Спосіб прогнозування перебігу серцевої недостатності у віддалених результатах після хірургічного лікування хворих на токсичний зоб середньої тяжкості

Реферат: Спосіб прогнозування перебігу серцевої недостатності у віддалених результатах після хірургічного лікування хворих на токсичний зоб середньої тяжкості. Прогнозування здійснюється на основі вивчення та інтерпретації показників тривалості тиреотоксикозу до операції, показників стійкості до фізичного навантаження за тестом шестихвилинної ходьби (пройдена відстань, величина споживання кисню, відсоток приросту пульсу та дихання, кількісна оцінка в балах суб'єктивних відчуттів за шкалою Борга), аналізу вмісту в крові антитіл до тиреопероксидази та передсердного натрійуретичного пептиду, аналізу порушення серцевого ритму (за даними цілодобового моніторингу серцевої діяльності Холтер), що дозволяє планувати хірургічне лікування хворих на токсичний зоб з визначенням можливого віддаленого результату. UA 120456 U (12) UA 120456 U UA 120456 U 5 10 15 20 25 Корисна модель належить до медицини, зокрема до хірургії та ендокринології, може бути використана з метою прогнозування перебігу серцевої недостатності у віддалених результатах після хірургічного лікування хворих на токсичний зоб. Відомий спосіб прогнозування являє собою низку розрізнених повідомлень про діагностичне і прогностичне значення окремих клінічних, лабораторних і інструментальних тестів прогнозування клінічного перебігу СН після хірургічного лікування токсичного зоба [1-10]. Недоліком відомого способу є недостатня клінічна ефективність, яка полягає у тому, що немає чіткого алгоритму прогнозування перебігу серцевої недостатності у віддалених результатах після хірургічного лікування хворих на токсичний зоб, не вивчені прогностичні критерії перебігу серцевої недостатності. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити відомий спосіб, в якому прогнозування перебігу серцевої недостатності у віддалених результатах після хірургічного лікування хворих на токсичний зоб здійснюється на основі вивчення та інтерпретації тривалості тиреотоксикозу до операції, показників стійкості до фізичного навантаження за тестом шестихвилинної ходьби (пройдена відстань, величина споживання кисню, відсоток приросту пульсу та дихання, кількісна оцінка в балах суб'єктивних відчуттів за шкалою Борга), аналізу вмісту в крові антитіл до тиреопероксидази (АТТПО) та передсердного натрійуретичного пептиду (НУП), аналізу порушення серцевого ритму (за даними цілодобового моніторингу серцевої діяльності Холтер). Поставлену задачу вирішують наступним чином: обстежені хворі з тиреотоксикозом середньої тяжкості (ТТСТ) - 48 випадків. Тривалість тиреотоксикозу становила від 24 до 84 місяців. Показанням до хірургічного лікування були рецидивний перебіг тиреотоксикозу, наростання тяжкості клінічного перебігу захворювання та погіршення загального стану хворих на токсичний зоб. Операцією вибору була тиреоїдектомія. Після операції хворі отримували замісну терапію препаратами тироксину. Тяжкість серцевої недостатності й функціональний клас по NYHA визначали за показниками тесту шестихвилинної ходьби (ТШХ) перед операцією та через рік після хірургічного лікування тиреотоксикозу (табл. 1). Таблиця 1 Серцева недостатність у хворих на токсичний зоб до операції і через рік після хірургічного лікування тиреотоксикозу Серцева недостатність Немає СН СНІ СНІІА СНIIВ Тиреотоксикоз середньої тяжкості (n=48) До операції Після операції 5 (10,4 %) 13 (27,1 %) 21 (43,8 %) 35 (72,9 %) 22 (45,8 %) 30 35 40 45 Віддалені результати хірургічного лікування хворих на токсичний зоб оцінювали за даними проведених обстежень через рік після операції. При цьому враховували загальний стан хворих, повноцінність компенсації післяопераційного гіпотиреозу, зміни тяжкості серцевої недостатності та розладів серцевого ритму. При оцінюванні віддалених результатів їх розподілили так: добрий, задовільний, незадовільний і неефективне лікування. Результат хірургічного лікування вважали добрим тоді, коли хворі відмічали значне покращення загального стану або ж деякі з них почували себе здоровими, серцева недостатність не визначалась чи змінилась на легший ступінь, а наявні до операції розлади серцевого ритму були відсутні. До задовільного результату належали випадки, коли пацієнти відзначали поліпшення загального стану. При цьому тяжкість СН після операції не змінилась, а наявні до операції розлади серцевої діяльності зазнали змін на краще: не визначались або ж постійна форма фібриляції передсердь змінилась на транзиторну, а транзиторна - зникла чи перейшла в екстрасистоли. При незадовільному результаті хворі відмічали покращення загального стану, а розлади серцевої діяльності за типом постійної чи транзиторної форми фібриляції передсердь і тяжкість серцевої недостатності залишились без змін. Неефективним вважали лікування, коли після операції пацієнти не відзначали поліпшення загального стану, в них не змінились тяжкість серцевої недостатності й розлади серцевого ритму за типом постійної форми миготливої аритмії. 1 UA 120456 U 5 10 15 20 25 30 35 Такий формат оцінки віддалених результатів, на нашу думку, дає можливість виявити фактори, які вагомо впливають на віддалений результат хірургічного лікування і по яких до операції можна його прогнозувати. Отже, за результатами проведених обстежень, через рік після операції в групі хворих на ТТСТ виділили чотири підгрупи: 1 - пацієнти з добрим результатом; 2 - хворі із задовільним результатом; 3 - пацієнти з незадовільним результатом хірургічного лікування; 4 - хворі, в яких перед операцією не було порушень серцевого ритму, а серцева недостатність визначалась як СНІ. У виділених підгрупах визначали вплив на віддалені результати хірургічного лікування тиреотоксикозу віку пацієнтів, тривалості тиреотоксикозу, до операційних показників витривалості до фізичного навантаження за тестом шестихвилинної ходьби (пройдена відстань, величина споживання кисню, відсоток приросту пульсу та дихання, кількісна оцінка в балах суб'єктивних відчуттів за шкалою Борга), вмісту в крові антитіл до тиреопероксидази (АТТПО) та передсердного натрійуретичного пептиду (НУП). Через рік після операції проводили ТШХ. За його результатами та даними цілодобового моніторингу серцевої діяльності, в тому числі й під час проведення тесту шестихвилинної ходьби, вивчали зміни серцевого ритму, зокрема наявність екстрасистолії, постійної чи транзиторної форми ФП, тяжкості СН. Статистичну обробку проводили з використанням параметричних та непараметричних методів. Кореляційний зв'язок між цифровими рядами та якісними ознаками проводили за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) із розрахунком коефіцієнта Фішера та мультиваріаційного дисперсійного аналізу (MANOVA), обчислюючи коефіцієнт лямбда Вілкса. Кореляційний аналіз між двома рядами якісних ознак проводили за допомогою розрахунку коефіцієнта Юла. Сила кореляційного зв'язку оцінювалась за шкалою Чедока. Графічне зображення кореляційних зв'язків між множинними варіаційними рядами проводили за допомогою факторного кореляційного аналізу методом головних компонент. Для виявлення предикторів прогнозування результатів хірургічного лікування хворих на токсичний зоб використовували дискримінантний аналіз та побудову класифікаційного дерева за CARTалгоритмом. Для оцінки різниці кількісних показників між групами застосовували критерій Стьюдента. Різницю вважали достовірною при p