Виділене моноклональне антитіло, яке зв’язується з il-17a/il-17f, та його застосування

Реферат: Винахід належить до виділеного моноклонального антитіла, яке зв’язується з IL-17A/IL-17F, фармацевтичної композиції, що його містить, способу полегшення виявлень клінічного симптому, пов’язаного з ревматоїдним артритом, хворобою Крона, псоріазом, розсіяним склерозом, хронічною обструктивною хворобою легенів або астмою. Винахід також належить до способу полегшення симптому аутоімунного захворювання, запального порушення або порушення клітинної проліферації. UA 99527 C2 (12) UA 99527 C2 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Дана заявка претендує на пріоритет попередньої заявки США № 61/126465, поданої 5 травня 2008 року, і попередньої заявки США № 61/098369, поданої 19 вересня 2008 року, вміст кожної з яких включений в даний винахід шляхом посилання у всій повноті. Даний винахід, загалом, стосується створення моноклональних антитіл, наприклад, повністю людських моноклональних антитіл, які розпізнають інтерлейкіни IL-17F, моноклональних антитіл, наприклад, повністю людських антитіл, які розпізнають гетеродимерний комплекс IL-17A/IL-17F, і моноклональних антитіл, наприклад, повністю людських перехресно-реактивних антитіл, які розпізнають і IL-17F, і IL-17A, коли вони не складають комплекс, і способів використання моноклональних антитіл як лікарських засобів. Інтерлейкін IL-17A (початково названий CTL-8 і також відомий як IL-17) є архітипічним/вихідним членом сімейства цитокінів IL-17. У доповнення до IL-17A, члени сімейства цитокінів IL-17 в цей час включають білки IL-17B, IL-17C, IL-17D, IL-17E (також названий IL-25) і IL-17F, які мають загальну постійну С-кінцеву область, але відмінні сегменти Nкінця. IL-17A і IL-17F є двома найбільш близько спорідненими членами сімейства, як в плані послідовностей, так і в плані біологічних властивостей. На амінокислотному рівні ідентичність послідовностей IL-17F і IL-17A становить 55 %. Секреція і IL-17A і IL-17F відбувається у вигляді гомодимерів з дисульфідним зв'язком, які передають сигнал за допомогою рецепторів IL-17R, IL-17RC, або мультимерного рецепторного комплексу, що складається з IL-17R і IL-17RC. Також вони обидва спільно експресуються на однакових субпопуляціях Т-клітин (переважно на Т+ клітинах Th17 CD4 ). Крім того, вони обидва схожим способом являють собою агенти, сприяючі розвитку і патологічному виявленню ряду запальних і аутоімунних хвороб у людей і в мишачих моделях людських хвороб. Більш конкретно, IL-17A і IL-17F діють як основні ефекторні цитокіни, які запускають запальні реакції і таким чином сприяють розвитку багатьох аутозапальних захворювань, що включають розсіяний склероз, ревматоїдний артрит, запальні хвороби кишечнику і рак. Виявлювана In vivo дія як IL-17A, так і IL-17F демонструє їх клінічний і/або терапевтичний потенціал і потребу в антагоністах IL-17A і IL-17F. Більш конкретно, будуть корисні антитіла, які зв'язуються і з IL-17A, і з IL-17F і інгібують одну або більше імунологічну дію і IL-17A, і IL-17F (антитіла-антагоністи). Таким чином, в даній галузі техніки існує потреба в антагоністах, які є перехресно-реактивними і до IL-17A, і до IL-17F і до гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F. Даний винахід стосується моноклональних антитіл, таких як повністю людські моноклональні антитіла, які специфічно зв'язуються з IL-17F, з гомодимером IL-17F, IL-17A, з гомодимером IL17A і/або з гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F. Антитіла за винаходом здатні до модуляції, наприклад, до блокування, інгібування, ослаблення, антагонізму, нейтралізації або іншого впливу на продукцію прозапальних цитокінів і/або хемокінів, медіатором якого є IL-17, IL17A і/або IL-17A/IL-17F. Приклади моноклональних антитіл за винаходом включають, наприклад, антитіло 30D12, антитіло 29D8, антитіло 1E4, антитіло 31A3, антитіло 39F12, антитіло 12B12, антитіло 15B7, антитіло 4Н11, антитіло 4B11, антитіло 8B11, антитіло 38B1, антитіло 15E6, антитіло 5E12, антитіло 41B10 і їх варіанти. Варіанти вказаних антитіл включають антитіло 30D12BF (варіант антитіла 30D12, що має модифіковану варіабельну область важкого ланцюга), антитіло 39F12A (варіант антитіла 39F12, що має модифіковану варіабельну область важкого ланцюга) і антитіло 15E6FK (варіант антитіла 15E6, що має модифіковану варіабельну область легкого ланцюга). Альтернативно моноклональне антитіло являє собою антитіло, яке зв'язується з одним і тим же епітопом, що і антитіло 30D12, антитіло 29D8, антитіло 1E4, антитіло 31A3, антитіло 39F12, антитіло 12B12, антитіло 15B7, антитіло 4Н11, антитіло 4B11, антитіло 8B11, антитіло 38B1, антитіло 15E6, антитіло 5E12, антитіло 41B10 і їх варіанти, що включає антитіло 30D12BF, антитіло 39F12 і антитіло 15E6FK. Кожне з цих антитіл відповідно згадане в даному винаході як антитіла "huIL-17A/F". Антитіла huIL-17A/F включають повністю людськімоноклональні антитіла, а також гуманізовані моноклональні і химерні антитіла. Переважними антитілами є IgG1. Вказані антитіла виявляють специфічність до людських IL-17F, IL-17A і/або гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F, і виявлено, що вони інгібують продукцію цитокінів, опосередковану IL17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F. Ці антитіла мають різну специфічність. У деяких варіантах здійснення антитіла huIL-17A/F за винаходом специфічно зв'язуються як з IL-17F, так і з IL-17A окремо (тобто, якщо вони не складають комплекс). У деяких варіантах здійснення антитіла huIL17A/F за винаходом специфічно зв'язуються з IL-17F, гомодимером IL-17F і з гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F. У деяких варіантах здійснення антитіла huIL-17A/F за винаходом специфічно зв'язуються з IL-17F, гомодимером IL-17F, IL-17A, гомодимером IL-17A і з 1 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F. Наприклад, 30D12, 29D8, 1E4, 31A3, 39F12, 12B12, 15B7, 4Н11, 38B1, 15E6, 30D12BF, 4B11, 15E6FK і 39F12A зв'язуються з IL-17F і перехресно реагують з IL-17A, і вказані антитіла також зв'язуються з гетеродимерним комплексом IL-17A/IL17F. Антитіла 5E12 і 41B10 зв'язуються з IL-17F і гомодимером IL-17F, але не зв'язуються з IL17A або гомодимером IL-17. Антитіла 41B10 також зв'язуються з гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F. Повністю людські антитіла за винаходом містять варіабельну область важкого ланцюга, що має амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2, 6, 8, 10, 14, 18, 20, 24, 28, 32, 34, 38, 44, 48, 52 і 54. Повністю людські антитіла за винаходом містять варіабельну область легкого ланцюга, що має амінокислотні послідовності SEQ ID NO:4, 12, 16, 22, 26, 30, 36, 40, 46 і 56. Три області CDR (області, що визначають комплементарність) важкого ланцюга включають область CDR1, що містить амінокислотну послідовність, яка щонайменше на 90 %, 92 %, 95 %, 97 %, 98 %, 99 % або більше ідентична послідовності, вибираній з групи, що складається з SEQ ID NO:57, 60, 66, 69, 76, 79, 82, 85 і 90; область CDR2, що містить амінокислотну послідовність, щонайменше на 90 %, 92 %, 95 %, 97 %, 98 %, 99 % або більше ідентичну послідовності, вибираній з групи, що складається з SEQ ID NO:58, 61, 63, 65, 67, 70, 72, 74, 77, 80, 83, 86, 88, 91, 93 і 94; і область CDR3, що містить амінокислотну послідовність, щонайменше на 90 %, 92 %, 95 %, 97 %, 98 %, 99 % або більше ідентичну послідовності, вибираній з групи, що складається з SEQ ID NO:59, 62, 64, 68, 71, 73, 75, 78, 81, 84, 87, 89, 92, і 95. Три CDR-області легкого ланцюга включають область CDR1, що містить амінокислотну послідовність, яка щонайменше на 90 %, 92 %, 95 %, 97 %, 98 %, 99 % або більше ідентична послідовності, вибираній з групи, що складається з SEQ ID NO:96, 101, 104, 107 і 110; область CDR2, що містить амінокислотну послідовність, щонайменше на 90 %, 92 %, 95 %, 97 %, 98 %, 99 % або більше ідентичну послідовності, вибираній з групи, що складається з SEQ ID NO:97, 102, 105 і 108; і область CDR3, що містить амінокислотну послідовність, щонайменше на 90 %, 92 %, 95 %, 97 %, 98 %, 99 % або більше ідентичну послідовності, вибираній з групи, що складається з SEQ ID NO:98, 99, 100, 103, 106, 109, 111, 112 і 113. Антитіла за винаходом, які специфічно зв'язуються з IL-17F, IL-17A і з гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, розпізнають і зв'язуються з епітопом, який є загальним для IL-17F і IL17A. Антитіла за винаходом специфічно зв'язуються з гетеродимерним комплексом IL-17A/IL17F, при цьому антитіло зв'язується з епітопом, який включає один або більше амінокислотних залишків з людського IL-17F, IL-17A або обох вказаних IL. Антитіла за винаходом імуноспецифічно зв'язуються з IL-17F, при цьому антитіло зв'язується з епітопом, який включає один або більше амінокислотних залишків з людського IL-17F. Антитіла за винаходом специфічно зв'язуються з IL-17A, при цьому антитіло зв'язується з епітопом, який включає один або більше амінокислотних залишків з людського IL-17F, IL-17A або обох IL. Антитіла huIL-17A/F зв'язуються із загальним епітопом, який виявляється в гомодимері IL17F, гомодимері IL-17A і в гетеродимерному комплексі IL-17A/IL-17F. На відміну від антитіл, які зв'язуються з епітопом на стику або в інших просторах гетеродимерного комплексу IL-17A/IL17F, антитіла huIL-17A/F специфічно зв'язуються з гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F і також розпізнають і зв'язуються з IL-17F і IL-17A, якщо вони не складають комплекс. Таким чином, для розпізнавання IL-17F і/або IL-17A антитілами huIL-17A/F не потрібне утворення комплексу IL-17A/IL-17F. Антитіла huIL-17A/F виявляють здатність до нейтралізації і інгібують одну або більше біологічних функцій IL-17F, IL-17A і/або гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F. Антитіла huIL-17A/F здатні зв'язувати будь-які IL-17F, що включають гомодимер IL-17F, IL-17A, що включають гомодимер IL-17A, і гетеродимерний комплекс IL-17A/IL-17F. Антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з гомодимером IL-17A, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (i) афінність зв'язування щонайменше 100 пМ або менше проти гомодимера IL-17A, (ii) афінність зв'язування щонайменше 300 пМ або менше проти гомодимера IL-17F, (iii) афінність зв'язування щонайменше 400 пM або менше проти гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F, (iv) здатність до нейтралізації щонайменше 13 нМ або менше проти гомодимера IL-17A, (v) здатність до нейтралізації щонайменше 120 нМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (vi) здатність до нейтралізації щонайменше 31 нМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F. У деяких варіантах здійснення антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з гомодимером IL-17A, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (i) афінність зв'язування щонайменше 40 пМ або менше проти гомодимера IL-17A, (ii) афінність зв'язування щонайменше 10 пМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (iii) афінність зв'язування щонайменше 50 пМ або менше проти гетеродимера IL-17A/IL-17F. 2 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 У деяких варіантах здійснення антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з гомодимером IL-17A, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (i) афінність зв'язування щонайменше 15 пМ або менше проти гомодимера IL-17A, (ii) афінність зв'язування щонайменше 10 пМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (iii) афінність зв'язування щонайменше 30 пМ або менше проти гетеродимера IL-17A/IL-17F. У деяких варіантах здійснення антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з гомодимером IL-17A, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (iv) здатність до нейтралізації щонайменше 13 нМ або менше проти гомодимера IL-17A, (v) здатність до нейтралізації щонайменше 1,9 нМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (vi) здатність до нейтралізації щонайменше 11 нМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL17A/IL-17F. У деяких варіантах здійснення антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з гомодимером IL-17A, з гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (iv) здатність до нейтралізації щонайменше 1,6 нМ або менше проти гомодимера IL-17A, (v) здатність до нейтралізації щонайменше 1,7 нМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (vi) здатність до нейтралізації щонайменше 1,1 нМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL17A/IL-17F. У деяких варіантах здійснення антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з гомодимером IL-17A, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (iv) здатність до нейтралізації щонайменше 0,2 нМ або менше проти гомодимера IL-17A, (v) здатність до нейтралізації щонайменше 1,2 нМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (vi) здатність до нейтралізації щонайменше 0,2 нМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL17A/IL-17F. Антитіла huIL-17A/F мають наступні властивості: Афінність зв'язування (пМ): *Всі антитіла стосуються наступних антитіл huIL-17A/F: 15E6, 15E6FK, 30D12, 30D12BF, 39F12, 39F12A і 29Е8 Нейтралізуюча здатність (нМ), виміряна з використанням клітинного аналізу MEF (з мишачими ембріональними фібробластами): *Всі антитіла стосуються наступних антитіл huIL-17A/F: 15E6, 15E6FK, 30D12, 30D12BF, 39F12, 39F12A і 29Е8 Афінність зв'язування, як згадано в даному описі, визначали з використанням тесту, описаного нижче, наприклад, в прикладі 5. Визначення нейтралізуючої здатності, як згадано в даному описі, проводили з використанням клітинного аналізу з мишачими ембріональними фібробластами, описаного нижче, наприклад в прикладі 7. У переважному варіанті здійснення антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з гомодимером IL17A, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (i) афінність зв'язування щонайменше 40 пМ або менше проти гомодимера IL-17A, 3 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (ii) афінність зв'язування щонайменше 10 пМ або менше проти гомодимера IL-17F, (iii) афінність зв'язування щонайменше 50 пМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F, (iv) здатність до нейтралізації щонайменше 1,6 нМ або менше проти гомодимера IL-17A, (v) здатність до нейтралізації щонайменше 1,7 нМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (vi) здатність до нейтралізації щонайменше 1,1 нМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL17A/IL-17F. У більш переважному варіанті здійснення антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з гомодимером IL-17A, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (i) афінність зв'язування щонайменше 15 пМ або менше проти гомодимера IL-17A, (ii) афінність зв'язування щонайменше 10 пМ або менше проти гомодимера IL-17F, (iii) афінність зв'язування щонайменше 30 пМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL17A/IL-17F, (iv) здатність до нейтралізації щонайменше 0,2 нМ або менше проти гомодимера IL17A, (v) здатність до нейтралізації щонайменше 1,2 нМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (vi) здатність до нейтралізації щонайменше 0,2 нМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F. У переважному варіанті здійснення антитіло huIL-17A/IL-17F являє собою антитіло 15E6 або антитіло, яке зв'язується з тим же епітопом, що і антитіло 15E6, або іншим способом перехресно конкурує зі зв'язувальною ділянкою антитіла 15E6. У більш переважному варіанті здійснення антитіло huIL-17A/IL-17F являє собою антитіло 15E6FK або антитіло, яке зв'язується з тим же епітопом, що і антитіло 15E6, або іншим способом перехресно конкурує зі зв'язувальною ділянкою антитіла 15E6FK. У найбільш переважному варіанті здійснення антитіло huIL-17A/IL17F має вищеописану афінність зв'язування і умови нейтралізації і зв'язується з тим же епітопом, що і антитіло 15E6, або іншим способом конкурує зі зв'язувальною ділянкою антитіла 15E6. Переважно, антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з тим же епітопом, що і антитіло 15E6, або іншим способом конкурують зі зв'язувальною ділянкою антитіла 15E6, і антитіла huIL-17A/IL-17F також зв'язуються з гомодимером IL-17A, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (i) афінність зв'язування щонайменше 40 пМ або менше проти гомодимера IL-17A, (ii) афінність зв'язування щонайменше 10 пМ або менше проти гомодимера IL-17F, (iii) афінність зв'язування щонайменше 50 пМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F, (iv) здатність до нейтралізації щонайменше 1,6 нМ або менше проти гомодимера IL-17A, (v) здатність до нейтралізації щонайменше 1,7 нМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (vi) здатність до нейтралізації щонайменше 1,1 нМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F. Переважно, антитіла huIL-17A/IL-17F зв'язуються з тим же епітопом, що і антитіло 15E6FK, або іншим способом конкурують зі зв'язувальною ділянкою антитіла 15E6FK, і антитіла huIL17A/IL-17F також зв'язуються з гомодимером IL-17A, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, і вказані антитіла виявляють (i) афінність зв'язування щонайменше 15 пМ або менше проти гомодимера IL-17A, (ii) афінність зв'язування щонайменше 10 пМ або менше проти гомодимера IL-17F, (iii) афінність зв'язування щонайменше 30 пМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F, (iv) здатність до нейтралізації щонайменше 0,2 нМ або менше проти гомодимера IL-17A, (v) здатність до нейтралізації щонайменше 1,2 нМ або менше проти гомодимера IL-17F, і (vi) здатність до нейтралізації щонайменше 0,2 нМ або менше проти гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F. Антитіла за винаходом також включають повністю людські антитіла, які специфічно зв'язуються з IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F, при цьому вказане антитіло показує in vitro інгібування більше ніж на 50 % продукції прозапальних цитокінів, опосередкованої IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F. Наприклад, антитіла за винаходом виявляють інгібування секреції IL-6 в IL17 клітинах, що-активуються більше ніж на 55 %, 60 %, 65 %, 70 %, 75 %, 80 %, 85 %, 90 %, 92 %, 95 %, 97 %, 98 % або 99 %. Використовуваний в даному винаході термін'прозапальний цитокін" стосується тих імунорегуляторних цитокінів, які сприяють запаленню і/або пов'язані із запаленням. Прозапальні цитокіни і хемокіни включають, наприклад, IL-6, IL-8, G-CSF і GM-CSF. Прозапальні хемокіни включають, наприклад, GRO-α, GRO-, LIX, GCP-2, MIG, IP10, I-TAC і MCP-1, RANTES, Eotaxin, SDF-1 і MIP3a. Даний винахід також забезпечує способи лікування або профілактики патологій, пов'язаних з аберантною активністю IL-17, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F (наприклад, з аберантною продукцією прозапальних цитокінів, такою як аберантна продукція IL-6), або способи полегшення симптому, пов'язаного з такими патологіями, шляхом введення моноклонального антитіла за винаходом (наприклад, повністю людського моноклонального антитіла) суб'єкту, для якого таке лікування або профілактика є бажаними. Суб'єктом для лікування є, наприклад, людина. Моноклональне 4 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 антитіло вводиться в кількості, достатній для лікування, профілактики або полегшення симптому, пов'язаного з патологією. Кількість моноклонального антитіла, достатнього для лікування або профілактики патології у суб'єкта, складає, наприклад, кількість, якої достатньо для зменшення індукції IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F (наприклад, індукованої IL-17F продукції одного або більше за прозапальних цитокінів (наприклад, IL-6)). Використовуване в даному винаході поняття "зменшення" стосується зменшення продукції прозапальних цитокінів в присутності моноклонального антитіла за винаходом, при цьому продукція має на увазі локальну продукцію прозапальних цитокінів (наприклад, в ділянці запаленої тканини) або системну продукцію прозапальних цитокінів. Зменшення індукції IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL17F (наприклад, індукований IL-17F прозапальний цитокін, такий як IL-6) відбувається, якщо рівень продукції прозапальних цитокінів (наприклад, IL-6) в присутності моноклонального антитіла за винаходом нижчий ніж контрольний рівень продукції прозапальних цитокінів (тобто, рівень продукції прозапальних цитокінів за відсутності моноклонального антитіла) на більше ніж або точно на 5 %, 10 %, 20 %, 25 %, 30 %, 40 %, 50 %, 60 %, 70 %, 75 %, 80 %, 90 %, 95 %, 99 % або на 100 %. Рівень продукції прозапальних цитокінів (наприклад, IL-6) вимірюють, наприклад, з використанням клітинного аналізу з IL-17-стимульованими мишачими ембріональними фібробластами (MEF), описаного в даному винаході. Фахівцям в даній галузі буде очевидно, що рівень продукції прозапальних цитокінів можна вимірювати з використанням ряду тестів, що включають, наприклад, комерційно доступні набори для твердофазного імуноферментного аналізу ELISA. Патологічні стани, лікування і/або профілактику яких проводять із застосуванням моноклональних антитіл за винаходом (наприклад, повністю людського моноклонального антитіла), включають, наприклад, гостре запалення, хронічне запалення (наприклад, хронічне запалення, пов'язане з алергічними станами і астмою), аутоімунні хвороби (наприклад, хвороба Крона, розсіяний склероз), запальну хворобу кишечнику і реакцію відторгнення трансплантата. Фармацевтичні композиції згідно з винаходом можуть включати антитіло за винаходом і носій. Такі фармацевтичні композиції можуть бути включені в набори, такі як, наприклад, діагностичні набори. Даний винахід також стосується розчинних білків IL-17F, способів експресії білків IL-17F і способів очищення вказаних білків в розчинній формі. У деяких варіантах здійснення патологія для лікування являє собою одне або більше з аутоімунних захворювань, запальних порушень і раку. Наприклад, патологія являє собою без обмеження ревматоїдний артрит, хворобу Крона, псоріаз, розсіяний склероз, хронічну обструктивну хворобу легенів, астму, ангіогенез і рак. Фармацевтичні композиції згідно з винаходом можуть включати антитіло за винаходом і носій. Такі фармацевтичні композиції можуть бути включені в набори, такі як, наприклад, діагностичні набори. Фахівцям в даній галузі буде очевидно, що антитіла за винаходом мають варіанти застосування. Наприклад, білки за винаходом застосовують як терапевтичні агенти для запобігання активації IL-17 рецепторів і/або IL-17 рецепторних комплексів при таких патологіях, як, наприклад, ревматоїдний артрит, хвороба Крона, псоріаз, розсіяний склероз, хронічна обструктивна хвороба легенів, астма, ангіогенез і рак. Антитіла за винаходом також використовують як реактиви в діагностичних наборах або як інструменти діагностики, або вказані антитіла можна використовувати в конкурентних аналізах для створення терапевтичних реактивів. Даний винахід стосується моноклональних антитіл, які специфічно зв'язуються з IL-17F. Винахід додатково стосується моноклональних антитіл, які специфічно зв'язуються з IL-17F і IL17A, якщо вони не складають комплекс (тобто, до перехресно-реактивних моноклональних антитіл). Винахід додатково стосується моноклональних антитіл, які специфічно зв'язуються з IL-17F і з гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F (що також згадується в даному винаході як гетеродимер IL-17A/IL-17F). Даний винахід також додатково стосується перехресно-реактивних моноклональних антитіл, які зв'язуються з IL-17F, IL-17A і з гетеродимерним комплексом IL17A/IL-17F. Вказані антитіла в сукупності згадуються в даному винаході як антитіла "huIL-17A/F". Антитіло являє собою, наприклад, повністю людське антитіло. Антитіла за винаходом специфічно зв'язуються з IL-17F, при цьому антитіло зв'язується з епітопом, який включає один або більше амінокислотних залишків з людського IL-17F. Антитіла за винаходом специфічно зв'язуються і з IL-17F, і IL-17A, при цьому вказане антитіло зв'язується з епітопом, який включає один або більше амінокислотних залишків з людського IL-17F, людського IL-17A, або з обох IL. Антитіла за винаходом специфічно зв'язуються і з IL-17F, і з 5 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, при цьому вказане антитіло зв'язується з епітопом, який включає один або більше амінокислотних залишків з людського IL-17F, IL-17A або обох IL. Антитіла за даним винаходом зв'язуються з епітопом IL-17F і/або з епітопом IL-17A з рівноважною константою зв'язування (Kd) ≤1 мкмоль, наприклад, ≤ 100 нМ, переважно, ≤ 10 нМ і більш переважно ≤ 1 нМ. Наприклад, антитіла huIL-17A/F згідно з винаходом показують Kd в діапазоні від приблизно ≤ 1 нМ до приблизно 1пМ. Кристалічна структура IL-17F показує, що білок приймає укладання цистеїнового вузла, що передбачає його зв'язок з суперсімейством білків цистеїнового вузла. Разом з тим, в мотиві цистеїнового вузла IL-17F введено в дію тільки чотири цистеїни замість класичних шести цистеїнів для утворення вузла. Подібно іншим членам сімейства цистеїнового вузла, IL-17F також існує у вигляді гетеродимера з IL-17A. Передбачається, що гетеродимер IL-17A/IL-17F передає сигнал за допомогою IL-17R і/або мультимерного комплексу IL-17R/IL-17RC. Останнім часом доведено, що цистеїнові залишки, які задіяні в утворенні гетеродимера IL-17A/IL-17F, ідентичні тим же цистеїнам, задіяним в утворенні гомодимера IL-17F. За цим даними передбачається, що рецептор для гомодимера IL-17F або гетеродимера IL-17A/IL-17F може зв'язуватися з консервативними цистеїновими залишками на стику димера, подібно іншим білкам в сімействі цистеїнового вузла. Відомі численні імунорегуляторні функції для сімейства цитокінів IL-17, ймовірно, зумовлені їх індукуванням багатьох імунних сигнальних молекул. IL-17A і IL-17F мають дуже схожі біологічні функції. Вони обидва сприяють секреції прозапальних цитокінів (наприклад, IL-6, IL-8, G-CSF і GM-CSF), хемокінів (наприклад, GRO-α, GRO-β, LIX, GCP-2, MIG, IP10, I-TAC і MCP-1, RANTES, Eotaxin, SDF-1 і MIP3a) і простагландинів (наприклад, PGE2) з широкого спектра клітин, що включають фібробласти, кератиноцити, макрофаги, епітеліоцити і ендотеліальні клітини. Також показано, що вони обидва регулюють метаболізм хрящового матрикса. IL-17F також має біологічні функції, відмінні від IL-17A, такі як здатність стимулювати проліферацію і активацію Т-клітин і мононуклеарних клітин периферичної крові (PBMS) і інгібувати ангіогенез. Антитіла huIL-17A/F за винаходом служать для модуляції, блокування, інгібування, зменшення, антагонізму, нейтралізації або іншого впливу на біологічну активність IL-17F, IL-17A і/або гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F. Біологічна активність IL-17F, IL-17A і/або IL17A/IL-17F включає, наприклад, зв'язування з IL-17R, IL-17RC і/або мультимерним рецепторним комплексом IL-17R/IL-17RC, і індукцію експресії цитокінів і/або хемокінів (наприклад, IL-6, IL-8, G-CSF, GM-CSF, GRO-α, GRO-β, LIX, GCP-2, MIG, IP10, I-TAC і MCP-1, RANTES, Eotaxin, SDF-1 і MIP3a) в клітинах-мішенях. Наприклад, антитіла huIL-17A/F повністю або частково інгібують біологічну дію IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F шляхом часткової або повної модуляції, блокування, інгібування, зменшення антагонізму, нейтралізації або іншого впливу на зв'язування IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F з їх рецепторами, або іншим способом шляхом часткової або повної модуляції, блокування, інгібування, зменшення антагонізму, нейтралізації комплексної сигнальної активності IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F. Вважається, що антитіла huIL-17A/F повністю модулюють, блокують, інгібують, зменшують, є антагоністами, нейтралізують або іншим способом впливають на біологічну активність IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F, коли рівень активності IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F в присутності антитіла IL-17F знижується щонайменше наприклад на 95 %, на 96 %, 97 %, 98 %, 99 % або на 100 % в порівнянні з рівнем IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F без зв'язування з антитілом IL-17F, описаним в даному винаході. Вважається, що антитіла huIL-17A/F частково модулюють, блокують, інгібують, зменшують, є антагоністами, нейтралізують або іншим способом впливають на активність IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F, коли рівень активності IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F в присутності антитіла IL-17F знижується менше, ніж на 95 %, наприклад, на 10 %, 20 %, 25 %, 30 %, 40 %, 50 %, 60 %, 75 %, 80 %, 85 % або на 90 % в порівнянні з рівнем активності IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F без зв'язування з антитілом IL-17F, описаним в даному винаході. Вважається, що перехресно реактивні антитіла huIL-17A/F повністю модулюють, блокують, інгібують, зменшують, є антагоністами, нейтралізують або іншим способом впливають на активність IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F, коли рівень активності IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL17F в присутності антитіла IL-17F знижується щонайменше на 95 %, наприклад, на 96 %, 97 %, 98 %, 99 % або 100 % в порівнянні з рівнем активності IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F без зв'язування з антитілом IL-17F, описаним в даному винаході. Вважається, що перехресно реактивні антитіла IL-17F частково модулюють, блокують, інгібують, зменшують, є антагоністами, нейтралізують або іншим способом впливають на активність IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F, коли рівень активності IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F в присутності антитіла IL17F знижується менше ніж на 95 %, наприклад, на 10 %, 20 %, 25 %, 30 %, 40 %, 50 %, 60 %, 6 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 75 %, 80 %, 85 % або 90 % в порівнянні з рівнем активності IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F без зв'язування з антитілом IL-17F, описаним в даному винаході. Визначення Якщо не указано інше, науково-технічні терміни, що використовуються в даному винаході, повинні мати значення, які звичайно маються на увазі рядовим фахівцем в даній галузі. Додатково, якщо по контексту не потрібно інше, терміни в однині повинні включати множину, і терміни у множині повинні включати однину. Загалом, номенклатури, що використовуються в даному винаході і описані технології клітинної і тканинної культури, молекулярної біології і гібридизації, і хімії білків і оліго- або полінуклеотидів є відомими і звичайно застосовуються в даній галузі. Стандартні технології застосовуються для рекомбінантної ДНК, синтезу олігонуклеотиду і тканинної культури і трансформації (наприклад, електропорації, ліпофекції). Ферментативні реакції і технології очищення здійснюють згідно з описами виробника, або згідно із загальноприйнятою практикою в даній галузі або згідно з описом в даному винаході. Описані далі технології і методики звичайно проводять згідно із загальноприйнятими способами, відомими в даній галузі, і згідно з описом в різних загальних і більш конкретних посиланнях, які приводяться і обговорюються в даному описі. Наприклад, див. видання Sambrook et al. Molecular Cloning: А Laboratory Manual (2d ed., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N.Y. (1989)). Використовувані і описані в даному винаході номенклатури і лабораторні методики і технології аналітичної хімії, хімії органічного синтезу і лікарської і фармацевтичної хімії є загальновідомими і загальноприйнятими в даній галузі. Стандартні технології застосовуються для хімічного синтезу, хімічних аналізів, фармацевтичних препаратів, рецептур і доставки, і для лікування пацієнтів. Необхідно розуміти, що нижченаведені терміни, що використовуються в даному розкритті, якщо не указано інше, мають наступні значення: Використовувані в даному описі терміни інтерлейкін-17A, IL-17A, IL17A, IL-17, IL17, CTLA8, CTLA-8, цитотоксичний Т-лімфоцит-асоційований антиген-8 і попередник інтерлейкіна-17A є синонімами і можуть приводитися взаємозамінно. Кожний з цих термінів стосується гомодимерного білка, крім випадків, де указано інше. Використовувані в даному описі терміни інтерлейкін-17F, IL-17F, IL17F, МL-1, ML1, інтерлейкін-24, IL-24, IL24 і попередник інтерлейкіна-17F є синонімами і можуть приводитися взаємозамінно. Кожний з цих термінів стосується гомодимерного білка, крім випадків, де указано інше. Використовуваний в даному описі термін "антитіло" стосується молекул імуноглобуліну і імунологічно активних частин молекул імуноглобуліну (Ig), тобто, молекул, які містять антигензв'язуючу ділянку, яка специфічно зв'язується (імунореагує) з антигеном. Поняття "специфічно зв'язує" або "імунореагує з", або "направлений проти" мають на увазі, що антитіло реагує з одним або більше епітопами бажаного антигену і не реагує з іншими поліпептидами, -6 або зв'язується з набагато більш низькою афінністю (Kd>10 ). Антитіла включають без обмеження поліклонульні, моноклональні, химерні, dAb (доменне антитіло), одноланцюжкові, фрагменти Fab, Fab' і F(аb')2, scFvs, і Fab бібліотеку експресії. Відомо, що основна структурна одиниця антитіла містить тетрамер. Кожний тетрамер складається з двох ідентичних пар поліпептидних ланцюгів, і кожна пара має один "легкий" (приблизно 25 кДа) і один "важкий" ланцюг (приблизно 50-70 кДа). Амінокінцева частина кожного ланцюга включає варіабельну область приблизно з 100-110 або більше амінокислот, що відповідають передусім за розпізнавання антигену. Карбоксикінцева частина кожного ланцюга визначає постійну область, що передусім відповідає за ефекторну функцію. Загалом, молекули антитіл, одержаних від людей, стосуються будь-яких молекул з імуноглобулінів класів IgG, IgM, IgA, IgE і IgD, які відрізняються один від одного за природою важкого ланцюга, присутнього в молекулі. Деякі класи також мають підкласи, такі як IgG1, IgG2 і інші. Крім того, у людей легкий ланцюг може являти собою каппа-ланцюг або лямбда-ланцюг. Використовувані в даному описі терміни "моноклональне антитіло" (MAb) або "композиція моноклонального антитіла" стосуються популяції молекул антитіла, які містять тільки один молекулярний вид молекул антитіла, що складається з унікального генного продукту легкого ланцюга і унікального генного продукту важкого ланцюга. Зокрема, області, що визначають комплементарність (CDR) моноклонального антитіла, ідентичні у всіх молекул популяції. Антитіла MAb містять антигензв'язуючу ділянку, здатну до імунореакції з конкретним епітопом антигену, відмінним унікальною афінністю зв'язування до нього. Загалом, молекули антитіла, одержані від людей, стосуються будь-якого імуноглобуліну з класів IgG, IgM, IgA, IgE і IgD, які відрізняються один від одного за природою важкого ланцюга, 7 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 присутнього в молекулі. Деякі класи також мають підкласи, такі як IgG1, IgG2 і інші. Крім того, у людей легкий ланцюг може являти собою каппа-ланцюг або лямбда-ланцюг. Термін "антигензв'язувальна ділянка" або "зв'язуюча частина" стосується частини молекули імуноглобуліну, яка бере участь в зв'язуванні антигену. Антигензв'язувальна ділянка утворена амінокислотними залишками N-кінцевих варіабельних ("V") областей важких ("H") і легких ("L") ланцюгів. Три високодивергуючих відрізки в межах V-областей важких і легких ланцюгів, що називаються "гіперваріабельними ділянками", вставляються між більш консервативними фланкуючими відрізками, відомими як "каркасні області" або "FR". Таким чином, термін "FR" стосується амінокислотних послідовностей, які природним способом знаходяться між гіперваріабельними ділянками в імуноглобулінах і є суміжними з ними. У молекулі антитіла три гіперваріабельних ділянки легкого ланцюга і три гіперваріабельних ділянки важкого ланцюга розташовані одна відносно одної в тривимірному просторі для утворення антигензв'язуючої поверхні. Антигензв'язувальна поверхня є комплементарною тривимірній поверхні пов'язаного антигену, і три гіперваріабельних ділянки кожного з важких і легких ланцюгів називаються "областями, що визначають комплементарність" або "CDR". Розподіл амінокислот в кожній області вказаний згідно з визначенням послідовностей по Kabat або Chothia (Kabat Sequences of Proteins of Immunological Interest (National Institutes of Health, Bethesda, Md. (1987 and 1991)), Chothia & Lesk J. Mol. Biol. 196:901-917 (1987), Chothia et al. Nature 342:878-883 (1989). Використовуваний в даному описі термін "епітоп" включає будь-яку білкову антигенну детермінанту, здатну до специфічного зв'язування з імуноглобуліном або його фрагментом, або Т-клітинним рецептором. Термін "епітоп" включає будь-яку білкову антигенну детермінанту, здатну до специфічного зв'язування з Т-клітинним рецептором або імуноглобуліном. Епітопні детермінанти звичайно складаються з хімічно активних поверхневих угрупувань молекул, таких як амінокислотні або цукрові бічні ланцюги, і звичайно мають специфічні тривимірні структурні характеристики, а також специфічні характеристики заряду. Вважається, що антитіло специфічно зв'язується з антигеном, коли константа дисоціації становить ≤ 1 мкM; наприклад, ≤ 100 нМ, переважно ≤ 10 нМ і більш переважно ≤ 1 нМ. Використовувані в даному описі терміни "імунологічне зв'язування" і "імунологічні зв'язуючі властивості" стосуються нековалентних взаємодій такого типу, які відбуваються між молекулою імуноглобуліну і антигеном, для якого імуноглобулін є специфічним. Сила або афінність взаємодій імунологічного зв'язування може бути виражена в плані константи дисоціації (Kd) такої взаємодії, при цьому менше значення Kd відображає більш високу афінність. Імунологічні зв'язуючі властивості вибраних поліпептидів можна визначати кількісно, використовуючи способи, відомі в даній галузі. Один з таких способів має на увазі вимірювання швидкості утворення комплексу антигензв'язувальна ділянка/антиген і дисоціації, при цьому ці швидкості залежать від показників концентрацій членів в комплексі, афінності взаємодії і геометричних параметрів, які однаково впливають на швидкість в обох напрямах. Таким чином, можна визначати і "константу швидкості асоціації" (Kon), і "константу швидкості дисоціації" (Koff), шляхом обчислення концентрацій і фактичних значень швидкості асоціації і дисоціації. (ДИВ. Nature 361:186-87 (1993)). Відношення Kon/Koff дозволяє не брати до уваги всі параметри, не пов'язані з афінністю, і вказане відношення дорівнює показнику константи дисоціації K d. (Див., загалом, Davies et al. (1990) Annual Rev Biochem 59:439-473). Мається на увазі, що антитіло за даним винаходом специфічно зв'язується з гомодимером IL-17F, гомодимером IL-А і/або гетеродимером IL-17A/IL-17F, якщо рівноважна константа зв'язування (Kd), становить ≤1 мкМ, переважно ≤ 100 нМ, більш переважно ≤ 10 нМ і найбільш переважно ≤ 100 пM до близько 1 пМ, що вимірюють за допомогою аналізу радіолігандного зв'язування або подібного аналізу, відомого фахівцям в даній галузі. Використовуваний в даному описі термін "виділений полінуклеотид" повинен означати полінуклеотид з геному, кДНК, або синтетичного походження або їх деяку комбінацію, і "виділений полінуклеотид" відповідно до своїх походжень (1) не пов'язаний з всім полінуклеотидом або його частиною, в якому "виділений полінуклеотид" існує в природі, (2) є функціонально пов'язаним з полінуклеотидом, з яким він не пов'язаний в природі, або (3) не існує в природі у вигляді частини більшої послідовності. Полінуклеотиди згідно з винаходом включають молекули нуклеїнової кислоти, що кодують молекули важкого ланцюга імуноглобуліну, представлені в SEQ ID NO:2, 6, 8, 10, 14, 18, 20, 24, 28, 32, 34, 38, 44, 48 або 54, і молекули нуклеїнової кислоти, що кодують молекули легкого ланцюга імуноглобуліну, представлені в SEQ ID NO:SEQ ID №: 4, 12, 16, 22, 26, 30, 36, 40, 46 або 56. Термін "виділений білок", що згадується в даному описі, означає білок з кДНК, рекомбінантної РНК або синтетичного походження, або їх деяку комбінацію, і "виділений білок" відповідно до свого походження або джерела одержання (1) не пов'язаний з білками, існуючими 8 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 в природі, (2) не містить інші білки з того ж джерела, наприклад, не містить білків їх морських продуктів, (3) експресується клітиною різних видів, або (4) не існує в природі. Термін "поліпептид" застосовується в даному описі як загальний термін для позначення нативного білка, фрагментів або аналогів поліпептидної послідовності. Таким чином, фрагменти нативного білка і аналоги є видами поліпептидного роду. Поліпептиди згідно з винаходом містять молекули важкого ланцюга імуноглобуліну, представлені в SEQ ID NO:2, 6, 8, 10, 14, 18, 20, 24, 28, 32, 34, 38, 44, 48 або 54, і молекули легкого ланцюга імуноглобуліну, представлені в SEQ ID NO:4, 12, 16, 22, 26, 30, 36, 40, 46, 50 або 56, а також молекули антитіла, утворені комбінаціями, які містять молекули важкого ланцюга імуноглобуліну разом з молекулами легкого ланцюга імуноглобуліну, такими як молекули легкого ланцюга імуноглобуліну-каппа, і навпаки, а також їх фрагменти і аналоги. Термін "природного походження", що використовується в даному описі застосовно до об'єкта, означає той факт, що об'єкт може існувати в природі. Наприклад, природне походження має поліпептидна послідовність або полінуклеотидна послідовність, яка присутня в організмі (включаючи віруси), яку можна виділити з природного джерела і яка не була навмисно модифікована людиною в лабораторії або іншим способом. Використовуване в даному описі поняття "функціонально пов'язаний" стосується положень описаних тут компонентів, які знаходяться у взаємозв'язках, що дозволяють їм функціонувати передбачуваним для них способом. Контрольна послідовність, "функціонально пов'язана" з кодуючою послідовністю, є пришитою таким чином, що експресія кодуючої послідовності досягається при умовах, порівнянних з контрольними послідовностями. Використовуваний в даному описі термін "контрольна послідовність" стосується полінуклеотидних послідовностей, які необхідні для здійснення експресії і процесування кодуючих послідовностей, до яких вони пришиті. Природа таких контрольних послідовностей відрізняється в залежності від організму хазяїна, у прокаріот такі контрольні послідовності звичайно включають промотор, ділянку зв'язування рибосом і послідовність термінації транскрипції, у еукаріот звичайно такі контрольні послідовності включають промотор і послідовність термінації транскрипції. Мається на увазі, що термін "контрольна послідовності" включає, як мінімум, всі компоненти, присутність яких є істотною для експресії і процесування, і може також включати додаткові компоненти, присутність яких буде корисною, наприклад, лідерні послідовності і послідовності партнерів злиття. Термін "полінуклеотид", що згадується в даному описі, означає бір-полімер з нуклеотидів довжиною щонайменше 10 основ, або рибонуклеотиди або дезоксирибонуклеотиди, або модифіковану форму нуклеотидів будь-якого типу. Термін включає одноланцюжкові і дволанцюжкові форми ДНК. Термін "олігонуклеотид", що приводиться в даному описі, включає нуклеотиди природного походження і модифіковані, сполучені за допомогою олігонуклеотидних зв'язків природного і неприродного походження. Олігонуклеотиди являють собою полінуклеотидну субпопуляцію, що звичайно містить 200 основ або менше в довжину. Переважні олігонуклеотиди мають довжину від 10 до 60 основ і, найбільш переважно, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або від 20 до 40 основ в довжину. Олігонуклеотиди звичайно є одноланцюжковими, наприклад, для зондів, разом з тим олігонуклеотиди можуть мати подвійний ланцюг, наприклад, для використання в конструюванні генного мутанта. Олігонуклеотиди за винаходом являють собою як смислові, так і антисмислові олігонуклеотиди. Поняття "нуклеотиди природного походження", що згадується в даному описі, включає дезоксирибонуклеотиди і рибонуклеотиди. Згадане тут поняття "модифіковані нуклеотиди" включає нуклеотиди з модифікованими або заміщеними цукровими групами і тому подібне. Термін "олігонуклеотидні зв'язки", що використовується в описі, включає такі олігонуклеотидні зв'язки, як фосфоротіоатні, фосфородитіоатні, фосфороселеноатні, фосфородиселеноатні, фосфороанілотіоатні, фосфороаніладатні, фосфороамідатні і тому подібні. Див. наприклад, LaPlanche et al. Nucl. Acids Res. 14:9081 (1986); Stec et al. J. Am. Chem. Soc. 106:6077 (1984), Stein et al. Nucl. Acids Res. 16:3209 (1988), Zon et al. Anti Cancer Drug Design 6:539 (1991); Zon et al. Oligonucleotides and Analogues: А Practical Approach, pp. 87-108 (F. Eckstein, Ed., Oxford University Press, Oxford England (1991)); Stec et al. U.S. Patent No. 5,151,510; Uhlmann and Peyman Chemical Reviews 90:543 (1990). Олігонуклеотид може включати мітку для виявлення, якщо це бажано. Термін "селективна гібридизація", що згадується в даному описі, призначений для і специфічного зв'язку, що виявляється. Полінуклеотиди, олігонуклеотиди і їх фрагменти згідно з винаходом селективно гібридизуються з ланцюжками нуклеїнової кислоти в умовах гібридизації і промивки, які мінімізують кількість зв'язків з неспецифічними нуклеїновими кислотами, що піддається вимірюванню і виявленню. Можна застосовувати дуже жорсткі умови для досягнення 9 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 умов селективної гібридизації, що відомі в даній галузі і розглянуті в даному описі. Загалом, гомологія послідовностей нуклеїнової кислоти між полінуклеотидами, олігонуклеотидами і фрагментами згідно з винаходом і послідовністю нуклеїнової кислоти, що розглядається, буде становити щонайменше 80 %, і більш звичайно значення гомології переважно буде збільшене щонайменше до 85 %, 90 %, 95 %, 99 % і 100 %. Дві амінокислотні послідовності є гомологічними, якщо існує часткова або повна ідентичність між їх послідовностями. Наприклад, гомологія 85 % означає, що при вирівнюванні цих двох послідовностей для максимальної відповідності 85 % амінокислот є ідентичними. Можливі проміжки (в будь-кому з цих двох послідовностей, що суміщаються), при максимізації відповідності значень довжини проміжку 5 або менше, і більш переважна довжина проміжку 2 або менше. Згідно з використанням в даному описі цього терміну, альтернативно і переважно дві білкові послідовності (або одержані з них поліпептидні послідовності довжиною щонайменше 30 амінокислот) є гомологічними, якщо вони мають оцінку вирівнювання більше ніж 5 (в одиницях допустимого відхилення), при використанні програми ALIGN з матрицею даних мутацій і штрафом за пропуск послідовності 6 або більше. Див. Dayhoff, M.O., у виданні Atlas of Protein Sequence and Structure, стор. 101-110 (Тому 5, National Biomedical Research Foundation (1972)) і додаток 2 до вказаного тому, стор. 1-10. Дві послідовності або їх частини більш переважно є гомологічними, якщо ідентичність їх амінокислот дорівнює 50 % або більше при оптимальному вирівнюванні з використанням програми ALIGN. Термін "відповідає" використаний в даному описі для позначення гомології полінуклеотидної послідовності (тобто, ідентичності, не жорстко еволюційно спорідненої) до всієї полінуклеотидної послідовності, що розглядається, або її частини, або означає, що поліпептидна послідовність ідентична поліпептидній послідовності, що розглядається. Навпаки, в даному описі використовується термін "комплементарний", який означає, що комплементарна послідовність є гомологічною для всієї полінуклеотидної послідовності, що розглядається, або її частини. Для прикладу, нуклеотидна послідовність "TATAC" відповідає послідовності "TATAC", що розглядається, і комплементарна послідовності "GTATA", що розглядається. Наступні терміни використані для опису відношення послідовностей між двома або більше полінуклеотидними або амінокислотними послідовностями: "послідовність, що розглядається", "вікно порівняння", "ідентичність послідовності", "процент ідентичності послідовності" і "істотна ідентичність". "Послідовність, що розглядається" є певною послідовністю, що використовується як основа для порівняння послідовності, послідовність, що розглядається, може бути субпопуляцією більшої послідовності, наприклад, у вигляді сегмента повнорозмірної кДНК або генної послідовності, наведеної в списку послідовностей, або може містити повну послідовність кДНК або генну послідовність. Послідовність, що звичайно розглядається, має довжину щонайменше 18 нуклеотидів або 6 амінокислот, часто щонайменше 24 нуклеотиди або 8 амінокислот в довжину, і часто щонайменше 48 нуклеотидів або 16 амінокислот в довжину. Оскільки кожна їх двох полінуклеотидних або амінокислотних послідовностей може (1) містити послідовність (тобто, частину повної полінуклеотидної або амінокислотної послідовності), яка схожа у цих двох молекул, і (2) може додатково містити послідовність, яка дивергентна для цих двох полінуклеотидних або амінокислотних послідовностей, порівняння між послідовностями двох (або більше) молекул звичайно проводять шляхом порівняння послідовностей цих двох молекул по "вікну порівняння", щоб ідентифікувати і порівняти локальні ділянки подібності послідовностей. Використовуваний в даному описі термін "вікно порівняння" стосується концептуального сегмента щонайменше з 18 нуклеотидів в суміжному положенні або 6 амінокислот, при цьому полінуклеотидну послідовність або амінокислотну послідовність можна порівнювати з послідовністю, що розглядається, щонайменше з 18 суміжних нуклеотидів або 6 амінокислотних послідовностей, і при цьому частина полінуклеотидної послідовності у вікні порівняння може містити 20 процентів або менше додатків, делецій, замін і т.п. (тобто, проміжків) в порівнянні з послідовністю (яка не містить додатків або делецій), що розглядається, для оптимального вирівнювання цих двох послідовностей. Оптимальне вирівнювання послідовностей для вирівнювання у вікні порівняння можна провести за допомогою алгоритму локальної гомології, опублікованого авторами Smith and Waterman Adv. Appl. Math. 2:482 (1981), за допомогою алгоритму гомологічного вирівнювання авторів Needleman and Wunsch J. Mol. Biol. 48:443 (1970), шляхом пошуку способу подібності авторів Pearson and Lipman Proc. Natl. Acad. Sci. (U.S.A.) 85:2444 (1988), за допомогою комп'ютеризованого виконання вказаних алгоритмів (програми GAP, BESTFIT, FASTA і TFASTA в пакеті програмного забезпечення, випуск 7.0 Wisconsin Genetics (Genetics Computer Group, 575 Science Dr., Madison, Wis.), Geneworks, або пакетів програм MacVector), або шляхом перевірки і найкращого вирівнювання (тобто, досягнення самого високого процента гомології у вікні порівняння), здійснюваного різними вибраними способами. 10 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Термін "ідентичність послідовності" означає, що дві полінуклеотидні або амінокислотні послідовності ідентичні (тобто, у відношенні нуклеотид-нуклеотид або залишок-залишок) по вікну порівняння. Термін "процент ідентичності послідовності" обчислюють шляхом порівняння двох оптимально вирівняних послідовностей у вікні порівняння, визначаючи число положень, в яких ідентичні основи нуклеїнової кислоти (наприклад, А, Т, С, G, U або I), або залишок, що знаходиться в обох послідовностях, і одержують число співпадаючих положень, ділять число співпадаючих положень на загальну кількість положень у вікні порівняння (тобто, на розмір вікна) і множать результат на 100, щоб одержати процент ідентичності послідовності. Використовуване в даному описі поняття "істотна ідентичність" означає властивості полінуклеотидної або амінокислотної послідовності, коли полінуклеотид або амінокислота містять послідовність, в якій процент ідентичності послідовності становить щонайменше 85 %, переважно щонайменше 90 % ідентичності послідовності, частіше щонайменше 99 % ідентичності послідовності при порівнянні з послідовністю, що розглядається у вікні порівняння по положеннях щонайменше з 18 нуклеотидів (6 амінокислот), часто у вікні положень щонайменше з 24-48 нуклеотидів (8-16 амінокислот), при цьому процент ідентичності послідовності обчислюють у вікні порівняння шляхом порівняння послідовності, що розглядається з послідовністю, яка може включати делеції або додатки, що становлять всього 20 % або менше від послідовності, що розглядається. Послідовність, що розглядається, може бути субпопуляцією більшої послідовності. Згідно з даним винаходом, двадцять загальновідомих амінокислот і їх скорочення відповідають загальноприйнятому використанню. Див. видання Immunology - А Synthesis (2nd Edition, E.S. Golub and D.R. Gren, Eds., Sinauer Associates, Sunderland 7 Mass. (1991)). Стереоізомери (наприклад, D-амінокислоти) двадцяти загальновідомих амінокислот, природні амінокислоти, такі як α-, α-дизаміщені амінокислоти, N-алкіл-амінокислоти, молочна кислота і інші не загальновідомі амінокислоти також можуть бути придатними компонентами для поліпептидів за даним винаходом. Приклади не загальновідомих амінокислот включають: 4гідроксипролін, -карбоксиглутамат, ε-N, N,N-триметиллізин, ε-N-ацетиллізин, О-фосфосерин, Nацетилсерин, N-формілметіонін, 3-метилгістидин, 5-гідроксилізин, σ-N-N-метиларгінін і інші подібні амінокислоти і імінокислоти (наприклад, 4-гідроксипродин). У примітці до поліпептидів, що використовується у винаході, лівий напрям означає напрям до аміно-кінця, і правий напрям означає напрям до карбокси-кінця, відповідно до стандартнів використання і загальним правилам. Аналогічно, якщо не указано інше, лівий кінець одноланцюжкової полінуклеотидної послідовності є 5'-кінцем, лівий напрям дволанцюжкової полінуклеотидної послідовності означає 5'-напрям. Напрям додатків від 5' до 3', що згадується в зростаючих транскриптах РНК означає в плані напрями транскрипції, що області послідовності в ланцюгу ДНК мають ту ж послідовність, що і РНК, при цьому транскрипт РНК від 5' до 5'-кінцю називають "апстримпослідовностями", і області послідовності ланцюга ДНК мають ту ж послідовність як РНК, при цьому транскрипт РНК від 3' до 3' кінця називають "даунстрим-послідовностями". Термін, що стосується поліпептидів "істотна ідентичність" означає, що дві пептидні послідовності при оптимальному вирівнюванні, наприклад, за допомогою програм GAP або BESTFIT і при використанні значень ваги проміжку за умовчанням, мають ідентичність послідовності щонайменше 80 %, переважно щонайменше 90 % ідентичності послідовності, більш переважно щонайменше 95 % ідентичності послідовності і найбільш переважно щонайменше 99 % ідентичності послідовності. Переважно, залишки в положеннях, які не ідентичні, відрізняються консервативними амінокислотними замінами. Консервативні амінокислотні заміни стосуються взаємозамінності залишків, що мають схожі бічні ланцюги. Наприклад, група амінокислот, що мають аліфатичні бічні ланцюги, являє собою гліцин, аланін, валін, лейцин і ізолейцин; група амінокислот, що мають аліфатично-гідроксильні бічні ланцюги, являє собою серин і треонін; група амінокислот, що мають амідвмісні бічні ланцюги, являє собою аспарагін і глутамін; група амінокислот, що мають ароматичні бічні ланцюги, являє собою фенілаланін, тирозин і триптофан; група амінокислот, що мають основні бічні ланцюги, являє собою лізин, аргінін і гістидин; і група амінокислот, що мають сірковмісні бічні ланцюги, являє собою цистеїн і метіонін. Переважні групи амінокислот для консервативних замін: валін-лейцин-ізолейцин, фенілаланін-тирозин, лізин-аргінін, аланін-валін, глутамінова кислота-аспарагінова кислота і аспарагін-глутамін. Згідно з винаходом вважається, що незначні зміни в амінокислотних послідовностях антитіл або молекул імуноглобуліну входять в об'єм даного винаходу, якщо при таких змінах в амінокислотних послідовностях зберігається щонайменше 75 %, більш переважно щонайменше 11 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 80 %, 90 %, 95 % і найбільш переважно 99 %. Зокрема, розглядаються консервативні заміни амінокислот. Консервативними замінами є такі, які відбуваються в межах сімейства амінокислот, споріднених по своїх бічних ланцюгах. Генетично кодовані амінокислоти, загалом, розділені на сімейства: (1) кислими амінокислотами є аспартат, глутамат; (2) основними амінокислотами є лізин, аргінін, гістидин; (3) неполярними амінокислотами є аланін, валін, лейцин, ізолейцин, пролін, фенілаланін, метіонін, триптофан, і (4) незарядженими полярними амінокислотами є гліцин, аспарагін, глутамін, цистеїн, серин, треонін, тирозин. Гідрофильні амінокислоти включають аргінін, аспарагін, аспартат, глутамін, глутамат, гістидин, лізин, серин і треонін. Гідрофобні амінокислоти включають аланін, цистеїн, ізолейцин, лейцин, метіонін, фенілаланін, пролін, триптофан, тирозин і валін. Інші сімейства амінокислот включають (i) серин і треонін, які являють собою аліфатичне гідрокси-сімейство; (ii) аспарагін і глутамін, які є амідвмісним сімейством; (iii) аланін, валін, лейцин і ізолейцин, які є аліфатичним сімейством; і (iv) фенілаланін, триптофан і тирозин, які є ароматичним сімейством. Наприклад, логічно чекати, що ізольована заміна лейцину на ізолейцин або валін, аспартату на глутамат, треоніну на серин або подібна заміна однієї амінокислоти на структурно споріднену амінокислоту не буде мати великого ефекту на зв'язування або властивості молекули, що утворюється, особливо, якщо заміна не залучає амінокислоту в каркасній ділянці. Чи приводить заміна амінокислоти до функціонального пептиду, можна легко визначити по аналізу специфічної активності поліпептидного похідного. У даному описі приводиться докладний опис аналізів. Фрагменти або аналоги антитіл або молекул імуноглобуліну можуть бути легко створені рядовим фахівцем в даній галузі. Переважні аміно- і карбокси-кінці фрагментів або аналогів знаходяться близько кордонів функціональних областей. Структурні і функціональні області можна ідентифікувати шляхом порівнянні даних нуклеотидної і/або амінокислотної послідовності з опублікованими або власними базами даних для послідовностей. Переважно використовують комп'ютеризовані способи порівняння для ідентифікації мотивів послідовності або областей білкової конформації, що прогнозуються, які виникають в інших білках відомої структури і/або функції. Існують способи ідентифікації білкових послідовностей, які укладаються у відому тривимірну структуру. Bowie et al. Science 253:164 (1991). Таким чином, приведені далі приклади показують, що фахівці в даній галузі зможуть визначити мотиви послідовностей і структурну конформації, які можна використовувати для визначення структурних і функціональних областей згідно з винаходом. Переважними замінами амінокислот є заміни, які: (1) зменшують сприйнятливість до протеолізу, (2) зменшують сприйнятливість до окислення, (3) змінюють афінність зв'язування для утворення білкових комплексів, (4) змінюють зв'язуючу схожість, і (4) змінюють або додають інші фізико-хімічні або функціональні властивості таких аналогів. Аналоги можуть включати різні мутеїни послідовності, відмінної від пептидної послідовності природного походження. Наприклад, єдині або множинні амінокислотні заміни (переважно консервативні амінокислотні заміни) можна робити в послідовності природного походження (переважно в поліпептидній частині поза областю (областями), створюючих міжмолекулярні контакти). Консервативна амінокислотна заміна не повинна по суті змінювати структурні характеристики батьківської послідовності (наприклад, заміна амінокислоти не повинна приводити до руйнування спіралі, що знаходиться в батьківській послідовності, або розривати інші типи повторної структури, яка характеризує батьківську послідовність). Приклади визнаних в даній галузі техніки поліпептидних вторинних і третинних структур описані у виданнях Proteins, Structures and Molecular Principles (Creighton, Ed., W.H. Freeman and Company, New York (1984)); Introduction to Protein Structure (З. Branden and J. Tooze, eds., Garland Publishing, New York, ; і Thornton et al. Nature 354:105 (1991). Термін "поліпептидний фрагмент", що використовується в даному описі, стосується поліпептиду з делецією аміно-кінця і/або карбокси-кінця, який при цьому має амінокислотну послідовність, що залишилася, ідентичну відповідним положенням в передбаченій послідовності природного походження, наприклад, по повнорозмірній послідовності кДНК. Фрагменти звичайно мають щонайменше 5, 6, 8 або 10 амінокислот в довжину, переважне щонайменше 14 амінокислот в довжину, більш переважне щонайменше 20 амінокислот в довжину, звичайно щонайменше 50 амінокислот в довжину, і ще більш переважно щонайменше 70 амінокислот в довжину. Термін "аналог", що використовується в описі, стосується поліпептидів, що складається з сегмента щонайменше в 25 амінокислот, який має істотну ідентичність до частини передбаченої амінокислотної послідовності і який специфічно зв'язується з IL-17F єдиним або з гетеродимером IL-17A/IL-17F (тобто, комплексом) при відповідних умовах зв'язування. Звичайно поліпептидні аналоги містять консервативну амінокислотну заміну (або додання, або делецію) в порівнянні з послідовністю природного походження. Аналоги звичайно мають щонайменше 20 амінокислот в довжину, переважно 12 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 щонайменше 50 амінокислот в довжину або більш, і часто їх довжина може бути рівною довжині повнорозмірного поліпептиду природного походження. Аналоги пептиду загальноприйнято використовують в фармацевтичній промисловості як непептидні ліки з властивостями, аналогічними властивостям матричного пептиду. Такі типи непептидних сполук називають "пептидними міметиками" або "пептидоміметиками". Fauchere, J. Adv. Drug Res. 15:29 (1986), Veber and Freidinger TINS p.392 (1985); і Evans et al. J. Med. Chem. 30:1229 (1987). Розробка таких з'єднань часто відбувається за допомогою комп'ютеризованого молекулярного моделювання. Пептидні міиметики, які структурно подібні терапевтично корисним пептидам, можна використовувати для створення еквівалентного терапевтичного або профілактичного ефекту. Загалом, пептидоміметики структурно подібні парадигмі поліпептиду (тобто, поліпептиду, що має біохімічну властивість або фармакологічну дію), наприклад, людському антитілу, але мають один або більше пептидних зв'язків, необов'язково заміщений способами, відомими в даній галузі техніки, зв'язком, який вибирають з групи, що складається з CH2NH-, -CH2S-, -CH2-CH2-, -CH=CH- (цис і транс), -COCH2-, CH(О)CH2- і -CH2SO-. Можна застосовувати систематичну заміну однієї або більше амінокислот в консенсусній послідовності на D-амінокислоту того ж типу (наприклад, D-лізин замість L-лізину) для одержання більш стійких пептидів. Додатково можна виготовляти пов'язані пептиди, що містять консенсусну послідовність або по суті ідентичний варіант консенсусної послідовності, за допомогою способів, відомих в даній галузі (Rizo and Gierasch Ann. Rev. Biochem. 61:387 (1992)); наприклад, шляхом додання внутрішніх залишків цистеїну, здатних до утворення внутрішньомолекулярних дисульфідних зв'язків, яких циклізують пептид. Термін "агент" використаний в описі для позначення хімічної сполуки, суміші хімічних сполук, біологічної макромолекули або екстракту, зробленого з біологічних матеріалів. Терміни, що використовуються в описі, "мітка" або "мічений" стосуються впровадження виявлюваного маркера, наприклад, шляхом включення радіоактивно міченої амінокислоти або приєднання до поліпептиду біотинілованих функціональних груп, які можуть бути виявлені за допомогою міченого авідину (наприклад, стрептавідину, що містить флуоресцентний маркер, або за допомогою ферментативної активності, яку можна виявити оптичними або калориметричними способами). У деяких ситуаціях мітка або маркер можуть також бути терапевтичними. У даній галузі техніка відома і може використовуватися різні способи мічення поліпептидів і глікопротеїнів. Приклади міток для поліпептидів включають без обмеження 3 14 15 35 90 99 111 125 131 наступні: радіоізотоп або радіонукліди (наприклад, H, C, N, S, Y, Tc, In, I, I), флуоресцентні влучні (наприклад, флуоресцеїн ізотіоціанат (ФІТЦ), родамін, лантаніди фосфорів), ферментні мітки (наприклад, пероксидазу хріну, п-галактозидазу, люциферазу, лужну фосфатазу), хемілюмінесцент, біотиніловані групи, задані поліпептидні епітопи, розпізнавані вторинним репортером (наприклад, лейцинові зіпперні пари послідовностей, зв'язуючі ділянки для повторних антитіл, металозв'язуючі області, епітопні влучні). У деяких варіантах здійснення мітки приєднують спейсерними ніжками різної довжини, щоб зменшити потенційну стеричну перешкоду. Термін "фармацевтичний агент або лікарський засіб", що використовується в описі, стосується хімічної сполуки або композиції, здатної викликати бажаний терапевтичний ефект при введенні пацієнту належним способом. Інші хімічні терміни використані в описі згідно з їх загальноприйнятим використанням в даній галузі техніки, як приведено в словнику хімічних термінів видавництва McGraw-Hill (Parker, S., Ed., McGraw-Hill, San Francisco (1985)). Термін "протипухлинний агент", що використовується в описі, стосується агентів, що мають функціональну властивість інгібувати розвиток або прогресування пухлини у людини, зокрема злоякісну (ракову) поразку, таку як карцинома, саркома, лімфома або лейкоз. Властивістю протипухлинних агентів часто є гальмування метастазування. Поняття, що використовується в описі, "по суті чистий" означає, що різновид об'єкта є переважним присутнім різновидом (тобто, відносно молярного його набагато більше, ніж будьяких інших окремих різновидів в композиції), і переважно по суті очищена фракція являє собою композицію, в якій різновид об'єкта міститься в кількості близько 50 % (в молярному відношенні) від всіх присутніх макромолекулярних різновидів. Загалом, по суті чиста композиція буде містити більше ніж близько 80 % всіх присутніх макромолекулярних різновидів в композиції, більш переважно більше ніж близько 85 %, 90 %, 95 % і 99 %. Найбільш переважно різновид об'єкта очищений до істотної гомогенності (сторонні різновиди в композиції неможливо виявити загальноприйнятими способами виявлення), при цьому композиція складається по суті з єдиного макромолекулярного різновиду. Аутоімунні хвороби включають, наприклад, синдром набутого імунодефіциту (СНІД, який є вірусним захворюванням з аутоімунним компонентом), осередкову алопецію, анкілозуючий 13 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 спондиліт, антифосфоліпідний синдром, аутоімунну хворобу Аддісона, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунний гепатит, аутоімунне захворювання внутрішнього вуха (АЗВВ), аутоімунний лімфопроліферативний синдром (АЛПС), аутоімунну тромбоцитопенічну пурпуру (АТП), хворобу Бехчета, кардіоміопатію, целіакію спру-герпетиформний дерматит; синдром хронічної втоми і дисфункцію імунної системи (CFIDS), хронічну запальну димієлінізуючу полінейропатію (ХЗДП), рубцовий пемфигоїд, синдром холодової агглютинації, CREST-синдром, хворобу Крона, хворобу Дего, ювенільний дерматоміозит, дискоїдний вовчак, ідіопатичну кріоглобулінемію змішаного типу, фіброміалгію-фіброміозит, хворобу Грейвса, синдром Гійєна-Барре, тириоїдит Хашимото, ідіопатичний легеневий фіброз, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру (ІТП), IgAнефропaтію, інсулінозалежний цукровий діабет, ювенільний хронічний артрит (хворобу Стілла), ювенільний ревматоїдний артрит, хворобу Мен'єра, змішане захворювання з'єднувальної тканини, розсіяний склероз, міастенію гравіс, пернеціозну анемію, нодулярний поліартеріїт, поліхондрит, полігландулярні синдроми, ревматоїдну поліміалгію, поліміозит і дерматоміозит, первинну агаммаглобулінемію, первинний біліарний цироз, псоріаз, псоріатичний артрит, синдром Рейно, синдром Рейтера, ревматичну лихоманку, ревматоїдний артрит, саркоїдоз, склеродерму (прогресуючий системний склероз (ПСС), також відомий як системний склероз (СС)), синдром Шегрена, синдром скутої людини, системний червоний вовчак, артеріїт Такаясу, темпоральний артеріїт/гігантоклітинний артеріїт, виразковий коліт, увеїт, вітиліго і грануломатоз Вегенера. Запальні захворювання включають, наприклад, хронічні і гострі запальні захворювання. Приклади запальних захворювань включають хворобу Альцгеймера, астму, атопічну алергію, алергію, атеросклероз, бронхіальну астму, екзему, гломерулонефрит, хворобу трансплантат проти хазяїна, гемолітичні анемії, остеоартрит, сепсис, інсульт, трансплантацію тканин і органів, васкуліт, діабетичну ретинопатію і вентилятор-індуковане пошкодження легенів. Антитіла huIL-17F-A Моноклональні антитіла за винаходом (наприклад, повністю людські моноклональні антитіла) мають здатність інгібувати індуковану IL-17F, IL-17A і/або IL-1F/IL-17A продукцію прозапальних цитокінів (наприклад, IL-6). Інгібування визначають, наприклад, за допомогою описаного у винаході клітинного аналізу з IL-17-стимульованими мишачими ембріональними фібробластами (MEF). Приклади антитіл за винаходом включають, наприклад, антитіло 30D12, антитіло 29D8, антитіло 1E4, антитіло 31А3, антитіло 39F12, антитіло 12B12, антитіло 15B7, антитіло 4Н11, антитіло 4B11, антитіло 8B11, антитіло 38B1 і антитіло 15E6, антитіло 5E12, антитіло 41B10 і їх варіанти. Варіанти таких антитіл включають антитіло 30D12BF (варіант антитіла 30D12), антитіло 39F12A (варіант антитіла 39F12) і антитіло 15E6FK (варіант антитіла 15E6). Вказані антитіла виявляють специфічність до людського IL-17F, і показано, що вони інгібують in vitro індукцію прозапального цитокіну IL-6 людським IL-17F. Антитіло 29D8 ("Mab02a"), антитіло 1E4 ("Mab02b"), антитіло 31A3 ("Mab02c"), антитіло 39F12 ("Mab06a"), антитіло 12B12 ("Mab06b"), антитіло 15B7 ("Mab06c"), антитіло 4Н11 ("Mab09"), антитіло 30D12, антитіло 8B11, антитіло 38B1, антитіло 15E6 і антитіло 4B11 також виявляють специфічність до людського IL-17A, і показано, що вони інгібують in vitro індукцію прозапального цитокіну IL-6 людським IL-17A. Антитіло 29D8, антитіло 1E4, антитіло 31A3, антитіло 39F12, антитіло 12B12, антитіло 15B7, антитіло 4Н11, антитіло 30D12, антитіло 8B11, антитіло 38B1, антитіло 15E6 і антитіло 4B11 також виявляють специфічність до людського гетеродимерного комплексу IL-17A/IL-17F. Антитіло 5E12 зв'язується з людським IL-17F, але не зв'язується з людським IL-17A, гомодимером IL-17A або людським гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F. Антитіло 41B10 зв'язується з людським IL-17F і людським гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, але не зв'язується з людським IL-17A або гомодимером IL-17A. Кожне з моноклональних антитіл huIL-17F, описаних у винаході, включає варіабельну область важкого ланцюга (VH) і варіабельну область легкого ланцюга (VL), як показано в наведених нижче списках амінокислотних послідовностей і відповідних послідовностях нуклеїнових кислот. Антитіло 30D12 включає варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:2), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:1, і варіабельну область легкого ланцюга (SEQ ID NO:4), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:3. >30D12 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:1) 14 UA 99527 C2 >30D12 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:2) 5 >30D12 послідовність нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:3) 10 >30D12 амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:4) 15 20 Кожне з антитіл 29D8, 1E4 і 31A3 включає відмінну варіабельну область важкого ланцюга, але має загальну варіабельну область легкого ланцюга. Антитіло 29D8 включає варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:6), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:5. Антитіло 1E4 включає варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:8), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:7. Антитіло 31A3 включає варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:10), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:9). Варіабельна область легкого ланцюга в антитілах 29D8, 1E4 і 31A3 (SEQ ID NO:12) кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:11. >29D8 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:5) 25 >29D8 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:6) 30 >1E4 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:7) 35 >1E4 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:8) 40 >31A3 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:9) 15 UA 99527 C2 >31A3 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:10) 5 >29D8, 1E4 і 31A3 послідовності нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:11) 10 >29D8, 1E4 і 31A3 амінокислотні послідовності VL (SEQ ID NO:12) 15 Антитіло 4B11 включає варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:14), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:13, і варіабельну область легкого ланцюга (SEQ ID NO:16), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:15. 20 >4B11 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:13) 25 >4B11 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:14) >4B11 послідовність нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:15) 30 >4B11 амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:16) 35 40 Кожне з антитіл 39F12 і 12B12 включає відмінну варіабельну область важкого ланцюга, але має загальну варіабельну область легкого ланцюга. Антитіло 39F12 включають варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:18), що кодується послідовністю нуклеїнової кислоти, показаною в SEQ ID NO:17. Антитіло 12B12 включає варіабельну область важкого ланцюга 16 UA 99527 C2 (SEQ ID NO:20), що кодується послідовністю нуклеїнової кислоти, показаною в SEQ ID NO:19. Варіабельна область легкого ланцюга в антитілах 39F12 і 12B12 (SEQ ID NO:22) кодується послідовністю нуклеїнової кислоти, показаною в SEQ ID NO:21. 5 >39F12 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:17) >39F12 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:18) 10 >12B12 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:19) 15 >12B12 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:20) 20 >39F12 і 12B12 послідовності нуклеїнових кислот V L (SEQ ID NO:21) 25 30 >39F12 і 12B12 амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:22) Антитіло 4Н11 включають варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:28), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:27, і варіабельну область легкого ланцюга (SEQ ID NO:30), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:29. >4H11 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:23) 35 17 UA 99527 C2 >4H11 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:24) 5 >4H11 послідовність нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:25) 10 >4H11 амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:26) 15 20 Антитіло 8B11 включає варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:32), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:31, і варіабельну область легкого ланцюга (SEQ ID NO:34), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:33. >8B11 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:27) >8B11 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:28) 25 >8B11 послідовність нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:29) 30 >8B11 амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:30) 35 Антитіло 15B7 включає відмінну варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:36), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:35, і має загальну з 18 UA 99527 C2 антитілами 39F12 і 12B12 варіабельну область легкого ланцюга (SEQ ID NO:22), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:21, що указано вище. >15B7 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:31) 5 >15B7 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:32) 10 15 Антитіло 38B1 включає відмінну варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:34), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:33, і варіабельну область легкого ланцюга (SEQ ID NO:36), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:35. >38B1 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:33) 20 >38B1 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:34) 25 >38B1 послідовність нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:35) >38B1 амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:36) 30 35 Антитіло 15E6 включає відмінну варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:38), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:37, і варіабельну область легкого ланцюга (SEQ ID NO:40), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:39. >15E6 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:37) 19 UA 99527 C2 >15E6 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:38) 5 >15E6 послідовність нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:39) 10 >15E6 амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:40) 15 Антитіло 5E12 включає варіабельну область важкого ланцюга (NO:44 SEQ), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:43, і варіабельну область легкого ланцюга (SEQ ID NO:46), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:45. Антитіло 5E12 зв'язується з IL-17F і гомодимером IL-17F, але не зв'язуються з IL-17A або з гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F. 20 >5E12 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:43) 25 >5E12 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:44) >5E12 послідовність нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:45) 30 >5E12 амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:46) 35 Антитіло 41B10 включає варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:48), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:47, і варіабельну область 20 UA 99527 C2 легкого ланцюга (SEQ ID NO:50), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:49. Антитіло 5E12 зв'язується з IL-17F, гомодимером IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, але не зв'язується з IL-17A. 5 >41B10 послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:47) >41B10 амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:48) 10 >41B10 послідовність нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:49) 15 >41B10 амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:50) 20 25 30 35 40 45 Антитіла huIL-17A/F за винаходом додатково містять, наприклад, області, що визначають комплементарність, важкого ланцюга (CDR VH), показані в таблиці 1 нижче, області, що визначають компліментарність, легкого ланцюга (CDR VL), показані в таблиці 2, і їх комбінації. Варіанти антитіл huIL-17F Варіанти декількох з huIL-17F антитіл, описаних у винаході, були виготовлені шляхом модифікації послідовностей ДНК в генах, що кодують батьківське антитіло. Наприклад, були зроблені модифікації ДНК у варіабельній області важкого ланцюга 30D12 і 15E6 і варіабельній області легкого ланцюга 39F12. Більш конкретно, ці амінокислотні заміни привели до ряду змін у вказаних антитілах. Наприклад, модифікації, зроблені у варіабельній області важкого ланцюга 30D12, привели до видалення ділянки глікозилування у важкому ланцюгу 30D112. (Nпов'язаними ділянками глікозилування є NXS або NXT, де X являє собою будь-яку амінокислоту крім проліну Р). Додатково, модифікації, зроблені в областях V H CDR 30D12 і 15E6, привели до підвищення хімічної стабільності і гомогенності препарату антитіла, шляхом елімінації (тобто, заміщення) залишків, схильних до хімічних модифікацій. Наприклад, в областях CDR2 VH 15E6 залишок аспарагіну, здатний до утворення ізоаспартату, був заміщений на серин. У областях V H CDR2 30D12 і VH CDR3 15E6 залишки метіоніну були замінені на лейцин і ізолейцин, відповідно, щоб усунути можливість окислення сірки метіоніну. Додаткові модифікації у варіабельній області важкого ланцюга 30D12 і варіабельній області легкого ланцюга 39F12 відновлювали початкові каркасні послідовності людської зародкової лінії (наприклад, аспарагін Asn в серин Ser в каркасній ділянці 3 в VH 30D12, і аланін Ala в треонін Thr в каркасній ділянці 3 в VL 39F12). Варіанти 30D12, 15E6 і 39F12 описані у винаході як 30D12BF, 15E6FK і 39F12A, відповідно. Для кожного з цих варіантів варіабельна область важкого ланцюга (V H) і варіабельна область легкого ланцюга (VL) показана в приведеному нижче списку амінокислотних послідовностей і відповідних послідовностях нуклеїнових кислот. Антитіло 30D12BF включає відмінну варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:52), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:51, і має загальну варіабельну область легкого ланцюга з батьківським антитілом 30D12 (SEQ ID NO:4), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:3. Модифіковані залишки в послідовності нуклеїнових кислот, показаній в SEQ ID NO:51, виділені жирним шрифтом, 21 UA 99527 C2 підкреслені і виділені шрифтом з тінню. Області CDR в амінокислотній послідовності, показаній в SEQ ID NO:52, позначені подвійним підкресленням, тоді як модифіковані залишки позначені нежирним курсивом з сірим затіненням. >30D12BF послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:51) 5 >30D12BF амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:52) 10 15 20 У SEQ ID NO:52 для запобігання можливому окисленню сірки метіоніну Met був замінений на Leu; мотив NTS був замінений на DTS для видалення ділянки глікозилування в каркасній ділянці 3; і в каркасній ділянці 3 була введена зворотна мутація Asn до Ser (до зародкової лінії). Антитіло 15E6FK включає відмінну варіабельну область важкого ланцюга (SEQ ID NO:54), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:53, і має загальну варіабельну область легкого ланцюга з батьківським антитілом 15E6 (SEQ ID NO:40), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:39. Модифіковані залишки в послідовності нуклеїнових кислот, показаній в SEQ ID NO:53, позначені жирним шрифтом, підкреслені і виділені шрифтом з тінню. Області CDR в амінокислотній послідовності, показаній в SEQ ID NO:54, позначені подвійним підкресленням, тоді як модифіковані залишки позначені нежирним курсивом з сірим затіненням. >15E6FK послідовність нуклеїнових кислот VH (SEQ ID NO:53) 25 >15E6FK амінокислотна послідовність VH (SEQ ID NO:54) 30 35 40 У SEQ ID NO:54 в області CDR2 NS замінюють на SS, щоб запобігти можливому деамінуванню Asn, і Met замінюють на ізолейцин Ile, щоб запобігти можливому окисленню сірки метіоніну. Антитіло 39F12 має загальну варіабельну область важкого ланцюга з батьківським антитілом 39F12 (SEQ ID NO:18), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:17, і включає відмінну варіабельну область легкого ланцюга (SEQ ID NO:56), що кодується послідовністю нуклеїнових кислот, показаною в SEQ ID NO:55. Модифіковані залишки в послідовності нуклеїнових кислот, показаній в SEQ ID NO:55, позначені жирним шрифтом, підкреслені і виділені шрифтом з тінню. Області CDR в амінокислотній послідовності, показаній в SEQ ID NO:56, позначені подвійним підкресленням, тоді як модифіковані залишки позначені нежирним курсивом з сірим затіненням. 22 UA 99527 C2 >39F12A послідовність нуклеїнових кислот VL (SEQ ID NO:55) 5 10 >39F12A амінокислотна послідовність VL (SEQ ID NO:56) У SEQ ID NO:56 в каркасній ділянці 3 була введена зворотна мутація Ala до Thr. Кожний з цих варіантів додатково містить, наприклад, області, що визначають комплементарність важкого ланцюга (CDR VH), які показані нижче в таблиці 1, області, що визначають комплементарність легкого ланцюга (CDR VL), показані в таблиці 2, і їх комбінації. Модифікації областей CDR VH в цих клонух показані в таблиці 1 жирним підкресленим курсивом. Таблиця 1 Послідовності CDR VH з клонів антитіла, які зв'язуються з hull-17A/F і нейтралізують його біологічну дію 15 23 UA 99527 C2 Таблиця 2 Послідовності CDR VL з клонів антитіла, які зв'язуються з 1L-17F і нейтралізують його 5 10 15 Амінокислоти, що охоплюють області (CDR), які визначають комплементарність, відповідають визначенню по E.A. Kabat et al. (див. Kabat, E.A., et al., Sequences of Protein of immunological interest, Fifth Edition, US Department of Health and Human Services, US Government Printing Office (1991)). Також в даний винахід включені антитіла, які зв'язують з тим же епітопом, що і описані антитіла. Наприклад, антитіла за винаходом специфічно зв'язуються з IL-17F, при цьому антитіло зв'язується з епітопом, який включає один або більше амінокислотних залишків на людському IL-17F (№ доступу AAH70124). Антитіла за винаходом специфічно зв'язуються з IL17F і IL-17A, якщо вони не складають комплекс, при цьому антитіло зв'язується з епітопом, який включає один або більше амінокислотних залишків на людському IL-17F, людського IL-17A (наприклад, № доступу AAH67505), або обох. Антитіла за винаходом специфічно зв'язуються з IL-17F і гетеродимерним комплексом IL-17A/IL-17F, при цьому антитіло зв'язується з епітопом на людському IL-17F (наприклад, № доступу AAH70124) і/або епітопом на людському IL-17A (наприклад, № доступу AAH67505). Антитіла за винаходом специфічно зв'язуються і з IL-17F, IL 24 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 17A і з IL-17A/IL-17F, при цьому антитіло зв'язується з епітопом на людському IL-17F (наприклад, № доступу AAH70124) і/або епітопом на людському IL-17A (наприклад, № доступу AAH67505). Фахівцям в даній галузі буде очевидна можливість визначити, без недоречного експериментування, наявність у моноклонального антитіла (наприклад, повністю людського моноклонального антитіла) специфічності, аналогічної специфічності моноклонального антитіла за винаходом (наприклад, клони 30D12, 29D8, 1E4, 31A3, 5E12, 39F12, 12B12, 15B7, 4Н11, 41B10, 8B11, 38B1, 15E6, 30D12BF, 15E6FK і 39F12A), шляхом встановлення, чи перешкоджає вищеперелічене зв'язуванню останнього з IL-17F, IL-17A і/або комплексом IL-17A/IL-17F. Якщо моноклональне антитіло, що тестується, конкурує з моноклональним антитілом за винаходом, про що свідчить зменшення зв'язування моноклонального антитіла за винаходом, то ці два моноклональних антитіла зв'язуються з тим же самим або близькоспорідненим епітопом. Альтернативний спосіб визначення наявності у моноклонального антитіла специфічності моноклонального антитіла за винаходом полягає в попередньому культивуванні моноклонального антитіла за винаходом з розчинним білком IL-17F, IL-17A або IL-17A/IL-17F (з яким воно реагує в нормі), а потім додають моноклональне антитіло, яке тестують, щоб визначити, чи відбувається інгібування здатності моноклонального антитіла, що тестується, зв'язуватися з IL-17F, IL-17A і/або комплексом IL-17A/IL-17F. У випадку інгібування моноклонального антитіла, що тестується, існує імовірність, що воно має аналогічну, або функціонально еквівалентну, епітопну специфічність, як і моноклональне антитіло за винаходом. Скринінг моноклональних антитіл за винаходом також можна провести, наприклад, шляхом вимірювання IL-17F, що індукується, IL-1A і/або IL-17A/IL-17F продукції цитокінів і/або хемокінів (наприклад, IL-6, IL-8, G-CSF, GM-CSF, GRO-?, GRO-b, LIX, GCP-2, MIG, IP10, I-TAC і MCP-1, RANTES, Eotaxin, SDF-1 і MIP3a) і шляхом визначення здатності тестового моноклонального антитіла модулювати, блокувати, інгібувати, знижувати, бути антагоністом, нейтралізувати або іншим способом впливати на продукцію цитокінів і/або хемокінів, індуковану IL-17F, IL-IA і або IL-17F/IL-17A. Ряд відомих в даній галузі техніки методик можна використовувати для виготовлення моноклональних антитіл, спрямованих проти IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F, або проти їх похідних, фрагментів, гомологів, аналогів або ортологів. (Див., наприклад, включені у винахід з посиланням видання: Antibodies: А Laboratory Manual, Harlow Е., і Lane D., 1988, Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, NY). Повністю людські антитіла являють собою молекули антитіл, в яких послідовності і легкого ланцюга і важкого ланцюга, що включають області CDR, повністю відбуваються з людських генів. Такі антитіла в даному описі іменуються "людськими антитілами" або "повністю людськими антитілами". Виготовлення людських моноклональних антитіл відбувається, наприклад, з використанням методик, описаних в розділі прикладів нижче. Людські моноклональні антитіла також можна виготовляти, застосовуючи технологію триоми; технологію людської В-клітинної гібридоми (див. Kozbor, et al., 1983 Immunol Today 4:72); і технологію гібридоми EBV (вірусу Епштейна-Барр) для виготовлення людських моноклональних антитіл (див. Cole, et al., 1985 у виданні: MONOCLONAL ANTIBODIES AND CANCER THERAPY, Alan R. Liss, Inc., pp. 77-96). Людські моноклональні антитіла можна використовувати і можна виготовляти при використанні людських гібридом (див. Cote, et al., 1983. Proc Natl Acad Sci USA 80:2026-2030) або шляхом трансформації людських В-клітин вірусом Епштейна-Барр in vitro (див. Cole, et al., 1985 у виданні: MONOCLONAL ANTIBODIES AND CANCER THERAPY, Alan R. Liss, Inc., pp. 77-96). Антитіла очищають відомими способами, такими як афінна хроматографія з використанням білка А або білка G, які передусім дають IgG-фракцію імунної сироватки. Згодом, або альтернативно, можна імобілізувати на колонці специфічний антиген, який є мішенню імуноглобулінового пошуку, або його епітоп, для очищення імуноспецифичного антитіла за допомогою імуноафінної хроматографії. Очищення імуноглобулінів розглянуте, наприклад, в публікації D. Wilkinson (The Scientist, published by The Scientist, Inc., Philadelphia PA, Vol. 14, No. 8 (April 17, 2000), pp. 25-28). Антитіла за винаходом (наприклад, 30D12, 29D8, 1E4, 31A3, 5E12, 39F12, 12B12, 15B7, 4Н11, 41B10, 8B11, 38B1, 15E6, 30D12BF, 15E6FK і 39F12A) є повністю людськими моноклональними антитілами. Одержання моноклональних антитіл, які модулюють, блокують, інгібують, зменшують, є антагоністами, нейтралізують або іншим способом впливають на продукцію прозапальних цитокінів, опосередковану IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F, здійснюють, наприклад, шляхом імунізації тваринного IL-17F або IL-17A/IL-17F, наприклад, мишачим, щурячим або людським IL-17F або IL-17A/IL-17F або їх імуногенним фрагментом, 25 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 похідним або варіантом. Альтернативно тварину імунізують клітинами, якими трансфекували вектор, що містить молекули нуклеїнової кислоти, що кодують IL-17F або IL-17A/IL-17F, таким чином, що відбувається експресія IL-17F або IL-17A/IL-17F і зв'язування їх з поверхнею трансфекованих клітин. Альтернативно антитіла одержують шляхом скринінгу бібліотеки, яка містить послідовності антитіло- або антигензв'язуючих доменів для зв'язування з IL-17F або IL17A/IL-17F. Таку бібліотеку виготовляють, наприклад, в бактеріофазі, у вигляді білків або пептидів, злитих з білком оболонки бактериофага, яким експресується на поверхні зібраних фагових частинок і кодуючих послідовностей ДНК, що міститься всередині фагових частинок (тобто, "бібліотека фагових дисплеїв"). Потім проводять скринінг гібридом, одержаних внаслідок злиття мієломи/В-клітини, на здатність реагувати з IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F. Виготовлення моноклональних антитіл здійснюють, наприклад, з використанням способів гібридоми, наприклад, описаних авторами Kohler і Milstein, Nature, 256:495 (1975). Спосіб гібридом полягає в тому, що миша, хом'як або інша придатна тварина-хазяїн звичайно імунізується імунізуючим агентом, щоб викликати реакцію лімфоцитів, які продукують або здатні продуквати антитіла, що специфічно зв'язуються з імунізуючим агентом. Альтернативно лімфоцити можна імунізувати in vitro. Імунізуючий агент буде звичайно включати білковий антигенний, його фрагмент або його злитий білок. Загалом, якщо бажані клітини людського походження, використовують лімфоцити периферичної крові, або, якщо бажані джерела з ссавців надлюдського походження, використовують клітини селезінки або клітини лімфатичних вузлів. Потім для утворення клітини гібридоми лімфоцити зливають з безсмертною клітинною лінією, використовуючи придатний агент для злиття, такий як поліетиленгліколь (Goding, Monoclonal Antibodies: Principles and Practice, Academic Press, (1986) pp. 59-103). Безсмертні клітинні лінії звичайно являють собою трансформовані клітини ссавців, зокрема, мієломні клітини щурячого, бичачого і людського походження. Звичайно використовують клітинні лінії щурячої або мишачої мієломи. Клітини гібридоми можна культивувати у відповідному культуральному середовищі, яке переважно містить одну або більше речовини, що інгібують ріст або виживання незлитих, безсмертних клітин. Наприклад, якщо батьківські клітини не містять фермент гіпоксантин-гуанінфосфорибозилтрансферазу (HGPRT або HPRT), то культуральне середовище для гібридом звичайно буде містити гіпоксантин, аміноптерин і тимідин ("середовище HAT"), оскільки вказані речовини перешкоджають росту клітин з дефіцитом HGPRT. Переважними безсмертними клітинними лініями є лінії, які ефективно зливаються, підтримують стабільно високий рівень експресії антитіла за допомогою селективних антитілопродукуючих клітин і є сприйнятливими до середовища, такого як середовище HAT. Більш переважними безсмертними клітинними лініями є лінії щурячої мієломи, які можна одержувати, наприклад, в Центрі Salk Institute Cell Distribution Center, Дієго, Каліфорнія, і в Американській колекції типових культур American Type Culture Collection, Manassas, Віргінії. Також для одержання моноклональних антитіл описані клітинні лінії людської мієломи і клітинні лінії мишачої-людської гетеромієломи. (Див. публікації Kozbor, J. Immunol., 133:3001 (1984); Brodeur et al., Monoclonal Antibody Production Techniques and Applications, Marcel Dekker, Inc., New York, (1987) pp. 51-63)). Потім можна провести оцінку культурального середовища, в якому культивують клітини гібридоми, на присутність моноклональних антитіл, спрямованих проти антигену. Специфічність зв'язування моноклональних антитіл, вироблених клітинами гібридоми, переважно визначають імунопреципітацією або аналізом зв'язування in vitro, таким як радіоімунологічний аналіз (РИА) або твердофазний імуноферментний аналіз (ELISA). Вказані технології і аналізи відомі в даній галузі техніки. Афінність зв'язування моноклонального антитіла можна визначати, наприклад, за допомогою аналізу Скетчарда (Scatchard), див. публікацію Munson and Pollard, Anal. Biochem, 107:220 (1980). Крім того, при терапевтичних застосуваннях моноклональних антитіл є важливою ідентифікація антитіл, що мають високу міру специфічності і високу афінність зв'язування до антигену-мішені. Після ідентифікації бажаних клітин гібридоми клони можна субклонувати за допомогою методики граничного розведення і вирощувати стандартними способами. (ДИВ. Goding, Monoclonal Antibodies: Principles and Practice, Academic Press, (1986) pp. 59-103). Відповідні для цієї мети культуральні середовища включають, наприклад, середовище Ігла, модифіковане по Дульбекко, і середовище RPMI-1640. Альтернативно, клітини гібридоми можна вирощувати in vivo шляхом асциту у ссавця. Моноклональні антитіла, що секретуються субклонуми, можна виділяти або очищати з культурального середовища або асцитної рідини відповідно до загальноприйнятих методик 26 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 очищення імуноглобулінів, таких як, наприклад, А-сефароза, гідроксил-апатитна хроматографія, гель-електрофорез, діаліз або афінна хроматографія. Моноклональні антитіла також можна створювати способами рекомбінантної ДНК, наприклад, як описано в патенті США № 4816567. ДНК, що кодує моноклональні антитіла за винаходом, можна легко виділяти і секвенувати з використанням загальноприйнятих методик (наприклад, за допомогою олігонуклеотидних зондів, які здатні специфічно зв'язуватися з генами, що кодують важкі і легкі ланцюги щурячих антитіл). Гібридомні клітини за винаходом служать переважним джерелом такий ДНК. Після виділення ДНК можна вводити у вектори експресії, які потім трансфекують в клітину-хазяїна, наприклад, в мавпячі клітини COS, клітини яєчника китайського хомячка (CHO) або в мієломні клітини, які інше не проводять імуноглобуліновий білок, для досягнення синтезу моноклональних антитіл в рекомбінантних клітинах-хазяях. ДНК також можна модифікувати, наприклад, шляхом заміни послідовності, що кодує людські постійні області важкого і легкого ланцюга, на гомологічні мишачі послідовності (див. патент США № 4816567; Morrison, Nature 368, 812-13 (1994)), або шляхом ковалентного приєднання до кодуючої імуноглобулін послідовності всієї або частини послідовності, що кодує неімуноглобуліновий поліпептид. Для створення химерного бівалентного антитіла такий неімуноглобуліновий поліпептид можна замінювати на постійні області антитіла за винаходом або можна замінювати на варіабельні області однієї антиген-з'єднуючої ділянки антитіла за винаходом. Людські антитіла і гуманизація антитіл Моноклональні антитіла за винаходом включають повністю людські антитіла або гуманізовані антитіла. Такі антитіла підходять для введення людям, не викликаючи у людини імунної реакції проти імуноглобуліну, що вводиться. Антитіло huIL-17A/F створюють, наприклад, з використанням методик, описаних в розділі прикладів нижче. З іншого боку, існують альтернативні способи розробки антитіла huIL-17A/F, наприклад, застосовуючи способи фагових дисплеїв з використанням антитіл, які містять тільки людські послідовності. Такі підходи відомі в даній галузі техніки, наприклад, описані в WO92/01047 і в патенті США № 6521404, які включені в даний винахід посиланням. При цьому підході використовують природне або рекомбінантне джерело IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F або їх фрагментів і проводять скринінг комбінаторної бібліотеки фагів, несучих випадкові пари легких і важких ланцюгів. При іншому підході антитіло huIL-17F можна одержувати способом, при якому щонайменше один етап способу включає імунізацію трансгенного тваринного надлюдського походження людським білком IL-17F. При цьому підході деякі з ендогенних локусів важкого і/або легкого каппа-ланцюгів такого ксеногенного тваринного надлюдського походження були непрацюючими і нездатними до реаранжирування, необхідного для створення кодуючих імуноглобуліни генів у відповідь на антиген. Додатково, щонайменше один людський локус важкого ланцюга і щонайменше один людський локус легкого ланцюга були стійко трансфековані в тварину. Таким чином, у відповідь на антиген, що вводиться, відбувається реаранжирування людських локусsв для створення генів, які кодують людські варіабельні області, імуноспецифічні для антигену. Тобто, після імунізації ксеномиша виробляє В-клітини, які виділяють повністю людські імуноглобуліни. У даній галузі техніки існує ряд способів створення ксеногенних тварин надлюдського походження. Наприклад, див. патенти США №№ 6075181 і 6150584, які повністю посиланням включені у винахід. Загальна стратегія виявилася в зв'язку з створенням перших штамів XenoMouse™, про що було опубліковано в 1994 році. Див. видання Green et al. Nature Genetics 7:13-21 (1994), яке включене в даний винахід повністю посиланням. Див. також патенти США №№ 6162963, 6150584, 6114598, 6075181 і 5939598 і патенти Японії №№ 3068180 В2, 3068506 B2 і 3068507 B2, і європейський патент № EP 0463151 В1, і міжнародні патентні заявки №№ WO 94/02602, WO 96/34096, WO 98/24893, WO 00/76310 і споріднені публікації. У альтернативному підході інші використовували підхід "мінілокуса", при якому імітують екзогенний локус Ig за допомогою включення в нього частин (окремих генів) з локуса Ig. Таким чином, один або більше генів VH, один або більше DH генів, один або більше генів JH, константна mu-область і друга константна область (переважно, константна гамма-область) утворюють конструкцію для впровадження в тварину. Див. наприклад, патенти США №№ 5545806; 5545807; 5591669; 5612205; 5625825; 5625126; 5633425; 5643763; 5661016; 5721367; 5770429; 5789215; 5789650; 5814318; 5877397; 5874299; 6023010 і 6255458; і європейський патент № 0546073 В1; і міжнародні патентні заявки №№ WO 92/03918, WO 92/22645, WO 92/22647, WO 92/22670, WO 93/12227, WO 94/00569, WO 94/25585, WO 96/14436, WO 97/13852 і WO 98/24884 і споріднені публікації. 27 UA 99527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Також описане створення людських антитіл з мишей, в які за допомогою мікроелітинного злиття були введені великі частини хромосом, або хромосоми повністю. Див. європейські патентні заявки №№ 773288 і 843961. Реакція на людське антимишаче антитіло (НАМА) привела до промислового виготовлення химерних або іншим способом гуманізованих антитіл. Оскільки химерні антитіла мають людську константну область і імунну варіабельну область, передбачається виникнення реакції певного людського анти-химерного антитіла (HACA), особливо при хронічному або мультидозному застосуванні антитіла. Таким чином, буде бажаним одержання повністю людських антитіл проти IL-17F, IL-17A і/або IL-17A/IL-17F, щоб усунути або іншим способом пом'якшити дію реакції HAMA або HACA. Одержання антитіл зі зниженою імуногенністью також досягається за допомогою гуманізації, химеризації і технології дисплеїв з використанням відповідних бібліотек. Потрібно розуміти, що мишачі антитіла або антитіла інших видів можна гуманізувати або приматизувати з використанням способів, відомих в даній галузі техніки. Див. наприклад, публікації Winter and Harris Immunol Today 14:43-46 (1993) Wright et al. Crit, Reviews in Immunol. 12125-168 (1992). Антитіло, що розглядається, можна конструювати технологією рекомбінантної ДНК для заміни шарнірних доменів CH1, CH2, CH3 і/або каркасної області на відповідну людську послідовність (див. WO 92102190 і патенти США №№ 5530101, 5585089, 5693761, 5693792, 5714350 і 5777085). Також використання кДНК Ig для конструювання химерних імуноглобулінових генів відоме в даній галузі техніки (Liu et al. P.N.A.S. 84:3439 (1987) і J. Immunol. 139:3521 (1987)). З гібридоми або іншої клітини, що продукує антитіло, виділяють мРНК і використовують для одержання кДНК. КДНК, що розглядається можна ампліфікувати за допомогою полімеразної ланцюгової реакції, використовуючи специфічні праймери (патенти США №№ 4683195 і 4683202). Альтернативно, створюють бібліотеку і проводять скринінг для виділення послідовності, що розглядається. Потім зливають послідовність ДНК, що кодує варіабельну область антитіла, з людськими послідовностями константної області. Послідовності константних областей людських генів можуть бути знайдені в переліку послідовностей по Kabat et al. (1991) Sequences of Proteins of immunological Interest, 91-3242. Гени людської С-області легко доступні від відомих клонів. Вибір ізотипу буде зумовлений бажаними ефекторними функціями, такими як зв'язування комплемента або дія антитіло-залежної клітинної цитотоксичності. Переважними ізотипами є IgG1, IgG3 і IgG4. Також можна застосовувати людські константні області легкого ланцюга, каппа або лямбда. Потім химерне, гуманізоване антитіло експресують загальноприйнятими способами. Фрагменти антитіла, такі як Fv, F(ab')2 і Fab, можна одержувати розщепленням інтактного білка, наприклад, за допомогою протеази або хімічного розщеплення. Альтернативно розроблений усічений ген. Наприклад, щоб одержати усічену молекулу, химерний ген, що кодує частину фрагмента F(ab')2, буде включати послідовності ДНК, що кодують область CH1, і шарнірну ділянку Н ланцюга, з наступним кодоном термінації трансляції. Консенсусні послідовності Н і L J-областей можна використовувати для конструювання олігонуклеотидів, щоб використовувати їх як праймери для вставки корисних сайтів рестрикції в J-область для подальшого зв'язку сегментів V-області з сегментами людської С-області. Собласть кДНК можна модифікувати сайт-спрямованим мутагенезом, щоб розмістити сайт рестрикції в аналогічне положення в людській послідовності. Вектори експресії включають плазміди, ретровіруси, штучні хромосоми дріжджів YAC, епісоми з EBV і тому подібне. Прийнятним є вектор, який кодує функціонально повну імуноглобулінову послідовність людської CH або CL, з відповідними сайтами рестрикції, сконструйованими так, щоб будь-яку послідовність VH або VL можна було легко вставляти і експресувати. У таких векторах звичайно відбувається сплайсинг між донорським сплайсованим сайтом у вставленій J-області і акцепторним сплайсованим сайтом, що передує людській Собласті, і також в областях сплайсингу, які знаходяться в людських екзонах CH. Поліаденілування і термінація транскрипції відбуваються в нативних ділянках хромосом нижче області кодування. Химерне антитіло, що одержується, можна приєднувати до будь-якого могутнього промотора, що включає ретровірусні довгі кінцеві повтори LTR, наприклад, ранній промотор SV-40, (Okayama et al. Mol. Cell. Bio. 3:280 (1983)), вірусні LTR саркоми Рауса (Gorman et al. P.N.A.S. 79:6777 (1982)) і LTR вірусів мишачого лейкозу Молоні (Grosschedl et al. Cell 41:885 (1985)). Крім того, потрібно розуміти, що можна використовувати промотори нативного Ig і подібні. Додатково людські антитіла або антитіла інших видів можна створювати за допомогою технології дисплейного типу, що включає без обмеження технології фагових дисплеїв, ретровірусних дисплеїв, рибосомних дисплеїв і інші технології, з використанням способів, 28