Спосіб діагностики діабетичної ретинопатії

Винахід відноситься до медицини, а саме до офтальмології, і може бути використаний для діагностики діабетичної ретинопатії. Найбільш близьким до запропонованого є спосіб диференційної діагностики захворювань макулярної області (1), в якому передбачається накладання електродів, завдання дозованого кута повороту ока, реєстрацію зміни постійного потенціалу ока при вихідному освітленні, темнової адаптації і засвічування червоним світлом з наступним визначенням світлотемнового коефіцієнта, при цьому одночасно з засвічуванням здійснюють додаткове підсвічування світловим потоком з довжиною хвилі 430-500нм при освітленні на рівні зрачка 50-250Лк, причому при значенні світлотемнового коефіцієнта менше 155% діагностують суху форму ураження макулярної області, а при значеннях його більше 229% - запально-ексудативну форму ураження центральної зони сітківки. Але даний метод не передбачає вивчення змін системи гомеостазу, функційний стан якого завжди зв’язаний з процесами, які протікають в різних органах та тканинах організму, що дає можливість для діагностики різних захворювань, зокрема цукрового діабету. Крім того, він є складним у виконанні і потребує коштовного приладдя. В основу винаходу поставлено задачу вдосконалення способу діагностики діабетичної ретинопатії шляхом використання лазерної кореляційної спектроскопії (ЛКС), що дозволить підвищити вірогідність діагностики, проводити комплекс профілактичних заходів на ранніх стадіях діабету і ефективну терапію для досягнення стійкої компенсації діабету. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно винаходу, використовують лазерну кореляційну спектроскопію спеціально підготовленої сироватки крові, одержують усереднені гістограми ЛК-спектрів її за гідродинамічними радіусами і відсотковим вмістом часток у формуванні спектра, співставляють ЛК-спектри сироватки хворих з цукровим діабетом та здорових донорів і при збільшенні вмісту у світлорозсіюванні часток низькомолекулярних фракцій від 11 до 37нм судять про наявність діабетичної ретинопатії. Спосіб здійснюється наступним чином. Матеріалом для ЛКС-досліджень була спеціально підготовлена сироватка крові. Об'єктами дослідження були 15 хворих цукровим діабетом у віці від 25 до 70 років. При транспортуванні біологічного матеріалу (сироватки крові) обов'язковою умовою є зберігання зразків в замороженому стані. Безпосередньо перед проведенням ЛКС-дослідження зразки розморожують при t~37°C, центрифугують при 6000об/хвил на протязі 30 хвилин для осадження пилових та інших великих часток. ЛКСметод дозволяє здійснювати аналіз змін в макромолекулярних субфракціях біологічних рідин при різних патологічних станах, а також проводити оцінку значення таких змін. При цьому дослідженні основний результат вивчення того або іншого зразка представляється у вигляді гістограми, по осі ординат якої відкладена світлорозсіююча ефективність (у %), а по осі абсцис - розмір відповідних інгредієнтів (діаметр світлорозсіюючих часток, нм). Діапазон розмірів часток, які приймають участь у світлорозсіюванні, занадто широкий (від 1нм до 10000нм). Разом з тим, контрастується при дослідженні тільки визначений для даної біологічної рідини набір інгредієнтів. Тому, якщо зсуви в ЛКС-гістограмах спрямовані в бік підвищення вкладу низькомолекулярних інгредієнтів, це означає, що: - відносно встановленої норми відбувається або агрегація визначених комплексів, або додатковий вклад в біологічну рідину нових інгредієнтів, раніше відсутніх; - якщо зсув відбувається в бік більших інгредієнтів, то це означає вклад процесів агрегації (наприклад, типу створення імунних комплексів); - зсуви кількісно можливо оцінити за зміною усередненого значення відповідної моди як по вкладу у світлорозсіювання, так і по діапазону розмірів часток, що містяться в ній. На цьому будується кількісна обробка ЛКС-гістограм, яка здійснюється за допомогою спеціальних програмних засобів ("Нозологічний класифікатор", "Семіотичний класифікатор"). При цьому співставленні звертає увагу явне превалювання в спектрі хворих ЦД внеску в світлорозсіювання часток низькомолекулярної субфракції (на 171,1%). У цей діапазон, як відомо, попадають g - глобуліни : низькомолекулярні ліпопротеїди. Збільшення внеску низькомолекулярної фракції свідчить про наявність інтоксикації за рахунок превалювання в організмі катаболічних процесів переважно за ліпопротеїновим типом. Крім того, співставлення ЛК-спектрів донорської групи зі спектрами хворих ЦД за допомогою програми "Нозологічний класифікатор" у 83% виявило наявність чітких диференційних відмін, які дозволяють у межах довірчого інтервалу 2s диференціювати ЛК-спектри хворих ЦД від донорських. У наступному дослідженні група хворих ЦД була розбита на дві підгрупи в залежності від наявності ретинопатії. При аналізі усереднених гістограм хворих ЦД з ретинопатією і без неї виявлено, що при зберіганні загальної тенденції зміни спектральної функції, характерної для всієї групи хворих ЦД, зсуви субфракційного складу сироватки крові у групі з ретинопатією більш виражені, ніж при її відсутності. Так, збільшення внеску в світлорозсіювання частками низькомолекулярної субфракції (11-37нм) у групі хворих с ЦЗ без ретинопатії перевищує контрольні значення на 151,3%, а при наявності ретинопатії - на 192,4%. Таким чином, у відповідності з одержаними даними, наявність ретинопатії можна пов'язати з усугубленням катаболічних процесів ліпопротеїдів при цукровому діабеті. В порівнянні з прототипом, заявлений спосіб є більш вірогідним за рахунок виявлення катаболічних процесів ліпопротеїдів, зсувів гомеостазу. Література: 1. SU А. с. №1486166А1, МКИ4: А61Р9/00, 3аявка №3794385/28-14, приоритет 28.04.84., опубл. 15.06.89. Бюл. №22, Московский НИИ микрохирургии глаза, С.И. Федоров и др.