Спосіб оцінки життєздатності міокарда у хворих на ішемічну хворобу серця

Корисна модель стосується медицини, а саме кардіоло гії і може бути використана в оцінці життєздатності міокарду у хвори х на і шемічн у хворобу серця. Існує бага то способів оцінки життєздатності міокарду у хворих на ішемічну хворобу серця перед аортокоронарним шунтуванням, але вони не достатньо інформаційні, і в деяких випадках призводять до неправильної діагностики, що викликає необхідність розробки нових способів оцінки. Існує спосіб оцінки життєздатності міокарду шляхом визначення оборотності дисфункції міокарду добутамінова стрес-ехокардіографія. [М.А. Саидова, Ю.Н. Беленков, Р.С. Акчурин, В.Б. Сергиенко., Е.Н. Ходарева, В.В. Кострова, «Диа гностическая ценность и прогностические возможности добутаминовой стресс-эхокардиографии и перфузионной сцинтиграфии миокарда в выявлении жизнеспособного миокарда у больных ишемической болезнью сердца с выраженной дисфункцией левого желудочка и отборе пациентов на хирургическую реваскуляризацию». Кардиология 1999; 8: с.4-11]. Добутамінова стрес-ехокардіографія виявляє ізотропний резерв «оглушеного» або «сплячого» міокарду у відповідь на введення добутаміну. Однак стрес - ехокардіографія, яка проводиться по загальноприйнятій методиці може призвести до: гострої коронарної недостатності та життєвозагрожуючої аритмії. Найбільш близьким та технічною сутністю та технічним результатом являється спосіб, який включає проведення ехокардіогра фії до та після сублінгвального прийому нітрогліцерину та аналіз показників локальних порушень скорочувальної функцій та перфузій міокарду за 4-бальною 16-сегментною моделлю лівого шлуночка. [Ли шмано в Ю.Б, Макаров Е.В., Черно в В.И ., Ми тний С М., Бухо вец И.Л. «Сцинтиграфическая и ультразвуковая оценка результатов нитроглицериновой пробы в диагностике миокардиальной гибернации» //Пато логия кровоообращения и кардиохирургия. 2004. №4: с.42-47]. Спільними суттєвими ознаками прототипу і корисної моделі являються: 1. введення судинно-розширюючих препаратів; 2. проведення ехокардіографії. Цей спосіб недостатньо ефективний, бо використання нітрогліцерину призводить до різкого зниження тиску, що обмежує йо го застосування для певни х гр уп хвори х, а також має короткий термін впливу препарату на скорочува льн у функцію міокарда, що значно скорочує час можливого проведення ехокардіографії. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу оцінки життєздатності міокарду у хвори х на ішемічн у хворобу серця шля хом використання як судинно - розширюючого препарату «Ізокетаерозолю», який по фа р ма ко кі н е ти ці є п р о ло н го ва ни м п р еп ар а то м , що з а бе зп е чує бі ль шу інформативність при визначенні скорочувальної функції міокарду та підви щує можливості ехокардіографії в діагностиці гібернуючи х сегментів, що в подальшому дозволяє прогнозувати покращення функціонального стану міокарду у хвори х після хірургічної реваскуляризації міокарду. Вибір «Ізокет-аерозолю» як судинно-розширюючого препарату для проведення навантажувального тестування обумовлено тим, що він в терапевтичних дозах добре переноситься більшістю пацієнтів з ішемічною хворобою серця, в тому числі хворими з постінфарктним кардіосклерозом, високим функціональним класом стенокардії, низькою толерантністю до фізични х наван тажень, що важливо при виконанні обстеження на ранні х строка х після ін фарк ту міокарду а бо аор то-коронарного шун тування. Використання способів оцінки життєздатності міокарду у хворих на ішемічну хворобу серця дозволяють достовірно оцінити ступінь ішемічної дисфункції міокарду та покращити результати хірургічної реваскуляризації. У хворих з наявністю ішемічної ремодуляції при проведенні ехокардіографії з попереднім прийомом «Ізокет аерозолю» відмічається достовірне збільшення фракції викиду лівого шлуночка та зменшення кінцевого систолічного та діастолічного об'ємів, що дозволяє прогнозувати функціональний стан міокарду та призупинку процесів ремодулювання після хірургічної реваскуляризацїї. Чутливість методики в діагностиці гібернуючого міокарду у пацієнтів перед аортокоронарним шунтуванням становить 92%, а специфічність 60%. Спосіб здійснюється таким чином: хворому спочатку виконують ехокардіографію з розрахунком показників гемодинаміки, частоти серцевих скорочень, електрокардіограми. Отримані зображення аналізуються для виявлення зон дискінезій з використанням програми стрес-ехокардиографїї. Сублінгвально вводиться 3,5мг «Ізокет-аерозолю», обстеження повторюється по методиці через 1-3-5 хвилин з фіксацією зображення програми стрес - ехокардіографії. Аналіз локальних порушень скорочувальної функції та перфузій міокарду проводять по 4-бальній 16-сегментарній моделі лівого шлуночка. Критеріям життєздатності міокарду, за даними проби з використанням «Ізокет-аерозолю», відповідало покращення регіональної скорочувальності в двох сусідніх сегментах при введенні «Ізокет-аерозолю»: покращення на 1 бал відповідає нормокінезії; на 2 бали - гіпокінезії; на 3 бали - акінезії; на 4 бали - дискінезії. При проведенні ехокардіографії оцінюють також резерв глобальної скорочувальної функції лівого шлуночка у відповідь на введення «Ізокет-аерозолю» та розраховують фракцію викиду лівого шлуночка. П рик ла д: Хво р ий Б ., 19 40 р .н ., і сто рія хво р оби №12 25 9 . Був госпіталізований в обласн у клінічну лікарню 28.08.06р. з діагнозом ІХС, стенокардія напруги, ЗФК. Постінфарктний (01.07.04р.) кардіосклероз. На етапі обстеження хворому виконана стрес-ехокардіографія з використанням «Ізокет-аерозолю», були виявлені зони гібернуючого міокарду, які відповіли приростом скорочувальної функції лівого шлуночка по сегментам, фракція викиду та коронарного резерву. За результатами проби запропоновано та виконано аорто-коронарне шун тування . При о бстеженні після опер аці ї вия влени й прирі ст ск о ро чува льно ї фун кці ї лі во го шлун о чка в з она х гіп о- та акін езі ї, що підтвердило наявність в цих сегментах гібернуючого міокарду. Ці результати співпали з даними стрес-ехокардіографії з «Ізокет-аерозолем».