Застосування антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (аріл-1) як засобу анксіолітичної дії

Реферат: Винахід належить до галузей фармації і медицини, а саме до застосування антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 як анксіолітичного засобу. UA 98143 C2 (12) UA 98143 C2 UA 98143 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до фармації і медицини, а саме до засобів з антиамнестичною, протисудомною та анксіолітичною дією, зокрема антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1, який може бути використаний при створенні лікарських засобів для лікування порушень пам'яті, епілепсії та судомних нападів різного походження, а також неврозів та інших наслідків стресу. Характерними складовими існування людства в третьому тисячолітті є складні соціальноекономічні умови, прискорення темпу життя, величезні об'єми інформації, постійна психоемоційна напруга, невпевненість у майбутньому [1, 2]. На тлі хронічних психоемоційних стресах розвиваються неврози та неврозоподібні стани, які часто супроводжуються загальними погіршеннями функції ЦНС, зокрема пам'яті, що вимагає комплексного підходу до лікування [3]. На цей час у медичній практиці для корекції та лікування таких станів широко використовується ноотропний засіб пірацетам покращує пластичний та енергетичний обмін, оптимізує гемодинаміку в головному мозку [4]. Але вживання пірацетаму може призвести до збудження центральної нервової системи, підвищеної дратівливості, порушень сну, диспепсичних явищ, порушень функцій печінки, алергічних реакції; він здатний також загострювати перебіг коронарної недостатності та збільшувати масу тіла. Він протипоказаний до застосовування у хворих на гостру ниркову недостатність, у дітей до 1 року [5]. Відомий препарат бензодіазепінового ряду діазепам має виражену анксіолітичну та протисудомну дію, є еталонним препаратом групи для лікування неврозів та нейрогенних захворювань, ефективно зменшує напругу, страх, тривожність, неспокій, безсоння; поряд з цим широко застосовується при епілепсії, а також у разі судомних нападах різного походження, є універсальним протисудомним засобом для використання в педіатричній практиці, оскільки не пригнічує дихання [6]. Але вживання діазепаму може призвести до пригнічення центральної нервової системи, в'ялості, сонливості, загальмованості, м'язової слабкості, порушенню координації рухів, зниження психічних та фізичних реакцій, погіршенню пам'яті, зниженню потенції, і, що найважливіше, до розвитку лікарської залежності та наркоманії [7]. Задачею винаходу є розширення арсеналу антиамнестичних, протисудомних та анксіолітичних засобів для покращення якості лікування порушень пам'яті, епілепсії, судомних нападів та неврозів. Поставлена задача вирішується шляхом застосування антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) як засобу антиамнестичної, протисудомної та анксіолітичною дії. Антиамнестична, протисудомна та анксіолітична дія АРІЛ-1 не відома з джерел інформації. Авторами вперше було виявлено цей новий вид фармакологічної активності АРІЛ-1 експериментальним шляхом. Винахід ілюструється наступними прикладами. Приклад 1. Як об'єкт дослідження використано антагоніст рецепторів (АРІЛ-1), отриманий у СанктПетербурзькому НДІ ОЧБП. Вивчення антиамнестичної дії АРІЛ-1 проводили у порівнянні з прототипом пірацетам за загальновживаним тестом «Умовний рефлекс пасивного уникнення» (УРПУ) на білих мишахсамцях масою 15-20 г на моделі порушення пам'яті, що викликана внутрішньоочеревинним введенням скополаміну в дозі 1,5 мг/кг протягом 3 діб [8]. Контрольні миші отримували відповідну кількість води для ін'єкцій. Лабораторних тварин розподілили на 6 груп відповідно до препарату, що вони одержували, та його дози: 1. Інтактний контроль, n=24. 2. Контрольна патологія (модель амнезії). - скополамін, 1,5 мг/кг внутрішньоочеревинно, n=16. 3. Пірацетам (200 мг/кг внутрішньом'язово) + скополамін, n=6. 4. АРІЛ-1, 5 мг/кг + скополамін, n=10. 5. АРІЛ-1, 15 мг/кг + скополамін, n=9. Мишей групи інтактного контролю навчали УРПУ без амнезуючого впливу скополаміну. Порушення пам'яті моделювали за допомогою скополаміну через 30 хвилин після останнього введення АРІЛ-1 у різних дозах або пірацетаму. Далі тварин розміщували на освітленій платформі приладу для вивчення УРПУ та реєстрували латентний період безумовного рефлексу входу до темної камери, де у мишей вироблювали УРПУ шляхом впливу електричного струму 0,5-0,6 мА через електродну підлогу. Через 24 години повторно визначали латентний період входу тварин до небезпечної темної камери. Мишей, які не відвідували її протягом 3 хвилин, вважали такими, що досягли критерію навченості, приймаючи латентний період за 180 секунд. 1 UA 98143 C2 Як показники антиамнестичної дії вибрано збільшення латентного періоду входу до темної камери та кількість мишей, що досягли критерію навченості через 24 години після амнезуючого впливу скополаміну. Результати дослідження наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Вплив АРІЛ-1 та пірацетаму на пам'ять за тестом УРПУ № п/п Група, кількість тварин Латентний період входу до темної камери, с через 24 години вихідний 1 2 3 4 5 Інтактний контроль, n=24 Скополамін, 1,5 мг/кг (контрольна патологія), n=1.6 Пірацетам, 200 мг/кг + скополамін, n=6 АРІЛ-1, 15 мг/кг + скополамін, n=10 АРІЛ-1, 5 мг/кг + скополамін, n=9 Кількість мишей, що досягли Антиамнестична критерію активність, % навченості 13,8±1,4 157,1±5,8 19** 9,8±2,0 48,1±12,7* 1* 15,8±5,5 89,0±30,0* 1* 58,2 5,1±1,4* 125,6±17,0** 6**/• 71,1 7,9±2,5* 129,8±19,9** 5**/• 75,0 5 Примітка: * - достовірно щодо інтактної групи (р0,05); ** - достовірно щодо групи контрольної патології (р0,05); • - достовірно щодо пірацетаму (р0,05). 10 15 20 25 30 35 40 Пірацетам чинив антиамнестичну дію, яка виражалася у достовірному збільшенні латентного періоду входу до темної камері в середньому в 5,6 разу відносно вихідного стану та у 1,8 разу відносно відповідного показника групи контрольної патології, 1 тварина досягла критерію навченості, що складає 16,7 %. Антиамнестична активність пірацетаму становила 58 %. При застосуванні АРІЛ-1 в дозі 15 мг/кг зафіксований більш виражений ефект - латентний період достовірно збільшився в середньому в 24,6 разу відносно вихідного стану та в 2,6 разу відносно показника групи контрольної патології. АРІЛ-1 в дозі 5 мг/кг сприяв збільшенню латентного періоду входу в темну камеру в 16,4 разу відносно вихідного стану та в 2,7 разу перевищував показник групи контрольної патології. В групах тварин, лікованих АРІЛ-1 в дозах 5 та 15 мг/кг кількість мишей, які досягли критерію навченості, становила 55,6 % та 60 % відповідно. Цей показник достовірно переважає аналогічний показник в групі тварин, які отримували препарат порівняння. Антиамнестична активність субстанції АРІЛ-1 в обох дозах порівнювалась 71,1-75 %, що перевищує дію пірацетаму в 1,3 разу. Перевагою заявленої сполуки порівняно з прототипом за амнестичною дією є істотно більша активність, адже виражений антиамнестичний ефект вона виявляє у дозі, в 20 разів меншій за діючу дозу пірацетаму. Приклад 2. Як об'єкт дослідження використано антагоніст рецепторів (АРІЛ-1), отриманий у СанктПетербурзькому НДІ ОЧБП. Вивчення протисудомної дії АРІЛ-1 проводили у співставленні з препаратом порівняння діазепамом на білих мишах самцях масою 15-22 г на моделі коразолових судом, яку відтворювали внутрішньоочеревинним введенням коразолу в дозі 90 мг/кг. Лабораторних тварин розподілили на групи відповідно до препарату, що вони одержували: 1. Контрольна патологія (модель коразолових судом) - коразол, 90 мг/кг внутрішньоочеревинно, n=7. 2. АРІЛ-1, 15 мг/кг (підшкірно) + коразол, n=8. 3. Коразол, 90 мг/кг внутрішньоочеревинно n=27. 4. Діазепам (0,1 мг/кг внутрішньоочеревинно) + коразол, n=27. Як показники протисудомної дії вибрано латентний період та тривалість клоніко-судомного приступу в хвилинах, тяжкість судом в балах, кількість клоніко-тонічних судом на 1 мишу, 2 UA 98143 C2 5 середню кількість тварин з клонічними та тонічними судомами, а також летальність в %. У разі обліку результатів у вигляді середня ± стандартна помилка статистичну достовірність міжгрупових відмінностей розраховували за критерієм t Ст'юдента, у разі реєстрації результатів в альтернативній формі - за кутовим перетворенням Фішера. Результати дослідження наведені в таблиці 2. Таблиця 2 Вплив АРІЛ-1 та діазепаму на перебіг коразолових судом у мишей АРІЛ-1, 15 мг/кг Показник Дослід (n = 8) Контроль (n = 27) Дослід (n = 8) 2,8±0,3 9,1±3,4 3,9±0,3 8,2±1,6* 5,6±0,3 3,8±0,5* 5,8±0,1 4,4±0,6* 6,1±1,7 3,3±1,1 4,0±0,4 2,5±0,6* 100 75* 100 88* 100 75*/** 93 50* 15,8±7,8 15,3±3,6 21,1±2,9 12,6±4,8 18,6±7,9 100 20,2±3,9 37,5* 25,0±3,4 93 20,8±8,4 38* Контроль (n = 7) Латентний період клоніко-тонічних судом, хв. Тяжкість судом, бали Кількість клонікотонічних судом на 1 мишу Кількість тварин з клонічними судомами, % Кількість тварин з тонічними судомами, % Тривалість судомного періоду, хв. Час загибелі, хв. Летальність, % Діазепам, 100 мг/кг Примітка: * - достовірно щодо контрольної патології (р0,05); ** - достовірно щодо діазепаму (р0,05). 10 15 20 25 30 Аналіз даних таблиці 2 свідчить, що в групі тварин, які отримували діазепам, тривалість латентного періоду судомних нападів достовірно збільшився в 2,1 разу, зменшилася тривалість судомного періоду в 1,7 разу, час загибелі тварин знизився в 1,2 разу. Спостерігалося зниження тяжкості (в 1,3 разу) та кількості клонічних та тонічних судомних нападів на 1 тварину (в 1,6 разу). Клонічні напади зафіксовані у 88 % мишей, тонічні - у 50 %, що достовірно в 1,5 разу нижче, ніж аналогічний показник в групі мишей, які отримували АРІЛ-1. Показник летальності в групах мишей, що отримували АРІЛ-1 та діазепам співпадають (37,5-38 %). При застосуванні АРІЛ-1 в дозі 15 мг/кг латентний період судомних нападів вірогідно збільшувався у середньому в 3,3 разу, тяжкість судом знижувалася у 1,5 разу та у 1,8 разу зменшувалася кількість судом на 1 тварину відносно показника групи контрольної патології. Таким чином, антагоніст рецептора інтерлейкіну-1 чинить виражений протисудомний ефект, за яким не поступається препарату порівняння діазепаму, але значно переважає його за безпечністю і може бути рекомендований для застосування АРІЛ-1 як ефективного засобу протисудомної дії для лікування хворих з судомними нападами та епілепсією. Приклад 3. Як об'єкт дослідження використано антагоніст рецепторів (АРІЛ-1), отриманий у СанктПетербурзькому НДІ ОЧБП. Дослідження по встановленню анксіолітичної активності АРІЛ-1 проводили за тестами «Стрижня, який обертається», «Піднесеного хрестоподібного лабіринту» та «Відкритого поля» на інтактних білих мишах-самцях масою 15-22 г [9]. Вплив АРІЛ-1 на тривожність піддослідних тварин досліджували за тестом піднесеного хрестоподібного лабіринту. Лабораторних тварин розподілили на 5 груп відповідно до препарату, що вони одержували, та його доз: 1. Інтактний контроль. 3 UA 98143 C2 5 10 15 20 25 2. АРІЛ-1,5 мг/кг. 3. АРІЛ-1,15 мг/кг. 4. Інтактний контроль для діазепаму. 5. Діазепам, 10 мг/кг. За критерії оцінки анксіолітичної активності вибрані наступні показники: час латентного періоду входу до темної камери, час загального перебування у світлих та темних відсіках, кількість переходів із відсіку до відсіку, кількість болюсів та уринацій. Паралельно досліджували вплив АРІЛ-1 на м'язовий тонус та координацію рухів за тестом «Стрижень, що обертається», оскільки діазепам при застосуванні проявляє виражену міорелаксуючу дію. Критерієм оцінки впливу на м'язовий тонус та координацію рухів вибрано кількість мишей, що за певні проміжки часу впали зі стандартного стрижня, що обертається зі швидкістю 10 об/хв. АРІЛ-1 вводили підшкірно у вигляді ін'єкційного розчину в дозах 5 мг/кг та 15 мг/кг. Препарат порівняння діазепам вводили внутрішньом'язово у дозі 10 мг/кг. Контрольні тварини отримували відповідну кількість дистильованої води. Результати дослідження наведені в таблицях 3-4. Аналіз наведених в таблиці 3 результатів досліду свідчить, що введення АРІЛ-1 в обох дозах сприяло помірному збільшенню латентного періоду входу тварин до темного відсіку в 2,23 разу, часу перебування у світлих рукавах лабіринту в 1,4-1,6 разу, але при цьому не викликало суттєвих змін показників емоційності, тобто АРІЛ-1 поряд з анксіолітичною, протитривожною дією не викликає пригнічення ЦНС та не виявляє седативного впливу. Діазепам значно збільшує латентний період входу тварин до темного відсіку в 15,8 разу та час перебування у світлих рукавах лабіринту в 1,6 разу, але при цьому достовірно знижує показники емоційності (кількість переходів, фекальних болюсів та уринацій). Тобто хоча АРІЛ-1 в обох випадках поступається діазепаму за проти тривожною дією, але на відміну від останнього проявляє селективну анксіолітичну дію без пригнічення ЦНС. Таблиця 3 Вплив АРІЛ-1 та діазепаму на поведінку мишей у тесті «Піднесеного хрестоподібного лабіринту» та на м'язовий тонус та координацію рухів за тестом «Стрижень, що обертається» АРІЛ-1 Показники Контроль (n=16) 5 мг/кг (n=16) Діазепам (10 мг/кг) 15 мг/кг (n=16) контроль (n=12) Латентний період входу до темного 9,8±6,3 22,1±3,5 29,0±6,4* 5,8±2,5 відсіку, с Загальний час перебування у 60,2±12,7 94,6±9,4* 83,5±10,8 82,9±24,0 світлих відсіках, с Час перебування у 205,4±9,6* 212,4±10,8 240,4±12,7 216±23,0 темних відсіках, с (-15 %) (-12 %) Кількість переходів 1,9±0,6 1,9±0,4 3,3±0,6 10,2±2,7 Кількість фекальних 1,2±0,3 1,8±0,3 1,1±0,2 1,4±0,4 болюсів та уринацій Кількість мишей, які випали зі стрижня, що обертається (абс %) Час утримання на n=10 n=10 n=10 n=7 стрижні До 30 с 8/80 % 7/70 % 8/80 % 1/14 % До 1 хв. 2/20 % 3/30 % 2/20 % 2/28 % До 2 хв. 0 1/10 % 0 2/28 % До 5 хв. 0 0 0 3/43 % До 10 хв. 0 0 0 4/57 % 30 Примітка: * - достовірно щодо контрольної патології (р0,05), ** - достовірно щодо групи вихідного контролю (р