Спосіб виконання лапароскопічного доступу

Корисна модель відноситься до області медицини, зокрема, до хірургії і може бути використана для хірургічного лікування післяопераційних гриж черевної стінки. В якості найближчого аналога вибрано спосіб виконання лапароскопічного доступу [Hasson HM. A modified instrument and method for laparoscopy. Am J Obstet Gy-necol. - 1971. - Vol.110. - P.886-887], який заключається у виконанні мінілапаротомії через незмінені шари черевної стінки під візуальним контролем з наступною установкою відеотроакара. Ознаками, що співпадають із суттєвими ознаками запропонованого способу, є: виконання мінілапаротомії під візуальним контролем з наступною установкою відеотроакара для виконання лапароскопічної операції. Причинами, які перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення ефективності хірургічного лікування), є: оперативний доступ через незмінені тканини черевної стінки більш складний і травматичний, необхідно розтин тканин строго шарами, зберігається високий ризик пошкодження судин черевної стінки з розвитком кровотечі, а також пошкодження внутрішніх органів черевної порожнини з розвитком перитоніту, локалізація доступу не завжди може забезпечити оптимальні умови для виконання основного або симультанного етапів лапароскопічної операції. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу виконання лапароскопічного доступу шляхом виконання мінілапаротомії під візуальним контролем з наступною установкою відеотроакара, який під час операції проводять без надмірної травматизації незмінених тканин черевної стінки через грижовий мішок. Поставлена задача рішається тим, що в способі виконання лапароскопічного доступу, який включає виконання мінілапаротомії під візуальним контролем з наступною установкою відеотроакара для виконання лапароскопічної операції, згідно корисної моделі, спочатку розрізом до 1-1,5см розтинають шкірні покрови над грижовим випинанням в проекції післяопераційного рубця черевної стінки, виділяють і розкривають стінку грижового мішка, а потім під візуальним контролем відділяють припаяні до неї тканини і встановлюють в вільну від спайок зону черевної порожнини відеотроакар з його гермітизацією вузловим або кисетним швом. Між сукупністю суттєвих ознак заявляемого способу і технічним результатом, який може бути досягнутий, проявляється наступний причино-слідчий зв’язок: виконання лапароскопічного доступу шляхом виконання мінілапаротомії під візуальним контролем через грижовий мішок з наступною установкою відеотроакара дозволяє виконати оперативний доступ без пошкодження незмінених тканин черевної стінки, що робить його менш складним і травматичним, відсутня необхідність розтину тканин строго шарами, виключається ризик пошкодження судин черевної стінки з розвитком кровотечі, значно зменшується ризик пошкодження внутрішніх органів черевної порожнини, наприклад, кишечнику, з розвитком перитоніту, локалізація доступу дозволяє після ревізії вибрати оптимальне місце установки мінімального числа додаткових троакарів, необхідних для виконання основного або симультанного етапів лапароскопічної операції. Відомості, які підтверджують можливість використання корисної моделі. Запропонований спосіб виконання лапароскопічного доступу використаний у 19 хворих з післяопераційними грижами черевної стінки. Використання запропонованого способу виконання лапароскопічного доступу через грижовий мішок дозволило підвищити ефективність оперативного лікування цих хворих і добитися позитивного результату при їх хірургічному лікуванні, що заключається в зниженні травматичності операції, досягненні неускладненого перебігу післяопераційного періоду, загоюванні рани первинним натягом, забезпеченні косметичного ефекту, зв’язаного з відсутністю додаткової післяопераційної рани черевної стінки. Спосіб виконання лапароскопічного доступу здійснюють наступним чином. Під час лапароскопічної операції у хворих з післяопераційними грижами, після розтину шкірних покривів над грижовим випинанням в проекції післяопераційного рубця черевної стінки, розрізом довжиною не більше 1-1,5см, обережно виділяють і розкривають прилеглу до шкірного розрізу стінку грижового мішка, потім під візуальним контролем відділяють припаяні до неї петлі тонкої і товстої кишки, великий сальник, інші органи і тканини і занурюють їх в черевну порожнину, після чого встановлюють через цей доступ в вільну від спайок область черевної порожнини відеотроакар, герметизують його шляхом накладання вузлових або кисетного швів і виконують інші етапи операції. Запропонований спосіб виконання лапароскопічного доступу через грижовий мішок ілюструється наступними клінічними прикладами. Приклад 1 Хвора К., 58 років. Поступила в стаціонар з діагнозом - післяопераційна серединна грижа черевної стінки, хронічний калькульозний холецистит. Розміри грижового випинання 10x12см., ширина грижових воріт 6см. Наявність конкременто в жовчному міхурі підтверджено при УЗД. Хворій показана симультанна операція: холецистектомія, грижосічення. Враховуючи невеликі розміри грижового дефекту, вирішено виконати операцію лапароскопічним способом. Після проведення передопераційної підготовки проведена операція запропонованим способом. Післяопераційний період без ускладнень. Шкірні шви зняті на 6-у добу, загоювання рани первинним натягом. Хвора виписана додому в задовільному стані. Оглянута через рік після операції. Ознак рецидиву немає. Приклад 2 Хвора М., 60 років. Поступила в клініку з діагнозом - післяопераційна рецидивна грижа черевної стінки, спайкова хвороба черевної порожнини. Розміри грижового випинання 12x14см, ширина грижових воріт 10см. Після проведення передопераційної підготовки виконана операція запропонованим способом. Післяопераційний період без ускладнень. Шкірні шви зняті на 6-у добу. Загоювання рани первинним натягом. Після виписки із стаціонару, під час контрольного огляду через 1 рік після операції рецидиву грижі не виявлено. Запропонований спосіб виконання лапароскопічного доступу має простоту, надійність і виключає недоліки найближчого аналога.