Спосіб лікування перелому нижньої щелепи з наявністю інтактного зуба (фолікула) в лінії зламу

Корисна модель, що заявляється, відноситься до медицини, а саме до щелепно-лицевої хірургії, ортопедії та травматології і призначена для поліпшення процесів репаративної регенерації кістки в зоні перелому та при проведенні кісткових реконструктивно-відновних операцій. Однією з актуальних проблем щелепно-лицевої хір ургії, ортопедії та травматології є оптимізація репаративної регенерації кісткової тканини, зокрема при лікуванні переломів, які потребують оперативного втручання, а також при виконанні реконструктивних операцій на кістках, в тому числі -лицевого черепа. Відомі способи передбачають створення оптимальних умов для реалізації генетично та епігенетично обумовлених факторів регуляції репаративної регенерації кісткової тканини. Серед них виділяють наступні методи впливу: регуляція гормонального статусу, інтенсивності резорбції кістки, забезпечення клітин будівельним матеріалом, вітамінами й киснем, забезпечення міцної іммобілізації уламків, тощо [1, 2, 3]. Найближчим аналогом (прототипом) є спосіб лікування переломів кісток нижньої щелепи, [1]: який передбачає а) репозицію - співставлення або переміщення відламків в правильне положення; б) фіксацію - закріплення відламків в правильному положенні на строк, який необхідно для їх зрощення (консолідації) за допомогою консервативних та оперативних методів; в) медикаментозне лікування, спрямоване на попередження ускладнень під час лікування; г) фізичні методи лікування - для поліпшення трофіки тканин і попередження ускладнень. В зв'язку з цим, нами запропоновано спосіб, який дозволяє оптимізувати умови регенерації кісткової тканини в щілині перелому. Спосіб, що заявляється, вирішує задачу створення умов для оптимізації перебігу репаративної регенерації в післяопераційному періоді при проведенні остеосинтезу кісток лицевого черепа при переломі нижньої щелепи. Технічний результат досягається в поліпшенні умов перебігу остеогенезу в ділянці переломів кісток. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає проведення репозиції та фіксації уламків нижньої щелепи згідно корисної моделі в щілину перелому після попередньої репозиції та фіксації уламків нижньої щелепи імплантують тканини пульпи, попередньо вилучені із зуба (фолікула), який знаходився в щілині перелому та був видалений, після чого в щілині перелому фіксують автотрансплантат, наприклад, наклавши шви на рану. Черговим етапом є вилучення кюретажною ложкою (екстирпація) пульпи з камери зуба з одночасною імплантацією її в лінію перелому після проведення туалету кісткової рани. Наступні етапи остеосинтезу уламків кістки виконуються за класичною схемою. Такий спосіб дозволяє реалізувати комплексний підхід до впливу на репаративні процеси в кістковій рані, зменшити вірогідність ускладнень в післяопераційному періоді та запобігти довготривалій побудові кісткової тканини в місцях переломів. Застосування тканин пульпи зуба з метою оптимізації репаративної регенерації кісткової тканини обумовлено ти, що пульпа виступає аналогом кісткового мозку довгих кісток. В культурах клітин, отриманих як із пульпи зуба, так і із кісткового мозку спостерігався ріст одно- та багатошарових колоній, при чому в багатошарових колоніях відбувалося відкладення солей кальцію в більш ранні строки, порівняно з культурою кісткового мозку. Відмінність культури клітин фібробластів пульпи від культури клітин КУОф кісткового мозку полягає в тому, що всі багатошарові колонії, отримані із пульпи зуба містили відкладення солей кальцію. По морфологічним та цитохімічним показникам клітини колоній, які виросли з пульпи, не відрізняються від кістково мозкових попередників [4]. Запропонований спосіб дозволяє швидше отримати зрощення кістки в місцях переломів. Показання до застосування: - Травматичні переломи нижньої щелепи з наявністю інтактного зуба (фолікула) в щілині перелому; - Хір ургічне лікування деформацій нижньої щелепи; - Хір ургічне лікування деформацій середньої зони обличчя. За даними літератури такий спосіб невідомий. Спосіб, що заявляється, здійснюють наступним чином. Після видалення інтактного зуба (фолікула) із щілини перелому він обробляється антисептичним розчином. За допомогою бору з обов'язковим охолодженням фізіологічним розчином проводять розпил зуба (фолікула) вздовж вісі. Зуб (фолікул) розщеплюють на дві частини, тканини пульпи вилучають із камери зуба за допомогою кюретажної ложки чи екскаватора. Наступним етапом є переніс та імплантація тканини в попередньо підготовлену щілину перелому. Подальша фіксація уламків не відрізняється від класичних схем. Рентгенконтроль положення фрагментів кісток проводять через 1 місяць, 3 місяці після операції послідовно. Перевагами способу, запропонованого нами, є можливість використання аутотканин, які мають високий генетично обумовлений остеоіндуктивний потенціал, що позитивно впливає на післяопераційний перебіг загоювання кісткової рани, репаративний остеогенез. Спосіб, що заявляється, апробовано на кафедрі хірургічної стоматології НМУ у період з 2005 по 2006 рік. У всіх випадках отримано добрі функціональні та анатомічні результати, прискорення регенерації кісткової тканини, що підтверджуються клінічними, рентгенологічними, імунологічними методами дослідження. Література 1. Швырков М.Б., Афанасьев В.В., Стародубцев B.C. Неогнестрельные переломы челюстей - М.: Медицина, 1999. - 335 с. 2. Руководство по хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии: в 2-х томах. Т.1 / Под ред. В.М. Безрукова, Т.Г.Робустовой. - М.: Медицина, 2000. - 776 с. 3. Вернадский Ю.И. Травматология и восстановительная хирургия черепно-челюстно-лицевой области. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицинская литература, 1999. - С. 282-288. 4. Аста хова B.C. Остеогенные клетки предшественники костного мозга человека. - К.: Феникс, 2000. - 176 с.