Лікарський препарат “меркурид” – модулятор апоптозу, що має протипухлинну, противірусну, протипаразитарну та імуномодулюючу дію

1. Лікарський препарат - модулятор апоптозу, що має протипухлинну, противірусну, імуномодулюючу і протипаразитарну дію, що містить комплекс ртуті з цистеїном або метіоніном і дистильовану воду, який відрізняється тим, що як 3 зняються від комплексів за патентом України №55308 та інших сполук аналогічного призначення тим, що: а) мають інші структуру, хімічний склад і молекулярну масу; б) мають подвійну хімічну природу, так як, будучи носієм іона Hg2+, вони одночасно зберігають властивості сірковмісних амінокислот. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, і результатом, який досягається, можна пояснити наступним. Схильність цистеїну до окислення, що призводить до втрати ним біологічної активності, зумовила необхідність створення нових терапевтичних форм, які мають більшу стійкість. Такими препаратами виявилися змішані солі цистеїну, отримані шляхом збільшення металів (Mg, Ca) до водного розчину цієї амінокислоти. Розчини цих солей мають вищу біологічну активність, ніж цистеїн. Цистеїн застосовується у фармацевтичній промисловості, він використовується для поліпшення властивостей ряду лікарських препаратів і служить як їх стабілізатор (М.С. Садовникова, В.М. Беликов, 1977). Ця задача була сформульована ще в 1977 році. Цистеїн є попередником з'єднань, що містять сірку, в організмі людини і джерелом сірки в процесах детоксикації. Очевидно, що безпосередня участь цієї амінокислоти в процесах детоксикації організму є важливою передумовою для обґрунтування її застосування при отриманні різних ртутновмісних препаратів і має істотне значення для забезпечення нешкідливості цих препаратів для організму. Метіонін - незамінна сірковмісна амінокислота необхідна для росту в розвитку молодого організму, підтримання маси тіла і азотистої рівноваги дорослих особин. При порушенні живлення відсутність метіоніну є однією з перших причин порушення процесів синтезу білку в організмі. При білковій недостатності у експериментальних тварин введення метіоніну швидко усуває порушення азотистого обміну. Особлива роль метіоніну в обміні речовин пов'язана з тим, що в його молекулі знаходиться рухлива метильна група, яка може передаватися на інші сполуки в процесі переметилювання. Так, метіонін забезпечує метильні групи для ендогенного синтезу холіну. Він входить до складу молекули лецитину. З цією здатністю метіоніну пов'язаний його ліпотропний ефект. Метіонін не лише бере участь в синтезі білків і фосфоліпідів, він служить джерелом метильних груп при синтезі цистеїну, холіну, адреналіну, креатину, саркозину, ансерину. З цієї амінокислоти в гепатоцитах синтезується таурин, таурохолеві кислоти. Метіонін сприяє синтезу глютатіону в печінці. Метіонін, цистин і цистеїн є попередниками усіх з'єднань, що містять сірку в організмі і джерелами сірки в процесах детоксикації. Ртуть і її сполуки здатні здійснювати багатогранну коригуючу дію на різні системи організму, що обумовлює її роль в підтримці гомеостазу. Іони ртуті (Hg2+) мають найвищу з усіх елементів здатність до комплексоутворення з органічними речовинами, особливо у випадках, коли в ролі ліганда 57416 4 виступає макромолекула, що зв'язується з металом по декількох донорних групах (утворення хелатних комплексів). Комплекс ртуті з амінокислотами є хелатним. Для нормального функціонування організму мікроелементний склад має бути постійним, тобто повинен підтримуватися мікроелементний гомеостаз. Звичайні мікроелементи, коли їх концентрація в організмі перевищує біотичну концентрацію, проявляють токсичну дію на організм. Токсичні елементи при дуже малих концентраціях не роблять шкідливої дії на рослини і тварин. Наприклад, миш'як при мікроконцентраціях чинить біостимулюючу дію. Таким чином, до токсичних елементів відносяться хімічні елементи, що чинять негативний вплив на живі організми, який проявляється тільки досягши деякої концентрації, яка визначається природою організму. Максимальну токсичність проявляють найбільш хімічно активні частки, координаційно ненасичені іони, до яких слід віднести іони вільних металів. Зниження електрофільних властивостей іона відповідно призводить до зниження його токсичної дії на організм. Хелатрування вільних іонів металу полідентатними лігандами перетворює їх на стійкі, більш координаційно насичені частки, не здатні зруйнувати біокомплекси, а, отже, малотоксичні. Вони мембранопроникні, здатні до транспортування і виведення з організму. Таким чином, токсичність елементу визначається його природою, дозою і молекулярною формою у складі якої знаходиться елемент. Різносторонній характер дії ртуті на організм, регуляція найважливіших біохімічних процесів вказує на перспективність розробки на основі її з'єднань нових ефективних лікарських препаратів. У гомеопатичній літературі описаний ряд випадків, в яких саме препарати ртуті допомагали у важких випадках патології, що носить хронічний характер, який не піддається лікуванню. Mercurius vivis і solubilis, "dulcis", "corrosivus", "aceticus", "protojodatus", "bidjodatus", "cyanatus", Cinnabaris Mercurius sulphuricus - ось неповний перелік гомеопатичних препаратів ртуті. Як випливає з вищесказаного, застосування ртуті є важливою частиною практики продовження життя, підтримка гомеостазу. Тому цілком закономірний інтерес до цього елементу і його сполук як до лікарських засобів у наш час, в умовах погіршення екологічної обстановки і появи нових небезпечних видів інфекції, що ставлять людство на межу виживання. Ртуть постійно присутня в організмі, її введення в кількостях, відповідних фізіологічній концентрації, виявляє стимулюючу дію на процеси життєдіяльності. Біотичний ефект ртуті визначається її здатністю вступати в оборотні реакції з функціонально активними групами біомолекул (пептидів, білків), причому активність цих груп в реакціях з ртуттю зменшується в ряду: -SH>- CONH2>- NH2>COOH>PO4. Максимальна спорідненість ртуті до - SH (тіоловим, сульфгідрильним) групам обумовлює пріоритетний характер їх взаємодії. Тіолові групи є найважливішими функціональними групами білків, вони беруть участь у формуванні їх просторової структури і, відповідно, активних центрів шляхом 5 утворення дисульфідних зв'язків (-S-S-) між залишками цистеїну в різних ділянках одного пептидного ланцюга або в окремих пептидних ланцюгах білкової молекули. В той же час, іони ртуті (Hg2+) мають найвищу з усіх елементів здатність до комплексоутворення з органічними речовинами, а комплекси перехідних елементів, як відомо з вищесказаного, є джерелами мікроелементів в біологічно активній формі, що володіють високою мембранопроникністю і ферментативною активністю. Як вказувалося вище, ученими різних країн створений ряд препаратів, в яких знайшли застосування корисні властивості сполук ртуті. Тому дослідження, спрямовані на отримання комплексів ртуті, що мають виражену протипухлинну, аналгетичну, імуномодулюючу і противірусну дію, відрізняються в той же час стабільністю складу і, через це, високою передбачуваністю застосування в медицині, залишаються актуальними. Безперечний інтерес в цьому сенсі представляють комплекси ртуті з сірковмісними амінокислотами, оскільки вони, будучи елементами структури складних молекул білків, і у вигляді індивідуальних речовин мають значну біологічну активність, що дозволяє чекати комплексного терапевтичного ефекту при застосуванні препаратів на їх основі. Приклади здійснення винаходу. Приклад 1. Отримання хелатного комплексу ртуті з метіоніном. До 40 мл водного розчину 0,02 моля метіоніну підливають 50 мл водного розчину 2,71 г дихлориду ртуті і при інтенсивному перемішуванні магнітною мішалкою витримують при температурі 35°С протягом 90 хвилин. Осад випадає після охолодження розчину до температури 18-20°С, і при цій температурі реакційну суміш залишають на добу. Потім осад промивають крижаною водою обробляють ацетоном і сушать при кімнатній температурі до постійної маси. Осад білого кольору, дрібнокристалічний, майже аморфний. Вихід 3,48г або 65% від теоретично можливого. Молекулярна маса отриманої речовини, визначена методом мас-спектрометрії, складає 532,5 а.о.м. Отриманий комплекс має формулу C10H21O4N2S2HgCl. Результат елементного аналізу наведений в таблиці 1. Приклад 2. Отримання хелатного комплексу ртуті з цистеїном. До розчину 2,42 г (0,02 моля) цистеїну в 30 мл дистильованої води підливають 50 мл водного розчину 2,71 г дихлориду ртуті (II) і при інтенсивному перемішуванні магнітною мішалкою витримують при 40°С протягом 60 хвилин та залишають при кімнатній температурі (18-20°С) на 24 години. Осад, що випав відділяють на воронці Бюхнера після витримки реакційної маси протягом 2 годин в крижаній суміші з NaCl. Осад білого кольору, кристалічної структури. Після промивання водою і обробки ацетоном його сушать до постійної ваги. Вихід 3,8 г або 80% від теоретично можливого. Отриманий комплекс має формулу 57416 6 C6H13O4N2S2HgCl. Молярна маса, визначена методом мас-спектрометрії, складає 476,5 а.о.м. Ртуть визначали на атомно-адсорбційному спектрометрі "Сатурн" (похибка визначення ±5%). Результат елементного аналізу наведений в таблиці 2. Приклад 3. Лікарський препарат Меркурид М є водним розчином хелатного комплексу ртуті з метіоніном наступного складу, мас. %: C10H21O4N2S2HgCl 0,44 дистильована вода 99,56. Приклад 4. Лікарський препарат Меркурид С є водним розчином хелатного комплексу ртуті з цистеїном наступного складу, мас. %: C6H13O4N2S2HgCl 0,38 дистильована вода 99,62. Приклади 5-8 ілюструють приготування лікарських препаратів Меркурид М і Меркурид С при різному масовому співвідношенні компонентів. Дані наведені в таблиці 3. Опис фармакологічної активності препаратів Вивчення хронічної токсичності препаратів Меркурид М і Меркурид С. Виконавець: Український НДІ хвороб очей і тканинної терапії ім. В.П. Філатова, м. Одеса. Результат: Препарати Меркурид М і Меркурид С, при хронічному застосуванні в 10-кратній терапевтичній дозі не викликають будь-яких токсичних змін в організмі щурів. Препарати добре переносяться (тварини охоче, добровільно його пили), покращує мотиваційні характеристики поведінки, зовнішній вигляд щурів, що в цілому можна охарактеризувати як адаптаційно-стимулюючий вплив. Препарати здійснили позитивний вплив на Тклітинну ланку імунної системи у вигляді збільшення числа цитотоксичних Т-лімфоцитів. Вивчення гострої токсичності препаратів Меркурид М і Меркурид С. Виконавець: Національний фармацевтичний університет, м. Харків. Результат: В результаті досліджень установлено, що препарати Меркурид М і Меркурид С за токсичністю відносяться до класу - малотоксичних речовин, 501