах навколишнього середовища після завершення терміну її використання, завдяки наявності в складі полімерної композиції екзополісахариду, зв'язаного хімічними і фізичними зв'язками з реакційноздатними (уретановими і сечовинними) групами ІПУ. Полімерні композиції, отримані запропонованим способом, можуть знайти застосування в медицині, інженерії, в пакувальній та інших галузях народного господарства як адгезиви, просочувальні склади, захисні та пакувальні матеріали, що здатні розкладатися в умовах довкілля після завершення терміну їх використання Таблиця 1 Склад полімерної біодеструктуючої композиції (ІПУ/КС), отриманої запропонованим способом Приклади № п/п 1 2 3 4 5 6 7к Прототип Диізоціанат Назва ГМДІ ГМДІ ГМДІ ГМДІ ГМДІ ГМДІ ГМДІ ГМДІ моль 2 2 2 2 2 2 2 2 Нейтр. агент Водний TEA, ДМПК КС + Н2О розчин Кр моль 0,6 0,4 0,6 0,6 0,4 0,6 0,6 0,4 0,6 0,6 0,4 0,6 0,6 0,4 0,6 0,6 0,4 0,6 0,6 0,4 0,6 0,6 0,4 0,6 Поліефір Назва ПОТМГ ПОТМГ ПОТМГ ПОТМГ ПОТМГ ПОТМГ ПОТМГ ПОТМГ Подовжувачі ланцюга, моль моль 1 1 1 1 1 1 1 1 4 Вміст КС % мас. 0,2 0,4 0,6 1,0 2,0 5,0 0 5,0 UA 93372 U Таблиця 2 Властивості полімерної біодеструктуючої композиції ІПУ/КС і плівок на її основі. Властивості дисперсій № зразка Вміст КС, ІПУ/КС % 1 2 3 4 5 6 7к Прототип Властивості плівок рН 114 120 161 157 166 176 71 270 0,2 0,4 0,6 1,0 2,0 5,0 0 rсер*, нм 8,13 8,05 7,79 7,83 7,37 7,17 7,84 7,91 Адгезія Водопо- Кут змочу- Руйнівна мікроорганізмів Відносне, 2 клітин/мм глинання, вання напруга, видовж., Контроль 24 год., % град. σ, МПа ε, % 8 (0,13±0,1)10 8 8,4 64 6,8 1307 (1,72±0,06)10 8 9,0 61 5,9 1142 (1,58±0,09)10 8 9,7 58 5,3 1100 (1,37±0,08)10 8 9,8 55 3,8 1055 (1,27±0,30)10 8 11,4 52 3,3 940 (1,32±0,10)10 8 22,9 50 2,3 742 (1,28±0,09)10 8 2,6 68 7,3 1470 (0,15±0,01)10 8 15,83 63 5,3 2870 (0,055±0,20)10 * rсер - середній розмір частинок. Таблиця 3 Визначення гідролітичної та (біо)деструкції плівок полімерної композиції ІПУ/КС за запропонованим способом № зразку ІПУ/КС рН ґрунту після дослідження Втрата маси плівок полім, комп. після витримки у ґрунті, % Втрата фізико-мех. власт. після експоз. в ґрунті (σ/ε), % 5 10 15 7,59 7,56 7,48 7,43 7,34 7,33 7,28 7,51 7,49 7,48 7,39 7,27 6,88 7,15 7,38 7,35 7,33 7,22 7,20 6,53 7,11 1,25 1,55 1,97 2,45 2,70 6,20 0,3 7,91 1,1 3,3 1,5 3,9 2,2 4,7 2,6 6,6 2,8 7,3 6,3 10,2 1,0 1,3 0,1 Н розчин KОН втрата маси, % 2,9/0,8 7,3/1,4 8,8/2,6 0,9 5,6/2,8 5,8/2,6 12,8/2,5 1,0 8,6/2,7 12,4/1,7 18,1/3,1 1,1 14,2/3,6 20,7/2,6 22,6/5,2 1,4 20,2/5,0 23,3/7,7 27,4/9,0 1,5 28,3/6,1 37,2/8,0 50,1/18,0 1,8 0,1/0,6 1,3/1,3 2,8/1,4 0,1 1 2 4 1 2 4 1 міс. міс. міс. міс. міс. міс. міс. 1 2 3 4 5 6 7к Прототип Фізико-мех. властивості плівок після 30-ти добового гідролізу, (37 °C) 2 міс. 4 міс. 0,1 Н розчин НСІ міц- віднос втрата міц-ть віднос ть, σ видовж. маси, σ, видовж. МПа ε, % % МПа ε, % 4,8 807 0,69 6,5 707 4,2 749 0,82 5,6 652 3,7 700 0,93 4,7 600 2,8 655 0,95 3,2 555 2,2 540 1,09 2,8 480 1,3 442 1,68 1,7 402 5,7 970 0,22 6,7 860 5,5 906 4,2 1005 Джерела інформації: 1. Y. Wang, A. Lue, L. Zhang. Rheological behavior of waterborne polyurethane/starch aqueous dispersions during cure // Polymer. - 2009. - Vol. 50. - Р. 5474-5481. 8 2. Патент № 51301 Україна, МПК С08J 3/02, С08G 18/10, С08L 3/00. Спосіб отримання полімерної композиції // Ю.В. Савельєв, О.А. Міщук, Л.А. Марковська, Т.В. Травінська - Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України. Опубл. 12.07.2010, бюл. № 13. - Прототип. 3. Щеглов С.Ю., Кленин В.И. Определение параметров сложных дисперсных полимерных систем из спектра мутности // Высокомолекулярные соединения. Серия Б. - 1971. - 13, № 12. С. 2809-2815. 4. D.J. Hourston, G. Williams, R. Satguru, J.D. Padget, D. Pears. Structure-property study of polyurethane anionomers based on various polyols and diisocyanates // Journal of Applied Polymer Science. - 1997. - Vol. 66. - P. 2035-2042. 5. ГОСТ 14760-69. Клеи. Метод определения прочности при отрыве. - М.: Государственный комитет СССР по стандартам (переиздано), 1986. - 5 с. 5 UA 93372 U 5 10 6. ГОСТ 14236-81. Пленки полимерные. Метод испытания на растяжение. - М.: Государственный комитет СССР по стандартам. 1981. - 8 с. 7. А.А. Рой, Л.Г. Кистень, И.К. Курдиш. Физиологическая активность метанотрофов в смешанных культурах с типичными представителями микрофлоры угольных шахт // Микробиол. журн. - 1998. - № 3. - С. 24. 8. Ермолович О.А., Макаревич А.В., Гончарова Е.П., Власова Г.М. Методы оценки биоразлагаемости полимерных материалов / Биотехнология. – 2005. - № 4. - С. 47-54. 9. Бабьева И.П., Зенова Г.М. Биология почв. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 320 с. 10. Быкадоров Н.У., Кейбал Н.А. Устойчивость и разрушение дисперсных систем: метод, указания. - Волгоград: Волж. политех, ин-т (филиал) ВолгГТУ, - 2007. - 19 с. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 25 1. Спосіб отримання полімерної біодеструктуючої композиції, що здійснюють тривалим (п'ятигодинним) змішуванням водної дисперсії іономерного поліуретану (ІПУ) на основі поліокситетраметиленгліколю (ПОТМГ-1000), аліфатичного 1,6-гекса-метилендіізоціанату (ГМДІ) (OH:NCO=1:2, T=80 °C), іоногенного подовжувача ланцюга - 2,2-біс(гідроксиметил) пропіонової кислоти (ДМПК) за мольного співвідношення ГМДІ:ДМПК=1:0,6 відповідно за нейтралізації карбоксильних груп ДМПК триетиламіном (TEA) за еквімолярного співвідношення з подовженням ланцюга полісахаридом, який відрізняється тим, що як полісахарид додають мікробний полісахарид за температури 55-60 °C протягом 2 годин з подальшим подовженням ланцюга одночасно з диспергуванням водою як гідроксилвмісним подовжувачем ланцюга. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як мікробний полісахарид застосовують екзополісахарид ксантан (КС), який вводять в синтезований іономерний поліуретан (ІПУ) у вигляді сухого порошку концентрації: 0,2 %; 0,4 %; 0,6 %; 1,0 %; 2,0 %; 5,0 % від сухого залишку. Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6