Спосіб об’єднання коду у зовнішньому декодері в системі зв’язку

Галузь техніки, до якої відноситься винахід Даний винахід відноситься до мовного зв'язку, відомого інакше, як зв'язок точка-багатоточка (з'єднання одного абонента з декількома), в провідній або безпровідній системі зв'язку. Більш конкретно, даний винахід відноситься до системи та способу для об'єднання коду у зовнішньому декодері в такій системі мовного зв'язку. Системи зв'язку були розроблені для забезпечення можливості передачі інформаційних сигналів з вихідної станції у фізично різні станції призначення. При передачі через канал зв'язку інформаційного сигналу з вихідної станції, інформаційний сигнал спочатку перетворюється у відповідний вид для ефективної передачі через канал зв'язку. Перетворення, або модуляція, інформаційного сигналу включає в себе зміну параметра несучою відповідно до інформаційного сигналу так, щоб спектр результуючої модульованої несучої знаходився у межах ширини смуги частот каналу зв'язку. У станції призначення з модульованої несучої, яка приймається через канал зв'язку, відтворюється вихідний інформаційний сигнал. Таке відтворення, в основному, виходить з використанням процесу, зворотного процесу модуляції, що використовується вихідною станцією. Модуляція також сприяє множинному доступу, тобто, одночасній передачі і/або прийому, декількох сигналів через загальний канал зв'язку. Системи зв'язку множинного доступу часто включають в себе декілька абонентських станцій, які потребують швидше періодичного обслуговування відносно малої тривалості, ніж безперервного доступу до загального каналу зв'язку. У техніці відомо декілька технологій множинного доступу, наприклад, множинний доступ з часовим розділенням каналів (МДЧР, TDMA), множинний доступ з частотним розділенням каналів (МДЧР, FDMA) і множинний доступ з амплітудною модуляцією (AM, AM). Іншим видом технології множинного доступу є система множинного доступу з кодовим розділенням каналів (МДКР, CDMA) з розширеним спектром, яка відповідає "TIA/EIA/IS-95 Mobile Station-Base Station Compatibility Standard for Dual-Mode Wide-Band Spread Spectrum Cellular System", тут визначений, як стандарт IS-95. Використання технологій CDMA в системі зв'язку множинного доступу описане в [патенті США за номером 4.901.307, який називається "Spread Spectrum Multiple-Access Communication System Using Satellite or Terrestial Repeaters" і в патенті США за номером 5.103.459, який називається "System and Method for Generating Waveforms in a CDMA Cellular Telephone System"], право на які передане правонаступнику даного винаходу. Система зв'язку множинного доступу може бути безпровідною або провідною і може переносити мову і/або дані. Можливим варіантом системи зв'язку, що переносить і мову і дані, є система, яка відповідає стандарту IS-95, що визначає передачу мови і даних через канал зв'язку. Спосіб передачі даних в кадрах фіксованого розміру каналу коду детально описаний в [патенті США за номером 5.504.773, який називається "Method and Apparatus for the Formatting of Data for Transmission"], право на який передане правонаступнику даного винаходу. Відповідно до стандарту IS-95, дані або мова розбиваються на кадри каналу коду, по 20 мілісекунд, зі швидкостями передачі даних до 14,4Kbps (Кбіт/с). Додаткові можливі варіанти систем зв'язку, що переносять і мову і дані, включають в себе системи зв'язку, які відповідають "3rd Generation Partnership Project" (3GPP), втіленому в [сукупності документів, яка включає Документи за номерами 3G TS 25.211, 3G TS 25.212, 3G TS 25.213 та 3G TS 25.214 (стандарт W-CDMA (широкосмуговою CDMA, ШМДКР)), або стандарт "TR-45,5 Physical Layer Standard for cdma2000 Spread Spectrum Systems, Release C" (стандарт IS-2000), також відомий, як пропозиція lxEV-DV]. Можливим варіантом системи зв'язку тільки для даних є високошвидкісна система зв'язку (з високою швидкістю передачі даних (ВПД, HDR)), яка відповідає промисловому стандарту TIA/EIA/IS-856, тут. визначеному, як стандарт IS-856. Ця HDR-система основана на системі зв'язку, описаній в [заявці, що знаходиться в процесі одночасного розгляду, з порядковим номером 08/963.386, яка називається "Method and Apparatus for High Rate Packet Data Transmission", зареєстрованої 3 листопада 1997p.], право на яку передане правонаступнику даного винаходу. HDR-система зв'язку визначає набір швидкостей передачі даних, в діапазоні від 38,4Kbps до 2,4Mbps (Мбіт/с), на яких точка доступу (ТД, АР) може передавати дані в абонентську станцію (термінал доступу (ТД, AT)). Оскільки АР аналогічна базовій станції, то термінологія відносно чарунок і секторів є ідентичною термінології відносно систем передачі мови. У системі зв'язку множинного доступу, зв'язки між користувачами проводяться через одну або більшу кількість базових станцій. Перший користувач на одній абонентській станції здійснює зв'язок з другим користувачем на другій абонентській станції за допомогою передачі даних по зворотній лінії зв'язку у базову станцію. Базова станція приймає дані, і може направити дані в іншу базову станцію. Дані передаються по прямій лінії зв'язку тієї ж базової станції, або іншої базової станції, у другу абонентську станцію. Пряма лінія зв'язку відноситься до передачі з базової станції в абонентську станцію, а зворотна лінія зв'язку відноситься до передачі з абонентської станції у базову станцію. Аналогічно, зв'язок може проводитися між першим користувачем на одній абонентській станції і другим користувач на станції наземної лінії зв'язку. Базова станція приймає дані від користувача по зворотній лінії зв'язку, і направляє дані другому користувачеві через комутовану телефонну мережу загального користування (КТМЗ, PSTN). У багатьох системах зв'язку, наприклад, IS-95, W-CDMA, IS-2000, прямій і зворотній лініям зв'язку виділені окремі частоти. Описана вище служба системи радіозв'язку є можливим варіантом служби зв'язку точка-точка (двоточкового). Навпаки, служби мовлення забезпечують службу зв'язку точка-багатоточка. Базова модель системи мовного зв'язку складається з мережі користувачів мовного зв'язку, що обслуговуються однією або великою кількістю центральних станцій, які передають користувачам інформацію з певним вмістом, наприклад, новини, фільми, спортивні події тощо. Кожна абонентська станція користувача мережі мовного зв'язку здійснює моніторинг сигналу загального мовного каналу прямої лінії зв'язку. Оскільки вміст незмінно визначає центральна станція, то, користувачі, в основному, не здійснюють зв'язок в зворотному напрямку. Можливими варіантами загального використання систем зв'язку служб мовлення є телевізійне мовлення, радіомовлення тощо. Такі системи зв'язку, в основному, є високо спеціалізованими системами зв'язку. При існуючих успіхах в телефонних стільникових системах радіозв'язку виявився інтерес до використання для служб мовлення існуючої інфраструктури, в основному, телефонних стільникових систем точка-точка (термін "стільникові" системи, що використовується тут, містить в собі системи зв'язку, що використовують і частоти стільникового зв'язку і частоти PCS.) Інформаційний сигнал, який повинен передаватися між терміналами в системі зв'язку, часто організований в декілька пакетів. Для цього опису, пакетом є група байтів, яка включає в себе дані (корисне навантаження) і керуючі елементи, сконфігурована у певному форматі. Керуючі елементи містять, наприклад, преамбулу і показник якості. Показник якості містить, наприклад, контроль циклічним надмірним кодом (ЦНК, CRC), біт(и) контролю парності та інші види показника, які відомі фахівцям в даній галузі техніки. Пакети звичайно форматуються в повідомлення, відповідно до структури каналу зв'язку. На модульоване відповідним чином повідомлення, що переміщається між вихідним терміналом і терміналом призначення, впливають характеристики каналу зв'язку, наприклад, відношення сигнал-шум, завмирання, дисперсія часу та інші такі характеристики. У різних каналах зв'язку такі характеристики впливають на модульований сигнал по-різному. Отже, для передачі модульованого сигналу через канал радіозв'язку потрібні інші рішення, ніж для передачі модульованого сигналу через канал зв'язку, подібний провідному, наприклад, коаксіальний кабель або оптичний кабель. Додатково до вибору модуляції, відповідної певному каналу зв'язку, були розроблені інші способи для захисту інформаційного сигналу. Такі способи, наприклад, включають в себе кодування, повторення символів, перемежування та інші способи, відомі фахівцям в даній галузі техніки. Однак вказані способи збільшують додаткову службову сигналізацію. Отже, повинен бути знайдений технічний компроміс між надійністю доставки повідомлення та кількістю додаткової службової сигналізації. Навіть при вищезазначеному захисті інформації, умови каналу зв'язку можуть погіршитися до такої стадії, коли станція призначення, можливо, не зможе декодувати деякі з пакетів (руйнування), що містять повідомлення. У системах зв'язку тільки для даних, "виправлення ситуації" полягає у повторній передачі не декодованих пакетів, з використанням Автоматичного запиту повторної передачі (АЗП, ARQ), який робиться станцією призначення у вихідну станцію. Однак, як описано, абоненти не здійснюють зв'язку в зворотному напрямку, у базову станцію. Крім того, навіть якщо абонентам дозволено здійснювати зв'язок з ARQ, цей зв'язок може перевантажувати систему зв'язку. Отже, потрібні інші засоби захисту інформації. Для забезпечення захисту інформації в системах зв'язку використовуються зовнішнє кодування і внутрішнє кодування. Зовнішнє кодування містить зовнішній кодер в контролері базової станції і зовнішній декодер в абонентській станції. Внутрішнє кодування містить внутрішній кодер у базовій станції і внутрішній декодер в абонентській станції. Зовнішнє кодування і внутрішнє кодування включають кодування і декодування блока інформації. Для поліпшення захисту зовнішнє і внутрішнє кодування додає надмірну інформацію. Надмірність дозволяє декодувати інформацію з меншої кількості, ніж повний кодований блок інформації. Потік бітів інформації для передачі подається в буфери передачі і кодується зовнішнім декодером, з'єднаним за допомогою зв'язку з буфером передачі. У кожний буфер передачі подаються надмірні біти. Потім, для додаткового поліпшення захисту інформації, вміст буферів передачі мультиплексується і кодується внутрішнім кодером. Приймальна абонентська станція відновлює передану інформацію за допомогою зворотного процесу, тобто, декодування. У [заявці, що знаходиться в процесі одночасного розгляду, з порядковим номером 09/933.912, яка називається "Method and System for Utilization of an Outer Decoder in a Broadcast Services Communication System", зареєстрованої 20 серпня 2001p.], право на яку передане правонаступнику даного винаходу, детально описане використання зовнішнього декодера в системі мовного зв'язку. У [заявці, що знаходиться в процесі одночасного розгляду, з порядковим номером 10/226/058, яка називається "Method and System for Communicating Contetn on a Broadcast Services Communication System", зареєстрованої 21 серпня 2002p.], право на яку передане правонаступнику даного винаходу, також детально описане використання зовнішнього декодера в системі мовного зв'язку, і детально описана повторна синхронізація двох передач одного вмісту з двох базових станцій для пом'якшення проблеми зрізаних кадрів. У [заявці, що знаходиться в процесі одночасного розгляду, з порядковим номером 09/976,591, яка називається "Method and System for Communicating Content on a Broadcast Services Communication System", зареєстрованої 12 жовтня 2001p.], право на яку передане правонаступнику даного винаходу, детально описані буфери передачі зовнішнього кодування в системі мовного зв'язку. Навіть при зовнішньому кодуванні і внутрішньому кодуванні, абонентська станція може не мати можливості створити потік бітів інформації з декодованих пакетів, прийнятих з певної базової станції. Отже, в техніці існує потреба в способі і системі, які забезпечують можливість створення потоку бітів інформації навіть, коли абонентська станція не може створити потік бітів інформації з декодованих пакетів, прийнятих з певної базової станції. Розкриті тут варіанти здійснення винаходу спрямовані на досягнення сформульованих вище потреб відповідно до способу та системи для об'єднання коду у зовнішньому декодері в системі зв'язку. Фіг.1 ілюструє концептуальну блокову діаграму системи зв'язку Високошвидкісної служби мовлення (ВШСМ, HSBS). Фіг.2 ілюструє загальне уявлення фізичних та логічних каналів для HSBS. Фіг.3 ілюструє внутрішнє кодування на попередньому рівні техніки, згідно з варіантом здійснення; Фіг.4 ілюструє обробку на фізичному рівні, згідно з варіантом здійснення. Фіг.5 ілюструє буфер передачі для зовнішнього кодування, згідно з варіантом здійснення. Фіг.6 зображає блокову діаграму зовнішнього кодера, внутрішніх кодерів, внутрішнього декодера і зовнішнього декодера, згідно з варіантом здійснення. Фіг.7 зображає процес об'єднання, для варіанту здійснення, в застосуванні до можливого варіанту, в якому зображене об'єднання тільки перших 100 символів. Слово "можливий" використане тут в значенні "який слугує прикладом, ілюстрацію або як можливий варіант". Будь-який варіант здійснення, описаний тут, як "можливий" не повинен розглядатися обов'язково, як переважний або виграшний перед іншими варіантами здійснення. Термін "зв'язок точка-точка" використаний тут для позначення зв'язку між двома абонентськими станціями через виділений канал зв'язку. Термін «мовний зв'язок» або «зв'язок точка-багатоточка» використаний тут для позначення зв'язку, при якому декілька абонентських станцій приймають зв'язок з одного джерела. Термін «пакет» використаний тут для позначення групи бітів, яка включає в себе дані (корисне навантаження) і керуючі елементи, сконфігуровані у певному форматі. Керуючі елементи містять, наприклад, преамбулу, показник якості та інші (види елемента), відомі фахівцям в даній галузі техніки. Показник якості містить, наприклад, контроль циклічним надмірним кодом (CRC), біт(и) контролю парності та інші (види показника), відомі фахівцям в даній галузі техніки. Термін «мережа доступу» використаний тут для позначення сукупності базових станцій (БС) і однієї або більшої кількості контролерів базової станції. Мережа доступу транспортує пакети даних між декількома абонентськими станціями. Мережа доступу, додатково, може бути з'єднана з додатковими мережами, зовнішніми для мережі доступу, такими як корпоративна інтранет або Інтернет, і може транспортувати пакети даних між кожним терміналом доступу і такими зовнішніми мережами. Термін «базова станція» використаний тут для позначення апаратних засобів, з якими зв'язуються абонентські станції. Чарунка відноситься до апаратних засобів або географічної зони обслуговування, в залежності від контексту, в якому використаний термін. Сектор є частиною чарунки. Оскільки сектор має атрибути чарунки, принципи, описані в термінах чарунок, легко поширюються на сектори. Термін «абонентська станція» використаний тут для позначення апаратних засобів, з якими зв'язується мережа доступу. Абонентська станція може бути мобільною або стаціонарною. Абонентською станцією може бути будь-який пристрій (обробки) даних, який здійснює зв'язок через канал радіозв'язку або через провідний канал, наприклад, з використанням волоконно-оптичних або коаксіальних кабелів. Додатково, абонентською станцією може бути будь-який з декількох видів пристроїв, включаючи плату персонального комп'ютера (PC card), компактну флеш-пам'ять, зовнішній або внутрішній модем, або радіотелефон або провідний телефон тощо. Вважається, що абонентська станція знаходиться в стані встановлення з'єднання, коли абонентська станція знаходиться в процесі встановлення активного з'єднання каналу трафіка з базовою станцією. Абонентська станція, що встановила активне з'єднання каналу трафіка з базовою станцією, називається активною абонентською станцією, і, вважається, знаходиться в стані трафіка. Термін «фізичний канал» використаний тут для позначення маршруту зв'язку, через який поширюється сигнал, описаного в термінах характеристик модуляції і кодування. Термін «логічний канал» використаний тут для позначення маршруту зв'язку в межах рівнів протоколу або базової станції або абонентської станції. Термін «канал зв'язку» використаний тут для позначення фізичного або логічного каналу, відповідно до контексту. Термін «зворотний канал/лінія зв'язку» використаний тут для позначення каналу/лінії зв'язку, через які абонентська станція передає сигнали в базову станцію. Термін «прямий канал/лінія зв'язку» використаний тут для позначення каналу/лінії зв'язку, через які базова станція передає сигнали в абонентську станцію. Термін «м'яка передача обслуговування» використаний тут для позначення зв'язку між абонентською станцією і двома або більшою кількістю секторів, причому кожний сектор належить відмінній чарунці. Передача інформації по зворотній лінії зв'язку приймається обома секторами, і передача інформації по прямій лінії зв'язку одночасно підтримується на прямих лініях зв'язку двох або більшої кількості секторів. Термін «більш м'яка передача обслуговування» використаний тут для позначення зв'язку між абонентською станцією і двома або більшою кількістю секторів, причому кожний сектор належить тій самій чарунці. Передача інформації по зворотній лінії зв'язку приймається обома секторами, і передача інформації по прямій лінії зв'язку одночасно підтримується на прямих лініях зв'язку одного з двох або більшої кількості секторів. Термін «руйнування» використаний тут для позначення збою при розпізнаванні повідомлення. Термін «виділений канал зв'язку» використаний тут для позначення каналу зв'язку, модульованого інформацією, конкретною для окремої абонентської станції. Термін «загальний канал зв'язку» використаний тут для позначення каналу зв'язку, модульованого інформацією, що спільно використовується всіма абонентськими станціями. Базова модель системи мовного зв'язку містить мережу користувачів мовного зв'язку, що обслуговуються однією або більшою кількістю центральних станцій, які передають користувачам інформацію з певним вмістом, наприклад, новини, фільми, спортивні події тощо. Кожна абонентська станція користувача мережі мовного зв'язку здійснює моніторинг загального мовного каналу прямої лінії зв'язку. Фіг.1 ілюструє концептуальну блокову діаграму системи 100 зв'язку, в якій може виконуватися високошвидкісна служба мовлення (HSBS), згідно з варіантом здійснення. Вміст мовлення створюється на сервері 102 вмісту (СВ, CS). Сервер вмісту може бути розміщений всередині комунікаційної мережі (не зображена) або у зовнішньому Інтернеті (IP) 104. Вміст у вигляді пакетів доставляється на вузол 106 служби мовлення пакетованих даних (ВСМПД, BPDSN) 106. Використовується термін BPSDN, оскільки, хоча фізично BPDSN може бути розміщений спільно із звичайним PDSN (не зображений), або бути ідентичним йому, логічно BPSDN може бути відмінним від звичайного PDSN. BPDSN 106 доставляє пакети, відповідно до призначення пакету, до функції 108 керування пакетом (ФКП, PCF). PCF є об'єктом керування, керуючим функціонуванням базових станцій 110 для HSBS, оскільки контролер базової станції призначений для звичайних служб передачі мови і даних. Для ілюстрації з'єднання загального уявлення HSBS високого рівня з фізичною мережею доступу, Фіг.1 зображає PCF, фізично розміщену спільно з контролером базової станції (BSC), або навіть ідентичну йому, але логічно відмінну від нього. BSC/PCF 108 подає пакети в абонентські станції 114. Система 100 зв'язку забезпечує Високошвидкісну службу мовлення (HSBS), за допомогою введення прямого мовного каналу 112, що спільно використовується, (П-СМК, F-BSCH), що забезпечує високі швидкості передачі даних, які можуть прийматися великою кількістю абонентських станцій 114. Термін прямий мовний канал, що спільно використовується, використаний тут для позначення одиночного фізичного каналу прямої лінії зв'язку, який несе трафік мовлення. Одиночний F-BSCH може нести один або більшу кількість каналів HSBS, мультиплексованих в режимі TDM всередині одиночного F-BSCH. Термін «канал HSBS» використаний тут для позначення одиночного логічного сеансу мовлення HSBS, визначеного вмістом мовлення сеансу. Кожний сеанс визначається вмістом, який може змінюватися у часі; наприклад, 7 годин до полудня - Новини, 8 годин до полудня - Погода, 9 годин до полудня Фільми тощо. Фіг.2 ілюструє описане загальне уявлення фізичних і логічних каналів для HSBS, згідно з варіантом здійснення. Як зображено на Фіг.2, HSBS забезпечується на двох F-BSCH 202, кожний з яких здійснює передачу на окремій частоті fx, fy. Відповідно, наприклад, у вищезазначеній системі зв'язку cdma2000, такий фізичний канал може містити, наприклад, прямий додатковий канал (П-ДК, F-SCH), прямий мовний канал керування (П-МКК, F-BCCH), прямий загальний канал керування (ПЗКК, F-СССН), інші загальні та виділені канали і комбінації каналів. Використання загальних та виділених каналів для мовлення інформації описане в [заявці на патент США за номером 10/113.098, який називається «Method and Apparatus for Channel Management for Point-to-Multipoint Services in a Communication System», зареєстрованої 28 березня 2002p.], право на яку передане правонаступнику даного винаходу. Для обізнаних у техніці, очевидно, що інші системи зв'язку використовують канали, що виконують подібну функцію; отже, принципи можуть бути використані в інших системах зв'язку. Канали F-BSCH 202 переносять трафік мовлення, який може містити один або більшу кількість сеансів мовлення. F-BSCH1 несе два канали 204а, 204b HSBS, які мультиплексуються на F-BCCH1 202а. F-BSCH2 202b несе один канал 204с HSBS. Вміст каналу HSBS форматований в пакети, які містять корисне навантаження 206 і заголовок 208. Для обізнаних у техніці, очевидно, що розгортання служби мовлення HSBS, зображене на Фіг.2, представлено виключно у пояснювальних цілях. Отже, в заданому секторі, служба мовлення HSBS може розгортатися по-різному, відповідно до ознак, що підтримуються реалізацією конкретної системи зв'язку. Ознаки реалізації включають в себе, наприклад, кількість сеансів HSBS, що підтримуються, кількість призначень частот, кількість фізичних мовних каналів, що підтримуються, та інші ознаки реалізації, відомі фахівцям в даній галузі техніки. Відповідно, наприклад, в секторі може бути розгорнуто більше двох частот і каналів F-BSCH. Крім того, на один F-BSCH може мультиплексуватися більше двох каналів HSBS. Крім того, одиночний канал HSBS може мультиплексуватися більш, ніж на один мовний канал всередині сектора, на різних частотах, для обслуговування абонентів, що постійно знаходяться на цих частотах. Як описано, системи зв'язку часто передають інформацію в кадрах або блоках, які захищені кодуванням від несприятливих факторів, що впливають на канал зв'язку. Можливі варіанти таких систем включають в себе cdma2000, WCDMA, UMTS. Як зображено на Фіг.3, потік 302 бітів інформації для передачі, який виникає на більш високих рівнях, подається на (внутрішній) кодер 304 на фізичному рівні. Кодер приймає блок бітів довжини S. Цей блок з S бітів, звичайно, включає в себе деяку додаткову службову інформацію, наприклад, хвостові біти для внутрішнього кодера, контроль циклічним надмірним кодом (CRC) та іншу додаткову службову інформацію, відому фахівцям в даній галузі техніки. Біти додаткової службової інформації сприяють виявленню внутрішнім декодером на стороні прийому успішного або неуспішного декодування. Потім кодер кодує вибраним кодом S бітів, що призводить до кодованого блоку довжини Ρ=S+R, де R означає кількість надмірних бітів. Для обізнаних у техніці, очевидно, що, хоча варіанти здійснення пояснюються в термінах ієрархічної моделі, це робиться у пояснювальних цілях, і різні ілюстративні логічні блоки, модулі, схеми та етапи алгоритму, описані відносно фізичного рівня, можуть бути реалізовані у вигляді електронних апаратних засобів, програмного забезпечення для комп'ютера або їх комбінації. Відповідно, наприклад, внутрішній кодер 304 може бути реалізований або виконаний з використанням універсального процесора, цифрового процесора сигналів (ЦПС, DSP), спеціалізованої інтегральної схеми (СІС, ASIC), програмованої користувачем вентильної матриці (ПКВМ, FPGA) або іншого програмованого логічного пристрою, дискретного логічного елемента або транзисторної логіки, дискретних компонентів апаратних засобів або будь-якою їх комбінацією, розробленою для виконання описаних тут функцій. Універсальним процесором може бути мікропроцесор, але у вигляді варіанту, процесором може бути будь-який стандартний процесор, контролер, мікроконтролер або кінцевий автомат. Процесор може бути реалізований також у вигляді комбінації обчислювальних пристроїв, наприклад, комбінації DSP і мікропроцесора, декількох мікропроцесорів, одного або більшої кількості мікропроцесорів спільно з ядром DSP, або будь-якою іншою такою конфігурацією. Згідно з варіантом здійснення, як зображено на Фіг.4, потік 402 бітів інформації для передачі спочатку кодується зовнішнім кодером 406, і потім кодований потік подає гься на внутрішній кодер (не зображений), що постійно знаходиться всередині фізичного рівня 408. Потік 402 бітів інформації для передачі, який виникає на більш високих рівнях, подається в буфер 404 передачі. Буфер передачі більш детально зображений на Фіг.5. Згідно з Фіг.5, біти заповнюють систематичну порцію 504 буфера 404 передачі (Фіг.4), порядково, зліва направо. Систематична порція 504 містить k рядків 508 довжини L. В одному варіанті здійснення, як зображено на Фіг.5, довжина L буфера відповідає довжині радіо кадру без додаткової службової інформації (наприклад, CRC, який сприяє внутрішньому декодеру, і хвостових бітів для внутрішнього кодера). Згідно з Фіг.4, коли систематична порція 504 (Фіг.5) заповнена, зовнішній блоковий кодер 406 активізується для виконання кодування відносно стовпців для бітів в систематичній порції 504 (Фіг.5) для формування (n-k) додаткових рядків 510 (Фіг.5) бітів контролю парності. Ця операція відносно стовпців виконується по стовпцях для двійкового зовнішнього коду, тобто, m=1, де m є розмірністю коду. Для не двійкового коду, тобто, m>1, кожні m сусідніх стовпців в рядку обробляються, як m-бітовий символ. Зовнішнім кодером зчитуються m-бітові символи по верхніх k рядках для формування n-k m-бітових, які заповнюють відповідні нижні n-k рядків вказаних стовпців. В іншому варіанті здійснення, довжина L буфера дорівнює кількості бітів, які переносяться внутрішньо кодованими кадрами, поділеній на m, розмірність коду зовнішнього кодера. У цьому варіанті здійснення, перші m рядків ТХ-буфера передаються в першому внутрішньо кодованому кадрі, другі m рядків бітів передаються у другому внутрішньо кодованому кадрі, доки не буде переданий весь буфер. Згідно з Фіг.4, коли систематична порція 504 (Фіг.5) заповнена, активізується зовнішній блоковий кодер 406, для виконання кодування відносно стовпців бітів у систематичній порції 504 (Фіг.5) для формування m(n-k) додаткових рядків 510 (Фіг.5) бітів контролю парності. Ця операція відносно стовпців виконується по стовпцях для двійкового зовнішнього коду, тобто, m=1. Для не двійкового коду, тобто, m>1, кожні m рядків стовпця формують m-бітовий символ. Зовнішнім кодером зчитується k символів з верхніх k m-рядків стовпця для формування (n-k) m-бітових символів, які заповнюють відповідні нижні m(n-k) рядків стовпця. В одному варіанті здійснення зовнішній кодер містить систематичний (код) Ріда-Соломона (Р-С, R-S). Потім вміст буфера 404 передачі подається на фізичний рівень 408. На фізичному рівні 408, окремі кадри кодуються внутрішнім кодером (не зображений), що призводить до кодованих кадрів. Структурою внутрішнього декодера може бути, наприклад, структура, зображена на Фіг.3. Систематичні рядки і рядки контролю парності буфера можуть чергуватися при передачі, для зменшення можливості руйнування великої кількості систематичних рядків, коли загальна кількість руйнування внутрішнього коду перевищує можливість зовнішнього кодування до коректування. Кадри обробляються додатково відповідно до вибраної схеми модуляції. В одному варіанті здійснення, обробка виконується відповідно до стандарту IS2000. Потім оброблені кадри передаються через канал 410 зв'язку. Передані кадри приймаються в станції призначення і подаються на фізичний рівень 412. На фізичному рівні 412, окремі кадри демодулються і подаються на внутрішній декодер (не зображений). В одному варіанті здійснення, внутрішній декодер декодує кожний кадр, і якщо декодування успішне, виводить коректно декодований кадр; або, якщо декодування неуспішне, то оголошує про руйнування. Успішне або неуспішне декодування повинно визначатися з високою точністю. В одному варіанті здійснення, це досягається включенням довгого (наприклад, 16-бітового) циклічного надмірного коду (CRC) в кадр після зовнішнього кодування і перед внутрішнім кодуванням. Однак, для обізнаних у техніці, очевидно, що для вказування якості кадру можуть використовуватися інші механізми. Включений CRC, одержаний з декодованого кадру, порівнюється з CRC, розрахованим з бітів декодованого кадру, і, якщо два CRC ідентичні, то декодування оголошується успішним. Додаткова обробка на фізичному рівні відбувається відповідно до результату рішення внутрішнього декодера. Коректно декодовані кадри подаються у відповідні рядки буфера 414 прийому. Якщо внутрішнім декодером коректно декодовані усі k систематичних кадрів, то систематичні кадри з систематичної порції 414(1) буфера 414 прийому проходять на верхній рівень (не зображений) для додаткової обробки без зовнішнього декодування. Якщо внутрішній декодер не може декодувати кадр, то декодер оголошує про руйнування, і забезпечує зовнішній блоковий декодер 416 вказівкою, що відсутній кадр. Процес продовжується, доки існує стільки ж кадрів контролю парності, прийнятих коректно і переданих в порції 414(2) контролю парності буфера 414 прийому, скільки існує зруйнованих систематичних кадрів. Приймач зупиняє прийом будь-яких кадрів, що залишилися, і активізується зовнішній декодер (не зображений) для відновлення зруйнованих систематичних кадрів. Відновлені систематичні кадри проходять на верхній рівень. Якщо загальна кількість коректно прийнятих кадрів в буфері 414 прийому менша к, то, відповідно до одного варіанту здійснення, зовнішній декодер не активізується, оскільки відсутня гарантія, що декодування повинне бути успішним. Коректно прийняті систематичні кадри спільно з ідентифікацією відсутніх бітів передаються на більш високі рівні. В іншому варіанті здійснення, приймач використовує декодовані біти з внутрішнього декодера (які є ненадійними, як вказують неуспішні перевірки CRC) для відновлення бітів для систематичних бітів. Відповідно до одного варіанту здійснення, приймач декодує ненадійні біти з внутрішнього декодера і знаходить найбільш вірогідне кодове слово. В іншому варіанті здійснення, приймач використовує вимірювання якості сигналу для зруйнованих кадрів в буфері, щоб вибрати достатньо кадрів, прийнятих з помилкою, з найбільш високим відношенням сигнал/шум, для формування підбуфера з k рядками. Потім приймач виконує побітову обробку (зміна значення біта 0 в значення біта 1 і навпаки в одному стовпці одночасно) і перевіряє, чи призводить побітова обробка до кодового слова. В одному варіанті здійснення, побітова обробка виконується спочатку на найменш надійних бітах і продовжується на бітах в порядку підвищення надійності бітів. Надійність біта може визначатися відповідно до показників внутрішнього декодування, наприклад, відношенням сигналу до шуму і перешкод протягом кадру, подібного показнику Yamamoto, повторно кодованого частотою помилкового прийому символу, повторно кодованим енергетичним показником, та іншими показниками, відомими фахівцям в даній галузі техніки, або комбінаціями показників. Якщо кодове слово не було виявлене, то побітова обробка продовжується по всіх стовпцях, що залишилися для всіх ненадійних рядків. Якщо кодове слово не було виявлене, то побітова обробка продовжується із збільшенням кількості бітів, що обробляються побітово (тобто одночасна зміна 2 бітів, потім 3 бітів, до максимальної кількості бітів), доки або не виявлене кодове слово, або вичерпані всі комбінації. В іншому варіанті здійснення, CRC з ненадійних рядків використовується для перевірки повністю успішного декодування в цій ситуації. Кадри проходять на більш високі рівні, тільки якщо відповідають CRC з усіх рядків; інакше, на більш високий рівень проходять тільки біти з надійних рядків. Для поліпшення надійності декодування, в іншому варіанті здійснення, демодуляція і внутрішнє декодування виконуються для більш, ніж k коректно прийнятих кадрів в буфері. Згідно з ще одним варіантом здійснення, демодуляція і внутрішнє декодування виконуються для всіх кадрів в буфері. В обох варіантах здійснення, зовнішнє декодування виконується на k (або km) рядках найбільш високої якості. Якість може визначатися відповідно до показників внутрішнього декодування, наприклад, відношенням сигналу до шуму і перешкод протягом кадру, подібного показнику Yamamoto, повторно кодованого частотою помилкового прийому символу, повторно кодованим енергетичним показником, та іншими показниками, відомими фахівцям в даній галузі техніки, або комбінаціями показників. Використання показників якості для оцінки якості детально описане в [патенті США за номером 5.751.725, який називається «Method and Apparatus for Determining the Rate of Received Data in a Variable Rate Communications System» і в патенті США за номером 5.774.496, який називається «Method and Apparatus for Determining Data Rate of Transmitted Variable Rate Data in a Communications Receiver»], право на які передане правонаступнику даного винаходу. Навіть в системі мовного зв'язку, що використовує зовнішнє кодування і внутрішнє кодування, абонентська станція може бути нездатна створити потік бітів інформації з декодованих прийнятих пакетів з певної базової станції. Фіг.6 зображає блокову діаграму зовнішнього кодера 612 контролера 610 базової станції, внутрішніх кодерів 622, 632 базових станцій 620, 630, відповідно, внутрішнього декодера 642 абонентської станції 640, і зовнішнього декодера 648 абонентської станції 640, згідно з варіантом здійснення. Для обізнаних у техніці, очевидно, що зовнішній кодер 612 може бути розміщений інакше, ніж в контролері базової станції. Заданий потік 1k бітів інформації подається на зовнішній кодер 612, який є 1/2-швидкісним кодером, потім із зовнішнього кодера 612 виводяться біти 2k. У варіанті здійснення здійснюється мовлення бітів 2k до базових станцій 620, 630. При умові, що внутрішній кодер 622 першої базової станції (BS1) 620 функціонує на розмірі кадру в 100 бітів і є 1/3-швидкісним кодером, для кожного кадру даних внутрішнім кодером 622 виводиться 300 бітів. При умові, що внутрішній кодер 632 другої базової станції (BS2) 630 функціонує на розмірі кадру 200 бітів і є 1/4-швидкісним кодером, для кожного кадру даних внутрішнім кодером 622 виводиться 800 бітів. Для обізнаних у техніці, очевидно, що у варіанті здійснення можуть використовуватися кодери та декодери різних швидкостей (кодування). Внутрішній декодер 642 абонентської станції 640 декодує 300 бітів з першої базової станції 620 і декодує 800 бітів з другої базової станції 630, і виводить 100 внутрішньо декодованих символів, що представляють біти з першої базової станції 620, і 200 внутрішньо декодованих символів, що представляють біти з другої базової станції 620. Для обізнаних у техніці, очевидно, що символами можуть бути символи будь-якого виду, відомого в техніці. У варіанті здійснення, символами є жорсткі символи, відомі в техніці. В іншому варіанті здійснення, символами є гнучкі символи, відомі в техніці. Жорсткий символ може приймати значення 0 або 1. Гнучкий символ вказує імовірність сигналу, що приймається близько 0 або 1 і, звичайно, приймає безперервні значення. Абонентська станція 640 містить об'єднувач 644, який об'єднує внутрішньо декодовані символи з першої базової станції 620 і другої базової станції 630 і вміщує об'єднані символи в буфер 646 зовнішнього декодера. Для обізнаних у техніці, очевидно, що об'єднувач 644 може бути розміщений всередині внутрішнього декодера 642 або зовнішнього декодера 648. Для обізнаних у техніці очевидно також, що об'єднувач 644 може застосовувати будь-яку схему об'єднання, відому в техніці, яка за допомогою об'єднання символів підвищує надійність відповідних бітів. Внутрішньо декодовані символи з першої базової станції 620 і другої базової станції 630 об'єднуються відповідно до їх відповідного місцеположення в потоці 2k бітів інформації спочатку на виході зовнішнього кодера 612. Наприклад, перші 100 символів, які представляють біти з першої базової станції 620, відповідають першим 100 бітам потоку 2k бітів інформації спочатку на виході зовнішнього кодера 612. Аналогічно, перші 200 бітів, які представляють біти з другої базової станції 630, відповідають першим 200 символам потоку 2k бітів інформації спочатку на виході зовнішнього кодера 612. Відповідно, перші 100 символів, які представляють біти з першої базової станції 620 об'єднуються об'єднувачем 644 з першими 100 символами вищезазначених 200 символів, які представляють біти з другої базової станції 630. Потім, об'єднувач 644 вмішує об'єднані 100 символів в передню частину буфера 646 зовнішнього декодера. У варіанті здійснення, блок інформації кодується в центрі керування, такому як BSC. Потім кодовані символи розподіляються декільком базовим станціям. Потім кожна базова станція може здійснювати передачу частини або всіх кодованих символів. У варіанті здійснення, BSC розподіляє всі кодовані символи кожної базової станції. Потім кожна базова станція приймає рішення, основуючись на доступних ресурсах зв'язку (потужності, коді Уолша, тривалості часу), усі або частина символів будуть нею передаватися, модулює вибрані символи і передає їх. У цьому випадку, відсутня спільна робота між базовими станціями. В іншому варіанті здійснення, кожна базова станція періодично повідомляє BSC про свої доступні ресурси зв'язку (потужності, коді Уолша, тривалості часу). Потім BSC приймає рішення, яка базова станція повинна передавати яку частину кодованих символів. BSC функціонує для зменшення перекриття частин, які повинні передаватися різними базовими станціями, і зменшення випадків передачі декількома базовими станціями одних і тих самих кодованих символів. Відповідно, має місце деяка спільна робота між базовими станціями. Внаслідок спільної роботи, може бути знижена дійсна швидкість кодування. У варіанті здійснення, в приймачі, абонентська станція обчислює, як об'єднувати символи, що приймаються з різних базових станцій. З інформації в F-PDCCH, зв'язаному з F-PDCH, абонентська станція може обчислити, скільки двійкових символів було передано з кожної базової станції. Однак, для об'єднання символів з різних базових станцій ще необхідна додаткова інформація. У варіанті здійснення, правило, що вказує, які базові станції передають які символи, визначене апріорно. В одному варіанті здійснення, кожна базова станція має вихідну точку, задану за умовчанням, всередині потоку бітів для передачі символів, і абонентській станції відомі початкові точки, задані за умовчанням. В іншому варіанті здійснення, перша базова станція завжди починає з початку потоку бітів для передачі символів, а друга базова станція завжди починає з кінця потоку бітів і працює в зворотному напрямку по потоку бітів. У варіанті здійснення використовується явна сигналізація. Кожна базова станція сигналізує абонентській станції, які символи передаються з базової станції. Сигналізація може складатися з вказівки діапазону вибраних символів. Для обізнаних у техніці, очевидно, що існують інші засоби сигналізації в абонентську станцію, що вказують які символи передаються з кожної базової станції. Фіг.7 зображає уявлення процесу об'єднання, причому зображене об'єднання тільки перших 100 символів. 100 символів, які представляють біти з першої базової станції 620, об'єднуються з 100 символами вищезазначених 200 символів, які представляють біти з другої базової станції 630, і об'єднаний результат вміщується в буфер 646 зовнішнього декодера. 100 символів, які представляють біти з першої базової станції 620, позначені S1,i, 100 символів вищезазначених 200 символів, що представляють біти з другої базової станції 630, позначені S2,i, та об'єднаний результат, вміщений в буфер 646 зовнішнього декодера, позначений Сі, де і=1, 2,. .., 100. Оператор "+" визначений, як функція об'єднання. Об'єднувач 644 виконує операцію об'єднання, яка включає в себе операцію перевірки достовірності. Операція перевірки достовірності перевіряє достовірність кожного біта даних. Операція перевірки достовірності визначає, чи був визначений біт даних внутрішньо декодований без помилок. Якщо визначений біт даних був внутрішньо декодований без помилок, то цей біт є валідним для об'єднання. При об'єднанні жорстких символів вони можуть об'єднуватися на основі «голосування шляхом простої більшості». В одному варіанті здійснення з базової станції приймаються жорсткі символи, але з інших базових станцій не приймаються символи, які відповідають цьому біту, при зовнішньому декодування використовується жорсткий символ, прийнятий з першої згаданої базової станції. В інших варіантах здійснення з декількох базових станцій приймаються жорсткі, символи, які відповідають одному біту, при зовнішньому декодуванні використовується «голосування шляхом простої більшості» по жорстких символах. При об'єднанні гнучких символів вони можуть об'єднуватися для підвищення повної імовірності. В одному варіанті здійснення підходом для об'єднання є підсумовування логарифмічної імовірності. Коли символи об'єднані і вміщені в буфер 646 зовнішнього декодера, зовнішній декодер 648 декодує об'єднані символи і декодований результат може використовуватися абонентською станцією 640. Якщо всі зовні кодовані біти передаються в усі базові станції, і усі базові станції передають усі зовні кодовані біти, то об'єднувач 644 має різноманіття вибору. Різноманіття вибору означає, що об'єднувач може вибирати символи, які одержані з різноманітних, тобто, різних базових станцій, і вміщувати їх в буфер зовнішнього декодера. Якщо всі зовні кодовані біти передаються всім базовим станціям, але різні базові станції передають різні порції зовні кодованих бітів, то об'єднувач має не тільки різноманіття вибору (якщо біт передається більш ніж з однієї базової станції, тобто, різні базові станції передають різні порції зовні кодованих бітів з перекриттям), але також і виграш в об'єднанні коду (зменшення швидкості кодування і, відповідно, знижені вимоги на SNR). Для обізнаних у техніці, очевидно, що інформація і сигнали можуть бути представлені з використанням будь-якої з декількох різних технологій та способів. Наприклад, дані, інструкції, команди, інформація, сигнали, біти, символи та дискрети, на які може посилатися наведений вище опис, можуть бути представлені напруженнями, струмами, електромагнітними хвилями, магнітними полями або частинками, оптичними полями або частинками або будь-якою їх комбінацією. Для обізнаних у техніці очевидно додатково, що різні ілюстративні логічні блоки, модулі, схеми та етапи алгоритму, описані відносно розкритих тут варіантів здійснення, можуть бути виконані у вигляді електронних апаратних засобів, програмного забезпечення або їх комбінації. Для зрозумілої ілюстрації цієї взаємозамінності апаратних засобів і програмного забезпечення, різні ілюстративні компоненти, блоки, модулі, схеми та етапи були описані вище, в основному, в термінах їх функціональних можливостей. Чи реалізовуються такі функціональні можливості у вигляді апаратних засобів або у вигляді програмного забезпечення, залежить від конкретного прикладення і конструктивних обмежень, що накладається на всю систему. Фахівці у даній галузі техніки можуть реалізувати описані функціональні можливості по-різному для кожного конкретного прикладення, але такі рішення з реалізації не повинні інтерпретуватися, як такі, що призводять до відхилення від суті даного винаходу. Різні ілюстративні логічні блоки, модулі та схеми, описані відносно розкритих тут варіантів здійснення, можуть бути реалізовані або виконані універсальним процесором, цифровим процесором сигналів (DSP), спеціалізованою інтегральною схемою (ASIC), програмованою користувачем вентильною матрицею (FPGA) або іншим програмованим логічним пристроєм, дискретним логічним елементом або транзисторною логікою, дискретними компонентами апаратних засобів або будь-якою їх комбінацією, розробленою для виконання описаних тут функцій. Універсальним процесором може бути мікропроцесор, але у вигляді варіанту, процесором може бути будь-який стандартний процесор, контролер, мікроконтролер або кінцевий автомат. Процесор може бути реалізований також у вигляді комбінації обчислювальних пристроїв, наприклад, комбінації DSP і мікропроцесора, декількох мікропроцесорів, однієї або більшої кількості мікропроцесорів спільно з ядром DSP, або будь-якою іншою такою конфігурацією. Етапи способу або алгоритму, описані відносно розкритих тут варіантів здійснення, можуть бути втілені безпосередньо в апаратних засобах, в програмному модулі, що виконується процесором, або в їх комбінації. Програмний модуль може постійно знаходитися в пам'яті RAM (ОЗП), флеш-пам'яті, пам'яті ROM (ПЗП), пам'яті EPROM (СППЗП), пам'яті EEPROM (ЕСППЗП), регістрах, на жорсткому диску, знімному диску, компакт-диску CD-ROM, або будь-якому іншому виді носія інформації, відомому у техніці. Можливий носій інформації приєднується до процесора, щоб процесор міг зчитувати інформацію з носія інформації і записувати на нього інформацію. У вигляді варіанту, носій інформації може бути інтегрований в процесор. Процесор і носій інформації можуть постійно знаходитися в ASIC. ASIC може постійно знаходитися в терміналі користувача. У вигляді варіанту, процесор і носій інформації можуть постійно знаходитися в терміналі користувача у вигляді дискретних компонентів. Попередній опис розкритих варіантів здійснення наданий для забезпечення можливості будь-якому фахівцеві у даній галузі техніки зробити або використати даний винахід. Для фахівців у даній галузі техніки очевидні різні модифікації описаних варіантів здійснення, і, не віддаляючись від суті і не виходячи з контексту винаходу, визначені тут загальні принципи можуть бути використані в інших варіантах здійснення. Отже, даний винахід представлений в самому широкому обсязі відповідно до розкритих тут принципів і ознак, і не обмежується описаними вище варіантами здійснення. Частина цього патентного документа містить матеріал, який є об'єктом захисту авторського права. Власник цього авторського права не заперечує факсимільне відтворення патентного документа або розкриття в тому вигляді, як це представлене в записах і файлах Служби патентів і торгових знаків, але в іншому залишає за собою всі права на авторське право, які б вони не були.