Спосіб встановлення зонда для ентерального харчування при захворюваннях шлунково-кишкового тракту

Пропозиція відноситься до медицини, а саме до хірургічної гастроентерології і може бути використана при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Прототипом пропонованої корисної моделі є встановлення назогастроінтестінального зонда шляхом проведення його через біопсійний канал фіброгастродуоденоскопа [1]. Недоліками вищенаведеного методу є: 1) малий діаметр проведеного зонда (1-1,5мм), у зв'язку з діаметром біопсійного каналу фіброгастроскопа 12мм; 2) необхідність використання значної довжини зонда (до 3,5м), що дозволить видаляти фіброгастродуоденоскоп (довжина якого 1м 20см.) і залишити зонд в просвіті кишки; 3) можливість видалення заведеного зонда із просвіту кишки при вийманні фіброгастродуоденоскопа у зв'язку з технічними складностями чи при негативній поведінці хворого. Задачами корисної моделі є створення сприятливих умов для встановлення зонда в просвіт кишки, використання більшого діаметра просвіта зонда і недопущення передчасного видалення його. Вирішення поставленої задачі досягається тим, що, як і у відомому способі встановлення зонда для ентерального харчування, що проводиться через біопсійний канал фіброгастродуоденоскопа, згідно з запропонованою корисною моделлю-способом встановлення зонда для ентерального харчування при захворюваннях шлунковокишкового тракту, зонд проводять через ніс, виводять із ротової порожнини, фіксують до фіброгастродуоденоскопа за допомогою петлі і щипців, проводять в кишку, щипці розкривають, балончик зонда роздувають, фіброгастродуоденоскоп видаляють, повітря балончика випускають. Через просвіт каналу більшого діаметра (4-5мм) здійснюється череззондове ентеральне харчування. Заявлений спосіб виконуємо наступним чином: після анестезії носових ходів і порожнини рота, через носовий хід проводиться сконструйований зонд, який виводиться із порожнини рота назовні, захоплюється біопсійними щипцями фіброгастродуоденоскопа ниткова петля зонда і втягується в просвіт біопсійного канала фіброгастродуоденоскопа, потім зонд з фіброгастродуоденоскопом проводиться в просвіт дванадцятипалої чи тонкої кишки. За допомогою шприця роздувається балончик на кінці зонда, останній фіксується до стінки кишки. Розкриваються біопсійні щипці, звільняється нитка, витягується фіброгастродуоденоскоп, а зонд залишається на місці. Відсмоктується повітря з балончика шприцем, і через канал з більшим просвітом проводиться череззондове ентеральне харчування. Технічним результатом, що запропонований рішенням, є спрощення методики проведення зонда, надійність фіксації зонда, недопущення міграції його, можливість використання більшого діаметра просвіта для ентерального харчування. Прикладом застосування заявленого способу є історія хвороби №132211/1021 хворого М., 61 рік, який поступив в хірургічне відділення 20.08,06 з приводу гострого панкреатиту (ін фікований панкреанекроз). 26.08.06 виконана операція - некрсеквестректомія, оментобурсостомія, дренування сальникової сумки і заочеревинної клітковини. Післяопераційний період ускладнився утворенням дуоденальної нориці внаслідок дії агресивного панкреатичного соку. За допомогою фіброгастродуоденоскопу, після місцевої анестезії носових ходів і ротової порожнини, через носовий хід було проведено сконструйований зонд, кінець зонда було захоплено біопсійними щипцями за петлю нитки, остання була втягнута в біопсійний канал ендоскопа і зонд з ендоскопом був проведений в просвіт порожнини нижньо-горизонтальної частини дванадцятипалої кишки. За допомогою шприца був роздутий балончик на кінці зонда, який був зафіксований таким чином до стінки дванадцятипалої кишки. Було розкрито біопсійні щипці, звільнена нитка і витягнутий фіброгастродуоденоскоп, при цьому зонд залишився на місці. Повітря з балончика було видалено за допомогою шприця і через канал більшого діаметра проводилось ентеральне харчування. Проводилось комплексне лікування, і через 18 діб дуоденальна нориця закрилась. Стан хворого покращився і він був виписаний додому. Оглян утий через 1,5 місяці, скарг не пред'являє, при фіброгастродуоденоскопії, рентгеноскопії шлунка рецидива нориці не виявлено. Цей спосіб використано ще у 2-х хворих з гострим панкреатитом і норицею шлунка з позитивним ефектом (оперативне лікування не було використано, також спостерігалось зменшення терміну лікування). Запропонований спосіб відрізняється простотою у здійсненні, у зв'язку з чим він може бути рекомендований для широкого використання в хір ургічній практиці. Література 1. Чайковська Л.Р., Куновський В.В. Раннє ентеральне харчування (РЕХ) в комплексному лікуванні важкого гострого панкреатиту. В кн. Матеріали XXI з'їзду хір ургів України, т.II, Запоріжжя, 2005.-с.417-419.