Пластична інгібіторна забивка

Винахід належить до засобів ведення буропідривних робіт, а саме до композиційних за складом забивних матеріалів, які використовуються для внутрішньої забивки шпурів у вугільних шахта х, що небезпечні за газом і розробляють небезпечні щодо вибуху пилу пласти. Задачею винаходу є підвищення ефективності внутрішньої забивки шпурів шляхом поліпшення її вибухозахисних газонейтралізуючих властивостей і запірної здатності - її щільності та пластичності. Практика ведення підривних робіт і спеціальні дослідження [1] показали, що опір, який чинить газоподібний продукт детонації забивкою із пластичних матеріалів, багато в чому залежить від їх фізикомеханічних властивостей. З точки зору поєднання високої ефективності вибуху із зручністю робіт з підготовки і застосування забивки раціональне значення вологості матеріалу забивки становить 14-15%. Відомий та допущений до застосування у вугільних шахтах матеріал пластичної забивки, що виготовляється з інгібітору КСВ-30 [2], складається з 39-52% хлориду натрію, 45-54% карбонату кальцію (вуглекислого кальцію), не більше 5% вологи, 0,16-0,32% поверхнево-активної речовини (ПАР). Введенням до цього складу 12-15% води одержано однорідну пластичну масу. Така маса, розфасована в поліетиленові ампули, відома під назвою забивка ПЗМ-3 (прототип). Склад забивки ПЗМ-3 виявився малопридатним до використання, тому що при зволоженні вона швидко твердне. Урахування вимог до пластичної забивки та характеру витікання із шпура газоподібних продуктів детонації дозволило на базі вибухозаглушуючого порошкового складу типу БВК (багатоцільова вибухозаглушуюча композиція) та його аналогів [3] створити забивку нового типу з підвищеними характеристиками запірних властивостей. Склад пластичної забивки містить наступні компоненти при такому процентному співвідношенні їх мас: хлорид лужного металу - 20-50; сульфат кальцію - 10-40; ПАР (оксіеттилований бутилфенол) - 0,1-0,5; карбонат кальцію -решта; вода - 21-35. Розроблено технологію виготовлення пластичної інгібіторної забивки на базі інгібіторного порошку типу БВК на спеціальній змішувально-патронуючій машині. Через роздавальні головки машини забивка патронується у поліетиленові ампули із зворотними клапанами. Маса забивки в ампулі залежно від фізикомеханічних властивостей інгібіторного порошку складає 550±50г. Встановлено залежність та характер зміни щільності пластичної інгібіторної забивки від вмісту води. Оптимального значення величина щільності забивки досягає при вмісті води в інтервалі від 21 до 35%. Максимальне її значення складає 1,9г/см 2. Для надання пластичності забивці при підвищеному вмісті вологи вводяться її поглиначі, наприклад такі, що при контакті з водою утворюють кристалогідрати. Замість частини пластичної основи - крейди (СаСО3) вводиться пластична основа CaSО4´2Н2О, бо остання має більшу інгібуючу здатність щодо займання метаноповітряних сумішей. Враховуючи, що ефективність застосування забивних матеріалів визначається їх запірною здатністю, комплексний показник цієї ефективності оцінено за часом викидання забивки та інших матеріалів з каналу шпура. Результати випробувань наведено у таблиці. Таблиця Час затримки викидання забивки з шпура Вид забивки Час затримки, мс. Алебастр (застигання у шп урі) 10,34 Глиняна забивка (15% води) 5,88 Пластична інгібіторна забивка 8,69 Наведені дані свідчать, що пластична інгібіторна забивка за запірною здатністю має значну перевагу над глиняною, та поступається забивці з алебастру, що застигав у шпурі. Використані джерела інформації: 1. Э.О. Миндели и др. «Забойка шпуров», Недра, Μ, 1967, 152с. 2. ТУ 40 УССР 2070944-11-89 «Состав порошковый взрывоподавляющий КСВ-30» - прототип. 3. ТУ 40-02070944 "Взрывоподавляющий порошковый ингибиторный состав МВК (серии СВ-1, СВ-2, СВ-3, У, ДС, Ц)".