Індуктор інтерферону

Винахід відноситься до області медицини і може використовува тись в комплексному лікуванні серцево-судинних хвороб та в випадках інфекційних ускладнень вірусної чи бактеріальної природи. Відомі індуктори інтерферону [1] судиннорозширюючі метилксантини (пурини) і їх похідні теофілін, кофеїн, теобромін, трентал, еуфілін та інші, що зв'язано з інгібіючою дією препаратів на фосфоестеразу АМФ. Інтерфероніндукцію цих препаратів показано на білих нелінейних мишах. Як індуктори інтерферону у людини препарати невідомі. Відомий індуктор інтерферону [2] діпірідамол належить до препаратів, що розширюють коронарні судини. Препарат збільшує синтез інтерферону In vitro та In vivo у людей хворих системною та дискоїдною червоною вовчанкою. Дія препарату при серцево-судинних хворобах не встановлена. В основу винаходу поставлене завдання знайти такий індуктор інтерферону, який забезпечить позитивну дію при серцево-судинних розладах і збільшить вміст інтерферону в крові людини і за рахунок цього посилить та прискорить нормалізацію показників кровообігу. Поставлене завдання вирішують шля хом використання ніфедіпіна як індуктора інтерферону. Приклад 1. Хворий К., 57р. Діагноз гіпертонічна хвороба 2ст., хворіє 10 років. Кількість гіпертонічних кризів і за тиждень, скарги на головні болі, болі в грудній клітині, CAT - 180, ДАТ - 102мм рт.ст. Пацієнту дають ніфедіпін по 10 - 20мг в таблетках 4 рази на добу, кожні 6 годин, на протязі 2 місяців. Через 24 години після першого прийому препарату рівень інтерферону в крові досяг 32ед.акт/мл, що перевищило початковий в 4 рази (початковий дорівнював 8ед. акт./мл). На сьому добу прийому у хворого наступило значне поліпшення загального самопочуття, знизилось до 150/САТ/ і до 84 ДАТ мм рт.ст., нормалізувалися кількісні і субпопуляційні показники складу лімфоцитів. Приклад 2. Визначення позитивної ефективності запропонованого індуктора інтерферону. Для визначення позитивної ефективності ніфедіпіну групі пацієнтів - 22 чоловік хворих гіпертонічною хворобою (12 жінок і 10 чоловіків) дають запропонований препарат по 10 - 20мг, враховуючи вік, вагу тіла та гемодинаміку захворювання. Другій ідентичній групі з 20 хворих для порівняння дають подібний за механізмом дії антагоніст кальція - веропаміл в загальноприйнятій дозировці. Із приведених в таблицях даних видно, що з використанням запропонованого індуктора інтерферону значно збільшується вміст інтерферону в крові хворих, прискорюється інтенсивність нормалізації показників кровообігу, поліпшується кількісний і субпопуляційний склад лімфоцитів. Так, при початковому рівні CAT 177,12 ± 2,691 і ДАТ 106,36 ± 1,68мм рт.ст. Через добу їх рівень знизився до 145,8 ± 1,2 і 88,0 ± 2,9мм рт.ст. відповідно, значно поліпшилось загальне самопочуття, зникли скарги, припинились гіпертонічні кризи. Крім того, до кінця другої доби збільшилась кількість загального пула Tлімфоцитів, T-хелперів, T-супресорів, натуральних кілерів, відсотка фагоцитоза і фагоцитарного числа нейтрофільних гранулоцитів. У групі хворих, що приймали веропаміл, покращення цих показників було відмічено в кінці третьої доби в значно меншій мірі, ніж в групі, що приймала запропонований індуктор. Крім того, у трьох хворих (15%) були скарги на головні болі, короткочасно підвищувавсь артеріальний тиск. Таким чином, використанням ніфедіпіну як індуктора інтерферону досягається вирішення поставленого завдання.