Спосіб лікування гострих кишкових інфекцій, викликаних умовно патогенними мікроорганізмами з використанням колоїдного срібла

Реферат: UA 71846 U UA 71846 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до гострих кишкових інфекційних захворювань, і може бути використана при лікуванні хворих на гострі кишкові інфекції, які викликані умовно патогенними мікроорганізмами. У результаті широкого застосування різними клініцистами антибактерійних препаратів відбувається пригнічення нормальної мікрофлори, формування асоціативних форм дисбактеріозу, формування штамів сапрофітних бактерій із високою стійкістю до лікарських засобів, що набувають патогенних властивостей [1]. Доведено, що використання антибактерійних препаратів при гострих кишкових інфекціях, викликаних умовно патогенними мікроорганізмами, негативно впливає на перебіг хвороби, затягує регрес інтоксикаційного, діарейного та больового синдромів, збільшує тривалість перебування хворого в стаціонарі [2]. Відомі способи лікування гострих кишкових інфекційних захворювань, дисбактеріозів кишечнику, шляхом одночасного призначення ентеросорбентів та бактерійних препаратів на фоні загальноприйнятої терапії [3]; із використанням активованих форм офіціальних пробіотиків [4]. Але у зазначених вище способах існує ряд недоліків, обумовлених тим, що при використанні пробіотиків існує специфічно обмежена антагоністична активність використовуваних у виробництві штамів; залежність від кількості життєздатних мікробних клітин, які містяться в препараті; складність контролю належних умов транспортування та зберігання даних препаратів [5]. Слід мати на увазі, що застосування бактерійних засобів часто не призводить до очікуваного ефекту через відсутність достатнього місця на стінці кишечнику, яке зайняте патогенною та умовно патогенною мікрофлорою. У таких умовах мікроорганізми бактерійного препарату не набувають колонізаційної переваги та не здатні досягти ефективної адгезії [6]. Відомий спосіб застосування антидіарейних середників рослинного походження [7] має свої недоліки. По-перше, при цьому не зменшується ендогенна інтоксикація, що супроводжує гострі кишкові інфекційні захворювання. По-друге, не відбувається ерадикація умовно патогенних і патогенних збудників, що сповільнює нормалізацію порушеного мікробіоценозу кишечнику. Відомий спосіб застосування антибактерійного препарату на основі срібла [8]. Даний лікувальний середник містить срібло в іонній формі, а це збільшує ризик накопичення данного елемента в печінці з наступними проявами токсичних ефектів. У ветеринарії відомий спосіб використання з біоцидною метою срібловмісного препарату при шлунково-кишкових захворюваннях [9]. Недоліком даного способу є присутність у препараті медичної жовчі, що має подразнювальний вплив на слизову оболонку шлунку та тонкої кишки. Відомий спосіб введення колоїдного розчину катіонів срібла шляхом внутрішньошлункового електрофорезу з метою ерадикації хелікобактерної інфекції на фоні ахлоргідрії [10]. Але дана методика не є сприйнятною для широкого застосування через ємкість створення стану ахлоргідрії шлунку та інвазивність. Найбільш близьким до запропонованого способу є спосіб використання при інфекційних хворобах, у тому числі, спричинених ентеровірусами, біологічно активної добавки до їжі для тварин і людей, що містить колоїдне срібло та хрящ риби, переважно, акули. Дана добавка містить 1-20 мг/л срібла у біологічно доступній формі і порошок хряща в розрахунку 0,5-4,0 г/мг срібла. Рекомендовані режими дозування з лікувальною або профілактичною метою, додавання інших активних компонентів залежно від віку, маси, різновиду тваринного організму при різних інфекційних нозологіях [11]. Зазначений спосіб використовується у тваринництві, дозволяє попереджувати та лікувати плазмацитоз, ентерити, інші інфекційні захворювання у норок, свиней і птахів; зазначає перспективи щодо застосування у людей із профілактичною метою як харчової добавки. В основу корисної моделі поставлено задачу створення способу лікування гострих кишкових інфекційних захворювань, викликаних умовно патогенними мікроорганізмами, шляхом призначення колоїдного срібла з розмірами частинок 25 нм, що дозволяє зменшити ендогенну інтоксикацію, видалити збудників і нормалізувати кишковий мікробіоценоз, що покращує ефективність лікування. При цьому скорочується термін перебування хворого у стаціонарі, що зменшує економічні збитки. Поставлена задача вирішується тим, що в способі лікування гострих кишкових інфекцій, викликаних умовно патогенними мікроорганізмами, шляхом внутрішнього призначення колоїдного срібла на фоні загальноприйнятої терапії, згідно з корисною моделлю, призначають дорослим колоїдне срібло з розмірами частинок 25 нм, стабілізоване лимонною кислотою, у концентрації 10 мг/л по 100 мл три рази на добу за 15 хвилин до їжі протягом 5 днів. Розробка способу лікування, що заявляється, стала реальною внаслідок призначення створеного колоїдного срібла з розмірами частинок 25 нм [12] ерозійно-вибуховим диспергуванням металевих гранул, що знаходяться у деіонізованій воді. Нанометровий розмір 1 UA 71846 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 дозволяє займати велику площу, що призводить до збільшення контакту срібла зі збудниками інфекційних захворювань [13, 14]. Для пояснення бактерицидної дії срібла визнають абсорбційну теорію, при якій даний елемент поглинається бактерійними протопластами, руйнує мембрану мікроорганізму, яка складається з пептидогліканів (таку будову мають бактерії та позаклітинні віруси) і зв'язує тіамін і гуанін ДНК, що призводить до загибелі збудника. Отже, дана дія є специфічною не за типом збудника, а за типом хімічно стійкої клітинної стінки [15]. Була доведена біосумісність наночастинок срібла з виявленим стимулюючим впливом на штами Bifidumbacterium bifidum при рН 7,0 в умовах in vitro у моделі, що імітувала фізіологобіохімічні процеси травлення у верхньому відділі тонкого кишечнику людини [16]. Також була встановлена відсутність ДНК-ушкоджувальної дії даного мікроелемента у тестовій культурі евкаріотичних клітин [17]. Спосіб здійснюється таким чином: на фоні загальноприйнятої терапії гострого кишкового інфекційного захворювання хворому додатково призначають колоїдне срібло з розмірами частинок 25 нм, стабілізоване лимонною кислотою, у концентрації 10 мг/л по 100 мл три рази на добу за 15 хвилин до їжі протягом 5 днів. Розчин необхідної концентрації готується ех tempore з використанням кип'яченої води кімнатної температури. Наводимо приклади клінічного застосування способу. Приклад 1. Хвора P., 1971 р.н., історія хвороби № 2392, була госпіталізована на другу добу від початку захворювання зі скаргами на підвищення температури тіла до 37,7° С, головний біль, головокружіння, нудоту, блювання до 6 разів, біль у животі, часті випорожнення до 7 раз за добу, випорожнення без патологічних домішок. Захворіла гостро після вживання домашнього паштету та вареної ковбаси, придбаної на ринку. Загальний стан середньої тяжкості, шкіра та слизові оболонки звичайного кольору. Тургор не порушений. Пульс 90 за хв., задовільних властивостей. Артеріальній тиск 90 і 60 мм рт. ст. Зі сторони серця та легенів патологічних відхилень не виявлено. Язик сухий, обкладений білим нальотом. Живіт звичайної форми, при пальпації м'який, доступний глибокій пальпації, болючий у навколопупковій ділянці та за ходом товстої кишки. Було встановлено діагноз: Харчова токсикоінфекція, гастроентеритна форма, 12 середньої тяжкості. Зневоднення 1 ст. У клінічному аналізі крові: ер. 4,1 × 10 /л, Нb 111 г/л, 9 гематокрит 0,33, лейкоцити 9,7 × 10 /л, ШОЕ 6 мм/год. У лейкоцитарній формулі: п 13 %, с 71 %, б 1 %, л 9 %, м 6 %. При бактеріологічному дослідженні випорожнень була виділена Klebsiella pneumoniae (PA з автокультурою у титрі 1:10 1:80), встановлено дисбактеріоз III ступеня (наявність асоціацій з Е. соlі гемолізувальною і Candida albicans). Проведено лікування, на фоні загальноприйнятої терапії - промивання шлунка і кишечнику, дієта № 4, регідратація, ферментний препарат і ентеросорбент, хворій призначали за 15 хвилин до їжі колоїдне срібло, стабілізоване лимонною кислотою, у концентрації 10 мг/л по 100 мл три рази на добу протягом 5 днів. Розчин необхідної концентрації готували ex tempore з використанням кип'яченої води кімнатної температури. У хворої у першу добу від моменту госпіталізації зникли головокружіння, нудота і блювання, а на другу відбулася нормалізація температури тіла. Припинення больового та діарейного синдромів відбулося на третю добу перебування хворої у стаціонарі. Ліжко-день у даної пацієнтки становив 5 діб. Хвора була виписана з видужанням. Після проведеного контрольного дослідження калу перед виписуванням зі стаціонару відбулася нормалізація мікробіоценозу товстої кишки - були відсутні гриби Candida albicans і асоціації з іншими умовно патогенними мікроорганізмами, знизилася загальна кількість кишкової палички. При проведенні контрольного огляду через 1 міс. після виписування зі стаціонару патологічних відхилень не виявлено. Приклад 2. Хворий Т., 1977 р.н., історія хвороби № 2373, був госпіталізований на першу добу з моменту захворювання зі скаргами на загальну слабкість, підвищення температури тіла до 38,3 °C, головний біль, біль у животі, часті водяні випорожнення з домішками слизу до 6 разів на добу. Захворів гостро через 6 годин після вживання сирної запіканки зі сметаною, придбаних у кіоску. При госпіталізації загальний стан середньої тяжкості, шкіра та слизові оболонки звичайного кольору. Тургор не порушений. Пульс 88 за хв., задовільних властивостей. Артеріальній тиск 110 і 80 мм рт. ст. Зі сторони серця та легенів патологічних відхилень не виявлено. Язик підсушений, обкладений білим нальотом. Живіт звичайної форми, при пальпації м'який, доступний глибокій пальпації, болючий у мезогастрії, за ходом товстої кишки, сигмоподібна кишка спазмована. Було встановлено діагноз: Гостра кишкова інфекція, ентероколітна форма, середньої тяжкості. Зневоднення 1 ст. У клінічному аналізі крові: ер. 4,8 × 12 9 10 /л, Нb 136 г/л, гематокрит 0,39, лейкоцитів 14,2 × 10 /л, ШОЕ 14 мм/год. У лейкоцитарній формулі, п 13 %, с 74 %, є 1 %, л 9 %, м 1 %, плазматичні клітини 2 %. При бактеріологічному 2 UA 71846 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дослідженні випорожнень було виділено St. aureus (PA з автокультурою у титрі 1:20 1:120), встановлено дисбактеріоз І ступеня. Проведено лікування, на фоні загальноприйнятої терапії - промивання кишечнику, дієта № 4, регідратація, ферментний препарат і ентеросорбент, хворому призначали за 15 хвилин до їжі колоїдне срібло концентрацією 10 мг/л по 100 мл три рази на добу протягом 5 днів. У хворого зникнення больового синдрому, спазму сигмоподібної кишки відбулися на третю добу з моменту захворювання. Нормалізація випорожнень відбулася на четвертий день хвороби. Стабільне зниження температури тіла до нормальних значень відбулося на третю добу. Ліжко-день у даного хворого склав 5 діб. Після проведеного лікування пацієнт був виписаний із видужанням. Після проведеного контрольного дослідження калу відбулася нормалізація мікробіоценозу товстої кишки. При проведенні контрольного огляду через 1 міс. після лікування патологічних відхилень не виявлено. З метою визначення ефективності запропонованої схем і методики лікування було обстежено 40 хворих на гострі кишкові інфекції, викликані умовно патогенними мікроорганізмами, госпіталізованих на (1,26±0,07) добу від початку захворювання, середній вік яких склав (35,11±2,93) року. Серед пацієнтів кількість чоловіків і жінок була однаковою. У залежності від призначення лікувальних середників хворі були поділені на дві групи по 20 осіб у кожній. Перша група пацієнтів отримувала загальноприйняту терапію - промивання шлунка і/або кишечнику, дієту, регідратацію, ферменти та ентеросорбенти; друга - колоїдне срібло, стабілізоване лимонною кислотою, мезогастрії, за ходом товстої кишки, сигмоподібна кишка спазмована. Було встановлено діагноз: Гостра кишкова інфекція, ентероколітна форма, 12 середньої тяжкості. Зневоднення 1 ст. У клінічному аналізі крові: ер. 4,8 × 10 /л, Нb 136 г/л, гематокрит 0,39, лейкоцитів 14,2 × 10 %, ШОЕ 14 мм/год. У лейкоцитарній формулі: п 13 %, с 74 %, є 1 %, л 9 %, м 1 %, плазматичні клітини 2 %. При бактеріологічному дослідженні випорожнень було виділено St. aureus (PA з автокультурою у титрі 1:20 1:120), встановлено дисбактеріоз І ступеня. Проведено лікування: на фоні загальноприйнятої терапії промивання кишечнику, дієта № 4, регідратація, ферментний препарат і ентеросорбент, хворому призначали за 15 хвилин до їжі колоїдне срібло концентрацією 10 мг/л по 100 мл три рази на добу протягом 5 днів. У хворого зникнення больового синдрому, спазму сигмоподібної кишки відбулися на третю добу з моменту захворювання. Нормалізація випорожнень відбулася на четвертий день хвороби. Стабільне зниження температури тіла до нормальних значень відбулося на третю добу. Ліжко-день у даного хворого склав 5 діб. Після проведеного лікування пацієнт був виписаний із видужанням. Після проведеного контрольного дослідження калу відбулася нормалізація мікробіоценозу товстої кишки. При проведенні контрольного огляду через 1 міс. після лікування патологічних відхилень не виявлено. З метою визначення ефективності запропонованої схеми і методики лікування було обстежено 40 хворих на гострі кишкові інфекції, викликані умовно патогенними мікроорганізмами, госпіталізованих на (1,26±0,07) добу від початку захворювання, середній вік яких склав (35,11±2,93) року. Серед пацієнтів кількість чоловіків і жінок була однаковою. У залежності від призначення лікувальних середників хворі були поділені на дві групи по 20 осіб у кожній. Перша група пацієнтів отримувала загальноприйняту терапію - промивання шлунка і/або кишечнику, дієту, регідратацію, ферменти та ентеросорбенти; друга - колоїдне срібло, стабілізоване лимонною кислотою, 10 мг/л по 100 мл три рази на добу протягом 5 днів на тлі загальноприйнятої терапії. Групи пацієнтів були співставлені за етіологією, клінічною формою захворювання, ступенем тяжкості та зневоднення. За даними анамнезу життя та об'єктивним обстеженням, супровідна патологія ШКТ та гепато - біліарної системи в хворих обох груп була відсутня. Групу порівняння склали 20 клініко - анамнестично здорових донорів. Вивчення динаміки лабораторних показників (гематологічні показники ендогенної інтоксикації, slg A, IL-1 і IL 4 сироватки крові, кількість представників мікробіоти товстої кишки) проводили у день госпіталізації і на (5,94±0,18) добу з моменту захворювання. Бактеріологічне підтвердження діагнозу було здійснено в усіх випадках. У хворих досліджуваних груп у динаміці відбувалося наростання титру антитіл до збудників ГКІ при проведенні реакції аглютинації з автокультурою. Етіологічним чинником частіше була К1. pneumoniae (17,5 %), яка також домінувала серед асоціантів при комбінованій інфекції (60 %). У 5 (12,5 %) хворих як збудник ГКІ був St. aureus. У 10 % обстежених виділені Enterobacter cloacae і Proteus mirabilis; у однакової кількості хворих - по 3 особи (7,5 %) виявляли Citrobacter freundii та Morganella morganii. Серед збудників меншість склали Pseudomonas aeruginosae (5 %) і Е. соlі гемолізувальна (2,5 %). У пацієнтки, що повернулася з АР Крим, була виділена Haffnia (2,5 %). 3 UA 71846 U 5 10 15 20 Серед клінічних форм гострих кишкових інфекційних захворювань найчастіше реєструвалася гастроентеритна (перша група - 70 %, друга - 68,5 %), тоді як ентеритна форма недуги зустрічалася в 3,5 разу (перша група - 20 %, друга - 21 %), а гастритна в 4,5 разу рідше (перша група - 15 %, друга -10,5 %). Гастроентероколітна форма діагностована в одного пацієнта з першої групи. Усі обстежені мали середньотяжкий перебіг захворювання і такі симптоми, як біль у животі, діарея, загальна слабкість, гарячка, ознаки зневоднення 1-го ступеня зустрічалися з однаковою частотою в обох групах, за винятком патологічних домішок у калі, на які вказували двоє хворих другої групи (рис. 1). При госпіталізації частота випорожнень (перша група (7,31±1,15) і друга (7,53±0,94) рази на добу, р>0,05) і ступінь підвищення температури тіла (відповідно (37,18±0,19)°С і (37,58±0,13)°С, р>0,05) не відрізнялися в хворих досліджуваних груп. У період спостереження за пацієнтами зіставних груп тривалість блювання та гарячки була однаковою, але спостерігалися відмінності у термінах припинення больового та діарейного синдромів, що виявилося статистично достовірним (рис. 2). Як видно з рисунку 2, у хворих другої групи швидше порівняно з першою зникав біль у животі, на (3,79±0,2'4) і (5,38±0,31) доби відповідно, р