Спосіб проведення випробувань для визначення міцності матеріалів на вигин

Винахід відноситься до механічних випробувань річних матеріалів і може бути використаний для визначення міцності матеріалів при випробуванні на вигин. Відомий спосіб проведення випробування на вигин азбестоцементних плоских листів, який включає встановлення зразків довжиною 220мм і шириною 70мм на опори, відстань між якими складам 200мм, і прикладання посередині зразка (по всій його ширині) рівномірного зростаючого навантаження до моменту руйнування зразка (И.И. Верней Технология асбестоцементных изделий – М.: Высшая школа, 1977 - с.196). Найбільш близьким по технічній сутності та досягаемому результату до заявляємого технічного рішення є спосіб проведення випробувань для визначення міцності на вигин зразків-балочек, виготовлених з цементнопіщаного розчину, розміром 40х40х160мм. За цим способом зразок встановлюють на опорні валики, відстань між якими складає 100мм. Валик, який передає навантаження, розташований у середній площині між опорами. Навантажування на зразок збільшується до моменту руйнування (ГОСТ 3104-81). У відомих способах для проведення кожного випробування потрібен окремий зразок. Недоліком цих способів є підвищені матеріалоємність, виграти на виготовлення і витримку зразків у разі необхідності виконання декількох випробувань на вигин. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення способу шляхом виготовлення зразка довжиною, 2n достатньою для n > 5 випробувань, що забезпечує зменшення у n + 1 разів матеріалоємності зразків, а також скорочення витрат на їх виготовлення і витримку. Поставлена задача вирішується тим, що в способі проведення випробувань для визначення міцності матеріалів на вигин, що базується на встановленні на опорні валики зразка та збільшенні навантаження до руйнування на інший валик, розташований у середній площині між опорними валиками, згідно з винаходом новим є те, що для n > 1 випробувань виготовляється зразок довжиною l зр = 0,5 × (1 + n ) × l ст , де n - кількість випробувань, l ст - довжина стандартного зразка. При цьому зразок встановлюють на опорні валики у крайній його частині, та після кожного випробування l ст . 2 переміщують по опорним валикам на відстань Відмінними ознаками заявляємого винаходу є використання для декількох випробувань одного зразка довжиною 0,5 × (1 + n ) × l ст , який встановлюється у крайній його частині і після кожного випробування переміщується по опорним валикам на відстань l ст 2 . Використання для декількох випробувань одного зразка довжиною 0,5 × (1 + n ) × l ст сприяє зниженню 2n матеріалоємності, витрат на виготовлення і витримку зразків за рахунок зменшення у n + 1 разів необхідної для їх виготовлення кількості матеріалу. На Фіг. схематично зображений пристрій для реалізації заявляємого способу. Пристрій містить опорні валики 2 на яких розміщений зразок 1 і валик 3, що передає навантаження. Спосіб реалізують наступним чином: зразок 1 довжиною 0,5 × (1 + n ) × l ст встановлюють на опорні валики 2 у l ст , 2 що при крайній його частині і після кожного випробування переміщують по опорним валикам на відстань 2n n > 1 випробувань забезпечує зменшення у n + 1 разів матеріалоємності зразків, а також скорочення витрат на їх виготовлення і витримку. Приклад. Базальтофібробетонна балочка перерізом 40х40мм і довжиною 880мм, яка була виготовлена за допомогою віброекструзії, має такий склад у масових частинах: портландцемент М 400-100% базальтові фібри діаметром 120мкм і довжиною 3...4см – 10; вода – 27. Витримка зразків і схема прикладення навантажень при випробуваннях на вигин відповідає ГОСТ 310.4-81. Перше випробування проводиться при встановленні балочки на відстані 80мм від її краю до валика, який передає навантаження. Наступні випробування здійснюються після переміщення баночки на 80мм по опорним роликам. На балочці виконується 10 випробувань. Границя міцності при вигині становить у середньому 16,7Мпа. У порівнянні з відомим способом витрата матеріалу на проведення 10 випробувань зменшується у 1,82 рази. Використання вказаного способу забезпечить зменшення зразків і необхідної кількості матеріалу для виготовлення зразків і, за рахунок цього, скорочення витрат на виготовлення і витримку зразків у разі необхідності виконання декількох випробувань на вигин.